У середині ХІІ – першій половині ХІІІ ст. Київське, Чернігівське та Переяславське князівства перебували в стані політичної роздробленості (удільної системи), характеризувались постійними міжусобицями за Київ, розвитком міст як ремісничо-торговельних центрів, зростанням феодального землеволодіння, посиленням залежності селянства та постійною загрозою кочівників (половців) з півдня, що впливало на їхнє соціально-економічне життя, яке трималося на сільському господарстві та торгівлі.










