Помилка, за яку поплатилися тисячі неповинних життів...

Опис документу:
Причини поразки Червоної армії під Києвом у 1941 році

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПОМИЛКА, ЗА ЯКУ ПОПЛАТИЛИСЯ

ТИСЯЧІ НЕПОВИННИХ ЖИТТІВ…

В радянській історичній літературі не любили згадувати трагічні події літа-осені 1941 року на радянсько-німецькому фронті. Не є виключенням і трагічні події битви за столицю України, яка обернулася трагедією.

На початку серпня 1941 року радянському командуванню вдалося стабілізувати становище в Україні. 7 серпня 5а повітрянодесантна бригада полковника О.І. Родімцева витримала першу атаку під Києвом. 11 серпня перекинута під Київ 284-та стрілецька дивізія полковника Г. П. Панкова провела в районі Київського укріпленого району контрнаступ, визволила села Тарасівка, Новосілки, Чабани і Пирогове. Були деблоковані ДОТи Київського укріпрайону, які тиждень вели бої в оточенні. До 16 серпня становище на Південно-Західному фронті  було стабілізовано.

19 серпня 1941 року командування Південно-Західного фронту отримало директиву Ставки Верховного Головнокомандування № 001084, яка стала керівним документом для його військ. В ній зазначалося, що противник, вийшовши до Дніпра, маючи перевагу в силі, не зміг оволодіти Одесою, Києвом, Херсоном і Дніпропетровськом. Далі Генеральний штаб визначав можливі дії німецької армії, в цілому зробивши правильні припущення.

Завданням фронту було оборонятися по річці Дніпро, втримати Київ, Чернігів, Конотоп і Харків. В резерв вивести не менше 8 стрілецьких дивізій. Як буде виконано це завдання Генеральний штаб не вказував, надаючи повну ініціативу командуванню ПЗФ.

Незважаючи на втрати, які ПЗФ зазнав  у червні – липні 1941 року, фронт мав у своєму розпорядженні значні сили: 40 армія генерал-лейтенанта К.П. Подласа, 21 армія генерала Ф.Й. Кузнєцова, 5-а армія генерала М.І. Потапова, 37-а армія генерала А.А. Власова, 26-а армія генерала Ф.Л. Костенка, 38 армія генерала-майора М.В Фекленко.
Фронт мав у своєму розпорядженні авіацію, бомбардувальники і винищувачі, які були в основній масі поділені між арміями і обслуговували потреби окремих армій.

Таким чином, загальна кількість солдат і офіцерів ПЗФ становила 760 тисяч чоловік, фронт мав 3923 гармати і міномети, 114 танків, 167 літаків.

Очолював фронт генерал-полковник М.П. Кирпонос.

Місто перетворилось на неприступну фортецю: було викопано 55 км протитанкових ровів, споруджено близько півтори тисячі вогневих точок. Разом з військами Південно-Західного фронту Київ захищали 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів німецького ополчення.

Німці нарощували наступ і 15 вересня замкнули кільце в районі Лохвиці на Полтавщині. В оточення попали чотири радянські армії. З відходом німців від Києва в оточені опинилося 663 тис. червоноармійців. Німці, використовували авіацію та артилерію, нещодавно били по них не даючи перепочинку. Командувач Південно-Західного фронту генерал М. Кирпонос, втративши контроль над військами, намагався прорватися зі штабною колоною через німецькі позиції на Полтавщині, але загинув разом з іншими офіцерами та бійцями поблизу Шумейківського гаю.

Головною помилкою командування ПЗФ був перехід військ до пасивної оборони. Коли одна зі сторін обирає оборону, то для неї постійним фактором стає невизначеність дій противника. Генштаб і командування ПЗФ лише могли відгадувати контури майбутніх подій. І це відгадування не завжди було успішним. Німці володіли ініціативою і могли робити кроки, які не чекала радянська сторона. І ці ходи могли мати для РСЧА катастрофічні наслідки.

Другою значною причиною поразки під Києвом була відсутність взаємодії різних родів військ: авіації, сухопутних сил, військової річкової флотилії. Відведення військ за Дніпро, вихід німців до Дніпра прирекло кораблі Пінської воєнної флотилії до загибелі. Зосередивши кораблі разом, можна було створити досить потужний маневрений артилерійський кулак, який би завадив виходу німецьких військ на лівий берег Дніпра.

Третя причина київської катастрофи – низький  рівень виконавчої дисципліни радянських генералів і відсутній контроль за виконанням наказів з боку командуючого Кирпоноса.

Значним чинником катастрофи  став і низький професіоналізм  штабних офіцерів, які не змогли передбачити дії німецьких  військ і швидко зреагувати на несподівані загрози. Тут слід відзначити і промахи в кадровій політиці.

На жаль відповідальність за ці помилки  понесли рядові солдати і офіцери РСЧА, які опинилися в Київському котлі. 

Використана література:

Василевский А.М. Дело всей жизни. Книга 1. – 6-е изд. – М.: Политиздат, 1989. - 320 с.

Великая Отечественная война. 1941-1945: Словарь-справочник /Н.Г. Андроников, А.С. Галицан, М.М. Карьян и др.; Под общ. ред. М.М. Кимрьяна. – М.: Политиздат, 1985. – 527 с.

Жуков Г.К. Спогади і роздуми /Переклад з рос. – К.: Політвидав України, 1985. – 841 с.

Конюшенко П.Е. Украина. Три года в фашистской неволе. 1941-1944. – Харьков, 2012. – 212 с.

Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945: Документы и материалы в 3-х томах. – Том 1: Украинская ССР в первый период Великой Отечественной войны (22 июня 1941 г. – 18 ноября 1942 г.) – К.: Наукова думка, 1985. – 519 с.

Штеменко С.М. Генеральний штаб у роки війни: Книги 1 і 2 /Переклад з рос. – К.: Політвидав України, 1987. – 908 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
4
міс.
1
5
дн.
1
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!