У 1905-1907 рр. Російська імперія стала ареною демократичної революції. Не погоджуючись на проведення вкрай необхідних соціально-економічних і політичних реформ, царський режим зробив цю революцію неминучою. При цьому майже все, що піднімало на революцію населення Росії, підштовхувало на виступ проти влади й українців.
Російська революція розпочалась у столиці імперії Петербурзі 9 січня 1905 р. Події негайно перекинулися в українські губернії. Піднімали повстання селяни, страйкували робітники, бунтувалися військові.
Не маючи іншого виходу, царизм пішов на поступки. 17 жовтня 1905 р. було опубліковано царський Маніфест, який «дарував» народу політичні права й свободи і обіцяв скликання законодавчого органу - Державної думи. Туди також обрали представників від Наддніпрянської України, які утворили Українську трудову громаду. Українці намагальися піднімати гостріф питання із трибун Думи : аграрне, соціальне, національне. однак третьочервневий переворот 1907 року (розпуск ІІ Державної Думи) перекреслив сподівання українців і всього революційного руху.
