Я у прозору філіжанку наллю осінньої краси,
Опісля зазирну за сяючу фіранку
Й побачу за вікном дівчину біля ганку,
На ймення Осінь,
Яка дарує перехожим настрій зранку.
Усі навколо метушаться, поспішають
І надзвичайної краси не помічають.
Бо ,на жаль, часу здебільшого не вистачає
На земну красу, що біля нас витає.
Тож зупиніться, людоньки, бодай на мить.
Побудьте у гармонії з собою .
Любіть життя, усіх і все навколо.
Даруйте радість і тепло душі своїй.
Тоді усе земне стане казковим.











