Повча́ння ді́тям» Володимира Мономаха.

«Повчання дітям» Володимира Мономаха — це визначна пам’ятка літератури Київської Русі. Збереглася в Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1096 роком у кількох неповних частинах. Точної дати написання не встановлено, більшість дослідників вважають, що твір написано ймовірно 1117-го, тобто цьогоріч йому виповнилося б 900 років з часу написання. Мономах написав також знаменитий закон — Статут, який складався з 69-ти статей, в якому були заміщені норми кримінального, цивільного та судового права, який регулював у країні правопорядок. Праця дещо подібна до «Руської правди», в якій було зібрано найвизначніші русько-українські права та закони з ХІ ст., авторство якої приписують Ярославові Мудрому, дідові Мономаха.
З літературної точки зору «Повчання» — це зразок популярного в античній та середньовічній літературі жанру повчань і водночас перша в давній українській літературі спроба життєписної розповіді. Відомо, що початки літературної праці в Україні походять від переписування та перекладання книжок. Книгами Святого Письма були Євангелія, Апостоли, Псалтирі та Літописи. Історично-літературний характер мали грецькі хроніки, події в яких записували по роках. Більше літературний розвиток починає розвиватися в часах величі Київської держави, коли на арену історичного життя виступив український народ. Зміцнів він за князів Володимира Великого (979-1015) та Ярослава Мудрого (1019-1054).