Поради практичного психолога для батьків обдарованих дітей Дитячого естетико-натуралістичного центру "Камелія" . З досвіду роботи

Опис документу:
Обдарована дитина - це дитина, що виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (чи має внутрішні передумови для таких досягнень) у тім чи іншому виді діяльності. Гуртки, студії, секції ДЕНЦ "Камелія" допоможуть дитині розвинути природній потенціал. У зв'язку з цим найголовніша порада батькам - розвиваючи талант своєї дитини, не виховуйте з неї вундеркінда.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Обдарованість – завжди унікальна, тому марно шукати універсальні ознаки обдарованих дітей.

Р.Стернберг

Обдарована дитина - це дитина, що виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (чи має внутрішні передумови для таких досягнень) у тім чи іншому виді діяльності.

На сьогоднішній день більшість психологів визнають, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини ( ігровою, навчальною, трудовою ). У той же час не можна ігнорувати і роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що лежать в основі формування і реалізації індивідуального дарування.

Дитячий вік – період становлення здібностей, особистості і бурхливих інтегративних процесів у психіці. Рівень і широта інтеграції характеризують формування і зрілість самого явища – обдарованості. Їхня інтенсивність, чи навпаки, зупинка визначають динаміку розвитку обдарованості.

Одним з найбільш дискусійних питань, що стосується проблеми обдарованості дітей, є питання про частоту прояву дитячої обдарованості. Існують дві крайні точки зору: «усі діти є обдарованими» і «обдаровані діти зустрічаються вкрай рідко». Зазначена альтернатива стискується в рамках наступної позиції: потенційна обдарованість стосовно різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє незначна частина дітей.

Та чи інша дитина може виявляти особливу успішність у досить широкому спектрі діяльності. Більш того, навіть у тому самому виді діяльності різні діти можуть виявляти своєрідність свого дарування стосовно до її аспектів. Існує безліч видів та форм обдарованості, оскільки психічні можливості дитини надзвичайно пластичні на різних етапах її вікового розвитку.

Завдяки певним особливостям поведінки, вмінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки, обдаровані учні привертають до себе увагу науковців, учителів, психологів, друзів, батьків.

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей :

  • мають хорошу пам'ять, добре розвинуте абстрактне мислення;

  • як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті;

  • ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості;

  • наполегливі в досягненні результату в сфері, яка їх цікавить; для них характерний творчий пошук;

  • хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення ;

  • завдяки численним вмінням (класифікувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, планувати й прогнозувати, робити висновки) здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень ;

  • вміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути до суті речей і явищ;

  • ставлять багато запитань і зацікавлені в позитивних відповідях на них;

  • урок для них дуже цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод;

  • проявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;

  • із задоволенням виконують складні і довготривалі завдання;

  • завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, у більшості випадків, вміють швидко виділяти найбільш значимі відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації;

  • порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв’язки між явищами та сутністю, індуктивно і дидуктивно мислити, здійснювати логічні операції;

  • чимало з них ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу;

  • їм притаманне почуття гумору, вони мають добре здоров’я, життєрадісні, хоча зрідка зустрічаються із слабким здоров’ям;

  • у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми однолітками .

М.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей:

1. Учні з ранньою розумовою реалізацією.

2. Учні з прискореним розумовим розвитком.

3. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

Учні з ранньою розумовою реалізацією – це учні, в яких при звичайному рівні інтелекту спостерігається особливе «тяжіння», інтерес до якого-небудь окремого навчального процесу (до якої-небудь галузі науки чи техніки). Такий учень (часто, починаючи з середніх класів) захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовами, літературою, історією, своїм предметом. Він може виділитись, значно випереджаючи ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу, поглибленістю інтересу до нього. Уроки з інших предметів можуть його обтяжувати.

Учні з прискореним розумовим розвитком – це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітні в молодших класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту та не проявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета але вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам'ять на які-небудь об’єкти, багатство уяви або здатність до спостереження).

Психологічного аналізу особистості обдарованої дитини :

Відчуття невдоволення собою.

Обдаровані діти дуже критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені досягнутим. Звідси – відчуття власної неадекватності та низька самооцінка.

Нереалістичні цілі.

Часто діти ставлять перед собою підвищену мету. Не маючи інколи можливості досягти їх, переживають негативні емоції. Водночас потяг до найважчого і є тією силою, яка приводить до високих результатів.

Надмірна вразливість.

Оскільки обдаровані діти більш чутливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відношення та зв’язки, то вони мають схильність до критичного ставлення не тільки до себе, а й до оточення. Обдарована дитина дуже вразлива, тому часто сприймає різкі слова як прояв неприйняття себе оточуючими.

Потреба в увазі дорослих .

Через свою природну цікавість та потяг до пізнання обдаровані діти часто монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих. Однолітків це може дратувати .

Нетерпимість .

Обдаровані діти часом з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять нижче за них в інтелектуальному розвитку; неуважні інколи до оточуючих, притискають їх, нетерплячі, коли ті щось не розуміють тощо.

Надмірна вразливість обдарованих дітей, загострене сприйняття ними своїх досягнень і невдач, динамічний зв'язок між емоційним станом та шкільною успішністю говорять про те, що емоційний розвиток цих дітей повинен привернути увагу і батьків, і вчителів.

Дуже важливо, щоб батьки таких дітей чітко усвідомлювали: правильне сімейне виховання є основою гарної освіти. Багато батьків не справляються зі своїм завданням, бо не можуть знайти підхід до дитини. Часто вони завищують свої вимоги до неї. Наприклад, вважають, що соціальні здібності її мають бути такими ж високими, як і розумові . Інакше кажучи, неординарні розумові здібності дитини часто вводять батьків в оману, і вони, втрачаючи почуття міри, починають форсувати розвиток цих здібностей. Позбавляють дитину відпочинку, змінюючи його заняттями музикою, танцями, спортом. До того ж, як і в навчанні, так і в інших галузях, вимагають тільки відмінних результатів.

На основі життєвого досвіду ми доходимо висновку, що тільки деякі речі заслуговують вищого напруження сил, інші – середніх зусиль, а деякі потребують лише мінімальних зусиль і часу. Інколи ми вирішуємо, що певна справа взагалі не варта праці порівняно з тим, що становить для нас більшу особисту цінність. То чи не варто те саме дозволяти дітям? Нехай самі вирішують, що заслуговує сил і часу, а що є менш важливим і цікавим. Дехто з батьків дивиться на свою обдаровану дитину як на засіб досягнення особистих амбіцій або компенсацію нереалізованих мрій. Такі батьки досить слабко уявляють собі особливості дитячого розвитку.

Для більшості батьків вік, у якому дитина починає читати, є індикатором рівня обдарованості. Дехто з них починає навчати дітей алфавіту з чотирьох-п’яти років. І надмірна наполегливість доводить часто до того, що діти взагалі відмовляються читати. Таким дорослим треба пам’ятати, що безпосереднє пізнання світу зробить набагато більше для набуття дитиною звички до читання, аніж насильне засвоєння абетки. Якщо дитина виявляє бажання читати – дуже добре ! Якщо ні – треба заспокоїтися думкою про те, що цікавість до цього з’явиться пізніше. Зазвичай відсутність розвинутих навичок читання є наслідком відсутності зацікавленості, а не здібностей.

Для дитини дуже важливим є багаторічний процес постійного спілкування з батьками, оскільки «нормальна» сім’я, домівка відіграють важливу роль у формуванні стабільної, позитивної Я-концепції. На жаль, багато хто з батьків відводить обдарованій дитині місце «улюбленця» сім’ї . А це погано впливає як на саму дитину, так і на її братів та сестер. У деяких сім’ях не приховують від дітей сімейні конфлікти. Це також негативно позначається на емоційному розвиткові дитини. Ще одна сфера, де батькам слід виявляти стриманість - це бесіди з педагогами. Часто батьки ідентифікують себе з дітьми і критику дітей приймають на свій рахунок. Коли учитель скаржиться на погане навчання або поведінку дитини, батьки відчувають свою провину і відповідають, що винні вони. За почуттям вини йде гнів. І гнів цей буде вилито на дитину: вона стає винною за ті почуття, що їх переживали батьки. Так, учитель виклав своє бачення проблеми, але в дитини є своє. Реальність же, напевне, десь посередині. Спроби розібратися у проблемі разом, без зайвих емоцій допоможуть більше, аніж сварка та нотація. Але обдаровані діти, як і всі інші, повинні чітко знати межу можливості поведінки. Розумні межі поведінки дають дітям відчуття захищеності, знижують нервове напруження і попереджають агресивність. Отже, ми можемо зробити висновок, що як учителі, так і батьки повинні допомагати дітям напрацьовувати адекватну Я-концепцію, розвивати чуйність до потреб та переживань інших людей, високі соціальні здібності . А це, в свою чергу, дасть можливість розвинутися творчим здібностям і сприятиме їх реалізації .

Батькам для роздумів „ Що робити?”

Якщо ви, батьки, варті своєї обдарованої дитини, то погодитеся з більшістю цих тверджень:

  1. Я відповідаю на всі запитання дитини, наскільки це можливо, терпляче та чесно.

  2. Я поставила стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.

  3. Я не лаю дитину за безлад на її столі чи в кімнаті, якщо це пов’язано з творчістю і роботу ще не завершено.

  4. Я надала дитині кімнату або її частину виключно для її занять.

  5. Я показую дитині, що люблю її не за досягнення та успіхи, а такою, якою вона є.

  6. Я доручаю дитині роботу по господарству, яку вона в змозі виконати.

  7. Я беру з собою дитину в поїздки цікавими місцями.

  8. Я допомагаю їй спілкуватися з дітьми різних соціальних прошарків.

  9. Я постачаю дитині книги та матеріали для її улюблених занять.

  10. Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша за інших дітей.

  11. Я привчаю її мислити самостійно.

  12. Я регулярно читаю дитині.

  13. Я спонукаю дитину фантазувати та вигадувати різні історії.

  14. Я кожного дня знаходжу час, щоб побути з дитиною віч-на-віч.

  15. Я дозволяю дитині грати з різним мотлохом.

  16. Я ніколи не дражню дитину за помилки.

  17. Я дозволяю дитині брати участь у плануванні родинних справ і подорожей.

  18. Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

  19. Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.

  20. Я вірю в її здоровий глузд і довіряю їй.

  21. Я допомагаю дитині бути особистістю.

Рекомендації батькам:

Для прояву і зміцнення дитячої обдарованості сприяють наступні дії з боку батьків:

  • терплячі і чесні відповіді на всі питання дитини;

  • серйозне відношення до питань і висловлень дитини;

  • надання дитині можливості демонструвати свої досягнення;

  • зведення до мінімуму покарань за безладдя в кімнаті дитини або на його столі, якщо це зв'язано з творчою роботою і виявляється в той час, коли робота ще не закінчена;

  • надання дитині кімнати або її частини для занять;

  • демонстрація дитині того, що її люблять такою, яка вона є, а не за досягнуті успіхи;

  • доручення дитині виконання посильних для неї справ;

  • надання допомоги дитині в побудові власних планів і прийнятті рішень;

  • запрошення дитини із собою в поїздки по цікавих місцях;

  • надання допомоги дитині в поліпшенні результатів її роботи;

  • надання допомоги дитині в спілкуванні з дітьми з різних соціальних і культурних шарів;

  • встановлення для дитини розумних поведінкових стандартів і спостереження за тим, щоб дитина їх дотримувала;

  • відсутність заяв про те, що ваша дитина гірше інших дітей;

  • відсутність дій, що принижують дитини;

  • забезпечення дитини книгами і матеріалами для її улюблених занять;

  • приучення дитини мислити самостійно;

  • регулярне читання дитині цікавої в пізнавальному плані літератури;

  • приучення дитини до читання з малих років;

  • спонукання дитини до фантазування, придумуванню історій, уважне ставлення до особистих потреб дитини;

  • щоденне перебування часу для того, щоб побути з дитиною наодинці;

  • залучення дитини до участі в плануванні сімейних справ;

  • відсутність покарань дитини за ненавмисно зроблені помилки;

  • похвала дитини за виучені вірші, розповіді, пісні і т.п.;

  • навчання дитини вільному спілкуванню з дорослими людьми будь-якого віку, надання допомоги дитині в її експериментуванні з навколишнім середовищем у пізнавальних цілях;

  • дозвіл дитині грати з усякими речами;

  • спонукання дитини до того, щоб знаходити проблеми і вирішувати їх;

  • перебування гідного похвали в заняттях дитини;

  • відсутність нещирої і безпредметної похвали;

  • чесність в оцінках своїх почуттів стосовно дитини;

  • не виключення ніяких тем з обговорення з дитиною;

  • надання дитині можливості приймати значимі рішення;

  • надання дитині допомоги в її особистісному розвитку, надання дитині допомоги в самостійному пошуку і виборі телепрограм, що заслуговують уваги;

  • розвиток у дитини позитивного сприйняття своїх здібностей;

  • заохочення дитини до максимальної незалежності від дорослих;

  • відсутність примиренського відношення до невдач дитини, супроводжуваного словами «я теж не вмію це робити»;

  • віра в здоровий глузд дитини і довіра до неї, стимулювання самостійності дитини.

Гуртки, студи, секції допоможуть дитині розвинути природний потенціал. Олімпіади, змагання теж корисні, якоюсь мірою необхідні — для того, щоб реально оцінити свої сили, не варитися у власному соку, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому. Перемога в будь-якому змаганні (спортивному, інтелектуальному) — незамінний стимул для подальшої діяльності. Однак не можна зациклюватися на перемозі й треба розумно переживати поразки.

У зв'язку з цим найголовніша порада батькам - розвиваючи талант своєї дитини, не виховуйте з неї вундеркінда. Деякі батьки штучно «створюють» вундеркінда, наймаючи для неї ледве не з дитячого віку штат викладачів. Бажаючи добра своєму вихованцю, турботливі мами й тата навіть не підозрюють, що завдають їй зло, віднімаючи у свого улюбленця дитинство і найчастіше позбавляючи дитину майбутнього

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини.

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 

3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 

7. Показуйте дитині цікаві місця. 

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 

9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 

10. ніколи не карайте дитину приниженням. 

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 

12. Привчайте дитину самостійно мислити. 

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 

15. уважно ставтеся до потреб дитини. 

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 

23. Допомагайте дитині бути особистістю. 

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд. 

Поради дорослим:

Робіть:

1.Радійте Вашій дитині.

2.Займаючись домашніми справами, наспівуйте щось.

3. Розмовляйте з дитиною спокійним, підбадьорливим тоном.

4. Слухайте дитину уважно, коли вона вам щось розповідає.

5. Будьте терплячим.

6. Щодня читайте дитині.

7. Не скупіться на нагороду; похвалу чи поцілунок.

8. Заохочуйте зацікавленість і уяву дитини.

9. Піклуйтесь про те, щоб у дитини були нові враження, про які вона могла би розповісти.

10. Допомагайте дитині вивчити її ім’я та адресу.

11. Якщо дитина почала щось колекціонувати, займіться разом із нею.

12. Відвідуйте разом з дитиною музеї, бібліотеки.

13. Не втрачайте почуття гумору.

Не робіть:

  1. Не перебивайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відволікайтеся, поки дитина не закінчила свою розповідь – тобто не дайте дитині запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона розповідає.

  2. Не ставте багато запитань.

  3. Не заставляйте робити дитину те, до чого вона не готова .

  4. Не змушуйте дитину щось робити, якщо вона «крутиться», втомилась чи чимось схвильована.

  5. Не потрібно весь час поправляти дитину, постійно повторювати: «Не так», «Перероби це».

  6. Не кажіть: «Ні, вона не червона», краще скажіть «Вона синя».

  7. Не варто критикувати дитину навіть наодинці, тим більше в присутності інших.

  8. Не слід встановлювати для дитини великої кількості правил: вона перестане звертати на них увагу.

  9. Не зловживайте стимулами для дитячих вражень – іграшками, поїздками тощо.

  10. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.

Поради батькам по вихованню обдарованих дітей

  • дитина – це не експерементальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробацій, це не іграшка і не втіха, не "“помічник на старість" ! Головними у вихованні повинні бути батьківська любов, повага до дитини і ваша інтуїція. Не забувайте, що ми, батьки, тільки провідники наших дітей у цей світ, нам треба створювати умови для розвитку особистості, а жити вони будуть власним життям;

  • не треба власні амбіції задовольняти за рахунок дітей. “Щоб не перетворити дитину в склад знань, комору правил та формул, треба вчити її мислити” (В. Сухомлинський);

  • наші діти будуть кращими, ніж ми, досягнуть більшого, і нашою метою повинна бути допомога, але обирати свій шлях повинні вони, а не ми, батьки;

  • виховуйте дитину, як рівню собі – тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю;

  • основа виховання – це спілкування. Спілкуйтесь із дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх в будь-яких ситуаціях, пояснюйте існування різних точок зору;

  • намагайтеся виховувати дітей у гармонії з природою. Краще, щоб поряд із дитиною був чотириногий друг. Такі діти ніколи не завдадуть шкоди живому, бо вони вміють співчувати і нести відповідальність за інших;

  • дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямах творчої діяльності: музика, танці, спорт, художня творчість, пошукова діяльність, захоплення науками тощо, але не дозволяйте кидати почату справу доки не отримаєте перших результатів – тільки тоді можна зробити певні висновки;

  • треба примушувати працювати (навіть обдарованих дітей охоплюють приступи лінощів), інколи за рахунок свого часу, щось робити разом, і тоді ви отримаєте таке неземне задоволення, почувши від дитини після перемоги на змаганнях або після вдалого виступу на концерті, або після отримання 12 балів з важкого предмета від вашої дитини: “Мамо, я самий щасливий на світі!” Заради цього варто жити!

  • спробуйте робити все разом з дітьми, готуйте їх до дорослого життя (наприклад, обід, ремонт, прибирання і особливо відпочинок – разом);

  • ми завжди радіємо успіхам наших дітей, але й дітям потрібно пишатися своїми батьками. Самоосвіта, самовдосконалення і самореалізація батьків – найкраща методика виховання та приклад для дітей.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

Література

  1. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина : Психологія, діагностика, педагогіка / Пер. з рос. – К.

  2. Доровской А.И. Сто советов по развитию одаренности детей : родителям, воспитателям, учителям . – М.

  3. Дружинин В.Н. Психология общих способностей .- СПб.:Питер, 1999.

  4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості . – К.

  5. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности //Вопр. психологии . – 1989. №6

  6. Моляко В.А., Кульчицкая Е.И. и др. Творческая одаренность и ее выявление у детей старшего дошкольного возраста. – К.: Знание,1993.

  7. Психология одаренности детей и подростков / Под ред.Н.С.Лейтеса. – М.: Академія.

  8. Чижевский Б.Г. Заклади освіти для обдарованої учнівської молоді : проблеми становлення та перспективи // Шлях освіти. – 1997 . – №4

  9. Фромм Э. Искусство любить. - М., 1981. - С. 23-72.

Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради

«Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів»

Поради для родин щодо психолого-педагогічного супроводу творчо обдарованої дитини в сім'ї

Автор: Каранда Оксана олександрівна, слухач

КГ ХЕН (образотворче, декоративно-вжиткове мистецтво),

керівник гуртків, психолог, завідувач відділом

Дитячого естетико-натуралістичного центру «Камелія» м.Бровари

Керівник: Гаврилюк В.Ю.

Біла Церква 2018

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розроблення і використання цифрового освітнього контенту в освітньому процесі Нової української школи »
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн