Якесь особливе дійство відбувається, коли вишиваєш. Пам’ятаю зимові вечори свого дитинства: матуся в’язала,а я вишивала серветочки. Часи минають…але й досі, коли беру нитки, відчуваю рідну домівку, запашний хліб. Ниточка складає візерунок. З вірша починається пісня. Щиро вдячна Олена Рєзнік, за чудову мелодію. Поспіваємо? ( P.S Бо скоро смакувати морозивом!!!)