Повернення християнських демократів до керівництва урядом у 1976 році під проводом Андреотті стало не просто черговою зміною кабінету, а свідченням глибокої трансформації італійської політичної моделі — переходу від класичних коаліцій до складніших форм взаємодії між владою та опозицією в умовах системної кризи.





















