Статтю присвячено підтримці комунікації та мовлення дітей раннього віку під час повсякденних сімейних справ. Аналіз наукових і методичних джерел поєднано з описом двох випадків із професійної практики. Розглянуто, як спостереження за взаємодією допомагає уточнити початковий запит батьків і помітити наявні способи звернення дитини. Простежено зміни у використанні жестів та слів, описано застосування паузи, вибору й логоритмічного супроводу повсякденної діяльності. Розкрито значення домовленнєвої комунікації для подальшого розвитку вербального мовлення. Показано, чому рекомендації потребують спільного випробування з родиною та перегляду з урахуванням її досвіду. Окреслено способи оцінювання участі дитини, самостійності її звернень і використання мовлення у звичних ситуаціях.





