Ми всі в цей світ приходим для любові,
Для добрих справ, для затишку й тепла.
Щоб істину знайти в чужому слові,
Щоб в душах вічно молодість жила.
Щоб на землі сади саджати й квіти,
Щоб сіять зерно правди у душі,
Щоб сонцю, пташці, дереву радіти,
Радіть, як пахнуть білі спориші…
Приходим ми дерева щоб садити,
Любов пізнать, розлуку і плачі,
Щоб по крайнебу в щасті походити,
Й почуть, як плачуть зорі уночі…