Ти постаєш в ясній обнові, як пісня, линеш, рідне слово. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! Несеш барвінь гарячу, яру в небесну синь пташиним граєм і, спивши там від сонця жару, зеленим дихаєш розмаєм. Плекаймо в серці кожне гроно, прозоре диво калинове. Хай квітне, пломенить червоно в сім’ї великій, вольній, новій.


