і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Плани – конспекти уроків з інформатики 7 клас

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Плани – конспекти уроків

Катеринівська ЗШ І – ІІІ ступенів

Інформатика

Плани – конспекти уроків

7 клас

Вчитель : Лопушнян С. М.

Календарно – тематичне планування

з/п

ТЕМА УРОКУ

Кількість годин

Орієнтована дата

І. Вступ.

2

Тема 1. Вступ. Інформація та інформаційні процеси.

2

1.

Інформатика. Поняття інформації. Інформація та повідомлення. Властивості інформації. Носії повідомлень, форми та способи подання повідомлень. Інформація та шум і їх взаємоперетворення.

1

2.

Основні етапи становлення і розвитку обчислювальних систем від абака до комп'ютера. Сфери застосувань сучасної комп'ютерної техніки.

1

ІІ. Інформаційна система

3

Тема 2. Інформаційна система

3

3.

Правила поведінки в комп'ютерному класі та техніка безпеки при роботі з комп'ютером. Правила підготовки комп'ютера до роботи

Структура інформаційної системи. Апаратна й інформаційна складові інформаційної системи. Взаємозв'язки апаратної та інформаційної складових. Основні пристрої апаратної складової інформаційної системи, їх призначення.

Практична робота № 1. «Початок і закінчення роботи з комп'ютером»

1

4.

Процесор. Основні функції процесора. Пристрої введення – виведення повідомлень. Клавіатура. Дисплей. Принтер. Сканер. Призначення контролерів і адаптерів. Модем і його призначення. Поняття про комп'ютерні мережі.

1

5.

Пам'ять комп'ютера. Внутрішня та зовнішня пам'ять комп'ютера. Оперативна пам'ять комп'ютера. Зовнішні запам'ятовуючі пристрої комп'ютера. Дискові накопичувані, їх основні характеристики. Розміщення повідомлень на дискових накопичувачах

1

ІІІ. Операційні системи.

5

Тема 3. Операційні система.

5

6.

Поняття файлу. Ім'я і розширення імені файлу. Каталоги (папки) файлів. Зарезервовані імена зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв

комп'ютера.

1

7.

Поняття операційної системи (ОС). Функції та склад ОС. Поняття інтерфейсу ОС. Різні види інтерфейсів. Основні об'єкти, що опра­цьовуються за допомогою ОС. Правила роботи з об'єктами. Властивості об'єктів, набір операцій над об'єктами. Меню. Запуск у роботу
програм, що працюють під управлінням ОС. Основні вказівки ОС для роботи з файлами, папками, дисками. Пошук, зберігання, вилучення, переміщення, копіювання та перейменування файлів

1

8.

Практична робота № 2. «Робота з об'єктами на робочому столі: виділення, переміщення, перегляд властивостей, створення, перейменування, вилучення. Робота з вікнами.»

1

9.

Поняття про комп'ютерні віруси. Класифікація комп’ютерних - вірусів. Профілактика і боротьба з комп'ютерними вірусами. Антивірусні програми, їх класифікація та принципи роботи. Знайомство з роботою антивірусних програм. Захист інформації. Поняття про стиснення даних. Архівація файлів. Програми для роботи з архівами. Створення архівів. Додавання файлів до архіву. Перегляд вмісту архівів. Вилучення та переписування файлів із архіву.

1

10.

Тематичне оцінювання. «Інформаційна система. Операційні системи». Тестування.

1

IV. Програмні засоби загального призначення Програмні засоби загального призначення

8

11.

Програмні засоби загального призначення. Текстові редактори. Текстовий редактор Блокнот.

Практична робота №3 «Створення тексту. Редагування тексту».

1

12

Текстовий редактор WORD. Редагування тексту. Робота з текстовими файлами.

1

13.

Практична робота №4 «Створення тексту. Редагування тексту. Робота з фрагментами тексту: виділення, копіювання, перенесення».

1

14.

Графічний редактор та його призначення.

1

15.

Практична робота № 5 «Робота з графічним редактором. Створення малюнків»

1

16.

Комп'ютерні мережі. Електронна пошта.

Практична робота № 6 «Створення електронних повідомлень. Пересилання повідомлень електронною поштою. Перегляд повідомлень, що надійшли електронною поштою».

1

17.

Тематична атестація з тем «Програмне забезпечення загального та навчального призначення. Комп'ютерні мережі. Електронна пошта».

1

1

18.

Підсумки за рік

1

Урок 1

Тема: Інформатика. Поняття інформації. Інформація та повідомлення. Властивості інформації. Носії повідомлень, форми та способи подання повідомлень. Інформація та шум і їх взаємоперетворення.”

Мета: дати визначення інформатики, ознайомити з поняттям інформації і повідомлення, розповісти про взаємозв’язок інформації і повідомлення; розібрати поняття інформаційних процесів, їх структури.

Обладнання: плакат “Властивості інформації”.

План

І. Вивчення нового матеріалу.

  1. Предмет інформатики.

  2. Поняття інформації. Властивості інформації. Види інформації.

  3. Інформація і повідомлення. Види повідомлень.

4. Носії повідомлень, форми і способи подання повідомлень.

5. Інформація і шум та їх взаємоперетворення.

ІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Вивчення нового матеріалу.

  1. Предмет інформатики.

Інформатика — це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі і суспільстві, методи та засоби одержання, зберігання, обробки, передачі, опрацювання, використання, захисту інформації та управління інформаційними процесами.

Інформатика (інформаційна автоматика) сформувалася як наука завдяки розвитку комп'ютерної техніки.

Інформатика – практична наука. Її досягнення повинні проходити підтвердження практикою і прийматись у тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності.

Інформатика — динамічна наука, що інтенсивно розвивається та суттєво впливає на розвиток інших наук і технологій.

Слово інформатика походить від французького слова Informatique (об’єднання термінів “інформація” і “автоматика”), що виражає її сутність, як науку про автоматичну обробку інформації. Крім Франції термін “інформатика” використовується в ряді країн Східної Європи. В більшості країн Західної Європи і США використовуються інші терміни Computer Science (наука про засоби обчисленої техніки).

У якості джерел інформатики називають дві науки - документалістику і кібернетику.

  1. Поняття інформації. Властивості інформації.

Види інформації.

У означені поняття “інформатика” присутнє слово “інформація”.

Термін “інформація” походить від латинського informatio, що означає пояснення, виклад, тлумачення.

Поняття “інформація” в інформатиці є одним із основних (як, наприклад, “пряма” в геометрії, “число” в арифметиці тощо). Тому дати йому означення неможливо, його можна лише пояснити або описати.

Інформація — це відомості про об'єкти навколишнього світу, які сприймаються людиною, твариною, рослинним світом або спеціальними пристроями і підвищують їх рівень інформованості.

Інформація може носити різноманітний характер і призначатися як для живих організмів, так і для різних машин.

Приклади:

Фас! – інформація для собаки;

Сигнал точного часу – інформація для людини;

Ключі від квартири – інформація для механічного замка.

Існують різні форми подання інформації – у символьному, текстовому, графічному вигляді. Є інші форми, наприклад, звукова, відео...

Будь-яку речовину можна охарактеризувати за допомогою її властивостей, наприклад, тверда, легкоплавка, білого кольору тощо. Інформація також має властивості, але вони не настільки очевидні, як властивості речовини.

Властивості інформації

Інформація повинна мати визначені властивості, щоб бути вико­ристаною суспільством.

Цінність інформації інформація дає максимально можливу користь для досягнення мети. Спробуйте замислитися над тим. Чому деякі люди відразу реагують на певну інформацію, тоді як інших ця інформація залишає байдужими. Чому біржовий маклер, почувши про падіння цін на акції, помчить продавати їх, а пересічний громадянин тільки позіхне на цю звістку? Річ у тому, що інформація буває корисною і несуттєвою (у певному розумінні її можна назвати непотрібною). Відомості, корисні для однієї людини, виявляються непотрібними для іншої, оскільки вона не може їх використати.

Достовірність інформації – інформація з такою властивістю правдива, відповідає істинному стану речей, надає відомості про подію, яка мала місце або може відбутися.

Якщо ви дізналися про повінь у Карпатах з інформаційної телепрограми, у якій показано наслідки повені, така інформація, швидше за все, буде достовірною. А якщо ви почули від приятеля про виверження вулкана в українських степах. То цю інформацію можна відразу визнати недостовірною.

Повнота інформаціїінформація з такою властивістю надає весь об'єм відомостей про те, що обговорюється

"На обід були борщ, котлети і компот", "Я живу в Україні, у селі Катеринівка Кіровоградського р – ну, Кіровоградської області — це приклади повної інформації. Припустимо, що ви зібралися на південь до моря, але з місцевого прогнозу погоди дізналися про очікуване похолодання. Чи досить цієї інформації, щоб відмінити від’їзд? Очевидно, ні, оскільки, по-перше, погода на далекому півдні може не залежати від погоди у вашому місті, а, по-друге, ви поки що не знаєте, наскільки тривалим виявиться похолодання. Тобто у даному разі інформація про погоду є неповною.

Актуальність інформаціїінформація з такою властивістю надходить саме в той час, коли в ній є потреба.

"Поїзд до Києва відходять через 15 хвилин". Для вас важлива інформація про час відправлення поїзда, на якому ви маєте їхати. Однак ця інформація втрачає свою актуальність після того, як поїзд (на який ви, можливо, не встигли) уже вирушив. Інформація про відправлення вашого поїзда важлива (або корисна) для вас, але є непотрібною для іншої людини.

Доступність інформації— інформація з такою властивістю зрозуміла і завдяки цьому може бути використана. Інформація стає доступною лише за умови можливості розпізнавання знаків і сигналів, за допомогою яких вона передається. Коли у приміщенні вокзалу повідомляють про прибуття поїзда, а ви не можете розчути це оголошення через шум у залі – це означає, що інформація не задовольняє вимозі розпізнаваності.

Попередні приклади інформації мають властивість доступності (ясності).

Наприклад, дворічній дитині буде неясна така правдива, повна і своєчасна інформація “Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів”.

Відсутність одній з цих властивостей робить інформацію неко­рисною і навіть шкідливою. Наприклад: "Завтра о шостій годині ранку почнеться кінець світу" — інформація має властивості ясності, своє­часності, повноти. Відсутня тільки вірогідність. Можна уявити, якої біди наробить така "інформація"!

Інформація має ще одну цікаву особливість - нею можна ділитися з ким завгодно і скільки завгодно разів, а її менше не робиться.

Види інформації

Існують такі види інформації:

  1. текстова - інформація, яка міститься в усій друкованій літературі або відображається технічними пристроями у вигляді текстів;

  2. графічна - картини, малюнки, графіки, діаграми, схеми, відеоінформація;

  3. звукова - усне мовлення, музичні мелодії, шумові ефекти;

  4. чисельна - набори числових даних;

  5. складна – відео кліпи, спектаклі, концерти.

3.Інформація і повідомлення. Види повідомлень.

Інформація передається за допомогою повідомлень. Повідомлення бувають усними, письмовими, у вигляді малюнків, жестів, спеціальних знаків (азбука Морзе, світлові сигнали і прапорці) та багато іншого.

За допомогою повідомлень проводиться обмін інформацією між людьми, між людьми і машинами, між машинами; обмін сигналами у тваринному і рослинному світі від клітини до клітини, від організму до організму тощо.

З часу, коли на Землі з'явилися живі істоти, все більшого значення для існування набувають отримані відомості про об'єкти навколишнього світу. Хижак у лісі не виживе, якщо не буде знати, де шукати здобич, Усі зайці загинуть, якщо не будуть вміти заплутувати свої сліди і вчасно вті­кати від вовків і лисиць. Бджола знає, де шукати квіти і як з них збирати нектар. Навіть дерево "знає", коли одягати листя і коли його скидати.

Відомості стають інформацією, коли вони фіксуються у вигляді малюнка або тексту на скелі, папірусі, пергаменті З виникненням писем­ності інформація стала передаватися у вигляді письма і друкованих текстів: газет, журналів, книг. Для передачі інформації почали використовувати телефон і радіо.

Різноманітну інформацію люди (і машини) збирають, обробляють, зберігають і передають іншим людям ( машинам) для використання, Таким чином здійснюються основні процеси нагромадження, обробки і розповсюдження інформації.

З розвитком цивілізації до відомостей про природу додалися інформація про створені машини, апарати, прилади, технологічні процеси, наукові відкриття... Написані романи, повісті, вірші. Створені картини, скульптури, архітектурні ансамблі... Винайдено кіно і телебачення, телефакс і супутниковий зв'язок...

Що ж таке інформація в сучасному розумінні?

Приклади:

  • класний журнал містить інформацію про учнів (прізвища, імена та по батькові, де і коли народилися, адресу, відомості про батьків, дані про успішність);

  • телевізор передає інформацію про новини у політичному і громадському житті нашої країни і за кордоном;

  • супутник автоматично збирає і передає на Землю інформацію про стан атмосфери і космічного

  • батько показує синові будову трактора, вчить їздити на ньому і підтримувати трактор у робочому стані.

Інформація передається від людини до людини, від людини до автомата, від автомата до людини, від автомата до автомата.

Наприклад:

Продаж квитків

1) від людини до людини: пасажир передає касиру інформацію про № потягу, час відправлення, дату, кількість квитків, тип вагону, станція призначення;

2) від людини до комп’ютера: касир вводить необхідну інформацію в комп’ютер;

3) від комп’ютера до комп’ютера: комп’ютер касира передає інформацію у вигляді електричних сигналів в центральний комп’ютер;

4) знову від комп’ютера до комп’ютера: центральний комп’ютер передає інформацію про наявність місць в комп’ютер касира у вигляді електросигналів;

5) від комп’ютера до людини: на екрані комп’ютера касира відображується інформація про наявність місць у вигляді букв і цифр;

6) від людини до людини: касир повідомляє пасажиру інформацію про наявність місць.

Відповідність між повідомленням і інформацією не є взаємнооднозначною. Одну й ту саму інформацію можна передати за допомогою різних повідомлень, наприклад, різними мовами. З іншого боку, одне й те саме повідомлення може сприйматись по-різному, тобто може передавати при цьому різну інформацію. Наприклад, різні люди, читаючи одну й ту саму статтю, отримують різну інформацію залежно від рівня сприйняття, підготовленності тощо.

Таким чином, інформація залежить від того, як трактується повідомлення, за допомогою якого вона передається.

4.Носії повідомлень, форми і способи подання повідомлень.

Обмін інформацією у вигляді повідомлень здійснюється у мовній формі. Мовні повідомлення можуть передаватись різними способами: усно, письмово, на дотик.

У науці і техніці використовують багато штучних мов, сформованих формальним чином. Вони використовуються для опису і побудови певних теорій, для передачі інформації між технічними пристроями, для фіксації алгоритмів тощо.

Особливе значення в історії людства має винайдення способу передавання та збереження повідомлень за допомогою довготривалих носіїв інформації. Подання інформації на таких носіях називається письмом. Прикладом може бути письмо, що сприймається зором і створюється ручними або механічними засобами, письмо, що сприймається на дотик сліпими. Фіксація зображень, наприклад, у кіно чи на наскальних малюнках також є письмом. Листи і газети – один із найстаріших прикладів передавання інформації через записи на довготривалих носіях. Телеграфні коди у вигляді послідовностей крапок і тире, сигнали світлофора, біологічні та електричні імпульси, звукові сигнали, фотографії, кінофільми тощо – це все приклади носіїв інформації.

Кожний об’єкт живої чи неживої природи має деякі властивості: розмір, колір, запах, густину тощо. Отже, він несе (зберігає) певну інформацію. Інакше кажучи, він є джерелом , або носієм, інформації. Цю інформацію можуть сприймати інші об’єкти, наприклад, люди за допомогою органів чуття.

Носій інформації – це природне або штучне середовище, в якому зафіксована інформація.

Форми і способи подання повідомлень

Символьна форма подання інформації є найбільш простою, в ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, ранковий крик півня, різні жести, скорочення і позначення у формулах тощо.

У символьній формі використовуються букви, цифри, знаки. Але кожний символ має своє значення.

Наприклад: літера V може означати швидкість або об'єм; знак "!" у червоному колі означає "Попереду небезпека!".

Від зміни послідовності символів інформація, відображена у символь­ній формі, свого значення не втрачає.

Текстова форма подання інформації є більш складною. Ця форма передбачає, що зміст повідомлення передається не через окремі символи (цифри, букви, знаки), а їх сполученням, порядком розміщення. Послі­довно розташовані символи утворюють слова, які у свою чергу можуть утворювати речення

У текстовій формі зміст інформації істотно змінюється залежно від порядку послідовності символів, Так, слова "кіт" і "тік" мають однакові символи, але містять різну інформацію. Текстова інформація використо­вується у книжках, брошурах, газетах, журналах тощо,

Графічна форма подання інформації, як правило, має найбільший об'єм. До цієї форми належать фотографи, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма найбільш інформативна. Наприклад, картина Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану" дає глядачу стільки відомостей про своїх героїв (побут, одежа, зброя, обличчя, характер ...), що ні одним текстом не описати. Мабуть, тому, коли беремо в руки нову книжку, перш за все шукаємо в ній малюнки, щоб створити про неї найбільш повне враження.

Інформацію можна подавати одним із способів: літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, скульптурами, звукозаписом, відеозаписом, кінофільмами.

5.Інформація і шум та їх взаємоперетворення.

Повідомлення, яке не несе інформації, несе шум. Іншими словами, якщо повідомлення не підвищує інформованість об’єкту, то воно несе інформацію. Наприклад, в кімнаті двоє: батько слухає новини по телевізору, син вголос вчить вірш. Син не сприймає новини з телевізора, і його інформація для нього є шумом. Очевидно, що і батько старається зосередитись на новинах, і голос сина для нього теж є шумом. Коли ж почали передавати спортивні вісті, син захотів почути результати останніх матчів з футболу, переключив свою увагу на телевізор, і для нього шум від телевізора перетворився в інформацію. І для батька голос сина з коментарем до чергової перемоги команди “Динамо” перестав бути шумом.

Шумом є також повідомлення, що сформульовані невідомою для об’єкта мовою або містять невідомі терміни. Але для тих, хто розуміє цю мову або знає зміст цих термінів, це повідомлення є інформацією.

У процесі передачі інформація може спотворюватись або витрачатися в різноманітні дії зовнішніх факторів, наприклад, дії електромагнітних полів.

Ми можемо чути спотворений звук по телефону, спостерігати вплив атмосферних шумів у радіо, спотворення телевізійного зображення тощо. Для покращення рівня захисту від шумів створені спеціальні методи, наприклад під час повідомлень використовують додаткові символи, які не мають реального змісту, але служать для контролю за правильністю отриманого повідомлення.

ІІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Контрольні запитання:

  1. Що вивчає інформатика?

  2. Коли інформатика сформувалась як наука?

  3. Яке поняття в інформатиці є основним?

  4. Чи можна дати означення поняттю “інформація”?

  5. За допомогою чого передається інформація?

Домашнє завдання:

Вивчити матеріал за конспектом.

Обладнання: “Властивості інформації”.

Урок 2

Тема: “Основні етапи становлення і розвитку обчислювальної техніки від абака до комп’ютера. Сфери застосування сучасної комп’ютерної техніки.”

Мета: ознайомити учнів з історією розвитку ЕОМ, поколіннями ЕОМ, їх основними характеристиками, типами комп’ютерів, розповісти про основні галузі застосування комп’ютерів.

Обладнання: таблиця “Покоління обчислювальної техніки”

План

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

        1. Історія розвитку обчислювальної техніки.

        2. Характеристики поколінь ЕОМ. Типи комп’ютерів.

        3. Основні галузі застосування ЕОМ.

ІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

              1. Історія розвитку обчислювальної техніки.

Як відомо у давнину люди користувались найпростішими засобами обчислень6 пальцями рук і ніг, фалангами пальців рук. Найпримітивнішими технічними пристроями були дерев’яні палички із зарубками, які називались бірками. шкіряні ремені та шнурки з вузликами. Вони були призначені для зберігання інформації. Первісні форми торгівлі зумовили появу перших пристроїв для перетворення інформації – різних рахівниць, найдавнішою з яких вважається абак.

Обчислювальні пристрої історично поділяються на механічні, електромеханічні та електронні.

Механічні пристрої.

Абак винайшли у Китаї. Дослівно – це дошка, вкрита порохом, на якій легко було робити позначки. Таку дошку, на відміну від бірок, використовували багаторазово. Деякі різновиди абака мали заглиблення, куди вкладали камінці. Заповнюючи пристрій камінцями і переміщуючи камінці, виконували дії додавання та віднімання. За цим принципом створено рахівниці, де на декілька стрижнів, що символізують розряди, нанизано по 10 кісточок, що символізують одиниці. Донедавна їх використовували для найпростіших обчислень, а згодом вони були витеснені калькуляторами та іншими електронними засобами.

Дослідження в асрономії потребували для обчислень складніших пристроїв. У 1614 р. Джон Непер винайшов логарифми. Через 6 років була створена логаріфмічна лінійка, яка давала змогу швидко, але наближено, множити і ділити числа.

У 1623 р. німецький астроном Вільгельм Шикард винайшов першу механічну обчислювальну машину, але вона згоріла.

Збереглася машина, яку сконструював у 1642 р. французький вчений Блез Паскаль (доречі, йому тоді було тільки 18 років і створив він цю машину для полегшення роботи його батька). Ця машина навіть сьогодні може додавати й віднімати багатозначні числа точно, без похибок. на честь Паскаля названа одна з мов програмувань високого рівня.

Наприкінці 17 ст. – у1673р. – німецький вчений Готфрід Лейбніц удосконалив пристрій Паскаля. Нова машина виконувала операції множення та ділення. Модернізована багатьма винахідниками механічна машина дійшла до наших днів у вигляді арифмометрів (їх лише у 80-х роках минулого століття витіснили з широкого вжитку електронні пристрої).

Перший крок до створення сучасних комп’ютерів зробив англійський математик Чарльз Беббідж. З 1820 по 1856 р.р. він працював над розробкою обчислювальної машини, яку назвав аналітичною. Машина повинна була розв’язувати складні арифметичні задачі, виконуючи необхідні дії з даними. Але Ч.Беббідж мети досягти не зумів, оскільки проект значно випередив свій час. Однак іншими обчислювальними пристроями, які він створив, зокрема, різницевою машиною, послуговувалися тривалий час.

Основні ідеї Ч.Беббіджа щодо будови та роботи машини – пристрої введення-виведення. пам’ять та арифметичний пристрій (вдало названі відповідно “складом” та “млином”), дані, умовна передача керування залежно від отриманого результату – були настільки добре розроблені, що коли через сто років з’явився перший комп’ютер, він дуже нагадував аналітичну машину.

Учениця Ч.Беббіджа Ада Лавлейс, дочка шотландського поета Джорджа Байрона, перша сформулювала принцип програмної роботи аналітичної машини. Цей принцип полягав у тому, що машина повинна була працювати за командами, що надходили б з перфокарт. Декілька команд становили програму. Отже, Аду Лавлейс слушно вважають першим в світі програмістом. На її честь названо одну з сучасних мов програмування – Ада.

Електромеханічні машини.

Наприкінці 19 – на початку 20 ст. були винайдені електричні обчислювальні машини.

Американець Герман Голеріт сконструював машину-табулятор, яка опрацьовувала інформацію, занесену на перфокарти. Опрацювання результатів перепису населення США в 1890р. за допомогою таких табуляторів засвідчило їхню високу ефективність. після цього Г.Голеріт заснував фірму. що виготовляла табулятори.

У 1936 р. англійський учений Алан Т’юринг теоретично довів можливість створення універсальної машини.

Винахідником автоматичної обчислювальної машини вважають німецького вченого Кондрада Цузе. У Німеччині машину на базі електромагнітних реле побудували в 1941 р. Ця машина всю війну працювала на створення зброї, тому тоді про неї ніхто не знав.

В 1943 р. американський вчений Говард Айкен, використовуючи креслення Беббіджа, створює аналогічну машину “Марк 1”. Ця машина була створена на фірмі ІВМ. Їх використовували для обчислень під час роботи над створенням атомної бомби, а також для розрахунків траєкторій ракет.

На цьому закінчується період доелектронних машин.

Електронні машини

Під час другої світової війни професор Дж. Атанасов та його асистент К.Беррі (США) для побудови логічних схем з успіхом використали електронні радіолампи і створили першу електронну обчислювальну машину, яка називалась “АВС”. Ця машина могла розв’язувати лише специфічні задачі, тому вона ще не була універсальною.

Першу універсальну електронну обчислювальну машинуЕНІАК” сконструйовано на замовлення міністерства оборони США в 1946 р. групою інженерів під керівництвом Джона Моучлі і Джона Преспера Еккерта. Маса “ЕНІАК” була ЗО т. Вона містила 18 тисяч радіоламп, через велику кількість випромінюваного тепла вимагала потужних кондиціо­нерів, швидкодія — 5 тисяч операцій за секунду. Програму роботи набирали вручну перемикачами і кабелями на спеціальному полі. Комп'ютер працював ненадійно, кожної години виходив з ладу. Тим не менше на ньому виконували найскладніші на той час розрахунки. . під керівництвом ДЖ.Моучлі та ДЖ.Еккерта. Власне з цього часу й починається доба комп’ютерів. Універсальність означає, що машина призначена для розв’язування різноманітних задач.

На перших комп’ютерах у випадку заміни однієї програми іншою потрібно було робити комутацію (змінювати спосіб з’єднання) блоків машини. Цей недолік усунув конструктор Моріс Вілкс з Англії, побудувавши у 1949 р. машину “ЕДСАК” (Він був створений в Кембріджському університеті (Англія)), де вперше реалізував сформульований Джоном фон Нейманом принцип зберігання програми у пам’яті машини. Американський математик Джон фон Нейман запропонував записувати програму в електронну пам'ять комп'ютера дяя її виконання. Досить з архіву занести програму в пам'ять — і комп'ютер готовий до роботи. Оскільки електронна пам'ять працює швидше, виконання програми із пам'яті різко збільшило швидкодію комп'ютера. З того часу в усіх комп'ютерах інформація, що обробляється, і необхідні для цього програми знаходяться в оперативній в пам'яті.

У 1951 р. на базі цієї ідеї в США почався серійний випуск універсальних комп’ютерів марки “ЮНІВАК”.

Основоположником обчислювальної техніки в СРСР і на Україні був академік Сергій Олексійович Лебедсв. Під його керівництвом в 1947 році був створений перший в Європі комп'ютер. Це відбулося в Електро­технічному інституті в Києві. Він називався “МЭСМ” (мала електронно-обчислювальна машина). Пізніше, уже в Московському інституті точної механіки і обчислювальної техніки С.О.Лебедев керував створенням найшвндкодіючої у світі на той час великої електронно-обчислювальної машини “БЭСМ-6” (1952 рік).

2. Характеристика різних поколінь ЕОМ.

З появою на початку 40-х років комп'ютери постійно розвивались і вдосконалювались в галузі елементної бази, точної механіки, технічних засобів, магнітних носив інформації, системного і прикладного програм­ного забезпечення

Жоден технічний пристрій не удосконалювався так швидко, як комп’ютери. Кожні 10-12 років відбувалися суттєві зміни у їхніх конструкціях та способах виробництва. Нові моделі швидко витісняли застарілі. Можливості та сфери їх застосування щораз розширювалися, а на відміну від інших пристроїв, наприклад. телевізорів чи автомобілів, собівартість і ціна постійно знижувались.

Радіолампи були елементною базою для перших комп'ютерів. Радіолампа мала розмфи теперішньої електрнчної освітлювальної лампи, випромінювала багато теплової енергії, займала багато місця.

Розвиток електроніки відбувався в напрямку мікромініатюризації елементної бази: транзистори (50-і роки) мали розмір з горошину, інтегральні схеми (кінець 60-х років) поєднували в невеликому об'ємі тисячі і десятки тисяч транзисторів, інтегральні схеми великої інтеграції (кінець 70-х років) містили в одному корпусі завбільшки як пластинка жувальної гумки сотні тисяч і навіть мільйони електричних елементів, які виконували тисячі обчислювальних функцій.

Разом з елементною базою зменшувались розміри комп'ютерів, збільшувались їх швидкодія, надійність, об 'єми пам'яті.

Коли кажуть про покоління, то в першу чергу кажуть про історичний портрет ЕОМ.

Фотографії, які вклеєні в паспорт з часом показують, як змінилася одна і таж людина. Так само і покоління ЕОМ представляють серію портретів обчислювальної техніки на різних етапах її розвитку.

В розвитку комп 'ютерів визначають п’ять поколінь в залежності від використаної при їх виробництві елементної бази.

Комп’ютери 1-го покоління мали елементною базою вакуумні радіолампи. Такі комп'ютери вимагали для свого розміщення великі приміщення з кондиціонерами для охолодження. Комп'ютери буди дуже громіздкі, ненадійні, мали невелику швидкодію (декілька тисяч операцій за секунду). Ці машини мали невелику оперативну пам’ять (4К слів по 45 біт). Важила така машина десятки тонн. Для охолодження машини використовували потужні вентилятори. Програми для них розроблялись в машинних кодах. Програми з одних комп'ютерів не підходили для інших. Введення даних і програм проводилось за допомогою набірних плат із штекерами та перфокарт. Інформа­ція зберігалася на широких магнітних стрічках і на магнітних барабанах. Доступ до машини мали тільки спеціалісти-професіонали. Але навіть ці ЕОМ працювали в 600 тис. разів швидше, ніж настільні клавішні обчислювальні машини.

Комп’ютери 2-го покоління з кращими характеристиками з'яви­лись у 1955 р. з появою транзисторів. Транзистори значно менше від ламп і споживають значно менше енергії. Габарити комп'ютера зменшились і для його розміщення достатньо було машинного залу. За пультом такого комп 'ктера працював один оператор, з'явились нові нагромаджувачі на магнітній стрічці, електрифікована друкарська машинка для керування роботою, введення даних і програм здійснювалось "для людини ". З’явилися мови прогамування високого рівня та програмне забезпечення. Програмування стало доступним і для непрофесіоналів у галузі комп’ютерів. Були заздалегідь розроблені програми розв’язування найбільш типових задач. Швидкодія машини досягала сотні тисяч оп/с. Значно збільшилася оперативна пам’ять (до 64 Кслів).

На Україні в інституті кібернетики під керівництвом академіка Глушкова В.М. були створені комп'ютери "Мир-1” і "Мир-2”, які на той час мали вражаючі технічні характеристики.

В комп’ютерах 3-го покоління замість транзисторів застосовуються інтегральні схеми (чіпи), у яких на одній кремнієвій пластині розміщуються десятки, сотні і тисячі елементів на одному квадратному сантиметрі.. Розміри комп'ютера зменшились до розмірів кількох шаф, швидкодія збільшилась до мільйонів операцій за секунду. На комп'ютері змогли одночасно працювати кілька операторів, такі машини могли одночасно розв’язувати декілька задач, виклнуючи декілька програм. Користувачам не було потреби працювати безпосередньо за пультом керування. Їм надавались термінали (клавіатура, дисплей, прристрої введення-виведення), які могли бути віддалені від комп’ютера на чималі відстані. Це дало поштовх до створення ились комп'ютерних мереж. Впроваджені перші гнучкі магнітні диски. Програми і технічні засоби стандартизуються, що дало можливість копіювати і поширювати програми. Почався перехід до безпаперової інформатики.

Застосування ІС суттєво скоротило затрати електроенергії, спрстило системи охолодження, зменшило розміри і підвищило надійність ЕОМ. ІС склали основу елементної бази обчислювальних машин ІІІ покоління. Бистродія машин збільшилась до 106...107 оп/с, а оперативна пам’ять в окремих ЕОМ розширилась до декількох мегабайт. В машинах ІІІ покоління основним засобом спілкуавння став режим розподілу часу. З’явилися операційні системи мультидоступа, стали інтенсивно розвиватись мови високого рівня. Користувач отримав можливість користуватись як цифровою, так і графічною інформацією.

Комп’ютери 4-го покоління. З винайденням мікропроцесора та інтегральних схем надвеликої інтеграції розміри комп’ютера зменшились до настільного приладу. Мікропроцесор — це пристрій невеликих розмірів (не більше сірникової коробки), що є набором електронних схем, які вмістились на крихітнону кристалі кремнію. Мікропроцесор дав можливість створити комп’ютер 4-го покоління. Елементною базою IV покоління стали великі інтегральні схеми (ВІС) і надвеликі ІС (НВІС). В результаті різко скоротилися розміри машин, бистродія виросла до 108...109 оп/с, об’єм оперативної пам’яті вимірюється в мегабайтах. Покращується периферія ЕОМ, з’являються дискові запам’ятовуючі пристрої, об’єм пам’яті яких вимірюється сотнями мегабайт. Серед комп’ютерів 4-го покоління найбільш популярні невеликі за розмірами персональні комп 'ютери. Персональні комп'ютери з'явились в США в 1976 році (фірма Apple) і в 1980 році (фірма ІВМ), почалась ера персональних комп'ютерів. Масове виробництво та збут забезпечили різке зниження цін на комп’ютерну техніку. Користувач знову сів за пульт керування, але вже ПК.

Не дивлячись на свої невеликі розміри і відносно невелику вартість, ці комп'ютери по своїм можливостям перевершують комп'ютери попередніх поколінь і здатні задовільними більшість потреб підприємств і окремих осіб.

Персональні комп’ютери можуть працювати у всесвітній мережі Інтернет і забезпечувати користувача науковою, довідковою, навчальною, культурною і розважальною інформацією. Спілкування з персо­нальним комп 'ютером стало простим і природним завдяки застосуванню засобів мультимедіа.

Мультимедіа — це поєднання кількох видів інформації (текстової, графічної, музичної, відео) або сукупність пристроїв дяя відтворення такого комплексу інформації.

Комп’ютери 5-го покоління згідно прогнозів будуть викорис­товувати елементну базу оптичної електроніки, біоелектроніки, моле­кулярної електроніки, біоніки і досягнень нейроінжеиерії.

Ідея їх створення була висунута в 1979 році в Японії. Комп’ютери V покоління будуть володіти величезними об’ємами пам’яті та швидкодією біля сотень міл’ярдів елементарних оп/с.

Такі ком 'ютери будуть мати нетрадиційну архітектуру, природну форму спілкування з користувачем (наприклад, голосом), елементи штучного інтелекту (наприклад, здатність до самонавчання).

В процесі розповіді скласти з учнями таку таблицю:

Покоління

Роки

Елементна база

Швидкодія

(оп/с)

Ємність

оперативної

пам’яті (байт)

I

1950-1960

Електронні лампи

103

103

II

1960-1970

Транзистори

105

105

III

1970-1980

Інтегральні схеми

107

107

IV

1980-1990

Великі інтегральні схеми

109

109

V

1990-2000

Мікропроцесори

1011

1011

Типи комп’ютерів:

Залежно від призначення. можливостей і габаритів сучасні комп’ютери поділяють на:

  1. суперкомп’ютери;

  2. комп’ютери-сервери;

  3. мережеві комп’ютери;

  4. настільні комп’ютери;

  5. комп’ютери-блокноти;

  6. спеціалізовані мікрокомп’ютери.

Суперкомп’ютери – це багатопроцесорні системи. які виконують мільярди операцій за секунду. Їх використовують у космічних дослідженнях. для перспективного прогнозування погоди на планеті. опрацювання геодезичної інформації під час шукання корисних копалин. а також у військових дослідженнях. у США створено комп’ютер. здатний виконувати понад трильйон операцій за секунду. У ньому використано 9200 процесорів “Pentium Pro”, які працюють паралельно, що забезпечило рекордну швидкість обчислень.

Сервер – це потужний комп’ютер. чи вартісна багатопроцесорна система великої продуктивності. що надає багатьом користувачам доступ до спільної оперативної пам’яті обсягом сотні мегабайтів та до дискової пам’яті ємністю десятки гігабайтів. Користувачі, які перебувають на значній відстані від сервера, мають змогу взаємодіяти з ним через свій Пк за допомогою мережі та спеціального програмного забезпечення. Сервери обладнують на підприємствах, у навчальних закладах, у банках, бібліотеках тощо.

Мережевий комп’ютер (або робоча персональна станція) – це комп’ютер, призначений для взаємодії з сервером. Мережеві комп’ютери дешеві, оскільки вони фактично позбавлені дорогої дискової пам’яті. Передбачається, що цей тип машин стане найбільш поширеним.

Настільні комп’ютери – це універсальні комп’ютери, які можуть виконувати практично усі види робіт. Це найбільш поширений тип комп’ютерів, оскільки вони можуть функціонувати як автономно. так і в мережі.

Комп’ютери-блокноти (notebook, портативні ПК) мають такі ж технічні характеристики, що й настільні, але є значно дорожчими. Вони призначені для подорожуючих бізнесменів, а також для використання в офісах. Перші персональні комп’ютери поміщалися в течці-дипломаті, сьогодні вони мають габарити книжки. а завтра їх можна буде носити в кишені.

Спеціалізовані мікрокомп’ютери (наприклад, коип’ютер у годиннику. фотоапараті. автомобілі, у верстатах з числовим програмним керуванням) є складовими різних механізмів. На відміну від універсальних комп’ютнрів їх використовують для розв’язування певних задач. Їхнє функціонування не потребує постійного втручання людини.

3. Основні галузі застосування комп'ютерів

У промисловому виробництві застосування комп'ютерів дозволяє переналагодження виробництва на випуск нової продукції здійснювати не зміною обладнання, а зміною програм, які керують роботою автоматичних верстатів і промислових роботів, де керування обробкою деталей виконує не людина, а мікропроцесор за спеціальною програмою. Потрібна програма вводиться у верстат з керуючого комп'ютера, де міститься бібліотека програм обробки деталей.

Комп'ютери дозволяють автоматизувати операції складання на конвеєрах (наприклад, автомобілів), де всі операції по зварюванню корпусів, доставці деталей на конвеєр, складання вузлів і всього авто­мобіля виконують автомати. Роль людини на автоматичних складальних конвеєрах зводиться до контролю, налагодження, ремонту обладнання і планування технологічних процесів.

Використання комп'ютерів дозволило скоротити розрахункові роботи там, де було потрібно багато днів, тижнів і місяців прн ручному рахунку. Побудова математичних моделей і проведення випробувань на ннх з допомогою комп'ютерів дозволяє визначити характеристики проектованого апарату, корабля, супутника, скорочуючи тим самим матеріальні витрати і час створення нової техніки.

Наприклад, фірма проектує вовни автомобіль і випробовує його не міцність. На полігоні будують стіну, розганяють і розбивають об не автомобіль, а потім вивчають, що від нього залишилось, які частини требі зміцнити, які замінити тощо. Застосування комп'ютера дозволяє змоде люватн таку ситуацію на екрані і "розбивати" об "математичну" стіну "математичну" машину. Нічого матеріального не треба будувати, а потім ламати, витрачати дорогі матеріали і час.

У науці комп'ютери застосовуються для проведення розрахунків комп'ютерних експериментів. Такий експеримент проводиться у тих випадках, коли безпосереднє спостереження чи звичайний експеримент неможливий або дорогий.

Кілька років тому група вчених виконала моделювання на комп'ютері процесів на Землі у випадку ядерного конфлікту. Експернмен показав, що через кілька днів після ядерних ударів людська цивілізац перестане існувати, але ні одна людяна під час проведення експернмені не загинула

Багато наукових досліджень, особливо в галузі природничих наук вимагають великого обсягу обчислювальної роботи. Залучення математичних моделей дозволяє вченим формувати більш точні прогнози погоди у різних регіонах планети.

У галузі лінгвістики комп’ютери дозволяють автоматизувати розшифрування стародавніх текстів, організувати технічний переклад з однієї мови на іншу.

Створення на основі комп'ютерів банків даних, інформаційно-пошуковнх систем та інформаційних мереж дозволить значно прискорити процес пошуку наукової інформації, щоб не "винаходити велосипед", якщо це зробив хтось інший.

У медицині відходять у минуле рентгенівські апарати, здатні давати лише плоскі зображення органів, що просвічуються Об'ємні зображення внутрішніх органів, які формує комп'ютер на базі множини плоских знімків, дають змогу діагностувати захворювання.

У клініках з'явилися діагностичні системи, які дають змогу "подивитись на людину зсередини", дати картинки розрізу різних органів для виявлення хвороби.

Комп'ютер використовується для навчання медичних працівників, коли комп’ютер виступає в ролі хворого, якому потрібна негайна допомога. На основі симптомів, виданих комп'ютером, лікар повинен призначити курс лікування. Якщо він помилився, комп'ютер зразу покаже це і підкаже правильне рішення

В освіті використовуються програми таких типів:

моделюючі навчальні, які дозволяють проводити справжні комп'ютерні експерименти. Наприклад, коли виконуються лабораторні роботи з хімії, на екрані зображується внпадання осаду або полум'я при реакціях з виділенням тепла;

програми-тренажери використовуються для набуття необхідних навичок, одна з таких програм — це клавіатурний тренажер. Є тренажери, які навчають пілота або водія автотранспорту з “реальною" обстановкою й аварійними ситуаціями;

контрольно-діагностичі програми перевіряють знання з тієї чи іншої теми, показують допущені помилки;

навчально-демонстраційні, наприклад “Вивчення Word”, що на компакт-диску, з реальною обстановкою на екрані комп'ютера активною участю людини у виконанні вправ.

Застосування комп'ютерів замінює звичні підручники на електроні. Поява електронних мультимедійних підручників на компакт-дисках, у яких об'єднується дикторський текст, музика і графіка в відеофільмі, — це нова якість. Можна навчатись не виходячи з дому завдяки використанню Інтернет-технолгій.

В галузі культури комп'ютер грає в шахи на рівні чемпіонату світу, за його допомогою створюються мультфільми. З'явилися комп'ютерні м люнкн, вірші і навіть музика.

При виробництві мультфільмів кожний кадр малюється художником. Щоб відбувалась дія протягом секунди, потрібні 24 малюнки. Для п'ятихвилинного мультфільму доводилось робити 7200 малюнків! Тепер художник-мультиплікатор малює тільки перший і останній кадр епізоду, а всі проміжні малюнки створює комп’ютер під керівництвом людини.

На телебаченні завдяки застосуванню комп'ютерів стали можливі різноманітні ефекти, наприклад:

  • зупинка кадру зображення;

  • збільшення особливо цікавої частини зображення;

  • згортання зображення як аркушу паперу;

  • поступове витіснення одного зображення іншим;

  • компонування на екрані кількох зображень.

У криміналістиці комп'ютери можуть застосовуватися для опера­тивного пошуку вкраденої машини. Достатньо ввести в комп'ютер номер машини, як він виводить на екран повні відомості про власника машини і її технічні характеристики: заводський номер, рік випуску, колір тощо. У комп'ютер заносять відомості про скоєні правопорушення, про методи їх виконання, описи психологічних і фізичних особливостей злочинців. Усі ці відомості складають інформаційно-довідкову систему, доступну з кожного поліцейського комп'ютера. При новому злочині достатньо описати "почерк” злочинця і звернутися за допомогою до комп'ютера Він підкаже — виведе на екран або на папір відомості про правопорушення, які за своїми даними підходять до даного за характером виконання.

Комп'ютери все більше застосовуються у повсякденному житті людини. Не потрібно носити з собою ключ від квартири. Мікро­процесор, вмонтований у вхідні двері, пізнає ваш голос і відчинить замок.

Зарплату будуть отримувати на свій рахунок у банку. У вас буде магнітна картка, з якої вільно читає комп'ютер у будь-якому магазині або банку: ваше прізвище, адресу, рахунок у банку, скільки грошей на рахунку. Щоб зробити покупку, то вибираєте потрібний товар і вставляєте картку в спеціальний отвір, Комп'ютер перевіряє вартість покупки і автоматично відраховує її з вашого рахунку.

У недалекому майбутньому відпаде необхідність придбання книг. Коли вам захочеться почитати "модну" книжку, досить через свій домаш­ній комп'ютер звернутися в центральну бібліотеку — і сторінка за сторін­кою замовленої книги будуть з'являтись на екрані монітора. Якщо вам набридне читати текст, комп'ютер сам буде це робити, а вам залишиться лише слухати і розглядати малюнки.

У XXI столітті рухом автомобілів будуть керувати системи електрон­ного зв'язку із супутником. Кожний автомобіль буде обладнаний антеною для приймання сигналу о супутника. Аналізуючи ці сигнали, комп'ютер визначить координати і місцезнаходження автомобіля на виведеній на екран монітора карті. Так буде здійснюватись супутникова навігація.

Таким чином, основні галузі застосування комп’ютерів такі:

  • Обробка інформації з великою швидкістю і точністю;

  • Збереження великого об'єму різноманітної інформації

  • Створення місцевих і глобальних мереж передачі інформації;

  • Доставка інформації споживачу на будь-яку відстань.

ІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Питання для контролю:

1. Які технічні характеристики мав перший комп'ютер?

2. Що запропонував Джон фон Нейман? Які це відкрило можливості?

  1. Які технічні характеристики мали комп'ютери 1-го покоління?

4. Які технічні характеристики мали комп'ютери 2-го покоління?

5. Які технічні характеристики мали комп'ютери 3-го покоління?

6. Які можливості надають персональні комп'ютери?

7. Що означає "мультимедіа"?

8. Які прогнози технічних характеристик комп’ютерів 5-го покоління?

9. Як допомагають комп’ютери у плануванні і керуванні виробництвом?

10. Чим корисне використання комп’ютерів у науці, у медицині?

11. Які види програм використовуються у навчанні?

12. Як і для чого використовують програми-екзаменатори?

13. Чим корисні комп'ютери при виробництві кіно- і мультфільмів?

14. Які основні галузі застосування комп'ютерів?

Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріал за конспектом. Підготувати доповіді - реферати про історію розвитку ЕОМ.

Урок 3

Тема: « Правила поведінки в комп’ютерному класі та техніка безпеки при роботі за комп’ютером. Правила підготовки комп’ютера до роботи. Структура інформаційної системи. Апаратна та програмна складові інформаційної системи. Взаємозв’язки апаратної та інформаційної складових. Основні пристрої апаратної складової інформаційної системи, їх призначення.

Практична робота № 1. «Початок і закінчення роботи з комп’ютером»

Мета: ознайомити учнів зі структурою інформаційної системи, сформувати поняття про логічну структуру електронних обчислювальних машин, структуру апаратної складової ІС

Обладнання: схеми «Схема інформаційно-обчислювальної системи», «Категорії програмного забезпечення». Комп’ютерна презентація «Інформаційна система»

План

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

  1. Правила поведінки в комп’ютерному класі

  2. Структура інформаційної системи.

  3. Основні пристрої апаратної складової ІС, їх функція та взаємодія.

4. Практична робота № 1. «Початок і закінчення роботи з комп’ютером.

ІІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

Заслуховування доповідей - рефератів про історію розвитку ЕОМ.

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

        1. Правила поведінки в комп’ютерному класі

2. Структура інформаційної системи

Художник-дизайнер створює на комп'ютері малюнки за допомогою різноманітних графічних редакторів, виконує комп'ютерну обробку зображень.

Музикант готує на комп'ютері аранжування музичних творів, а сучасний композитор пише музику за допомогою комп'ютера.

Видавець звертається до комп'ютера для створення електронних макетів книг та журналів, для підготовки майбутніх друкованих матеріалів.

Бухгалтер виконує на комп'ютері економічні розрахунки та веде всю бухгалтерську документацію. Користувач Інтернету отримує через свій комп'ютер інформацію з гло­бальної мережі, причому список запитань, на які можна знайти відповіді в Інтернеті, не обмежений.

Користувачі будь-якого віку можуть захоплено грати у комп'ютерні ігри.

Загалом, можливості персонального комп'ютера надзвичайно широкі. Вони визначаються двома основними факторами: конструкцією комп'ютера (апа­ратним забезпеченням) та програмами, які на ньому встановлені (програмним забезпеченням).

Інформаційною системою називають сукупність взаємопов'язаних засобів, які здійснюють зберігання та обробку інформації.

Інформаційна система — це взаємозв'язана сукупність пристроїв, методів і персоналу для обробки інформації.

В сучасних інформаційних системах обов'язково застосовують комп'ютерну техніку, тому їх також нази­вають інформаційно-обчислювальними системами. До інформаційної системи дані надходять від джерела інформації. Ці дані надсилаються на зберігання чи зазнають певної обробки у системі і потім передаються споживачеві. Споживачем може бути людина, пристрій або інша інформаційна система. Між споживачем та власне інформаційною системою може бути встановлений зво­ротний зв'язок. У цьому разі інформаційна система називається замкненою. Канал зворотного зв'язку є необхідним, якщо потрібно врахувати реакцію спо­живача на отриману інформацію.

Схема інформаційно-обчислювальної системи

В інформаційній системі відбуваються такі процеси:

введення інформації від джерел інформації;

• обробка (перетворення) інформації;

зберігання вхідної і обробленої інформації;

виведення інформації для відправлення користувачу;

можливе введення інформації від користувача через зворотній зв'язок.

У сучасній інформаційний системі комп’ютер відіграє роль апаратно-програмної частини.

Є два міжнародні стандарти персональних комп'ютерів (персональні комп'ю­тери інших видів не настільки поширені) :

Macintosh виробляє фірма Аррlе (яблуко) — потужні, висока якість графіки, надійні, дорогі. Фірма Аррlе у 1976 році створила перший в світі персональний комп'ютер;

ІВМ РС (фірми ІВМ персональний комп'ютер) — розробила у 1981 році всесвітньо відома фірма ІВМ (США), більш "демократичні”, з відкритою архітектурою, що дозволяє його пристрої виготовляти різними фірмами по всьому світі.

Фірми-виробників постійно вдосконалюють свої комп'ютери, і з кожним роком на ринку з'являються більш могутні машини.

ІВМ-сумісні персональні комп'ютери можна поділити на групи:

малопотужні комп’ютери старих моделей, що працюють під керуванням операційної системи МS DOS;

сучасні комп’ютери, що працюють під керуванням операційної системи Windows.

Комп’ютер складається із апаратної частини та програмного забезпечення.

Апаратна частина (Hardware, «тверда частина» - грубо кажучи «залізо») складається із з’єднаних між собою різноманітних пристроїв, які можна побачити і помацати.

Програмне забезпечення (Software, «м’яка частина») складається із програм операційної системи, яка робить комп’ютер працездатним, і програм для виконання великого переліку робіт.

Програмне забезпечення

Необхідною складовою інформаційної системи є програмне забезпечення (ПЗ), яке називають також software (у перекладі "м'який виріб") чи просто "софт". Програмне забезпечення поділяється на такі категорії:

Системні програми - призначені для управління пристроями комп'ютера обчислювальними процесами.

Інструментальні системи - призначені для створення нових програм, до цих систем входять різноманітні мови програмування.

Прикладні програми - до них належить програмне забезпечення, що не входить до перших двох категорій.

Категорії програмного забезпечення

3.Основні пристрої апаратної складової ІС, їх призначення.

До апаратної частини комп’ютера входять такі групи пристроїв:

    • пристрої введення;

    • системні пристрої;

    • пристрої пам’яті;

    • пристрої введення;

    • пристрої для роботи в мережі.

Ми розглянемо сьогодні на уроці три групи.

Пристрої введення. Пристрої введення служать для введення інформації та підключаються до комп'ютерів. До них належать клавіатура (введення числової та текстової інформації), різноманітні маніпулятори (миша, трекболи та джойстики). Маніпулятори перетворюють рух якогось вузла, наприклад кульки, у переміщення курсору на екрані монітора. Існують також пристрої введення - сканери, які призначені для оптичного зчи­тування зображень та перетворення їх на цифровий код. Для введення звукової інформації використовується мікрофон, який приєднується до входу звукової плати.

Пристрої виведення. Це пристрої, що приєднуються до комп'ютера, слу­жать для виведення інформації. У комп'ютерних мережах та в окремих персональних комп'ютерах основним пристроєм виведення є монітор. Мо­нітор призначений для відображення на екрані графічної та символьної інформації. У переважній більшості ПК застосовуються монітори на електронно-променевих трубках (винятком є портативні комп'ютери, у яких для відображення інформації застосовуються екрани на рідких кри­сталах). Для виведення інформації на папір застосовуються інші при­строї - принтери. За принципом дії принтери поділяються на матричні, струменеві, світлодіодні та лазерні. Лазерні принтери забезпечують найякісніший друк. Креслення на великих аркушах малюються за допомогою плоттера. Для виведення звуку використовуються звукові колонки.

Пристрої введення-виведення називають ще зовнішніми, адже вони служать для взаємодії комп'ютера із зовнішнім світом.

Пристрій обробки інформації називається процесором. Крім функ­цій обробки інформації, він керує обчислювальним процесом. Процесор складається із арифметико-логічного пристрою, де виконуються усі арифметичні і логічні операції над інформацією у двійковому коді, пристрою керування, який організовує і координує взаємодію усі пристроїв комп'ютера під час їх роботи. Пристрої обробки інформації розміщені на материнській платі в системному блоці.

Пристрої зберігання інформації (пристрої пам'яті) служать для тимчасового або постійного зберігання інформації, результатів й обробки, також програм, за допомогою яких проводиться ця обробка.

Комунікаційне обладнання. Комп'ютери, що входять до мережі, сполучаються між собою через лінії зв'язку. Сигнал, що надсилається одним комп'ютером до лінії зв'язку та одержується іншим, має бути підданий кодуванню та декодуванню. Це завдання у локальних мережах виконується мережним адаптером, а в глобальних мережах модемом.

4. Практична робота № 1. «Початок і закінчення роботи з комп’ютером.

1. Включення комп’ютера.

2. Виключення комп’ютера.

ІІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання

  1. Перелічіть апаратні компоненти інформаційної системи.

  2. На які категорії поділяється програмне забезпечення?

  3. Перелічіть відомі вам групи прикладних програм.

4. Які правила безпеки при роботі у комп’ютерному класі?

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал за конспектом.

Урок 4

Тема: «Процесор. Основні характеристики та функції процесора. Пристрої введення-виведення інформації. Клавіатура. Дисплей. Принтер. Сканер. Призначення контролерів і адаптерів. Модем і його призначення. Поняття про комп’ютерні мережі»

Мета: ознайомити учнів з поняттям процесор, його основними характеристиками; пристроями введення – виведення інформації; модемом та його призначенням; розповісти про комп’ютерні мережі.

Обладнання: Комп’ютерна презентація «Інформаційна система», схема клавіатури комп’ютера. Відповіді до кросворда : Відповіді по горизонталі: 1. Монітор. 2. Регістр. 3. Кодування. 4. Миша. б. Розрядність. 9 Вінчестер. 6. Байт. 8. Контролер. 7. Модем.

Відповіді по вертикалі: 10. Принтер. 11. Процесор. 12. Сканер. 13. Мані­пулятор. 14. Клавіатура. 15. Магістраль. 16. Архітектура. 17. Джойстик. 18.

Трекбол. 19. Бебідж.

План

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

              1. Процесор. Основні характеристики та функції процесора.

              2. Пристрої введення – виведення інформації. Клавіатура.
                Дисплей. Принтер. Сканер.

              3. Призначення контролерів і адаптерів.

              4. Модем і його призначення.

              5. Поняття про комп’ютерні мережі.

ІІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

        1. Заповніть схему програмного забезпечення використовуючи картки.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Процесор: основні функції та характеристики

Процесор – це основний пристрій комп’ютера.

Він призначений для перетворення введеної інформації. Процесор виконує арифметичні операції з числами (додавання, віднімання, множення, ділення), логічні операції (порівняння чисел чи символів) та інші дії з числовими кодами. Процесор керує роботою адаптерів і контролерів і постійно обмінюється даними з оперативною пам’яттю. Все це він виконує згідно з командами користувача чи його програмами.

Під час роботи процесор ПК нагрівається, тому він повинен мати свій вентилятор (кулер). Навіть разом з вентилятором габарити процесора не перевищують коробки сірників. Завдяки мініатюрним розмірам його називають мікропроцесором.

У сучасних комп'ютерах АЛП та ПУ поєднані на одній мікросхемі - мік­ропроцесорі, яка виготовлена з напівпровідникового кристалу кремнію у ви­гляді ВІС Нагадаємо, що для ВІС характерним є дуже щільне "пакування" елементів, завдяки чому на кристалі площею близько 1 см2 може бути розміщено велику кількість елементів: тран­зисторів, конденсаторів тощо. Так, схеми сучасних процесорів Pentium містять понад 3 мільйони транзисторів.

Мікропроцесор виконує дві основні функції. По-перше, він здійснює обчислення згідно з програмою, яка зберігається в оперативній пам'яті. По-друге, забезпечує загальне керування комп'ютером та обчислювальними процесами.

Елементарні операції мікропроцесор виконує по тактах. Щоб реалізувати ту чи іншу дію, нескладну з погляду користувача, мікропроцесор має виконати дуже багато елементарних операцій. Приміром, навіть додавання двох чисел потребує кількох тактів роботи МП.

Тривалість одного такту роботи МП визначається тактовою частотою. Вимірюється тактова частота у мегагерцах або ско­рочено МГц. Один мегагерц відповідає 1 мільйону коливань за секунду або в мікропроцесорі 1 мільйону операцій за секунду.

Тактова частота генерується електронним пристроєм, так званим тактовим генератором. Чим вища тактова частота, тим менша тривалість такту та вища швидкодія МП.

Окрім швидкодії, важливим є набір операцій, які може виконувати МП. Сучасні мікропроцесори „навчені" не тільки арифметичним та логічним опе­раціям, вони вміють виконувати десятки та сотні інших важливих операцій. Швидкість виконання таких типових операцій сягає десятків та сотень операцій за секунду.

Ще однією важливою характеристикою процесорів є їх розрядність. Про­цесор оперує з двійковими числами, що подані як послідовності 0 та 1, наприклад, 1011 або 10011010. Кожна цифра у двійковому числі записується до свого розряду, наприклад, у числі 1011 наявні чотири розряди, а у 10011010-вісім розрядів.

Розрядність МП - це кількість розрядів у двійкових числах, які обробляються процесором за один такт.

Двійкові числа, які обробляються мікропроцесором протягом одного такту та якими мікропроцесор обмінюється з пам'яттю, називаються словами. Слово може становити 1 байт чи 2 байти. Мікропроцесори перших персональних комп'ютерів були 8-розрядними, всі сучасні моделі МП - вже 32-розрядні. Нині існують і 64-розрядні МП.

Процесор виконує такі функції:

  • зчитує із пам’яті команди і дані для їх опрацювання;

  • розпізнає команди;

  • виконує арифметико-логічні та інші операції, які вказуються в командах;

  • керує передачею даних між процесором та пам’яттю, а також опрацьовує сигнали, які поступають із зовнішніх пристроїв.

Які моделі мікропроцесорів найчастіше застосовуються в ПК? У ком­п'ютерах типу IBM PC - це МП фірми Intel, а також сумісні з ним моделі МП інших фірм (AMD, Cyrix, IBM тощо). Наведемо список МП фірми Intel за порядком зростання їх продуктивності: Intel 8088, 80286, 80386 (SX і DX), 80486 (SX, SX2,DX, DX2 і DX4), Pentium, Celeron, Pentium II, MMX, Pentium III, Pentium 4. Нині найбільше поширені процесори фірми AMD, а саме: К6, К6-2, Athlon, Athlon XP.

              1. Пристрої введення – виведення інформації. Клавіатура. Дисплей. Принтер. Сканер.

    1. Пристрої введення інформації.

Для введення інформації до пам'яті комп'ютера існують спеціальні при­строї.

Пристрої введення служать для перетворення інформації, що існує в формі, яка зрозуміла людині, в форму, зрозумілу комп’ютеру і доступну для обробки в ньому.

Клавіатура та основні групи клавіш

Найуніверсальнішим є клавіатура, котра дозволяє вводити числову та текстову інформацію. Крім того, за допомогою клавіатури користувач може керувати роботою комп'ютера.

Під час роботи за комп'ютером якраз перед вами розташована клавіатура - основний пристрій для введення символьної інформації. Незва­жаючи на зовнішню простоту, сучасна клавіатура - це досить складний прист­рій. Окрім панелі з клавішами, вона містить електронні схеми, які перетво­рюють натискання клавіш у двійкові числа, тобто виконують кодування сим­волів

Стандартна клавіатура ПК

Практичне знайомство з персональним комп'ютером звичайно починається з вивчення клавіатури та призначення клавіш. Розділимо всі клавіші на групи і коротко опишемо роботу з ними:

алфавітно-цифрові клавіші: зверніть увагу: клавіші мають подвійні позначки (а деякі - навіть потрійні). Верхні написи на клавішах працюють, коли ви набираєте текст латинськими літерами, а нижні написи - коли набираєте текст російськими літерами. Літера, що вводиться, може бути великою чи малою - це визначається тим, чи натиснуто на клавішу Shift (таких клавіш на клавіатурі всього дві - зліва та справа від алфавітно-ци­фрових клавіш). Натисніть клавішу Shift та, утримуючи її натиснутою, натис­кайте будь-які клавіші з символами. У вас будуть набиратися великі літери. Відпустіть клавішу Shift, і ви повернетесь до набору малих літер. Набір малих літер відповідає нижньому регістру клавіатури, набір великих — верхньому регістру. Змінювати регістр можна лише для символів, але не для цифр. Цифри набираються лише у нижньому регістрі (коли клавішу Shift не натиснуто). Користуючись однією і тією ж клавішею можна отримати від 2 до 6 символів (н-д, клавіша з літерою Є)

Клавіатура може забезпечувати роботу на англійській (En), російській (Ru) та українській (Uk) мовах.

Перемикання з однієї мови на іншу відбувається одночасним натисканням двох клавіш Alt+Shift або Ctrl+Shift

керуючі клавіші, до яких належать Shift, Ctrl, Alt та CapsLock. Ці клавіші ніяких символів не друкують, однак вони можуть змі­нювати значення інших клавіш. Дію однієї з цих клавіш - Shift - ми вже описали: вона змінює регістр з нижнього на верхній. Для переходу у верхній регістр можна також використати клавішу CapsLock. Натискання на цю клавішу перемикає режими нижнього та верхнього регістрів. Після натискання клавіші CapsLock спалахує лампочка-індикатор у верхній правій частині клавіатури. Індикатор сигналізує про те, що ввімкнено верхній регістр. Про призначення інших керуючих клавіш (Ctrl і Alt) ви дізнаєтесь пізніше.

керу­вання курсором: курсор - це миготливий покажчик місця вставки символу, який з'являється на екрані під час роботи у текстовому редакторі. У групі клавіш керування курсором є клавіші зі стрілками, які вказують напрямок переміщення курсору, клавіші Home, End, PageUp і PageDown. Клавіша Home вертає курсор на початок рядка, a End - на кінець рядка. Клавіші PageUp і PageDown забезпечують перегортання сторінок документа.

функціональні клавіші Fl - F12. Вони не мають постійного призначення (за винятком F1, яка звичайно використовується для виклику довідки - Help). У кожному додатку можуть бути свої значення функціональних клавіш.

цифрова клавіатура: ці клавіші засто­совуються або для введення цифр та знаків арифметичних дій (після натискання клавіші Num Lock), або для керування курсором (при вимкненому режимі Num Lock).

Нарешті назвемо спеціальні клавіші стандартної клавіатури ПК, які не нале­жать до названих груп клавіш:

Enter - введення команди або створення нового абзацу (у текстових редак­торах);

Esc - скасування останньої дії або виходу з поточного режиму програми;

Ins - перемикання між режимами заміни та вставки символів;

Delete - видалення виділених об'єктів або символу справа від курсору;

Backspace (або) - видалення символу зліва від курсору;

Tab - перехід до наступної позиції табуляції;

PrintScreen - виведення вмісту екрана на принтер;

Scroll Lock – управління виведенням інформації на екран при роботі в DOS;

Pause - зупинка роботи комп'ютера (звичайно до натискання наступної клавіші).

Останнім часом почали застосовувати 104-клавішні клавіатури, розроблені фірмою Microsoft спеціально для роботи в ОС Windows. Вони відрізняються від стандартної клавіатури наявністю трьох додаткових клавіш. Це дві клавіші виклику Головного меню та клавіша виклику контекстного меню.

Коли ви працюєте з клавіатурою, потрібно враховувати низку моментів. Не слід стукати по клавішах так, як у механічній друкарській машинці. Не треба затримувати палець на клавіші, тому що це призводить до повторного введення символу. Натискання на клавіші мають бути швидкими та м'якими. У тексті подальших розділів вам зустрічатимуться пояснення типу «наберіть клавішну комбінацію Ctrl+Shift+-». He намагайтеся для цього натиснути дві-три клавіші водночас. Натисніть першу клавішу (у даному разі Ctrl) та, утримуючи її, на­тисніть на інші дві клавіші.

Миша

При роботі з сучасним програмним забезпеченням комп'ютер обов'язково має бути оснащений ще одним пристроєм уведення - мишею. Після появи та широкого поширення програм з графічним інтерфейсом миша стала незмінним та серйозним пристроєм-покажчиком. Навіть при написанні слова "миша" було відкинуто лапки, і від гризуна-миші лишилося тільки нагадування форми.

Обтічний корпус миші, що повторює анатомію людської долоні, оснащений принаймні двома кнопками: лівою та правою. Існують конструкції з трьома та чотирма кнопками, а також з коліщатком прокручування. З нижнього боку корпусу миші розміщена кулька, покрита гумою. При пе­реміщенні миші по поверхні стола (чи килимка) кулька перекочується у своєму гнізді.

Разом з переміщенням миші по екрану монітора ру­хається покажчик миші. Якщо покажчик навести на об'єкт (елементи малюнка, символ, елемент інтерфейсу тощо), то можна виконати низку дій з об'єктом. Клацання лівою кнопкою миші звичайно призводить до виділення об'єкта, клацання правою до виклику контекстного меню об'єкта. Якщо під час роботи у Windows ви захопите об'єкт кнопкою миші, то його можна буде перемістити чи скопіювати.

Підключається миша через послідовний порт. Тепер уже є моделі безпровідникової миші, у яких застосовують передачу даних у радіо- чи інфрачервоно­му діапазоні. Така миша може розташовуватися у будь-якому місці в радіусі 1.5-2 м від комп'ютера. До комплекту поставки миші входять, як правило, про­грами встановлення та тестування, а також драйвер.

Трекбол і джойстик

Трекбол і джойстик

Трекбол за своєю будовою та принципом роботи схожий на мишу. Відмін­ність у тому, що замість руху пристрою введення обертається вмонтована у пристрій кулька. Трекбол може розміщуватися на поверхні клавіатури (у порта­тивному комп'ютері) або на підставці (у настільних комп'ютерах). Трекбол на підставці використовується у настільних комп'ютерах замість миші. Ви можете обрати як пристрій введення мишу чи трекбол, залежно від того, що вам більше до вподоби.

Для роботи в деяких програмах (особливо в іг­рах) зручним є ще один пристрій введення - джой­стик. Саме слово джойстик - це комбінація двох англійських слів: joy (радість) та stick (палиця). Справді, цей пристрій введення створений для розваг, це рукоятка керування з кнопками. Нахил рукоятки у той чи інший бік веде до переміщення покажчика на екрані.

Розглянуті три пристрої введення (миша, трекбол та джойстик) це група пристроїв-маніпуляторів.

Сканери

Для введення у комп'ютер зображень (малюнків, фотографій, тексту тощо) широко застосовуються сканери. Терміни "сканер", "сканувати" походять від англійського слова scan - переглядати, оглядати. Основ­ним завданням сканера є перетворення зображення у цифровий код для подальшої обробки комп'ютером.

Існує багато моделей сканерів, вони передусім відріз­няються механізмом руху зчитувального пристрою (ска­нуючої головки) відносно паперу. Щоб увести до комп'ютера будь-який документ за допомогою найпростішого ручного сканера, потрібно вручну провести скануючу головку по зображенню. Рух скануючої головки автоматизовано у досконаліших моделях сканерів: планшетних та барабанних. Планшетний сканер, що також називається настільним, розміщується на столі. Ви кладете аркуш документа під кришку сканера, а скануюча головка рухається відносно аркуша за допомогою спеціального дви­гуна. У сканерах барабанного (або рулонного) типу аркуш документа про­тягується автоматично через пристрій сканера, при цьому зчитування викону­ється нерухомою скануючою головкою.

Перші моделі сканерів були чорно-білими, тобто сприймали лише чорний та білий кольори. Сучасні сканери дозволяють розпізнавати мільярди відтінків.

Здатність сканера розпізнавати кольори називається глибиною розпізна-вання кольору.

Планшетний сканер

Вимірюється гли­бина розпізнавання кольору в бітах, наприклад, чор­но-білі сканери є 1-бітними. Сканери 24-бітні (зви­чайно планшетні та барабанні) розпізнають 16,7 млн. можливих кольорів, а 32-бітні сканери — 4,4 млрд. кольорів. Зазначений зв'язок між кількістю розпіз­наваних кольорів та глибиною кольору зумовлений тим, що зображення в сканері подається як набір точок-пікселів, кожен з яких має свій колі.

Максимальна щільність точок, яку здатен розрізнити сканер, нази­вається роздільною здатністю сканера.

Вимірюється роздільна здатність у одиницях dpi. Перші моделі сканерів мали роздільну здатність 200 - 300 dpi. Для сучасних планшетних сканерів ця величина становить 600 - 1200 dpi й вище, а для сканерів барабанного типу навіть 8000 dpi й більше.

Сканер внаслідок зчитування документа створює файл графічного формату (наприклад, BMP, TIFF, JPEG). Якщо первинний документ містив текст, то файл, отриманий внаслідок сканування, не може бути прочитаний програмою текстового редактора. Необхідно виконати перетворення файлу в текстовий формат. Для цього існують спеціальні програми, що називаються програмами оптичного розпізнавання тексту.

Сканер застосовують у роботі з великими масивами текстових документів, вони є незамінними у діяльності художників та дизайнерів. Широко вико­ристовують сканери й у видавничій діяльності.

Останнім часом часто використовують цифрові відеокамери та фотоапарати. Звукова інформація вводиться за допомогою магнітофона, який підключається до входу звукової плати.

Для роботи з тим чи іншим зовнішнім пристроєм введення-виведення необ­хідною є спеціальна програма, що називається драйвером.

Драйвер - це програма, що керує роботою пристрою. Після першого підключення пристрою до ПК потрібно встановити відповідний драйвер.

    1. Пристрої виведення інформації.

Пристрої виведення служать для перетворення інформації із форми, що зрозуміла комп'ютеру, у форму, зрозумілу людині. Основними пристроями виведення результатів обробки є монітор і принтер.

Монітори

Основним пристроєм виведення інформації в ПК є монітор. Він слу­жить для відображення на екрані графічної та символьної інформації. У більшості ПК застосовуються монітори на електронно-променевих трубках (ЕПТ), що нага­дують кінескопи звичайних телевізорів. Останнім часом дедалі частіше застосо­вуються переносні та настільні монітори з екранами на рідких кристалах. Вони менші за розмірами і споживають менше енергії, ніж монітори на ЕПТ.

Електронний промінь у ЕПТ послідовно висвітлює на екрані рядок за ряд­ком. Цей процес проходження електронного променя називається рядковою розгорткою, а набір рядків, що скануються електронним променем, - растром. Чим ближче розташовані рядки растру, тим чіткішим та якіснішим є отримане зобра­ження. Однак рядки не можуть бути розміщені ближче, ніж відстань між сусід­німи точками люмінофора. Для характеристики якості зображення на екрані вводять роздільну здатність.

Роздільна здатність монітора - це число точок зображення, які

відтворюються по горизонталі та вертикалі.

Наприклад, значення роздільної здатності 640 х 480 відповідає 640 рядкам растру, кожна з яких складається з 480 крапок. Можливі й інші стандартні зна­чення роздільної здатності, наприклад 800 х 600, 1024 х 768.

Розмір екрана характеризується довжиною його діагоналі, яка звичайно виражається в дюймах. Існує кілька стандартних розмірів екрана монітора в дюймах: 9', 14', 15', 17', 19', 20', 21',... Монітори з невеликим екраном (до 15' включно) використовуються для навчання, а також у домашніх та деяких офіс них комп'ютерах. Для роботи з графічними видавничими системами потрібен розмір екрана не менше 17', а бажано 21'.

Оскільки люмінофор щільно заповнює всю поверхню екрана, відстань між точками люмінофору приблизно дорівнює розміру точки. Розмір точки люмі­нофора у сучасних моніторах змінюється від 0,21 до 0,28 мкм. Чим менший розмір точки, тим якісніше зображення на екрані.

Монітори бувають чорно-білі (монохромні) та кольорові. На кольоровому моніторі є вже не одна, а три електронні гармати, кожна з яких керує своєю системою електродів. На поверхню електродів нанесено люмінофор з трьох базових кольорів (червоного, зеленого та синього), з яких формується кольорове зображення. Кожна з гармат "стріляє" лише по точках люмінофора свого ко­льору. Світло від трьох сусідніх точок різного кольору веде до зорового змі­шування трьох базових кольорів.

Принтери

Найпопулярнішими пристроями для виведення інформації на папері є прин­тери. Вони дають можливість виводити під час друку як символьну (тексти, числа), так і графічну (малюнки, діаграми, графіки) інформацію. Всі знаки, що друкуються принтером, подано як набір окремих точок. Спосіб нанесення цих точок на папір залежить від конструкції принтера. Можливі різні класифікації принтерів:

  • за послідовністю друку (посимвольні, порядкові, поаркушеві);

  • за кількістю відтворюваних кольорів (чорно-білі, кольорові);

  • за способом дії (ударні, безударні);

  • за способом отримання зображення на папері (матричні, струменеві, лазерні, світлодіодні, термічні тощо).

Говорячи про ту чи іншу модель принтера, найчастіше називають останню ознаку спосіб отримання зображення. Розглянемо принтери з цієї точки зору.

Матричні принтери - це принтери, які першими почали застосовуватися у IBM PC-сумісних комп'ютерах. Це ударні друкувальні пристрої, у яких є дру­куюча головка з висувними голочками. Між головкою та папером розташована фарбуюча стрічка. Коли принтер працює, у головці висуваються потрібні голки. Вони ударяють по паперу через фарбуючу стрічку, і на ньому лишається слід або відбиток. Чим більше голок у друкувальній головці, тим вища якість зображення. Головка принтера може бути оснащена 9, 18 або 24 голками. Майже десять років тому матричні принтери були найпопулярнішими для IBM PC. Ці принтери найдешевші, однак вони мають невелику швидкість роботи, низьку якість відбитка й дуже шумлять у процесі друку.

С

Струменевий принтер

труменеві принтери - це найпоши­реніший нині тип принтерів. Вони серйозно відсунули матричні принтери, бо дозволя­ють досягти прийнятної якості відбитка при невисокій вартості пристрою. Струме­неві принтери - безударні пристрої, тому вони працюють безшумно. Зображення формується в них за допомогою друкувальної головки, що містить дуже багато капілярів-сопел (від 50 до 200), крізь які до паперу подається чорнило. Так само, як у матричному принтері, друкувальна головка рухається по горизонталі, а аркуш паперу переміщається вертикально. Можна сказати, що роль «голок» у струменевому принтері виконують сопла. Однак якість отримуваного відбитка в струменевому принтері значно вища, ніж у мат­ричному. Це пов'язано з тим, що діаметр кожного сопла суттєво менший від діаметра голки (сопло тонше від людської волосини), а кількість сопел більша за кількість голок. Щоправда, отримавши готовий відбиток на струменевому принтері, необхідно пам'ятати, що він може постраждати від контакту з водою.

Лазерні принтери дозволяють отримати найкращу якість відбитка, чорно-білого чи кольорового, тому вони широко застосовуються у видавничій справі. Принцип створення зображення такий: промінь лазера, керований комп'ютером, електризує поверхню барабана, що є у лазерному принтері. До заряджених ділянок барабана прилипають частинки сухого фарбувального порошку - то­нера. Коли через принтер пропускається аркуш паперу, частинки тонера пе­реносяться на нього з барабана. Результатом є якісний відбиток. Лазерні прин­тери мають високу швидкість друку (десять і більше сторінок за хвилину) та не потребують використання спеціального паперу. Завдяки швидкісним якостям лазерні принтери широко застосовуються як мережні принтери. Однією з ос­новних характеристик лазерних принтерів є роздільна здатність - кількість друкованих точок на одиницю довжини. Для лазерних принтерів звичайною роздільною здатністю є 600 dpi, але деякі моделі можуть досягти й більших зна­чень.

3. Контролери. Адаптери

Отже, дані, необхідні для роботи програм, вносяться до оперативної пам'яті, туди ж записуються і результати обчислень. Для введення та виведення даних служать зовнішні пристрої, які підключаються до комп'ютера. Однак обмін інформацією між оперативною пам'яттю та зовнішнім пристроєм відбувається не прямо, а через спеціальну електронну схему, яка називається контролером (або адаптером, що у пере­кладі означає „допоміжний пристрій"). Існують контролери дисків, монітора, клавіатури тощо.

Контролер (адаптер) - це електронна схема, яка керує роботою зовнішнього пристрою.

Відеоадаптери

Зображення на екрані монітора визначається відеосигналом, який надходить на монітор від спеціального пристрою - відеоадаптера. Відеоадаптер - це за­звичай окрема плата, яка вставляється до відповідного слоту на материнській платі. Команди з формування зображення надходять від мікропроцесора до ві­деоадаптера, де згідно з ними конструюється зображення. Це зображення зано­ситься до внутрішньої пам'яті відеоадаптера, що називається відеопам'яттю. На основі вмісту відеопам'яті формується вихідний сигнал відеоадаптера (відеосигнал), який подається до монітора.

Звукові плати

«Комп’ютер повинен бути озвучений». Поки не буде звуку – комп’ютер залишиться для людини холодною грудою металу… Спосіб навчити комп’ютер «розмовляти» - це використовувати звукові плати (вони вбудовані в материнську плату) або звукові карти, які створюють звуки і музику. Карта вставляється в гніздо всередині ПК, але її роз’єми розміщуються зовні на задній панелі комп’ютера. До цих роз’ємів підключаються мікрофон і звукове обладнання.

4.Модем і його призначення

Комп’ютери можуть працювати у локальній мережі в межах однієї установи або у глобальній мережі.

Для створення локальної мережі в межах однієї установи або приміщення використовують звичайний двожильний провід, нескладне обладнання (мережений адаптер) і спеціальні програми.

Для роботи в всесвітній мережі (наприклад, Інтернет) у режимі електронної пошти або абонента інформаційної мережі використовується існуюча телефонна мережа, потужні комп’ютери у вузлах зв’язку (сервери) і спеціальні програми.

Щоб під’єднати комп’ютер до такої мережі, потрібний модем, який проводить перетворення аналогових телефонних сигналів у дискретні (цифрові) для комп’ютера при прийомі і навпаки – при передачі повідомлень.

5.Поняття про комп’ютерні мережі.

Комп'ютерна мережа - це сукупність взаємопов'язаних та узгоджених апаратних і програмних засобів: комп'ютерів, периферійного (мережного) обладнання, операційних систем і мережних додатків. Частиною комп'ютерної мережі є також канали зв'язку для передавання даних.

Класифікація комп’ютерних мереж

Комп'ютерні мережі розрізняють за їхніми масштабами та можливостями. Найменші з них - локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) або, англійською мовою, local Area Networks (LAN). Ці мережі об'єднують невелику кількість комп'ютерів (звичайно до 100) та існують у рамках однієї організації або підприємства. Такі мережі часто створюються для організації інформаційної системи, або, зокрема, для спільного використання ресурсів (дисководів, принтерів, сканерів та іншого дорогого обладнання). Каналами зв'язку в ЛОМ є спеціальні кабелі (коаксіальні або вита пара), які забезпечують якість зв'язку та високу швидкість обміну (до 100 Мбіт/с).

Великі підприємства (банки, енергетичні та інвестиційні компанії, засоби масової інформації тощо) звичайно мають різні віддалені філії, і тому вони зацікавлені у створенні власних корпоративних обчислювальних мереж (КОМ). Складовими КОМ є менші локальні мережі окремих підрозділів, які з'єднані між собою телефонними каналами, радіоканалами, супутниковим зв'язком. Мережі транснаціональних корпорацій можуть покривати країни та континенти. Однак, незважаючи на значну поширеність, КОМ також є мережами підприємств. У корпоративних мережах вдаються до спеціальних заходів для збереження таєм­ниці та попередження несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів.

Якщо комп'ютери поєднані у мережу масштабу регіону країни, то йдеться про регіональні обчислювальні мережі (РОМ). Як лінії зв'язку для такої мережі можуть бути використані телефонні лінії або безпровідний супутниковий зв'язок, РОМ спрямовані, як правило, на виконання завдань масштабу регіону (ін формаційне забезпечення роботи електроенергетики, транспорту, регіонального постачання, банківських розрахунків тощо).

Мережі різного масштабу можуть бути поєднані між собою. Скажімо, локальна мережа по кабелю може бути приєднана до регіональної мережі, а мережі різних регіонів можуть бути пов'язані телефонною лінією. Завдяки поєднанню мереж різного масштабу можлива передача повідомлень між містами, країнами та континентами. Об'єднання мереж, яке надає послуги багатьом кінцевим користувачам, розміщеним на великій території, називається глобальною мере­жею (Wide Area Networks, WAN). Найяскравішим прикладом глобальної мережі світового масштабу є Internet.

Останнім часом сформувався новий тип мереж - міські мережі або мережі мегаполісів (Metropolitan Area Networks, MAN), які призначені для обслуговування клієнтів на території великого міста. Особливістю цих мереж є використання цифрових магістральних ліній зв'язку на оптоволоконних кабелях з високою швидкістю обміну (понад 40 Мбіт/с). Розвиток таких мереж забезпечують в і основному міські телефонні компанії.

ІІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

              1. Який пристрій в комп’ютері вважається основним.?

2. Назвіть основні групи клавіш на стандартній клавіатурі.

  1. Як вмикається цифрова клавіатура?

  2. Назвіть клавіші спеціального призначення.

  3. До якого порту підключається миша?

  4. Назвіть основні типи сканерів. За якою ознакою вони розрізняються?

  5. Що таке роздільна здатність сканера? У яких одиницях вона вимірюється?

  6. Для чого призначений модем?

  7. Для чого існують комп’ютерні мережі?

Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріал конспекту.

2. Визначити назви зображених на малюнку пристроїв комп’ютера та їх призначення. Заповнити таблицю (у зошиті), яка наведена нижче.

3. Розгадати кросворд.

Номер на рисунку

Назва пристрою

Призначення

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Кросворд

По горизонталі:

1. Зовнішній пристрій для виведення зображення на екран.
2. Комірки,
з яких складається внутрішня пам'ять процесора. 3. Перетворення інформації шляхом заміни одного набору символів на інший. 4. Пристрій із сімейства «гризунів» для введення інформації. 5. Одна з властивостей процесора, що визначає обсяг інформації, яку він обробляє за один такт. 6. Одиниця виміру кількості інформації. 7. Пристрій, що перетворює цифрові двійкові сигнали у аналогову форму та навпаки для передачі по лініях зв'язку. 8. Електронна схема для керування зовнішнім пристроєм. 9. Сленгова назва жорсткого диска.

По вертикалі:

10. Пристрій для виведення інформації на папір. 11. Електронний при стрій, що здійснює обробку інформації, представленої у вигляді електричних двійкових сигналів. 12. Пристрій для введення плоских графічних зображень. 13. Пристрій введення, що забезпечує природний спосіб спілкування користувача з комп'ютером. 14. Пристрій для введення текстів. 15. Сукупність провідників, що поєднують між собою основні блоки комп'ютера. 16. Систе­ма основних функціональних засобів ЕОМ, принципів переробки інформації в ЕОМ. 17. Пристрій введення інформації, що застосовується в комп'ютерних іграх. 18. «Миша, що лежить на спині». 19. Ім'я вченого, що сформулював основні принципи роботи ЕОМ.

Урок 5

Тема: «Пам’ять комп’ютера. Внутрішня й зовнішня пам’ять комп’ютера. Оперативна пам’ять комп’ютера. Зовнішні запам’ятовуючі пристрої комп’ютера. Дискові накопичувачі, їх основні характеристики та принципи роботи. Розміщення повідомлень на магнітних носіях.»

Мета: ознайомити учнів з пристроями внутрішньої пам’яті, класифікацією пристроїв зовнішньої пам’яті; принципами зберігання інформації на накопичувачах, дати загальні відомості про вінчестери, дискети, CD та DVD диски.

Обладнання: таблиця «Пам’ять комп’ютера», дискети, CD-диски, вінчестер, флеш-брелок. Комп’ютерна презентація «Інформаційна система».

План

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

  1. Пам’ять комп’ютера.

    1. Внутрішня пам’ять.

    2. Зовнішня пам’ять.

  1. Дискові накопичувачі та їх основні характеристики та принципи роботи.

  2. Розміщення повідомлень на магнітних носіях.

ІІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Перевірка рівня засвоєння знань.

Диктант

І варіант

1. Монітор – це пристрій, призначений для:

ІІ варіант

1. Принтер – це пристрій, призначений для:

а) виведення інформації;

б)друку;

в) збереження інформації;

г) введення інформації.

2. Пристрій для друку – це:

3. Пристрій для введення інформації – це:

а) сканер;

б) стример;

в) принтер;

г) клавіатура;

д) монітор.

3. Структура мікропроцесора:

4. Основні характеристики мікропроцесора:

а) системна плата, контролери;

б) пристрій управління, АЛП, регістри;

в) регістри, магістраль;

г) розрядність та тактова частота;

д) немає вірної відповіді.

4. Вилучити символ зліва від курсора можна клавішею:

5. Вилучити символ перед курсором можна клавішею:

а) Home;

б) Delete;

в) Tab;

г) Backspace;

д) PageDown.

5. Роботою зовнішніх пристроїв керують:

5. Для організації комп’ютерного зв’язку треба мати:

а) адаптер;

б) клавіатура;

в) контролер;

г) модем;

д) кондуктор.

6. Пристрій, який дозволяє зчитати зображення, має назву:

7. Пристрій, який дозволяє вивести зображення, має назву:

а) миша;

б) стример;

в) монітор;

г) сканер;

д) принтер.

7. Перемістити курсор на початок рядка можна клавішею:

8. Перемістити курсор на кінець рядка можна клавішею:

а) Home;

б) стрілка вліво;

в) PageUp;

г) Backspace;

д) PageDown;

є) стрілка вправо.

8. З наведеного нижче переліку сформуйте склад

апаратного забезпечення комп’ютера

програмного забезпечення комп’ютера

а) графічні редактори;

б) процесор;

в) внутрішня пам’ять;

г) драйвери;

д) текстові редактори;

є) зовнішня пам’ять;

е) текстові редактори;

ж) глобальна мережа;

з)налагоджувальні програми;

й) завантажувачі.

ІІ. Вивчення нового матеріалу:

  1. Пам’ять комп’ютера

Пам'ять комп’ютера призначена для зберігання вхідної, тимчасової і вихідної інформації. Комп’ютер має внутрішню і зовнішню пам’ять.

Розглянемо таблицю:

    1. Внутрішня пам’ять.

Фізично пам’ять комп’ютера виконана у вигляді окремих мікросхем – запам’ятовуючих пристроїв (ЗП). ЗП поділяються на постійні запам’ятовуючі пристрої (ПЗП) та оперативні запам’ятовуючі пристрої (ОЗП).

Внутрішня пам'ять — це оперативна і постійна пам’ять, які виконуються у вигляді мікросхем і знаходяться на материнській платі всередині системного блоку комп'ютера.

Внутрішня пам'ять коштує дорого, має відносно невеликий об’єм, ПРАЦЮЄ ШВИДКО.

Оперативна пам’ять — важливий компонент комп'ютера. Від об'єму оперативної пам'яті залежить швидкодія комп’ютера. Швидкодія – це дуже важлива характеристика пам’яті, від неї залежать швидкість та продуктивність роботи всього комп’ютера.

Оперативна пам’ять слугує для тимчасового зберігання інформації, необхідної для роботи програми.

В оперативній пам'яті розміщуються програми операційної системи, а також прикладні програми, ЩО ВИКОНУЮТЬСЯ, і інформація, ЩО ОБРОБЛЯЄТЬСЯ.

Оперативна пам'ять скрадається з комірок пам'яті і будується на електронних елементах. Як правило, в одній комірці розміщується один байт інформації. Байт є комбінацією 8 знаків (бітів) — 0 або 1.

Обмін інформацією міх оперативною пам'яттю і процесором ведеться "порціями", які називаються машинними словами. Машинне слово — це така кількість інформації, яка може бути записана в пам'ять за один такт роботи процесора. У перших комп'ютерах машинне слово мало один байт (8 біт), такі машини називались 8-розрядними.

Під час запису попередні дані, які зберігались у комірках пам’яті, стираються. Записані дані зберігатимуться у комірках доти, поки на них зверху у ті самі комірки не буде записано нові дані. У сучасних пристроях пам’яті процес запису або зчитування триває недовго, менше 100 наносекунд (1 наносекунда – мільярдна доля секунди), тобто пристрої оперативної пам’яті характеризуються високою швидкодією. Інформація в мікросхемах оперативної пам'яті зберігається доти, доки на них подано напругу. Після вимикання комп'ютера мікросхеми залишаються без живлення та інформація у оперативній пам'яті зникає.

При перезавантаженні комірки оновлюються новим змістом.

Тільки безпосередньо з оперативної пам'яті приходять дані та команди на обробку в процесор. І тільки в оперативну пам'ять ідуть результати виконання кожної команди і програми в цілому.

Розташування інформації в пам’яті називається записом, а отримання інформації з пам’яті – читанням або зчитуванням.

У процесі роботи комп’ютера дані можуть бути записані до будь-якої комірки ОЗП, а також можуть бути зчитані з будь-якої комірки, тобто пристрої оперативної пам’яті забезпечують доступ до довільної комірки пам’яті. Тому ОЗП називають також пам’яттю з довільним доступом (англійською мовою Random Access Memory, або скорочено RAM).

Оперативна пам’ять виготовляється у вигляді НВІС, що забезпечують різноманітну інформаційну ємність.

Постійна пам’ять забезпечує зберігання програм і даних, призначених для початкового завантаження системи введення-виведення і обслуговування апаратури.

У постійній пам'яті зберігаються програми, які перевіряють праце­здатність комп'ютера після вмикання і після цього завантажують операційну систему в оперативну пам'ять.

Постійна пам'ять у вигляді спеціальних мікросхем виготовляється на фірмі. Інформація в них без спеціальних засобів не може мінятись ні людиною, ні комп’ютером. Інформація в постійній пам’яті зберігається і після вимикання комп’ютера. Про програми та дані, записані до ПЗП, кажуть, що вони «прошиті» до комірок пам’яті виробником комп’ютера. Цим підкреслюється та обставина, що постійна пам’ять призначена тільки для зчитування інформації.

    1. Зовнішня пам’ять.

Зовнішня пам'ятьце гнучкі магнітні диски (дискети), жорсткі магнітні диски, магнітооптичні диски, компакт-диски тощо. Зовнішня пам'ять виготовляється на магнітних носіях, КОШТУЄ ДЕШЕВО, ЗБЕРІГАЄ ВЕЛИКИЙ ОБ'ЄМ ІНФОРМАЦІЇ, працює відносно повільно.

Зовнішня пам’ять є, як правило, довготривалою. Якщо в оперативній пам’яті дані зберігаються лише під час роботи програми, то у зовнішній пам’яті інформація може зберігатись протягом місяців та років. Через це пристрої зовнішньої пам’яті називають також накопичувачами.

Для визначення певних накопичувачів у системному блоці ПК є спеціальні монтажні відсіки. Це дозволяє компактно розміщати всі необхідні пристрої зовнішньої пам’яті у системному блоці.

Дисководи

Для роботи з дисками служать відповідні дисководи.

Дисководи для магнітних дисків мають механізм обертання, запис інформації відбувається при пересуванні магнітної голівки відносно осі поверхні диску. Дисководи для дискет і вінчестери працюють набагато повільніше, ніж електронні елементи внутрішньої пам'яті, але на них можна зберігати дуже великі об'єми різної інформації і програм (до десятків гігабайт і вище),

  1. Дискові накопичувачі та їх основні характеристики та принципи роботи.

<продемонструвати в ході розповіді всі види накопичувачів>

Гнучкі магнітні диски. Для зберігання невеликих кількостей інформації та перенесення їх з одного комп’ютера на інший використовуються дискети.

Дискета – це тонкий і гнучкий магнітний диск, покритий з обох боків шаром магнітної речовини і поміщений до захисного корпусу. Коли дискета вставляється в дисковід, диск обертається всередині футляру із швидкістю 360 об/хв. Гнучкі магнітні диски називають також флопі-дисками. Флопі-диски були розроблені ще до появи ПК. Перші ІВМ РС вже були оснащені приводами для таких дисків діаметром 5,25 дюйма (133 мм). Ємність перших дисків була невеликою, усього 160 Кбайт. Магнітний шар на них було нанесено лише з одного боку. Нині використовуються в основному флопі-диски діаметром 3,5 дюйма (89 мм) з двостороннім магнітним покриттям. Ці дискети мають ємність 1,44 Мбайта. <звернути увагу на отвори по обидва боки від етикетки>

Вінчестер (слово «вінчестер» у первинному розумінні означає автоматичну гвинтівку калібру 30/30, перший жорсткий диск (розробка фірми ІВМ, 1973 р.) мав 30 доріжок і 30 секторів і позначався також 30/30) складається з кількох жорстких магнітних дисків, до яких підведено головки читання-запису. Ці головки тримаються на опозиціонері, який нагадує важіль звукозйомника у програвачі грамплатівок. Диски вінчестера закріплені на одній осі, яку обертає двигун. Весь механізм дисководу і самі диски запаяні в спеціальний корпус. Швидкість обертання дисків дуже висока – від 60 до 200 об/с.Застосуван­ня жорстких дисків, захищених від зовнішнього впливу, дозволяє записувати інформацію з більшою щільністю. Об'єм вінчестера від 10 Мбайт (на старих комп'ютерах) до 160 Гбайт і більше. Вінчестер призначений для постійного зберігання програм і даних великого об’єму. На жорсткому диску ПК звичайно розміщається ОС, яка завантажується до пам’яті одразу після ввімкнення комп’ютера.

Лазерні диски. Завдяки своїм невеликим розмірам та значному обсягу інформації, що зберігається, лазерні диски стали тепер найпопулярнішими накопичувачами. Лазерний диск має пластикову основу з алюмінієвим покриттям, яке відбиває промінь лазера при зчитуванні. Закодована у двійкових числах інформація нанесена на диск у вигляді ямок та горбків. Ямка відповідає нулеві, а горбок – одиниці. Доріжка, по якій зроблено запис, має вигляд спіралі. Ця доріжка лише одна, на відміну від багатьох доріжок на магнітному диску, зроблених у вигляді концентричних кіл. Обсяг інформації, що зберігається на лазерному диску, становить до 800 Мб. Для високоякісних звукових файлів це майже година звучання; на лазерний диск можна записати понад 20 тис. картинок, виконаних у стиснутому форматі JPEG; якщо ж зберігати лише текст, то на диск можна розмістити близько 1000 книжок по 300 сторінок. Лазерні диски поділяються на CD-ROM, CD-R, CD-RW, DVD-ROM, DVD-R, DVD-RW. <пояснити відмінність і ємність>.

3. Розміщення інформації на магнітних дисках

Розбиття магнітного диска на доріжки та сектори

Магнітні диски мають таку назву завдяки наявності тонкого магнітного шару на своїй поверхні. Інформація записується на різнома­нітні ділянки цього магнітного шару. Запис відбувається по к он­центричних колах - доріжках. Всі концентричні доріж­ки розбивають на дуги, що нази­ваються секторами. Сектор - це найменша фізична ділянка поверхні диска, на яку можна записати дані.

Зрозуміло, що чим більше сек­торів та доріжок на диску, тим біль­шу кількість інформації можна на ньому розмістити.

Переважна кількість накопичувачів на магнітних дисках має більше однієї робочої поверхні. Приміром, на гнучких дисках магнітний шар можна наносити з обох боків, а у вінчестерах є не один, а цілий набір дисків.

Розмічання магнітного диска на доріжки та сектори називається формату­ванням (так зване низькорівневе форматування). Внаслідок форматування до­ріжкам та секторам надаються номери. Якщо під час форматування на поверхні диска з'являються дефектні місця, то на них буде поставлена певна електронна мітка, яка забороняє запис.

Запис інформації на магнітний диск, що обертається. проводиться на концентричну доріжку, після чого магнітна голівка пересувається на нову позицію. Доріжки розмічені на сектори. які є одиницями запису і зчитування інформації. Мінімальною одиницею обміну інформацією з диском є кластер, що на сучасних комп’ютерах має 8 послідовних секторів.

Для ОС магнітний диск – це послідовність кластерів з номерами від 0-го до максимального. Нумерація кластерів починається від краю диску і закінчується ближче до центру з 0-ої доріжки лицьової сторони у напрямку обертання диску. Після чого нумеруються кластери 1-ої доріжки і т.д. до останньої доріжки.

Кластери з початковими номерами мають найбільшу довжину і тому найбільшу надійність зберігання інформації. При запису інформації на магнітний диск його заповнення проводиться у напрямку від краю до центру, у порядку збільшення номерів кластерів.

ІІІ. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Підсумок уроку:

Контрольні запитання

  1. Яке призначення і характеристики має внутрішня пам'ять?

  2. Для чого використовується оперативна пам’ять?

  3. Як виготовляється і яке призначення постійної пам'яті?

  4. Що становить зовнішню пам'ять комп'ютера?

  5. Яке призначення і характеристики має зовнішня пам'ять?

  6. Для чого служать і які характеристики мають дисководи?

  7. Яке влаштування і призначення має дискета?

  8. Яке влаштування і призначення має вінчестер?

  9. Які основні характеристики мають пристрої пам’яті?

  10. Як розміщується інформація на магнітному диску?

Домашнє завдання: 1. Опрацювати конспект.

2. Розгадати ребус. 3. Скласти свої ребуси.

4. Заповнити таблицю в зошиті, вписавши в її стовпчики назви пристроїв внутрішньої та зовнішньої пам’яті.

Внутрішня пам’ять

Зовнішня пам’ять

Назва

Основні функції та характеристики

Назва

Основні функції та характеристики

Розгадайте ребус:

Урок 6

Тема: «Поняття файлу. Ім’я та розширення файлу. Каталоги (папки). Зарезервувовані імена зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв комп’ютера»

Мета: ознайомити учнів з поняттям файлу, ім’ям та розширенням файлу, каталогом та підкаталогом; ввести поняття імен запам’ятовуючих пристроїв.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

  1. Яке призначення і характеристики має внутрішня пам'ять?

  2. Для чого використовується оперативна пам’ять?

  3. Як виготовляється і яке призначення постійної пам'яті?

  4. Що становить зовнішню пам'ять комп'ютера?

  5. Яке призначення і характеристики має зовнішня пам'ять?

  6. Для чого служать і які характеристики мають дисководи?

  7. Яке влаштування і призначення має дискета?

  8. Яке влаштування і призначення має вінчестер?

  9. Які основні характеристики мають пристрої пам’яті?

  10. Як розміщується інформація на магнітному диску?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

  • Які види інформації ви знаєте?

  • Назвіть пристрої, які складають апаратну складову ПК.

  • Назвіть основні пристрої комп'ютера, без яких неможливе його функціонування.

  • Як ви вважаєте, достатньо лише названих вами пристроїв для того, щоб комп'ютер працював? Чому ви так вважаєте?

  • Що ще треба для функціонування комп'ютера?

Сьогодні ми починаємо вивчати тему, яка допоможе вам зрозумі­ти, що крім апаратних пристроїв для роботи ПК необхідна сукупність програм, яка допомагає керувати комп'ютером та його пристроями і зветься операційною системою.

IІІ. Вивчення нового матеріалу:

Міні-лекція вчителя

Операційна система — це сукупність програм (їх звуть систем­ними), призначених для керування роботою комп'ютера; його ресурсами та підтримки взаємодії користувача з апаратною частиною комп'ютера та прикладними програмами.
Розглянемо поняття «диск», «каталог», «файл», «файлова систе­ма».

Інформація, яка є на комп'ютері, зберігається у вигляді файлів.

Файл – це пойменована область диска.

Сукупність файлів — файлова система операційної системи. Кожний файл має ім'я та розташовується на визначеному пристрої зберіган­ня інформації. У вигляді файлів зберігаються програми (такі файли звуться виконуючими) та документи. Іноді у склад одного додатку або документу входять декілька файлів. Для зручності зберігання та і пошуку файлів вони об'єднуються у папки. Папки можуть бути вкладені одна в одну та створюють багаторівневу деревовидну структуру. Синонімами терміна «папка», який використовується у Windows, є слова «каталог» і «директорія». Подібно до файлів папки мають свої імена.

Ім'я файла зазвичай складається з двох частин, які розділено

крапкою, наприклад, «Список клacy.txt».

Частина імені файла ліворуч від крапки (Список класу) — це і є ім'я файла. Крапка та частина імені за нею є розширення імені файла. Розширення вказує на тип файла, на те, яка інформація в ньо­му зберігається. Розширення може бути відсутнім, у цьому випадку тип файла є невизначеним. В іменах папок розширення зазвичай не використовується. У таблиці наведені приклади найбільш розповсю­джених розширень та відповідні їм типи файлів.

Для того, щоб використовувати інформацію, яка зберігається у файлі, необхідно знати, на якому пристрої, диску та в якій папці знаходиться потрібний файл. Ці відомості містяться в повному імені файла. Повне ім'я файла складається із шляху до файла та імені фай­ла. Шлях до файла — перелік імен папок, які потрібно послідовно від­крити, щоб спуститися до файла з найвищого рівня дерева файлів.

В операційних системах сімейства Windows повне ім'я файла починається з імені пристрою пам'яті, на якому його розташовано. Ім'я пристрою містить два символи — латинська літера і за нею дво­крапка. Імена А: і В: використовують тільки для дисководів гнучких магнітних дисків (дискет). Після імені пристрою йдуть імена папок, які розділені символом.

Приклад повного імені файла:

C:\Doctfments and Settmgs\Адміністратор\Moї документи\Наггу Potter\User.ini

Частина операційної системи, яка відповідає за зберігання фай­лів і папок, називається файловою системою. Файлова система надає користувачу можливість створювати, перейменовувати та видаляти файли і папки, а також переглядати зміст папок.

ІV. Закріплення матеріалу

1. Відомо, що файл Таблиця.xls знаходиться у папці EXCEL, а файл Схема.bmp — у папці PAINT, запишіть повне ім'я цих файлів.

Повне ім'я файлів PROBA.TXT та NUMER.TXT відповідно A:\0NE\PRI\WORD\PROBA.TXT і A:\ONE\PRI\PAINT\ NUMER.TXT.

Відновити зміст файлової структури диска А.

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал конспекту

Побудувати дерево каталогів диска А: , якщо надані повні імена файлів:

А:/Малюнки/Схема.bmp

А:/Малюнки/Пейзаж/Осінь. Bmp

А:/Математика/Реферат/Піфагор.doc

А:/Математика/Алгебра/Білети. Doc

Урок 7

Тема: «Поняття операційної системи. Функції та склад ОС. Поняття інтерфейсу ОС. Основні об’єкти, що опрацьовуються за допомогою ОС. Правила роботи з об’єктами. Меню. Запуск програм, що працюють під управлінням ОС. Основні вказівки ОС для роботи з файлами, папками, дисками. Пошук , збереження, вилучення, переміщення, копіювання та перейменування файлів»

Мета:

  • ознайомити учнів з функціями та складом ОС, класифікацією
    операційних систем, особливостями ОС Windows;

  • навчити учнів завантажувати та завершувати роботу з ОС;

  • ознайомити учнів з поняттям «Робочий стіл» та основними
    об'єктами Windows; навчити виділяти об'єкти та змінювати їх
    властивості; дати уявлення про контекстне меню об'єктів; навчити
    учнів розрізняти ярлики та позначки;

  • розвивати практичні навички роботи з ПК, увагу, зосередженість,
    логічне мислення, пам'ять;

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

  1. За яким правилом обираються назви файлів та каталогів? Що називають розширенням файла?

  2. Яка з частин назви файла є обов'язковою?

  3. Позначте в наведеному рядку назву пристрою, специфікацію, роз
    ширення, ім’я файла та шлях до нього.

C:\WINDOWS\SYSTEM\AFVXD.VXD

4 Що називають шаблоном?

5. Наведіть приклади імен файлів, які відповідають наведеним шаблонами

6. Запишіть повне ім'я файлів Приклад.doc, Слова.doc, Сценарій.doc, використовуючи зазначену схему.


II. Вивчення нового матеріалу

1. Міні-лекція вчителя

Найбільш популярні три сімейства операційних систем для персо­нальних комп'ютерів: Windows і UNIX для IBM-сумісних комп'ютерів и MacOS для комп'ютерів Makintosh. Операційні системи Windows випускаються корпорацією Microsoft, системи сімейства UNIX різноманітними виробниками, у тому числі й безкоштовно. Широко і використовується операційна система Linux, яка входить до складу сімейства UNIX. MacOS поставляється фірмою Apple.

Деякі спеціалісти вважають, що операційні системи сімейства UNIX більш надійні та продуктивні, ніж Windows. Недоліком систем , UNIX є складність установки та настройки, а також менша, порівняно з Windows, кількість призначених для неї прикладних програм.

Сучасні операційні системи персональних комп'ютерів призна­чені для вирішення практично однакових завдань із використанням обладнання зі схожими характеристиками, тому самі операційні системи схожі одна на одну структурою та набором функцій.

        1. Заповнюємо таблицю.

3. За допомогою комп'ютерної презентації учні вивчають основні об'єкти ОС Windows.

Учні вивчають основні поняття та об'єкти ОС Windows: робочий стіл, документ, програму, групу програм, диск, папку, файл, піктограму, ярлик, панель задач, контекстне меню, вікно — та заповнюють таблицю.

Основні поняття ОС Windows

Визначення поняття

ОС Windows дає можливість задавати одні й ті самі команди багатьма різними способами.

Для роботи з об'єктами використовують мишку.

  1. Вибір об'єкта — наводимо стрілку миші на піктограму (не на
    напис під нею) та один раз натискаємо ліву клавішу миші.

  2. Перегляд властивостей та можливостей дій з об'єктами — наво
    димо стрілку миші на піктограму та натискаємо праву клавішу миші, з'явиться контекстне меню зі списком можливих дій.

  3. Відкривання об'єкта можливе скількома способами:

  • навести курсор на об'єкт та двічі швидко натиснути ліву клавішу миші;

  • виділити об'єкт та натиснути клавішу Enter;

  • відкрити контекстне меню об'єкта та вибрати в ньому «Від
    крити».

Працювати з об'єктами можна і не використовуючи мишку; при цьому використовуються клавіші клавіатури: ТАВ, клавіші керувавання курсором, клавіша Enter— для підтвердження вибору — та спеці альні клавіші Windows.

Основні комбінації клавіш

ІІІ. Закріплення матеріалу

1. Заповнити порівняльну таблицю понять «Піктограма» та «Ярлика».

Назва

Характеристика лише для цього об’єкта

Спільне

Піктограма

Ярлик

2. Виконати практичні завдання:

1) відкрити вікно об'єкта «Мій комп'ютер»;

2) розгорнути вікно на весь екран;

3) повернути вікно до попереднього вигляду;

4) згорнути вікно до вигляду кнопки на панелі задач;

5) розгорнути згорнуте вікно;

6) закрити вікно;

7)знову відкрити вікно об'єкта «Мій комп'ютер»;

8) змінити розміри вікна;

9) відкрити вікно диска D, використовуючи різні способи;

10) відкривши будь-яку папку диска, дослідити її вікно;

11) закрити усі відкрити папки;

12) дослідити контекстне меню робочого столу.

3. Відповісти на запитання.

Що відбувається, коли Ви клацаєте один раз лівою кнопкою миші, навівши курсор на об'єкт?

Що відбувається, коли Ви клацаєте двічі лівою кнопкою миші, навівши курсор на об'єкт?

Що відбувається, коли Ви клацаєте один раз правою кнопкою миші, навівши курсор на об'єкт?

  • Що називають контекстним меню?

  • Яке вікно вважається активним?

  • Як зробити вікно активним?

  • Чи можуть бути активними відразу декілька вікон?

  • Які з елементів наявні у вікні будь-якого додатку Windows?

  • Що можна зробити за допомогою контекстного меню робочого столу?

ІV. Підсумок уроку.

Рефлексія

Етапи уроку

Задоволений

Розчарований

Примітка

Простота і доступність матеріалу

Чи зрозумілими були зав­
дання?

Чи комфортно Ви себе

почували під час заняття?

Чи цікавим був цей урок?

Як Ви оцінюєте свою роботу на уроці?

V. Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріали конспекту.

2. Знайти інформацію і описати призначення основних модулів операційної системи, заповнивши таблицю:

Назва модулів

Призначення

Базовий модуль(BIOS)

Командний процесор

Службові програми (утиліти)

Драйвер зовнішніх пристроїв

Урок 8

Тема: Практична робота № 2. «Робота з об’єктами на робочому столі: виділення, переміщення, перегляд властивостей, створення, перейменування, вилучення. Робота з вікнами»

Мета:

  • ознайомити учнів з основними об'єктами робочого столу та мето­
    дами роботи з ними в операційній системі Windows (виділення,
    переміщення, перегляд властивостей, створення, перейменуван­
    ня, вилучення);

  • навчити учнів розрізняти різні типи вікон;

  • розвивати та вдосконалювати практичні навички учнів роботи
    з об'єктами за допомогою контекстного меню;

  • виховувати культуру роботи учнів за комп' ютером.

Тип уроку: урок закріплення та вдосконалення знань та вмінь.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

1. Опишіть особливості застосування способів роботи мишкою.

Реалізація дії

Призначення

Поодиноке клацання лівою клавішею

Подвійне клацання лівою клавішею

Клацання правою клавішею

Переміщення лівою клавішею

Переміщення правою клавішею

2. Які функції виконує панель задач?

        1. Для чого використовується об’єкт «Мій комп’ютер»?

        2. Опишіть призначення кнопок панелі інструментів.

        1. Що називають ярликом?

З наведених варіантів виберіть ярлики.

А) Б) В) Г) Д)

6. Які дії можна виконувати з вікнами?

7. Для чого використовується контекстне меню об’єкта?

8. Запишіть у зошиті за поданими картками схему – алгоритм завантаження операційної системи.

9. Розв’язування інтерактивної вправи «Квітка рішень»

На дошці:

ІІ. Виконання завдання практичної роботи

Виконайте наступні дії, записавши (у зошиті) способи їх реалізації в правому стовпчику таблиці.

п/п

Дія

Алгоритм виконання

1.

Відкрити вікно «Мій комп'ютер»

2.

Переглянути властивості диска С:, записати Повний та вільний обсяг диска С:

3.

Перемістити вікно в ліву верхню частину екрану

4.

Змінити вертикальні та горизонтальні розміри

5.

Створити за допомогою контекстного меню на робочому столі папку з назвою «Нова папка»

6.

Перейменувати створену папку в «Проба»

7.

Розташувати обидва вікна поруч

8.

Згорнути обидва вікна в кнопки панелі задач

9.

Закрити обидва вікна

10.

Вилучити створену папку

  1. Написати звіт практичної роботи.

ІІІ. Підсумок уроку

ІV. Домашнє завдання

        1. Заповнити схему.

        1. Укажіть, які елементи керування присутні у зображеному діалоговому вікні ДРУК.

Урок 9

Тема: «Поняття про комп’ютерні віруси. Класифікація комп’ютерних вірусів. Профілактика і боротьба з комп’ютерними вірусами. Антивірусні програми, їх класифікація та принципи роботи. Знайомство з роботою антивірусних програм. Захист інформації. Поняття про стиснення даних. Архівація файлів. Програми для роботи з архівами. Створення архівів. Додавання файлів до архіву. Перегляд вмісту архівів. Вилучення та переписування файлів з архіву»

Мета:

  • увести поняття комп'ютерного вірусу; ознайомити учнів з видами та типами вірусів, шляхами зараження ПК вірусами та основними методиками боротьби з вірусами;

  • навчити користуватися антивірусними програмами для перевірки та лікування ПК;

  • увести поняття архівація файлів; ознайомити учнів з програмами для роботи з архівами;

  • розвивати логічне мислення, увагу, пам'ять;

  • виховувати уміння самостійно приймати рішення та нести за ньо­го відповідальність.

Обладнання: навчальна презентація теми «Стиснення інформації та програми-архіватори»); Папка «Архівація» у ній файл «Бесіда.doc» для п/р на робочому столі.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

II. Мотивація навчальної діяльності

  • Що ви знаєте про людські віруси?

  • Як можна заразитися людині вірусом?

  • Що робити, коли людина заразилася вірусом?

  • До чого призводить діяльність вірусів в організмі?

  • А як ви вважаєте, комп’ютер може захворіти?

III. Вивчення нового матеріалу. (Міні – лекція вчителя)

1. Комп’ютерні віруси

У 1989 р. 23-річний американський студент Роберт Морріс написав невеличку програму. За його задумом програма-жарт повинна була непомітно розповсюдитися з одного комп’ютера на інший, не заважаючи їхній роботі. Але допущена в програмі помилка змусила інформацію розповсюдитися з великою швидкістю, від чого всі канали зв’язку ЕОМ виявилися перевантаженими і наукова 90н формація, накопичена в обчислювальних центрах, у своїй більшості стала непридатною для використання. Всього за кілька годин найважливіші мережі східного західного узбережжя США були виведені з ладу. Епідемія охопила 6 тисяч комп’ютерів, об’єднаних у 70 систем, за допомогою яких відбувався обмін найважливішою інформацією.

На сході були пошкоджені комп’ютерні центри таких великих закладів, як Масачусетський технологічний інститут. Гарвард­ський, Пітсбургський, Мерілендський і Вісконсинський універси­тети, науково-дослідна морська лабораторія. На заході Каліфорній­ський і Стенфордський університети, науково-дослідна лабораторія КАСА, Ліверпульська лабораторія ядерних досліджень. Усі вони були зв’язані супутниковою системою «АРПАНЕТ». А причиною всього стала маленька програма-жарт, запущена в систему.

Надалі такі програми почали називати комп’ютерними вірусами.

Комп’ютерним вірусом називають певну сукупність виконуваного машинного коду, яка може створювати свої копії (що не обов’язково співпадають з оригіналом) і вміщувати їх у файли, системні області комп’ютерів, комп’ютерні мережі.

Вірус — це своєрідна програма, яка, на відміну від звичайних програм, ніколи не зберігає себе у вигляді окремих файлів, а також може виконувати різні небажані дії в комп’ютері.

Ознаки діяльності вірусів на комп’ютерах :

  • Відео- та аудіо ефекти(на екрані монітора несподівано чи періодично з’являються певні графічні заставки, зображення на екрані може видозмінюватися або спотворюватися, комп’ютер може програва­ти музичні фрагменти);

робота на комп’ютері істотно уповільнюється;

  • деякі програми не працюють або працюють неправильно;

  • комп’ютер «зависає» у звичайних ситуаціях;

  • вміст деяких файлів на дисках виявляється спотвореним;

  • інформація на дисках втрачається;

  • втрачається доступ до робочих дисків тощо.

Віруси можуть проникати в обчислювальну систему двома шля­хами:

  • по-перше, з інфікованого комп’ютера при копіюванні з нього фай­ла, що містить вірус;

  • по-друге, при запуску програми, розділеної між кількома комп’ютерами, в тому числі й при завантаженні операційної си­стеми.

Зазвичай віруси розміщуються у файлах, які здебільшого керують роботою. Це файли ОС, системних і прикладних програм, драйверів, пристроїв, файли об’єктних модулів і бібліотек, дисковий і системний завантажувачі, початкові тексти програм мовами високого рівня.

        1. Види та типи вірусів

Ознака

класифікації

вірусів

ОПИС

За
об’єктами
зараження

Файлові - заражують виконувані файли, а також допоміжні програми, що завантажуються при виконанні інших програм.

Завантажувальні – заражають сектор завантаження диска .

Текстові – заражують текстові файли 92н фор92ора WinWord, інші документи та об’єкти, що містять макроси .

За

зовнішнім


виглядом

Звичайні - код вірусу можна побачити на диску.

Невидимі (Stealth92н фор ) – використовують особливі засоби маскування і при перегляді код вірусу не видно.

Поліморфні – код вірусу видозмінюється.

За
результатами
діяльності

Безпечні – не виконують ніяких дій, окрім свого розповсюдження і видачі різних повідомлень або інших ефектів (перезавантаження комп’ютера і тощо)

Небезпечні – що призводять до втрати інформації і руйнування обчислювальної системи .

Профілактика зараження:

  • використання надійних джерел програмного забезпечення;

  • перевірка інформації, що надходить ззовні;

  • встановлення захисту від запису на 92н фор92 дисках із файлами;

  • обмеження доступу до комп’ютера сторонніх осіб;

  • регулярне створення резервних копій.

        1. Антивірусні програми

Для виявлення та знищення комп’ютерних вірусів використову­ють антивірусні програми. Всі вони поділяються на чотири великі групи: ревізори, детектори, лікарі, фільтри.

Найпоширенішими є AidsTest, Doctor Web, AVP, Norton Antivirus

та інші.

Таблица 1

Тип
антивірусних
програм

ої програми

Принцип дії

Детектори

Виявляють файли, заражені одним із відомих вірусів.

Лікарі(фаги)

Лікують заражені програми або диски, вилучаючи із заражених програм код вірусу, тобто відновлюють програму в тому стані, в якому вона була до зараження вірусом

Ревізори

Спочатку запам’ятовують відомості про стан програм і системних областей дисків, а після цього порівнюють їхній стан з початковим. При виявленні невідповідності повідомляють про неї.

Фільтри

Завантажуються резидентно в оперативну пам’ять, перехоплюють ті звернення до системи, що використовуються вірусами для розмноження і нанесення шкоди, і повідомляють про них.

        1. Архівація та архіватори

Архівація (стискання) інформації — це таке кодування інформації, коли закодований варіант займає менше дискової пам’яті, ніж початковий.

Архіватори — це програми, призначені для стискання 93н формації та створення файлів-архівів.

Програми-архіватори: WinRar (Rar), WinZip (Zip), WinArj (Arj), WinAce (Ace), Lha та інші.

Методи стискання інформації :

  • Метод заміни ланцюжків однакових бітів, символів або послідовності символів одним бітом або послідовністю з коефіцієнтом повторення.
    Наприклад: послідовність ававававававав (14 байтів) можна замінити на 7 ав (3 байти).
    Послідовність ааааааааа (9 байтів) можна замінити на 9а (2 байти).

  • Інші методи стискання.

  • Коефіцієнт стискання – співвідношення обсягів стиснутої і початкової інформації. Вимірюється у відсотках.

Робота учнів з навчальною презентацією теми «Стиснення інформації та програми-архіватори».

IV. Практична робота на ПК по закріпленню вивченого
1. Ознайомитися з інтерфейсом антивірусної програми.
2. Перевірити жорсткі диски ПК на наявність вірусів.
3. Ознайомитися із пунктом меню «Настройки» антивірусної про­грами.

4. Створити файл-архів із файла Бесіда .DOC, що є в папці «АРХІВАЦІЯ» на робочому столі.

5. Розпакувати створений архів на робочий стіл.

        1. У папці «АРХІВАЦІЯ» знищити ваш архів.

7. Створити файл-архів із всіх файлів, що є в папці «АРХІВАЦІЯ» на робочому столі.

8. Створити архів, що саморозпаковується з файла Бесіда.DOC,
що є в папці «АРХІВАЦІЯ» на робочому столі.

9. Знищити ваші файли-архіви.

10. Заповніть таблиці.

Ім’я файлу

Розмір файлу

Розмір в архіві

Тип файлу

Ступінь стиснення (%)

V. Підсумок уроку.

1. Для чого застосовується архівація файлів?

2. Що таке комп’ютерний вірус?

3. Які ознаки діяльності вірусів на комп’ютері?

4. Які ви запам’ятали види вірусів?

5. Які типи антивірусних програм ви запам’ятали на уроці?

VІ. Домашнє завдання:

              1. Опрацювати конспект

              2. Написати твір-мініатюру:
                «Що було б, якби комп’ютерні віруси з’явилися одночас
                но на всіх ПК у світі»;

«Що вміють та не вміють комп’ютерні віруси»;

«Як ввести боротьбу з поширенням комп’ютерних віру
сів».

Урок 10

Тема: Тематичне оцінювання з теми «Інформація. Інформаційна система. Операційна система»

Мета: перевірка знань, вмінь та навичок учнів з даних тем.

Тип уроку: урок контролю знань, умінь та навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ Тестування з теми «Інформація. Інформаційна система. Операційна система»

І варіант

ІІ варіант

Питання і відповіді

Питання і відповіді

І рівень

(тестові завдання, за кожну правильну відповідь по 0,5 бали)

1.

Інформатика – це наука про…
а) комп’ютери;
б) Інформацію;
в) закони і методи здійснення інформаційних процесів;
г) методи роботи з ЕОМ.

1.

Інформація – це…
а) все, що відображається з навколишнього середовища у мозку людини;
б) все, що в книгах, газетах, журналах..
в) різні інформаційні процеси, що протікають в ЕОМ.

2.

Укажіть, чим відрізняються ЕОМ різних поколінь:
а) розмірами та назвами;
б) технічними характеристиками та елементною базою;
в) розмірами дискет та моніторів;
в) цінами.

2.

Укажіть, скільки поколінь ЕОМ ви знаєте:
а) 2;
б) 3;
в) 4;
г) 5.

3.

Укажіть найменшу одиницю вимірювання інформації:
а) байт;
б) біт;
в) кілобайт;
г) мегабайт.

3.

Укажіть скільки байт в 1 кілобайті:
а) 1000;
б) 2000;
в) 1024;
г) 1240.

4.

Визначити, з чого складається обчислювальна система:
а) з апаратної частини та програмного забезпечення;
б) з монітора та системного блока;
в) з різних програм та дисків.

4.

Визначте, що таке процесор:
а) це пристрій, який виконує всі дії та команди;
б) це пристрій, який керує пам’яттю ЕОМ;
в) це пристрій, який запускає ігри;
г) це пристрій, який живить комп’ютер.

5.

Укажіть, якою буває пам’ять ЕОМ:
а) велика, нормальна, маленька;
б) розширена, звичайна, звужена;
в) зовнішня, оперативна, постійна та внутрішня.

5.

Укажіть, які пристрої відносяться до введення інформації:
а) клавіатура, монітор, миша, сканер;
б) принтер, монітор;
в) клавіатура, сканер, миша.

6.

Укажіть основні характеристики монітора:
а) роздільна здатність, тактова частота;
б) роздільна здатність, розмір екрана;
в) тактова частота, розмір екрана.

6.

Укажіть, які принтери ви знаєте:
а) моні хроні, чорно – білі, лазерні;
б) роликові, протяжні, струменеві;
в) матричні, струменеві, лазерні.

7.

Драйвер - це програма…
а) що керує роботою пристрою;
б) що керує роботою
зовнішнього пристрою;
в) що керує роботою комп’ютера.

7.

Контролер (адаптер) це…
а) електронна схема, яка керує роботою
зовнішнього пристрою;
б) електронна схема, яка

керує роботою комп’ютера;
в) електронна схема, яка

керує роботою пристрою.

8.

Операційна система — це…
а) сукупність програм
, призначених для керування роботою комп'ютера;
б)
електронна схема, яка керує роботою зовнішнього пристрою;
в) електронна схема, яка

керує роботою пристрою.

8.

Файл – це …
а) пойменована область диска для збереження програм і даних;
б) диски та програми;
в) папки та каталоги.

9.

Визначте, які файли відповідають шаблону а*.*:
а) а1.
doc;
б) са1.
doc;
в) а.
doc;
г) а1.

9.

Визначте, які файли відповідають шаблону а?.*:
а) а1.
doc;
б) са1.
doc;
в) а.
doc;
г) а1.

10.

Комп’ютерний вірус – це…
а) певна сукупність виконуваного машинного коду, яка може створювати свої копії і вміщувати їх у файли, системні області комп’ютера, комп’ютерні мережі;
б) кодування інформації, коли закодований варіант займає менше дискової пам’яті, ніж початковий;
в)
) електронна схема, яка

робить збої в роботі комп’ютера.

10.

Архівація інформації – це…
а) кодування інформації, коли закодований варіант займає менше дискової пам’яті, ніж початковий;
б) програми, призначені для стискання інформації та створення файлів – архівів;
в) процес усунення фрагментації.

11.

Укажіть, якої групи вірусів немає:
а) файлово-завантажувальних;
б) нерезидентних;
в) стелс-вірусів;
г) формат вірусів.

11.

Укажіть, які типи антивірусних програм існують:
а) файлові, поліморфні, безпечні;
б) фільтри, ревізори, лікарі, детектори;
в) фільтри, звичайні, завантажувальні.

12.

Укажіть, як можна заразити вірусом комп’ютер:
а) включити ЕОМ;
б) попрацювати з не провіреною дискетою;
в) завантажити з вінчестера гру;
г) кашлянути на комп’ютер.

12.

Якщо є підозра на вірус, що треба робити відразу:
а) запустити антивірусну програму;
б) вимкнути ЕОМ;
в) перезавантажити ЕОМ;
г) від форматувати вінчестер.

ІІ рівень

(завдання з короткими відповідями, за кожну правильну відповідь по 1 балу)

1.

Які способи реалізації копіювання файлів у ОС Windows ви знаєте?

1.

Чим відрізняється пересування об’єктів у ОС Windows правою та лівою клавішею?

2.

Як записати повне ім’я файла РЕФЕРАТ.doc, який знаходиться в папці ДРУК, розміщений у папці 7 Клас, що на диску А:?

2.

Як записати повне ім’я файла РЕФЕРАТ.doc , який знаходиться в паці ІНФОРМАТИКА, розміщеній у папці 7 КЛАС, що на диску С:?

3.

Укажіть види вікон ОС Windows.

3.

Назвіть основні елементи керування діалоговим вікном ОС Windows.

ІІІ рівень

(Практичне виконання завдання – 3 бали)

1.

1.Створіть у папці
7 КЛАС файлову структуру:

(Ваше прізвище)/
ТЕМАТИЧНА/І ВАРІАНТ
ТЕКСТ/ДОКУМЕНТ;

2. Скопіюйте з папки МОЇ ДОКУМЕНТИ будь – який текстовий файл і вставте його до папки ТЕКСТ;

3. Створіть копію файлу і розмістіть його у папці ДОКУМЕНТ;

4. Перейменуйте файл у папці ДОКУМЕНТ на файл Копія.doc.

1.

1.Створіть у папці
7 КЛАС файлову структуру:

(Ваше прізвище)/
ТЕМАТИЧНА/ІІ ВАРІАНТ
ТЕКСТ/ДОКУМЕНТ;

2. Скопіюйте з папки МОЇ ДОКУМЕНТИ будь – який текстовий файл і вставте його до папки ТЕКСТ;

3. Створіть копію файлу і розмістіть його у папці ДОКУМЕНТ;

4. Перейменуйте файл у папці ДОКУМЕНТ на файл Копія.doc.

Урок 11

Тема: Текстові редактори. Текстовий редактор Блокнот. Практична робота № 3. «Створення тексту. Редагування тексту».

Мета:

  • пояснити поняття «текстовий редактор та процесор», його призначення та основні функції;

  • навчити учнів завантажувати текстовий редактор Блокнот;

  • розвивати навички введення тексту з клавіатури;

  • розвивати інтерес до інформатики та культуру користувача ПК.

Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу та практикум).

Хід уроку

План

1. Системи опрацювання текстів їх основні функції.

2. Завантаження текстового редактора Блокнот.

3. Інтерфейс текстового редактора Блокнот. Режими екрана.

4. Збереження документу у ТР Блокнот.

5 . Практикум.

І. Мотивація навчальної діяльності

Учитель за допомогою питань підводить учнів до основних понять уроку.

  • В якому вигляді може бути представлена інформація?

  • Які програми для обробки інформації вам відомі?

  • Для чого вони призначені?

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Системи опрацювання текстів їх основні функції

Прикладне програмне забезпечення - це програми, призначені для виконання конкретних завдань користувача.

Найбільш поширеними програмами загального призначення є програми опрацювання текстової інформації або текстові редактори (процесори).

Типи текстових редакторів:

  1. Блокнот;

  2. WordPad;

  3. Microsoft Word;

  4. Microsoft Office Publisher;

  5. StarOffice Writer;

Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати і форматувати текст, вставляти малюнки і таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.

Текст - це інформація, яка подається за допомогою символів, що вводяться із клавіатури.

Прикладами текстів є листи, звіти, статті, документи тощо.

2. Завантаження текстового редактора Блокнот.

Текстовий редактор Блокнот можна запустити :

  1. Виконати команду Пуск/Все программы/ Стандартные/ Блокнот

Після чого на екрані з'являється вікно редактора.

3. Інтерфейс текстового редактора. Режими екрана.

  • І рядок : Рядок заголовку

  • ІІ рядок Рядок команд меню – це список можливих видів робіт, з яких можна робити вибір.

Рядок меню має у своєму складі 5 меню:

"Файл", "Правка", "Формат", "Вид", "Справка".

Щоб вибрати команду в одному з меню, досить на його назві клацнути мишею, після чого меню розгортається у список команд.

Команди, можливі для виконання у даній ситуації, забарвлені у темний колір. Команди, тимчасово неможливі для виконання, забарвлені у світлий колір. (Навести приклади).

Якщо випадково відкрили не те меню, досить перевести вказівник миші на потрібне меню – попереднє меню автоматично закриється і відкриється потрібне.

ІІІ рядок: Рядок стану

4. Збереження документу у ТР Блокнот.

  • Зберігати на диску

Звичайно, після створення документа або після закінчення сеансу редагування свою роботу необхідно зберегти.

Існують кілька засобів збереження інформації:

  • Збереження файла під старим іменем:

    • Сохранить” ;

    • кнопка “Сохранить” панелі інструментів;

    • швидкі клавіші” – CTRL+S.

  • Збереження файла з нашим іменем (і в новій папці або на новому диску):

Сохранить как...” .

Таку команду виконують, наприклад, тоді, коли є потреба зберегти існуючий документ у незмінному вигляді, але на основі його створити новий дркумент.

Робиться це так:

  1. відкрити файл, що вас цікавить;

  2. виконати команду “ Файл” – “Сохранить как...” – з’явиться діалогове вікно “Сохранение документа”;

  3. надати файлу нове ім’я у полі “Файл:”;

  4. при необхідності вибрати новий диск (папку) у полі диск “Диск: “ (“Папка”);

  5. клацнути “мишею” на кнопці “Сохранить”. Попередній файл закриється, а на екрані залишиться файл з новим ім’ям.

ІІІ. Закріплення матеріалу. Виконання учнями практичного завдання на комп’ютері.

5. Практикум

Інструктивна картка

1. Запустіть текстовий редактор Блокнот відомих вам способом..

2.Розглянте вікно редактора Блокнот.

I рядок – рядок заголовку.

Що написано зараз у цьому рядку?

II рядок – рядок меню.

Відкрийте кожне з меню та розгляньте його.

3. Наберіть текст з клавіатури.

Чудотворець Миколай

Святий Миколай – найулюбленіший святий і дітей, і дорослих. Чим же заслужив він таку честь і славу?

Народився Миколай у місті Патарі в Малій Азії в благочестивих батьків. Дитиною багато часу проводив за молитвою в храмі, а юнаком прийняв чернечий сан. Після смерті батьків усю спадщину роздав убогим. Усі сили він спрямував на допомогу людям: розшукуючи бідних, потай допомагав їм, годував голодних, заступався за зневажених.

До наших днів дійшла зворушлива історія про бідного чоловіка і трьох його дочок. Не маючи приданого, дівчата не могли вийти заміж. Довідавшись про скруту, в якій опинилися ці добрі, скромні та богобоязливі люди, Миколай тричі підкинув у вікно їхньої халупи по клуночку із золотом. І донині має він звичку вкладати свої подарунки то в черевичок, то під подушку…

4. Виправіть помилки у тексті, якщо вони є.

5. Збережіть текст у папці 7 КЛАС під назвою Чудотворець Миколай.

IV. Підсумок уроку

  1. Що таке текстовий процесор?

  2. Які типи текстових редакторів ви знаєте?

  3. Як завантажити ТР Блокнот?

  4. Який інтерфейс вікна ТР Блокнот?

  5. Як зберегти документ створений у ТР Блокнот?

V. Домашнє завдання

1. Вивчити конспект

2. Підібрати цікавий текст для введення його до комп’ютера.

Урок 12

Тема: Текстовий редактор Microsoft Word. Редагування тексту. Робота з текстовими файлами.

Мета:

  • Розкрити поняття текстового процесора Microsoft Word;

  • навчити учнів завантажувати текстовий редактор Microsoft Word;

  • розвивати навички редагування тексту;

  • розвивати інтерес до інформатики та культуру користувача ПК.

Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу та практикум).

Хід уроку

План

1. Основні функції ТР Microsoft Word.

2. Завантаження текстового редактора Microsoft Word.

3. Інтерфейс текстового редактора Microsoft Word. Режими екрана.

4. Редагування тексту в ТР Microsoft Word.

4. Збереження документу у ТР Microsoft Word.

5 . Практикум.

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Основні функції ТР Microsoft Word.

У нинішній час найбільше розповсюдження отримав текстовий процесор Microsoft Word для Windows з інтегрального пакету Microsoft Office. Розглянемо детально середовище текстового редактора Word.

Функції ТР Microsoft Word

1) введення тексту в комп’ютер;

2) редагування тексту;

3) пошук необхідної інформації у тексті;

4) форматування тексту;

5) перенесення і копіювання фрагментів тексту;

6) виділення частин тексту;

7) розбиття тексту на сторінки;

8) робота з декількома документами одночасно;

9) друкування тексту із заданою щільністю, якістю та інше;

10) збереження тексту на магнітних дисках.

2. Завантаження текстового редактора.

Текстовий редактор Word можна запустити декількома способами:

  1. Виконати команду Пуск/Все программы/ Microsoft offise/ Microsoft Word.

  2. Клацнути двічі мишею на ярлику Word’а на Робочому столі Windows ;

  3. Клацнути один раз на кнопці Word’а на панелі задач.

Після чого на екрані з'являється вікно редактора.

3. Інтерфейс текстового редактора. Режими екрана. Використання вікон. Одержання довідок.

Вікно Word має такі елементи:

  • І рядок – Рядок заголовку

  • ІІ рядок

Рядок команд меню – це список можливих видів робіт, з яких можна робити вибір.

Рядок меню має у своєму складі 9 меню:

"Файл", "Правка", "Вид", "Вставка", "Формат", "Сервис", "Таблица", "Окно", "?" (Довідка).

  • ІІІ рядок та декілька наступних рядків

Панель інструментів (керуючих кнопок).

Панель інструментів буває двох видів:

  • стандартна:

  • панель форматування:

  • Основне місце вікна – вікно редагування Microsoft Word.

Над ним та ліворуч розташовані звичайні лініки зі шкалою (горизонтальна і вертикальна), на яких позначки розмірів аркуша та деяких атрибутів текстової інформації.

Передостанній рядок екрана – статус-рядок.

4. Редагування тексту в ТР Microsoft Word.

Редагування – це перетворення, яке забезпечує додавання, видалення, переміщення або виправлення змісту документа, його символів або фрагментів.

Режими вставляння та заміни

Програма Word для роботи з документами забезпечує режими вставляння і заміни для редагування існуючого тексту.

Редагування заміною проводиться тоді, коли необхідно помилкові символи замінити на правильні. При цьому курсор підводиться зліва від помилкового символу і у режимі "Замена" натискається клавіша з правильним символом. На місці помилкового символу з'явиться новий символ, заміна відбулася.

Приклад: о

І ІнфІарматика

ІІ Інформатика

Редагування вставкою проводиться тоді, коли необхідно вставити пропущений або вилучити зайвий символ. При цьому курсор встановлюється на ту позицію, після якої повинен вставитися новий символ, або зліва від символа, який необхідно стерти. Щоб вставити символ, досить у режимі "Вставка" натиснути клавішу з потрібним символом. Щоб стерти символ, досить натиснути клавішу Delete, якщо курсор стоїть перед символом, або клавішу Backspace, якщо курсор стоїть після символу.

В першому випадку текст розсунеться для нового символу. У другому випадку текст зсунеться, щоб зайняти місце вилученого символу.

Приклад: о

І ІнфІарматика ІнфІформатика

ІІ Інформатика Інформатика

Для того щоб відредагувати текст, потрібно навчитись виділяти його фрагменти.

ВИДІЛЕННЯ ТЕКСТУ

Дія

Способи виконання

Виділення слова

Встановити на ньому І-подібну вказівку миші і виконати подвійне клацання

Виділення речення

Встановити на ньому І-подібну вказівку миші і, утримуючи клавішу <Ctrl>, клацнути на ньому один раз

Виділення абзацу

Встановити на ньому вказівку миші і виконати потрійне клацання

Встановити вказівку миші в смузі виділення (вказівка набуває вигляду ) і клацнути двічі

Виділення одного або декількох рядків

Встановити вказівку миші в смузі виділення (вказівка набуває вигляду ) і протягнути навпроти необхідної кількості рядків, утримуючи ліву кнопку

Виділення певного фрагмента тексту

Протягти І-подібну вказівку миші по фрагменту, утримуючи ліву кнопку

Виділення певного фрагмента тексту за допомогою клавіатури

Встановити текстовий курсор у потрібному місці, і, утримуючи клавішу <Shift>, виділяти текст натисканням курсорних клавіш-стрілочок

Виділення всього документа

<Ctrl> + A(лат)

Встановити вказівку миші в смузі виділення (вказівка набуває вигляду ) і клацнути тричі

Встановити вказівку миші в смузі виділення (вказівка набуває вигляду ) миші і, утримуючи клавішу <Ctrl>, клацнути один раз

Скасування виділення

Клацнути мишею в будь-якому місці документа або натиснути одну з курсорних клавіш-стрілочок

З виділеним фрагментом тексту можна виконати операції:

РОБОТА З ФРАГМЕНТАМИ ТЕКСТУ

Копіювання в буфер

«Правка» - «Копировать»

Кнопка стандартної панелі інструментів

CTRL + C (CTRL + INS)

Вилучення в буфер

«Правка» - «Вырезать»

Кнопка стандартної панелі інструментів

CTRL + X (SHIFT + DEL)

Вставка з буферу

«Правка» - «Вставить»

Кнопка стандартної панелі інструментів

CTRL + V (SHIFT + INS)

Відміна останньої операції (або кількох останніх операцій)

«Правка» - «Отменить <указывается последнее действие

Кнопка стандартної панелі інструментів

CTRL + Z (ALT + BACKSPACE)

4. Збереження документу у ТР Microsoft Word.

Звичайно, після створення документа або після закінчення сеансу редагування свою роботу необхідно зберегти.

Існують кілька засобів збереження інформації:

  • Збереження файла під старим іменем:

    • Сохранить” ;

    • кнопка “Сохранить” панелі інструментів;

    • швидкі клавіші” – CTRL+S.

  • Збереження файла з нашим іменем (і в новій папці або на новому диску):

Сохранить как...” .

Таку команду виконують, наприклад, тоді, коли є потреба зберегти існуючий документ у незмінному вигляді, але на основі його створити новий дркумент.

Робиться це так:

  1. відкрити файл, що вас цікавить;

  2. виконати команду “ Файл” – “Сохранить как...” – з’явиться діалогове вікно “Сохранение документа”;

  3. надати файлу нове ім’я у полі “Файл:”;

  4. при необхідності вибрати новий диск (папку) у полі диск “Диск: “ (“Папка”);

  5. клацнути “мишею” на кнопці “Сохранить”. Попередній файл закриється, а на екрані залишиться файл з новим ім’ям.

5.Практикум.

Завдання: Відредагувати текст, що зберігається у файлі Приказки.doc, що зберігається (зазначить вчитель), так щоб кожне прислів’я починалося з нового абзацу. Зберегти відредагований файл у папці Тексти, що необхідно створити у вашій структурі папок.

    1. Відкрийте документ Приказки.doc.

    2. Розмістіть прислів’я та приказки так, щоб кожне з них було розміщене в окремому абзаці. Для цього встановіть курсор на кінець першого рядка та натисніть клавішу Delete. Далі встановіть курсор після крапки та натисніть Enter.

    3. Діючи аналогічно, завершіть редагування документа.

    4. Збережіть відредагований документ під новим ім’ям, надавши йому ім’я свого прізвища та приказки (Наприклад: Іванов Приказки. Doc).

IV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

1. Вивчити конспект

2. Підібрати цікавий текст для введення його до комп’ютера.

Урок 13

Тема: Практична робота № 4.

«Створення тексту. Редагування тексту. Робота з фрагментами тексту: виділення, копіювання, перенесення».

Мета: навчитися створювати текст; редагувати текст: перевіряти орфографічні і граматичні помилки, використовувати функції "Знайти" і “ Замінити”, вміти відмічати блоки тексту з наступним копіюванням чи перенесенням, виконувати заміну одного контексту на інший, з’єднувати кілька частин тексту в єдиний текст.

Обладнання: міні-таблиці «Виділення тексту», «Робота з фрагментами тексту», інструктивні картки для виконання практичної роботи, картки для контролю знань

План

1. Контроль знань.

2. Виконання практичної роботи.

3. Підсумок практичної роботи . Домашнє завдання.

Хід роботи

1. Контроль знань.

1. Як можна здійснити виділення слова?

2. Як можна здійснити виділення речення?

3. Як можна здійснити виділення абзацу?

4. Як можна здійснити виділення одного або декількох рядків?

5. Як можна здійснити виділення певного фрагмента тексту?

6. Як можна здійснити виділення певного фрагмента тексту за допомогою клавіатури?

7. Як можна здійснити виділення всього документа ?

8. Як можна здійснити скасування виділення?

9. Які операції можна виконувати з фрагментом тексту?

10. Які дії передбачає процес редагування тексту? Побудуйте радіальну діаграму.

2. Виконання практичної роботи.

1. Введіть текс пісні «Грицю, Грицю…»

2. Виділіть другий стовпчик пісні та перемістіть його в кінець.

3. Перевірте орфографію і граматичні помилки.

4. Виділіть третій стовпчик пісні, скопіюйте його та вставте в кінці всієї пісні 2 рази.

5. Знайдіть та замініть Слово «Грицю» на власне ім’я.

6. Збережіть створений вами документ у папці 7 КЛАС під ім’ям «Практична робота 4».

3. Підсумок практичної роботи .

Домашнє завдання.

  1. Вставте пропущені слова в реченні.

Текстовий Microsoft Word — це_________,

що належить до стандартного ________,

призначена для та текстових і може бути завантажена декількома способами.

2. Опишіть елементи вікна текстового редактора MS Word.

Урок 14

Тема: Графічний редактор та його призначення

Мета:

  • ознайомити учнів з графічним редактором Paint та його призначенням;

  • оволодіння навичками створення зображення із застосуванням ГР Paint за допомогою вказівок ГР;

  • розвиток уміння застосовувати здобуті знання на практиці;

  • виховання творчих якостей особистості.

Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу та практикум).

Хід уроку

План

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Що таке комп’ютерна графіка? Види комп’ютерної графіки.

2. Графічний редактор Paint.

3. Завантаження графічного редактора Paint.

4. Елементи вікна програми графічного редактора Paint.

5. Ознайомлення з інструментами Панелі елементів графічного редактора.

6. Палітра кольорів графічного редактора Paint.

7. Практикум.

ІІІ. Підсумок уроку

ІV. Домашнє завдання.

І. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Що таке комп’ютерна графіка? Види комп’ютерної графіки.

До графічних зображень належать різноманітні малюнки, креслення, графіки, діаграми та інші зображення, які створюються за допомогою ПК та виводяться на екран і які можна друкувати.

Комп’ютерна графіка – це створення та опрацювання графічних зображень за допомогою комп’ютера.

Комп’ютерна графіка використовується при конструюванні, в архітектурі, створенні рекламних роликів та емблем, у видавничій діяльності.

Розрізняють два види графічних зображень: растровий та векторний.

У растровій графіці принцип зображення складається з точок – пік селів відповідних кольорів. Растрове зображення нагадує аркуш паперу в клітинку, на якому кожна клітинка зафарбована яким–небудь кольором.

Піксель (від англ.. Picture Element) – найменша одиниця растрового зображення.

Кожний растровий малюнок складається з певної кількості точок на одній горизонталі та на одній вертикалі, які характеризують розмір малюнка. Наприклад, для ОС Windows розміри дисплея в пік селях становлять 640480, 1024768, 12801024. чим більша кількість пікселів міститься на екрані за одних і тих самих геометричних розмірів малюнка, тим вища якість зображення.

Крім розмірів, малюнок характеризується також кольором кожного пікселя.

Растрова графіка дає змогу одержати високу якість зображення, тому за її допомогою можна відтворювати реальні образи. До переваг растрових зображень належать: плавні переходи між кольорами, відтворення півтіні. Недоліком растрової графіки – є великі за обсягом файли для зберігання растрових зображень, а також втрата якості зображення при збільшенні або зменшенні його розміру. На рис 1. зображено растрове зображення.

Р

Рис. 1. Растровий малюнок

астрові зображення використовуються для запису фотографій, художніх картин тощо.

Векторні малюнки будуються за допомогою математичного опису простих об’єктів – ліній, кіл, прямокутників, з яких складаються більш складні. Такі прості об’єкти називаються графічними примітивами. На рис. 2 зображено векторний малюнок.

Перевагою векторної графіки є те, що за обсягом файли, у яких зберігаються векторні зображення, в 10 -

1

Рис. 2 Векторний малюнок

000 разів менші, ніж обсяги файлів, у яких зберігаються аналогічні растрові зображення. Векторні зображення легко масштабуються та редагуються без втрати якості.

Недоліком векторної графіки є «неприродність» малюнка. Тому векторну графіку в основному використовують для побудови креслень, технічних рисунків, карт.

2. Графічний редактор Paint.

Програми, призначені для створення та опрацювання графічних зображень за допомогою ПК, називаються графічними редакторами.

Графічний редактор Paint належить до стандартних програм операційної системи Windows і призначений для створення та опрацювання графічних зображень.

3. Завантаження графічного редактора Paint.

Завантажити ГР Paint можна декількома способами:

  1. Пуск\Усі програми\Стандартні\Paint.

  2. Клацнути двічі мишею по ярлику Paint на Робочому столі операційної системи Windows.

  3. Клацнути один раз мишею на кнопці Paint на панелі задач.

4. Елементи вікна програми графічного редактора Paint.

Інтерфейс графічного редактора:

5. Ознайомлення з інструментами Панелі елементів графічного редактора.

Панель інструментів:

  • Олівець;

  • Гумка;

  • Вибір кольору;

  • Розпилювач;

  • Лінія;

  • Прямокутник;

  • Еліпс;

  • Заливка;

  • Виділення довільної області;

  • Виділення області;

  • Масштаб;

  • Пензель;

  • Введення тексту;

  • Крива лінія;

  • Багатокутник;

  • Округлений прямокутник. Рис. 3. Панель інструментів

Олівець - для малювання довільних ліній;

Гумка - для видалення частини малюнка;

Вибір кольору - дозволяє точно вибрати основний або фоновий колір не з палітри, а безпосередньо з малюнка;

Розпилювач - для малювання ліній розпилюванням фарби;

Лінія - для креслення прямих ліній;

Прямокутник - для малювання прямокутних фігур протягуванням курсору мишки;

Еліпс - для малювання еліпсів і кіл;

Заливка - для заповнення замкнутих контурів основним або фоновим кольором;

Виділення області - служать для роботи з виділеними областями;

Масштаб - для збільшення малюнка, щоб вималювати деталі;

Пензель - для малювання довільних широких ліній;

Введення тексту - для введення коротких заголовків;

Крива лінія - для малювання гладких кривих ліній;

Багатокутник - для малювання довільних багатокутників;

Округлений прямокутник - для малювання прямокутників з округленими кутами.

6. Палітра кольорів графічного редактора Paint.

Рис. 4. Палітра кольорів.

Кольорова палітра служить для вибору основного кольору (клацанням лівої кнопки миші) і кольору фону (клацанням правої кнопки миші). Палітра дає змогу вибрати потрібні кольори. Палітра графічного редактора Paint містить 28 стандартних кольорів. У лівій частині Палітри розміщується індикатор вибраних кольорів, до якого належать два квадрати.

Квадрат на першому плані відображає основний колір малювання, квадрат на задньому плані – колір фону. Для вибору основного кольору малювання треба клацнути лівою клавішею мишки на потрібному кольорі Палітри, для вибору кольору фону – клацнути правою клавішею мишки.

Якщо серед запропонованих 28 кольорів Палітри не можна дібрати потрібного відтінку, можна змінити кольори Палітри. Зробити це можна виконавши такі дії: зайти в меню Палітра/Змінити палітру. Після цього на екрані з’явиться вікно Зміни палітри. Яке має вигляд, як показано на
мал.. 5.

Рис. 5. Вікно зміни палітри

Іноді доводиться деякі елементи зображення зафарбовувати в такий самий колір, який вже є на малюнку. Візуально важко визначити та дібрати точно необхідний відтінок, тому для вибору кольору, який вже використовувався на малюнку, призначений інструмент
Вибір кольорів:

Клацання лівою клавішею мишки на малюнку з використанням цього інструмента задає основний колір, правою клавішею мишки – колір фона.

7. Практикум

1. Запустіть графічний редактор Paint одним з відомих вам способів.

2. Розгляньте, які типові елементи вікон і програм містить вікно програми Paint.

3. Розгляньте меню програми Paint, по черзі наводячи вказівник мишки на відповідне меню, розкрийте його, дослідіть та запишіть у зошит які вказівки розташовані у меню Вигляд (Вид).

4. Ознайомтеся з інструментами Панелі елементів графічного редактора. Скориставшись прийомом затримки мишки для визначення назв інструментів, розташованих на Панелі елементів.

5. Виберіть по черзі кожен з інструментів та визначте їх призначення та які з них мають додаткові параметри.

6. Результати дослідження занесіть до Таблиці 1.

7.Проаналізуйте, які геометричні фігури можуть бути використані для малювання дорожніх знаків, зображених на Рис. 6.

8. Спробуйте намалювати дорожні знаки, які подані у на Рис. 6.

Таблиця 1.

Рисунок 6.

9. Розфарбуйте на свій розсуд малюнок, що зберігається у файлі, який зазначить вчитель.

10. Дофарбуйте у відповідні кольори малюнок, що зберігається у файлі, який зазначить вчитель.

Контрольні запитання:

1. Що таке комп’ютерна графіка?

2. Які види комп’ютерної графіки ви знаєте?

3. Розкрийте поняття растрової графіки. З чого складається растрове зображення? Які воно має переваги та недоліки?

4. Розкрийте поняття векторної графіки. З чого складається векторне зображення? Які воно має переваги та недоліки?

5. Що називають графічним редактором? Який графічний редактор ви будете вивчати?

6. Як завантажити графічний редактор Paint?

7. З яких елементи складається вікно програми графічного редактора Paint?

8. Які ви знаєте інструментами Панелі елементів графічного редактора? Для чого вони призначені?

6. Для чого служить Палітра кольорів графічного редактора Paint? 7.Що відображає квадрат на першому плані та задньому плані індикатора вибраних кольорів?

8. Як можна змінити кольори Палітри?

Домашнє завдання.

  • Вивчити теоретичний матеріал .

  • Повторити основні групи клавіш інструментів Панелі елементів графічного редактора.

Урок 15

Тема: Практична робота № 5.

«Робота з графічним редактором. Створення малюнків».

Мета:

  • оволодіння навичками створення зображення із застосуванням ГР Paint за допомогою вказівок ГР;

  • розвиток уміння застосовувати здобуті знання на практиці;

  • виховання творчих якостей особистості.

Тип уроку: закріплення та застосування знань, умінь та навичок.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

Інтерактивна вправа «Так або ні»

Таблица 2

п/п

Твердження

Так або ні

1.

Щоб вибрати інструмент для побудови зображення, слід встановити курсор на піктограму потрібного інструмента і клацнути правою кнопкою миші

ні

2.

При побудові ліній у додатковому меню вибирається їх товщина

так

3.

Розмір малюнка не може бути більшим ніж розмір вікна .

ні

4.

Зображена пунктиром зіронька дозволяє виділити будь-які фрагменти малюнка для подальшого переміщення, копіювання, вилучення

так

5.

Для одержання вертикальних, горизонтальних і діагональних відрізків використовується клавіша Shift

так

6.

Щоб побудувати точний квадрат, треба тримати натиснутою клавішу Ctrl

ні

7.

Обраний колір зображення позначається у нижньому квадратику зліва від меню кольорів

ні

8.

Щоб задати колір фону, треба при виборі кольору клацнути правою кнопкою мишки.

так

9.

Команда «Атрибути» пункту меню «Малюнок» дозволяє задавати розмір нового малюнка

так

10.

Розмір малюнка також змінюється за допомогою зміни масштабу.

ні

ІІ. Практична робота

1. За поданим зразком намалювати малюнок, використовуючи інструменти ГР Paint.

  1. Зберегти малюнок під назвою Потяг(Прізвище). Bmp у папці 7 КЛАС.

  2. За допомогою сітки побудувати малюнок:

4. Результати роботи показати вчителю

ІІІ. Підсумок уроку

ІV. Домашнє завдання

Творче завдання. Підготувати завдання-картку для малювання орнаменту, яка буде містити:

  • приклад орнаменту;

  • три запитання з теми «Графічний редактор».
    Алгоритм створення орнаменту записати у зошит

Урок 16

Тема: Комп’ютерні мережі. Електронна пошта.

Практична робота № 6.

«Створення електронних повідомлень. Пересилання повідомлень електронною поштою. Перегляд повідомлень, що надійшли електронною поштою».

Мета:

  • ознайомити учнів з поняттям електронна пошта, поштові протоколи;

  • навчити створювати власні поштові скриньки;

  • створювати електронне повідомлення та відправлення його електронною поштою;

  • переглядати повідомлення, які надійшли електронною поштою

  • розвиток уміння застосовувати здобуті знання на практиці;

  • виховання творчих якостей особистості.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

План

І. Перевірка домашнього завдання

ІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Електронна пошта.

  2. Поштова адреса.

  3. Створення власної електронної скриньки.

ІІІ. Практична робота

ІV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

І. Перевірка домашнього завдання

ІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Електронна пошта.
    Електронна пошта призначена для обміну повідомленнями між користувачами за допомогою мережі. Для цього треба скористатися будь – якою поштовою програмою, що підтримує електронний зв’язок, наприклад,
    Pegasus Mail, MS Outlook, Outlook Express, Eudora тощо.

Функціювання цих програм базується на поштових стандартах, які забезпечують поштові протоколи SMTP – для надсилання повідомлень, POP3 і IMAP – для отримання повідомлень.

Вхід у поштові програми в системах колективного доступу захищений паролем, який треба зберігати в таємниці, оскільки послуги Інтернетом зазвичай платні. Крім цього пароль призначений для захисту інформації.

Кореспонденція нагромаджується і тимчасово зберігається в поштових скриньках, які є на серверах.

Переваги електронної пошти такі: доставляння майже миттєве, вартість доставляння не залежить від відстані, але може залежати від обсягу файлів.

  1. Поштова адреса.
    Загальний вигляд поштової адреси такий:

<власник>@<поштовий сервер>

Поштову адресу(скриньку) надає провайдер або її можна створити й отримати безкоштовно, скориставшись відповідною послугою сервера-портала.

  1. Створення власної електронної скриньки.

ІІІ. Практична робота

  1. Створити електронне повідомлення виконавши команду Створити;

  2. Заповнити бланк листа. У робочій області написати текст листа.

  3. Заповнити поле Кому адресою отримувача.

  4. Заповнити поле Копія – адресами, кому вислати копії

  5. Заповнити поле Тема – темою листа.

  6. Надіслати лист натиснувши кнопку Доставить.

  7. Відкрити отримане повідомлення, потрібно клацнути на його заголовку (чи виконати команду Відкрити і вибрати потрібний файл зі списку).

  8. Відповісти на отримане повідомлення, потрібно, відкривши його, виконати команду Відповісти і після написання відповіді Надіслати.

ІV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

Підготуватися до Тематичної атестації з теми: «Програмне забезпечення загального призначення . Електронна пошта».

Урок 17

Тема: Тематичне оцінювання з теми «Програмне забезпечення загального призначення . Електронна пошта».

Мета: перевірка знань, вмінь та навичок учнів з даних тем.

Тип уроку: урок контролю знань, умінь та навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Тестування з теми «Інформація. Інформаційна система. Операційна система».

ІІІ. Практичне завдання з даної теми

ІV. Підсумок уроку

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Плани – конспекти уроків 7 клас
  • Додано
    01.03.2018
  • Розділ
    Інформатика
  • Клас
    7 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    382
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер материала
    DS575611
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання