Позаурочні форми роботи у початковій школі

Опис документу:
Сценарії театралізованих заходів

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Вистава у двох діях

Підготувала учитель початкових класів

Полтавської гімназії № 17

Лурікова В.А.

Осіння пригода

Вистава у двох діях

Дія перша.

Лісова галявина.

Осінь. Ходить осінь по містах, усміхається,

Ніби в казці, швидко так кольори міняються.

Мов господарка уміла, лиш пройшла лісочком,

Ген калинка червоніє і бринять листочки.

Вересень. Веселий вересень у лісі

Повісив ліхтарі.

І сонечко на золотистім списі

Гойдається вгорі.

Гаптує вечір жовтим шовком

Блакитні килими.

А чорний пень зробився вовком,

Заховавшись у пітьмі.

Жовтень.

Подивись, на видноколі

Мов змінилися ліси.

Хто це їх у жовтий колір

Так барвисто прикрасив?

Ось край річки- жовті клени

І берези золоті.

Ялинки лише зелені

Залишились в самоті.

А листопад, той жалю не має,

З дерев останнє листя зриває.

Листопад. Листя з лип і беріз осипається,

І у вітрі холоднім гойдається.

Стали трави, стежки золотистими,

А тоненькі гілки – та й безлистими.

Лісовичок ( Грає мелодію на трубі) У лісі осінь наступила,

Зажуру тиху розлила.

Все золотом осіннім вкрила,

Туманом землю сповила.

Тепер у лісі та у полі

Інші мелодії звучать.

Та й затихає все поволі…

Все у природі буде спать.

Айстра Сонце в хмарі пахне в’ялим листом.

Всохли квіти, що цвіли колись,

А на грядці килимом барвистим

При негоді айстри розцвілись.

Дощ дрібненький падає росою,

Мокрі листя у саду летять.

Горді, гарні, сяючі красою,

На морозі айстри ті тремтять.

Веселий марш-зарядка : Жук-сонечко, метелики, бджілка.

Разом Сонечко прокинулось - потягнулось

На всі боки повернулось.

Весело всім усміхнулось.

Кругом себе обернулось.

Квіти стали прокидатись,

Пташки- весело співати,

Діти стали танцювати,

Миле сонечко вітати.

Бджілка підлітає до квітки . Зажурилась бджілка,

Що робити має?

Бо в садочку в’януть квіти,

Де вона медок збирає.

Де медок збирала,

Де вона гуляла,

Там ті квіти, ясні квіти,

Осінь притоптала.

А зима надійде,

Вкриє гори й доли,

Хто заплаче за квітками,

Як не тії бджоли?

Бабка Усіх я , друзі, Вас вітаю!

Та неодмінно нагадаю,

Що надійшов розлуки час.

Зима холодна йде до нас.

І діткам всім цікаво знати,

Як комашки ляжуть спати.

Метелики (сумно) Я сховаюсь під листочком.

А присипле все сніжочком,

Буде м’яко мені спати,

Теплих гарних днів чекати.

Сонечко Я знайшов хороше місце,

Там де жолудь тихо тріснув.

У старого діда – дуба

Зимувати довго буду.

Коли сонечко пригріє,

Тоді й я зачервонію.

Метелик Гарно нам на світі жити.

І нектар із квітів пити.

Тепла осінь- чарівниця

І морозів не боїться.

Нас теплом вона милує,

Холодами не змарнує.

А якщо мокрющі дні,

Заховаюсь у дуплі.

Метелик А я ще не хочу спати.

Краще в танці покружляти.

Ще зима не скоро буде.

Хай вона про нас забуде!

Сонце грає промінцем,

А метелик крильцем.

Друзі, краще політати

І осінній сум прогнати.

Танок ( Вальс)

Осінь.( Розсипає листя) Погляньте, погляньте, яка благодать!

Дивіться, метелики з неба летять!

Квітки повмирали усюди надворі,

Морозець малює на вікнах узори.

Ховайтесь під листям моїм до зими.

Чекайте і спіть там до зову весни.

(Комахи позіхають, накриваються крильми.)

(На сцені залишається осінь.

До неї злітаються птахи.)

Журавель. Позліталися пташки до осені на пораду:

«Де сховатися від зими? Дай розраду.

Ти ж бо щедрі та теплі деньки дарувала.

Потурбуйся, щоб холода нас не змарнували.»

Синичка.

Пташечка невеличка,

В неї білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка.

Голосок тоненький,

Дзвінкий, веселенький.

Пташка зовсім невеличка

Називається….(синичка)

Сова.

Що воно за дивна птиця?

Світла денного боїться?

Дзьоб гачком, великі очі,

І не спиться їй щоночі.

У- гу- гу кричить вона.

Відгадали? Це….(сова)

Сорока.

Біла латка, чорна латка.

Довгий хвіст, маленькі лапки.

По лісу літає , новини збирає.

Та з ранку до ночі – скрекоче й скрекоче?

Журавель. Високий та стрункий,

Лапки червоні – дзьоб чарівний.

По болотах та луках походжаю.

Ящіркам та жабкам рахунок знаю.

Дятел. Справжній лікар лісу - я.

День і ніч постукую,

Всі дерева слухаю.

Дзьоб міцний та гострий маю .

Шкідників ним здобуваю.

Осінь. Рада бачить, друзі, вас.

Та настав розлуки час.

Всіх комашок я сховала

І на зиму спати вклала.

А пташок прошу , рідненькі,

Розлітайтеся швиденько,

Щоб від холоду й снігів,

Голод вас не загубив.

Сова.

Я морозу не боюся.

У дуплі я притулюся.

А на білім на сніжку

Легко вполювати мишку.

Журавель. Дивний ключ у небі лине:

Не залізний, а пташиний.

Цим ключем в осінній млі

Відлітають журавлі.

Відлітають за моря

У далекії края.

Навесні повернуться

В гніздечках оселяться.

Дятел.

Знов птахи зібрались в вирій

І великі, і малі.

Тільки дятел на квартирі

Щось вистукував в дуплі.

«Мав багато я роботи»-

Дятел стомлено сказав.

«Від суботи й до суботи

Оголошення писав.»

Сорока. А сорока-помічниця

Їх розносила сама.

Щоб усяка знала птиця,

Що до нас іде зима.

Синичка. Я голоду й зими боюся.

Насіння снігом вкриє все.

Лишатись в лісі я боюся,

Переберуся до людей.

Візьму горобчика з собою,

Бо разом веселіше день.

Ми заспіваємо зимою

Маленьких радісних пісень.

А люди нам з любов’ю, щедро

Насіння кинуть кілька жмень.

(Птахи розлітаються.)

Виходять Білочка, Зайчик, Жабка, Черепаха, Їжачок.

Білочка Взимку я живу в теплі –

У гніздечку чи в дуплі.

Їжі теж чимало маю,

Бо старанно запасаю

Жолуді гриби горішки,

Ягоди і шишок трішки.

Зайчик Я про себе теж подбав,

Теплу шубку я придбав.

Жабка Що це робиться – не знаю.

Я вже холод відчуваю.

Їжі взимку не буває.

Всі метелики й мурашки,

Мухи бабки і комашки

Поховались у щілинки.

Залягли на зиму спати.

Як мені їх відшукати?

Я від холоду тікаю,

В мул глибоко спать лягаю.

Ой, морозна в нас зима,

В мене й кожуха нема!

Черепаха Що, подружко, ти скрегочеш ?

І про холод все торочиш.

Кажуть, що зима буває,

Але я про це не знаю.

Мирні й добрі ми тварини,

Споживаємо рослини.

А зимою, кожен знає,

Всі рослини засинають.

І я з ними засинаю

.Хоч і ліжечка не маю.

Їжачок Бачу, ліс позолотів,

Листя я збирать побрів.

Треба листячка багато,

Щоб тепленька була хата.

Восени я наїдаюсь,

Добре жиром запасаюсь.

Холод взимку я просплю,

А весни тепло – люблю!

Пісня про їжачка .( Йдуть, позіхаючи, зі сцени)

(Суперечка між тваринами.)

Ведмідь. А я вам торочу, що буде холодно.

На дереві один листочок - до зими один деньочок!

Вовк. Та я бачив як їжак гриб знайшов,

А це означає, що ще не зима!

Друзі! Хочу Вам сказати,

Що й ведмідь лягає спати,

На зимові ночі й дні.

А прокинусь навесні.

Шубу літню я змінив,

А товсту, густу надів.

Їсти мушу все й багато,

Жиром треба запасатись.

Листя та гілля набрав

І барліг собі розклав.

Лисиця. А я чула, що цей пізній листопад

До суворої і тривалої зими.

Разом. Від кого?

Лисиця. Сорока на хвості принесла.

Осінь. Має рацію ведмедик.

Скоро, скоро завіта

В ліс холодная зима.

Час лягати звірям спати.

Ну. а іншим готувати

Шубу теплу до зими.

Зайчик.

Дерева вкриють білими крильми

Сніги пухкі і ніжні, мов перина.

Біленькі черевички у зими.

І біла буде в мене кожушина.

Зимно зайчику стояти,

Треба трішки пострибати.

Скік-скік, скік- скік, скік- скік.

Треба трішки пострибати,

І швидесенько тікати!

(Зайчик і білка тікають , а за ним женеться лисиця.)

Вовк. Знов не встиг!

Ох ця лисиця!

Битись з нею не годиться.

Бо обдурить , як ту зиму,

Що ловив хвостом я рибу.

Та голодним не ходити.

Треба до людей побігти,

Щось поцуплю, подивлюся,

Чимось може поживлюся ?

Дія друга

Бабуся А у дідуся Омелька

Невеличка сімейка.

У сарайчику за хаткой

Народилося телятко.

Дід його глядить та любить.

Невже вовк мале загубить?!

Дід.

Який щасливий я сьогодні!

Корівонько - розумнице моя,

Подарувала на світанку

Мале, чорнесеньке теля.

Таке гарненьке та безрадне…

Нічого, підросте і стане ладне.

(Вовк підслуховує слова дідуся, тре лапи, облизується.

Накидає на теля мішок і тікає.)

(Вовча нора. Стоять лава й стіл.)

Вовк. От пощастило!

Лиска ще позаздрить, коли розповім. що їв теля.

(Розглядає здобич.)

Та що тут їсти? Худоба одна!

Теля.

Ма-ма, ма-ма

Вовк.

Де?( злякано).

Теля. Ти мама.

Вовк. Та ні, наче мужчина…Ти що, вчора народився?

Теля. Ні –і , сьогодні.

Вовк.

Ну, тоді інша справа. Ти поспи зараз,

а потім роздивимось хто я, тато чи мама.

(До себе) Такого маленького і їсти соромно.

Теля. Їсти хочу

Вовк. Я теж . А що ти їси?

Теля. Молоко.

Лисиця. (Підслухавши розмову, забігає лисиця.)

Вовк, чую у тебе є молоко?

Та й смачненьким запахло.

Ох, телятко! Давай його з’їмо разом.

А я зайцем поділюся, коли зловлю.

Вовк.

Ти , що! Це запас на зиму!

Я його вигодую, коли виросте, тоді наїмося.

Лисиця. (Облизується?)

Це вірно. На двох все одно не вистачить.

А що про молоко?

Вовк.

Де для нього молока взяти?

Лисиця. Та хоч у кози, тільки вона нам не дасть.

Коза. (Йде коза з козенятами, співають.)

Козеняточка маленькі ,

Слухайтесь своєї неньки.

Ви дверей не відчиняйте,

Вовка сірого чекайте.

Коли я вернусь з капустою,

У вікно п’ять раз постукаю.

Скажу ніжним голосочком,

Щоб ставали у таночок.

Козенята.

Ми почули, ми почули.

І слова ті не забули.

Скажеш ніжним голосочком,

Щоб ставали у таночок.

Коза.

(Побачили вовка)

Діти, ховайтесь!

Заколю тебе рогами!

Затопчу тебе ногами!

Зараз йди від мене геть,

Тут чека на вовка смерть!

Козенята. Тут чека на вовка смерть!

Вовк. Ну за що такі напасті?

Не було у мене в пащі

Ні теляти, ні зайчати,

А ,тим більше, козеняти.

(Простягає квітку.)

Я прийшов до Вас прохати,

Молочка могли б ви дати?

В лісі я знайшов телятко.

Мабуть же тепер я татко?

Коза. Здивувалася коза.

Бачить, в вовка вже сльоза.

Ось бери вже молочка ти

Для синочка, для теляти?

(Телятко поїло і підросло.)

Вовк.

Ти йди, мабуть, погуляй,

По лісочку пострибай.

Та далеко не відходь,

Щоб тебе не «скушав» вовк.

А я в хату повернуся,

По хазяйству приберуся.

Кабан.

(Заходить кабан.)

Ти прибираєш , вовчику – братику?

Що, діткам чистота потрібна?

В багнюці краще, комарі не кусають.

Казала лисиця, ти запросив її

на день народження телятко їсти?

А мене, найкращого друзяку, забув!?

Вовк.

Та ні, заходь. Тільки це ще не скоро.

Телятко зовсім манюньке, бач,

Його,навіть, не видно ніде.

(Кабан йде і зустрічає по дорозі телятко)

Кабан. Не такий ти і маленький.

Хочеш бути як я дорослим,

Тоді спробуй.(Простягає цигарку.)

(Бичок бере й кашляє.

Вибігає вовк.)

Вовк.

Ти що,кабан,

Моєму малому отруту підсовуєш?!

Хочеш, щоб він ніколи не виріс?

Іди геть.

Телятко. Знаєш, а той, що з іклами,

Казав що ти мені не рідний, а чужий.

Вовк.

Та ні! Ось поглянь, вилитий я, одне лице

Телятко.

Ага. Тільки,знаєш, я знову їсти хочу.

Вовк.

Біда навчить, як на світі жить.

Прийдеться на роботу влаштовуватись.

(Пішов до діда.)

Діду, Бабусю. Зима .Голодно у лісі.

Візьміть мене на роботу.

Дід. Собакою?

Вовк. Ні, собакою не можу.

Сусіди у лісі засміють.

Баба А платити чим?

Вовк.

Гроші мені не потрібні.

В нас магазинів нема.

А от борщик з хлібчиком – моя мрія!

Дід. Ну, добре.

Ти з лісу привезеш дровець.

А бабця зварить тобі борщець.

(Вовк підстрибує з радощів.)

(Вовк приносить в’язанку.

Бабуся дає каструлю з борщем.

Приніс додому борщу,

Пригощає телятко.)

(Виходять ведмідь, лисиця, кабан.)

Кабан.

Ну, час минув вовчику-братику.

Довго ми чекали, вже і зима скоро.

Мабуть, підросло телятко –

Давай ділитись!

Вовк.

Не віддам! Він мій , тільки мій!

Ви його не ростили, до кози не ходили,

Дрова не носили – не віддам!

Лисиця.

Ну , не віддаси, то й так заберем.

Нас троє, а ти один.

Телятко. (Виходить підрослий бичок.)

Троє на одного - нечесно.

Вовк. (Звірі розбігаються.)

Синочок мій, молодець!

Телятко. Татусю!

Вовк. Ну от, а то мама, мама!

15

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн
590 грн