Сьогодні, в цю травневу днину, школа ніби притихла. На серці тривожно і радісно. Радість в тому, що ви подорослішали, зміцніли, закінчили перший ступінь навчання і готові йти далі нелегкою стежиною шкільної науки.Шкільні роки – це багато днів… Багато ранків ви прокидались, не додивившись солодких снів, і йшли знайомою стежиною до школи. І хоч частенько сонечко кликало вас на вулицю, у ліс, на річку, ви прямували до школи.Скільки контрольних робіт ви виконали, скільки диктантів написали, поки настав цей день. Скільки екскурсій, цікавих зустрічей і свят провели!І ось проходить майже останній навчальний день за шкільною партою. Та впевнена, що кожен з вас пам’ ятає той далекий погожий осінній ранок, коли ви – хто з радістю, хто зі сльозами на очах та острахом перед невідомим,- вперше прийшли до гарної, світлої будівлі під назвою «Школа».А час летить від вечора до рання—В минуле вже немає вороття.Ваш поїзд мчить з маленької країни «Дитинства". У велику країну "Юного життя".











