pop art

ПОП-АРТ

Одним із головних і могутніх направлень в модернізмі середини століття безперечно був поп-арт (англ. popular art – популярне мистецтво). Він виник на початку 1950-х років, практично водночас в Великобританії і США, як своєрідна іронічна реакція на елітність найбільш ознайомлених на той час авангардно-модерністських течій винахідливого мистецтва. Своєї вершини він досяг в 1960-му році.

Поп – арт зламав стереотип "високого" мистецтва, зробивши його зрозумілим і загальнодоступним. Термін «поп-арт» з'явився в 1956 році. Придумав його Лоуренс Эллоуэй — видатний критик і діяч арт – ринку. Поп-арт розкривав естетичні сторони кітчу масової продукції: реклами, телебачення, ілюстрацій, споживчих товарів.

Міжнародну популярність американському поп-арту принесли такі художники як Роберт Раушенберг, Рой Ліхтенштейн, Енді Уорхол, Джаспер Джонс, Джеймс Розенквіст, Тому Вессельман, Клас Ольденбург. Джеймс Розенквист Том Вессельман

«Художники поп-арту створювали образи, які будь-яка людина, що йде по Бродвею, дізнавався в ту ж секунду – комікси, столи для пікніка, чоловічі штани, знаменитості, холодильники, пляшки кока-коли – всі ті великі речі, які абстрактні експресіоністи щосили намагалися взагалі не помічати».

Поп-арт став типовим продуктом технологічного індустріального суспільства масового споживання. В ньому знайшла своєрідне художнє вираження принципова антиномія того часу, одна із головних антиномій виникаючої пост-культури, яка проявила себе іще в авангарді на початку століття, а в подальшому на інших рівнях поставала і вирішувалась вже в більш розширених формах постмодернізмом: романтизація індустріального суспільства масового споживання, як єдиної і суспільної значимості реального сучасного життя, і іронічної відстані від цього ж суспільства, іноді навіть неприємні і різкі протести проти нього.

Апельсин Мик Джаггер Принцесса Монако Суп

РОЙ ЛИХТЕНШТЕЙН Роботи Роя Ліхтенштейна виконані в стилі коміксів. Використовуючи яскраві, «кислотні» кольори і промислові друкарські методи, він іронічно з'єднував об'єкти і стереотипи «масової культури» і близькі йому зразки «високого» мистецтва живопису Тонущая девушка Плачущая девушка

Художники пoп-aрту відкрили своєрідну поетику масової продукції світової культури, вишукуючи її в банальних і тривіальних речах, новинах, жестах, в оточуючому їх споживчому середовищі і комерціалізованій реальності: в голлівудських бойовиках іi популярних «зірках», в газетах i журнальних фото, в американському життєвому просторі, закладеному на технічному прогресі, в рекламах, афішах, в предметах домашнього ужитку, коміксах, науковій фантастиці — в усьому, що являло повсякденне середовище перебування і псевдо духовну їжу євро американського перебування середини XX століття. використовуючи елементи і стилі масової культури із повсякденного середовища і розміщуючи їх в контексті ними ж створюваними художнього простору, поп-артисти будували свої винаходи на основі гри сенсами масових стереотипів в новій семи оточуючому середовищі.

Головну премію отримав тоді американський художник Р.Раушенберг за «предметну компіляцію» складену з поєднань строкатих листівок і обривка плаката, вирізок з ілюстрованих журналів і фотографії вбитого президента Дж Кеннеді. Представники поп-арту в особі Р. Раушенберга запропонували глядачеві мистецтво, оперує звичними предметами, які, будучи вирвані з традиційних зв’язків з навколишніми об’єктами, постали у випадкових, парадоксальних поєднаннях. «Нова предметність», яку на початку XX в. стверджував кубізм, повернулася в предметних компіляціях поп-арту.