+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »

Подвоєння букв в словах. Матеріали "Диктанти"

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ДИКТАНТИ

Види диктантів

1. Графічний диктант

(проводиться складовий, звуковий аналіз та синтез слів із застосуванням графіки).

2. Попереджувальний диктант

(зорове сприймання з попереднім складовим і звуковим аналізом або граматичним

і орфографічним розбором).

3. Пояснювальний диктант

(пояснення написання слів на вивчені орфограми).

4. Вибірковий диктант

(виписуються лише визначені вчителем слова на вивчені орфограми).

5. Творчий диктант

(умовна назва, бо відсутній запис по слуху диктованого тексту, колективне скла-

дання речень із записаних на дошці слів).

6. Самодиктант

(письмо по пам’яті, заученого раніше напам’ять).

7. Диктант-завдання

(вид навчального диктанту, при якому учні не тільки пишуть та аналізують текст,

а й виконують певне завдання).

8. Вільний диктант

(учитель текст читає частинами, діти повинні схопити основний зміст і записати у

зошити).

9. Контрольний диктант

(перевірка засвоєного учнями матеріалу).

Диктанти

* Вибірковий диктант

Послухай текст. Добери заголовок. Запиши слова з подовженими м’якими приго-

лосними.

1) Маленькі постаті дітей розсипалися по ріллі – хто з заступом, хто з граблями.

Працювали всі з великим завзяттям і задоволенням. Руки в землі, а на

обличчях виступив піт. Та в очах – радість. Бо ніжно цілувало сонячне

проміння їм голівки, любо теплими долонями гладило зігнуті спини. Бо працю-

вавли разом. (За А. Головком)

2) Корабель продовжував своє плавання під водою на глибині 40 м. Це був бати-

скаф – підводний науковий апарат. Потужні прожектори освітлюють шлях, а

довгі механічні «руки» збирають з морського дна каміння, морську траву. Ця

трава є дуже корисним продуктом харчування. У ній багато вітамінів. Люди, що

живуть на узбережжях, морську траву використовують для їжі. (З енциклопе-

дії)

3) Піч – оберіг родинного єднання. За своїм призначенням піч виконувала бага-

то функцій. Одна з найголовніших – збереження домашнього вогнища, яке за

древніми віруваннями вважалося основним оберегом дому від злих сил. До печі

примовляли, як до живої, під час випікання обрядових страв та печива. Майже

ритуального значення набув сам процес випікання хліба, який був повя-

заний із рядом вірувань: не можна було доторкатись до хлібного тіста

під час його підкисання, бо хліб не виросте в печі. Не можна було входи-

ти або виходити з хати під час всадження хліба у піч, бо хліб не спечеться доб-

ре: з хати вийде пічний дух. (За О. Смоляк)

4) Вчені підрахували, скільки деревини витрачається зараз на потреби однієї лю-

дини протягом її життя. Виявляється, не мало й не багато – чотириста дерев з

середнім обємом стовбура. Бралися до уваги не тільки витрати деревини на ви-

готовлення житла і меблів, а й на виробництво книжок, зошитів, газет, журна-

лів тощо. (З журналу)

5) Українські віночки плели обов’язково з живих квітів. Кожна квітка має своє

значення: волошка означає простоту і ніжність, мак – молодість і життя, маль-

ва – красу, дзвоник польовий – вдячність, ромашка – кохання і злагоду, фіалка –

соромязливість. До вінка привязували стрічки. Кожний віночок служив

не тільки окрасою голови дівчини, він був знахарем душі, бо в ньому є

чаклунська сила, що і біль знімає, і волосся береже. (О. Кириченко)

6) Осінній день. Земля вкрита килимом. Крізь віти дерев видніється синє небо.

Сонячним промінням зігріті золоті берізки та клени. Вони стоять мов зачарова-

ні в цьому лісовому царстві. Тільки стрункі сосни та ялинки пишаються

своїм зеленим гіллям. ( З книги-календаря «Дванадцять місяців»)

7) Густим лісом укриті схили Чернечої гори. Дерева дужі, гіллясті, кущі непро-

лазні. Глянеш униз ніби з літака бачиш суцільні верховіття дубів. Глянеш

угору на схилах живе коріння випинається з землі. (За О. Гончаром)

8) Давні люди не відокремлювали себе від природи, вважаючи своє життя час-

ткою великого і вельми розмаїтого світу. Тому і до дерев ставились з особивою,

братньою ніжністю. Нерідко можна побачити, як хлоп’ята, потрапивши до лісу,

знічев’я руйнують мурашники. Часом мурашки – найкорисніші для лісу створі-

ння. За один день мурашина сім’я знищує кілограм шкідливих комах. Роблячи

ходи під землею, мурашки сприяють надходженню до коріння дерев та

кущів води і кисню. Працьовиті комахи розносять насіння рослин. Там,

де живуть мурашки, дерева і кущі краще ростуть. (М. Івін)

9) Із давніх-давен побутує хліборобський звичай збирання роси. На початку тра-

вня, в час заврунення озимини, селяни виходили збирати росу. Вони одягали

святковий одяг, брали їжу. Йшли лише попарно. Дорогою не розмовляли, до

стрічних віталися поклоном. Так велів звичай. Біля ниви розстеляли скатертину,

виставляли сніданок. Господар брав вишитий рушник, хлібину, запрошував

тричі обійти житні сходи. Потім окроплювали одне одного росою, бажали щас-

тя, здоров’я. Роса мала помічне значення. Нею лікували рани, вмивалися. Росу

вважали символом багатого врожаю. (3 народного календаря)

10) Цей птах великий і красивий, із гарним  сніжно-білим оперінням. Лелеки – ду-

же довірливі. У народі це символ родинного вогнища, благополуччя. Птах –

оберіг. Із поверненням лелек люди зустрічають весну. Будують птахам гнізда,

ставлять колеса на дахах. Птахів поважають за вірність. Вони завжди повертаю-

ться з вирію на старі обжиті місця. Гнізда свої будують із дрібних гілочок. Гні-

здяться тільки біля осель добрих людей. Говорять птахи тріскотінням,

б’ючи однією частиною дзьоба об іншу. Люди раді лелекам! (З газети)

11) Прокидані стежки – барвисті килими.

Так хочеться іти, не можеш зупиниться

Між святощів життя, між світлощів зими.

Немов людська душа красива і пречиста,

Немовби відгуло і все перемело...

На землю сніг упав і просто, і барвисто.

Так чисто на землі, мов майбуття прийшло. ( А. Таран)

12) Сьогодні осінь – час розпочинати справи, ставати до роботи та навчання після

літнього відпочинку. Хоч місяць цей і зветься листопадом, але дерева вже про-

стягли вгору до сизого неба оголене віття. Тільки дуб, широко розкинувши гіл-

ля, не скинув свого вбрання. Листя лише пожовкло, потемніло. І здалеку здаєть-

ся, що то стоїть могутній воїн, закований у бронзу. Налетить вітер, задзвенить

своїм бронзовим листям могутній дуб, але не схилиться і перед бурею.

Так і держатиме він своє чудове вбрання до самої весни, коли замінить

його молоде, свіже зелене листя. (О. Копиленко)

13) Ви слухаєте й розумієте пояснення вчителя, аудіо запис народної казки, пісні,

художнього твору. Ця мовна діяльність – аудіювання. Ви відповідаєте на уроці,

розмовляєте з друзями на перерві. Ця мовна діяльність – говоріння. Аудіювання,

говоріння належать до усної форми спілкування, а читання й письмо – до пись-

мової. Послідовно та чітко виконуйте всі завдання! (З підручника)

14) Коронки квіток підносили весні старанно зібрані протягом ночі перлисті кра-

плі роси, щоб вона освіжила своє оксамитове обличчя, згодом випудрювали її

пилком, щедро даруючи пахощі. Людина як володар природи залишилася збо-

ку. Що було в селі живе, зрання висипало на поля. Всі благословляли добру по-

ру весни, яка дає таку велику й величну змогу покласти в плодоносне лоно зем-

лиці насіння майбутнього врожаю. Сіють жито й овес, садять картоплю та ква-

солю в міжряддя. а Ю. Станинцем)

15) Самоцвіти це пелюстки перших весняних квітів. Поблизу струмка горять лі-

хтарики мати-й-мачухи, світять у темний вологий рівчак. Поспішає рос-

линка. Ще й листя на ній немає, а на покритих лусочками опушених па-

ростках вже горять жовті суцвіття. Вони пробудилися ще під снігом,

який узимку прикривав мати-й-мачуху від морозів. Дихання рослинки пі-

дігріло сніг, утворився льодяний купол справжній тобі парничок.В ньому й пі-

дростали квіти. А як тільки на весняному сонці розтала крижана хатка, мати-й-

мачуха засвітила свої ліхтарики. А скільки зваби в маленької проліски! Поміж

двох довгастих листочків піднімається голуба китичка. Таке враження, що у ве-

сняній діброві поміж крислатих дубів розсипані скалочки неба. З погордою ди-

виться на своїх сусідів медунка. На одному стеблі у неї і рожеві, і сині, і фіоле-

тові квіти. Справжній букет! Якщо весні знадобилася б брошка до зеленої сук-

ні, вона без вагання вибрала б барвисту медунку. (С. Мацюцький)

16) В джунґлях запахи пропливають у важкому повітрі. Вуса жителів джунґлів

здригаються до самого коріння, і стара шерсть звалюється з боків звірів довги-

ми, кошлатими шматками. У цей час іноді випадає легкий дощ, рослини з соко-

витим листям прокидаються, виростають з майже чутним для вас звуком, а під

ними день і ніч стоїть густе гудіння. Це шум весни, вібруючий звук,

який виробляють не бджоли, не падає вода, не вітер в листі дерев,

це муркотіння зігрітого щасливого світу. (Д. Р. Кіплінг)

17) У молодому соснячку, на осонні пасуться лосі, а байраком крадеться до свого

лігва, біжить із здобиччю старий вовк. Радісна, гомінка і пахуча весна. Дзвінко

співають птахи, дзюркочуть попід деревами весняні струмочки. Теплий вітер

пробігає у верховітті. Скоро, скоро вдягнеться ліс у листя, зацвіте на узліссі че-

ремха, защебечуть над струмками дзвінкоголосі соловейки. Вилетить із зимово-

го притулку, загуде перший джміль. Гарна, радісна, весела весна в лісі! (І. Соко-

лов-Микитов)

18) Занадто часті похолодання, нескінченні низькі сірі хмари, які обрушуються на

землю то затяжними дощами, то раптовими зарядами липкого, мокрого снігу.

Проходить день-другий і ліс вже при повному вбранні! Смарагдове оздоблен-

ня, відбиваючись у дзеркалі води, м’яко огортає береги річок та озер. А сонце

пече! Несподівано лагідний вітерець приносить пряний і трохи гіркова-

тий аромат. Кілька днів квітне черемшина, обдаровуючи округу хвилю-

ючим ароматом весни. Нері дко разом з цвітінням черемшини настає по-

холодання, іноді бувають навіть заморозки на ґрунті.  (За Б.Тимофеєвим)

19) На скелі сиділа згорблена молода мати, втупивши погляд униз, в глибоке про-

валля, в темряву. Вітер рвав її волосся, сонце сушило вуста, та вона того не від-

чувала: «Моя дитина... вона найдорожча мені за життя. Вона ніжна, чула, лас-

кава, добросердна, а між тим навкруги світ такий зрадливий, і жорстокий... Я

бачу, я знаю, що вона загине в цьому життєвому вирі, коли буде пеститись

тут, біля мене. Я шпурнула в безодню свою дитину од невимовної любові до

неї... І коли в неї не вистачить сил та енергії звідти вилізти, коли вона там, у

проваллі загине, то й я умру, сидячи тут, на голій скелі... Я умру, але ж я не по-

соблятиму їй звідти вилазити. Тут сидітиму і ждатиму. А коли вона видряпаєть-

ся, то вже не буде так безпечно гратися над проваллям, так весело сміятися.

Стане тверда духом, міцна волею, а тоді я буду певна, що дитина моя вже не

загине в цьому жорстокому світі, а все переможе... (І. Липа)

20) На лісовій галявині красується ніжна квітка конвалія. Скромні дзвіно-

чки наче співають величальну пісню приходу найкращої пори року – ве-

сни, яка несе на своїх крилах надію, щастя, чистоту почуттів. За однією з ле-

генд, конвалія виникла від сміху лісової дівчини Мавки, яка вперше відчула

хвилююче почуття кохання. Тому квітка вважається провісницею щирих почу-

ттів, радості й любові. Квітка є символічною ознакою пробудження від довго-

го зимового сну чарівної природи. Бережливе ставлення до рослини – це збере-

ження неоціненних скарбів лісу. (Л. Наумко)

21) Барвінок є символом кохання. Барвінок символ радісної життєвої сили, ві-

чності буття, провісника весни та емблема невмирущої пам’яті. Барвінок

провісник весни. Його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки,

ні зимою від холоду, морозу і снігу. Рослина стала символом радісної життє-

вої сили, вічності, життєстійкості, життя, символ вічного усталеного бут-

тя. Україну можна назвати в буквальному розумінні – барвінковий край. Пре-

красна, осяйна ця рослина.Пам’ятаєте оті образні народні визначення рос-

лини: «Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе по-

бив, – його не займає»; «Все мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв»? У

різних місцевостях є свої народні назви: це і барвін, і барвін-зілля, і барві-

нець, і барвінок хрещатий, а лагідно – барвінонько, барвіночок і барвінчик, ба-

рвінчичок ... Ця дивовижна рослина – символ молодості, нев’янучого кохання,

пам’яті, вірності, вічності. (Л. Наумко)

22) Квіти – чудовий символ спілкування людей. Дарувати квіти – означає переда-

вати за допомогою квітів свої почуття, встановлюючи духовну близькість. Від-

значенню знаменних подій квіти надають особливої теплоти й урочистості. Не-

можливо уявити дні народження без квітів. Звичай дарувати квіти в день наро-

дження найбільш поширений. Життя, як відомо, – не вічне свято. Бувають у

ньому миті, що стискають серце болем. Квіти в цьому разі дають полегшення,

підбадьорюють хворого, сприяють його швидшому одужанню.  (Л. Наумко)

23) Ніяка ворожба відьми не могла розбити коханння. І ось прийшов день

весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благосло-

вення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу. Аж тут казна-зві-

дки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила

своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хви-

лю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до воро-

жки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а

та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її

син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло

зеленее зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом… А назвали його Бар-

вінком. І тягнеться він до хат. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний ві-

нок. (З легенди)

24) Любисток житель гір півдня Європи вже давно здобув права громадянства в

Україні. Існує повір’я про те, що любисток це зілля, яким можна причарувати

когось, примусити любити себе. Любисток співаний у піснях про нещасливе ко-

хання. Використовується він у народній м едицині як засіб від головного болю,

для лікування нервових та шлункових захворювань. Любистком україн-

ські дівчата мили волосся, щоб було густим і блискучим. (Л. Наумко)

25) Лілея, за давніми уявленнями, використовувалась у заклинаннях. З нею

Обходили пасовиська, щоб уберегти худобу здоровою, щоб стадо не роз-

ходилось. Відома ця рослина і як приворотне зілля. Не поспішаймо рвати цю

чудову квітку. Жаль, коли зів’яне така чудова біла краса. (За А. Кондратюком)

26) Кожен знайде заняття для себе: і любителі активного відпочинку, і відчайду-

душні екстремали, і поціновувачі природи. Карпати пропонують туристам весь

набір розваг узимку: катання на лижах, сноубордах, санчатах, захоплюючі піші

прогулянки, полювання, численні екскурсії. Важко уявити собі відпочинок у зи-

мових Карпатах без сходження на вершини. Цікаве, але й неймовірно небезпеч-

не заняття. (О. Воловець)

27) Найбільше щастя і радість у житті – це діти. Їх веселий сміх, життє-

радісні обличчя, повсякденні відкриття, безпосередність, цікаві очі не мо-

жуть не зворушити душу. Заради них ми готові на все. Але скільки треба

мудрості, сили, любові, щирості, терпіння, доброти вкласти в їхні серця,щоб ді-

ти виросли справжніми людьми. Адже від того, якими їх виховаємо, чому нав-

чимо, залежить не тільки їхнє майбутнє, але й наша з вами старість, зрештою і

майбутнє всієї країни. Тому так важливо сьогодні в школі і вдома приділяти ве-

лику увагу не тільки навчанню, а й активному вихованню дітей. (Н. Красоткіна)

28) Весна ще молода, усміхається святково й чисто, в її ледь чутному диханні

збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується й відро-

джується. Стоять верби, опушені зелененьким листям, і, здається, чують сплес-

ки журавлиних сурем у піднебессі, легенький, бентежний передзвін, прозорий,

кришталевий. Коли прийшла весна, коли війнула тобі в груди тонких, таких па-

м’ятних запахів, коли в мене все помолоділо, мов вербове пагіння над дніпров-

ською водою, то я знаю: очікуване прийшло, наче народжене силою бажання, і

наймення йому синя та золота весна на дніпровських кручах. (Є. Гуцало)

29) Хлопчик так захопився маревним видовищем, що навіть забув, чому вмостив-

ся на підвіконні. Отямився тільки тоді, коли почув гупання в сінях й батьків бас.

От тобі й довиглядався. Його санчата вже відірвалися від схилу гірки, їх

підхопила віхола, закрутила, завертіла й понесла в поле. (Г. Майстренко)

30) 1. Наша головна турбота перед Новим роком – збереження лісової кра-

суні ялинки від вирубування. (З журналу) 2. Т. Г. Шевченко збагнув праг-

нення, сподівання людей на краще майбутнє. Усі люди землі святкують день на-

родження великого сина українського народу. (З журналу) 3. Із знання свого

роду починається людина. А коріння її знаходиться в батьківській домівці, в ма-

теринській пісні. (В. Скуратівський) 4. Марять століттями старезні дуби уві

сні про долю краю. Вітер виграє в гіллі жорстким листям, тамує щебетання пта-

хів. (За І. Тільчуком)

* Слуховий диктант

1) Який урочистий стоїть ліс в осінньому вбранні. Дрімають дерева під останнім

теплим промінням. Клен ніжно шепоче жовтим листям. Біля великого пня вог-

нем палає горобина. У пишні шати вбралися велетні дуби. Зупинись на хвилин-

ку, прислухайся. Як цікаво в лісі! (За Ю. Старостенком)

2) Прийшла осінь. На полях скошено хліб. Поспускали довгі коси берізки на уз-

ліссі. Лише дубки щось лопочуть своїм цупким листячком. Серед стерні замету-

шились польові миші. Вони зносять на зиму зерно до своїх комірчин. Із завзят-

тям полює на мишей лисиця. Ось вона припала до землі і завмерла. З великим

терпінням чекає руда слушної хвилини. (За Ю. Старостенком)

3) Люблю розглядати лісове джерельце. Вода в ньому прозора-прозора. Дно за-

стелене блакиттю неба. Водна гладь, як дзеркало. У синій глибині віддзерка-

лює віття верби. (З журналу)

4) Рідна домівка… У цих словах всі людські сподівання. Про власну хату співа-

но в багатьох піснях. Тільки в рідних стінах людина почуває себе господарем.

Наші предки, заселяючи нові землі, вибирали мальовничі місця. Ці місця були

біля води, з багатими угіддями, зручні для оборони від ворога. Адже там мали

постійно жити їх родини. У народі говорять, що кожна людина за життя пови-

нна спорудити дім, посадити дерево, виростити дитину. (З журналу)

5) Український рушник! Як багато промовляє до нас це слово, яке воно рідне і

миле нам! Чи можна знайти у нас в Україні більш опоетизовану і по-

пулярну побутову реліквію? Хіба що наша українська пісня. Власне,

рушник – це та ж сама задушевна пісня чи дума, заспівана розмаїтими

засобами ткання, вишиття, вибійкою, в які наш народ вклав поетичну

душу. З давніх-давен у родинному житті українців відіграє першоря-

дну роль. (З журналу)

6) Начебто просто вода падала з неба, але відчуття було зовсім незвичайне. Во-

на змивала не тільки бруд і втому; небесна вода очищала людей зсередини, да-

рувала їм прощення за скоєні помилки. Чарівне обмивання стирало гіркоту з се-

рця, оновлювало і омолоджувало, давало і бажання продовжувати житття, і

сили на це. (Д. Глухівський)

7) Весна прийшла і принесла нове життя. Всюди чується голос весни: крапель,

дзюрчання струмочків веселе щебетання птахів. Коли вона вже зайняла свої во-

лодіння, починають прилітати птахи. (І. Пришвін)

8) Травень – місяць світлої зелені, буйного цвітіння садів. Із небесної блакиті, з

дерев і кущів линуть радісні пташині голоси. За синім сосновим бором займає-

ться рожева зоря. Хто любить світлі пісні ранкові, хай вийде в поле послухати,

як жайворонок дзвіночком вітає народження нового дня. В лісі ніжною

флейтою зустрічає схід сонця лісовий соловейко. (О. Пархоменко)

9) Весна – це дивовижне оновлення природи. Її ознаки помітні ще задовго до та-

нення снігів. Теплі передчуття навіює знайома картина синіючого небосхилу.

Усе наче застигло, причаїлося перед великою переміною. Та й рослинний світ у

тремкому очікуванні. (В. Сосюра)

10) Подорожник зустрічається на узбіччі доріг, на луках, поблизу помешкання, на

узліссі. Заготовляють подорожник під час цвітіння. При цьому намагаються не

пошкодити коріння. Сушать листя подорожника на горищах чи під іншим на-

криттям. Подорожник вживають для лікування різних хвороб. (З календаря)

11) У тінистому вільшанику, у вінку крислато-ажурної папороті, жовтим букетом

пишається болотяне верболіззя. Левади пропахли медовим ароматом. Бавляться

на них у веселому танку білі, салатові й голубенькі метелики, з досвітку до сме-

ркання заклопотано гудуть огрядні джмелі, трудівниці бджоли. Всім хо-

четься поласувати духмяним медом з розмаїтого травопілля! (М. Яценко)

12) Волошка – чудовий медонос. Раніше квіти волошок використовували

для одержання синьої та блакитної фарб, для приготування оцту. У на-

родній медицині пили його у разі захворювання печінки. Вірили, що во-

лошкові вінки, розвішені у хаті, відлякують цвіркунів, а розтерті на порошок

сушені квіти додають аромату тютюну. (В. Марусенко)

13) Сонячне світло залило срібну гладінь озера, вже прямими своїми проміннями

пробиваючи товщу води аж до дна, до глибин, до сонних ще від зимової спляч-

ки донних вод, того завмерлого на зиму життя, яке з весною завирувало по

всій поліській пущі – озерах і лісах, в болотах і ставках, у верховіттях дерев і в

підземних печерах, у найгустіших нетрях старого лісу, на галявинах (За Ю. По-

кальчуком)

14) Золота осінь

Осінній день. Земля вкрита килимом. Крізь віти дерев видніється синє

небо. Сонячним промінням зігріті золоті берізки та клени. Вони стоять

мов зачаровані в цьому лісовому царстві. Тільки стрункі сосни та ялинки пиша-

ються своїм зеленим гіллям. (37 слів) (З книги-календаря «Дванадцять місяців»)

15) Торкнулася невидимка своїм пензлем до дерев, кущів,  трав і вони одяглися в

розкішне казкове вбрання. Ось вкрився багрянцем клен. Мов свічки палахко-

тять білокорі берези. Пожовкло листя на ясенах, в’язах і осиках. Кораловими

китицями горить горобина, красується калина. Побувала осінь і біля річки, бо

золотом сяє вербове листя. Тільки ялинка так і не перевдяглася, а залишилася в

своєму зеленому платтячку. У дворі палав квітник  розмаїттям кольорів. За

ним виднівся багряний садок. Ясної тихої днини літає над землею, сідає на об-

личчя липуче павутиння. (І. Соколов-Микитов)

16) Відлітають журавлі

У золоті осінні дні відлітають у вирій журавлі. Через ліси, через поля летять

вони високо в небі. У глухому лісі сіли на ніч відпоч ити. Незабаром зійде над

лісом веселее сонце. Високо піднімуться журавлі. З ясного неба почуємо їхнє

прощальне курликання. До побачення, журавлі! 3гадуйте рідну землю

в далеких краях! (50 слів) ( За І. Соколовим-Микитовим)

17) Вітер споконвіку намагається прогнати осінь, вірніше, не осінь, а її

романтику. Його історія дуже сумна: колись він випадково потрапив до

літа і побачив там найпрекрасніше створіння – ромашку. І закохався, але осінь

зруйнувала його кохання … А інколи вітер – найвеселіший; він розганяє хмари

і дарує людям останнє проміння сонця. (А. Гаєвська)

18) Ліс восени

Який урочистий стоїть ліс в осінньому вбранні. Дрімають дерева під останні-

ми проміннями. Клен ніжно шепоче жовтим дистям. Біля великого пня вогнем

палає горобина. У пишні шати вбралися велетні дуби. Зупинись на хвилинку,

прислухайся. Як цікаво в лісі! (40 слів) (За Ю. Старостенком)

19) Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією суворою та казковою красою. Зда-

ється, все завмерло, але це оманливе враження. Усе нібито як завжди на моїй

вулиці, та в той самий час мене огортає ледь вловиме відчуття дива. Здається,

щось чарівне наближається. (К. Ушинський)

20) У цих ялин, виявляється, все життя вгорі. Там у багатстві шишок го-

сподарює білка, птахи шишкарі і, мабуть, ще багато невідомих мені істот.

Унизу ж, під ялинами, похмуро, чорно, і тільки бачиш, як летить лушпин-

ня: бо білки й шишкарі лущать ялинові шишки й добувають собі з них смачне

насіннячко. Таку насінину сюди заніс колись вітер, і вона впала під березою між

її оголеним корінням. Ялиночка почала рости, а береза прикривала її від палю-

чого сонця і морозів. Тепер ця ялинка обігнала березу й стоїть поряд з нею, ве-

рхівка до верхівки, переплівшись корінням.  (М. Пришвін)

21) Марійка виконала домашнє завдання. Старанно випрасувала плаття, почис-

тила взуття. Скоро сімейне свято. У бабусі через кілька днів день народжен-

ня. Марійка пішла на пошту і написала їй вітання. Листівку з поздоровленням

вона опустила в поштову скриньку. (З журналу)

22) 1. Кран величезний! Сьогодні ще зрання цеглу доставав на риштування.

(М. Познанська) 2. Тільки липа розквітне, то з неї цілющий мед для лі-

кування застуди бджілка миттю збере! (Е. Французова) 3. Цілий вечір

чапля по болоті чапа.Вибира на плаття білого латаття.(В. Крищенко)

23) Зайчик двором пробігав, І хитцем, без хизування,

У сніговика великий ніс украв.  Він зробив смачне снідання. (Г. Чубач)

24) 1. Період пробудження природи: від перших таловин на пагорбках і дорозпус-

кання бруньок на деревах весна підсніжників. (В. Пархоменко) 2. Яскраві вра-

ження від добре проведенного часу на зимових канікулах потім допомагають у

нелегкій справі навчання.3. Жовтень – провісник закінчення теплої пори та очі-

кування першого снігу. 4. Не сумуй, пора згасання зміниться порою цвітіння.

(Я. Шацька) 5. Дитячі в нас сердечка та щире в них чуття. Любити Україну бу-

дуть ціле життя. (М. Підгірянка) 6. І земля дзвінкіша навкруги стає, коли на-

слухає дудання моє. (В. Крищенко) 7. Йому додасть уміння звісно що – земне

тяжіння. (О. Орач) 8. Наймогутніше навіювання добра є приклад доброго жи-

ття. (Л. Толстой) 9. Золотим дощем сиплеться в оброблену ріллю важке насін-

ня. (І. Соколов-Микитов)

25) Клишоноге жабенятко а віконце – з павутиння,
з комишу зробило хатку, щоб од сонечка
проміння
з лопухів – м’яку підлогу, зранку хатку наповняло,
щоб не застудити ноги, жабенятка зігрівало. (А. Костецький)

26) 1. Людина, яка була безперечним улюбленцем своєї матері, через все своє

життя проносить почуття переможця і впевненості в удачу, які нерідко при-

зводять до дійсного успіху. (Зигмунд Фрейд) 2. Я так і думав: ви нездатні на

співчуття, на співпереживання. Це типово для людей, яких ніхто не любив у

дитинстві. (Амелі Нотомб) 3. Те, що ми є сьогодні, – це наслідок наших вчора-

шніх думок, а сьогоднішні думки створюють завтрашнє життя. Життя – це

породження нашого розуму. (Сіддхартха Гаутама) 4. Людина безсмертна за-

вдяки пізнанню. Пізнання, мислення – це корінь його життя, його безсмертя.

(Георг Вільгельм Фрідріх Гегель) 5. Велике питання життя як жити серед

людей. (Альбер Камю)

27) Тим, хто пізнати добро допоміг,

Тим, хто відкрив для нас тайни доріг,

Тим, хто нам крила дарує щодня,

Тим, хто відкрив нам жагу пізнання

Тим, чия праця важка, непроста,

Тим, чиє слово добром пророста,

Тим, хто відкрив нам науки світання

Наші святкові і щирі вітання! (Н. Красоткіна)

28) 1. Людина повинна вчитися таємниць життя у самого себе, а не сліпо вірити

в інші вчення. (Сіддхартха Гаутама) 2. Люблю природу, яка весною оживає, на-

повнює довкілля різнобарв’ям, голосами птахів, які повернулися після зими до

нас, перезимували зиму і тепер щебечуть, не втихаючи, бо раді теплу і сонцю,

зелені і птахам, бо скінчилося їхнє голодування. 3. Всю зиму залишалися брунь-

ки в одному положенні і були ледь помітні; тепер же вони починають швидко

наливатися, рости, скидають своє коричневе лушпиння і розгортаються в зелене

листя. (К. Ушинський)

29) В подяку за частування покажуть синички різні трюки: перекидання

вниз головою, скік вбік і інші. Із завзяттям полює на мишей лисиця.

Ось вона припала до землі і завмерла. З великим терпінням чекає руда

слушної хвилини. (За Ю. Старостенком)

30) 1. Приснився мені легкий вітрик, що пестив колосся, – а то ж мені моя мама
гладила волосся. (М. Підгірянка) 2. Дитинства дня без вороття пройшли – не

повернуть. Нам рідна щкола у життя прослала вірну путь. (С. Михалков)

3. У природі, куди не глянеш, весняні приготування, клопоти, нескінченні тур-

боти. (А. Чехов)

31) Здалеку, коли глянеш, стоїть така хатина, як молода в осінньому вінку. Стоїть

і жде весілля. Може, і справді завітають до такої старости, адже Осіньто най-

краща пора для сватання. (За І. Цюпою)

32) 1. Білий килим забуття, одубіння, отупіння все покрив, стискає все до най-

глибшого коріння. (І. Франко) 2. В грудях знов солодкії бажання, в грудях знов

устали поривання, і встала знов надія молода. (Б. Грінченко) 2. Масляна

це веселе проведення зими, осяяне радісним чеканням близького тепла,

весняного відновлення природи. (З календаря) 4. Напившись талої води і

теплого проміння, гостей запрошують сади на день свого цвітіння.

(А. Качан) 4. Що це? Ми сюди надійшли як на страту... Останнє поба-

чення... Поцілунок гірчить, мов полин… І все інше не матиме значення. (С. Со-

кольник)

33) Мене водило безвісті життя, переплелись, як мамине шиття,

Та я вертався на свої пороги, мої сумні і радісні дороги. (Д. Павличко)

34) 1. Лижник вийняв з кишені жменю насіннячка й висипав їх до підніжжя сні-

говика. Але ти поділися угощенням зі своїми друзями – білками, птахами! (З га-

зети) 2. Гляньте – наші малюки всі зібрались зрання. В нас віночки та стрічки,

празникові вбрання. (Н. Забіла)

* Пояснювальний диктант

1) Назва першого осіннього місяця пов’язана (пишемо апостроф) з вересом. У цей

час розпочинається (префікс роз-дієслово на -ться) масове цвітіння (м’який подовжений

приголосний на письмі позначається двома буквами) цієї чудової медоносної (бо мед) рос-

лини. Та все рідше (ріденький) вилітають з вуликів крилаті (бо крила в множи-

ні) трудівниці. Небо все частіше затягують хмари. Цей час знаменуєть зу-

стріччю (м’який подовжений приголосний на письмі позначається двома буквами) тепла

(бо тепло) з холодом. (З журналу «Барвінок»)

2) Неначе хто розкинув (?) пишний фантастичний квітник: кружало густого тер-

ну було ніби виткане з павутиння (?) та срібних ниток; розкидані (?) кущики со-

бачої бузини, папороті та бур’яну (?) стали схожі на невидані квітки, викувані зі

срібла; висока одним одна береза (?) спустила до самого долу розкішне (?) тон-

ке гілля (?), неначе розчесане (?) довге волосся (?), присипане срібним пилом.

(І. Нечуй-Левицький)

3) Вікові дуби розкинули (?) гілля (?) і стережуть (?) свої зелені (?) володіння (?).

Ступить у ліс (?) людина – і порушиться (?) мовчання (?) природи (?). (І. Приш-

він)

4) Писанка має багато кольорів (?): червоний (?) – радість життя (?),зелений (?)

воскресіння (?) природи (?), червоний з білим – родинне свято, мир,

Кожний символ має своє значення (?): трикутник – багаття (?), сон-

це – символ життя (?), колосся (?) – свята їжа. (З журналу)

5) Не (?) заходь у (?) приміщення (?), не почистивши взуття (?). Коли зайшов –

привітайся. Роздягнись (?), приведи в (?) порядок свою зачіску, розчеши (?)

волосся (?). Перед тим, як сісти за (?) стіл, мий руки з (?) милом. Після прийому

(?) їжі чисть зуби. (З журналу)

* Теоретичний диктант (З журналу)

12 правильних відповідей – 12 балів

1) Засіб спілкування – це ... (мова).
2) Використання засобів для спілкування – ... (мовлення).
3) Розгорнуте усне або писемне мовлення однієї особи – ... (монолог).
4) Розмова між двома або кількома особами – ... (діалог).
5) Усне висловлювання думок і поглядів – ... (говоріння).
6) Сприймання чого-небудь записаного літерами – ... (читання).
7) Передача слів і текстів за допомогою літер – ... (письмо).
8) Слухання й розуміння слів і текстів – ... (аудіювання).
9) Той, хто надсилає комусь листа, телеграму, посилку – ... (адресант).
10) Той, з ким ми вступаємо в розмову, кому пишемо листа чи телефонуємо – ...

(адресат).
11) Мовлення має дві форми – ... (усну і писемну).
12) Обстановка спілкування може бути ... (офіційною чи неофіційною).

Опис документу:
Пропоную колегам добірку текстів для диктантів з виконанням граматичних завдань при роботі над правилом написання подвоєних букв в словах.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Професійний розвиток педагогічних працівників. Як навчати дорослих ефективно? »
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти