У віршах Лесі Українки «Дихання пустині» та М. Багдановіча «Сонет» присутня антиколоніальна спрямованість. В української поетеси образ пустині — самодостатній, присутній упродовж усього вірша. Білоруський поет лише на початку змальовує пустиню за допомогою образу пісків. Образ Феллаха в Лесі Українки можна співставити із зерном М. Багдановіча. Митці вірять у відродження своєї країни: «феллах – всесильний», «пустиня дише» не дивлячись на те, що її території захопили колонізатори; засохле зерно з