Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 - на початку 1950-х рр.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема: Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 - на початку 1950-х рр.

Мета: Схарактеризувати зміни геополітичного становища України, що від­булися після другої світової війни. Розкрити зміст процесу відбу­дови та його складності, нові злочини сталінського режиму.

Пищеплювати навички, порівнювати і зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи головні ознаки певного історичного періоду.

Виховувати інтерес та повагу до своєї історії.

План

  1. Повоєнні адміністративно-територіальні зміни. Зовнішньополітична діяльність УРСР.

  2. Особливості процесу відбудови н/г України. Голодомор 1946- -1947 рр.

  3. Радянізація західних областей України.

  4. Боротьба ОУН-УПА з радянською репресивною машиною. Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України.

  5. Культурне життя в Україні.

  1. Відразу після війни постало питання про кордони України (це питання розглядалось ще на Тегеранській 1943 р. і Ялтинській 1945 р. конференціях). Необхідно було між Польщею, Румунією і Чехословаччиною укласти договори про територіальне розмежування. Найгостріше питання стояло з Польщею.

  1. серпня І945р. – радянсько-польський договір про державні кордони, за яким лінія кордону пролягала за 5-6 км від лінії Керзона на користь Польщі. Надсяння, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя – до Польщі.

На початку 1950-х рр. Україна поступилась Польщі Устрицьким районом Дрого­бицької області, а до Львівської області відійшла від Польщі територія навколо міста Кристинополя (нині Червоноград).

19 лютого 1947р. – радянсько-румунський договір. Він юридично зафік­сував кордони України в рамках радянсько-румунської угоди від 28 червня 1940 року.

Питання про Закарпатську Україну вирішувалось відразу після вигнання із Закарпаття угорських військ. Так, 26 листопада 1944р. відбувся 1-ий з’їзд народних комітетів Закарпатської України, який прийняв маніфест про возз’єднання Закарпаття з УРСР.

27 серпня І945р. – договір між СРСР і Чехословаччиною про злиття Закар­патської України із УРСР. На заході, таким чином, обрисувались сучасні кор­дони.

22 січня 1946р. утворено Закарпатську область з центром у м. Ужгород.

У 1954р. постановою ВР СРСР Кримську область із складу РРФСР було передано до УРСР. Аргумент: на відзначення 300-річчя возз’єднання України з Росією, враховуючи спільністю економіки, територіальної близькістю, тісних господарських, культурних зв’язків з Україною.

Таким чином, вперше за багато століть українці опинилися в єдиній державі, територією 603,7 тис км2.

До Західної України належать Закарпатська, Волинська. Рівненська, Тернопільська, Львівська, Дрогобицька (в 1959р. об'єднана з Львівською,Чернівецька, Станіславська (в 1962р. – Івано-Франківська) області, а Ізмаїльська в 1954 році приєднана до Одеської області.

В повоєнні роки Україна знову після більше ніж 20 років вийшла на міжнародну арену.

В січні 1944р. відбувся пленум ЦК ВКП(б), який ухвалив пропозицію РНК СРСР про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин, 28 січня – 1 лютого 1944р. X сесія ВР СРСР прийняла закон про відновлення ліквідованих на початку XX ст. прав зовнішньополітичного представництва союзних республік. Таким чином, в березні 1944р. ВР УРСР утворено НКЗС УРСР, який очолив Д.Манільський, а з 1946р. – міністерство закордонних справ.

Мета зовнішньополітичного представництва УРСР:

  1. боротьба за голоси і вплив в ООН,

  2. пропагандистська акція, яка мала переконати всіх в СРСР і закордоном в реальності існування української державності і суверенітету, аби заспокоїти громадськість,

  3. щоб нейтралізувати активність і дії національно-визвольних сил, які боролися за відродження Української держави,

  4. щоб розколоти українську діаспору в західних державах, щоб не мали підтримки.

УРСР в повоєнний час бере активну участь у створенні ООН. 6 травня 1945р. – установча конференція ООН в Сан-Франциско. В ООН вступила УРСР і БРСР, які найбільше постраждали у війні і величезний внесок в розгром фашизму.

На 1-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1946р. УРСР обрано до складу Економіч­ної і Соціальної ради. Українська делегація брала участь у роботі Паризької мир­ної конференції (29липня – 15жовтня 1946р.), брала участь у роботі Дунайської конференції (1948р.) У розпал «холодної війни» УРСР увійшла до Всесвітньої Ради Миру, запропонувавши цілу низку мирних ініціатив.

Однак повернення України на міжнародну арену мало обмежений характер. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалась в жорстких рамках міжнародної політики СРСР, під наглядом відповідних структур СРСР.

  1. Відбудова н/г УРСР розпочалась відразу з визволенням українських земель. Відбудова ускладнювалася тим, що в Україні відновились репресії, а в західних областях тривала війна режиму проти партизанів УПА. Вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати. Бракувало кваліфікованих робітників (загинуло 7млн. кваліфікованих робітників), до тяжкої праці залучались жінки й підлітки 1947р. у вугільній і металур­гійній промисловості працювало 35% жінок), не вистачало коштів, необхідного обладнання, транспорту.

Карткова система (існувала до 1947р.) забезпечувала лише напівголодне існування населення.

В Україні процес відбудови йшов повільніше ніж на Заході. Причини:

  1. збитки, заподіяні війною в Україні, були значно більшими ніж на Заході;

  2. відбудова в УРСР, як і в цілому СРСР, здійснювалась власними силами, без зовнішньої допомоги, в той час коли на Заході активно використовували асигнування які надавали США відповідно до «плану Маршалла». Західні країни отримали 13,5 млрд. долларів США, а СРСР а ідеологічних мотивів (і 8 країн Південно-Західної Європи) відмовився.

  3. УРСР іншими були послідовність відбудовчих процесів ніж в країнах Заходу. На Заході відбудова здійснювалась наступним чином: 1-стабілізація грошей, 2-відбудова доріг, зв’язку, 3-с/г, 4-легкої промисловості, 5-реконструкція важкої промисловості.

УРСР, як і в цілому в СРСР, відбудова розпочиналась з важкої промисловості (88% всіх капіталовкладень),

  1. існування командної системи із значним впливом ідеологічного фактора. Тому у країнах Заходу процес відбудови пройшов швидшими темпами. Так Великобританія у І947р. досягла довоєнного рівня, Франція у 1948р., Італія – у 1950р. В УРСР довоєнного рівня було досягнуто в 5-й п’ятирічці (1951 – 1955рр.)

Ситуацію погіршив голод 1946-1947рр. – третій голодомор в Україні. Причини:

  • засуха і неврожай 1946 року,

  • радянське керівництво знало про злиденне становище в с/г України і не вжило відповідних заходів,

  • наявність високих планів хлібозаготівель, які постійно збільшува­лись (липень І946р. – план хлібозаготівель в Україні збільшили з 340 до 360 млн. пудів),

  • посилення кримінального переслідування проти «розкрадачів хліба», які кваліфікувалися за КК як «вороги народу»,

  • високі експерти хліба і м’яса за кордон. Так у 1946р. на експорт з України відправлено 1,7млн.т. Крім того СРСР надавав продовольчу підтримку країнам Східної Європи, навіть Франція отримала 600 тис. т. зерна.

Наслідки:

  • млн. померло в Україні від голоду,

  • ускладнився процес відбудови, почалась масова втеча селян, особливо молоді у промисловість, на транспорт, на новобудови.

У грудні 1947р. відмінено карткову систему і здійснено перехід до відкритої торгівлі за роздрібними цінами. Одночасно було проведено й грошову реформу яка мала на меті упорядкувати фінансову систему. З одного боку, ця реформа привела грошову масу, що перебувала у обігу у відповідність до потреб господарства, а з другого, – призвела до вилучення грошей в тих, хто заощадив певні суми.

До 3 тис. крб. обмін здійснювався співвідношенням 1:1, від 3 до 10 тис. – скорочення на 1/3, понад 10 тис. – на 2/3. Особливо боляче вдарила реформа по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах повної відсутності установ ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома здійснювався за співвідношенням 1:10.

У листопаді 1949р. Президія ВР УРСР змінила державну символіку. Червоний прапор з написом «УРСР» було замінено двоколірним: верхня частина, що становила 2/3 ширини полотна, була червоною, а нижня мала світло-блакит­ний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті прапора розміщалось зображене серпа і молота, а над ними п’ятикутна зірка. Деяких змін зазнав і герб УРСР. З 1950р. започатковано і виконання гімну УРСР.

  1. В період 1939 – 1941рр. на західноукраїнських землях радянський режим ще не встиг зміцнитися. Тому після війни процес радянізації було продовжено. Він включав в себе колективізацію, індустріалізацію, культурну революцію і масові репресії проти невдоволених новою владою. Зробити це намагалися у найкоротший термін. Для реалізації політики радянізації у Західну Україну були направлені працівники партійного апарату, правоохоронних органів, державної безпеки, культури, освіти з інших районів СРСР. Створюються партійні, комсо­мольські, профспілкові організації, що були фундаментом радянської влади.

У економіці Західної України було досягнуто значних успіхів:

  • побудовано нові заводи, оснащені сучасним устаткуванням (електроприладів, телефонно-телеграфної апаратури, с/г машин,автонавантажувачів у Львові),

  • створені нові галузі промисловості – хімічна, швейна, металообробна,

  • відбудовані і збільшили виробництво продукції заводи лісопильної, дерево­обробної промисловості,

  • збільшився видобуток нафти і газу.

Швидкими темпами була здійснена колективізація – до 1950р. У зв’язку з тим, що насе­лення не хотіло вступати у колгоспи, при проведенні колективізації широко використовувалися репресивні методи: примус, шантаж, залякування, висилки до Сибіру, вбивства.

  1. Населення Західної України в цілому вороже поставилося до комуніс­тичного режиму і вело боротьбу проти нього. Цю боротьбу очолювали дві сили: греко-католицька церква та ОУН-УПА.

1 листопада 1944р. помер митрополит УГКЦ А.Шептицький. Ця подія стала сигналом до початку компанії проти церкви. Проте радянське керівництво не бажало вступати у конфлікт з УГКЦ під час війни і після прийому делегації в Москві (Й.Сліпий передав 100 тис. крб. у фонд Червоного хреста на оборону) пообіцяло греко-католикам вільне богослужіння. Проте вже з березня І945р. почався наступ на УГКЦ з метою її ліквідації. Органи держбезпеки заарештували українських греко-католицьких єпископів на чолі з митрополитом. Органи НКВС створили «ініціативну групу», яка виступила з ініціативою про ліквідацію церковної унії 1596р., розрив з Ватиканом і приєднання до православної церкви. В березні 1945р. скликано Львівський церковний собор у церкві Святого Юра, за рішенням якого Брестська унія 1596р скасовувалася, УГКЦ возз’єднувалася з Російською православною церквою. Проте цей собор можна вважати незаконний через відсутність більшості єпископів (заарештовано). Ліквідовано церковні освітні установи. Понад 2 тис. монахів і духівництва було заарештовано.

УГКЦ звинуватили у співробітництві з німецькою окупаційною владою.

У березні І946р. у Києві відбувся закритий судовий процес проти греко-католицької ієрархії на чолі з митрополитом Й.Сліпим. УГКЦ перейшла в підпілля.

Після війни УПА продовжує вести боротьбу. УПА у 1943р. об’єдналася з підпіллям ОУН в єдину структуру ОУН–УПА. У липні 1944р. на таємних зборах у Самборі ОУН і представники політичних партій Західної України заснували УГВР, яка покликана здійснювати керівництво національно-визвольним рухом в Україні. Очолювали Р.Шухевич. В.Кук, М.Лебедь, Ю.Липа та ін. УГВР провела ряд законодавчих актів «Устрій», «Платформа», «Універсал», але основну увагу зосереджувала на підготовці до нових бойових дій.

З метою придушення збройної боротьби 0УН-УПА в Західну Україну були нап­равлені загони МВС-МДБ, війська, винищувальні загони і групи самозахисту з місцевих активістів. Керував збройною боротьбою ОУН-УПА Р.Шухевич – відкрита збройна боротьба. В 1948р. частини підрозділів УПА зазнали поразки. Зазнавши величезних втрат, УПА здійснила спробу прорватися у Західну Німеччину та Австрію. Ті, хто не змогли цього зробити, розділились на невеликі групи й чинили напади на активістів радянської влади, завдавали шкоди колгоспам, МТС та іншим господарчим об’єктам. Пропаганда та жорстокість радянських караль­них органів, а також ефективні соціально-економічні зміни та поширення колективізації зробили неможливим продовження опору. 5 березня 1950р. в сутичці у с.Білогорщі під Львовом загинув командир УПА Р.Шухевич. Його наступник В.Кук уже не міг координувати дії розрізнених загонів, які в основному билися за виживання. Невеликі загони діяли до середини 1950-х рр. Зрештою рух опору згас. 170тис. членів ОУН-УПА було засуджено і відправлено до таборів.

  1. В галузі освіти до 1950р. мережа шкіл і вузів досягла довоєнного рівня. Введено обов'язкове семирічне навчання дітей, вечірня й заочна форми. Створено фонд загальної освіти, що надавав допомогу дітям з незабезпечених сімей. Посилилась русифікація.

В галузі науки були позитивні й негативні наслідки.

В 1946р. було здійсненого запуск першого в СРСР атомного реактора. Створено лабораторію моделювання і обчислювальної техніки при Інститут електроніки. В І948-1951рр. тут було створено першу малу ЕОМ.

Винайдено автомат зварювання металів (Інститут електрозварювання).

Однак, в 1948р. на серпневій сесії Всесоюзної академії с/г наук її президент Т.Лисенко, якого підтримав Сталін, різко засудив прибічників генетики. Лисенківщина - специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, в результаті якого почались переслідування і репресії проти ге­нетиків і тих вчених-біологів, що поділяли їх позиції.

Література і мистецтво розвиваються в складних умовах. 3 1946р. посилюється контроль партапарату над культурою. Діячам культури висуваються вимоги додержання класового підходу і принципу партійності в творчому процесі.

Ждановщина – (за прізвищем секретаря ЦК ВКП(б) А.Жданова) – політика контролю і репресій у сфері культури, в результаті якої здійснюва­лось переслідування численних талановитих діячів культури.

Принизливій критиці піддано О.Вишню, якого звинуватили у відхиленні від радянської ідеології. Письменник І.Сенченко був звинувачений у співпраці з Хвильовим і у ворожому ставленні до радянського ладу. Ю.Яновський, М.Рильський і вся редколегія часопису «Дніпро» звинувачена в націоналізмі. В.Сосюру за вірш «Любіть Україну» було звинувачено в націоналізмі.

Проте українським письменникам вдалося працювати на високому художньому рівні (трилогія О.Гончара «Прапороносці», роман М.Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю.Яновського, оповідання О.Вишні та ін.)

У відповідності з постановою ЦК КП(б)У переглядається репертуар театрів. Від театральних діячів вимагають оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві. Основною продукцією кінематографа стають революційно-патріотичні фільми.

З 1948р. почалось гоніння на літературних і театральних критиків, жидів за походженням, яких було звинувачено у космополітизмі, антипатріотизмі, низькопоклонстві перед Заходом.

Космополітизм – теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії своєї Батьківщини, національної культури, відстоює тезу про загаль­нолюдське громадянство, культуру і традиції.

Операція «Вісла»

В період з 29 квітня по 12 серпня 1947р. польський уряд провів так звану операцію «Вісла», в ході якої 140 575 українців було виселено з повітів Сяник, Лисько, Перемишль, Березив, Любачив, Ярослав, Томашив, Любельский на територію УРСР. Виселення супроводжувалося руйнуванням пам’ятників націо­нальної культури українців: церков, музеїв, бібліотек. Одночасно були прове­дені каральні міри проти УПА й оунівського підпілля: 372 чоловік присуджені до страти, 3873 – відправлені в концтабір у Явожине.

Формальним приводом до операції «Вісла» було вбивство бойовиками УПА 28 березня 1947р. у районі с. Яблонка Лесского повіту віце-міністра національ­ної оборони Польщі генерал-полковника К.Сверчевского.

Мета: 1) асимілювати українців; 2)ліквідувати бази ОУН-УПА.

Таку акцію здійснював польський уряд за домовленістю з радянським керівництвом.

Сталін виселив кримських татар на схід, а також українських німців, звинувативши їх у співробітництві з німецькими окупаційними властями.

Сталін виношував плани виселити все населення України до Сибіру, але через те,що населення України багаточисельне, й мабуть, не вистачить потягів. Та й в Сибіру не вистачило б, мабуть, місця.

7

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
4
міс.
1
4
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!