Всесвітній день каліграфії

Каліграфія – це мистецтво в письмовій формі. Сьогодні вона використовується в багатьох дизайнерських концепціях для реклами та просування, в тому числі завдяки передовим сучасним технологіям. Однак каліграфія також мала величезну історію, яка вплинула на багато культур у всьому світі. Всесвітній день каліграфії – чудова нагода пригадати цю історію та зробити каліграфію своєю пристрастю.

Термін «каліграфія»  походить з грецьких слів «kalós» – красиво та «grafí» – писати. Каліграфія являє собою досить вдале поєднання таких дисциплін як письмо та образотворче мистецтво. Вона дозволяє автору виразити себе через художнє відображення текстової інформації.

Мистецтво каліграфії розпочинається з першими спробами письма, а це понад 5 тисячоліть тому в Месопотамії – на території сучасного Іраку. Від стародавніх шумерів традиції вишуканого письма поширились спочатку на Ближній Схід, а згодом дійшли до Єгипту, Китаю, країн Балканського півострову. 

Мистецтво каліграфії поєднує в собі стародавні традиції, що розвивалися протягом тисячоліть в різних культурах. На сьогодні виділяють багато різновидів цього письмового мистецтва: західноєвропейська, азійська, китайська, японська, ісламська тощо. Формування кожної з них має величезний вплив на розвиток каліграфії загалом.

У Східній Азії перші згадки про каліграфію з’являються в Китаї приблизно 2000 років до н.е. Тут вона розвивається як важливий різновид живопису, а не просто задля красивого письма. В 11 столітті н. е. з’являються тексти, написані красивим каліграфічним почерком на спеціальних табличках, виготовлених з бронзи, часто для письма використовуються кістки тварин. З винаходом паперу в Китаї відбувся стрімкий розвиток писемності, а з нею і каліграфії. Мистецтво красивого писання перетворюється на окрему науку, якій присвячуються цілі праці та дослідження. У цей самий час відбувається формування основних стилів китайського письма. 

Протягом перших століть нашої ери мистецтво каліграфії поширюється на сусідні країни, такі як Корея, Японія, В’єтнам тощо. Так відбувається формування східноазійської каліграфії. Красиво виведені ієрогліфи не тільки передають зміст тексту, вони відображають відчуття та емоції так само як образотворче мистецтво та поезія.

У Європі формування каліграфії відбувалося на основі греко-римської писемності. Першою з’явилась етруська абетка, але етруське письмо було незрозуміле навіть римлянам. Спочатку у цій абетці використовувалися тільки прописні літери. Згодом на території сучасної Італії починає розвиватися латинська абетка. 

Стрімкий розвиток мистецтва каліграфії у країнах Західної Європи зумовлюється появою християнства. Адже на той час створювалось багато копій Святого Писання та інших текстів релігійного значення. Пік розвитку західноєвропейської каліграфії припадає на 8-9 століття н.е. Саме тоді ірландські та шотландські ченці працювали над створенням так званих ілюмінованих примірників Євангелія, які сьогодні відносять до витворів мистецтва часів середньовіччя.

В країнах, що сповідують іслам, завжди існувало своєрідне табу на зображення людей та тварин. Внаслідок цього всі зусилля та таланти спрямовуються на орнаментальне мистецтво. Саме тому в арабській культурі так багато декоративних елементів, арабесок та зображень квітів. Безумовно все це відобразилося на каліграфічному мистецтві. 

Сотні рядків охайно виведених та красиво оформлених символів лягли в основу сотень примірників Корану. Проте каліграфія використовувалася не тільки для створення релігійних видань. Її широко використовували у розписах посуду, оформлення тканини, в елементах архітектури тощо. 

Каліграфія в нашій державі розвивалася паралельно із шрифтом. Першим періодом розвитку вважається етап уставного скоропису. Письмо здійснювалося за правилами Візантії та відрізнялося від російського скоропису, що розвивався під впливом східних культур. З другої половини 15 століття спостерігається тенденція написання слів без розподілу, кінці літер загиналися угору, літери писалися поруч, проте сув’язі ще не існувало. Всі літери українського скоропису мали невеликий розмір та однакової висоти, що істотно відрізняло їх від російського скоропису, де символи відрізнялися за висотою, шириною та розмахом написання. Українська каліграфія зазнає польського впливу та отримує ознаки західноєвропейської. 

У 18 столітті в письмі з’являється новий характер написання літер, який починає поширюватися в різних школах: Київській, Луцькій, Острозькій. Чистопис, як на той час називали каліграфію, починають викладати у навчальних закладах, формуються нові почерки. Цей період вважається найсприятливішим для розвитку українського скоропису.