Посібник: Технологія лицювальних та плиткових робіт

Опис документу:
Посібник Технологія лицювальних та плиткових робіт створений з метою покращення засвоєння матеріалу учнями, як опорний конспект, який учні забирають з собою та повторюють вдома пройдений матеріал з вивчених тем.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПОСІБНИК

ТЕХНОЛОГІЯ ЛИЦЮВАЛЬНИХ ТА ПЛИТКОВИХ РОБІТ

ТЕМА. Загальні відомості про настилання підлоги.

Підлоги облицьовують керамічними, мозаїчними, бетонними, синтетичними плитками або лінолеумом. Крім плиток, підлогу можна опорядити монолітним мозаїчним шаром або кольоровою мастикою на полімерних в'яжучих матеріалах. Крім того, для облицювання різних поверхонь можна застосовувати плитки з природних кам'яних матеріалів (мармурові, гранітні, з вапняку тощо). За формою плитки бувають квадратні, шести - і восьмигранні.

Облицьовувати стіни слід до влаштування чистої підлоги, тому на них повинні бути зроблені позначки, які вказують на рівень майбутньої підлоги.

Встановлюють підлоги на перекритті або на грунті. Підлоги значно впливають на загальне враження від приміщення, на якість житла, на вартість прибирання.

Рис. 1 Конструкція  підлоги  по  грунту

Рис. 2 Конструкція  підлоги  по  перекриттю

Підлоги приміщень розрізняють за слідуючими ознаками:

  • за матеріалом покриття – з керамічних або синтетичних плиток, бетону, лінолеуму;

  • за конструюванням покриття – безшовні, штучні, рулонні;

  • за характером теплозасвоєння – “теплі”, які встановлюють в приміщеннях з постійним перебування людей (кімнати, учбові класи), і “холодні”, які встановлюють в приміщеннях з короткочасним перебуванням людей (вестибуля, санітарні вузли).

В конструюванні підлоги розрізняють шви, лотки, канали.

Деформаційні шви – це шпари в покритті підлоги, як і запобігають здійсненню тріщин. Їх розмішують в місцях з’єднання різновидних покриттів або по гребеню підлоги, викладеної під нахилом.

Прямокутні канали – заглиблення в конструюванні підлоги. Зверху їх закривають залізобетонними або стальними плитами.

Лотки – це заглиблення на поверхні підлоги, які служать для рідини. Покриття лотків виконують з матеріалу стійкого до стікаючої рідини.

В лотках необхідно встановлювати гідроізоляцію.

Трапи – це заглиблення в нижній частині підлоги, закриті решіткою, яка лежить на рівні покриття. Трапи для стікання води і хімічної рідини виконують з чавуна для стікання кислоти – з керамічних труб.

Покриттям підлоги (чистим) називають верхній шар підлоги, що безпосередньо зазнає стирання та інших експлуатаційних впливів. Покриття підлоги поділяються на підлоги зі штучних матеріалів (дощок, паркету, лінолеуму та ін.) і суцільні (бетонні, асфальтові та інші). Назву підлоги установлюють згідно з назвою її покриття.

Стяжка (монолітна, панельна або збірна) – шар, що слугує для вирівнювання поверхні підстильного шару або основи та для надання покриттю потрібного нахилу. Крім того, стяжку застосовують для влаштування жорсткої або щільної кірки по нежорсткому або пористому тепло- або звукоізоляційному шару. Монолітні стяжки виконують з цементно-піщаних розчинів, литих асфальтів, керамзитобетону, шлакобетону та ксилоліту. Збірні та панельні стяжки влаштовують з гіпсобетонних або керамзитобетонних елементів, або з плит цементного фіброліта. До збірних стяжок також відносять шар з твердих або надтвердих деревоволокнистих плит, який застосовують для розподілу зосереджених навантажень.

Підстильний шар (підготовлення) застосовується для розподілу навантаження на основу. Його звичайно виконують з гравію, шлаку, щебеню, асфальтобетону, булижнику або бетону.

Вирівнювальний шар – суцільний шар з полімерцементного розчину або іншого складу товщиною 8–15 мм, призначений для вирівнювання цементно-піщаних і керамзитобетонних стяжок, бетонного підготовлення або збірних стяжок. Цей шар може також застосовуватися для укріплення недостатньо міцних монолітних стяжок.

Прошарок – проміжний сполучний (клейовий) шар, що поєднує покриття з розташованим нижче елементом підлоги (стяжкою) чи перекриттям, або слугує для покриття пружним настилом. Для цієї мети використовують синтетичні клеї, бітумні мастики, цементно-піщані розчини та інші матеріали.

Основою для підлоги є перекриття або шар грунту (в підлогах на грунті), які приймають усі навантаження, що діють на підлогу.

Теплоізоляція – шар із теплоізоляційних матеріалів (шлак, керамзит тощо). Його призначення – зменшити загальну теплопровідність підлоги.

Теплоізоляція

Гідроізоляція – шар, який перекриває доступ води та інших рідин до елемента конструкції. Гідроізоляцію може бути влаштовано для захисту розташованих нижче конструкцій від стічних вод або для захисту підлоги від капілярного піднімання ґрунтових вод. Основою для підлоги є перекриття або шар ґрунту (в підлогах на ґрунті), які приймають усі навантаження, що діють на підлогу.

Тема. ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЛИТКИ

Найважливішою технічною характеристикою керамічної плитки є її зносостійкість або стираність. Згідно з нормами UNI EN 154, в залежності від призначення приміщень і щільності руху в них, рекомендується вибирати плитку відповідного класу зносостійкості.

Всього виділяється 5 таких класів: PEI I, II, III, IV і V.

  • Група 1 (PEI I) — для місць з невеликим рухом, в яких використовується м’яка взуття (ванні кімнати, спальні, тощо);

  • Група 2 (PEI II) — для приміщень з рухом невеликої інтенсивності, де ходять в домашньому взутті: для квартир, котеджів, за винятком кухонь, передпокоїв, сходів і балконів (підлоги в житлових кімнатах, спальнях, ваннах, тощо);

  • Група 3 (PEI III) — для приміщень з рухом середньої інтенсивності, в яких ходять в звичайному взутті, що не мають безпосереднього доступу з вулиці. Керамічна плитка даної групи придатна для укладання у всіх приміщеннях будинку або квартири, готелях, невеликих офісах. За винятком місць з великим рухом -вестибюлів і сходів у багатоквартирних будинках, місць для реєстрації постояльців готелів, і т. п. (підлоги кухонь, будь-які приміщення в котеджах, квартирах, тощо);

  • Група 4 (PEI IV) — для приміщень з інтенсивністю руху від середньої до високої, піддаються більшому стирання, ніж підлоги в групі 3. Керамічна плитка даної групи придатна для застосування в житлових і громадських приміщеннях: будь-які приміщення житлових будинків, зали реєстрації готелів, ресторани, офіси, магазини, готелі (сходи і холи в житлових будинках, тераси, балкони, лоджії, підлоги в офісах і готелях, і т.п.);

  • Група 5 (PEI V) — плитки даної групи придатні до застосування на ділянках з рухом будь-якої інтенсивності. Плитки, включені в дану групу, помітно відрізняються по зносостійкості від групи 4. Використовуються в громадських приміщеннях з високою прохідністю (бари, магазини, супермаркети, торговельні площі, станції метро, залізничні вокзали, аеропорти, парки, тощо).

Опірність агресивній або механічній дії речовин (побутовою хімією, солями, кислотами), які можуть увійти до зіткнення з поверхнею плитки. Згідно нормі ЕН №122, після випробувань плитки визначається клас її стійкості до агресивних середовищ, виходячи з характеристики пошкоджень. Варто враховувати, що викладена плиткою поверхня має шви. Високим ступенем захисту від хімічної дії володіють шви, заповнені епоксидними матеріалами.

Плитка для стін

Товщина плитки

Кількість плиток в 1 коробці

Морозостійка

Міцність на вигин

Вага 1 коробка в кг

Площа плиток в 1 коробці

Плитка для підлоги

Може відрізнятися відтінком

Укладка в промислових приміщеннях

Коефіцієнт тертя мокрої поверхні

Укладка в офісних приміщеннях

Укладка на відкритих площах

Зносостій-кість

Укладка в лікарнях

Укладка в кафе

Стійкість до хімічних речовин

Укладка в дитячих садках

Рис.1 Значення маркування на коробках з плиткою.

ТЕМА. Інструменти лицювальника плиточника. Організація робочого місця.

РІВЕНЬ.

Використовується при виконанні практично всіх будівельних робіт, а також при обробці приміщень. Він служить для визначення горизонтальності і вертикальності поверхонь та виявлення відхилень від них.

ГІДРОРІВЕНЬ водяний будівельний. Застосовується при будівництві, призначений для визначення розташування поверхонь елементів будівельних конструкцій, які повинні знаходитися в одній горизонтальній площині.

ПРАВИЛО

Призначено для вирівнювання поверхонь по всій довжині поверхні або її частини.

ШПАТЕЛЬ ЗУБЧАСТИЙ

Для нанесення і розрівнювання клейової маси при облицюванні поверхні плиткою.

КИЯНКА РЕЗИНОВА

Для осаджування покладеної плитки і ущільнення плиткових сполук.

БУДІВЕЛЬНИЙ ВИСОК

Використовується для перевірки вертикальності поверхні по всій її довжині або частини цієї поверхні.

РУЛЕТКА

Для лінійних вимірювань.

КЕЛЬМА

Для нанесення розчину на плитку.

ВІДРО

Для приготування грунтуючих та клейових розчинів.

ПЛИТКОРІЗ

ручний та електричний.

БАЛЕРИНКА

Для свердління отворів у плитці під сантехнічні потреби та електроточки.

НАБІР СВЕРДЕЛ

Для свердляння отворів в плитці різного діаметру.

КУТНИК

Для вимірювання прямих углів (90о).

ХРЕСТИКИ

Для регулювання швів між плитками.

РЕЗИНОВИЙ ШПАТЕЛЬ

Для заповнення швів фугой.

ЕЛЕКТРОДРИЛЬ з міксерною насадкою.

Для розмішування розчину.

БОЛГАРКА

Використовується для різання плитки.

КУСАЧКИ

Для відломлювання країв плитки.

НАЖДАЧНИЙ ПАПЕР (губка)

Для зачищення нерівних країв плитки.

ЛАЗЕРНИЙ РІВЕНЬ- для визначення горизонтальності поверхонь.

ПОМОСТИ – для робіт з висоти.

Пристрої лицювальника –плиточника.

  1. При укладанні стяжки розчин, укладений в смугу, ущільнюють віброрейкою.

  2. При наклеюванні гідроізоляційного килима полотнище притискають до основи за допомогою ручного катка.

  3. При влаштуванні облицювальної гідроізоляції використовують видатковий робочий бачок для гарячої бітумної мастики.

  4. Для приготування і доставки розчину до місця роботи використовують ручний візок.

  5. Для приготування розчинної суміші використовують металевий ящик.

  6. Ящик-візок з відкрилками використовують для доставки розчину до місця облицювання, а відкрилки - для складання плитки.

  7. Скоби інвентарні закладають між горизонтальними і вертикальними гранями плиток.

  8. Підготовчі та облицювальні роботи виконують у приміщеннях висотою:

до 2,7 м із складаного або із універсального стола;

до 4 м із збірно-розбірних пересувних підмостів.

ТЕМА. Підготовка підлоги та стін до облицювання плитками.

Навіть найдорожчі матеріали, які застосовуються для облицювання, будуть неефективними і не зможуть забезпечити міцність і надійність покриття, якщо поверхня основи не буде підготована належним чином. Під час підготовки поверхні слід керуватися положеннями ДБН В.2.6-22-2001.

Особливості підготовчих робіт будуть залежати від різновиду підстави в будинку, тому рекомендується розглянути кожен варіант. В першу чергу потрібно підготувати інструменти-лицювальника плиточника для підготовчих робіт.

Підготовка стін під плитку

 

Для того щоб визначитися, яка саме підготовка стін під плитку потрібна, враховують сам вид її і відхилення по ній. При відхиленні більш, ніж 2мм на 2м за рівнем і площини, підготовка стін під укладання плитки полягає у вирівнюванні її стартовими штукатурними сумішами на цементній/полімерцементній основі. Крім того, можна укласти плитку на шар, чим можна замінити штукатурку, але це куди складніше, ніж поштукатурити і покласти плитку «під гребінку».

Якщо відхилення високі, то шар вийде дуже товстий (понад 2,7 см не допускається за технологією, на практиці ж можна до 5 см довести), стіни обшивають гіпсокартоном. Підготовка стін ванної під плитку в кухні припускає використання вологостійкого гіпсокартону.

 Таким чином, розрізняють види поверхонь і відповідно, такі способи підготовки під облицювання:

  • підготовка бетонних стін під плитку;

  • підготовка цегляних стін під плитку;

  • підготовка стін з блоків під плитку;

  • підготовка дерев’яних стін під плитку.

Стіни підготовлені під облицювання раніше, ніж підлоги, під уникнення забруднень підлоги. Однак сам процес облицювання прийнято починати з підлоги, тому як, перший ряд настінної плитки краще всього укладати по готовій підлозі для досягнення кращої якості.

Підготовка бетонних стін під плитку здійснюється аналогічно такій як при штукатурці стін. Тобто, поверхню очищають від бруду, пилу, напливів і т. д., потім її грунтують. При відхиленні більше припустимих – штукатурять, але при використанні традиційного цементно-піщаного розчину, на бетонну стіну додатково набивають металеву штукатурну сітку.

 

Підготовка цегляних стін  

Плитка в даному випадку лягає «під гребінку» на оштукатурену заздалегідь поверхню, або «на шар», який представляє альтернативу штукатурному.

 Стіну потрібно зволожити перед цим, так як цегла вбирає багато води (червона цегла). Що стосується силікатної цегли, то її шви вичищають від розчину на глибину 1,5-2см і набивають металеву сітку. 

Підготовка стін з блоків під плитку полягає в усуненні надмірного вбирання води.Для цього застосовують акрилові грунтовки, якщо поверхня рівна і плитка відразу укладається на гребінку або якщо штукатурять сучасними сухими сумішами.Грунтувати при цьому можна у два шари, перший розбавити з водою на 20%. Також можна зволожити таку поверхню, полити її рясно зі шланга перед штукатуркою, але цей спосіб підходить тільки для штукатурки цементно-піщаної традиційної.

 

Підготовка дерев’яних стін

Починається з просочення поверхні спеціальними сполуками, що дають їй стійкість до вологи і до руйнівних деревину мікроорганізмів.

 Після цього, на поверхню набивають дрань (сітка з дерев’яних рейок приблизно 20х20мм), набитих по діагоналі в два ряди, напрямком першого перпендикулярно другого. Часто-густо на дрань зверху набивають металеву штукатурну сітку, однак технологія не передбачає цей процес.

ПІДГОТОВКА ПІДЛОГИ

Цей процес трудомісткий і відповідальний, так як плитка на підлозі повинна витримувати більш інтенсивні навантаження. Для цього в якості підготовчого шару існують особливо міцні суміші, які при укладанні утворюють цілісне, рівне і міцне покриття, так звана підлогова «стяжка».

Підлог існує також кілька різновидів, відповідно, можна виділити такі види і буває така підготовка підлоги під укладку плитки:

  • підготовка ґрунтових підлог під плитку;

  • підготовка бетонних підлог під плитку;

  • підготовка дерев’яних підлог під плитку.

Далі ми розглянемо ці всі варіанти підготовки, але раніше варто сказати, що це узагальнена інформація.

Підготовка ґрунтових підлог під плитку, а точніше – влаштування таких підлог являє собою трудомісткий процес, що вміщає в собі комплекс робіт по ущільненню грунту і влаштуванню підстилаючого шару гідроізоляції, теплоізоляції і робіт з бетонування з улаштуванням армуючого шару.

  

Підготовка бетонних підлог під плитку, в тому числі і підлог плит перекриттів, залежить від відхилень. Як правило, відхилення перевищують 2мм/2м і тоді відбувається улаштування стяжки. Перед тим поверхню прибирають, видаляють бруд, висоли, мікроорганізми (цвіль і грибки, мохи). Суху бетонну поверхню зволожують водою перед заливкою стяжки цементно-піщаної традиційної або грунтують акриловими грунтовками і сушать перед заливкою стяжки з сучасних будівельних розчинів.

 

Підготовка дерев’яних підлог 

Звичайно, це не кращий варіант, однак, розглянемо. Суть в тому, що підготовка дерев’яної підлоги під плитку починається з укладання плит ДСП або ще краще – вологостійкої фанери. Плити укладаються на дошкову підлогу або посилюючи другим шаром вже існуючий підлогу з ДСП/фанери. Потім підлогу обробляють просоченнями для дерева, підсилюють водостійкість і стійкість до мікроорганізмів. 

Потім наносять рідку гідроізоляцію, набивають металосітку, роблять стяжку і укладають плитку. Можна дерев’яну підлогу під плитку пустити і без стяжки, якщо підлога рівна, але тоді плитку укладають прямо на просочену грунтовкою по дереву плиту на спеціальний клей, при цьому утоплююячи в шар клею склосітку.

Іншими типами підстави статі можуть бути вініл, лінолеум або плитка. Фахівці не рекомендується робити укладання плитки на такі поверхні, але в деяких випадках це все ж можливо. Важливо щоб стара обробка була рівною і неушкодженою, в іншому випадку її потрібно буде видалити, тому що вирівнювання не є доцільним методом. Крім того, міцно приклеїти плитку до гладкої поверхні не вийде, тому її слід обробити наждачним папером з великим абразивом, і тільки після цього можна приступати до облицювання підлоги.

Застосування ґрунтовки — підвищення ступеню надійності

Застосування ґрунтовки необхідне для досягнення високого ступеня надійності облицювальних покриттів. Клеї можуть забезпечити високе зчеплення між облицювальним покриттям і поверхнею основи тільки в тому випадку, якщо покриття підготоване відповідним чином. Крім вже згаданих проблем можуть виникати й інші: запиленість, часткове відшарування верхнього шару, висока здатність до вбирання. Саме в цих випадках ґрунтовка відіграє визначальну роль. Найбільш важливими функціями ґрунтовки є такі:

  • зв'язування дрібного пилу;

  • зменшення водопоглинання матеріалу основи;

  • зміцнення поверхні;

  • забезпечення високої адгезії.

ТЕМА. Методи настилання підлоги керамічною плиткою.

Загальні  правила  укладання  плитки  на  підлогу

1. Розчин на місце укладання подають кельмою і розрівнюють зубчастим шпателем.

2. Вирівняну розчинну суміш загладжують дерев'яним правилом до появи цементного молока.

3. Прошарок розчину, підготовлений для укладання плитки, повинен мати товщину 10~ 15 мм. Його ширина на 2-3 см перевищує ширину захвату, а довжина - не менше 1 м.

4. Плитки укладають до початку тужавіння розчину, тобто протягом 45 хв з моменту його приготування.

5.  Плитки розміщують упоперек смуги розчину по 3  6 шт.

6.  Для додержання прямолінійності швів захват розбивають на ділянки 1-1,5 м, розмежовуючи їх смугами з одного рядка плиток. Для контролю прямолінійності швів користуються косинцем.

7.  Плитки вирівнюють за допомогою рівня і осаджують постукуванням киянки. Осунуту плитку знімають, додають під неї розчин і укладають знову, вирівнюючи її з поверхнею підлоги.

8. Правильність укладання систематично контролюють у всіх напрямах правилом, яким спираються на маячні ряди або проміжні маяки.

9. Одночасно стежте, щоб ширина швів між плитками при укладанні була однаковою. Ширина швів не повинна перевищувати: при розмірах плитки до 200 мм - 2 мм, а при розмірах більше 200 мм - 3 мм. Кромки укладених плиток повинні збігатися.

10. До початку зчеплення розчину з плиткою (протягом 20  З0 хв) зміщену плитку підсовують вістрям лопатки, перевіряючи правильність її розташування косинцем.

І1. Після укладання 5-6 поперечних рядів на захвату плитки осаджують легкими ударами молотка по дерев'яному бруску.

12. Рівність поверхні суміжних плиток перевіряють полотном лопатки. Якщо полотно черкається країв плитки, то осаджують її або виймають, щоб укласти правильно.

13. Поздовжні та поперечні шви повинні бути заповнені розчином тільки наполовину глибини.

14. Через 24-38 год шви заповнюють фугою.

Методи настилання підлоги

Результат ремонту в приміщенні багато в чому залежить від того, наскільки правильно вибрана розкладка плитки на підлогу. Від чого залежать особливості розташування керамічних облицювальних матеріалів, і які способи розкладки відомі сьогодні? 

Підлогова кераміка може бути покладена по-різному і від того який спосіб монтажу обраний, буде залежати ефективність оформлення інтер’єру.

На даний момент найбільш затребувані наступні варіанти розкладки плитки на підлозі:

  1. Базовий;

  2. Базовий під кутом;

  3. Шаховий;

  4. Шаховий під кутом;

  5. В розбіг;

  6. В розбіг під кутом;

  7. Лінії і геометричні фігури;

  8. Калейдоскоп;

  9. Килим;

  10. Розетки;

  11. Комбінування малюнків.

Паткетний метод

Модульний метод

Килимовий метод

Спосіб по діагоналі

Шаховвий

Спосіб шов ушов

Метод ялинки

Геометричний

ТЕМА. Способи облицювання вертикальних поверхонь.

До початку внутрішніх облицювальних робіт мають бути завершені всі роботи по влаштуванню покрівлі будівлі або водонепроникного перекриття над частиною будівлі, яку облицьовують. У приміщеннях мають бути закінчені всі роботи, пов'язані з монтажем потайних проводок та встановлені коробки у дверні і віконні прорізи. Облицьовувати на розчинах і мастиках можна лише тоді, коли навантаження на стіни досягло не менше 65% від проектного.

Облицьовувати стіни слід до влаштування чистої підлоги, тому на них повинні бути зроблені позначки, які вказують на рівень майбутньої підлоги. Це буде нижній край облицьованої стіни.

Інструкція з укладання плитки

Підготовка

Для укладання плитки особливо важливо перевірка й підготовка основи. Всі несучі поверхні повинні бути чистими, без пилу, рівними, сухими й мати достатню несучу здатність.

Зашпаклювати нерівності

Невеликі тріщини й нерівності зашпаклювати за допомогою кельні або кельми або закрити за допомогою маси, що вирівнює.

Грунтівка

Перед укладанням плитки необхідно нанести ґрунтовку незалежно від виду підстави. Ґрунтовка глибокого проникнення або адгезіонна емульсія наноситься широкою кістю або малярським валиком.

Розріз для одержання прямої кромки

Для одержання прямої кромки у крайніх плиток варто використовувати верстат для різання плитки (плиткоріз). Спочатку треба нанести різку на лицьовій стороні, потім переломити плитку по кромці.

Вирізка круглих отворів

Для вирізки круглих отворів у плитці використовуйте спеціальні кусачки, відкусуючи отвір міліметр за міліметром, або дриль зі спеціальною насадкою-фрезою.

Клей для плитки

Розвести клей, при необхідності витримати певний час, потім нанести на підставу кельмою або кельнею. Рекомендується використовувати готові клейові суміші. При укладанні плитки на ДСП або підлогу з обігрівом використовуйте еластичний клей.

Розшивка клею

Розшити клейову масу гребінчатим шпателем до утворення рівної поверхні. В залежності від часу схоплювання клея за один захід укладається 1 - 1,5 кв.м. Розшивка залежить від зворотної сторони плитки, її розміру й підстави.

Починати з центру

Перший ряд плитки покладіть по центральній лінії приміщення. Для цього - у прямокутних приміщеннях - рекомендується натягнути шнур у центрі паралельно стінам. Перший ряд плитки вирівнюється по шву або по центру плитки. Потім укладаються плитки уздовж стіни.

Правильне укладання плитки

Плитка втискає в клей легким обертаючим рухом. Для збереження необхідної однакової відстані між плитками використовують хрестоподібні розпірки. Якщо ви маєте намір приклеїти до стіни цокольну плитку, відстань до напольної плитки не повинне бути меншим одного міжплиточного шва.

Переходи

На переходах в інші приміщення й на інші типи покриттів деформаційний шов у підставі дублюється в покритті з такою ж шириною.

Укладання настінної плитки

Виберіть основну лінію: настінну плитку можна укладати на різні основи, наприклад, плитку на плитку, на аркуші гипсокартона, на гіпсову штукатурку й т.д. На стіні потрібно провести вертикальну й горизонтальну лінію. По них починається укладання першого ряду. Спочатку зверху по горизонталі, а потім по вертикалі (у формі літери Т).

Починайте з центру

Плитка укладається симетрично. По центру повинен бути шов або середина плитки.

Розрівняти шар клею гребінчатим шпателем. Шпатель вибирається залежно від структури зворотної сторони плитки (великий профіль = великі зуби шпателя), а також від розміру плитки.

Укладаємо плитку правильно. Перший ряд укладається від центра до країв. Плитка вдавлюється в клей легким натисканням. Для дотримання однакової ширини стиків використаються хрестоподібні розпірки. Якщо плитка наноситься не на всю висоту приміщення, то починати.

На зовнішніх кутах варто починати облицювання із цілої плитки й вести далі в напрямку до внутрішнього кута. У кутах можна встановлюватися кутові або обмежувальні профілі.

Затирання швів.

Тема. ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ДЛЯ ЛИЦЮВАЛЬНИКА-ПЛИТОЧНИКА

Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи лицювальнику-плиточнику потрібно підготувати робоче місце: віддалити зайві предмети, правильно підготувати і розташувати матеріали, інструмент, механізми, переконатися в їх справності, а також перевірити справність риштовання, лісів, колисок, видалити сторонніх осіб, очистити проходи від сміття, бруду, а в зимовий час – від снігу і льоду та посипати піском.

2.2. При переході на іншу роботу або при зміні умов роботи робітник повинен одержати інструктаж на робочому місці.

2.3. Забороняється працювати в зоні, де немає огородження відкритих прорізів у перекриттях, у стінах, а також у неосвітлених приміщеннях.

2.4. Перед початком робіт із пневмоінструментом необхідно оглянути повітряні шланги по всій довжині, перевірити міцність з'єднань, а також приєднання шлангів до пневматичних інструментів.

2.5. При роботі з синтетичними матеріалами для захисту шкіряного покрову рук від впливу хімічно шкідливих з'єднань застосовують захисні пасти і мазі.

2.6. При виконанні робіт на висоті повинні використовуватися інвентарні підмости і ліси, що мають огородження.

Забороняється користатися підвісними сходами і випадковими риштуваннями (бочками, шухлядами).

Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. При роботі з цементом, вапном і іншими пильними речовинами необхідно користуватися засобами індивідуального захисту (окулярами, респіраторами).

3.2. При різанні і перерубанні керамічних плиток необхідно користуватися захисними окулярами.

3.3. При просіванні мармурової крихти чи щебеню вручну сито необхідно встановлювати з навітряного боку.

3.4. Під час роботи при відбитті старої штукатурки і плитки роботу треба виконувати в захисних окулярах. Відбивання штукатурки слід робити легко, поступовим ударом молотка на довгій ручці, знаходячись, по можливості, далі від місця її падіння.

3.5. Для перенесення і збереження інструмента лицювальник-плиточник повинен користуватися сумкою або ручною шухлядою. Гострі частини інструмента слід захищати чохлами.

3.6. Роботу ручним механізованим інструментом, а також транспортування матеріалів вантажопідйомними механізмами, може виконувати тільки працівник, який пройшов навчання і має відповідне посвідчення .

3.7. При роботі пневмоінструментом подавати повітря дозволяється після установки інструмента в робоче положення. Забороняється під час роботи натягувати і перегинати шланги пневмоінструмента.

Забороняється включати шланги безпосередньо в магістраль (без вентилів), від'єднувати і підключати їх без припинення подачі повітря.

Роботи з пневмоінструментом на висоті виконувати тільки зі спеціальних лісів. Робота з приставних драбин забороняється.

3.8. Лицювальнику-плиточнику забороняється завантажувати і очищати лопатами та іншим інструментом барабани і корита змішувальних машин під час роботи (на ходу).

3.9. При готуванні мастик з органічними розчинниками забороняється:

- заповнювати котел більше, ніж на 3/4 його обєму;

- застосовувати для готування мастик етиловий бензин;

- курити поблизу від місця готування мастик і користуватися відкритим вогнем;

- відкривати тару з мастикою за допомогою зубила і молотка.

3.10. При роботі із синтетичними матеріалами працівники повинні дотримуватися правил пожежної безпеки. Легкозаймисті і вибухонебезпечні синтетичні матеріали поставляють на будівельні об'єкти в тарі або упакуванні з яскравим написом «вогненебезпечно» і «вибухонебезпечно». Розвантажують такі матеріали не ближче 50 м від джерел вогню в місці, узгодженому з працівниками служби охорони праці.

3.11. Котли для варіння і розігріву бітумних мастик повинні щільно закриватися неспаленими кришками. Заповнювати ємність котлів дозволяється не більше, ніж на 3/4 їх обєму.

3.12. У місцях, де ведуться роботи з легкозаймистими і вибухонебезпечними синтетичними матеріалами (наприклад, мастики КН-2 чи КН-3), а також у суміжних приміщеннях, не допускається паління і застосування електронагрівальних приладів. У коридорах на ділянках, де проводяться роботи, повинні бути вивішені написи: «Не курити!», «Вогненебезпечно!», «Вибухонебезпечно!».

3.13. Роботи з наклеювання лицювальних матеріалів на вогненебезпечних мастиках або клеях слід виконувати в денний час. При необхідності штучного освітлення приміщень застосовуються переносні електролампи тільки у вибухозахищеному виконанні.

3.14. При розкритті тари з вогненебезпечними матеріалами для запобігання іскри і наступного загоряння необхідно користуватися інструментами, що виключають іскроутворення. На об'єктах, де проводяться роботи, повинні бути створені умови, що виключають утворення статичної електрики.

Електрозварювальні роботи на таких об'єктах забороняються.

При роботі з вогненебезпечними і вибухонебезпечними синтетичними матеріалами необхідно безупинно провітрювати приміщення протягом усього періоду роботи.

3.15. Плиткові і лицювальні матеріали слід складувати у штабелі висотою не більше 1 м.

3.16. Складувати штучні матеріали, інструмент і пристосування на похилій поверхні слід на спеціальних підставках, що перешкоджають ковзанню.

3.17. Пилоподібний матеріал (цемент, вапно, гіпс і т.д.) необхідно зберігати в щільно закритих контейнерах, шухлядах.

Зазначені матеріали в паперовій тарі необхідно складувати у закритих сухих приміщеннях.

3.18. Забороняється прийом їжі і паління на робочих місцях.

Вимоги безпеки при роботі з лісів і риштування

4.1. Лицювальні роботи на висоті необхідно виконувати з лісів і риштування (при роботах усередині будинків).

4.2. Металеві ліси повинні бути надійно заземлені і обладнані засобами блискавкозахисту.

4.3. Забороняється працювати з металевих лісів поблизу діючих ліній електропередач.

4.4. Засоби підмащування повинні мати робочі настили з зазором між дошками не більше 5 мм, а при розташуванні настилу на висоті 1,3 м і більше – огородження і бортові елементи.

4.5. Ліси повинні бути прикріплені до стіни споруджуваного будинку. Місця і способи кріплення вказуються в проекті проведення робіт.

4.6. Настили лісів і риштовання необхідно періодично очищати від матеріалів. Крім того, настили лісів і риштовання слід щодня очищати від сміття і бруду, у зимовий час – від снігу і льоду, а після посипати піском.

4.7. Щоб уникнути пошкодження ніг на лісах і риштованнях кінці цвяхів і скоб повинні бути загнуті, а непотрібні цвяхи вилучені.

4.8. Забороняється сідати або ставати на поруччя лісів або риштовання, а також стрибати по настилу.

4.9. Забороняється знаходитися на лісах і риштованнях стороннім особам.

4.10. При знятті чи переміщенні настилів на інший ярус необхідно цілком звільнити їх від матеріалів, тари, сміття. Доступ людей на ліси на цей час повинен бути закритий.

4.11. Забороняється підніматися на ліси і опускатися з них по опорних сходах і стійках лісів.

Вимоги безпеки після закінчення роботи

5.1. Після закінчення робіт лицювальнику-плиточнику необхідно:

- забрати інструмент і пристосування, упорядкувати робоче місце;

- очистити робоче місце від залишків матеріалу і будівельного сміття;

- спецодяг і засоби індивідуального захисту зберігати у відведеному місці;

- про неполадки, що виникли під час роботи, повідомити бригадиру або майстру;

- відключити електроінструменти і механізми від електромережі;

- здати на зберігання ручний інструмент і запобіжний пояс;

- прийняти теплий душ чи ретельно вимити водою з милом обличчя і руки.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Психологічні особливості навчання вчителів у системі формальної і неформальної освіти»
Швень Ярослава Леонідівна
24 години
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.