Поради батькам (добірка матеріалів)

Опис документу:
Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвивальну (підвищення індивідуального потенціалу).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

РОБОТА З БАТЬКАМИ

  • Як привчати дошкільника до праці

  • Обходимось без «Нянь»

  • Господиня - це звучить гордо! 

  • У світі звуків

  • Рекомендації щодо організації харчування дитини

  • Добрий апетит і улюблені страви

  • Рекомендації для батьків дітей, які йдуть до школи

  • Поради батькам першокласників

  • Правила батьківської поведінки в організації навчання

  • Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадоптації

  • Поради батькам дітей 6 років з різних ліній розвитку

  • Не будуть невмійками, якщо

  • Коли розпочинати привчати малюка мити руки?

  • Коли розпочати привчати малюка чистити зуби?

  • Коли розпочинати привчати малюка самому вдягатися?

  • Коли привчати малюка самому застібатися ?

  • Коли розпочинати привчати малюка самому вдягатися?

  • Коли привчати малюка самостійно взуватися?

  • «Охорона життя і здоров'я дітей - спільна мета дитячого садка і сім'ї»

  • Виховання любов'ю

  • Як підготувати дитину до свята, щоб від свята отримати радість

  • Рекомендації батькам і педагогам щодо формування правильної постави у дошкільників

  • Гігієнічні вимоги до одягу, взуття та зовнішнього вигляду дитини

  • Гігієнічні вимоги до одягу, взуття та зовнішнього вигляду дитини

  • Діти і телевізор

  • Поради батькам від Марії Монтессорі

  • Знайомимо дітей з працею дорослих

  • Гра допоможе розвитку дитини

  • Про що розповідає дитячий малюнок

  • Робота з казкою вдома

  • Лікуємося природою

  • Щодо профілактики у дітей порушень постави і плоскостопості

  • Як визначити здібності своїх дітей?

  • Як провести прогулянку з дітьми вихідного дня?

  • Спортивний стадіон руками батьків. Практичний порадник

  • Гіперактивність дітей і штучні фарбники

  • Малюкам не можна дивитися телевізор

  • Правила для батьків

  • Поради батькам з правового виховання

  • Коли порушуються права дитини?

  • Як реагує дитина на порушення її прав?

  • Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

  • Ви повинні знати, Не дозволяйте дітям та підліткам, Ви зобов’язані помітити і відреагувати, коли

  • Кілька коротких правил

  • Рекомендації батькам гіперактивних дітей, Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей 

  • Чому дитина не їсть у дитячому садку?

  • Якщо Ваша дитина плаче у дитячому садку

  • Що зробити для того, щоб у вашій сім’ї виріс талант?

  • Як дитина пізнає світ?

  • Як не хворіти у дитячому садку

  • Профілактика респіраторних захворювань

  • Як підтримати імунітет?

  • Як уберегти дитину від застуди 

  • Музика - це "вітаміни" для дітей

  • Музичне виховання дошкільнят

  • Народні ігри – як засіб музичного виховання

  • Українська народна пісня -  частина народної медицини

  • Приклад батьків

  • Фізичне виховання

  • Як здійснюється наступність з фізичного виховання в дитячому садку і сім’ї

  • Музика розвиває інтелект...

  • Поради батькам. Десять хвилин для здоров’я

  • Твоє здоров’я – у твоїх руках

  • Фізичні вправи та ваше здоров’я

  • Ні - виховній агресії в сім’ї! Як зняти дитячу агресію.

  • Яка провідна рука - права чи ліва?

  • Іграшка. ЇЇ роль в житті дитини.

  • Десять правил психологічного комфорту дитини

  • Як підтримати дитину

  • Десять мовних заповідей свідомого громадянина

  • Безпечний рух на дорозі

  • Попередження пожежі від пустощів та необережного поводження з вогнем

  • Дії під час винекнення пожежі

  • Забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

  • Потрібно!

  • Не можна!

  • «Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку»

В.О.Сухомлинський

  • Уже з перших років життя малечу потрібно виховувати фізично активною.

  • З народної аптечки

  • Кольоротерапія

  • Як виховати в дітях чесність

Поради з трудового виховання

Як привчати дошкільника до праці

     З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, до допомоги своїм рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім'ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність.
     Дошкільний вік - сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов'язані з працею
          Для дошкільників характерне прагнення до активної діяльності. Дорослим важливо давати правильний напрямок цієї активності і самостійності, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження праці дорослих.
      Діти, як правило, з охотою виконують будь-яку роботу, пов'язану з домашнім господарством. Самообслуговування їх заохочує не завжди, особливо у старшому дошкільному віці.
Дитина обов'язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Потрібно підтримувати ініціативу, яку проявляє дитина до праці.
     Дорослі повинні керувати працею дітей так, щоб ця праця мала виховний характер. Дошкільника, у якого життєвий досвід дуже малий, потрібно вчити працювати. Показ, розповідання, заохочення, нагорода, заохочення до спільної праці - види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці, потрібно враховувати її емоційність, бажання гратися.
     Потрібно виховувати інтерес до результатів праці, тобто знаходити радість і задоволення від закінченої справи.

     Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов'язана, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажання працювати.

     Слід відзначити, що ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати до ремонту і виховувати вміння ремонтувати. Це виховує у дитини бережливость.

     Виходячи з дому з дитиною, потрібно привчити її складами свої ігри та іграшки перед цим. Необхідно проявити вимогливість до своїх дітей і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу.

     Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психічного розвитку, для формування особистості.

 

Обходимось без «Нянь»

 

     Ознайомлення з працею дорослих, зі світом професій дає дітям конкретні знання, сприяє вихованню поваги до праці, викликає інтерес. 

      Але не слід забувати, що нікому не вдалося виростити працелюбну людину шляхом лише бесід про важливість праці і спостережень за працею інших. Тільки працюючи дитина оволодіває навичками і вміннями, отримує відчуття задоволення від зробленого своїми руками. Праця не потребує агітації, Ії потрібна реалізація. І початком на цьому шляху є залучення сина або доньки до обслуговування себе своїми силами.

     З самообслуговування починається трудове виховання дошкільника. Звичайно, умивання, одягання, самостійне вживання їжі лише умовно можна розглядати у змісті трудового виховання. Проте, будучи базою, основою самообслуговування потребує до себе великої уваги.

     Багато батьків впевнені, що коли вже дитина має деякі навички та вміння із самообслуговування, то удосконалювати їх не обов'язково. Так залишаються не зовсім використані можливості самообслуговування, у дітей складаються нейтральні відношення до обов'язків, пов'язаних з самообслуговуванням.

     У сім'ях, де на належному рівні приділяють увагу розвитку навичок і вмінь з самообслуговування, діти вмілі, спритні. Вони легко, без допомоги дорослих наводять порядок у ігровому куточку, витирають вологою ганчіркою пил, допомагають накривати стіл до обіду, застеляють свої ліжка. Інших сім'ях батькам доводиться бачити безпорадність своїх дітей.

    Працю із самообслуговування вважають нераціональною, монотонною. Але ця праця - необхідність. І коли дитина не хоче, з тих чи інших причин, працювати, вихід один - зацікавте її естетикою результату роботи : прибрав постіль - вона не пилиться, в кімнаті порядок; склав іграшки - в ігровому куточку порядок, багато місця для інших ігор в кімнаті; вимив руки після їжі - чистий рушничок, одяг, іграшка, книжка. Через осмислення, значимість результату повинно проходити осмислення самого процесу праці.

     Важливо приділяти більше уваги якості виконаної роботи - чи чисто, охайно, чи правильно. Не слід фіксувати на перших етапах увагу на швидкості. Швидкість прийде потім, коли вміння автоматизується. Пояснення батьків краще сприймаються, коли супроводжуються наглядним показом. Чим менша дитина, тим легше її навчити обслуговувати себе за допомогою гри - цікавої, зрозумілої.

     Неправильно, якщо проблема самообслуговування в сім'ї вирішується так : дорослі сказали - і крапка. Слід стимулювати бажання обслуговувати себе ( тільки маленькі нічого не вміють самі, а ти вже дорослий. Спробуй сам попрати носову хустинку, і ти побачиш, що у тебе вийде так само гарно, як і в мене); важливо розкрити і моральний аспект проблеми самообслуговування (Виконуючи роботу сам, ти звільниш від зайвої праці близьку людину. Тим самим ти турбуєшся про неї, їй допомагаєш); звернути увагу на осмислення роботи (кожна людина обслуговує себе сама, і тим більше поваги до неї). І якщо дорослі донесуть до свідомості дитини ці три важливі моменти, можна розраховувати, що уже в дошкільному віці дитина навчиться обслуговувати себе.

     Але турботливі мами часто кожного дня прибирають іграшки дитини, витирають взуття, одягають і роздягають дитину, годують з ложечки. Якраз з цього і починається утриманство дитини.

     Деякі батьки вважають, що не слід вчити дитину, як правильно виконувати дії. Ні, батьки повинні виступати інспекторами, вимогливими і добрими. Коли ж починати залучати дитину до самообслуговування і які норми фізичного навантаження дитини в процесі самообслуговування? Завдання і вміння вміщені в програмі виховання. Але не слід регламентувати трудову діяльність дітей вдома. Слід дозволити дошкільнику вимити підлогу у своїй кімнаті, коли у дитини є бажання.

     Умови і обставини життя кожної сім'ї диктують свої нормативи і вимоги до навичок самообслуговування. На основі вивчених вікових та індивідуальних особливостей своєї дитини, з урахуванням можливостей дорослих. Складу сім'ї, традицій, що склалися, можна виробити свої нормативи.

     Слід пам'ятати. Що навичок необхідно навчати, навчати довго і терпеливо. Щоб самообслуговування стало нормою, бажанням, даний вид праці повинен стати обов'язковим. Монотонність праці знімається, якщо в неї ввести елементи гри, змагання. Зробити гру «Хто як працює», для цього ввести різнокольорові фішки, що позначають оцінку роботи : червона - вміє і старається, синя - не вміє, але старається, зелена - більше руками розводить, ніж працює, коричнева - не хоче нічого робити. Важливо, щоб з'явився стимул, який розігріє інтерес до праці у дитини.

     Слід виключити вдома види роботи, де життя дитини підлягає небезпеці. Таким чином контроль - обов'язкова умова організації праці дітей із самообслуговування в сім'ї. До того ж знаходження поряд або недалеко батьків - надає діям дитини впевненості, спокою, стимулює бажання виконати роботу якомога краще (щоб заслужити похвалу), створює перспективу радості навіть від виконання малоцікавої праці.

      Автоматизм навичок самообслуговування виникає у дітей тим швидше, чим ретельніше і головне - більш творчо ми їх формуємо.

 

Господиня - це звучить гордо!

 

     Більший виховний ефект має не праця як робота, а праця як турбота. Ось чому поряд з самообслуговуванням в життя маленької дитини входить і турбота про оточуючих людей - спочатку близьких, а далі і сторонніх. Цю функцію виконує господарчо-побутова праця. Адже за допомогою цього виду праці дитина залучається до повсякденної дорослої роботи і вміння турбуватися про інших.     

     Часто батьки не встигають виконати роботу по господарству, турбуються, поспішають і автоматично не допускають дітей до можливості допомогти, - «Краще не заважай». Але зрозуміло і те, що від домашнього споживача нічого доброго вийти не може.

     

     А домашня праця - для дітей дуже цікава.

     Вона складається з трьох напрямків :

      приготування їжі - від купування продуктів до миття посуду після їжі;

      догляд за білизною, одягом, взуттям - прання, чистка;

      Догляд за житлом - прибирання і ремонт квартири, ремонтування домашньої техніки, створення затишку у квартирі.

     Навіть незначне перерахування видів роботи дає можливість визначити обов'язки для кожного члена сім'ї, навіть дошкільника. Але сьогодні, на жаль, можемо бачити в сім'ях розподіл праці на «чоловічу» і «жіночу». У таких сім'ях квартира тримається на бабусі і мамі, до чого звикає дівчинка, а тато читає газету, дивиться телевізор - приклад для хлопчика.

     Але ніколи не пізно переглянути в сім'ї звичні норми, оптимізувати трудову діяльність, щоб виховати повноцінну, виховану дитину. Поважати домашню працю діти навчаться тільки тоді, коли слова дорослих, стосовно до неї будуть щирими.

     Часто можна чути в сім'ях, поки дитина маленька : «Працюй! Фізична праця робить людину вмілою», а школяру : «Будеш погано вчитися, будеш різноробочим». В такому різі повага до розумової праці формує негативне відношення до праці фізичної, як способу життя інших людей.
     Слід не тільки залучати дітей до домашньої праці, а й показувати необхідність нею займатися. Для цього можна використовувати гру «Кожній речі - своє місце». Привчаючи до порядку дітей, потрібно строго вимагати цього і від себе. У сім'ї можна ввести елемент змагань. Де діти з дорослими виконують трудові обов'язки граючись.
     Обов'язково слід залучати дітей до приготування обіду, генерального прибирання, прикрашання квартири до свята. До лагодження меблів, прання, придумавши для цього цікаві завдання для кожного члена сім'ї з урахуванням вмінь, інтересів, можливостей.
     Звертання до дитини, як до рівної. Пояснення необхідності роботи, а не примушування виконати вимоги, є найбільш ефективним у залученні дитини до роботи по господарству.
     Слід привчити дитину до правила : «Побачив непорядок - прибери, а не чекай виконання іншим членом сім'ї» .
     Слід дати дитині зрозуміти. Що вона вміє виконувати дії і обов'язки по господарству, тому що засвоєння навичок домашньої праці проходить краще, коли дитина впевнена в собі, і в неї нема комплексу неповноцінності за невміння. Будинок повинен бути місцем, де зігрівають серця.

Поради з розвитку мови

У світі звуків

     Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно місить цілий ряд важливих компонентів : чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих, настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються : «Чому ж досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти - вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади. Які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної вимови : пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.
     Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам

   • Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
   • Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
   • Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
   • Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.
   • Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

За законами граматики

Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно будувати речення, додержуючи відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.
     З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично-правильне мовлення - дорослі мають правильно говорити.
      

Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі :
   - граматичні помилки словотворення;
   - граматичні помилки у словозміні.

     Граматичні помилки у дитячому мовленні - це закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточення, педагогічна занедбаність мовлення.
Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.

Поради батькам

   • Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
   • Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
   • Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
   • У двомовних сім'ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.

Монолог чи діалог

     Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатися із запитанням?

Чи вміє логічно і послідовно розповісти про свою діяльність, бачене, почуте, пережите? А як розвинена у неї фантазія? Чи складає сама розповіді, казки?

Усі ці мовленнєві навички дуже потрібні будуть вашій дитині в школі. Усне мовлення людини існує у двох формах : діалогічній і монологічній. Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками враженнями і переживаннями. У сім'ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні розмови та бесіди з малюком. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.

Поради батькам

     • Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною.
     • Пам'ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
     • Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім'ї.
     • Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.

Мовлення дорослих - взірець для наслідування

     Мовлення дорослих - приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органа.

Поради батькам

   • Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.
   • Пам'ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.
   • Правильне мовлення - запорука успішного навчання в школі.

Рекомендації

щодо організації харчування дитини

     Раціональне харчування - одна з основних умов здоров'я людини, її довголіття, плодотворної праці.
     Харчування повинно не лише покривати енергію, що витрачається дитиною, але й забезпечувати матеріал, необхідний для росту й розвитку всіх органів і систем організму. Досліджено, що процеси обміну речовин у дітей протікають значно інтенсивніше, ніж у дорослих. Адже вони більше рухаються і гуляють, що теж викликає значні енергетичні витрати.
     В їжі повинні обов'язково поєднуватися у правильному співвідношенні речовини, що входять до складу тварин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, вода.
     У дитячому харчуванні мають враховуватися якісні показники білків. Найцінніший і найкорисніший для росту дитини тваринний білок. Достатня його кількість є в м'ясі, рибі, молоці, яйцях та ін. Основними джерелами рослинного білка є хліб, крупа, макарони.
     Важливу роль відіграють жири. Вони є пластичним матеріалом, слугують розчинниками вітамінів А і Д. Але надмір жирів шкідливий, бо сприяє порушенню обміну речовин, погіршенню засвоєння білка, іноді викликає розлади органів травлення. Жири, як і вуглеводи, є джерелом поповнення енергії.
     Вуглеводи - основний матеріал для енергії м'язової діяльності. Велика їх кількість є в овочах, фруктах, ягодах та їх соках, молоці, у вмісті яких є багато глюкози і фруктози.
     У щоденному раціоні дитини обов'язково мають бути вітаміни. Недостатня їхня кількість різко погіршує стан здоров'я, ріст і розвиток організму. Адже вони беруть участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, регулюють окремі біохімічні й фізіологічні процеси, забезпечують життєві функції організму.

Добрий апетит і улюблені страви

Рецепт 1

     Навчіться не помічати поганого апетиту дитини
     Не реагуйте хворобливо на те, що дитина мало їсть і демонстративно відсуває тарілку.
     Не хоче їсти - спокійно і по-дружньому відпустіть її з-за столу, хай терпить до вечері. Врешті здоровий інстинкт візьме своє і їсти захочеться.
     Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, якщо вона попросить їсти.        

Лагідно поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. Вечерю у такому разі зробіть дещо раніше.
     На апетит впливає і зміна обстановки. Підіть на прогулянку й ви побачите, з яким апетитом після цього їстиме ваша дитина.
     Сміливо довіряйте здоровому інсти¬нктові, закладеному самою природою.

Рецепт 2

     Давайте тільки ту кількість їжі, що її з'їдає дитина із задоволенням. Здорова дитина здебільшого споживає стільки, скільки потрібно для її організму.
     Утримуйтеся від розмов про те, що «дитина мало або майже нічого не їсть», бо вони шкідливі.
     Своєчасно включайте в раціон дитини різноманітні, рекомендовані для її віку, страви та, проявляючи такт і наполегливість, привчайте їсти все, що корисне для неї.
     Дотримуйтесь режиму харчування.
     Пам'ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися ложкою, виделкою, во¬лодіння елементарними навичками культури споживання їжі.

Народна мудрість про їжу і харчування

• Апетит з їжею прибуває.

• Паляниця - хлібові сестриця.

• Поволі, хлопчику: раз хліба, два борщику.

• Хто з собою хліб носить, той їсти не просить.

• Де ви, пироги? Тут є ваші вороги.

• Пиріг животові не шкодить.

• З'їла борщик до кришечки, щоб не боліли кишечки.

• Смачні борщ і каша, якщо там є шматочок м'яса.

• В гурті і каша добре їсться.

• Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять.

• Як їсть дитина, то тішиться родина.

• Не. кусай більше, як у рот влізе, бо вдавишся.

• Мало вкусиш - швидше прожуєш і проковтнеш.

• Коли гаряче, то студи, козаче.

• Душа міру знає.

• Виїв ще й облизався.

• Аби що до губи, будуть їсти зуби.

• Гороху треба їсти потроху.

• 3 гречки та проса - і каша, і паша.

• Хвалилася гречана каша, що вона смачна з маслом.

Рекомендації

для батьків дітей, які йдуть до школи

Конкретними носіями всього того, чим має володіти дитина впродовж свого життя, є дорослі, які її виховують і навчають.

Д. Ельконін

     Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте, значною мірою залежить від її батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога: освітню (передача життєво значущої інформації), виховну (засвоєння норм життя в людському суспільстві), розвивальну (підвищення індивідуального потенціалу).
     Вступ до школи - переломний моменту житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному - від 2 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до шко¬ли, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у:

1)морфогенетичній готовності, що передбачає фізіологічну зрілість (стан здоров'я) та рівень фізичного розвитку (розвиток дрібної моторики руки і зорово-рухової координації, а саме:

• фізичні показники довжини тіла, маси тіла;

• особливості розвитку на етапі дошкільного дитинства, що обтяжили розви¬ток дитини: важкі пологи, травми, тривалі захворювання;

• темп розвитку в дошкільному дитинстві (чи вчасно дитина почала ходити, говорити);

• стан соматичного здоров'я дитини: характер відхилень у системах і функціях організму, хворобливість; скільки разів у минулому році хворіла дитина, скільки днів;

2)інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей у дитини (мислення, пам'яті, сприймання, уяви, уваги);

3) комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати, врахо¬вувати настрій та бажання інших людей тощо);

4)емоційно-вольовій готовності, що передбачає вміння:

• робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);

• поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності.

• розуміти й адекватно виражати свої емоції;

• свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;

• уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;

• самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією);

5) мотиваційній готовності, що пе¬редбачає чітко сформовану позицію школяра, коли дитина:

• має належне уявлення про школу;

• позитивно ставиться до шкільних занять, загальноприйнятих норм дисципліни;

• віддає перевагу урокам грамоти й лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання тощо);

• визнає авторитет учителя.

     Школа з перших днів ставить перед дитиною низку завдань. їй необхідно успіш¬но опанувати навчальну діяльність, засвоїти шкільні норми поведінки, долучитися до життя у класному колективі, пристосуватися до нових умов розумової праці та режиму. Виконання кожного з цих завдань безпосередньо пов'язане з попереднім дос¬відом дитини.

     Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю врахо¬вують психологічні аспекти проблеми.
     Особливої уваги потребують, так звані, «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менше комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.
     Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мала впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
     Психологічна готовність до школи - це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

     Хотілося б повести розмову не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їх успіхів і, ще важливіше, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, частіше за все нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «добрими намірами». Але, якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, вияснення стосунків, покарання - все це додаткові стресові ситуації, це постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги приділяємо ми дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода - відмінні оцінки...
     Особливе значення при формуванні готовності дитини до навчання надається фізіологічній адаптації.

Фізіологічна адаптація

     Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна розділити на кілька етапів.
Як проходить цей процес, які зміни в організмі дитини наявні при адаптації до школи протягом багатьох років вивчали спеціалісти в галузі медицини.

Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання:

• низький рівень і нестійкість працездатності;

• дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;

• низькі показники координації різних систем організму між собою;

• зміни функціонального стану центральної нервової системи;

• різке зниження навчальної активності;

• зниження працездатності;

• до кінця першої чверті маса тіла зменшується у 60 % дітей;

• скарги на втому, головний біль, сонливість, погіршення апетиту, поганий сон;

• розгальмованість рухова або млявість, утомленість;

• розлади шлунково-кишкового тракту;

• підвищення артеріального тиску.

Перший етап 

 2-3 тижні

 орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів бурхливо реагують усі системи організму («фізіологічна буря»)

 Другий етап

 1-2 місяці

 нестійке пристосування,
коли організм шукає й знаходить певні оптимальні варіанти реакцій на ці впливи

 Третій етап

 до 3-6
місяців

 відносно стійке пристосування, коли організм знаходить найбільш оптимальні варіанти реагування на навантаження


     Велике значення для психічного та фізичного здоров'я вашої дитини має не¬правильний режим дня.
     Декілька порад щодо режиму дня:

• 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 год.) для поновлення сил.

• Після школи не спішіть садити дити¬ну за уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

• Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідні 10-15 хв. «перерви».

• Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість пра¬цювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»).

     Якщо ви будете дотримуватись вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

ПРАВИЛА БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ
В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше Ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо Ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв'язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв'язання. Але не подавайте саме розв'язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв'язання.

3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.

5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати П критикою («Дев'ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло б бути дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.

7.Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

8.Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ?

• формуйте позитивне ставлення до школи;

• виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

• формуйте адекватну самооцінку;

• не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;

• навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;

• привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;

• частіше хваліть, а не докоряйте;

• пам'ятайте, що кожна людина має право на помилку;

• частіше згадуйте себе у дошкільному віці;

• любіть дитину безумовною любов'ю, приймайте її такою, якою вона є.

ВАРІАНТИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

1. Дезадаптація як невстигання
     Причина - педагогічна занедбаність. Тут величезна провина дорослих, бо вони неуважні чи байдужі до того, як у дитини формуються навички і вміння.

2. Дезадаптація як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги
     Такі учні виконують завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли їх сварять, змушують). Подібне виявляється в емоційних дітей, які відзначаються високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій. Вони зосереджуються на своїх внутрішніх переживаннях, а отже, виконуючи завдання, припускаються безлічі помилок, неуважні, загальмовані. Це, як правило, є наслідком сімейного ви¬ховання - «вседозволеності», тобто діти прийшли до школи з дуже низьким рівнем вольової готовності.

3. Дезадаптація як невміння дітей увійти у темп шкільного життя
     Учні, які соматично ослаблені, часто втомлюються, нестримані. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості.

Поради батькам дітей 6 років з різних ліній розвитку

-  дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок;

-  щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури; виходьте на  прогулянки;

-  залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;

-  разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

-  грайте в рухливі, спортивні ігри;

-  облаштуйте в квартирі спортивний куточок;

-  катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах;  велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; з м'ячем; плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;

-  беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільних установах.

 

Пізнавальний розвиток

- збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що сприяє накопиченню уявлень про себе та світ. Залучайте до перегляду та прослуховування радіо- та телепередач пізнавального напрямку, заохочуйте до активного розв'язання завдань, листування тощо,  за допомогою членів родини;

- пізнавайте, досліджуйте світ разом з малюком: обговорюйте, читайте,  експериментуйте та ін. Заохочуйте прагнення здобувати і збагачуватись корисною інформацією завжди і всюди. Наприклад, оформіть передплату дитячого журналу;

- створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси дитини, забезпечуючи розвиток природних здібностей та нахилів дитини;

- виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і шани до батьків та родичів, пам'яті про покоління роду, вдячності до праці рідних, шани до старших, турботи про молодших;

- залучайте дітей до активної участі у підготовці та святкуванні днів народження, ювілеїв, днів пам'яті, календарно-обрядових свят; здійсненні подорожей; разом з дітьми або спонукуючи їх до виготовлення подарунків, привітань, виступів та ін.

- за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому помістяться «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій, рукотворні вироби тощо.

- вчіть малюків усвідомлювати себе як частку сім'ї, дитячої спільноти у навчальному закладі, відповідальну особистість у світі природи, людину серед інших - у суспільстві на прикладі власної активної життєвої позиції; разом з дитиною подорожуйте, здійснюйте екскурсії, колекціонуйте, майструйте тощо;

- формуйте основи логічного мислення, вчить дитину висловлювати власну думку на основі розумових висновків;

- частіше бувайте з дітьми на природі (парк, ліс, річка), відвідуйте зоопарк, ботанічний сад, музеї, вистави дитячих театрів, дійства громадських свят, виставки квітів, тварин;

- залучайте дітей до догляду за рослинами (квітник, сад, город) та тваринами (птахами, рибками, земноводними та іншими домашніми улюбленцями); за бажанням, обладнайте акваріум, влаштуйте квітник, город на підвіконні; разом з дітлахами доглядайте за рослинами, піклуйтесь про тварин;

- не соромтеся виказувати патріотичні почуття, громадянську позицію; гордість за свою родину, батьків, рідне місто, село, Україну; на власному прикладі втілюйте поняття «порядок», «безпека», «природоохоронна робота» у практичне життя дитини та родини;

- створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяло   використанню набутих знань, вмінь та навичок з логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;

- формуйте соціально-економічну компетентність дитини за допомогою залучення дітей до планування сімейного бюджету (планування витрат, обговорення вартості речей);

- виховуйте почуття вдячності до праці інших людей, бережливого ставлення до природи, речей.

 

Мовленнєвий розвиток

Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнями  під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об'єктах і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.

Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім'ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні.  Попросити малюків описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна - із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев'яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну , чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».

У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких пропонуються зразки неправильного зв'язку слів у висловлюваннях і які слід виправити («я мчу з гора без лижах» - «я мчу з гори на лижах»).

Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи інакше», «Дружні слова»,  «Скажи навпаки», «Слова-близнюки».

Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. - На березі стоїть хата. - На березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть хата. - На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».

Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова - корівник, свиня - свинарник, курка - курник, вівця - вівчарня та ін.).

З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всі  рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків, навчання їх диференціації.

Граючись у слова, варто  пропонувати дітям завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із заданим звуком, із звуком у певній позиції  у словах.

Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками, складами, наголосами у словах, переставляючи  їх. Ігри типу «Так і не так» наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу у словах .

Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки.

Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав'язливий аналіз поточного діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло? », «Які у тебе є питання до мене?»   та ін.

Використовувати можливості сім'ї для залучення дітей до складання зв'язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку,  літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

Читати дітям твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях.    

 

Художньо-естетичний розвиток

- ознайомлюйте дітей з різними видами мистецтва  шляхом споглядання картин в музеях образотворчого мистецтва, перегляду репродукцій в комп'ютерному режимі, журналах, книгах, відвідування різноманітних виставок;

-  вправляйте у визначенні жанру живопису : пейзаж, натюрморт, портрет, казковий, побутовий, анімалістичний;

-  надавайте  можливість самостійно зображувати предмети, тварин, дерева, транспорт, людей, та інше,

-  підтримуйте бажання малювати, ліпити, аплікувати, конструювати, передавати свої враження в зображеннях;

-  виважено ставтесь до вибору  матеріалів зображення, спонукайте до основ рукоділля: вишивання, шиття, бісероплетіння;

-  заохочуйте творчість дитини, підтримуйте  її ініціативу;

-  надавайте дитині можливість слухати досконалі за формою, доступні для розуміння сольні та хорові твори;

-   підтримуйте бажання слухати музику, емоційно відгукуватися на неї, передавати свої враження;

-   виважено ставтесь до вибору дитиною музичних творів для прослуховування, пропонуйте її увазі не лише легку, ритмічну дорослу музику, а й класичну та дитячу;

-  вправляйте дошкільників  у визначенні жанру музичного твору, називанні      інструмента, на якому він виконується;

-  використовуйте музику в аудіо - та відеозаписах;

- організовуйте  перегляд доступних дітям за змістом оперних і балетних вистав,  відвідування концертів, музеїв;

- навчайте дитину розрізняти "музику природи" - співи птахів, звуки різних комах, шелест листя дерев та хвиль води тощо, порівнювати природну музику зі створеними людьми мелодіями, знаходити в них спільне  та відмінне;

- використовуйте високохудожню музику з яскравими образами, різними настроями, під яку дитина може по-різному відтворювати ходьбу, біг, стрибки, рухи танцю тощо;

-  розвивайте вокальні дані дошкільника, його музичні та акторські здібності; - вправляйте дитину в умінні співати  дзвінко, легко, правильно інтонуючи мелодію;

- викликайте в дошкільника піднесене, радісне самопочуття від співу;

- навчайте сприйнятливості до емоційної реакції на музичний твір;

- залучайте дитину до спільних  співів;

- сприяйте виникненню бажання придумувати нескладні мелодії;

-  залучайте до театрально-ігрової діяльності;

- створіть театр вдома: розігруйте елементарні життєві ситуації з іграшками, інсценізуйте знайомі літературні твори, казки, оповідання, вірші;

- звертайте увагу дитини на осмислення змісту художніх творів, особливості характерів та поведінки різних персонажів;

- навчайте оволодівати засобами емоційної виразності, виражати почуття мімікою, жестами, інтонацією, словами; вправляйте в цьому;

- заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу, схвалюйте вдале виконання ролі;

- відвідуйте разом з дітьми театри (ляльковий, драматичний, юного глядача тощо).

 

Ігрова діяльність

- купуйте ті ігри та іграшки, які є педагогічно цінними у даному віці, пам'ятайте про негативний вплив окремих видів іграшок на психіку і розвиток дітей;

- виготовляйте власноручно разом з дітьми ігри та іграшки, пропонуйте їх для ігор дітям, грайтеся разом з ними;

- цікавтеся досвідом інших батьків щодо виготовлення іграшок власними руками, використовуйте в цей досвід в сімейному колі;

- спонукайте самостійність дитини у виборі ігор та іграшок;

- читайте та обговорюйте сюжети казок, характери героїв, навчайте дітей творчо відображати реальні життєві та казкові ситуації;

- влаштовуйте вдома театральні вистави за змістом прочитаного, баченого або вигаданого сюжету;

- оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов'язаних з проявом агресії, жорстокості, аморальних вчинків.

Не будуть невмійками, якщо

Ви вдягаєте плаща, вкладаєте руку в кишеню (чи ж на місці ключі, гаманець?), зазираєте на кухню (чи все вим­кнуто?), щось перекладаєте на поличці в передпокої... Все це робите, щоб не "стояти над душею" в Юрка, не тиснути на нього. Хто перейшов через усе це, той знає, що спостерігати, як вдягається на прогулянку трирічний малюк, - випробування не для людини зі слабкими нер­вами.

Але коли синок таки натягає на себе курточку й роз­квітає усмішкою від вуха до вуха, ви розумієте, що зайві десять хвилин не минули даремне. Власне, весь час, присвячений засвоєнню дитиною основ самообслугову­вання аж ніяк не змарнований. Набуття відповідних на­вичок, до речі, чи не найголовніша справа для малого - в усякому разі не менш важлива, ніж їжа, сон, прогулян­ка. Проте не всі батьки свідомі цього.

 Напевне, багато хто пригадає серед своїх знайомих хоча б одну ось таку матір, Вона водить дитину на малю­вання й на ритміку, на англійську й фігурне катання. Обоє повсякчас кудись поспішають і спізнюються. Ясна річ, мати не може дозволити малому розкіш самому зашну­ровувати черевики: той шпортатиметься півгодини, а зав'язуватиме шнурки таки вона. Тож ліпше відразу це зробити й зекономити дорогоцінні хвилини. Хоча цілком очевидно, що ким би син не став у майбутньому, вміння шнурувати взуття знадобиться йому будь-коли. І вчитися цієї ''премудрої" науки все одно доведеться.

Самовідчуття дитини, її самоповага ґрунтуються саме на ось таких фундаментальних навичках. Вони для неї найважливіші з-поміж усіх, адже становлять підґрунтя не­залежності. Малюк інстинктивно прагне навчитися най­перше головного для себе: вдягатися - роздягатися, їс­ти й знаходити їжу (знати, де що лежить і як цим корис­туватися), відчиняти двері, вмикати телевізор, мити руки й чистити зуби.

Деякі матері неусвідомлено намагаються перешкоди­ти цьому прагненню, зберегти за собою "ключові" пози­ції, утримати дитину в залежному стані. Якщо в неї слаб­кий характер, вона може здатися і дозволити вдягати себе майже до шкільного віку.

Готовність і рішучість оволодіти навичками вдягання більшість дітей демонструє десь у трирічному віці. Бага­тьом малятам бракує спритності, і дивитися на їхні спро­би - складний іспит для дорослого. Тож у декого зда­ють нерви, і батьки відкладають цю науку на потім. Зви­чайно, п'ятирічна дитина опановує її швидше, але ж за ці роки вона може втратити головне - бажання вчитися. Знівелюються стимули: трирічне хлоп'я неабияк пишати­меться, коли вперше застібне блискавку на куртці; п'яти­річний малюк, оволодівши цим умінням, нічого особли­вого не відчує.

Кожна сім'я по-різному долає нелегкий етап прищеп­лення дитині навичок самообслуговування, але чому ж усе-таки варто надавати перевагу? Наша порада: дотри­муйтеся послідовності, зберігайте витримку.

Коли розпочинати привчати малюка мити руки?

Між півтора і двома роками (коли вже зможете пере­конати дитину не тягнути мило до рота).

Ваша участь: розподіліть усю процедуру на кілька ета­пів - так малому буде легше запам'ятати. Наприклад:

* підставляємо стільчик, стаємо на нього;

•  закочуємо рукави;

•  відкриваємо крани холодної та гарячої води;

• якщо надворі зима або руки дуже забруднилися, ■ на зробити воду теплішою;

•  перш ніж покласти мило на місце, обливаємо водою;

•  брудні місця тремо щіткою;

•  щітку також вимиваємо;

•  руки миємо, аж доки не почнуть "рипіти";

•  закручуємо спочатку кран гарячої води, потім холодної;

•  витираємо руки насухо.

Стежте, щоб малюк нічого не обминув. Допомагайте йому на складних етапах - скажімо, вичистити г з-під нігтів або витерти насухо зовнішній бік рук. Робити все від початку до кінця самостійно він навчи нешвидко. Та й вам доведеться час від часу контролювати процес, а надто результат.

 

Коли розпочати привчати малюка чистити зуби?

Між півтора та двома роками. Більшість дітей потркбує допомоги до років п'яти-шести і контролю років семи-восьми.

Ваша участь:

•  Дозвольте дитині самій вибрати свою першу зубну щітку під час спільного відвідання крамниці. Вирушайте саме за цією покупкою, і малий сприйме її як важливу подію.

• Ще напередодні дайте дитині змогу регулярно спостерігати за старшими членами родини під час чищення зубів, щоб вона забажала спробувати зробити це й сама.

•  Спочатку почистіть їй зуби самі - нехай запам'ятає це відчуття.

•  Кілька днів перед тим почніть вчити дитину полоскати рота. Доки вона не навчиться випльовувати всю воду не ковтаючи, не починайте користуватися зубною щіткою.

• Перший урок чищення зубів найліпше проводити м рою щіткою без пасти. Щітка має бути м'яка - це особливо важливо. Жорстка щітка може викликати болючі е. чуття в яснах, і малюк не захоче вчитися далі.

•  Вкладіть щітку дитині в ручку, обхопіть її своєю ; кою і починайте разом. Спочатку вгору-вниз. Потім з боку в бік. Далі треба виполоскати рота й виплюнути воду.  Більшості дітей ця процедура видається приємною і цікавою, тому намагайтеся, аби не змінилося таке ставлення до неї.

 

Коли привчати малюка самостійно взуватися?

Близько року дитина може "допомагати" вам, правильно вставляючи ніжку у черевичок. Вчитися взуватися сама вона почне лише після двох або навіть ближче і трьох років. Шнурки облиште на пізніший час: малий спроможеться як слід зав'язати їх десь під п'ятий рік. Коли є змога, купуйте дитяче взуття на липучках. Дитина впорається з ними навіть раніше, ніж навчиться взуватися.

Ваша участь:

* Навчіть дитину розрізняти, де правий черевик, а і лівий.

• Розгортайте черевички якомога ширше, щоб ступі легко проходила досередини.

• Не забувайте хвалити дитину, яка успішно подолає хоча б один етап.

•  Показуйте, як протягуються й зав'язуються шнурок. Навіть якщо малий ще не зможе відтворити ці дії, в принаймні побачив їх і зрозумів.

• Довгими й грубими шнурками легше маніпулював тож для тренування можна дати дитині свої черевики чи кросівки.

 

Коли привчати малюка самому застібатися ?

Між двома і трьома роками. Знімну "блискавку" вам доведеться ще досить довго вставляти у вихідне поло­ження.

Ваша участь:

 • Правильно вибирайте ґудзики. Ті, на яких дитина вчиться, мають бути розміром хоча б як 50-копієчна мо­нета або жетон для проїзду в метро (більші - кращі). Петлі також мають бути досить великими, щоб ґудзик легко прослизав. Якщо у блискавки відсутнє пристосу­вання, яке полегшує застібання, зробіть його самі: про­суньте в отвір застібки мотузочок або вдягніть металеве колечко від ключів. Потім покажіть, як ви з'єднуєте кінці "блискавки", і притримуйте їх унизу, доки дитина тягну­тиме колечко вгору.

Коли розпочинати привчати малюка самому вдягатися?

Близько року. Дехто з дітей виявляє цікавість до цього ближче до двох років, і майже всім потрібна допомагати принаймні років до трьох. Особливо складну роботу скажімо, зав'язування шнурків - доведеться відкласти ще на рік.

Ваша участь:

•  Спершу нехай "допомагає" вам вдягати себе: підні­має або простягає ручки, показує, що вдягти спочатку, а що потім.

* Пограйте у хованки. Одяг затулив обличчя: "Де ж на­ше малятко? Ондечки воно!" Голівка вигулькує з горлови­ни. Така нехитра гра внесе веселощі у неприємну проце­дуру натягування через голову светриків та футболок.

•  Вигадуйте ігри й самі: ось гадюка заповзає у нірку; ось поїзд іде через тунель. У процесі гри дитина зможе непомітно для себе перехопити ініціативу, відчувши ба­жання вдягатися самій.

•  Купуйте зручний для вдягання одяг. Уникайте свет­рів із затісною горловиною, вибирайте штанці і спіднич­ки на ґумці, а не на ґудзиках.

•  Дівчаткам добре допомагають ігри з одяганням ля­льок, Просунути ляльчину руку в рукав набагато прості­ше, ніж власну. Хлопчик також може вдягнути улюблено­го ведмедика у свої маленькі сорочечки й повзунці.

•  Розібратися, куди просувати голову, руки й ноги, - завдання непросте. Воно потребує часу. Більшість ді­тей легше опановує саму техніку вдягання, аніж геогра­фію отворів. Тож спершу розкладайте і давайте дитині

речі, заздалегідь підготовлені. В колготках згорніть верхню частину, щоб було видно "ніжки". Светрики й фут­болки кладіть до дитини передом донизу, трохи відгор­нувши спинку.

•  Залишайте вдосталь часу: неможливо вчитися сер­йозної справи поспіхом. Тож немає сенсу братися за са­мостійне вдягання вранці, коли всі поспішають (але як­що ви вранці нікуди не поспішаєте, це - найзручніший час). Дитина має успішно завершити свою справу, щоб відчути задоволення й гордість. А вам необхідний спо­кій, щоб дати їй цю можливість і допомогти.

в Застібайте одне одного. Впоратися з чужими ґудзиками та "блискавками" легше, ніж з власними. Тож спочатку нехай дитина потренується на вас.

 

Обережніше з критикою !

•  Якщо ваша донька вдягнула куртку "догори ногами» й каптурик звисає аж до підлоги, не картайте її: "Гляне дурненька, як ти вдягнула!", а скажіть: "Дивись, яка дур ненька курточка - перекинулася догори ногами! Давай допоможемо їй..."

• Якщо синок шкандибає у черевиках не на ту ногу, н кажіть, що він усе переплутав. Зверніть його увагу на те що черевички посварилися й не дивляться один на одного. Запропонуйте замирити їх.

•  Якщо слон, який має бути на светрику спереду, опинився на спині, то, може, ця дрібна пригода взагалі н заслуговує на увагу. У кожному разі вона блідне пере величчю хвилини: адже ваша дитина сама, без сторонньої допомоги вдягнула цей светр! Відсвяткуйте подію. А коли вам треба кудись іти з нею, знайдіть спосіб нене роком поміняти місцями светриковий перед і спинку або ж просто вдягніть інший.

•  Якщо донька не може з'єднати половинки роз'ємної "блискавки", не хапайтеся: "Дай я зроблю", а скажіть: "Знаю, це найважча справа. Давай я почну, а далі ти сам застібатимеш".

Літній відпочинок дітей

Поради батькам

 

Літо прийшло! З ним ми пов'язуємо свої мрії про відпочинок, про виїзд на природу. Особливо хочеться порадува­ти літнім відпочинком дітей. Прагнення батьків оздоровити своїх дітей -- ма­буть, сьогодні єдина сила, яка здатна це реалізувати.

Отже, літнє оздоровлення дітей - справа батьків.

Шановні, татусі та мами, даю вам де­які поради щодо організації -рової діяльності з малечею.

Виберіть найцікавіше з того, що я вам пропоную, і ваша дитина отримає вели­ку користь.

Влітку сім'ї часто бувають «на при­роді». Природа буває різною. Наприк­лад, дача - це справжня природа.

«Пікнік» - от як це називається коли вся родина на природу їде. Збираються на цю поїздку зс дружньо. Діти граш-ки збирають. тг*о - спортизне й похідне спорядже--?. а мама - великий рюкзак з продуктам .■

Отже, виїжджаючи на дачу, викорис­тайте час з користю.

На природі можна навчити:

• самостійності;

• нічого не боятися;

• плавати, бігати, стрибати;

• багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші);

• розширювати знання про рослин, тварин, природні явища;

• отримувати емоційне задоволення.

Найчастіше  на  пікніку  збираються різновікові компанії. Тому нехай у вас у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.

«Весела естафета»

Етап перший.

Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування. Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці, стрибаючи з м'ячиком, затиснутим між колінами.

Етап дригий.

Дорослий тримає дитину за ноги, а вона виборює дистанцію на руках.

Етап третій.

Вибороти дистанцію з шишкою на голові (або яким-небудь іншим предметом).

Етап четвертий.

У цьому конкурсі беруть участь всі члени родини: тато, мама і дитина. Мама з татом зчіплюють руки так, щоб вийшов «стілець». На цей «стілець» всідається малюк і змагання розпо­чинаються.

Кожна родина добігає до домовлено­го дерева, оббігає його і повертається.

Якщо ви в сосновому лісі, то можна вибирати ігри з шишками.

«У кого більше шишок?»

Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.

«Влучний стрілець»

Відзначте лінію, від якої буде вести­ся стрільба. Поставте на невеликій відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи туди шишки.

«Скільки шишок, відгадай»

Побігали, пострибали, тепер час відпочити, посидіти біля багаття і погра­ти в спокійні ігри.

Покладіть кілька шишок у непрозорий пакет або мішечок і запропонуйте маля­там відгадати, скільки їх там, підказую­чи словами «більше» та «менше».

 

Не забудьте взяти з собою м'яч!

В які ігри можна грати із м'ячем?

Волейбол,    футбол,    баскетбол. А ще?

«Швидкий м'яч»

Усі великі та маленькі гравці стають , коло і починають передавати по ко м'яч. Поступово темп гри зростає.

Якщо хто-небудь із гравців м'яч упус­тив, він залишає гру і виходить з кола Виграє той, хто залишився останнім.

«Дожени»

Всі гравці стають у коло. Два, які с-с-ять один навпроти одного, тримають . руках по м'ячу.

За командою гравці починають пере давати м'яч по колу в одному напрямк. намагаючись, щоб один м'яч наздогнаг інший. Той, у кого виявиться два м'я-отримує штрафний бал.

                                                   Біля багаття

Діти з задоволенням допоможуть та­там розпалити багаття.

Попросіть їх зібрати хмиз і дрова. По­кажіть, як правильно розпалювати багаття.

Тут можна співати улюблені пісн відгадувати загадки або грати в ігри з словами.

«Зіпсований телефон»

Одна дитина придумує слово і гово­рить його на вухо сусідові, той передає почуте наступному гравцеві. Коли слово

«обійде» коло, останній гравець пови­нен його назвати вголос.

«Асоціації» .

«Асоціації» - для старших дітей.

Поясніть їм, що таке асоціації.

Наприклад, коли ми говоримо «зи­ма», то відразу згадуємо сніг. І так далі. Перший гравець вимовляє слово, а нас­тупний швидко говорить далі.

Скажімо «Слон - Африка», «Африка - Мавпа», «Мавпа - Зоопарк», «Зоопарк - Крокодил», Крокодил - Чебурашка».

Так від гравця до гравця слово буде трансформуватися.

На пляжі

Це ігри з водою та піском. Найблагодатніша пора для цих ігор - літо. З піском так цікаво гратися!

Кожен малюк з задоволенням будує, пересипає, ліпить. Дитина, якій 1,5-2 роки, ще не може по-справжньому ліпити пасочки, тому сідайте в пісок - ліпіть самі. Малюк буде бачити, як до-гзслі це роблять, і намагатиметься -зслідувати.

Покажіть маляті: ось сухий пісок, ось - мокрий. Сухий можна пересипати, а з мокрого робити будівлі.

На прогулянку беріть кілька відер : різного розміру. Розповідайте маляті: «У  велике  відро  поміститься  багато піску, а в маленьке - мало».

Отже, чим зайнятися на піщаному березі?

Можна, наприклад:

* «закопувати» один одного в теплий пісок;

• ходити босоніж;

• будувати з вологого піску палаци і вежі;

• рити колодязі, тунелі:

• прокладати дороги для іграшкових автомобілів.

• робити пасочки і прикрашати їх;

• «варити суп» у відрі;

• разом з батьками робити піщані фігури;

• малювати пальцями або паличкою на вологому піску.

 

Пляж - це не тільки пісок, але ще й вода. Річка або море, озеро або басейн.

Перш, ніж ви прочитаєте про ігри у воді, згадайте правила.

1. Увага! Увага! Не залишайте дітей у воді без нагляду!

2. Надувні іграшки і приладдя для плавання розраховані тільки на те, що дорослий перебуває поруч з дитиною.

3. Стежте, щоб малюк не перегрівся на сонці.

4. Не забувайте напувати дітлахів водою, тому що на пляжі буває дуже спекотно.

Сьогодні є безліч плавальних присто­сувань для дітей.

Це надувні ходунки, нарукавники, ласти, жилети.

«Водний забіг»

Бігати у воді дуже непросто.

Грати краще на -ачій глибині, щоб во­да була тільки до щиколотки. Зазда­легідь перевірте, щоб на дні не було камінців.

«Змагання крокодилчиків»

Всі діти стають крокосилчиками, вони ходять руками по дну на мілководді (обов'язково під наглядом дорослих), наздоганяючи один одного.

 

«Щучки та карасики»

Мама або тато будуть щучкою, а діти - карасиками. Для рибок-малят намалюйте на пляжі будиночки-кружечки.

Карасики весело граються на прос­торі і тут з'являється «щучка». Рибки біжать з води до своїх будиночків.

Для ігор з водою можна використати гумові надувні басейни, поліетиленові ванни й тазики, поміщати в них плава­ючі іграшки, пляшечки, баночки.

Зробіть з дітьми кораблики, нехай гу­мові ляльки «вчаться» плавати, а каче­нята живуть на пісочній фермі біля «ставка» - вкопаного в землю тазика.

 

Якщо дитина залишилася в місті?

Як зробити, щоб дитина цікаво прове­ла літо?

Нехай у неї завжди під рукою будуть різні фарби, фломастери, олівці, плас­тилін і глина.

Яскраві, соковиті фарби на малюнках говоритимуть про те, що з дитиною все добре.

Відвідайте з малюком всі музеї вашо­го міста.

Бувайте більше на свіжому повітрі. Познайомте дитину з комахами. Особ­ливості поведінки комах, незвичне заба­рвлення, способи польоту викликають великий інтерес у дітей. Спостереження за комахами сприяє розумінню дітьми взаємозв'язків живої і неживої природи і дбайливого ставлення до неї.

Читайте дітям вірші, оповідання, каз­ки, загадуйте загадки.

Відпочити зі своєю дитиною - це чу­дова можливість побути з нею наодинці, подивитися на неї іншими очима, по­радіти тому, як вона виросла і як бага­то її цікавить.

«Охорона життя і здоров'я дітей -

спільна мета дитячого садка і сім'ї»

 

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій важливою залишається проблема профілактичної роботи щодо вироблення навичок безпечної життєдіяльності.

Основи безпеки життєдіяльності (ОБЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі. Існує необхідність, починаючи з дошкільного віку, навчати дітей свідомо ставитися до свого здоров'я, питань особистої безпеки та безпеки оточуючих.

Виникає потреба створення комплексної системи роботи з ОБЖД з кадрами дошкільного закладу, батьками, дітьми та громадськістю.

Сьогодні проблема безпеки розглядається як базисна потреба людини, на що зроблено акцент в Концепції ООН про сталий людський розвиток. Метою цієї Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини як найвищої цінності суспільства.

Україна також приєдналася до цих процесів. Основні принципи такої позиції знайшли відображення в головному законі держави - Конституції України (1996р.), де проголошені питання безпеки життя і діяльності людини та безпеки держави, а саме:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Безпека людини - поняття, що за обсягом, за змістом виходить за межі владних структур, воно стосується сутності життя, національної та особистої гідності.

Безпека - це збалансований стан людини, соціуму, держави, навколишнього середовища, систем різного рівня складності (соціальних, природних, техногенних, економічних та ін.).

Складність життєвих ситуацій вимагає виховання у людини установки на власну безпеку вже з раннього дитинства та застосування її протягом усього життя.

Визначити правильно чи не правильно веде себе людина в тих чи інших обставинах дуже складно. Адже відкритий конфлікт дитини з дорослими чи ровесниками в деяких випадках можна оцінити позитивно як намагання відстояти себе, відстояти право на свою думку, на вчинок. Але є загальновизнані норми поведінки, при недотриманні яких для людини послідують небажані результати. Такі норми безпеки життєдіяльності і дорослих, і особисто дітей.

 Але будь - яка загальновизнана норма повинна бути осмислена, сприйнята дитиною, лише тоді вона стане регулятором її поведінки.

Наше з вами завдання, шановні батьки, сформувати в дітей навички правильного поводження в небезпечних ситуаціях на вулиці, у міському транспорті, при спілкуванні з незнайомими людьми, взаємодії з небезпечними тваринами і предметами, отруйними рослинами, сприяти становленню у них основ екологічної культури і здорового способу життя.

Так, дитина не повинна боятися людей, але, спілкуючись з незнайомими, їй необхідно розуміти, що саме може бути небезпечним у

спілкуванні з іншими людьми, розподіляти людей за ознакою спорідненості -рідні, знайомі, чужі.

Батьки повинні розповідати своїм дітям про небезпеку спілкування з чужими людьми, доцільно провести бесіду про розбіжність приємної зовнішності і недобрих намірів.

У відносинах «Дитина і природа» батькам доцільно наголошувати на екологічній безпеці людини, а щоб поліпшити її, людина повинна дбайливо і відповідально ставитися до природи, але при цьому обов'язково пояснювати і небезпеки, що пов'язані з деякими рослинами, або виникають при контактах з тваринами, при користуванні водою з традиційних джерел питної води. Погіршення екологічної ситуації становить значну загрозу здоров'ю дитини, тому необхідно пояснити, що виконання звичних вимог дорослих («не пий не кип'ячену воду», «мий руки перед їжею», «мий овочі і фрукти перед вживанням») у наші дні може вберегти від хвороб, а іноді й урятувати життя.

Особлива ситуація ризику, коли дитина залишається вдома сама. Щоб запобігти біді, дитину потрібно готувати до цього. Вона повинна засвоїти групу предметів, якими їй категорично забороняється користуватися: сірники, газові плити, пічка, електроприлади і електророзетки. З дітьми потрібно вивчити правила поводження в екстремальних ситуаціях, навчити користуватися телефоном.

В дошкільних закладах України введено програму «Основи безпеки дітей дошкільного віку». Мета цієї програми саме та, про що говорилося вище.

Освітньо - виховна робота в дошкільному закладі проводиться за такими напрямками:

-    життя серед людей у природному та предметному середовищі;

-    правила поведінки з вогнем;

-    безпечні та небезпечні вулиці і дороги;

-    виховання вміння надавати собі та іншим допомогу в разі потреби.

Але дошкільний заклад без допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали бар'єром від біди і неприємностей.

Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються.

Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії.

Тільки за умови тісного зв'язку з сім'єю можна досягти бажаних результатів у навчанні дітей правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що

дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.

Отже, шановні батьки, від нас з вами залежить здоров'я і безпека життя наших малюків, їхнє комфортне перебування в оточуючому середовищі.

ВИХОВАННЯ ЛЮБОВ'Ю

Виховання дитини - складний процес, у багатьох батьків виникають труднощі, коли вони не знають, як владнати велику кількість виховних проблем.

Класичний приклад про дисципліну :

Дуже часто батьки вважають, що дисципліна - це головний спосіб виховання. Але дисципліна - це тільки один з аспектів спілкування з дитиною. Для деяких батьків дисципліна стає самоціллю, і вони проявляють дуже мало любові, яка могла б принести дитині втіху. Більшість дітей невпевнені, що їх люблять безумовно і незалежно від обставин. Нерідко батьки вважають, що вони природно передають свою любов дитині. Але це не так. Проблема полягає у тому, як показати дитині свою любов, привчаючи її до дисципліни. Батькам треба вчитися приймати дитину такою, яка вона є. Дитина з перших років життя знаходиться в атмосфері сімейних стосунків. Не можна забувати, що на формування дитини впливає не тільки сім'я, але й особливості темпераменту дитини. Вроджені риси характеру впливають на те, наскільки важко буде виховувати дитину. Батьківський вплив може поміняти вроджені риси характеру у гіршу або кращу сторони. Від доброзич­ливості оточуючих залежить фізичне й емоціональне здоров'я дитини, її вміння контактувати з іншими. Діти, яких поважають, вчаться поважати інших. Малюки, про яких турбуються, навчаються того, як саме виявляти турботу. Любляча дитина знаходить радість у радості іншого. В одному з опитувань для дітей було таке запитання: «Уяви, що ти розбив ненароком улюблену мамину вазу. Як би тебе покарали?». Відповіді були різні, але за ними можна визначити, наскільки гуманні міжособистісні стосунки у сім'ї. І на жаль, тільки незначна кількість дітей були впевнені, що батьки їх розуміють і не покарають. Дитина, яка не відчуває любові, своєю поведінкою намагається привернути до себе увагу, робить усе (і, як правило, частіше погане), щоб ЇЇ помітили, щоб до неї були небайдужі. Малюк демонструє перебільшений біль або заперечує його, навіть якщо дуже боляче. Таким чином інтуїтивно приходячи до висновку, що коли дорослим байдужі його почуття, то байдужий він сам. Виникає недовіра, віддалення від батьків. Для дітей надзвичайно важливе відчуття близькості, контакту. Недарма вони просять дорослих: «Обніми мене», «Поцілуй мене». На ці емоційні запити потрібно відповідати незалежно від того, виправдовує в даний момент дитина ваші сподівання чи ні.

Знання психологічних особливостей дитини допоможе у вихованні дітей.

Перша «вікова криза» (до 2-х років) проявляється у негативізмі дитини. Але не можна карати дитину за її поведінку, що випливає з її природньої потреби пізнання, розвитку. Необхідна вимогливість із поясненням, чому забороняють, і послідовність вимог. «Криза 3-х років» характеризується самоствердженням дитини, намаганням все робити так, як вона сама хоче. Батькам треба надавати дитині право пробувати свої сили, але не допускати, щоб вона ними керувала. Намагання будь-що зламати нас­тирливість дитини, може привести до того, що в майбутньому вона виросте або малоініціативною, або жорсткою і впертою. Треба спрямовувати енергію дитини на допомогу дорослим, підтримувати високу самооцінку, а при негативних проявах намагатись переключити увагу і зацікавити «чимось іншим. Близько 6 років розпочинається третя вікова криза у розвитку дитини, яка характеризується втратою безпосередності і наївності, потайністю поведінки, здатністю поставити себе на місце іншого. Це треба використовувати у спілкуванні та розширенні довірливих стосунків. Стосунки на основі взаєморозуміння - це коли батьки у спілкуванні з дитиною прагнуть до діалогу (не тільки самі говорять, але й слухають дитину).

Допомагає в налагодженні співробітництва на правах партнерів організація сумісної діяльності в сім'ї.

У будь-якій спільній діяльності, у спілкуванні треба виявляти почуття дружби, готовність прийняття любові. Проявляти такі почуття треба щиро. Діти інтуїтивно відчувають нещирість.

Виховання любов'ю не означає вседозволеності, не терпить нешанобливого ставлення, але водночас є настільки мудрим, що дозволяє дітям робити помилки і вчитися на них.

Дитина повинна знати не лише свої права у сім'ї, суспільстві, але й права батьків, інших людей.

Кожна дитина має право:

- бути любимою без усяких сумнівів;

- рости у безпечному фізичному та психологічному середовищі;

- на забезпечення необхідних умов для її вчасного фізичного, інтелектуаль­ного, морального, емоційного, естетичного та соціального розвитку;

- висловлюватися і бути почутою;

- на повагу її почуттів;

- на серйозне, уважне ставлення до її особистості.

Права батьків:

• повага і розуміння дітьми;

• увага до дітей до батьківських потреб;

• на відпочинок;

• на задоволення духовних потреб і інтересів;

• на особисте життя тощо.

Розуміння необхідності поважати права один одного досягається завдяки дієвій любові.

«Стилі ви­ховання»

У кожній сім'ї свій своєрідний стиль спілку­вання. Власне, вміння взаємодіяти з дітьми - дуже важлива річ. Ви можете запитати себе, де знайти час на спілкування, адже сьогодні динаміка життя надто швидка. Усе відбувається поспіхом. Пригадайте, як починається ранок у вашому домі. Зранку ви віддаєте дітям на­кази, нагадуючи, як вони мають поводитися протягом дня.

Наступного разу зустрічаємося з дітьми вже ввечері. Спільна вечеря, розмова ство­рюють сімейний комфорт. Саме такі хвилини можуть згуртувати і зміцнити сім'ю. Однак, знову спілкування обмежується коротки­ми фразами. Хіба ж можна поспілкуватися, коли ввімкнений телевізор, і якась жінка вже втретє рекламує переваги прального порошку?

Дослідники стверджують, що батьки роз­мовляють із дітьми приблизно 15-20 хвилин на день. Із них 10-12 припадає на роздавання наказів. Учені визначили, що загалом існує три моделі спілкування: демократична, авторитар­на, ліберальна.

Батьки, схильні до авторитарного стилю, мають тенденцію до карально-насильницької дисципліни; надмірно контролюють усі вчин­ки дитини, вимагають від неї покірливості, нетерплячі до дитячих недоліків. Унаслідок цього в дитини розвивається невпевненість у собі, страх, мстивість, агресивність стосовно слабших, занижена самооцінка. Авторитарний стиль виховання в сім'ї викликає у дітей від­чуження від батьків, почуття своєї небажаності в родині.

Батьки, які вибирають ліберальний стиль виховання, майже не контролюють поведін­ку дитини. Проявами ліберального стилю мо­жуть бути вседозволеність, виконання всіх за­баганок дитини, невиправдана ідеалізація її батьками. Такий стиль виховання може сфор­мувати в дитини надмірне самолюбство, за­тримку емоційного розвитку, відчай, недові­ру до дорослих, озлобленість, розчарування. Можуть проявлятися також інфантильність, егоїзм, упертість, вередливість, завищена са­мооцінка.

Батьки - прихильники демократичного стилю виховання - поважають особистість дитини, приймають її такою, якою вона є; да­ють зрозуміти дитині, що її справи важливі для них; довіряють, заохочують самостійність, за­суджують не саму дитину, а її вчинок, прислу­хаються до думок дитини, проводять разом із нею вільний час, допомагають розвивати її здібності. Діти в таких сім'ях прислухаються до порад батьків, наслідують адекватні чо­ловічі та жіночі риси поведінки, зростають упевненими в собі, добре соціально адапто­ваними.

Як підготувати дитину до свята,

щоб від свята отримати радість

Шановні батьки, підготовка дитини до свята, очікування свята - це велика відповідальність, психологічне навантаження. Пропонуємо поради, які допоможуть вам підготувати дитину до свят.

Зовнішній вигляд дитини

Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).

Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.

Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.

Щоб переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома.

Розучування ролі

При написанні сценаріїв свят враховується програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музичний зал).

Під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевненно допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити себе артистом, який виступає на сцені, перегляньте телепередачі за участю дітей, зверніть увагу дитини як треба танцювати, співати і т.д. Потренуйтеся перед дзеркалом.

За потреби отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, психолога.

Присутність батьків

Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.

Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

Перегляд свята

Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.

Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.

Огляньте виставку поробок.

До зали заходьте після запрошення.

Вимкніть мобільний телефон.

Не коментуйте виступи дітей під час свята.

Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це може мати небажані наслідки.

Підтримуйте виступ дітей оплесками.

Після закінчення свята дочекайтесь коли діти вийдуть до групи.

Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитну, попередивши вихователя і зробивши запис у "Зощиті тимчасової відсутності дитини".

Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.

Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись, чи у вас склалися особливі обставини і ви прийшли з маленькою дитиною - пропонуємо свято подивитись у фоє.

Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в вашій любові в будь-яку хвилину.

Пам'ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.

Рекомендації батькам і педагогам щодо формування правильної постави у дошкільників

Легка хода, струнка, пряма постава прикрашає людину і сприяє кращому стану здоров’я. Формування постави  - процес тривалий, який розпочинається з першого року життя і завершується приблизно в 20-25 років. Тож дошкільний вік є дуже важливим в плані профілактики порушень постави. Адже ці порушення можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообігу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю, тощо. Крім того, акушери–гінекологи звертають особливу увагу на важливість правильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість – не лише естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку внутрішніх органів, а отже небезпечно для майбутньої матері.

Для цього рекомендуємо батькам і педагогам:

1. Своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти.

2. Слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:

- великий палець ноги має бути направлений уперед;

- вутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебувати близько одна від одної, а коліна не повинні стикатись;

- руки не повинні «бовтатись» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука – з правою ногою.

3. Постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидячи -  спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою.

4. Привчати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечувати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет.

5. Забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприятиме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте.

6. Враховувати, що на формування постави впливають звички повсякденного життя – манера стояти, ходити,  сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які можуть згубно вплинути на поставу.

7. Слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава – правильною.

Гігієнічні вимоги до одягу, взуття та зовнішнього вигляду дитини

- Батьки мають слідкувати за чистотою одягу дитини. На випадок  забруднення одягу в шафі має бути його запасний комплект.

- Нижню білизну (трусики і майку) дитині міняють щодня.

- Плаття, сорочку, спідничку, шорти міняють 1 раз на 2-3 дні. - Одяг і взуття дитини дошкільного віку мають бути виготовлені з натуральних матеріалів.

- Чим менше дитина, тим менше на одязі має бути застібок типу “блискавка” та шнурків, краще за все – гудзики або “липучки”.

- Дитячі колготки не повинні бути стрейчевими, а також із численними звисаючими нитками на вивороті.

- Дитяче взуття має бути на маленьких підборах (0,5 - 1 см), із твердим задником і міцною застібкою, яка б надійно фіксувала його на нозі дитини. З метою профілактики дитячого травматизму в дошкільному закладі дітям  не дозволяється носити взуття типу “шльопанці”, м’які хатні капці чи босоніжки з хлястиком замість твердого задника.

- Для занять фізкультурою у дитини має бути спеціально призначені для цього футболка, шорти і шкарпетки або в’язані чешки.

- За чистотою вух, очей і носа дитини необхідно слідкувати щодня.

- Нігті на руках і ногах дитини завжди мають бути чистими й коротко підстриженими.

- Дитяча  зачіска (як у дівчаток, так і у хлопчиків) має бути акуратною. Волосся ні в якому разі не повинно звисати на очі. Якщо волосся довге – зачіска може бути у вигляді косичок чи “хвостиків”.

- Наявність носової хустки у малюка – обов’язкова.

- З метою профілактики дитячого травматизму наявність сережок у вухах, хрестиків на довгому мотузочку на шиї у дітей є небажаною. Якщо ж за релігійними переконаннями батьків у дитини все ж таки є натільний хрестик, він має бути на короткому мотузочку.

Діти і телевізор

Чарівність екрану

Під час проглядання телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від проглядання мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...

Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя.

Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.

Відчуйте різницю

Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.

Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Проглядання бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.

Вік і особливості сприйняття

До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.

У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.

Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при прогляданні мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».

У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.

Батькам на замітку:

- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;
- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;
- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;
- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;
- поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.

Поради батькам від Марії Монтессорі

Додаток до книги Марії Монтессорі "Настанови батькам", додаток. Переклад з російської - МамаТато.

Ваша домашня обстановка

1. Купуйте одяг, який дитина може одягнути або зняти самостійно (штани з еластичним поясом, сорочки з великими ґудзиками, светри з широким коміром).

2. Поставте в кімнаті дитини дитячі меблі: низький стіл, дзеркало, ящики (які дитина могла б з легкістю відкривати). Меблі повинні бути міцними, легкими і відповідати зросту дитини (вішалка, на яку дитина могла б самостійно вішати свої речі і т. д.).

3. Зробіть кімнату дитини яскравою, привабливою і простою, використовуйте матеріали, які легко миються. Ретельно відбирають предмети для кімнати дитини. Нові предмети пропонуйте поступово, не більше двох одночасно. Забирайся з поля зору дитини предмети, які, на вашу думку, можуть бути зіпсовані нею.

4. Виділяйте дитині місце в інших кімнатах для її особистих речей: рушників, зубної щітки і т. д. Можете позначити кожне місце кольоровою стрічкою так, щоб дитина могла легко впізнати його.

5. Дайте дитині в особисте користування знаряддя для миття і чистки: маленьку губку, ганчірку для пилу, віник для того, щоб вона сама могла прибирати свою кімнату.

Спільна діяльність

1. Водіть свою дитину в цікаві місця, такі як: бібліотека, пошта, місцеві фабрики, зоопарк, музеї, дитячий театр, пляж, парк, ігрові майданчики. Обговорюйте побачене.

2. Нехай Ваша дитина бере участь у домашніх справах: покупка продуктів, приготування їжі, прибирання квартири, садівництво, роботи по дереву, шиття, давайте їй завдання і необхідні матеріали.

3. Діліться з дитиною своїми інтересами і захопленнями: знаннями про спорт, птахів, марки, рослини, тварини, в´язання, малювання, гру на музичних інструментах.
4. Давайте дитині журнали для вирізання картинок

і розмальовування і обговорюйте з ним малюнки. Читайте і розказуйте різні історії, і покажіть дитині, як користуватися магнітофоном.

5. Беріть із собою дитину в гості до родичів і друзів. Робіть візити короткими, якщо дитина втомиться, дайте їй що-небудь, чим вона могла б зайнятися. Заохочуйте бабусю і дідуся займатися дитиною.

6. Покажіть дитині, як доглядати за рослинами і тваринами у вашому домі. Дозволяйте їй брати відповідальність за їх догляд у міру сил і можливостей.

Самостійна діяльність дитини

1. Дайте дитині пластиковий таз із водою, кілька пластикових пляшок, воронку, губку, сито і фартух. Дайте їй можливість вільно використовувати ці речі і розбиратися з властивостями води. Покажіть дитині, як слід прибирати місце, де вона займається.

2. Давайте дитині можливість для ігор з піском: або в пісочниці, або на пляжі. Беріть із собою відерця, формочки, сито, воронку, лопатку, лійку для зволоження піску. Дома дайте дитині щітку і совок, і попросіть її відчистити предмети від піску.

3. Тісто для гри і формочкі, ґудзики, кришки, скалку для тіста можуть зацікавити вашу дитину. З цими предметами вона може займатися досить довго. Тісто можна легко приготувати, перемішати: 1 склянку борошна, 1 ложку солі, кілька крапель харчового барвника і стільки води, щоб тісто було густим. Тісто необхідно зберігати в холодильнику.

4. До інших матеріалів, які можуть привернути вашу дитину, відносяться: фарби, великі дерев´яні кубики, книги, камінці. Запам´ятайте, що у кожного предмета має бути своє місце і показуйте дитині, як користуватися різними предметами.

Відносини та фактори впливу

1. Якщо батько проводить дні, працюючи далеко від дому, бажано щоб дитина бачила його за роботою в домашніх умовах. Коли дитина бачить, як батько виконує якусь роботу вдома, йому легше уявити що значать слова «тато на роботі».

2. Створюйте умови для нових вражень: похід у перукарню, до лікаря або в школу. Поясніть коротко і спокійно мету візиту та повідомте дитину про нього заздалегідь.

3. Відповідайте чесно і просто на всі запитання Вашої дитини. Ніколи не говоріть неправди їй.

4. Якщо у Вас виникають деякі труднощі у вихованні вашої дитини, звертайтеся за консультацією до вчителя або лікаря.

Знайомимо дітей з працею дорослих

У сфері трудового виховання дошкільників утворився  певний вакуум.

Сучасні діти мріють про такі професії, як бізнесмен, депутат, президент країни, директор банку тощо.

Зовсім непопулярні професії кравця, перукаря, хлібороба. А професії столяра, сантехника, двірника викликають протест.

Тому створення умов для формування особистості, здатної до самоактуалізації, творчого сприйняттям світу та майбутньої соціально-значущої діяльності – найголовніша вимога сьогодення.

В цьому навчальному році ми розпочали роботу з дітьми молодшого дошкільного віку за Програмою «Дитина в дошкільні роки» і спрямували її на формування у дітей уявлення про побутову працю дорослих удома та в дитячому садку, на знайомство з працею робітників транспорту.

До цієї роботи залучили батьків.

Батькам рекомендовано:

-         знайомити дітей з працею дорослих вдома (мама пере, прасує білизну, готує їжу, прибирає разом з татом в кімнаті, тато лагодить іграшки, техніку тощо);

-         розповідати дітям про роботу батьків на виробництві (чим займаються, яку користь приносить їхня робота суспільству);

-         спостерігати за трудовими діями лікаря, двірника, кухаря, продавця, керівників транспорту;

-         залучати дітей до посильної допомоги, берегти результати праці дорослих, вчити бережно поводитися з речами, предметами в довкіллі.

Завдяки спільній роботі з батьками вихованці групи отримали первинні знання про працю людини. Діти з задоволенням діляться інформацією про батьків, їх заняття та хатню роботу. Продовжуємо працювати над зазначеною проблемою.

Гра допоможе розвитку дитини

Пізнавальний розвиток дітей дошкільного віку – це складний комплексний феномен, що передбачає розвиток пізнавальних процесів (сприйняття, мислення, пам’яті, уваги, уяви).

Потяг до знань закладено від природи у кожній дитині, але малятам складно зосередити увагу на процесі навчання. Тому у своїй роботі особливу увагу ми приділяємо ігровій діяльності, як незамінному засобу розвитку дітей.

Паралельно ця робота повинна організовуватися в сім’і, адже саме в сім’ї закладаються стартові можливості для особистісного розвитку дитини.

 

Як допомогти дитині?

Пропонуйте дітям:

-  Ігрові вправи: («З’єднати предмети за відповідною ознакою», «Вилучити зайве», «Хто де живе?», «Допоможи знайти дитинча», «Знайди де чий пароплав?» тощо).

Ігри завдання типу ребусів, кросвордів.

Ігри-загадки («Буває-не буває?», «Знайди пару»).

Словесні та графічні диктанти.

Ігрові вправи («Продовж лічбу», «Назви пропущене число»).

Переказ художнього твору.

Завдання-вказівки типу «Що ти робитимеш спочатку?»¸ «Допоможи товаришеві».

Ігри-змагання «Придумай назву», «Домалюй».

Вправи на порівняння предметів і явищ.

Ігри зі збірно-розбірковими іграшками.

Головне в цій роботі не надавати дітям готових рішень і відповідей а намагатися підвести їх до самостійного вирішення проблеми (шляхом запитань, або розглядом аналогічного завдання).

Про що розповідає дитячий малюнок

Малюнок надає дитині можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне та бачити прекрасне в повсякденному житті.

Щоб краще пізнати свою дитину, її мрії, захоплення, страхи, навчитися «читати» дитячий малюнок, запропонуйте їй намалювати родину, а потім подивіться у важно на малюнок. Які кольори обрала дитина? Найулюбленішу та близьку істоту маля буде намагатися розфарбувати таким кольором, як і себе. Червоні, жовтогарячі, малинові кольори – це вибір активних, непосидючих дітей. Синім, зеленим, блакитним кольором віддають перевагу тихі спокійні, посидючі діти.

У якій послідовності малюк намалював членів родини? Якщо першим він намалював себе, то це зовсім не свідчить про його егоцентричність. Адже на папері він створює свій унікальний світ. А якщо на малюнку намальована тільки дитина, то потрібно задуматися. Можливо, це означає, що вона випробовує почуття самотності. Після себе дитина найчастіше малює людину, яка для неї є найбільш важлива. Відсутність на малюнку когось з членів родини може означати, що в дитини немає з цією людиною емоційного контакту. Часто можна спостерігати, як малюк малює окремо братиків або сестричок. Так іноді він повідомляє нам про те, що ревнує батьків і прагне їхньої уваги.

Малюк намалював себе занадто малим? Можливо, він вважає себе надто залежним від батьків або недооцінює свої та підкреслювати будь-які позитивні моменти. Той персонаж або предмет, зображується більшим натиском олівця, заштриховується або обводиться.

 

Хочете зрозуміти дитячий малюнок?

Виберіть момент, коли в дитини буде гарний настрій, і запропонуйте їй помалювати.

Запропонуйте маляті намалювати Вашу родину або родину яких-небудь звірят.

Не будьте поруч із дитиною, коли вона буде малювати.

Не обговорюйте при маляті результатів малювання, - йому це зовсім ні до чого.

За допомогою своєї інтуїції намагайтеся побачити в малюнку все те, що маля хотіло Вам сказати.

Робота з казкою вдома

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюків. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Казкотерапія – це один із методів виховання, де створюється особлива казкова атмосфера, яка робить мрію дійсністю. Казка допомагає подолати страхи, невпевненість, допомагає фантазувати, приймати правильні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

Оволодіти в повній мірі методикою казкотерапії під силу психологам-спеціалістам. Але ж, окремі елементи можливо використовувати в повсякденній роботі як вихователям так і батькам.

 

Яку роботу над казкою можна організувати в сім’ї?

Саме в сім’ї починається перше знайомство з казкою.

В нашій групі стало доброю традицією залучати батьків до навчально-виховного процесу. А саме, за допомогою казки батьки можуть впливати на виховний процес своєї дитини вдома.

Рекомендуємо ось так працювати з казкою:

самому прочитати казку, проаналізувати її;

познайомити дитину з іграшкою-персонажем казки;

дати можливість погратися з нею;

краще переповісти казку, а не читати. Це дасть змогу бачити очі дитини, її реакцію на Вашу розповідь;

не можна уривати свій переказ перекладом чи поясненням, бо порушиться      цілісне сприйняття твору. Зробіть це після переказу;

переповівши казку слід провести словникову роботу, пояснивши   незрозумілі слова;

обговоріть зміст; питання до казки потрібно продумати заздалегідь, не забудьте ставити проблемні питання: Чому вчить казка? Як би ти вчинив?;

запропонуйте дитині переповісти казку комусь із рідних. Стежте за мовою дитини, правильністю побудови речень, щоб вона не пропускала істотних деталей;

інсценізація казки дає можливість закріпити казку, показати свої театральні здібності. Влаштуйте вдома домашній театр, організуйте виставу за змістом казки для сусідів, товаришів дитини.

Лікуємося природою

Здоров’я – це ще не все,
але все інше без нього – ніщо…

Сократ

Включення екологічного виховання в систему навчально-виховної роботи з дітьми є  надзвичайно важливим.

Адже екологічна ситуація в сучасному світі викликає занепокоєння.  Постійне руйнування довкілля створило  катастрофічну ситуацію на планеті, яка загрожує здоров’ю, формує нові хвороби людей і тварин, негативно впливає на спадковість людини, виснажуючи її від покоління до покоління.

Тому, необхідно сприяти підвищенню стійкості організму дитини до впливу несприятливих факторів довкілля шляхом підведення педагогічних технологій у відповідність до природних законів, використовуючи рух на свіжому повітрі – основний принцип людського буття, існування організму.

З метою підвищення відповідальності кожної людини за збереження природних об’єктів – в нашому ДНЗ створена екологічна стежка, якою ми подорожуємо до різних природних зупинок протягом всіх пір року. Оздоровлюючись, загартовуючись, досліджуючи, охороняючи природу – діти отримують сенсорні враження, які сприятливо діють на організм

Лікування красою природи зараз міцно увійшло у систему оздоровлення дітей. Не дарма кажуть: «Душу лікує природа».

Одним із найефективніших заходів рухової активності дошкільнят в природних умовах є сімейні прогулянки-походи. Перелік корисних порад у цьому напрямку широко викладений у посібнику з власного досвіду «Екологічна стежка. Виховуємо духовно, загартовуємо фізично».

Дружіть із водою, цілющим повітрям, духмяними травами. Приходьте до лісу, степу, поля, річки. Ставайте в їх нерозривне коло, підтримуйте його, і воно підтримає Вас, як найближчий друг у бурхливому вирі життя.

Щодо профілактики у дітей

порушень постави і плоскостопості

Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня фізичної розвиненості визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України.

Одним із найважливіших завдань фізичного виховання дошкільнят є формування правильної постави, профілактика плоскостопості, виправлення порушень опорно-рухового апарату. Гарний ефект дають спеціальні гімнастичні вправи та різні види самомасажу. Ми їх уміло застосовуємо у своїй роботі з вихованцями. В нашому дитячому садку існують дві корекційні групи дітей з порушеннями постави і плоскостопості. Для цих дошкільнят раз у тиждень проводяться профілактичні заняття з використанням різноманітного спортивного інвентарю (масажні м’ячики, диски здоров’я, гімнастичні палиці, стежина здоров’я тощо). Підбір всіх вправ узгоджений з медичними працівниками дитсадка.

 

Інформація для батьків

Виявлення початкових форм порушень постави та їх профілактика найефективніші саме в дошкільному віці. Усі батьки повинні три, чотири рази на рік оглядати своїх дітей. Це найкраще робити під час купання. Огляд рекомендують починати з відстані 1-1,5 метри і після того, як дитина заспокоїться, набуде звичної пози. Її оглядають спереду, ззаду та збоку. Коли дитина стоїть обличчям до Вас, зважте на контури та рівень плечей, на форму грудної клітки. Слід перевірити чи немає асиметричних відхилень. Асиметрія  може бути ознакою викривлення хребта (сколіоз). За нормальної постави хребет розміщується по середній лінії  тулуба, плечі та кути лопаток перебувають на одному рівні. Дитину з дефектами постави треба направляти до кабінету лікувальної фізкультури. Звичайно запобігти дефектам постави значно легше, ніж лікувати їх. Профілактичні заходи проти порушень здійснюють у сім’ї в двох напрямках:

-         створюють необхідні гігієнічні умови (добре освітлення, систематичні провітрювання кімнати, додержання режиму дня, відповідні до росту дитини меблі та ін.).

-         проводиться цілеспрямована виховна роботу стосовно здорового способу життя.

 

Шановні батьки, намагайтеся:

Дотримуватися вдома режиму дня.

Щоденно разом з дітьми виконувати ранкову гімнастику, здійснювати загартовуючі процедури.

Залучати дітей до основних рухів – вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, в повзанні, лазанні, рівновазі, вправи з м’ячем.

Разом з дітьми організовувати пішохідні прогулянки, туристичні походи у природу.

Грати в рухливі ігри.

Облаштувати в квартирі спортивний куточок.

Кататися з дітьми на роликах, лижах, санчатах, велосипедах; грати в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол.

Плигайте на скакалці.

Плавайте, грайте на воді.

 

Бажаємо Вам міцного здоров’я і спортивних успіхів!

Як визначити здібності своїх дітей?

Дома Ви спостерігаєте за своєю дитиною та намагаєтесь роздивитися її таланти та нахили. Завдання батьків - своєчасно підтримати розвиток індивідуальної своєрідності і неповторного життєвого шляху малюка.

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» допоможе Вам це зробити. Використайте ці поради.

Дитина має очевидні музичні здібності, якщо:

Впізнає мелодії

Почувши музику, із задоволення підспівує або поспішає танцювати під неї

При співі або грі вкладає у виконання почуття і емоції

Розуміє і може описати словами характер і настрій музики

Самостійно наспівує почуті мелодії

Швидко і легко повторює ритм і мелодію

Вигадує власні мелодії

Навчилась або вчиться грати на якому-небудь музичному інструменті

Має музичні переваги щодо вибору діяльності.

 

Дитина має артистичні здібності, якщо:

З легкістю спілкується з іншими дітьми і дорослими

З великим бажанням виступає перед аудиторією

Вміє добре викладати свої думки

Прагне викликати емоційні реакції у інших, коли із захопленням щось розповідає

Змінює тональність і вираження голосу, мимоволі наслідуючи людину, про яку розповідає

Часто виражає свої почуття мімікою, жестами, рухами

Легко копіює чиїсь пози, вираз обличчя і тому подібне

Пластично і органічно рухається

Любить і розуміє значення красивого одягу, вбрання для створення образу

 

Дитина має літературне дарування, якщо:

Любить, коли їй читають і розповідають оповідання, історії, казки, билини

Ставить багато питань, добре запам'ятовує події і їх учасників

Здатна довго утримувати в пам'яті почуті образи і прагне використовувати їх в нових сюжетах історій

Любить фантазувати

Розповідаючи про що-небудь, уміє дотримуватися сюжету, не втрачає основну думку

Зображує персонажів своїх фантазій емоційними одушевленими, олюдненими

Вибирає у своїх оповіданнях слова, які передають емоційний стан героїв

Використовує багатий словниковий запас

 

Дитина має художні здібності, якщо :

Не знаходячи слів, малює або ліпить, щоб виразити свої емоції

Краще всього сприймає саме візуальну інформацію

Помічає красиві предмети, любить їх розглядати і ходити на виставки (у музеї)

Висловлює свою думку про побачене з позиції краси, з естетичних позицій. Охоче лі­пить, малює, креслить, комбінує фарби і матеріали

Малюнки не однотипні, а різноманітні

Використовує різноманітні кольори ( готові або/і сам змішує)

Не боїться малювати олівцем і використовувати різну техніку для створення задуму

 

Дитина має спортивні здібності, якщо :

Дуже енергійна, увесь час хоче рухатися

Здається, що вона ніколи не втомлюється

Смілива, не боїться синяків і шишок

Краще за багатьох однолітків розвинена фізично

Майже завжди прагне виграти в спортивних іграх

Віддає перевагу над спокійними розвагами навіть безцільній "метушні"

У неї є свій герой-спортсмен

Має широкий діапазон рухів (від повільного до швидкого, від плавного до різкого)

Прекрасно утримує рівновагу

Демонструє хороший рівень розвитку основних рухових навичок (ходьба, біг, лазіння, стрибки, уміння кидати і ловити предмети)

Як провести прогулянку з дітьми вихідного дня?

Зміст і насиченість прогулянки багато в чому залежить від того, з ким спілкуються в цей час діти. Тому, гуляючи з дитиною, дорослі повинні приймати більш-менш активну участь у всіх його розвагах. Навіть якщо прогулянка короткочасна і припускає лише невелику подорож по околишніх вулицях, можна запропонувати дитині пробігти до певного місця, пострибати зі скакалками, попасти м'ячем, сніжкою, камінцем у ціль. Якщо прогулянка тривала (у вихідні і святкові дні), потрібно передбачити під час її гри і спортивні розваги з іншими дітьми. Бажано, щоб батьки на прогулянках і екскурсіях давали дітям можливість вільно стрибати, бігати, ходити, долати невеликі перешкоди.

Улітку на прогулянці для розвитку рухів рекомендується організовувати ігри і вправи з різнобарвними кульками. Ігри з ними дарують їм багато радості, стимулюють до найрізноманітніших рухів. Як вправу можна запропонувати дитині підкинути і піймати кульку, потім ускладнити завдання: підкинути її декількома ударами.

Дуже різноманітні вправи зі звичайним м'ячем: перекочування; перекидання м'яча один одному, ловлячи його після відскоку від землі, від стіни, влучення в ціль і т.д. Деякі вправи з м'ячем розвивають м'язи стопи, що важливо для профілактики плоскостопості, наприклад, перекочування м'яча ногою від партнера до партнера, посилка його в ціль, причому позначають таку ціль («ворота») під час прогулянки зазвичай кущами, деревами, камінцями і т.д. Можна затіяти з дитиною гру у футбол, запропонуєте йому не тільки попадати м'ячем у ціль, але і «вести» його навколо якого-небудь предмета (дерево, кущ, площадка). Старших дітей потрібно навчити вдаряти ногою по м'ячу, що котиться чи підкинутому вгору.

У лісі, у парку, сквері добре з дитиною побігати. Біг між деревами, кущами розвиває спритність, координацію рухів. Для того, щоб переплигнути канаву, ямку, зістрибнути з купини, потрібна ще сміливість, вправність. Батьки повинні допомогти дитині навчитися стрибати. Спочатку це просте перешагування, а потім перестрибування через яку-небудь перешкоду — гілку, кущик, купину - з місця та з розбігу.

Загартовуючи дітей, розвиваючи їхню силу і витривалість, не слід, однак, зловживати тривалими прогулянками. Рекомендується дітям 3-4 років йти 15 - 20 хв., дітям 4-5 років — 20-25 хв. Батьки повинні стежити, щоб під час прогулянки-екскурсії дитина не утомлювалася. Для цього робляться обов'язкові короткі зупинки для відпочинку. Особлива увага при підготовці прогулянки-екскурсії звертається на взуття: воно повинно бути зручним та легким.

Спортивний стадіон руками батьків. Практичний порадник

Інтерес дитини до фізичних вправ формується загальними зусиллями вихователів і батьків. Спортивний куточок вдома допомагає розумно організувати відпочинок дітей, сприяє закріпленню рухових навичок, отриманих в дошкільному закладі, розвитку спритності, самостійності. Облаштувати такий куточок вдома нескладно: одні посібники можна придбати в спортивному магазині, а інші виготовити самостійно. По мірі формування рухів і розширення інтересів дитини куточок потрібно поповнювати більш складним інвентарем різного призначення.

Розвивати у дітей рухи починають з раннього віку. Малюк грається в ліжечку, але уже намагається змінити положення, піднятися. Допомогти йому можуть палиці - опори (діаметр 2 -2,5 см), які закріплені поперек ліжечка. Взявшись за них, малюк буде впевненіше підніматися, а головне, що буде це робити самостійно тоді, коли захоче, без допомоги дорослого.

Дитині, яка починає ходити, потрібні стійки предмети, за які вона може ухватитися, зробивши перші 2-3 кроки: стіл, табурет, стілець, великий куб. Це надасть малюку впевненості, бажання самостійно рухатися. З великого куба (40x40 см; висота 20-30 см) дитина може стрибати.

Велику цікавість у дітей викликає ящик (сторони 50x50см, висота 15 см), в який вони неодноразово залізають, сидять там, перевертаються і стрибають з нього. Перевертаючи його догори дном, малюки залізають на ящик та стрибають з нього. Краї ящику повинні бути гладкими. До стелі або у дверному пройомі на шнурі підвішується великий м'яч в сітці для опанування стрибків вгору. Спочатку м'яч висить на рівні піднятої руки дитини, а після засвоєння малюком руху, його піднімають вище на 5-8 см.

Можна виготовити колоду з матрацу або одіяла, обшити її, щоб дитина перелазила через неї, ходила, сиділа, катала, вправлялася в рівновазі, ставила іграшки (довжина 1-1,5 м).

Знайдіть дошку (довжина 1,5-2 м, ширина 20-30 см). По ній дитина може ходити, повзати, переступати. Ускладнити рухи можливо так: підніміть один край дошки спочатку на 10 - 15 см, а потім всю дошку на 10 - 15 см від підлоги. Можна виготовити доріжку з тканини, обшити клейонкою і понашивати зверху ґудзики. Дитина буде ходити нею, отримуючи масаж ступнів.

В домашньому спортивному куточку бажано мати м'ячі різного розміру: від тенісного до великих надувних; палиці діаметром 2,5 см різної довжини; обручі діаметром 15-20 см, 50-60см; скакалки. Можна самим пошити і набити мішечки для кидання в горизонтальну і вертикальну цілі (6x9 см, вага 150 г) і валікі (12x16 см, вага 400 г) для розвитку правильної постави, тримаючи їх на голові.

Дуже до вподоби малюкам ігри з різнокольоровим шнуром - косичкою. Його часто діти перетворюють на «хатинку».

Бажано мати в квартирі драбинку , закріплену на стіні ( ширина прольоту 45 см, відстань між перекладинами 12 - 15 см, висота 100-150 см). Вправи на ній добре впливають на загальний розвиток організму. Доповнюють драбину таки знаряддя: корзина для закидання м'ячів, мішені, висячий канат, качелі, кільця, перекладини, гумові «ліани» тощо.

Розміщати куточок бажано біля вікна, де більше світла та свіжого повітря. Підлога вкривається матрацем. Такий куточок займе лише 2 кв.м.

Вправи діти спочатку виконують під наглядом і керівництвом дорослого, а після успішного засвоювання можуть займатися самостійно.

Гіперактивність дітей і штучні фарбники

Дослідники з університету Саут-гемптона (Велика Британія) виявили, що малюки, які споживають штучні харчові фарбники і бензоат натрію (типовий консервант у багатьох газованих напоях), часто страждають від гіперактивності.

У дослідженні, яке було профінансовано агентством з харчових стандартів Великої Британії, брало участь 153 трирічних і 144 вось­мирічних звичайних дітей. У жодного з дітей до дослідження не було проблем з поведінкою і будь-яких реакцій на певну їжу. У дослідженні перевіряли такі фарбники і консервант: жовтий «сонячний захід» (Е110), хіноліновий жовтий (Е104), кармуазин (Е122), «червоний чарівний» (Е129), тартразин (Е102), понсо 4R (Е124) і бензоат натрію (Е211).

Батьків дітей, які перевірялися, попросили протягом 6 тижнів не давати дітям ті харчові добавки, які використовувалися у тестуванні. Потім щодня дитині пропонували випити напій, який містив або натуральний сік, або сік, в який була додана одна з двох сумішей фарбників і бензоата натрію. При цьому всі напої і на смак, і на колір — нічим не відрізнялися.

Результати показали, що в деяких випадках, коли діти отримували суміш того або іншого фарбника і бензоата, їх поведінка змінювалася до невпізнання (збільшувалася рухливість, знижувалися увага і зосередженість, а також проявлялися інші симптоми гіперактивності).

Варто наголосити, що не тільки діти, а й ніхто з дорослих спостерігачів не знав, кому з дітей дають пити звичайний сік, а кому «спеціальний».

«Тепер ми точно знаємо, що суміш деяких фарбників з консервантами на основі бензоата може спричинити симптоми гіперактивності у дітей, — каже професор психології Джим Стівенсон, який очолює дослідження, — Проте це не означає, що батьки позбавлять своїх дітей гіперактивності, просто посадивши їх на «дієту».

Адже цей психічний розлад може бути викликаний найрізноманітнішими чинниками, починаючи з екологічної обстановки і перебігу вагітності і закінчуючи надмірним споживанням солодкого і генетичною мутацією.

Малюкам не можна дивитися телевізор

Оптимальна життєдіяльність людини неможлива

без дотримання режиму дня, чергування

активної діяльності та відпочинку, бадьорості та сну. Обов'язковим, надзвичайно важливим з точки зору формування здорового способу життя елементом режиму дня є відпочинок, основними видами якого є щорічний, щотижневий, щоденний та короткочасний. Небезпечним для здоров'я і працездатності людини є нехтування щоденним, а особливо щотижневим відпочинком від навчання, професійної діяльності. Такий відпочинок являє собою фізіологічну потребу організму. Кращими його формами слід вважати перебування на свіжому повітрі, прогулянки, заняття фізкультурою і спортом.

Великого поширення в останні роки набуло телебачення. На перегляд телепередач у середньому щодня витрачається 1,5 - 3 год. Значна частина населення, в основному діти шкільного віку, проводять біля телевізора 3 - 5 год. на день і навіть більше. Щоб запобігти негативним наслідкам цього, необхідно дотримуватися певних гігієнічних рекомендацій. Не принижуючи культурного значення телевізійних передач, треба зауважити, що їх потрібно регламентувати, як додаткове навантаження на очі, нервову систему і психіку. Тривалість перегляду телевізійних передач має нормуватися відповідно до віку дитини.

Доведено, що через 60 хвилин безперервного перегляду телевізійної передачі помітно погіршується гострота зору, з’являється спазм внутрішніх очних м’язів (спазм акомодації), що сприяє розвитку й прогресуванню короткозорості. Тривалість перегляду телевізійних передач для дітей 4-5 років не повинна перевищувати 20 хвилин, для дітей 6-ти років - 30 хвилин, школярам молодшого шкільного віку рекомендується дивитись телевізор не більше 30-40 хв., старшим учням по 1-1,5 години. Поряд з обмеженням частоти і тривалості перегляду телевізійних передач необхідно створювати для цього умови, які знижують втому очей. Висота встановлення телевізора повинна бути 1 – 1,3 м., відстань від екрана телевізора повинна залежати від його діагоналі, так наприклад при використанні телевізора з розміром екрана по діагоналі 59-69 см відстань повинна бути в межах 4-6 м. Також дивитись телевізор не рекомендується збоку, а лише сидячи перед екраном. При перегляді телепередач в кімнаті не повинно бути темно, її рекомендується освітлювати рівномірним розсіяним світлом, яке не потрапляє прямо в очі присутнім, в денний час вікна бажано закривати легкими світлими шторами для запобігання відображення сонячних блисків. Дивитися телепередачі перед сном небажано з двох причин: по-перше, на вечір очі дитини стомлені і додаткове навантаження на них шкідливе; по-друге, будь-яке збудження нервової системи на ніч погіршує відпочинок організму, зокрема очей.

Шановні дорослі! Не полінуйтеся переглянути програму телебачення на майбутній тиждень. Відберіть ті передачі, що корисно і цікаво подивитися дитині і врахуйте, що загальний час перегляду телепередач дітьми до 7 років не повинен перевищувати 6-7 годин на тиждень, дітьми від 7 до 12 років - 10 годин. Також намагайтеся, щоб дитина не дивилася телевізор більш як півгодини підряд.

Правила для батьків

  • Перед тим, як іти з дитиною до дитячого садка, перевірте чистоту її тіла та одягу. Зверніть увагу на те, чи повністю здорова дитина: не підвищена температура, чи немає яких-небудь ознак нездужання. При підозрі на хворобу ні в якому разі не ідіть з дитиною до дитячого садка, а викличте лікаря додому.

  • Прийшовши у дитячий садок, ви повинні особисто передати дитину в руки вихователю групи. Не ризикуйте життям і здоров'ям своїх дітей, доручаючи їх старшим дітям (до 14 років) і дорослим у нетверезому стані.

  • У групову кімнату батьки можуть зайти тільки з дозволу завідуючої або вихователя, а також у День відкритих дверей. Приходьте за дитиною у чітко визначений час. Мала дитина дуже переживає, якщо батьки затримуються. Години праці нашого закладу з 7 год. до 19 год.

  • Вдома, в сім'ї чітко дотримуйтеся режиму, заведеного для дитини працівниками дитячого садка по відношенню до харчування, сну, ігор, виконання особистих гігієнічних навичок.

  • Терміново повідомляйте працівників дитячого садка про кожне захворювання дитини або про появу інфекційної хвороби в сім'ї, квартирі, будинку, де проживає дитина. Тільки спільними зусиллями сім'ї і дитячого закладу можливо забезпечити правильний розвиток і здорове виховання дитини. Слідкуйте за чистотою голови дитини, оглядайте кожного дня на педикульоз. Виконуйте вказівки вихователя і медпрацівників.

  • Всі зауваження по роботі дитячого закладу повідомляйте завідуючій, вихователю-методисту, старшій медсестрі або вихователю своєї групи.

ЛІТО І БЕЗПЕКА НАШИХ ДІТЕЙ

Харчові отруєння

Влітку мало хто з батьків утримується від спокуси напоїти малюка парним молоком або пригостити його немитими ягодами з саду, овочами з городу. Парне молоко дуже шкідливо для маленьких дітей, оскільки на відміну від молока, що пройшло теплову обробку і стерильно запаковано, воно може викликати не тільки кишкові розлади, а й інфекційні захворювання. Такі ягоди, як полуницю, малину та суницю необхідно мити особливо ретельно. Немита чи погано промита зелень "зі свого городу" може привести до розвитку у дитини ієрсиниоза, відомого також під назвою "псевдотуберкульозу" або "мишачої лихоманки". Навіть звичайні для дитини продукти харчування в спекотну пору року швидко псуються, а термін їх зберігання скорочується. Неприпустимо поїти дитину сирою водою, навіть джерельною або після очищення через фільтр.

Як уникнути харчового отруєння

Мийте руки до і після того, як доторкнулися до їжі

Гарячу їжу слід розігрівати й подавати в гарячому вигляді. Готуйте м'ясо і молочні продукти при температурі не нижче 70 градусів

Швидкопсувні продукти можна тримати при кімнатній температурі (близько 20 градусів) не більше 2-х годин

Якщо у спеку ви вирушили на пікнік, то час зберігання продуктів знижується до однієї години

Після зіткнення з сирим м'ясом посуд необхідно вимити самим ретельним чином, а обробну дошку краще відтерти жорсткою губкою

Під час приготування і розігрівання їжі в мікрохвильовій печі періодично помішуйте її або пробуйте, взявши продукт з різних місць, тому що температура в мікрохвильовій печі розподіляється недостатньо рівномірно

Перегрітий автомобіль перетворюється на справжній інкубатор мікробів. Продукти можна тримати в машині не довше, ніж час танення морозива.

Переломи і вивихи

Для маленьких дітей характерні переломи по типу "зеленої гілочки". Просто кістки у дітей настільки гнучкі, що швидше "розщеплюються", ніж "переламуються". На жаль, не всі переломи можна визначити відразу. Іноді проходить якийсь час, поки батьки запідозрять, що у дитини зламана кістка. До ознак перелому кісток руки (найбільш частим) належать: біль, втрата рухливості, втрата сили, зміна форми. Постарайтеся знерухомити пошкоджену кінцівку за допомогою "шини" або простого хустки і скоріше доставити дитину до лікаря. Аналогічні дії рекомендуються при підозрі на вивих. Після іммобілізації перелому або вивиху негайно зверніться до найближчого медпункту. Самолікування неприпустимо!

Подряпини і садна

Допитливі малюки пізнають навколишній світ фізично, тому важко уявити собі, щоб дитина росла без подряпин і саден, шишок і синців. Місця порізів та подряпин важливо своєчасно промити, зупинити наявні кровотечі, прикласти холод до синців або шишки, змастити поранення зеленкою або відповідної маззю, накласти чисту пов'язку або пластир. Не менш важливо заспокоїти засмучену і налякану дитину, втішити її і "полікувати". Не потрібно надмірно метушитися і переживати через отримані дитиною садна. Ваше занепокоєння неминуче передасться дитині. Дійте впевнено і спокійно, тоді вона теж заспокоїться.

Поради батькам з правового виховання

 

Якими діти народжуються – ні від когоне залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.  Плутарх

 

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.
Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.
Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.
Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу.
Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:
•    Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
•    Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
•    Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
•    Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
•    Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
•    Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
•    Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
•    Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
•    Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
•    Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.


Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

 Коли порушуються права дитини?

         Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.

         Коли її потреби ігноруються.

         Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

         Коли порушується недоторканість дитини.

         Коли дитину ізолюють.

         Коли дитину залякують.

         Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.

         Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

         Коли її особисті речі не є недоторканими.

         Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

         Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?

           Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)

           Її турбує особиста безпека і любов до неї.

           Вона часто буває в поганому настрої.

           Може втекти з дому.

           Може приймати наркотики або алкоголь.

           Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

         Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

         Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

         Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

         Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

         Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

         Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

         Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

         Залучати дитину для створення сімейних правил.

Діти в суспільстві найбільш вразливі.

Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

 

Пам’ятка  для батьків

 

1. Ніколи не займайтесь „виховною роботою” у поганому настрої.

2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини ( і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок.

4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.

8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

9. Виховання – це наступність дій.

10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим.

 

Ви повинні знати

 

1.  З ким приятелює ваша дитина.

2. Де проводить вільний час.

3. Чи не пропускає занять у школі.

4. У якому вигляді або стані повертається додому.

 

Не дозволяйте дітям та підліткам

 

1. Йти з дому на довгий час.

2. Ночувати у малознайомих для вас осіб.

3. Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відпустки.

4. Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

5. Носити чужий одяг.

6. Зберігати чужі речі.

 

Ви зобов’язані помітити і відреагувати, коли

 

- в домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);

- в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити   про куріння сигарет із наркотичними речовинами);

- в домі з’явилися  голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);

- в домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);

- в домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання);

- відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість або в’ялість, з’явилися  сліди від заштриків на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

 

Така форма роботи дає можливість батькам більше контролювати та розуміти своїх дітей, розуміти їхнє життя; підвищує правову освіту батьків, допомагає їм правильно виховувати своїх дітей.

Кілька коротких правил


1. Показуйте  дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання .
4. Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із     дорослими.
6. Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
8. Завжди говоріть  дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9. Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10. Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини.
11. Визнайте право дитини на помилку .
12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.
13. Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі.
14. І взагалі  ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей


•    У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .
•    Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .
•    Говоріть стримано ,спокійно  і м’яко .
•    Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.
•    Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
•    Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
•    Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові .
•    Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .
•    Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі .


Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей


У роботі з дітьми з тривожністю необхідно
•    Постійно  підбадьорювати ,заохочувати  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
•    Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно  оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ;
•    Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
•    Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
•    Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
•    Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як  характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і  на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
•    Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
•    Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .
•    Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.

Чому дитина не їсть у дитячому садку?

 

Про те, що дитина в садку протягом дня практично нічого не їла, доводиться чути дуже багатьом батькам. Що ж може послужити причиною для цього? Чому дитина не їсть у дитячому садку?                            

Іноді така ситуація може бути пов’язана з не цілком грамотною підготовкою дитини до дитячого садка. (Цей етап, природньо, повинен відбуватися задовго до того, як дитина піде в дитячий сад – приблизно за 3-4 місяці.)

У першу чергу, слід вважати, що меню в дитячому саду зовсім інше, ніж вдома. Тому важливо заздалегідь привчати дитину до певних страв, нехай вони навіть і здаються йому незвичними, несмачними (наприклад, каші, супи і т.д.)

Нерідко неприйняття дитиною їжі в дитячому садку буває пов’язано зі стресовою ситуацією, якої по суті і є знаходження дитини в саду. Важкий процес звикання, адаптації до нового місця, колективу, умов або режиму дня – так чи інакше ці та інші чинники здатні відіб’ється і на апетиті малюка. Тому дуже важливо заздалегідь, ще до дитсадовскої пори, привчати дитину до спілкування з однолітками, слід прагнути виховувати в своїй дитині самостійність і розсудливість, і, звичайно ж, повагу до старших.

У більшості випадків подібні ситуації відбуваються з малюками, мами яких звикли надмірно їх балувати. Зрозуміло, наслідки подібного «виховання» не проходять без сліду.

Якщо Ваша дитина плаче у дитячому садку

 

Перші дні у дитячому саду найважчі і найскладніші для Вашого малюка. Стресом є не тільки розлука з коханою мамою, але і нова обстановка та знайомство з вихователем. Найчастіше похід у дитячий сад закінчується сльозами під час прощання з батьками або взагалі небажанням дитини йти до групи. Часом така поведінка продовжується декілька місяців.

 Безумовно, у цій ситуації важливий вік малюка. П'ятирічна дитина піде у садок більш спокійно. Вона вже психологічно готова до змін, а також до спілкування зі своїми однолітками. Двох-трирічний малюк ще тільки починає усвідомлювати, що навколо є ще хтось, крім батьків та близького оточення. У такому віці діти гірше адаптуються до нових обставин. Пропонуємо кілька порад стосовно того, як найбільш безболісно подолати цей період:

 

1. Ведіть дитину в групу у перші дні набору.

 Зазвичай дітей в групу набирають поступово, черговість вибирають самі вихователі. Спробуйте потрапити у групу в числі перших, тому що вашому малюку буде легше познайомитися із трьома-п'ятьма хлопцями, ніж освоїтися серед двадцяти однолітків.

2. Відвідайте групу заздалегідь.

 Попросіть вихователя заздалегідь показати вам ігрову кімнату. Розгляньте іграшки, покажіть маляті, де він буде їсти, де буде спати. Коли він вперше залишиться один, йому буде легше освоїтися в новій обстановці.

3. Не лякайте дитину садком.

 Часто чуємо від мам наступне: «Не будеш мене слухатися, підеш у садок, там вихователь навчить тебе поводитись правильно». Караючи або погрожуючи дитині садком, Ви формуєте в неї негативне ставлення як до садка, так і до вихователя.

4. Не стійте під вікнами садка.

 Батьки, особливо мами, не менше за своїх дітей переживають розставання. Не варто сидіти під дверима групи, так ви більше себе накрутіть, а малюку потрібна спокійна і радісна мама. Зараз у багатьох групах є стільниковий телефон,залиште свій номер і якщо щось буде не так, вам зателефонують. Краще витратьте цей час з користю, знайдіть собі цікаву справу або розвага.

5. Довірте татові цю відповідальну справу.

 Якщо ваш малюк болісно розлучається з мамою, попросіть тата в перший час відводити їх у садок. З татами діти легше розлучаються, тому що раніше не одноразово проводжали його на роботу.

6. Будьте впевнені і рішучі.

 Якщо все ж таки малюк довго плаче в роздягальні і не відпускає Вас, не треба вмовляти його або чекати, поки він заспокоїться. Поясніть дитині, що ви її любите і обов'язково прийдете за нею, але зараз вам потрібно піти. Після цього твердо,не чекаючи коли він заспокоїться, відведіть її в групу. Сльози не вщухнуть відразу, але з кожним днем процес розставання буде проходити спокійніше.

7. Побалуйте свою дитину.

 Якщо є можливість, забирайте її раз на тиждень раніше. Ваш прихід буде для малюка святом. Поцікавтеся як у нього справи, запитайте як пройшов день. Обговоріть разом проблеми, що виникли. Оточіть його увагою та любов’ю.

Сьогодні батьки найбільше піклуються про здоров’я дитини  та про  її інтелектуальний розвиток. Яка ж мама не захоче, щоб її    малюк  був найрозумнішим і найталановитішим! А  про маленького вундеркінда мріють чи не всі майбутні батьки. Що ж зробити для того, щоб у вашій сім’ї виріс талант? Насамперед пам’ятайте : ваша дитина – вже маленький геній. Тепер потрібно лише трохи допомогти з вашого боку.

 

Скористайтеся порадами досвідчених психологів і педагогів:

Першим кроком до підтримання пізнавальної активності та розвитку розумових здібностей вашого малюка будуть, здавалося б , найпростіші умови. Намагайтеся давати відповіді на всі запитання дитини, при цьому враховуйте той фактор, що всі пояснення потрібно робити за допомогою легких дитячих слів та істин. Саме ви, батьки, є тими людьми, які здатні задовольнити інформаційні прагнення дитини.

Вашій дитині необхідно забезпечити повноцінне спілкування, при цьому слід поважати її думку в будь – якому віці. Пам’ятайте, що дитина сама прагне до всебічного розвитку. Тому слід просто створювати найсприятливіші умови для розквіту її можливостей.

У віці від 2 – х років у дітей починається етап підвищеної активності. Не варто обмежувати рухливість дитини. Треба лише слідкувати за тим, щоб такі періоди чергувалися з часом спокійних ігор та занять, які ви будете організовувати разом.

Виконуйте разом з дитиною прости вправи на розвиток мислення 

Виділяйте час на розглядання книжок з малюнками. Запитуйте у дитини, що зображено на картинках, якого кольору той чи інший предмет, як його можна використати.

Навіть прості іграшки, як наприклад, м’ячики та кубики, сприяють розумовому розвитку вашого малюка. Адже через вдосконалення сенсорики й моторики руки відбувається розвиток мислення дитини. Запропонуйте малюку скласти піраміду із кубиків або провести м’ячик між кубиками «додому».

Приготуйте набір карток із зображеннями різних предметів побуту, одягу, тварин (їх можна вирізати із кольорових журналів). Попросіть дитину розкласти картки по групах: те, що ми одягаємо на себе; за допомогою чого їмо; окремо виділіть групу живих істот.

Допомагайте порадою дитині у виборі улюблених занять, але ні в якому разі не заважайте їй жити, здійснювати власні помилки та пробувати себе в різних сферах. Не наполягайте, щоб вона з точністю копіювала ваш життєвий шлях, адже для неї він є чужим.

Розумовому розвитку дитини сприяють і фізичні заняття. Вчені стверджують, що достатньо тричі на тиждень влаштувати прогулянку швидким кроком на 15 – 20 хвилин, і здатність до навчання та мислення підвищується на 15 %. Проте цим перебування дитини на свіжому повітрі не повинне обмежуватися.

Дитячі психологи довели, що спершу в дитини проявляється музична обдарованість, згодом талант в образотворчому мистецтві, і лише потім – здатність до логічного та математичного мислення. Саме тому варто придивлятися до дитини для виявлення її «родзинки». Дуже важливо з терпінням розвивати розкриті здібності малюка, а не гасити іскорки таланту своїми докорами та зауваженнями.    

Їжа для розуму

Для кращого розвитку мислення дитині необхідно забезпечувати сніданок, багатий на білки. Досліди, проведені в Англії, довели: білки, що якнайкраще сприяють інтелектуальному розвитку, містяться у квасолі. Речовини, що знаходяться в яйцях і м’ясі, стимулюють передачу електричних імпульсів по звивинах мозку, які контролюють обробку інформації. А листя салату багате на антиоксиданти, що продовжують життя нейронів.

Риба – незамінне джерело вітаміну D, який є вкрай необхідним елементом для засвоєння кальцію та фосфору.

Не забувайте збагачувати раціон дитини помірною кількістю свіжих овочів і фруктів. Крім вітамінів, у фруктах містяться необхідні для дитячого організму фруктовий цукор (джерело розумової енергії) та мінеральні солі. Щодня можна пропонувати дитині погризти морквинку: по – перше, вітамін А корисний для очей, по – друге, це гарний спосіб зміцнити зуби.

Для успішного інтелектуального розвитку дитині необхідно поновлювати витрачену енергію. В Цьому важливу роль відіграє принцип збалансованого харчування. Тобто до складу їжі повинні входити не тільки білки, жири та вуглеводи, а й інші незамінні фактори повноцінного життя.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: здоров'я вашої дитини у ваших руках, а ваша дитина особлива!  

ЯК ДИТИНА ПІЗНАЄ СВІТ?

Чи спостерігали ви, як грається ваша дитина?  Малюк буде навчатися легко та весело,   якщо ви враховуєте його природжений спосіб пізнання.

 Діти – візуали понад усе полюбляють малювати, розфарбовувати та роздивлятися картинки. Із задоволенням дивляться телевізор. Їм не байдуже, у що вони одягнуті. Як правило, спокійні, їм подобається гратися на самоті.

Аудіали залюбки співають, декламують вірші. Дуже часто “озвучують” свою гру, якщо граються наодинці. Використовують “улюблені” слова дорослих. Віддають перевагу читанню вголос, навіть якщо це казка, прочитана багато разів.

Дитина – кінестетик пізнає світ на дотик, штовхаючи, кидаючи, колупаючи, й навіть розбиваючи все навкруги. Таких діток вважають непосидючими. Вони багато рухаються, хоча можуть захоплюватися конструкторами та різноманітними побудовами. Дуже люблять вилазити до батьків на коліна. Для них важливі обійми та прогладжування.

Як не хворіти у дитячому садку?

 Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов'язково принесе плоди.

 Починаємо підготовку Оптимальним часом для першого походу в дитячий сад вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується, вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хвороб достатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починати вже в червні.

 Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов'язковий пункт. У 20-х числах червня варто на 10-14 днів вивезти діток до моря. Відмовка «немає грошей» не приймається. Не дивлячись на кризу, бюджетний відпочинок існує! І хай це буде не Крим, і не Туреччина, а побережжя Азовського моря. Але це буде цілюще морське повітря, ласкаве сонце і море фруктів. До речі, дітям до 3-х років педіатри не рекомендують зміну кліматичної зони. Тобто навіть південний берег Криму – стрес для дитячого організму. Якщо ж ви все-таки вирішили їхати на ЮБК, тривалість відпочинку рекомендується не менше трьох тижнів! Кращі дитячі курорти – Евпаторія, Саки, Бердянськ, Урзуф. Вибір за вами! Що ви «привезете» з моря?! Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!), загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з'їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза.

 

Профілактика респіраторних захворювань

 Відразу ж по приїзду з моря необхідно зайнятися профілактикою найпопулярніших в дитячому саду респіраторних захворювань. Ніхто, природно, не відміняв загартування. Про нього написано багато, вивчайте і вибираєте метод, відповідний вашому малюкові. Мій метод простий – дитини не кутати! Водою холодною я не обливати, в ополонці малюка не купати. Просто старатися, щоб дитина не потіла. Влітку взагалі ходить голячком, взимку одягнений так, щоб не перегрівався. І ще. Якщо можна віднести до гартування – цілорічна фруктова терапія: полуниця,малина, смородина вишня. Всі ці фрукти можна заморожувати – так вони практично не втрачають корисних складових і доступні взимку. І якщо обшпарити ту ж заморожену малину окропом (не варити!), отримаєте натуральний вітамінний компот. З тих, що привезли визнаю лише ківі (1 кг ківі замінює кількість вітаміну С, що міститься в 1 ящику лимонів), з нього і бананів роблю фруктові салати з йогуртом. До речі, якщо ви довіряєте полівітамінним комплексам (є регіони, де фрукти малодоступні), навесні і осінню влаштовуйте діткам тритижневі вітамінні курси (за порадою педіатра).

Ось, в принципі, і всі кроки по зміцненню імунітету до дитячого саду. Ще одна рада – коли приводите вранці дитину в садок, притисніть його (сердечко до сердечка) і постарайтеся передати йому своє тепло. Материнська любов – кращий захист від всіх хвороб!

Як підтримати імунітет?

Осінь вступила в свої права. Літня бадьорість, легкість, піднесений настрій кудись непомітно зникли й змінилися сонливістю, занепадом сил і зневірою. Що це? Осіння хандра чи звичайнісінька простуда?

 Рецепт здорової осені - простий: необхідно підтримати імунітет за допомогою імуностимуляторів, щоб організм міг легко впоратись з будь-яким мікробом. Імуностимулятори - це речовини, здатні відновлювати функції імунної системи, зміцнювати її. Сьогодні в кожній аптеці можна знайти десятки різноманітних препаратів цієї категорії - природні чи синтетичні, традиційні чи такі, що містять зовсім екзотичні компоненти. Оскільки більшість імуностимуляторів - це все ж таки ліки, то не варто призначати їх собі чи малюкові самому. А от підтримати систему захисту організму м'якими рослинними речовинами - чудова ідея! Тим більше, цілющі рослини, здатні зміцнювати захисні сили організму, відомі науці давно - женьшень, елеутерокок, лимонник, родіола рожева, ехінацея.

 Особливо ехінацея! Велична і красива, з розкішною квітковою короною, ця витривала і міцна рослина зберігає свою красу і бадьорість до самих морозів. І вона нагородить такою ж стійкістю кожного, хто потоваришує з нею! Про цілющі властивості ехінацеї ще в давнину знали американські індіанці. Саме у Північній Америці "королева" адаптогенів з'явилась вперше. Задовго до того, як європейські та американські вчені вивчили цілющі властивості рослини, індіанці використовували ехінацею для лікування багатьох хвороб. Чаями та припарками з ехінацеї вони лікували не лише банальні застуди, а й укуси отруйних змій. Саме тому індіанці вважали ехінацею найціннішою рослиною.

В Європі ехінацея здобула офіційне визнання нещодавно: серією наукових досліджень ХХ століття було доведено, що в корінні, насінні та квітах ехінацеї містяться унікальні природні речовини і компоненти, що утворюють гармонійне поєднання і взаємно підсилюють лікувальну дію один одного. В ехінацеї містяться ефірні масла, корисні смоли, незамінні органічні кислоти, вітаміни, антиоксиданти.

Ця цілюща рослина надзвичайно багата залізом, яке є необхідним для формування червоних кров'яних тілець; кальцієм, який бере участь у зміцненні кісток і здоров’ї зубів; селеном, який підвищує здатність організму чинити опір різним захворюванням; кремнієм, що допомагає нашим волоссю та нігтям бути здоровими та міцними.

Ехінацея лікує не наслідки хвороби, а її першопричини і, що дуже важливо, не має побічних ефектів.

Дуже ефективний засіб для зміцнення організму - чай з ехінацеї. Можна придбати готовий чай у пакетиках, до складу якого входить засушене листя і квітки ехінацеї. Нерідко в такому чаї зустрічаються й інші рослинні компоненти. Наприклад, ехінацея чудово поєднується з шипшиною.

А можна приготувати чай з ехінацеї власноруч. Для цього необхідно 1 столову ложку сухої ехінацеї (листя, квіти, стебла) залити половиною літра окропу, залишити в термосі на ніч або в емальованому посуді під кришкою. Потім процідити і пити по 100-150 мл. 3 рази на день за 30 хвилин до прийому їжі. Приймати настій ехінацеї потрібно 10 днів. Потім потрібно зробити перерву і повторити прийом ще 2 рази по 10 днів. Це 1 курс.

А ще можна обрати улюблений вітамінізований напій, який містить ехінацею, та насолоджуватись ним цілий рік, незалежно від того, чи зробили Ви власні запаси ехінацеї чи ні! 

Ехінацея позбавить вас багатьох хвороб, зміцнить ваш імунітет і подарує радість здоров'я!

Як уберегти дитину від застуди

 

У зв’язку з несподіваним різким похолоданням і тим, що наші комунальні служби не встигають вчасно обігріти будинки, ризик дитячих захворювань збільшується як ніколи. Передусім це стосується малюків, які цілий день сидять у холодних садках та школах. До вашої уваги – прості поради, що дозволять уберегти дитину від застуди.

1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медсестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка.

2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі.

3. Привчіть дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І що частіше вона це робитиме, то більш імовірно, що малеча менше хворітиме.

4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря удома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опірність до хвороб.

5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання.

6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги.

7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками.

8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус.

Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.

Музика - це "вітаміни" для дітей

 

ПРИЄМНІ ЗВУКИ ФОРМУЮТЬ МІЦНЕ ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ'Я ТА РОЗВИВАЮТЬ ЗДІБНОСТІ МАЛЮКІВ


Медики стверджують, що багато сучасних хвороб у дітей пов'язані з нестачею в їхньому житті позитивних звуків. Вони потрібні для гармонійного повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку і в утробі матері, і після народження. Дзюркіт струмка, шелест листя, щебетання птахів, сюркотіння цвіркуна і багато-багато інших звуків, серед яких людина жила впродовж тисячоліть, сьогодні змінилися ревищем реактивних літаків, гуркотінням автомобілів, побутової техніки тощо. А замість ніжного співу матері дитина чує постріли, лайливі слова, зойки жаху з телевізійних трилерів.

Батьки рідко надають значення таким "дрібницям". Проте благозвучні звуки природи та музики мають величезний вплив на організм на фізіологічному рівні. Доведено, що музика може заспокоювати нервову систему чи збуджувати, прискорювати роботу серця та дихання чи уповільнювати, підвищувати артеріальний тиск чи нормалізувати, спазмувати м'язи чи розслаблювати, підвищувати рівень ендорфіну (речовина, яка виробляється в мозку і сприяє підвищенню життєвого тонусу людини, усуненню больового синдрому тощо), регулювати температуру тіла, активізувати імунітет, стимулювати вироблення гормонів, що блокують стрес.

Музичне виховання дошкільнят

 

Однією з основоположних цілей сучасного суспільства є формування особистості, що має розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці.

Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. "Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї", - писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: "Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання , по суті , є основою емоційної, естетичної, моральної культури".

Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно - мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.

Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.

Музика - могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.

Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.

Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

НАРОДНІ ІГРИ - ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор - одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор - доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу діти краще розуміють мистецтво інших народів, гостріше сприймають і відчувають загальнолюдське.

Із захопленням діти виконують твори дитячого фольклору : колискові, заклички, забавлянки, скоромовки. Римована мова цих творів пробуджує у дітей образну фантазію, викликає інтерес до звуковидобування, до відтінків мовної інтонації:

1. Росте морква із землі

Або вирву , або ні.

Раз, два, три.

2. Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток - дрібних квіток,

Діти - квіти, квок!

Оволодіти рідною мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям народні ігри. Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. А до того ж, гру можна добирати відповідно до теми заняття.

Наприклад, тему "Праця дорослих" доповнять ігри - пісні: "А ми просо сіяли" і "Шевчик", "Соловейку, сватку, сватку"; до теми "Народні обряди та традиції" лучитимуться "Подоляночка", "Горобейко" "Ірву, ірву горішечки" тощо.

У народних іграх часто зустрічаються слова - синоніми: впала, припала; живі, здорові, які збагачують словник дітей. Різноманітні вигуки: гей-гей, дрібу-дрібу, так-так; пестливі суфікси: голуб'ята, травичка, огірочки, морквиця - надають мові експресивності, емоційності. А який багатий ігровий фольклор на порівняння (личко немов скляночка), образні вирази (діти-квіти, весна красна), епітети (сизокрилая, молоденькая). Показові для українських народних ігор різноманітні повтори. Деякі точно відтворюють окремі слова і словосполучення протягом усієї гри ("Ой так, ой так , ой так сіють мак"), в інших - у повторі щось змінюється.

Дітям до вподоби сучасні українські пісні, які виходять із джерел народних. Вони співучі, ніжні, глибокі, мелодійні. Серед них пісні нашого земляка Євгена Боднаренка на слова Тамари Коломієць: "Хиталочка - гойдалочка", "Променята", " Співаночка - весняночка", "Від весни до зими".

Безцінні надбання предків, що перейшли нам у спадок, - свята і обряди, пов'язані із зустріччю та проводами Нового Року. Це різноманітні щедрівки, колядки. До речі, давньою дитячою колядкою є "Спи, Ісусе, спи", яку ми співаємо з дітьми на заняттях. Зимові свята супроводжуються водінням кози, ведмедя, рядженням у маски і перевдяганням.

Окрему групу складають веснянки, гаївки ("Ой весна, весна днем красна", "Вербовая дощечка"), русальні пісні. Присвячувалися вони закінченню весни і початку літа. Їх співали під час так званих " зелених свят".

Найбільш широким є жниварський пісенний цикл. Це своєрідний апофеоз землеробської праці селянина - трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Це підтверджує подібність жниварських пісень усіх слов'янських народів (пісня-гра "Синичко, синичко").

Українська народна обрядовість і деякі пісенні мелодії були використані в операх П.Чайковського" "Черевички", М.Римського - Корсакова "Ніч перед Різдвом", М.Лисенка "Утоплена, або Русальська ніч", "Різдвяна ніч".

Отже, збереження надбань українського - народу, його звичаїв, обрядів, фольклору, зокрема дитячого: колисанок, казок, лічилок - і їх використання в роботі з дітьми привчатиме дітей до української мови, її мелодійності, ритму, співучості і неповторності.

Українська народна пісня -  частина народної медицини

Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівняною за своєю красою й простотою поезії.
Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір. Якого не знав жоден музичний жанр.
Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні.
В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого, іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі…

Наші предки підсвідомо відчували, що  колискова пісня має лікувальну          ( психотерапевтичну дію). Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір’я до всього живого, один до одного . На жаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут - в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома істина. Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функція української народної пісні є на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч –на –віч із своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психічні хвороби.
Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи на добрі, красі. Реакцією на розуміння будуть сльози.
В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. На жаль, зникають українські народні пісні перлини – приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці. А чи варто нехтувати народним досвідом?

Приклад батьків

Приклад батьків - кращий метод переконання дітей у користі фізичної культури.

Якщо дорослі (батько, мати, старші брати та сестри, дідусь)  виконують ранкову гімнастику, показуючи дитині, як правильно робити загально розвиваючі вправи, здійснюючи при цьому загартовуючі процедури, то це краще будь-яких балачок про значення її для зміцнення здоров'я. Дитина переконується в її користі, тому що бачить, що гімнастикою займаються рідні їй люди, яких вона любить.

Фізичні лінощі дорослих, просиджування годинами біля телевізора, звичка до побутового комфорту, міського транспорту, боязкість простуд - все це, як вірус, передається дітям. А потім батьки запитують, чому син або донька такі мляві, бліді, непристосовані до фізичних вправ та навантажень, чому в них часто болить голова, погана постава та ін. Аналіз причин, які призвели до такого стану, свідчить, що діти не завжди бачать у своїх батьках зразок, гідний для наслідування культури фізичної. Серйозний підхід до організації фізичного виховання дитини в сім'ї дозволяє сформувати у неї звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами. Відсутність цієї потреби у людини слід розглядати як значний недолік у її вихованні.

Фізичні вправи в сім'ї з дітьми 2-6 років проводяться у певній системі. Вранці, після підйому, дитина виконує ранкову гімнастику. Вона складається з 4-8 загальнорозвиваючих вправ, які повторюються 6-12 разів (стрибки 12-24 рази) залежно від віку дітей.

У теплий період року (весною та влітку) ранкову гімнастику корисно проводити на свіжому повітрі (спортивний майданчик біля будинку або на дворі). Це дає можливість загартовувати організм дитини свіжим повітрям та урізноманітнювати комплекс загальнорозвиваючих вправ бігом та іграми. Під час несприятливої та холодної погоди (восени та взимку) гімнастику проводять у добре провітреній кімнаті. Бажано, щоб температура повітря не перевищувала +17...+16 °С (у дітей 2-4 років) та +5...+14 °С (у дітей 5-6 років). З метою підвищення оздоровчого ефекту гімнастики її поєднують з повітряною ванною. Тому діти виконують вправи в трусиках та босоніж.

Для тих дітей, які відвідують дитячий садок, ранкова гімнастика обов'язкова у вихідні дні. Також необхідно з метою покращання загального фізичного розвитку та попередження порушень постави виконувати цей комплекс відразу ж після денного сну.

 Під час прогулянок на свіжому повітрі у першу та другу половини дня дитину вправляють у виконанні основних рухів: ходьба по колоді, яку покладено на землю, або лаві; стрибки в довжину з місця, зістрибування з пеньків; метання м'ячів (шишок, каштанів) у ціль (дерево) та на дальність; біг зі зміною швидкості та ін.

Однією з форм активного відпочинку дітей та зміцнення їх здоров'я є участь разом з батьками у пішохідних та лижних прогулянках. Такі походи виховують у дітей почуття відповідальності та взаємодопомоги, виробляють витримку, наполегливість, витривалість. Вони також дають можливість ознайомити дітей з красою рідної природи.

З дітьми 3-4 років прогулянки плануються з таким розрахунком, щоб перехід в один кінець складав 20-30 хв, для дітей 5-6 років - 35-45 хв. При регулярній участі старших дошкільнят у пішохідних переходах вони можуть долати шлях до 7-8 км.

Прогулянки на лижах доступні дітям з 5 років, якщо вони оволоділи перемінним двокроковим ходом. Добре треновані діти під час походу на лижах з батьками можуть долати відстань до 6-8 км.

Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку - катання на санчатах, ковзанах, лижах. Влітку - плавання, катання на велосипеді, гра у бадмінтон та ін. Стимулюючи рухову діяльність дошкільнят та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей.

При відповідному навчанні діти швидко оволодівають основами техніки вищеназваних рухів. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, допомогти їм у перспективі вибрати спортивну спеціалізацію (записати дитину в спортивну секцію). За образним висловом А. С. Макаренка, батьки повинні «обладнати для дітей спортивний шлях».

Батькам необхідно пам'ятати, що діти, які систематично займаються фізкультурою, стають не тільки більш здоровими, міцними та загартованими, а й самостійними, рішучими, сміливими, більш наполегливими для досягнення поставленої мети, вони легше входять у дитячий колектив і швидше засвоюють трудові навички.

У налагодженні тісних контактів між дошкільною установою та сім'єю у пропаганді засобів та методів фізичного виховання дітей серед батьків провідна роль належить педагогічному колективу та медичним працівникам дитячого садка.

Дитячий садок повинен забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім'ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Дошкільні та медичні працівники проводять роз'яснювальну роботу з батьками з таких питань: організація правильного режиму дня дитини; формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних вимог у сім'ї, форми фізичної культури з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.).

Активна участь батьків в обладнанні фізкультурного залу та майданчика дитячого садка, підготовка та участь у проведенні фізкультурних свят значно підвищує їхній інтерес до питань фізичного виховання своїх дітей.

Проводячи «педагогізацію» батьків з питань фізичного виховання, слід звернути увагу на те, що в залученні дітей до систематичних занять фізичними вправами, до регулярного виконання загартовуючих процедур головну роль відіграє особистий приклад старших (батьків, братів та сестер) у сім'ї. Отже, фізичний розвиток дитини, її здоров'я залежать у першу чергу від батьків, їхнього способу життя.

Фізичне виховання

 

Основними завданнями фізичного виховання є:

1) створення умов для нормального фізичного розвитку, збереження здоров'я;

2) оволодіння знаннями про організм людини;

3) набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок;

4) підтримання організму в здоровому стані.

Наші пращури в системі виховання людини питанням формування фізичної досконалості надавали особливого значення. Фізична краса, здоров'я людини цінувалися найвище поряд з розумом серед інших людських вартостей. Уже в прислів'ях народ висловлював своє особливе ставлення до фізичної досконалості: "Сила та розум — краса людини"; "В здоровому тілі — здоровий дух"; "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє"; "Бережи одяг знову, а здоров'я змолоду"; "Найбільше багатство — здоров'я"; "Здоров'я — всьому голова" та ін.

Фізично красиві, здорові люди прославлялися у піснях, легендах, билинах. Згадаймо народні образи богатирів — Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Минулу Селяниновича, Котигорошка.

Упродовж століть народ створив своєрідну систему фізичного виховання дітей: це і турбота про здоров'я матері, яка у своєму лоні виношує дитину, і традиції вигодовування немовляти материнським молоком з першого дня до 1—1,5 років, і особливості купання та загартування дитини, і якомога раннє включення малюка в рухові вправи (повзання, рання ходьба за візочками, спеціальні ігри на розвиток м'язів). Коли дитина підростала, її залучали до різних видів діяльності, які сприяли розвитку м'язів, загартуванню (ігри на свіжому повітрі, купання, спілкування з природою). Батьки не боялися прилучати дитину до посильної фізичної праці, яка якнайкраще сприяла її фізичному розвитку, зміцненню здоров'я з одночасним соціальним розвитком особистості. Наприклад, спочатку доручали пасти качок, гусей, а потім телят, корів, овець, свиней. Підростав юнак, і йому доручали пасти коней, водити їх у плузі. Це були своєрідні класи фізичного змужніння. Одночасно діти росли і засвоювали правила догляду за своїм тілом, оволодівали санітарно-гігієнічними навичками (ходити босоніж, умиватися холодною водою, пити цілющу воду з джерела та ін.).

Проте тяжка праця, поширення різних хвороб, незадовільне медичне обслуговування, побутові незгоди все-таки негативно впливали на здоров'я людей, скорочували їх життя. Домінантним був природний відбір. Виживали тільки фізично здорові люди, які народжували здорових дітей. Тому не дивно, що турбота кожної людини про власне здоров'я виступала на перший план життєдіяльності.

В умовах науково-технічного прогресу проблеми фізичного виховання підростаючого покоління і всього населення різко загострюються. Значна частина дітей народжуються хворими. Це зумовлено передусім загрозливими екологічними негараздами. Крім того, через розвиток техніки дитина з раннього віку перебуває у стані гіподинамії, та й значна частина дорослих людей перебувають у такому самому стані.

Ось чому важливою передумовою інтенсивного соціально-економічного поступу Є турбота про здоров'я громадян України.

 

У процесі фізичного виховання варто виділити такі його традиційні напрями (шляхи):

1. Життєдіяльність у сім'ї. Тут мають бути закладені генетичні основи формування фізичного здоров'я дитини, забезпечені умови для її фізичного розвитку, оволодіння першими санітарно-гігієнічними вміннями та навичками догляду за собою (харчування, сон, догляд за тілом тощо).

2. Перебування в дитячому садку. Педагоги-вихователі допомагають батькам у забезпеченні системи фізичного виховання дітей з урахуванням їх віку і статі, формують початкові елементи фізичної культури дошкільнят.

3. Навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Впродовж 10—11 років школярі охоплені системою занять та інших заходів, які позитивно впливають на зміцнення здоров'я, набувають поглиблених знань у галузі фізичної культури через систему навчальних дисциплін (анатомія і фізіологія людини, валеологія та ін.).

4. Заняття в позашкільних виховних закладах (дитячих спортивно-оздоровчих секціях, клубах тощо). Ці заклади покликані задовольняти спортивні інтереси школярів і проводити цілеспрямовану роботу щодо зміцнення їх здоров'я, розвитку спортивних умінь з урахуванням віку й статі вихованців.

5. Навчання у професійних навчальних закладах. Оскільки розумова праця є переважаючим видом діяльності учнів, студентів, то для підтримання певної гармонії у розвитку особистості потрібні відповідні навантаження на фізичну сферу, що дають заняття з фізичної культури, участь у роботі спортивних секцій.

6. Участь у продуктивній виробничій діяльності. Фізичне виховання тісно пов'язане з трудовою діяльністю, передусім з фізичною працею. Помірні та дозовані навантаження на фізичну сферу сприяють розвитку м'язів, позитивно впливають на підтримання здорового ритму в організмі.

 

У процесі фізичного виховання використовують такі засоби:

1) натуральні сили природи — сонце, повітря, воду;

2) організацію правильного режиму харчування, праці та відпочинку;

3) гігієнічну гімнастику;

4) гігієну догляду за тілом;

5) спортивні ігри, туризм, працю.

 

Усі названі засоби, які забезпечують фізичне виховання людини, слід використовувати комплексно з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців і матеріальних умов.

Як здійснюється наступність з фізичного виховання

в дитячому садку і сім’ї

 

 

Дуже часто родинне виховання й виховання у дошкільних закладах існують як дві окремі ланки: вдома інколи дитина дістає одні настанови, зразки поведінки, у дитячому садку - інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими. Однак не всі розуміють і знають, як це зробити. Переконані, що тільки єдність вимог здорового способу життя в родині і в дитячому садку сприятиме формуванню у дитини свідомого ставлення до свого здоров'я.

 

Валеологічний порадник для батьків

 1. Будьте добрим і гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до свого здоров'я.

 2. Ведіть здоровий спосіб життя.

 3. Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вранці гімнастику.

 4. Загартовуйтеся разом із дитиною.

 5. Більше бувайте на свіжому повітрі.

 6. Не паліть і не розпивайте спиртні напої у присутності дітей. Пам'ятайте діти повторюють ваші дії в дитячому садку.

 7. Дотримуйтеся режиму харчування. Зумійте переконати сина чи доньку споживати всі страви, навіть ті, які вони не люблять, але які є для них необхідними й корисними.

 8. Дотримуйтеся завжди правил гігієни і привчайте до цього дитину.

 9. Наповніть свою душу і серце любов'ю до всіх і до всього. Передай те це дітям. Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім'ї, особистого здоров'я вашого і ваших дітей.

Музика розвиває інтелект...

На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Уловлюючи в ній ритмічні елементи, завдяки їм з мішанини звуків вона виділяє окремі слова. Усього за кілька міся¬ців малюк накопичує в пам’яті тисячі слів як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподі-вано перетворюються на фрази, що їх зворушливо лепече малюк. Фізик Гордон Шидв з Каліфорнійського університету і психолог Френк Размер з університету штату Вісконсін досліджували роль навчання музики, зокрема слухання музики і гри на музичному інструменті, в інтелектуальному становленні дитини. За допомогою комп’ютерних технологій вони з’ясували, що музика впливає на розвиток мозку й моторики людини, сприяє розвитку аналітичного мислення. Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обов’язково чекати її вступу до музичної школи або звертатися до фахівця Найперша порада дорослим — батькам і вихователям: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком Співайте немовляті із самого його народження Що співати? Краще — дитячі пісеньки, традиційний репертуар яких дуже багатий. Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька простих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики. Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Дитина починає співати. Не примушуйте дитину співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її. Гра “Сонячні зайчики”. Увімкніть ритмічну музику. Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце й покажіть їй, як пускати сонячного зайчика. Зайчик має стрибати в ритмі музики, що звучить. Запропонуйте малюкові потанцювати, пострибати, помахати руками в ритмі музики. Поступово він навчиться чітко координувати свої рухи, узгоджувати їхній характер, виразність з музичним ритмом. ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Ніколи не кажіть дитині, що вона погано співає! Правильність відтворення музичних звуків тісно пов’язана з вірою в себе. Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на одному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапазону, потім підніміться до верхньої. Запропонуйте ди-тині керувати вами: коли вона піднімає руку, ви підвищуєте висоту звука, а коли опускає — знижуєте. Гра дуже подобається малятам. Потім поміняйтеся ролями: малюк зображає сирену, а ви керуєте ним. Імітуйте сирену пожежників, заводський гудок, сирену поліцейської машини тощо. Домашній театр. Читайте й розігруйте казки за ролями. Хай дитина озвучує різних персонажів і голосом передає їхній характер: комарик говорить тонюсіньким голоском, Баба Яга — грубим і низьким, лисичка промовляє ласкаво, розтягуючи голосні тощо. Не розбуди ляльку. Покладіть ляльку в ліжечко, скажіть малюкам, що вона втомилася й заснула, а вам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не розбудити ляльку. Попросіть дітей все робити й розмовляти тихо, але не пошепки. Гра "Духовий оркестр”. Спочатку ви демонструєте дитині, як можна за допомогою трубочки та склянки з водою робити бульбашки. Дайте дитині таку саму трубочку і спробуйте разом з нею пускати довгі й короткі цівки повітря. Можна позмагатися або дути в склянку по черзі. Потім ви оголошуєте про початок концерту, вмикаєте музику — і ваш “духовий оркестр” ритмічно піді- грує. Ця кумедна вправа розвиває в дитини увагу й дихання, дає перші навички спільної гри. Для цієї вправи доречно використати твір Ф. Шуберта “Музичний момент”.

Велике значення в розвитку мовлення й постановці музичного голосу має правильне дихання. Запорука вільного дихання, а відтак і хорошого голосу — правильна постава. Вона важлива для роботи серця і достатнього постачання тіла киснем. Корисні вправи:

• Займайтеся з дітьми фізичними вправами, зміцнюючи їхні м’язи грудей, черева, спини.

• Перетворіть дихальну гімнастику на захопливу гру. Надимаючи кульку, можна чергувати глибокі й короткі видихи. Запропонуйте дитині роль шукача підводних скарбів: розкладіть на підлозі іграшки. Щоб їх дістати, треба “пірнути” й затримати дихання.

• Дітям зі слабкими мовними даними добре допомагають вправи на поєднання співу з пасивними рухами, співуче читання, ритмічне читання — чергування коротких і довгих складів за рухом руки, поєднання мовної інтонації з музичною тощо. Раннє навчання музики відкриває широкий шлях до інтенсивного розвитку сенсорних здібностей, почуттєвого сприйняття, створює надійний фундамент для становлення й подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів, гармонійного поєднання в них емоційного і раціонального, стане частиною духовного життя людини в майбутньому.

Поради батькам

Десять хвилин для здоров’я

    Ось малюк сидить за домашнім завданням, а ми слідкуємо щоб він сидів прямо і не відволікався. А не краще піти іншим шляхом? Кожні п’ятнадцять-двадцять хвилин виконувати прості гімнастичні вправи,які можуть зняти втому, додати свіжих сил.

Ось ми і пропонуємо вправи для активного відпочинку при втомленості. Батьки можуть вибрати декілька вправ для проведення фізкультхвилинки через двадцять-тридцять хвилин заняття, а потім комплекс -фізкультпаузу приблизно через кожну годину заняття.

    Фізкультхвилинка. Почати треба з вправ, виконання яких не потребує особливої уваги дитини: вони повинні бути доступні з першого показу дорослого. Кількість повторів 4-6 разів.

    Дракон. В.п.-основна стійка. На рахунок раз-два руки через сторони вгору, пальці розкриті, піднятися на носки, вдихнути. На рахунок три-чотири опуститися на всю ступню, руки опустити вниз, зробити видих, повернутися у в.п.

    Аеробіка. В.п.- ноги на ширині ступні. Раз-два нахил вправо, руки вниз вліво. Рахунок три-чотири те саме в іншу сторону.

    Фігурист. В.п. - руки на поясі. Раз -права нога вперед, носок відтягнутий, спина пряма. На рахунок два -нога назад, стояти прямо. На рахунок три-чотири те саме другою ногою.

    Лук. В.п.-основна стійка. На рахунок раз - мах прямими руками у боковій площині: права-вверх-назад, ліва-вниз-назад. На рахунок два -змінити положення рук, видих. Стояти рівно, прогнутися в грудній частині хребта.

    Пружинка. В.п. - основна стійка. На рахунок раз-два-три -пружинні присідання, руки вперед, спина пряма. На рахунок чотири - В.п.

    Хвилька. В.п. - основна стійка. На рахунок раз - прогнутися в грудній частині, напівприсяд. На рахунок два -випрямитися, руки до плеч. На рахунок три-чотири - руки вниз, спину округлити, видих.

    Фізкультпауза. Вісім вправ - це один з можливих комплексів для проведення фізкультпаузи. Кількість повторень кожної поступово зростає.

Твоє здоров’я – у твоїх руках


Я не боюся ще й ще раз повторювати:   
турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя.   
Від життєрадісності, бадьорості дітей    
залежить їхнє духовне життя, світогляд,    
розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили.    
В. Сухомлинський    

Усім відомо, що немає в людини більшої цінності, як здоров’я. З давніх – давен відоме гасло: «Твоє здоров’я – у твоїх руках». Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, потрібно багато знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину від її народження. Навіть не знаючи, що воно означає, будь – який малюк скаже: «Я здоровий, якщо не хворію». І це вже є відповіддю.
    Формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей – одна з актуальних проблем нашого суспільства.
    На сьогодні батьків та педагогів передусім турбує питання, як зміцнити здоров’я дітей.
    Потік різноманітної інформації і практичних порад надто великий і часто – густо безрезультатний, оскільки, крім думок, потрібні реальні дії, щоденна кропітка праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я. Численними дослідженнями вчених (О. Аксьонової, Є. Арніна, Є. Вавілової, В. Сухарьова та ін..) установлено беззаперечний вплив рухів на здоров’я дитини. Активна рухова діяльність сприяє активізації всіх головних функцій організму: дихальної, серцево – судинної, нервової тощо. М’язова діяльність забезпечує обмін речовин в організмі, а розвиток апарату поліпшує координацію рухів, формування правильної постави. Кістки малюків міцніють і швидко ростуть завдовжки і завширшки. Міцнішають зв’язки. Мускулатура тулуба, спини, живота, рук, ніг утворює міцний м’язовий корсет, який забезпечує дитині струнку поставу.
    Різноманітні рухи позитивно впливають на формування та удосконалення всіх органів і систем. Зважаючи на те, що органи та фізіологічні системи дошкільнят ще не такі досконалі і морфолого-фізіологічно зрілі, як у дорослих, і мають певні анатомо–фізіологічні особливості, можна стверджувати, що для дитячого організму рухи і рухова діяльність – основа успішного розвитку.
    Здатність протистояти хворобам, пристосовуватися до навколишнього середовища, схильність до самозбереження, саморозвитку також входить у поняття «здоров’я». Воно є комплексною категорією, яка відображає адаптаційні резерви організму у взаємовідносинах із навколишнім середовищем. Отже, у дошкільному віці дитина розуміє поняття «здоров’я» так:
    усвідомлює свій фізичний і психологічний стан, піклується про нього, вміє доглядати за своїм тілом, володіє певними навичками.
    Важливу роль у формуванні, збереженні, зміцненні та відновленні здоров’я дитини відіграє правильно організований розпорядок дня як ціннісний засіб фізичного виховання.
    Відомо, що для організації і проведення різних видів діяльності у дошкільних навчальних закладах необхідна гнучка, розвивальна система освітнього процесу, основою якої є збалансований режим організації життєдіяльності дитини.
    Організація життєдіяльності передбачає врахування специфіки роботи навчального закладу, віку працездатності дітей. Раціональний зміст діяльності є одним з ефективних засобів профілактики захворювань й оздоровлення дитини. Надзвичайно важливо, щоб усі режимні моменти здійснювалися послідовно в один і той самий час.
    Щоб забезпечити фізичний розвиток дитини, доцільно враховувати прийоми, що стимулюють відновлення працездатності дитячого організму.

Корисні вмивання, обтирання окремих частин тіла холодною водою, дихальні вправи, фізкультхвилинки тощо.
    Вид загартування добирається для кожної дитини індивідуально Загартування триває цілий рік, а розпочинається влітку. Форми і методи загартування є різні: традиційні і нетрадиційні.
    Традиційні за гартувальні процедури:
1. Повітряні: повітряні ванни в русі; сон на свіжому повітрі.
2. Сонячні: діти лягають на простирадла, застелені на піску.
3. Водні: обтирання; обливання; купання.
    Нетрадиційні загартувальні процедури:
    - кінезорефлексотерапія;
    - обтирання гарячою водою та ходіння по гальці;
    - сауна;
    - ароматерапія;
    - точковий масаж;
    - психогімнастика;
    - релаксація;
    - кольоротерапія;
    - контрастне загартування холодом і теплом;
    - водно-йодно-сольова коригувальна доріжка.
    Нетрадиційні методи оздоровлення – це завжди цікаві й оригінальні фізичні вправи, ігри. Змагання, під час яких діти залюбки і вчаться, і рухаються. Саме завдяки таким видам роботи процес всебічного виховання дошкільнят буде дуже ефективним.
    Хороший апетит, глибокий сон, життєрадісний настрій дитини, а також поліпшення її здоров’я і фізичного розвитку – цьому сприяє позитивний вплив загартувальних процедур. Роботу потрібно здійснювати не лише з дітьми, а й з батьками. Довести їм, що загартування для дитини дуже корисне.

Фізичні вправи та ваше здоров’я

   

Фізичні вправи насамперед необхідні для поліпшення здоров’я. Наприклад, загально визнано важливе значення їх у попередженні відхилень у фізичному розвитку та анатомо-фізіологічних порушень опорно-рухового апарату людини, велика роль у виявленні неспецифічних захворювань дихальної системи, порушення обміну речовин, розладів травлення тощо.
    Вони сприяють формуванню дитячого організму, попередженню порушень постави та деформації хребта. У численних дослідженнях у нас та за кордоном встановлено, що діти, які займаються спортом, значно менше хворіють на ангіну, легеневі хвороби, ревматизм, інфекції неспецифічні, артрити тощо, ніж діти, які ним не займаються.
    Основним методом застосування фізичної культури є ранкова гігієнічна гімнастика. У зв’язку з цим з кожним роком зростає її роль та значення. Комплекси ранкової гімнастики впливають на окремі частини тіла та на весь організм, ому вони включають вправи для рук, ніг, шиї, тулуба: розвивають силу, швидкість, витривалість, гнучкість, координацію рухів.
    Гімнастичні вправи для загального розвитку, у тому числі із предметами (палицею, скакалкою, гантелями, м’ячами тощо), є ефективним засобом зміцнення або утримання функції опорно-рухового апарату і поліпшення постави, збільшення рухомості суглобів. Вони сприятливо впливають на нервову систему, тонізують організм, створюють позитивний емоційний фон, попереджують захворювання. На такій профілактиці треба вчитися. Отже, регулярні заняття ранковою гімнастикою, безперечно корисні, але це нелегка справа, до якої слід серйозно поставитися і психологічно підготуватися.
    Таким чином, у проблемі «ранкова гігієнічна гімнастика сучасної людини» багато взаємозв’язаних впливових факторів. І їх потрібно враховувати як в організації, так і в методиці проведення такого важливого оздоровчого заходу.

Ні - виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез¬ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі¬ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів). Своєю нищівною словесною агресією бать¬ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап¬робує такий урок на батьках. Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси. Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит¬тя — злочином. Вихована такими методами дитина дзеркаль¬но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане при¬гнічувати. Своїми методами виховання ми позбавляє¬мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо. Дуже важливо, щоб ми використовували сим¬патію та усмішку, підтримку, співчуття та на¬віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия¬ви позначаються на психічному стані дитини. Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'я¬зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!

Як зняти дитячу агресію.

1.Замислитися над причинами такої поведінки.

2.Якщо причина агресивності – дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

3.Не карайте малюка фізично.

4.Не кричіть, не звинувачуйтедитину у вчиненому. Це не допоможе.

5.Cпробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

6.Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

7.Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині і спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще – плаванням.

8.Іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться вдома у доступному місці.

Яка провідна рука - права чи ліва?

У випадку явної ліворукості дитини у дорослого є два шляхи: надати їй можливість нормально розвиватися відповідно до своєї природи; і намагатися з лівші зробити правшу, тобто йти всупереч природі, перетворюючи дитину на невротика, який робитиме те, що вимагають, але відчуватиме відразу до цих видів діяльності. При цьому можуть виникати заїкання, енурез, нервові тики, нав'язливі рухи, що, зрештою, не може не позначитися на характері дитини, особливостях спілкування з людьми — дорослими й однолітками. У малюка можуть розвинутися комплекс неповноцінності, низька самооцінка. Це дає кожній дитині можливість розв'язувати різноманітні життєві задачі. Проте одна дитина більше користується «послугами» лівої півкулі, а друга — правої. Майже кожний малюк має провідні руку, око, вухо. Якщо провідним є правий парний орган, це свідчить на користь переважної регуляції пов'язаного з ним виду діяльності (моторної, зорової, слухової) лівої півкулі, і навпаки. Таким чином, навчити лівшу їсти, малювати, писати правою рукою можна, проте коли справа дійде до писемної мови, викладу думок, виникатимуть труднощі — дитині буде важко правою рукою виражати свої думки. А зламати і все почати спочатку — майже неможливо. У лівші інакше, ніж у правші, побудований мозок. Отже, його мис¬лення, психіка дещо інакші. Як правило, ліворукі діти більш вразливі, емоційні, рухливі, запальні, гнівливі, гірше звикають до нових умов життя, тонше диференціюють колір і форму предметів. Можна сказати, що вони більше, ніж праворукі, індивідуалізують навко¬лишній світ. Мабуть, саме тому серед ліворуких дітей багато художньо обдарованих. Слід ураховувати, що в ході навчання ліворукі діти більше орієнту¬ються на відчуття (зорові, тактильні та інші), ніж на мовлення. Отже, для кращого розуміння матеріалу їм потрібна опора на малюнок або наочний посібник. Лівші важко працювати у великих групах та жорстко регламентованих умовах. Їхня стихія — індивідуальна робота без жорсткої регламентації, зорієнтована на реалізацію власної ініціативи та інтуїції. Якщо на це не зважати, лівша може стати важко виховуваною, невротич¬ною дитиною. Ускладнює життя лівшам і те, що оточу¬ючі предмети, призначені для правшів, є для них незручними (відчиняти двері, користуватися побутовою технікою, грати на музичних інструментах). Не намагайтеся зробити лівшу такою, як усі, довіряйте її природі. Пам'ятайте: вона володіє такими унікальними задатками, які відсутні у багатьох правшів!

Іграшка. ЇЇ роль в житті дитини.

Іграшка відіграє велику роль в розвитку дитини, в її вихованні. Вона не просто предмет. Це – супутник дитинства. Іграшка має великий вплив на розвиток особистості дитини. Тому ваша дитина повинна бути забезпечена різними іграшками. Але не намагайтеся просто сходити в магазин, і скупити дорогі та яскраві іграшки. Сучасне розмаїття іграшок вимагає від батьків розумного підходу до їх підбору. Адже іграшка повинна бути не просто предметом, вона повинна нести в собі зміст і бути розвиваючою. Іграшки повинні створювати умови для зростання практично вмілого, вправного у взаємодії з предметним світом дошкільника.

Тому ми хочемо надати вам декілька порад, на які ви повинні звернути увагу під час підбору іграшок своїй дитині.

1. Іграшки повинні відповідати віку дитини.

2. Бути безпечними та комфортними.

3. Кожна іграшка, у взаємодії з іншими іграшками, повинна сприяти виникненню ігрового сюжету.

4. В молодшому віці іграшки повинні розвивати сенсорний досвід дітей. Це – пірамідки, циліндри-вкладинки, дзиги, калейдоскопи, мотрійки, вкладники різної величини.

5. Для розвитку розумових здібностей забезпечте дитину настільно-друкованими іграми: пазли, шахи, шахмати, доміно, лото, мозаїка, абетка та цифри на кубиках.

6. Ляльковий посуд, меблі, побутова техніка, телефони, одяг, постільна білизна допоможуть дітям зрозуміти доросле життя. З цими іграшками легко влаштувати сюжетно-рольову гру, в яку ви можете пограти разом з дитиною.

7. Ляльки. З ними ваша дитина навчиться піклуватися про інших. Вони допоможуть вашій дитині стати в майбутньому гарною мамою.

8. Різноманітні іграшки у вигляді «зайчиків», «собачок», «ведмедиків» та інші навчать дитину любити природу, бережно відноситись до всього живого.

9. Різні види транспорту (машини, автобуси, літаки, поїзда і т. і.), імітаційні інструменти допоможуть вашому сину привчитися до чоловічої роботи.

10. Набори кубиків, цеглинок, різноманітні конструктори розвивають конструктивні здібності малюка.

11. Забезпечте дитину спортивними іграшками (м’ячі, обручі, кеглі, городки, скакалки, велосипеди, бадмінтон). Заохочуйте її до рухливих ігор, граючи разом з нею. Завдяки цьому ваша дитина ростиме здоровою.

12. Відерця, лопаточки, грабельки, совочки, формочки допоможуть дитині пізнати властивості піску, води, снігу.

13. Бажано, щоб всі іграшки зберігалися у спеціально відведеному місці. Тоді дитина буде привчатися дотримуватись порядку в своєму куточку.

Пам’ятайте! Іграшка повинна допомогти дитині набути життєвого досвіду.

ДЕСЯТЬ ПРАВИЛ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМФОРТУ ДИТИНИ

Ці правила були прийняті у Міжнародний рік дитини. Вони містять педагогічні настанови Песталоцці, Фребеля, Черні, враховують і сучасний практичний досвід.
1. Люби свою дитину! Радій з її присутності, сприймай її такою, яка вона є; не ображай, не принижуй, не позбавляй її бути впевненою у собі, не піддавай несправедливому покаранню.
2. Охороняй свою дитину! Захищай від фізичних і душевних безпек, навіть жертвуючи власними інтересами і ризикуючи життям.
3. Будь прикладом для своєї дитини! Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія.
4. Грайся зі своєю дитиною! Приділяй їй якомога більше часу, розмовляй з нею.
5. Працюй зі своєю дитиною! Привчай її включатися в усі роботи по господарству.
6. Дозволь дитині набути життєвого досвіду.
Хай навіть не безболісно, але самостійно!
7. Покажи дитині можливості і межі людської свободи!
8. Привчай дитину бути слухняною! Батьки повинні стежити за поведінкою дитини і спрямувати її таким чином, щоб дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим.
9. Чекай від дитини тільки таких міркувань та оцінок, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня розвитку і життєвого досвіду.
10. Зроби так, щоб спогад про щасливе дитинство зігрівав її все.



Як підтримати дитину

По-перше, обговорюючи поведінку дитини, підкреслюйте, що загалом ви задоволені нею. Наприклад: "Ти зробив кілька помилок, хоча в цілому поводився чемно". В такий спосіб батьки дають малому зрозуміти, що помилки можливі, але їх цікавлять насамперед успіхи дитини, а не її "проколи".

Частіше вживайте слова, які "працюють" на розвиток "Я-концепції" малюка та відчуття його адекватності й значущості. Робіть це у двох напрямках: частіше демонструйте дитині ваше задоволення від її досягнень та намагань; навчайте дитину самостійно розв'язувати різноманітні задачі, даючи їй установку "Ти можеш це зробити".

Дуже важливо подбати про створення ситуацій з гарантованим успіхом. Пам'ятайте: успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах. Спілкуючись із малюком, частіше використовуйте гумор, особливо, якщо дитині важко розв'язати якусь проблему чи завдання. І не забувайте про врахування індивідуальних особливостей сина чи доньки (її характеру, темпераменту).

Десять мовних заповідей свідомого громадянина

Напевно, до кожного з нас слово прийшло з маминим голосом іще над колискою. Мова – великий дар природи, це “найбільше й найдорожче добро кожного народу, - так говорив про рідну мову Панас Мирний, - ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складаєі своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування”. А хто ж це – народ? Це ми з вами, дорослі й діти. І від кожного з нас залежить – чи виживе наша мова, одна з найспівучіших мов світу.

1. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.

3. Літературна мова – то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.

4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.

5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.

6. Для одного народу може бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.

7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.

8. Стан літературної мови – то ступінь культурного розвою народу.

9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.

10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також виконувати рідномовні обов’язки свого народу.

Безпечний рух на дорозі

• Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком.

• Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина має звикнути до того, що коли переходиш дорогу, потрібно зосередитися.

• Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.

• Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».

• З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими. У противному разі дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.

• Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті автівки, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю тощо.

• Не виходьте з дитиною з-за машини, з-за кущів, не подивившись попередньо на дорогу, — це типова помилка, і не можна допускати, щоб діти її повторювали.

• Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

— зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

— не дозволяти дітям розводити багаття;

— не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

— не дозволяти користуватися газовими приладами;

— не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за відсутності дорослих;

— не залишати малолітніх дітей без нагляду;

— не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

— не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

— не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);

— не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

— не сушити речі над газовою плитою;

— не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

— не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;

Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

Дії під час виникнення пожежі

Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:

  • подзвонити до служби порятунку за номером 01;

  • викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;

  • негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

  • при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;

  • при евакуації з висотного будинку більше шансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;

  • пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;

  • при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

  • намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;

  • до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;

  • за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;

  • вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;

  • не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжим притоком кисню;

Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перші хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДФ, є ризик знепритомніти і згоріти заживо!

Шановні батьки! При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

— не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;

— вчити дитину користуватися дверним вічком;

— не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

— вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

— забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети - вони можуть бути небезпечними;

— забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

— не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;

— запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;

— не дозволяти дражнити тварин;

— не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

— не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;

— не дозволяти визирати у відчинене вікно;

— вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров'я!

Телефон виклику міліції — «102».

ПОТРІБНО!

Сприймати дитину такою, якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашій любові.

• Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне, чому її поведінка є такою, а не іншою.

• Підтримувати в дитині переконання, що вона здатна на все, якщо сама буде впевненою в своїх силах і намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором’язлива і не прагне бути лідером.

• Не намагатися «формувати» дитину, а жити з нею одним спільним життям, бачити в ній особистість, а не «об’єкт виховання». Вислухати її точку зору на події і ненав’язливо висловлювати своє ставлення до цього.

• Частіше (але без «перебору») згадуйте, якими ви були у цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи змінилися і життя стало зовсім іншим.

• Пам’ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка, душевна доброта.

• Зверніть увагу на те, що дитина завжди поважає відвертість, але не переносить блюзнірства і неповаги до себе.

НЕ МОЖНА!

• Думати, що ваша дитина найкраща та найздібніша. Вона не краща і не більш здібна ніж у когось іншого. Вона – інша.

• Ставитись до дитини так, як до «ощадбанку», куди батьки «вкладають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.

• Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.

• Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх (нехай і гідних – але ж своїх) цілей.

• Покладати надію на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життя («вони ж генетично передаються!»).

• Ставитися до дитини, як до людини, яку батьки «ліпили», як їм заманеться.

• Всю відповідальність за виховання покладати на вчителів чи бабусь або на «методичні поради».

“Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку”

В.О.Сухомлинський

1. Навчити дитину розуміти зміст іграшки та процес гри з нею.

2. Не оточувати дитину великою кількістю іграшок – із власних амбіцій або для того, щоб дитина сама гралася і не заважала дорослим. У цьому віці дитина ще не може організувати гру – вона безсистемно перебиратиме безліч іграшок перебиратиме безліч іграшок і чекатиме на дорослого, або бавитиметься однією іграшкою.

3. Спонукати дитину до самостійного вибору ігор та їх комбінацій, розвивати її творчість.

4. Навчити дитину гратися зі своїми однолітками: налагоджувати стосунки з ними та з оточенням.

Вольові регулятори поведінки у дитини цього віку ще не сформовані. Вона рухлива, не в змозі стримати свої бажання, але вже диференціює своє емоційне ставлення до членів родини та інших людей. Батьки повинні навчити дитину поваги до людей, розуміння дистанції, правил поведінки. В цьому віці дитина, як губка, всмоктує всі морально-етичні моделі поведінки батьків і членів сім’ї та наслідує їх, ще не осмислюючи своїх дій: кричать – кричить, б’ються – б’ється тощо.

Уже з перших років життя малечу потрібно виховувати фізично активною.

І першим пунктом такого розвитку є ранкова гімнастика, яка позитивно впливає на увесь організм дитини будь-якого віку. Руханка корисна для дитини вже з перших днів життя, оскільки зміцнює кістково-м'язову, серцево-судинну системи, а також сприяє правильному, здоровому розвитку всього організму. Проте дуже часто і діти, й дорослі забувають про такий корисний комплекс ранкових вправ. А дарма, адже вони допомагають зміцнити імунітет дитини та роблять її здоровішою

Незважаючи на очевидність такого твердження, не всі батьки знають, як правильно привчати дитину до ранкової зарядки. А зробити це можна, дотримуючись кількох правил.

1. Передусім – діти беруть приклад із дорослих. Звісно, якщо мама і тато будуть змушувати робити фізичні вправи, а самі тим часом нехтуватимуть ними, то й дитина старатиметься уникнути фізичного навантаження. Тому робіть усі вправи разом. Вам це теж піде на користь.

2. Під час виконання вправ потрібно навчити дитину правильно дихати, а згодом постійно контролювати його. Малюк повинен дихати глибоко, рівно та спокійно, роблячи повний видих. У більшості вправ є вказівки, коли робити вдих, а коли видих.

3. Ранкову руханку краще робити на свіжому повітрі. Тому перед тим провітріть кімнату чи, по змозі, виконуйте вправи на балконі чи на вулиці.

4. Усі комплекси вправ повинні бути диференційовані за віком. А заняття повинні проводитися регулярно.

5. Треба також привернути увагу дитини до вправ. Можна їх перетворити на ігри, наприклад, попросити малюка стати мисливцем і шукати іграшки, предмети певного кольору чи форми. Або ж зіграти в улюбленого героя, який буде і стрибати, і бігати, і присідати.

6. Корисним є спів або озвучення ритму під час вправ. Це допомагає дитині навчитися концентрувати увагу на рухах, що повторюються.

З народної аптечки

У вашої дитини легка травма, застуда, перевтома..? не поспішайте відразу хапатися за пігулки та мікстури. В арсеналі народної медицини існує безліч прости цілком безпечних способів позбавлення недуги. Деякі з них ми пропонуємо вашій увазі.

Морква - лікар Айболить

Морквяний сік корисний. Це відомо кожному. Але не всі знають, що вживати його треба з розплавленим шматочком вершкового масла - аби засвоївся каротин. Друга помилка полягає у переконанні, що морквяний сік треба пити щодня і скільки завгодно Дитяча - норма півсклянки на день протягом місяця. Після цього слід зробити перерву на місяць.

А взагалі морква дивовижний продукт, справжній лікар "Айболить". Посівши своє належне місце у дитячому раціоні, вона допоможе втримати в межах норми гемоглобін, запобігти розвитку короткозорості, забезпечить організм вітаміном А. 100 грамів морквяного соку (нагадуємо, з маслом), які дитина випиватиме натщесерце зранку протягом двох тижнів, допоможуть позбутися глистів-волосоголовців.

Морквяним відваром і соком, змішаним з медом, полощуть рот під час запалення слизової оболонки. Якщо дошкуляють гази, тричі на день корисно пити настій з насіння % моркви (столову ложку насіння залити склянкою окропу, настоювати 12 годин). Натерту на тертушці моркву з водою прикладають до виразок на шкірі, використовують як холоді примочки. А „каша" з моркви та порошку імбиру, покладена на ніч під теплий шарфик, допомагає лікувати гайморити.

Лимон знімає втому

Якщо дитина скаржиться на втому, на біль у голові, каже, що їй „стукає" у скроня дайте малюкові чаю з лимоном. Потім покладіть дитину на канапу, підмостіть зручну під голову подушечку. Відріжте від лимона два кружальця завтовшки 2-3 мм, зніміть з них шкірку і прикладіть до скронь. Потримайте, доки шкіра не почервоніє.

І ще одна порада: якщо малюк випадково порізався, а у вас під рукою немає йоду чи зеленки, до ранки можна прикласти шматочок лимона. Це хороший дезінфікуючий засіб, щоправда, „щипучий".

Не забуваймо про вітаміни

У зимовий період раціон малюка має бути висококалорійним, вміщувати багато білків, вуглеводів і вітамінів. Рис. гречана та вівсяна каші, біле куряче й індичаче м'ясо,' риба, нежирні свинина і яловичина мають складати основу харчування.

І звісно ж, не можна забувати про овочі й фрукти. Холодної пори року найважливішим є вітамін С, який захищає дитячий організм від застуди. Його у великій кількості містять петрушка, солодкий болгарський перець, брюссельська, білоголова капуста та шпинат. Аби максимально зберегти цінні речовини в овочах, варіть їх не надто довго. Найбільш корисними фруктами взимку вважаються ківі, лимон, апельсин, грейпфрут і мандарин. Якщо у малюка діатез чи алергія на ці фрукти, замінити їх можуть морожені ягоди: суниці, малина, чорна смородина, аґрус.

Кольоротерапія

Фахівці рекомендують використовувати колір по-різному, тобто "опромінювати" або "купатися" з ним, "одягатися", візуалізувати, "вдихати" чи медитувати з ним. Можна застосовувати "кольоровий пляж", експериментувати, грати з кольором (розфарбувати себе вигаданим пензликом). Можна використовувати кольорові тканини, прикладаючи їх до тіла.

Надає відповідної чарівності та викликає цікавість використання різноколірних електричних лампочок.

Середня тривалість опромінення становить 5-15 хв., але для більшості кольорів (виняток червоний) час може збільшуватися до 30 хв.

Кольорове опромінення дуже сильно діє на шкіру.

Частіше використовується зелений колір. Це - єдиний колір, яким можна опромінюватися безмежно. Це колір збалансованості та гармонії заспокійливий, він позитивно діє на нервову систему, корисний для очей лікує застуду, головний біль. "Опромінюючи" дитячі серця, зелений колір заспокоює їх.

Кольоротерапію корисно поєднувати з повторенням формул самонавіювання, наприклад: "Я дивлюсь на зелений колір. Це колір природи. Він проходить крізь мою шкіру, доходячи до мого серця. Я насичуюся ним, Я буду здоровим та розумним, буду спокійно приймати незнайоме, гарно вчитися, пізнавати все нове, сміливо долати перешкоди".

Жовтий колір. Під час дихальних вправ "пропускають" промені жовтого кольору через шлунок, очищуючи його.

Синій - знімає напруження, допомагає при застудах, лікує очі, вуха легені, ніс. Нежить лікується синім, синьо-фіолетовим або синьо-зеленим кольором, "обмальовуючи" голову вигаданим пензликом у синє забарвлення.

Зелено-блакитний колір надає відчуття спокою, задоволення, безпеки

Ефективним виявляється застосування змішаних кольорів таких як помаранчевий (червоний та жовтий), зелений (синій та жовтий), фіолетовий (синій та червоний), бо вони поєднують лікувальні ефекти обох, доповнюючи один одного.

Проводячи кольоротерапію, одночасно можна займатися іншою справою. Так, привернути увагу дітей до пропонованого кольору можна лише на декілька хвилин.

Як виховати в дітях чесність

Порада 1. Вірте вашій дитині.

Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обмануть не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите.

Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна.

Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один – одному.

Порада 3. Не створюйте ситуації для обману.

Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.

Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів.

Порада 5. Винагороджуйте правдивість.

Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ».

Порада 6. Показуйте приклад чесності.

Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома ?

За своєю природою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі.

Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

Як ми це робимо ?

Найтиповіший спосіб - поставити дитину в ситуацію, коли їй потрібно вигадувати, придумувати казки для батьків. Можливо, у дитини великі неприємності, такі, що одному не справитися ? Чому вона про це не говорить ? Можливо, не моє надії на ваше розуміння, допомогу ? Соромиться ? Не довіряє ? Боїться ? Вона буде шукати допомоги в іншому місці?А чи знайде ? А якщо знайде – то яку ?

Як видно, дитяча брехня небезпечна не тільки тим, що вас вводить в оману, а й тим, що дитина відстороняється від вас ! А це свідчення того, що дитина сумнівається у вашій безумовній любові!

Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли :

Довіряє їм

Не боїться їх гніву чи осуду

Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість

Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити

Допоможуть, підтримають, коли їй погано

Дитина твердо знає, що ви на її боці

Впевнена, якщо накажуть, то мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м'яких !

Маленька брехня, помножуючись, породжує велику недовіру. Із зникненням довіри, повільно руйнується бузумовна любов ! Дитина розуміє : є умови за яких мене будуть любити. Любов для неї стає іншою - обумовленою.

Якщо ви спіймали свою дитину на брехні, не поспішайте її звинувачувати. Запитайте себе : «Чому вона не каже мені правду ?» А що погляньте на дитину як у дзеркало. Що посієш – те й по жнеш !

Далі перераховані ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися : в які умови ви ставите свою любов ? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові?

Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання :

Намагається не дивитися вам в очі

Починаючи щось говорити, підносить руку до роту, в малят цей жест явний, у старших менш виразний- торкається

Потирає очі

Часто покашлює під час розмови

Потирає підборіддя, скроні

Несвідомо торкається носа

Посмикує мочку вуха

Почісує шию, відтягує комірець

Тримає руки в карманах, бажаючи щось приховати

Ознаки, за якими визначається, що батьки говорять неправду, перераховувати взагалі не потрібно ! Не хочеться вас лякати, але діти це завжди прекрасно відчувають!

Короткі тези, які допомагають зрозуміти деякі моменти становлення особистості маленької людини:

  • Коли дитину оточує критика, вона звикає засуджувати.

  • Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.

  • Коли дитину оточують насмішки, вона стає сором'язливою.

  • Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу вини.

  • Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.

  • Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.

  • Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться справедливості.

  • Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.

  • Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти іншим.

  • Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе.

  • Коли дитина живе в атмосфері прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.