По свіжій, чорній, тільки що розораній землі ступає людина. Це Федір Шеремета. Міцний, широкоплечий із сивастою підстриженою бородою та добре кроєним великим носом на худому, засмаглому обличчі. На ньому сіра від поту полотняна сорочка, виношений дірявий кашкет, обліплені землею, тяжкі чоботи.
Дещо далі від нього за плугом ступає юнак. Це Василь Шеремета – середущий Федорів син. Сірі, кортові його штани до колін закачані, босі ноги мають барву землі.