Пейзаж
Пейзаж – один із композиційних компонентів літературного твору. Як правило, під пейзажем розуміють зображення природи, ширше – будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу. Із французької пейзаж перекладається як країна, місцевість. Пейзаж як різновид літературного опису відтворює не лише зовнішній вигляд місцевості, явища, але також і звуки, рухи, запахи. Описи природи додають художнім творам більшої колоритності, художньої виразності, захоплюють читача своєю красою і величчю. Пейзажі допомагають наочніше уявити, де і коли відбуваються події, зображені письменником, в яких умовах живуть персонажі. Визначними майстрами пейзажних описів в українській літературі є Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Євген Гуцало. При зображенні речей і картин ці автори використовували водночас зорові, слухові, часом смакові та нюхові образи. Малюючи природу, вони мобілізують слова, що передають найрізноманітніші відчуття. Логічно, що такі складні описові форми, до яких звик читач і які вважаються вищим досягненням у літературі, виникли не одразу. Академік Білецький визначає «насправді таких вищих досягнень у мистецтві немає, є різні манери зображення і ставлення до зображуваного, і в кожний конкретний момент найбільше задовольняє читача» [Білецький 460 изображ жив природи]. Техніка та природа літературного пейзажу значною мірою визначається його еволюцією. Художники різних поетичних стилів ставили відповідні вимоги до своїх описів.
