До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
5
міс.
1
4
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Поетичне слово про Майдан

Опис документу:
"Поетичне слово про Майдан" (захід до Дня вшанування Небесної Сотні та до Дня рідної мови). Використані кліпи «Небесна Сотня. Як хочеться жити», про С. Нігояна, «Небесна сотня. Пливе кача», «Борються за завтрашній день», «Мамо, не плач», «Героям Євромайдану», «Молитва».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Богданівський НВК «ЗОШ І - ІІІ ступенів - ДНЗ (школа - садок)»

Поетичне слово про Майдан

(до Дня рідної мови)

Автор розробки

учитель української мови

та літератури

Яблонська Л.В.

2015

Поетичне слово про Майдан

(до Дня вшанування Небесної Сотні та до Дня рідної мови )

Віднині в календарі українців щороку в лютому будуть зустрічатися дві дати: День вшанування Небесної Сотні та День рідної мови. На перший погляд здається, що ці дати нічого не поєднує, насправді ж тих, хто, попри все, вийшов на революцію Гідності, і тих, хто шанує рідне материнське слово, об’єднує найголовніше – глибокий патріотизм. Тож сьогодні на заході «Поетичне слово про Майдан» ми вшануємо загиблих рядками українських поезій, створених на барикадах…

Почнемо захід з невеликого екскурсу в минуле. У 1952 році в Бангладеші, що тоді належав до Британської імперії, 21 лютого на демонстрацію за право розмовляти рідною мовою вийшли мирні жителі. Вони були жорстоко й цинічно розстріляні владою. Цей день, 21 лютого, назвали Днем кривавих сліз. І лише в 2000 році страшну трагедію і загиблих належно вшанували – Всесвітня організація ЮНЕСКО оголосила 21 лютого Днем рідної мови. Через 2 роки, у 2002 році, тодішній Президент України підписав Указ, за яким в Україні щорічно 21 лютого відзначається День рідної мови.

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

Із них почав і ними і завершив,

Людей мільярди і мільярди слів.

А ти їх маєш вимовити вперше.

Все повторялось: і краса, й потворність,

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Тож хай поетичні рядки, якими ми вшануємо сьогодні пам’ять загиблих на Майдані, торкнуться серця кожного з нас.

(Учень читає вірш «А сотню вже зустріли небеса», після чого запалює Свічку Пам’яті. Хвилина мовчання.)

Максимлюк Людмила

Сотню зустріли небеса

А сотню вже зустріли небеса...

Летіли легко, хоч Майдан ридав...

І з кров'ю вже перемішана сльоза,

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду - сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик, в касці голубій,

І вчитель літній - сивий - сивий

І рани їхні їм вже не болять...

Блакитно-жовтий стяг покрив їм тіло...

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в Вирій полетіла.

Згадаємо тих, кого зустріли небеса. Згадаємо тих, хто так хотів жити…

(Кліп «Небесна Сотня. Як хочеться жити»)

..\Desktop\Поетичне слово про майдан\Небесна сотня. Як хочеться жити.mp4

Перша смерть, що сталася на Майдані, сколихнула всю Україну. 20-річний вірменин Сергій Нігоян народився і виріс на Україні. Він стояв на Майдані під вірменськими прапором, але за Україну. Слова Тараса Шевченка, які Сергій Нігоян прочитав на барикадах, стали його прощальною настановою українському народові.

(Кліп про С. Нігояна)

..\Desktop\Поетичне слово про майдан\Нігоян. Читає Шевченка.mp4

(Учень читає вірш «Мені наснилось, що вони зустрілись»)

Оксана Максимишин-Корабель

МЕНІ НАСНИЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗУСТРІЛИСЬ...

Мені наснилось, що вони зустрілись

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

«За що тебе? » «За Україну, друже мій».

"Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш

... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

"А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Большевики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин."

... Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

« За Україну нас вбивають, брате мій».

Пісня «Пікардійської терції» «Пливе кача» прозвучала на Майдані, коли Україна прощалася з другим загиблим – білорусом Михайлом Жизнєвським. Його улюблена пісня стала реквієм. Нею і до сьогодні проводжають у царство Боже усіх загиблих героїв – патріотів України.

(Кліп «Небесна сотня. Пливе кача»)

..\Desktop\Поетичне слово про майдан\Небесна сотня. Пливе кача.mp4

Найкривавіші дні Майдану розпочалися 18 лютого. 5 днів страшних протистоянь! На людей пустили газ, у 12-градусний мороз запрацювали водомети, увесь світ побачив, як знущалися з козака Івана Гаврилюка. І Майдан, неочікувано для влади, вибухнув гнівом. Тисячі українців ішли на вулиці Грушевську, Інститутську захищати людську гідність. Влада перекрила дороги, не пускала до Києва поїзди, але ніщо не могло зупинити обурених людей. Слова «екстреміст», «бандерівець» стали означати «патріот».

(Учень читає вірш «Мамо, я екстреміст»)

Наталія Крісман

МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ !

Нас вчора травили газом,

Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.

Мамо, я - екстреміст!

Бо брат мій, що прагнув волі,

Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.

Мамо, я - екстреміст,

Вдихаю дими Майдану,

Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.

Мамо, я - екстреміст,

І шля'ху назад не буде,

Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".

Мамо, я - екстреміст,

Я кров'ю cкропив землицю,

Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.

Мамо, я - екстреміст,

Я вже не боюся смерті.

Війна потребує жертви... Рідна моя, молись !!!

(Учень читає вірш «Гадаєш, ти мене образи, коли бандерівцем назвав?»)

Мирослав Вересюк, 13 років

***

Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?

Скажу тобі на це одразу –

Я ним не був!

Тепер вже став!

Сприймаю це, як нагороду!

Звання, присвоєне за те,

Що сином став свого народу, ......

Любові почуття святе!

Люблю безмежно рідний край,

Цю чарівну, магічну мову,

Дарований Всевишнім рай,

Красу дівочу чорноброву.

Люблю за щедрість і за спів,

Шалені ночі солов’їні,

Коли бракує навіть слів,

Освідчитися Україні!

А ти мене за цю любов

Оскаженіло ненавидиш.

Не я до тебе!

Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!

Іди подальше від гріха,

Моє терпіння не безмежне.

Нехай святиться у віках

В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

Вірш, який щойно прозвучав, був написаний 13-літнім хлопцем. Революція Гідності допомогла багатьом українцям визначити своє життєве кредо, по-новому сформувати життєві цінності і пріоритети.

(Кліп «Борються за завтрашній день»)

..\Desktop\Поетичне слово про майдан\Борються за завтрашній день.mp4

Якими словами можна передати страх і відчай матерів, чиї діти були на Майдані? Якими словами описати горе і страждання матерів, чиїх дітей на Майдані знайшла смерть? Матерям присвячується…

(Учень читає вірш «В старій хатині на краю села»)

Павлюк Олеся

***

В СТАРІЙ ХАТИНІ НА КРАЮ СЕЛА ,

ДЕ СИНІ ГОРИ ВИСОЧАТЬ ВІКАМИ,

ПИСАЛА МАТИ СИНОВІ ЛИСТА

ТРЕМТЯЧИМИ ВІД РОЗПАЧУ РУКАМИ...

"БЛАГАЮ ТЕБЕ,СИНУ,НЕ ГАНЬБИ

ЗЕМЛІ СВЯТОЇ,ЩО ТЕБЕ ЗРОСТИЛА.. .

ПОВСТАЛІ ЛЮДИ--БІЛЬШЕ НЕ РАБИ,

А ТИ КИЙКОМ ШМАГАЄШ ПОБРАТИМА..

СЬОГОДНІ,СИНУ,ТИ ВІДГОРОДИВ

ЩИТОМ ЗАЛІЗНИМ СЕРЦЕ ВІД НАРОДУ

І ЖДЕШ ВІД МЕЖИГІРСЬКИХ УПИРІВ

ЗА ГРІХ ТАКИЙ ДОСТОЙНУ НАГОРОДУ???

ПРОШУ ТЕБЕ,ДИТИНО,СХАМЕНИСЬ!!!

ВСТАВАЙ ПЛІЧ-О-ПЛІЧ ЗІ СВОЇМ НАРОДОМ....

ПОКИ НЕ ПІЗНО,СИНКУ,ПОВЕРНИСЬ!!!

А Я ТВІЙ ГРІХ ВІДМОЛЮ ПЕРЕД БОГОМ....

(Учень читає вірш «Мамо, може, спиш, то проснись»)

о. Петро Половко

***

Мамо, може, спиш, то проснись!

Я у Києві, дуже гаряче, як у кратері.

Ти, будь ласка, вклякни, помолись,

Бо я - на прицілі у снайпера.

Знаєш про себе не думаю

Жаль Тебе, рідне місто, землі.

Моя юність, чомусь, пахне гумою,

Щоби краще було Вам в житті!

Мамо, мабуть це вже все.

Сорочка залишиться білою...

Люблю, обіймаю Тебе,

Цілую разом з Україною!

Може в снайпера дочка-ровесниця,

Дев'ятнадцять також у зимі...

Яка доля для неї простелиться?

Чи знайде вона щастя в житті?

Не клени його Мамо ріднесенька!

Без Ісуса горобчик і сам не впаде...

Я жертвую життя молодесеньке,

Щоб сказали: Хрещатик вже вільно цвіте!

Ми посіяли зерна, як грона,

На Грушевській бруківці зійдуть

Слава друже Тобі з оборони!

Кращі квіти героям цвітуть!

( Учень читає вірш «Мамо, не плач»)

Оксана Максимишин-Корабель

***

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Вірш «Мамо, не плач» не залишив байдужим нікого. Такі поезії стають піснями. Адже пісня – душа народу.

(Кліп «Мамо, не плач»)

..\Desktop\Поетичне слово про майдан\Мамо, не плач.mp4

Імена Небесної Сотні увійшли в історію. Але є імена, які ми поки що не можемо назвати. Це імена тих людей, які з Майдану не повернулися ні живими, ні в домовині. Це ті, що пропали безвісти. Рідні чекають на диво до цього часу. Вірш «Чекай мене» -- це переспів поезії, якій уже 70 років, а здається, що вона написана щойно.

(Учень читає вірш «Чекай мене»)

К.Симонов,пер.Ю.Гончаренко

Чуєш,ти чекай мене

Чуєш…

Ти чекай мене,

Над усе чекай,

Коли смуток огорне,

Жовтий дощ стіка…

І в спекотну каламуть,

В заметіль, у сніг

Коли інших вже не ждуть

Вже й забувши їх…

І коли листів нема

Із далечини

Інші вже не ждуть дарма,

Стомлені вони…

Повернуся, тільки жди

І не зич добра.

Тим, хто каже «Далі йди»,

Вже забуть пора…

Хай повірять мати й син,

Що нема мене.

Друзі втішаться отим

«Було й промине»…

Сядуть в коло при вогні

І ковтнуть вина

На помин душі.

Та ні,

Ти чекай одна.

Ти чеканням повернеш

Із смертельних лав.

«Поталанило. Еге ж!» -

Скаже, хто не ждав.

Не дано збагнути їм

В літо вогняне,

Як чеканням ти своїм

Вберегла мене.

Як вцілів я, вижив як

Знаємо без слів.

Просто ти чекала так,

Як ніхто не вмів.

Рядками найкращих слів хочеться звернутися до тих, кому на небо прослалася дорога…

(Учитель читає вірш «Любі, кохані, сини мої, діти»)

Наталка Артанія Кобза

***

Любі, кохані, сини мої, діти…

Серце в жалобі, тугою сповите!

Мати від себе вас відпустила,

Стежку на небо вам простелила…

Молиться Мати кожної миті.

Брами Всевишні настіж відкриті.

Ви Україну славою вкрили,

Сповнили простір величчю сили.

З серця на землю крові краплини...

В”ється у золоті небом стежина,

Шлях нам торує, сповнює волі

Варта хранителів нашої долі…

Діти, сини мої, любі, кохані…

Серце тужити не перестане!

В ньому вогонь вже палає довіку,

Голос тамує скорбного крику…

Плаче земля, наша Мати, країна,

Біль ятрить душу за кожного сина…

Жертви такої чи ми достойні?

Люди, вставайте! Станьте СВІДОМІ!

(Кліп «Героям Євромайдану»)

..\Desktop\Поетичне слово про майдан\Героям ЄвроМайдану.mp4

Вірші про Майдан, які прозвучали сьогодні, написані не іменитими поетами, а звичайними майданівцями, життя яких кожної хвилини могла обірвати снайперська куля. У цих поезіях – і біль, і смуток, і відчай, але найбільше – любові. Любов до України була в серці кожного з Небесної Сотні до останнього подиху життя, а в наших серцях завжди повинна жити пам’ять про те, якою ціною далася Україні Революція Гідності, яку ціну платить наразі український народ, захищаючи незалежність рідної землі. Ця пам’ять повинна полум’яніти, як пломеніє червоними пелюстками мак – український символ немеркнуючої пам’яті про героїв. Тож сьогодні на грудях кожного з нас квітка маку. Гордимося, шануємо, пам’ятаємо… Пом’янімо полеглих Хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ми завершуємо сьогоднішню зустріч Молитвою до Бога, щоб він допоміг нам попри все зберегти в серцях любов і допоміг зберегти Україну.

(Кліп «Молитва». Присутні слухають стоячи)

..\Desktop\Поетичне слово про майдан\Боже великий єдиний , нам Україну храни !!!.mp4

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інноваційна методика творчо-пізнавальної діяльності особистості: «Rory’s Story Cubes» »
Швень Ярослава Леонідівна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.