«Портрет Доріана Грея» (1890) — єдиний роман Оскара В що став маніфестом європейського естетизму та декадансу. В основі твору лежить філософське дослідження межі між мистецтвом і мораллю.
Жанр: інтелектуальний філософський роман.
Тема: історія життя, морального падіння та смерті молодого красеня Доріана Грея, який обміняв свою душу на вічну молодість.
Ідея: справжня краса неможлива без моральної основи; аморальна людина неминуче руйнує себе, а мистецтво (портрет) слугує дзеркалом правди, яке неможливо обманути.
Конфлікт: протистояння між зовнішньою красою та внутрішньою потворністю, між гедонізмом (пошуком насолод) та совістю.
Система образів та символіка
Твір побудований на взаємодії трьох головних героїв, кожен з яких уособлює певний аспект світогляду автора:
Доріан Грей: уособлення вічної юності та фізичної досконалості. Його еволюція — це шлях від наївного юнака до цинічного злочинця та вбивці.
Лорд Генрі Воттон: ідеолог «нового гедонізму». Він виступає як спокусник, що своїми парадоксами підштовхує Доріана до життя заради лише насолод.
Безіл Голворд: художник, який символізує щире служіння мистецтву та високу мораль. Він єдиний, хто намагається врятувати душу Доріана.
Портрет: ключовий символ твору — матеріалізована совість головного героя. Він стає реальнішим за самого Доріана, оскільки відображає справжній стан його душі.
Сюжетна канва
Зав'язка: Доріан Грей під впливом речей лорда Генрі висловлює фатальне бажання: щоб старів його портрет, а він сам залишався молодим.
Розвиток дії: самогубство акторки Сібіл Вейн через жорстокість Доріана стає першим кроком до деградації; на портреті з'являється перша зморшка жорстокості. Далі слідує 20 років розпусного життя та вбивство художника Безіла.
Кульмінація та розв'язка: не в змозі терпіти жахливе обличчя на картині (свою совість), Доріан встромляє в неї ніж. Це призводить до його власної смерті: він помирає як потворний старий, а портрет повертає собі первинну красу.
