У процесі усвідомленого, дійового ставлення дітей до природи, керівна і спрямовуюча роль належить вихователю, який виступає для дітей не тільки як носій знань, а й як зразок для наслідування способів, дій прийомів, функцій. До завдань вихователя входить так організувати діяльність дітей, щоб шляхом самостійних відкриттів, розв’язання проблемних завдань, наочно перетворюючих дій вони одночасно оволодівали як новими знаннями, так і вміннями та навичками їх самостійного набуття. Останнє тісно пов’язано з практичним перетворенням об’єктів природи, які набувають характеру експериментування, нескладної пошуково-дослідної діяльності. Шляхом такого пізнання природи під керівництвом педагога здійснюється досить глибока самостійна діяльність дітей з об’єктами та явищами, відбувається їх різноманітний аналіз, порівняння, зіставлення тощо.

