Війна як тривалий стресогенний фактор суттєво впливає на психоемоційний стан дітей шкільного віку, порушуючи відчуття безпеки, стабільності та передбачуваності світу. Діти значно вразливіші до наслідків хронічного стресу, оскільки їхня нервова система перебуває у процесі розвитку, а механізми саморегуляції ще недостатньо сформовані. У таких умовах ключову роль у збереженні психічного благополуччя дитини відіграє сім’я у тісній взаємодії зі школою, зокрема з класним керівником як значущою дорослою фігурою.
Передусім батькам важливо усвідомлювати, що емоційні реакції дитини на події війни є нормальними відповідями на ненормальні обставини. Підвищена тривожність, страхи, дратівливість, емоційна нестійкість, порушення сну, апетиту чи концентрації уваги не слід розцінювати як прояви «поганої поведінки» або слабкості. Наукові дослідження в галузі дитячої та клінічної психології свідчать, що прийняття емоцій дитини дорослими є одним із базових чинників формування психологічної стійкості та зниження ризику розвитку посттравматичних розладів.
