У статті досліджується значення монологів Фауста у трагедії «Фауст» Й.В. фон Ґете.
Коментовані уривки тексту відкривають перед реципієнтами вікна справжнього життя, у світлі філософської думки, які озброюють просту людину істинами сущого світу. Подані монологи, певною мірою, дають коротку характеристику твору, де репрезентовано скарбницю мудрості, людяності, науковості, у яких прослідковуємо народний колорит, життя тої епохи.