З усіх звуків української мови звук р найбільш складний за освітою, вимагає точних рухів різних частин мови, тому його порушення бувають різноманітними.
Горлова вимова звуку р – звук р виступає у вигляді горлового дрижачого звука. При такій вимові корінь язика наближується до нижнього краю м’якого піднебіння та утворює з ним щілину. При видиху струмінь повітря проходить скрізь цю щілину та викликає дрібну вібрацію м’якого піднебіння, в результаті чого виникає шум, який приєднавшись до тону голосу викликає специфічне дефектне звучання ( велярний ротацизм) . Або вимова при якій вібрує лише піднебінний язичок. При цьому чуємо відчутний рокіт.
Бокова вимова звуку Р – при якій замість вібрації переднього краю язика вибухає змичка між його боковим краєм та кутніми зубами. Така вимова Р часто поєднується з боковою вимовою шиплячих і свистячих звуків, але іноді є і самостійним порушенням.
Носова вимова звуку Р за звучанням схожа на поєднання нг. Від правильної вимови вона відрізняється, по-перше, тим, що повітряний струмінь виходить через ніс, а не через рот; по-друге, тим, що кінчик язика не бере участі в артикуляції звуку – він відтягнуть вглиб рота.
Щічна вимова – при якій різке спотворення звука р зумовлене тим, що струмінь видихуваного повітря проходить скрізь щілину, яка утворюється між боковим краєм язика та верхніми кутніми зубами, приводячи у коливання щоку.
Одноударна вимова – при якому передній край язика лиш один раз доторкується до альвеол, вібрація відсутня. Спроби вимовити подовжений звук р не вдаються.
Двогубний (білабіальний, “кучерський”). Вібрують губи, язик нерухомий. При такій вимові чується звук «ПРР».
