Позиція Константинопольського Патріархату щодо ювілеїв хрещення Русі часовий період з 1988 по 2013 роки

Не вникаючи в детальну історію відносин Константинопольського Патріархату і Київської митрополії, можна говорити про те що вплив константинопольських ієрархів на Київський церковний інститут завжди мав місце. В різний час його присутність була або більш або менш відчутною. В контексті церковних перемін позиція Константинополя була авторитетом для Русі, зі зрозумілих причин. Після підпорядкування КМ до МП у 1686 при Константинопольському патріархові Діонісію, процес мінімізації впливу став очевидним. Попри співпрацю між сторонами, яка тривала від другої половини 17 ст., особливих змін не сталось, оскільки державна політика встановила верх на Церквою. Значні переміни відбулись при керуванні Михайла Горбачова, який скоріше був змушений під тиском суспільства йти на зміни в суспільному й церковному житті. Саме в цей час актуальним було проведення грандіозного дійства, який міг би знаменувати той факт що суспільство вступає в нову фазу демократизації, вільнодумства тощо. Особливо це стосувалось того щоб церква яка довгий час була у підпіллі, змогла вільно жити. Тепер усі підстави для цього були. Звичайно, процеси які відбувались в цей час були позитивними для суспільства, це безсумнівно. Але саме в цей час разом із тим виникають і проблеми. Передусім пов'язанні із тим що утворюються маса церковних інститутів, суспільно — політичних громад, які тягнуть ковдру в свою сторону, часто перекручуючи історію. Разом з тим на геополітичній карті утворились нові елементи, що впливають і на церковне життя і штовхають їх до змін. В силу історичних обставин на території України гостро стоїть питання куди рухатись? Особливо це відчувається зараз, коли деякі елементи суспільного життя прагнуть цих змін а інші не хочуть їх. Ідея відновлення історичної справедливості (як трактують посадовці при Ющенку) і стати самостійним від підпорядкування МП, є питанням досить актуальним. У зв'язку з цим українські політики ведуть активні переговори із константинопольськими патріархами. Такі зусилля ми спостерігали при Кучмі, а ще активніше при Ющенку і зворотню політику при Януковичі.