Таблиця:
Таблиця – це основна одиниця зберігання даних у реляційній базі даних.
Вона складається з рядків (записів) та стовпців (полів).
Кожна таблиця містить дані про певний тип об’єктів або сутностей, наприклад, «Клієнти», «Товари» або «Замовлення».
Таблиці використовуються для організації та структурування даних, щоб їх було легко знаходити, оновлювати та аналізувати.
Поле:
Поле (стовпець) – це вертикальна складова таблиці, яка визначає тип даних, що зберігаються.
Кожне поле має ім’я та тип даних (наприклад, текст, число, дата).
Поля визначають атрибути об’єктів, які зберігаються в таблиці.
Наприклад, таблиця «Клієнти» може мати поля «Ім’я», «Адреса» та «Номер телефону».
Запис:
Запис (рядок) – це горизонтальна складова таблиці, яка містить дані про конкретний екземпляр об’єкта.
Кожен запис містить значення для кожного поля таблиці.
Записи представляють окремі сутності, такі як конкретний клієнт, товар або замовлення.
Наприклад, один запис у таблиці «Клієнти» може містити дані про конкретного клієнта.
Ключ таблиці:
Ключ таблиці – це одне або кілька полів, які використовуються для унікальної ідентифікації записів у таблиці.
Первинний ключ:
Первинний ключ – це поле або набір полів, які унікально ідентифікують кожен запис у таблиці.
Кожна таблиця може мати лише один первинний ключ.
Значення первинного ключа не можуть повторюватися або бути порожніми.
Зовнішній ключ:
Зовнішній ключ – це поле в одній таблиці, яке посилається на первинний ключ в іншій таблиці.
Зовнішні ключі використовуються для встановлення зв’язків між таблицями.
Вони забезпечують цілісність даних, гарантуючи, що значення в зовнішньому ключі відповідають значенням в первинному ключі пов’язаної таблиці.
