Вивчаючи щільність населення різних видів тварин і рослин, екологи встановили, що окремі особини дуже рідко розподіляються рівномірно на місцеіснуванні даного виду. Обираючи найбільш сприятливі умови, вони утворюють різні за величиною скупчення. Такі скупчення можуть бути територіально віддалені один від одного, дуже рідко контактувати між собою або тільки зберігати можливість такого контакту. Сукупності сумісно існуючих, контактуючих між собою особин отримали назву популяцій ( від лат. populus- народ). Особини в популяціях здатні до вільногор схрещування. Це дуже важливе екологічне поняття, бо популяція утворює абсолютна більшисть існуючих тварин і рослин, що має величезне значення. Справа в тому, що взаємовідношення з навколишніми умовами у окремих особин і в цілої популяції різні.
Сумісне існування рослин одного і того ж виду забезпечує їх взаємне опилення і запобігає пригніченню їх іншими видами. Тваринам сумісний спосіб життя в стадах і зграях забезпечує добування їжі і захист від ворогів. Установленно, що сумісне існування тварин скорочує витрати ними енергії, наприклад, зменшується кількість пошукових рухів і знижується споживання кисню, покращуються умови охорони особин, а в цілому підвищується виживаність. Навіть ті види, які регулярно здійснюють тривалі міграції зберігають свою популяційну структуру і для розмноження і виведення потомства збираються на свої постійні місцеіснування.
Популяція є формою життя конкретного виду живих організмів в умовах середовища їх існування. В цьому випадку здійснюється найважливіша функція популяції – забезпечення виживання живих організмів складаючого її виду і відтворення виду в даних умовах.
Популяція будучи структурною одиницею біогеоценоза (екосистеми), виконує також одну з найважливіших йогог функцій – приймає участь в біологічному кругообігу. В даному випадку реалізується видоспецифічна особливість типу обміну речовин.
