В контексті військового протистояння між Візантійською імперією і Остроґотським королівством (535 – 555) роки, власне, на фінальному етапі цієї війни, натрапляємо на полководця Нарсеса. За попередні роки його життя у візантійських хроніках Прокопія і Агафія, інформації дуже мало. З ім’ям цієї постаті пов’язане завоювання Італії у 555 році, а в подальшому ще й управління цим краєм. Однак мало хто із дослідників детально досліджував цей період, зокрема про життєвий шлях Нарсеса. Таким чином, інформація про його діяльність у дослідницькій літературі досить скупа. Попри те, що джерельної бази не бракує. З тієї інформації, яку донесли нам джерела про Нарсеса, справді можна скласти біографічний опис із життя цієї особи, якому до того ж, судилося стати чи не найпершим серед оточення імператора, водночас заслужити довіру як в Юстиніана так і в його дружини Феодори. Основний масив відомостей у візантійських хроніках про Нарсеса, в першу чергу стосується військових дій проти остроґотів, в яких той брав участь, решта дуже одиничні свідчення. Проте, в документації Візантійської держави є певні інформативні довідки, в яких згадується про Нарсеса. Яскравий приклад Прагматичні санкції, які видані Юстиніаном на ім’я Нарсеса.







