і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Позакласне читання. Михайло Чабанівський. Оповідання «Вірний»

Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
1800 грн
540 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №QJ499886
За публікацію цієї методичної розробки Діденко Людмила Миколаївна отримав(ла) свідоцтво №QJ499886
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема. Позакласне читання. Михайло Чабанівський. Оповідання «Вірний»

Мета. Допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст прочитаного твору; розвивати навички самостійної роботи з книгою, вміння проводити спостереження над художнім текстом, висловлювати свою думку з приводу прочитаного; виховувати доброту й милосердя, вірність у дружбі, любов до всього живого.

Обладнання: портрет письменника, виставка книжок, ілюстрації до твору, фотографії собак різних порід.

Теорія літератури: оповідання; сюжет; образи; тема, ідея; художні засоби.

Думай добре, роби добре - і буде добро

Білецький- Носенко

ХІД УРОКУ

І. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Людина приходить у світ для добра.А чи задумувались ви над тим, що таке доброта? Звичайна людська доброта? Добросердечність? Чуйність? Письменник, вчений Білецький- Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись - і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. А ми, діти, з вами цього не хочемо, правда? І щоб цього не трапилося, треба багато чого навчитися, знати, вміти, а головне - бути доброю і мудрою людиною. Отже, ми поговоримо про поняття досить важливі в життіжорстокість і доброту.

Сьогодні у нас урок позакласного читання за оповіданням Михайла Чабанівського «Вірний». Відкрийте зошити, запишіть число, класна робота та тему уроку.

ІІ МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

- Подивіться на портрет М.Чабанівського і спробуйте охарак­теризувати його внутрішній світ.

(Дивлячись на портрет письменника, можна сказати, що він належить до людей, які займаються розумовою працею. Про це свідчить його одяг, охайна зачіска і розумний, проник­ливий погляд із глибоким сумом в очах, його щось хвилює, він ніби хоче нам щось сказати.)

А що саме його турбує, змушує замислитися, що він нам хоче сказати ?

Щоб розкрити цю таємницю ми маємо активно попрацювати сьогодні на уроці, а саме познайомитися з цікавими фактами життя письменника, усвідомити ідейно – художній зміст оповідання «Вірний» ; розвивати навички самостійної роботи з книгою, уміння проводити спостереження над художнім текстом, висловлювати свою думку з приводу прочитаного; виховувати доброту й милосердя, вірність у дружбі, любов до всього живого.

ІІІ СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Вступне слово вчителя

Михайло Чабанівський належить до найкращих українських літераторів, що виступають на захист природи своєю творчістю і діяльністю.

Влітку з вудкою, узимку з рушницею за плечима Михайло Іванович проводив довгі дні серед тихих річок, спокійних озер, замріяних лісів. До всього придивлявся, за всім турботливо стежив: де пересохло джерельце, де обміліла річка, де посадити дерево, щоб буяла природа на радість людям. Так народжувались його книги – правдиві , сповнені теплої любові до рідної землі.

І щоб вирішити наше питання, пропоную вам відправитися у подорож життєвим і творчим шляхом письменника.

Слухайте уважно і робіть собі в зошиті замітки.

1.Повідомлення учнів про письменника М. Чабанівського.

Михайло Іванович Чабанівський (справжнє прізвище Циба) народився 18 вересня 1910 року в с. Лигівці на Полтавщині (тепер це Харківська область).

Він прожив нелегке, наповнене високим і прекрасним змістом життя. Дитинство було неласкаве й голодне. Жив Михайлик у нестатках і злиднях без матері, в сім'ї селянина-бідняка. За роки Радянської влади хлопець закінчив школу, педагогічний технікум, вчився заочно в Ленінградському університеті.

З 1931 року працював у пресі, тоді ж почалась літературна творчість. Перший вірш "Слово піаністові" Чабанівський надрукував у журналі "Робселькор". Через три роки опублікував у журналі "Червоний боєць" поему "Азовсталь". Писати прозу молодий поет почав у роки Великої Вітчизняної війни.

З перших днів боротьби проти гітлерівських загарбників Михайло Іванович перебував на фронті. Починав війну рядовим бійцем, закінчив майором. Спершу був солдатом, потім фронтовим кореспондентом.

Перші книги письменника, які побачили світ одразу ж по війні, розповідали про безсмертний подвиг радянського солдата. Згодом Чабанівський охоплює своїм письменницьким зором все багатогранне життя народу як у часи війни, так і в мирні дні. Улюбленими темами стали: праця колгоспників і шахтарів, захист природи, людська доброта і краса.

Творчий доробок автора

Перша книжка Михайла Чабанівського - збірка оповідань "Свіжа скиба" - побачила світ 1949 року. Після того вийшли збірки оповідань, нарисів, повістей "Казковий край", "Срібні ключі", "Кам'яне небо", "Стоїть явір над водою", романи "Біля Дунаю", "Тече вода в синє море".

Для юних читачів Чабанівський видав книги оповідань "Під зорями Балканськими" (1951), "Зелена чаша" (1960), "Степовий цвіт" (1956).

Оповідання для дітей та юнацтва часто друкувались у журналах "Барвінок", "Піонерія", "Зміна".

Тематика дитячих творів різноманітна. Письменник переносить читачів в пореволюційні роки, розповідає про життя сільської дітвори після війни. Інші оповідання присвячені шкільному навчанню, праці, дозвіллю дітей.

Чимало сторінок творів Михайла Чабанівського пройняті любов'ю до рідної землі, до її багатств і краси. Ряд своїх книжок (роман "Тече вода в синє море", повісті "Стоїть явір над водою", "Лебедина сага", збірки оповідань) письменник цілком присвятив змалюванню образів людей, які віддають своє життя високому служінню рідній землі, збереженню її лісів, річок, птаства, звірини, рішуче борються проти браконьєрів, обивателів, бездушних нищителів природи. Вийшло майже тридцять збірок письменника. Для дітей М. Чабанівський написав книги «Зелена чаша», «Катюша», «Степовий цвіт». Письменника не стало в 1973 році. А його книги вчать і вчитимуть, як добром перемогти зло — велике й мале.

Берегти, плекати, примножувати... Це заповіт для кожного із нас і для наступних поколінь.

Записати в зошити

В 1949р. видав першу збірку оповідань «Свіжа скиба». Потім виходять збірки: «Казковий край» (1951), «Перші сходи» (1952), «Алмаз» (1953), «Срібні ключі» (1953), «Степовий цвіт» (1956), повісті «Кам'яне небо» (1958), «Стоїть явір над водою» (1958), роман «Балканська весна» (1954 — 60).

Сьогодні на уроці ми часто будемо чути слова доброта, милосердя, вірність, отож, давайте зясуємо їх значення

3. Словникова робота

Доброта

Милосердя

Вірність

А зараз давайте попрацюємо над змістом оповідання « Вірний»

4. Коротко, 5-6 реченнями переказати зміст оповідання

5. Обмін враженнями щодо прочитаного, евристична бесіда.

1 Виразно почитайте перший епізод оповідання «Вірний». Як ви оцінюєте цей епізод, і як ставиться до цього сам автор, які деталі на це вказують? (Тимка він називає «довгоногий мучитель».)

2 Якими словами письменник характеризує схвильованого Ігоря, про що це свідчить?

( Ігореве серце не витримало, блідий, із стисненими кулаками)

3 Якою була реакція цуценяти, над котрим знущалися?

( Жалібно скиглило, падало, переверталося в траві)

4 Які іграшки віддав Ігор за цуценя? Чому він не хотів гратися із сусідським хлопчиком?

( Пістолет, телефон, мячик)

5 Як Ігор доглядав свого песика? Які риси характеру при цьому виявив?

(Доброта, терплячість, кмітливість)

6 Чого навчив хлопчик свого чотириногого друга? Яким стало колись незграбне цуценя?

(Робити стойку, без дозволу не чіпати їжі і не рвати пух з каченят)

7 Зачитайте про екзамен, який влаштував Вірному батько Ігоря.

8 Пригадайте вчинки й поведінку Тимка. Що можна сказати про його вдачу?

( Жорстокий, жадібний, бездушний, нетерплячий)

9 Як Ігор розлучався з Вірним? Що він переживав у цей час?

10 Для Вірного Ігор — «найкраща в світі людина». А Вірний для Ігоря?

(Для Ігоря теж, але він не зумів відстояти свою думку)

11 Чому письменник назвав своє оповідання «Вірний»?

12 Чи маєте ви друзів серед тварин? Розкажіть про них.

6. Асоціативний диктант

Кому із героїв твору належать слова:

  • Не подобається все це мені, Ігорю... Невже ти думаєш, що я візьму твого Вірного в місто? Так що відвикай або віддай комусь. (Мати Ігоря)

  • Молодець, ану ще раз. Вірний, на! — Вірний і на цей раз не підвів. — Ну що ж, наче нічого собака, зір має чудовий, — похвалив батько. — А чи хоробре у нього серце? (Батько)

  • Він, він! Дивіться! (Ігор)

7. Вікторина «Найуважніший читач»

( Провести письмово із взаємоперевіркою та оцінюванням.)

1) Якого кольору було волосся в Тимка? (Руде.)

2) Якої породи було цуценя сусідського хлопчика? (Мисливської.)

3) Що віддав Ігор власникові цуценяти? (Пістолет, телефон і м'яч.)

4) Хто такі бусли? (Лелеки.)

5) Чому птахи не стали гніздитися на Тимковій хаті? (Бо він зруйнував їхнє гніздо.)

6) Кому належать слова: «Бусли розумні птиці, вони розбираються в людях». (Ігореві.)

7) Що найперше зробив для песика Ігор? (Нагодував його молоком.)

8) Яка деталь у творі свідчить про те, що Ігор не лише добра людина, а й хороший майстер, працьовитий господар? (Змайстрував цуценяті будку.)

9) Який найхоробріший вчинок Вірного? (Напав на великого собаку.)

10) Як звали собаку Тимка? (Тарзан.)

11) Як звали молодшого братика Ігоря? (Толик, «рюмса».)

12) На якому поверсі жила родина Ігоря в місті? (На п'ятому.)

8.Інсценізація уривка

Щоб вам було легше скласти порівняльну характеристику героїв оповідання «Вірний» Ігоря та Тимка, знайшовши спільне й відмінне, давайте подивимося інсценізацію уривка.

Ви дивіться і подумайте, які риси характеру героїв проявляються.

— Нащо мучиш? Покинь!

— А чого його жаліти, коли він зайвий. Все одно завтра втопимо у діжці. Спитай он у мами.

— Нащо ж його топити? Краще віддай мені...

— Бери, що мені, жалко? У нас ще красивіший є, з великими вухами... Тарзан.

— Е, ні, даром не дається, адже він не простий, а породистий...

— Що ж ти хочеш за нього? — нетерпляче спитав Ігор.

— Що в тебе є?

— Пістолет з двома курками, червоний настільний телефон з поламаною мембраною, Толька, мій братик, поламав, тенісний м'яч...

— Неси все це мені, тоді забереш собаку, інакше не віддам, бо це не простий дворняжка, а породистий.

— Гаразд, почекай мене, я зараз.

  • Бери, я згодний

  • Як тебе звати?

  • Ігор

— А мене Тимком. Будемо гратися?

— Будемо якщо тільки не будеш мучити тварин...

— Так я ж його вчив бігати! У мене он ластів'яче гніздо, і я не чіпаю яєчок... Хай собі лежать, я тільки подивився кожне і поклав.

— Значить, подивився все ж? — строго спитав Ігор. — А ти знаєш, що ластівка може відкинутися від гнізда, якщо там хтось полазить? Навіть лазити не треба. Он скільки буслів у селі, а на вашій хаті його чомусь немає. Як ти думаєш, чому? Бусли розумні птиці, вони знають людей...

- Я вважав, що оцей «дачник» дурний, мов пень, коли він може віддати за паршиве щеня всі свої іграшки, але виявилося, що це не зовсім так. Звідки він дізнався, що я минулого року розорив лелече гніздо і хитрі птиці цього року вже не прилетіли сюди? Звідки він, міський житель, знає про ластів'ячі примхи?

9.Гра «Ланцюжок»

Назвіть спільні риси характеру Ігора і Тимка (на роздуми 1- 2 секунди)

(Одного віку; цікавляться тваринами, птахами; допитливі; прагнуть до спілкування з однолітками, до дружби; майстровиті, вміють власноруч виготовляти різні корисні речі.)

10. Афористична корида

Укажіть, про кого з героїв твору ці крилаті вислови.

• «Як часто люди використовують свій розум для коєння дурниць». (Ф. Ларошфуко.)

• «Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя». (Й. В. Ґете.)

• «Тільки тоді станеш людиною, коли навчишся бачити людину в іншому». (О. Радищев.)

• «Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною». (Сааді.)

• «Байдужість — це параліч душі, передчасна смерть». (А. Чехов.)

• «Хто сам не любить нікого, того теж ніхто не любить». (Демокріт.)

11. Характеристика героїв (Прийом «Карусель»)

У людини завжди є позитивні риси і є якісь недоліки.

Завдання: записати риси характеру героїв оповідання «Вірний» Ігоря та Тимка.

1 група позитивні Ігоря

(Добрий, милосердний, кмітливий, вразливий, сміливий, терплячий, майстровитий, безкорисливий, розумний, розсудливий)

2 група позитивні Тимка

(допитливий, прагне дружити з однолітками, вміє майструвати, хоче змінитися на краще; йому буває соромно за свої вчинки)

3 група негативні Ігоря

(Надто вразливий, плаксивий, не вміє переконувати, відстоювати свою думку)

4 група негативні Тимка

(Жорстокий, жадібний, бездушний, нетерплячий, безвідповідальний, безжальний, нечесний, боязливий)

12. Кросворд

Давайте розгадаємо кросворд і прочитаємо жанр оповідання

1 Одна з речей, яку Ігор віддав за цуценя.

2 Яку рису характеру проявляв Ігор, коли дресирував Вірного ?

3 Хто був найкращою людиною у світі для Вірного ?

4 Як звалося цуценя, коли було у Тимка ?

5 Негативна риса характеру Тимка.

6 Місце, де працював батько Ігоря.

7 Хто не дозволив Ігореві взяти Вірного з собою до міста?

8 Риса характеру Тимка, коли він вимагав викуп за цуценя.

9 Що сам змайстрував Тимко ?

10 Як звали меншого брата Ігоря ?

13. Про оповідання

Невеликий прозовий твір, в якому зображується одна подія з життя головного героя, називається оповіданням.

Ознаки оповідання

Зображення одної події з життя головного героя.

Невелика кількість дійових осіб.

Нетривалий час дії.

Невеликий обсяг.

Прозова форма.

14 Знайдіть «зайвий» художній засіб

Припало до серця;ласий шматочок; губи розквасив; скиглило, наче скаржилося на когось;

розбиратися в людях;не тямлячи себе;перебирати в думках.

15 Знайдіть закінчення прислівя

Часок у добрі побудеш — все горе забудеш.

Добро не пропадає, а зло умирає.

Які почуття у вас виникли під час уроку ?

16. Поетична хвилинка

Ти знаєш, що ти— людина.

Ти знаєш про де чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Благословенна щедрість! Все від неї,

Від щедрости думок, сердець і рук.

Краса сповита матір'ю-землею

Від щедрости страждань її і мук.

І ми народжені од щедрости любови,

Нас годувала щедрість матерів.

Ми теж її вихлюпувать готові

Із душ своїх, мов рибу з ятерів.

І все ж прожити, певне, так годиться,

Щоб старість не промовила, бува:

— Ти був, козаче, щедрим на дурниці

І на красиві та пусті слова!..

Василь Симоненко

Існують милосердя й доброта

На них тримається буття.

Зло - не існує довго,

Доброта ознака сили.

Бо добрі помисли і справи

Творять справжнє диво.

Чи гілочка,чи квітка в полі

Живе і просить в нас любові.

А серце сповнене любові

Нікому не приносить болі.

Тож милосердя завше вічне,

Роки проходять чи сторіччя.

Керує світом доброта –

Це скромна істина проста.

Левченко Людмила Миколаївна

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Метод «Незакінчене речення».

Закінчіть речення.

— На сьогоднішньому уроці для мене найбільшим відкриттям було ....

_ Чабанівський замислювався над …

— Інформація, отримана на уроці, дозволяє зробити висновок ....

Сьогодні я дізнався ...; навчився ...; зрозумів ...; змінив погляд на ...; не вмів, а тепер....

— На уроці мені було ....

Слово вчителя

Поспішайте творити добро, вчіться співчувати. Пам'ятайте! Як ви ставитеся до цього світу, таким боком і світ до вас повернеться. Якщо ви зростете добрими людьми, то буде й вам всюди добре, бо, як каже народна мудрість: "Доброму скрізь добре!" А коли ви будете робити зло, коли ваше серце стане жорстоким, то і світ до вас повернеться жорстокістю і злом. Не забувайте про це ніколи. Нехай у вашому серці завжди живуть велика любов і доброта, щирість і співчуття, людяність і щедрість.

Не лінуйтесь робити добра,

Лише зла не бажайте нікому,

Бо воно, як велика гора,

Стане вам на шляхові земному.

І заступить навколишній світ,

Зробить серце жорстоким, холодним.

Ви з любов'ю живіть з юних літ,

Будьте чуйним, веселим і добрим.

Правда в світі є дуже проста:

Сонце Землю теплом зігріває.

А людину - її доброта,

І любов у житті прикрашає.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Складіть оповідання «Вірний у місті».

  • Намалювати малюнок до твору.

Додаток до уроку 45

Вірний

Те, що того ранку побачив Ігор у сусідньому дворі, дуже схвилювало його. Маленький хлопчик такого ж віку, як і він сам, стьобав прутиком рябе цуценя, тягаючи його по саду за шнурок. Собача жалібно скиглило, падало, переверталося на траві, намагаючись встигати за своїм довгоногим мучителем. Але той навмисне стрибав через кущі, бігав поміж деревами, а цуценя, впавши на землю, котилося, ніби клубочок білих ниток. Серце Ігоря не витримало. Блідий, із стиснутими кулаками, він миттю перехопився через паркан і став перед хлопчиком.

— Нащо мучиш?— крикнув він хрипким голосом.— Покинь!

Хлопчик, вражено блимаючи маленькими очима, зупинився. Цуценя, скориставшись з цього, підповзло до ніг свого лютого господаря і лизнуло йому литку. Два хлопчики, один рудий, мов сонце, якщо на нього дивитися у закопчене скло, другий з чубчиком в напуск, блідий і рішучий, стояли один проти одного, ладні зчепитися у бійці. Та ось руді вії раптом затремтіли, ворухнулися, очі опустилися вниз.

— А чого його жаліти, коли він зайвий. Все одно завтра втопимо у діжці. Спитай он у мами.

Ігор ковтнув слину, що давила його за горло, переступив з ноги на ногу. Гнів його минув, і він вже лагідніше сказав:

— Нащо ж його топити? Краще віддай мені...

— Бери, — погодився рудий хлопчик і подав Ігореві шнурок. — Що мені, жалко? У нас ще красивіший е, з великими вухами... Тарзан.

Не тямлячи себе від радості, Ігор підхопив на руки щеня, яке все тремтіло і тихо скиглило, наче скаржилося на когось, кинувся до хвіртки. Та його раптом зупинив рудий.

— Е, ні, — сказав він і лукаво примружив свої маленькі очі. — Даром не дається, адже він не простий, а породистий...

— Що ж ти хочеш за нього? — нетерпляче спитав Ігор. Він у цю хвилину ненавидів оцього пихатого мучителя.

— Що в тебе є?

Ігор зам'явся. Справді, що ж у нього є? Він лише кілька днів, як приїхав з міста до тітки Олі, всі його іграшки лишилися вдома, лише дещо вдалося захопити, коли спішно збиралися на дачу. Перебираючи в думках те, що він захопив з дому, Ігор проказував:

— Пістолет з двома курками, червоний настільний телефон з поламаною мембраною, Толька, мій братик, поламав, тенісний м'яч...

— Неси все це мені, тоді забереш собаку, інакше не віддам, — категорично заявив рудий і вихопив цуценя з Ігоревих рук.— Бо це не простий дворняжка, а породистий.

— Гаразд, почекай мене, я зараз,— відповів Ігор. Він кинувся через паркан і за кілька хвилин вже знову повернувся. В руках у нього були іграшки.

— Бери, я згодний, — сказав Ігор і поклав усе принесене на траву.

Схопивши цуценя, він кинувся додому. І вже тоді, коли він був

за парканом, з сусіднього двора почулося:

— Як тебе звати?

Це питав рудий. Ігор охоче відповів.

— А мене Тимком. Будемо гратися?

— Будемо,— невпевнено мовив Ігор.— Якщо тільки не будеш мучити тварин...

— Так я ж його вчив бігати! — виправдувався Тимко. Видно, йому було соромно за свій вчинок. — У мене он ластів'яче гніздо, і я не чіпаю яєчок... Хай собі лежать, я тільки подивився кожне і поклав.

— Значить, подивився все ж? — строго спитав Ігор. — А ти знаєш, що ластівка може відкинутися від гнізда, якщо там хтось полазить? Навіть лазити не треба. Он скільки буслів у селі, а на вашій хаті його чомусь немає. Як ти думаєш, чому? Бусли розумні птиці, вони знають людей...

Тимко прикусив язика. Він вважав, що оцей «дачник» дурний, мов пень, коли він може віддати за паршиве щеня всі свої іграшки, але виявилося, що це не зовсім так. Звідки він дізнався, що Тимко минулого року розорив лелече гніздо і хитрі птиці цього року вже не прилетіли сюди? Звідки він, міський житель, знає про ластів'ячі примхи?

А Ігор вже вовтузився зі своїм цуценям. Перш за все він випросив у матері стакан молока і нагодував його. Потім зібрав усі дощечки і цурупалки, які валялися біля хати, і зробив для нього хатку. Яка ж хороша та затишна хатка вийшла! Ігор навіть віконечко там приладнав — якраз під руку потрапила кватирка, що лежала без діла, намостив трави, щоб м'яко було спати його собаці. — Як його звати? Тимко казав, що всі звали його Зайвим, бо вирішили утопити. Але ця назва йому не подобалася. Він чимало чув казок від батька, що собака — вірний друг людини. Як же вій може бути зайвим? Ні, це не підходить. Вірний, ось як він назве цуценя! Вірний, Вірний... Йому так сподобалася назва собаки, що він навіть засміявся.

— Вірний, Вірний, — покликав Ігор, але цуценя, пригріте сонечком, дрімало, лише вуха сторожко ходили, наче дослухалися, чи не йде сюди рудий Тимко, щоб знову починати свої знущання...

Минув тиждень, і Вірного вже не можна було впізнати. Шерсть його заблищала, вирівнялася, ноги витяглися, стали пружними і рівними. Лише вуха, як і раніш, звисали на самі очі завдаючи, клопоту цуценяті. Та згодом праве вухо почало потроху зводитися догори, коли Ігор кричав: «Вірний, взяти!» Він кидав далеко у річку м'яч, а Вірний, повагавшись і переборовши страх, кидався у воду і швидко – швидко перебирав лапами, аж поки не схопить зубами м'яч і не винесе його на берег. Та не тільки це вмів робити Вірний. Він навчився робити стойку, без дозволу не чіпав їжі і не рвав пух з каченят, як це робили інші собаки. З ранку до пізнього вечора Ігор не розлучив ся зі. своїм цуценям, ходив з ним до лісу, в крамницю, куди мати посилала за сірниками чи сіллю, купатися на річку, навіть в аптеку, якщо треба було щось принести для меншого братика Тольки. Вір ний ночував у своїй затишній хатці, але кожного ранку, як тільки Ігор виходив з кімнати, щеня завжди зустрічало його радісним помахуванням хвоста, кидалося до ніг і качалося по траві.

Так минав час, і Ігор був щасливий. Оце маленьке цуценя так припало йому до серця! Коли одного разу Вірний захворів і перестав їсти, Ігор за обідом сидів журний і тихий. Мати, зрозумівши причину цього суму, сказала:

— Не подобається все це мені, Ігорю... Невже ти думаєш, що я візьму твого Вірного в місто? Так що відвикай або віддай комусь.

— Мамо, — благально промовив Ігор. — Вірний такий хороший, такий слухняний... Хіба ти не бачиш?

Мати розсердилася:

— Куди ти його візьмеш? На п'ятий поверх? Щоб у хаті мені псиною тхнуло та щоб рвав занавіски? І не думай...

Ігор, сяк-так поївши і захопивши для Вірного кілька ласих шматочків, кинувся у двір і вже до самого вечора не відходив від щеняти. І коли Вірний видужав і знову вони ходили у ліс, до річки, хлопчик теж повеселів і почав краще їсти. Мати тільки зітхала, бачачи, як її син захопився цуценям.

Батько Ігоря працював на заводі і приїздив на дачу лише в неділю. Якось він, побачивши, що син не відходить від собаки, сказав:

— Ану зараз перевіримо, що воно за пес. Вірний, на!

Він високо підкинув шматочок ковбаси, і Вірний, зробивши стойку, спіймав його і миттю проковтнув.

— Молодець, — задоволено промовив батько і посміхнувся. — Ану ще раз. Вірний, на! — Вірний і на цей раз не підвів. — Ну що ж, наче нічого собака, зір має чудовий, — похвалив батько. — А чи хоробре у нього серце?

Ігор аж засяяв увесь.

— О, він так кидається у воду, наче все життя плавав по морях і океанах! Найглибші місця йому ніпочім!

Батько засміявся.

— Це ще не все! Ось ми йому зараз екзамен влаштуємо...

По вулиці якраз біг якийсь чорний, худий собака. Побачивши його, батько крикнув:

— Вірний, взяти!

Вірний, напруживши ноги, весь витягся, вуха його стали сторч, хвіст випрямився.

— Взяти, Вірний! — ще раз крикнув тато. І тоді цуценя кинулося попід дошками паркана і мужньо напало на чорного цуцика. Але тут сталося несподіване: чорний цуцик, побачивши, що його атакує якась маленька собачка, зупинився, вишкірив зуби і загарчав. Вірний, вражений спокоєм і зневагою до нього оцього чорного пса, впав голічерева і залащився. Тато схопився за боки і поточився від реготу.

— Ось які ми хоробрі... Одне діло хапати м'ясо, зовсім інше йти у бій...

— Але ж він ще малий, — ледве не плакав від образи Ігор. — Йому ж всього три місяці... Ти ще його не знаєш...

Тато погладив Ігоря по голові і, продовжуючи сміятися, сказав заспокійливо:

— То нічого, що здав позиції, але ж напав! Уяви собі, кинувся у бій! Це вже добре!

З цього дня тато, приїжджаючи з міста, щоразу цікавився Вірним і нишком кидав йому шматочки м'яса чи ковбаси. Тільки один Тимко, спостерігаючи через паркан за Вірним, сердито штурхав свого Тарзана, який чомусь завжди опускав хвіст, не вмів служити і ніяк не зміг навчитися робити хоч будь – яку стойку. Тимко сердився на себе, що віддав не те цуценя, бо виявилося, що Вірний куди справніший собака, ніж його Тарзан... Не раз Тимко, побачивши Вірного на вулиці чи на луках, кликав його до себе, підманював смачною кісткою, намагаючись затягти у двір, але Вірний тільки помахував хвостом, але на вмовляння не піддавався.

Тимко вже не руйнував гнізд, хоч і кортіло часом, він навіть шпаківню змайстрував і з допомогою Ігоря встановив її на найвищому бересті. Єдине, що його непокоїло, — це Вірний. Як він, Тимко, міг так проґавити? Це ж треба бути зовсім дурним, щоб .віддати такого чудесного собаку...

* * *

Та ось скінчилося літо і настав час виїжджати додому. Тато приїхав за ними на машині, мама виносила з хати Каструлі, примус, навіть малий братик Толька допомагав батькам лаштуватися в дорогу. Тільки один Ігор стояв біля машини, сумно поглядаючи на Вірного. А той все лащився біля його ніг, наче прохав не кидати його тут, забрати з собою. І коли машина вже була вщерть наповнена домашнім скарбом і в багажник вже вкладено Толикове ліжко, батько подав команду сідати. Всі посідали, поцілувавшись з тіткою Олею, а Ігор все стояв, наче він і не збирався виїжджати.

— Ігоре, — покликав батько, — дорога далека, сідай швиденько.

Ігор мовчав. Тоді батько, висунувшись з машини, сказав нарочито весело і безжурно:

— І чого ти губи розквасив? Тітка Оля буде добре доглядати твого Вірного, а наступного літа ми сюди знову приїдемо! От, зажурився козак! Дивина!

Ігор мовчав. Серце його стукотіло, душа пломеніла пекучим вогнем. Він дивився на Вірного і не міг відірвати від нього погляду.

— Чого ж мовчиш? — знову озвався батько. — Чи ти вирішив остатися тут? Дивина яка, ти бач... Ну, віддай цуценя Тимкові, він догляне його. Бач, визирає он у дірку, видно, теж хоче взяти собача... Правда, Тимку?

Тимка аж захлинається:

— Я вже давно говорив йому, щоб віддав. Крім того, він взагалі мій... А я йому іншого подарую на той рік... Чесне слово, подарую... Найкращого! Я його й пальцем не вдарю, не бійся, Ігоре,

я вже не такий... І ластівок не буду чіпати, і бусликів... Чесне піонерське...

— Ні! — раптом сказав Ігор. — Нізащо не віддам тобі Вірного... , Хай краще в тьоті.

Він кинувся до цуценяти, обняв його за шию, припав лицем до гладенької шерсті. Тьотя Оля заспокоювала племінника, обіцяючи доглянути Вірного, та він нічого не чув. Рвучко підвівся, весь заплаканий, сів у машину. Загув мотор, курява застелила шлях, що вів з села.

І тільки улігся на шляху пил, як через паркан перестрибнув Тимко, схопив Вірного і перекинув його у свій двір. Тьотя Оля була в хаті і не бачила цього. Тимко торжествував. Він надів на цуценя шнурок, повів його до вишні, щоб прив'язати. І тут сталося те, чого аж ніяк не чекав Тимко. Вірний сіпнув за шнурок, гризнув Тимка за руку і вихором викотився з двору. Він щодуху мчав по вулиці, нюхаючи землю, де ще залишилися сліди машини, яка повезла кудись Ігоря. Вірний біг швидко, опустивши морду до землі, перестрибуючи через вибоїни і калюжі. Йому стало жарко, хотілося пити, але він не міг зупинитися, щоб сьорбнути з калюжі, він поспішав. Висунувши язика, Вірний біг степовою дорогою, часто дихаючи і пильно стежачи, щоб не збитися з шляху.

А Ігор, забившись у куток машини, гірко плакав. Він не був «рюмсою», як звали всі меншого братика Тольку, але тепер, коли вперше в житті сталося таке горе, він не міг втриматися. Сльози самі лилися з очей, а з грудей виривався стогін. Помітивши стан сина, тато занепокоївся.

— Оце таке діло, Ігоре?— перехилився він до заднього сидіння.— Ти ба яка причина... Дивина... Що ж тут робити?

Він глянув на матір, яка вся аж мінилася в лиці, переживаючи за сина, знову сказав якось сумно і гірко:

— Дивина, скажу вам,..

— Якби не п'ятий поверх, — зітхнула мати і погладила сина по голові.

Ігор виглянув через заднє віконце і рантом скрикнув:

— Він, він! Дивіться!

По шляху летів Вірний. Здіймаючи легку хмаринку пилу, він мчав уперед, де раптом зупинилася машина, яку він так довго доганяв і яка везла найкращу у світі людину Ігоря.

(Михайло Чабанівський)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Конспект уроку
  • Додано
    28.02.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    5 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    674
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    QJ499886
  • Вподобань
    0
Курс:«Інтернет-ресурси для опитування і тестування»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №QJ499886
За публікацію цієї методичної розробки Діденко Людмила Миколаївна отримав(ла) свідоцтво №QJ499886
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти