Перекази за творами Василя Сухомлинського

Опис документу:
У даному файлі містять твори Василя Сухомлинського та додаткові запитання до них. З допомогою таких питань учні навчаться писати та розказувати перекази, відповідати на питання, а найголовніше - це ознайомляться з творчою спадщиною великого педагога.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Ви живете серед людей, кожен ваш вчинок, кожне бажання позначається на людях… Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре»

В. Сухомлинський

Перекази за творами Сухомлинського

Покинуте кошеня

Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить. Поверталась із школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.

  1. Запитання та завдання.

  • Про що розповідається у тексті?

  • Як почувало себе кошеня?

  • Хто побачив кошеня?

  • Що зробила Наталочка?

  • Що б ти зробив у такій ситуації?

  • Чи живуть у ас у дома тварини?

  • Хто їх доглядає?

  1. Доберіть свій заголовок.

  • Назвіть слова, які передають дії кошеняти.

  • Знайдіть речення, у якому йдеться про те, як вчинила.

  • Наталочка, побачивши кошеня.

  • Чи можна стверджувати, що дівчина добра душею, адже в тексті про це прямо не сказано.

  • Назвіть слова, які замінюють іменники в тексті.

  1. Напишіть докладний переказ за планом:

  1. Покинуте кошеня.

  2. Наталочка бере кошенятко додому.

  3. Кошеня радо – радісіньке.

Ранковий вітерець

Була тиха літня ніч. Усе спало. І вітерець заснув, прилігши під кущем верболозу. Та ось запалала ранкова зірниця. Прокинувся вітерець, вибіг із-за куща.

Побіг берегом ставка. Збудив очеретину. Зашепотіла очеретина, загойдалась. А на очеретині спав метелик. Прокинувся й метелик. Полетів до села. Уже й на ранкову зорю займається. Ось уже й сонечко скоро зійде. Прилетів метелик до троянди. Сів на квітку, прокинулась квітка. Поглянула навколо себе, а вже сонечко світить.

  1. Запитання та завдання.

  • Коли відбуваються події?

  • Що зрозумів вітерець?

  • Хто спав на очеретині?

  • Куди полетів метелик?

  • Що в тексті говориться про вітерець, троянду як про істоту?

  • Скажіть, як ви розумієте вислів: запалала ранкова зірниця?

  1. Напишіть докладний переказ за планом (орієнтовний):

  1. Усе спало.

  2. Прокинувся вітерець і збудив очеретину.

  3. Метелик прокинувся і полетів до села.

  4. Прокинулась троянда.

Дуб

Але дуб не загинув. Через рік зазеленіли молоді пагони, де обгоріли гілки. Укрився старий дуб кучерявим листям. А верхівка була суха. Летіли з теплого краю лелеки. Бачать –

сухе верховіття. Сіли на нього й змостили там гніздо. Зрадів старий дуб. Тепер він не самотній.

Налетіла гроза. Вдарила вогняна стріла в стовбур дуба. Затремтіли галки. Загорілось верховіття. Лив дощ, а дуб горів – аж палахкотів…обгоріла його верхівка.

  1. Запитання та завдання.

  • Чи дотримана послідовність дій у тексті?

  • Який абзац має бути першим, а який останній?

  • Що відбулося під час грози?

  • Чи загинув дуб?

  • Хто побачив суху верхівку дуба?

  • Що зробили лелеки?

  • Чому зрадів дуб?

  • Знайди в тексті слова – синоніми (горів, палахкотів; верхівка, верховіття)

  • Як у тексті названо блискавку?

  • Поміркуйте, чому дуб змальовано як істоту?

  1. Який це текст: розповідь, опис чи міркування?

  • Знайдіть ту частину, в якій описується дуб після удару блискавки.

  • Виберіть слова з тексту, що входять до тематичної групи « дерево» (стовбур, пагони, гілки, листя, верхівка, верховіття).

  1. Напишіть докладний переказ за планом (орієнтовний):

  1. Гроза.

  2. Вогняна стріла вдарила в стовбур дуба.

  3. Дуб не загинув.

  4. Лелеки влаштували гніздо на верховітті.

Конвалія

Уже півроку хворіє наша однокласниця. Ноги в неї нерухомі. Лежить Наталя в ліжку. Ми її не забуваємо. Ходимо до неї щодня.

Весною ліжко поставили біля вікна. Дівчинка дивилася на травичку. Їй дуже хотілося по ній походити. Побачила Наталя в траві листочки конвалії. Між ними білі дзвіночки.

Вона дуже зраділа.

Якось уночі злива зламала конвалію. Для Наталі це горе. Ранком ми пішли до лісу, викопали конвалію й посадили її замість зламаної. Прокинулась Наталя, побачила білі дзвіночки й усміхнулась.

  1. Запитання та завдання.

  • Що трапилось з Наталею?

  • Яке бажання було у дівчинки?

  • Чи раділа вона, дивлячись на квіти?

  • Чому зламалась конвалія?

  • Що зробили однокласники?

  • Як ви оцінюєте їхній вчинок?

  • Чи допомагаєте ви хворим однокласникам?

  1. Поділіть текст на чотири абзаци.

  • Назвіть слова, що пов’язують речення першого абзацу.

  • Які слова вжиті в другому абзаці, щоб не повторювати слово Наталя?

  • Про що довідуємося в третьому абзаці?

  • Назвіть слова останнього абзацу, що передають дії дівчинки.

  1. Напишіть докладний переказ за планом (орієнтовний):

  1. Однокласники відвідують хвору дівчинку?

  2. Наталя радіє конвалії.

  3. Злива зламала конвалію.

  4. Вчинок дітей.

Образливе слово

Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе, грубе слово. Заплакала мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить — мучить його совість: адже він образив Матір.

Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в далекий край. Поклонився Син Матері низько до землі й говорить:

Простіть мені, Мамо, за образливе слово.

Прощаю, — сказала Мати й зітхнула.

Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась Мати, геть посмутніла. На її очах з'явились сльози. Каже вона синові:

Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід глибокий зостається.

- Давайте спробуємо розібратися, у яких людей є совість, хто живе за совістю, а у кого совість відсутня.

Діти висловлюють свої думки щодо прочитаного.

  • Якщо людина зробила щось погане, починає себе звинувачувати й сварити, кається, жалкує про скоєне, то кажуть, що у людини (в серці) є совість, прокинулася, заговорила совість. Коли у людини є совість, вона розуміє, що вчинила неправильно і некрасиво.

  • Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок, говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку говорять: «Стид, хоч і не дим, а очі виїсть»

  • Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає все гірше і гірше, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків.

  • Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити?

  • Чинити за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як правильно чинити. Адже совість живе у серці.

  • Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами честі.

  • Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається життю, вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі дякують за гарне виховання.

Прислів'я про совість.

  • Від людини втаїш, а від совісті не втаїш.

  • Нечиста совість спати не дає.

  • Совість без зубів, а гризе.

  • Той, хто не має совісті вдома, не матиме й на людях.

  • Хто знав стид, той має совість.

  • Страшно буває тому, в кого совість нечиста.

  • Ні стиду, ні сорому, в ніяку сторону.

  • Совість - це наглядач і суддя доброчинства

  • У кого совісті нема — нема й сорому.

  • Голосок дзвенячий, а совість свиняча.

  • Яка совість, така й честь.

  • Душа християнська, та совість циганська.

  • Хоч совість і беззуба, а до смерті загризти може

Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі — це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість не спить — світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо,то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її — будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»