Патріотичне виховання на уроках мови та літератури (вступна частина)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

П Е Р Е Д М О В А

У сучасних суспільно-політичних умовах, коли Україна ціною життя Героїв Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дітей та учнівської молоді.

Події останніх місяців дають підстави стверджувати, що переважна більшість громадян України, серед яких є і діти, і молодь, виявили високу патріотичну свідомість та міцну громадянську позицію. Це є свідченням системної виховної роботи педагогічних колективів навчальних закладів. Тому одним із найважливіших завдань педагогів є продовження роботи з формування у дітей та молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до Українського народу.

Патріотичне виховання має наскрізно пронизувати весь навчально-виховний процес, органічно поєднувати національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базуватися на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни.

Патріотичне виховання має охоплювати всіх учасників навчально-виховного процесу, сприяти формуванню у дітей та утвердженню у педагогів і батьків національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України.

Важливо, щоб учні незалежно від їх національності та регіону проживання ідентифікували себе з Україною, прагнули жити в Україні; розуміли необхідність дотримання конституційних і правових норм, володіння державною мовою; сприймали регіональну історію як частину загальної історії України, відчували власну причетність до майбутньої долі рідного краю як невід’ємної складової єдиної країни.

Важливу роль у патріотичному вихованні дітей та учнівської молоді відіграє педагог, його особистий приклад, його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування. Якість виховного процесу напряму залежить від рівня підготовленості педагогів до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання та вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя. Патріотичне виховання громадянина має здійснюватися кожним педагогом на кожному уроці та в позаурочний час.

Із методичних рекомендацій з організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді у 2014/2015 навчальному році (лист Міністерства освіти і науки України від 27.11.2014 № 1/9-614)

Україно моя! Мені на серці боляче, Що на твоїй землі сьогодні вибухи звучать. Хіба ще рік тому хтось із нас міг подумати, Що хлопців молодих ховати будемо. Я хочу, щоб єдналися Дніпро, Черемош, Збруч, Дністер. Щоб наше дерево із кожним днем Усе цвіло й цвіло, Щоб гуцул чувся братом з шахтарем, Щоб зазвучала мова рідна на Донбасі, Щоб наша пісня над просторами лилася, Щоб вишита сорочка не старіла в часі Й на все життя у серці збереглася. Не знаю, чому нас хочуть роз’єднати, Кому це вигідно, щоб брата різав брат. Тому сьогодні хочу лиш одне сказати: - Єднаймося, ніхто не зможе нас здолати, - Єднаймося! І буде Україна вся за нас.

(Із журналу)

Виховання національної свідомості та патріотизму

на уроках української мови та літератури

Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

П. Тичина

Україна… Прекрасна і водночас тривожна. Усе в ній є: шторми і штилі, припливи і відпливи.

Вона розцвітає вишиванками, рушниками, козацькими шароварами і віночками, народною піснею і калиною біля воріт білої хати.

Але Україна – це ї її народ, що крізь віки прямує до свого щасливого майбуття. Адже ми – нація. А нація – це насамперед рух, розуміння свого призначення. Нація – це гордість і пошанування себе.

Здається, Бог знову дав нам шанс ідентифікувати себе як народ, як націю. Помаранчева революція, революція Гідності… Це події, які дають нам віру, що країна виходить на злітну смугу і от-от здійметься в повітря. Дмитро Павличко в одному з останніх віршів «На Майдані» пише:

І все ж таки в ту зимову негоду Я бачив з надмайданного горба, Як Бог бичем в душі мого народу Гнав геть епілептичного раба.

Сьогодні ми маємо скласти іспит на право бути великою європейською нацією. Україна, яка нині вступила в нову еру свого історичного розвитку, потрібні освічені люди, які б спиралися на глибинні національні корені нашого народу. Зі зміною суспільно-політичної ситуації в Україні змінюються й духовні пріоритети. І саме школа має стати осередком духовності, відновлювати втрачені. Ще у ХІХ ст. С. Русова писала: «Життя не жде, воно кличе нас до роботи, і доля, щастя нашого народу залежить від того, як ми переведемо в життя дороге, велике гасло: вільна національна школа для виховання вільної, свідомої, духовної нації».

Така школа має бути національною за духом, формувати активних і творчих учнів. Українська національна ідея мусить ввійти в основу виховання української молоді, стати для неї новою релігією, заполонити її кров.

У Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)» накреслено стратегію розвитку освіти в Україні, її пріоритетні напрями безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

Вирішальна роль національної ідеї належить патріотичному вихованню.

Психолого-педагогічні аспекти патріотичного виховання досліджували І. Бех, П. Блонський, А. Макаренко, С. Русова, С. Сухомлинський та інші.

Зокрема, академік І. Д. Бех писав: «Створення системи національного виховання нині постає провідним завданням, яке стоїть перед педагогічною наукою і практикою. Це процес багатогранний і тривалий. Тут кожна знахідка набуває суттєвої ваги».

Актуальною сьогодні є педагогічна думка І. Огієнка, великого патріота-українця. Він вважав, що до найважливіших ознак нації належить рідна мова, а з нею витворена культура, яка стає душею нації, її духом. Слово є могутнім виховним засобом, яке здатне піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків.

Пріоритетними принципами концепції національного виховання учнів є гуманізація, демократизація, єдність функцій навчання і виховання , народність, оволодіння культурно-історичним досвідом рідного краю.

Національне виховання повинно здійснюватися на всіх етапах навчання. Воно має бути спрямоване на залучення учнів до глибинних пластів національної куль тури і духовності, на формування в дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів на основі цінностей вітчизняної та світової культури.

Оскільки національна школа відіграє неабияку роль у вихованні патріотів України, збереженні традицій народу, землі, на якій жили їхні предки, на якій живуть вони, на якій житимуть їхні діти і онуки, своїм завданням бачу виховання учнів на історичних, бойових та трудових традиціях українського народу. На уроках словесності ґрунтовно працюємо над формуванням мовної культури, засвоєнням основ світосприймання, психології, національної духовності українців. Намагаємося виховувати чесність і громадянську

гідність й мужність в обстоюванні істини, прав і свобод громадянина України.

Під час навчання формуємо у школярів розуміння важливої ролі української мови у відродженні України, розуміння того, що лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть, розвиваємо мовну культуру учнів, вміння і навички спілкуватися, логічно висловлювати думки українською мовою, говорити правильно, вишукано і виразно.

На уроках української мови, вважаємо, слід проводити роботу в трьох основних напрямках:

«Я»:

  • Я – виховую віру в себе, розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю робити добро, намагаюсь розділяти радість і горе інших;

  • Я – патріот і громадянин України;

  • Я – пізнаю, бережу і примножую красу в усьому, розумію, що до істини

веде багато шляхів,відшукую з них свій;

  • Я – утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну праці, прагну стати сильним,витривалим, сміливим.

«Батьківщина»:

  • Вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині всього народу, України;

  • Прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам’ятаючи: Земля – наш спільний дім.

  • Живу в злагоді із природою.

«Родина»:

  • Шаную свою родину, бережу тепло батьківської оселі.

Проведення предметних тижнів з мови та літератури, святкування Міжнародного дня рідної мови та Дня української писемності, українські вечорниці та літературні вечори – все це допомагає викладачу донести до учнів істину: « Рідна мова – це основа нашого буття, це те, що вирізняє нас у світовому соціумі серед тисяч народів, робить особливими, унікальними у своїй самобутності.»

Таким чином, формування національно-мовної особистості на уроках української мови є необхідною передумовою для виховання національно свідомих українців.

Літературній освіті також відводиться особлива роль у формуванні соціального й морального обличчя юних громадян нашого суспільства, оскільки література є могутнім джерелом національної духовності, своєрідним генетичним кодом, пам'яттю народу. У художній літературі знаходять своє вираження його історія, його моральні цінності, ідеали, традиції, його ментальність, національний характер. Оволодіння національною літературою - це шлях до досконалого оволодіння українською мовою. Адже першоелементом літератури є мова в її різноманітних стильових вираженнях. Літературу сприймають як першооснову духовного та соціального розвитку суспільства. Цю істину підтверджено всім ходом людської цивілізації. Уроки літератури повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної наснаги. Художня література спонукає учнівську молодь захоплюватися красою і самобутнім багатством рідної землі, національно-визвольною боротьбою українців, їхнім славетним минулим.

Основні шляхи якісного реформування викладання української літератури в навчальних закладах орієнтовано на проведення науково-дослідницької роботи щодо впровадження інновацій, розвиток творчих здібностей учнів, широке використання художніх творів, які виховують в учнів любов до рідної землі, свого народу, мови, власної історії та культури тощо.

Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті , визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності. Вивчення літератури в навчальних закладах відбувається сьогодні в умовах звільнення суспільної свідомості від ідеологічного диктату, що впродовж десятків років гальмував розвиток методичної науки. За останні роки з'явилось чимало праць з методики викладання літератури, у яких наголошується на тому, що цей предмет має вивчатися як мистецтво слова, бо художня література розкриває естетичну суть життя, дає людині справжню радість, підносить її духовно. Національні і загальнолюдські цінності, відтворені в мистецтві, допомагають формуванню духовно багатої особистості, громадянина, що має високі етичні й моральні чесноти, шанує минуле, дбає про майбутнє свого народу, України.

Слово Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Довженка та багатьох інших. Ці світочі літератури (ніколи не стояли осторонь життя народу, вони акумулювали в своєму слові духовні потреби сучасників) стояли на сторожі державності, бо розуміли, якщо вона буде втрачена, то все решта на має ніякого значення. Слово Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Довженка та багатьох інших. Ці світочі літератури (ніколи не стояли осторонь життя народу, вони акумулювали в своєму слові духовні потреби сучасників) стояли на сторожі державності, бо розуміли, якщо вона буде втрачена, то все решта на має ніякого значення. Вони нічого не просили від України, а просто любили її синівською любов’ю і належали своєму народові до останнього подиху. Прикладом високого патріотизму є життя Т. Г. Шевченка, творчість якого вивчається в кожному класі

Я так її люблю Мою Україну убогу

Хіба ж не за неї віддав він кращі свої роки засланню? Про його стійкість і незламність свідчать слова: «Караюсь, мучусь, але не каюсь».

Шевченкове слово стало зброєю в боротьбі за кращу долю рідного нарду, він свято вірив у його світле, справедливе майбутнє:

Чи дождемося Вашінгтона? З новим і праведним законом А дождемося – таки…

Вивчаючи творчість великого Кобзаря, дев’ятикласники самостійно працюють над творчими видами робіт: пишуть реферати, готують виступи, дослідження. Все це використовують на уроках та під час проведення Шевченківських днів. Зразком великої любові до рідної землі є новела Стефаника «Камінний хрест» (вивчається 10-у класі), де на прикладі головного героя І. Дідуха покладено трагедію українських емігрантів, тяжке життя яких примушує їх їхати до Канади. Покидаючи Батьківщину, І. Дідух ставить за життя собі і дружині камінні хрести, як символ загибелі тієї духовності, що зв’язувала його з рідною землею.

   І хоч прижились вони в тій Канаді, але почуття туги за рідною землею супроводжувало їх до самої смерті.

   Тема (патріотизм землі) обговорюється одинадцятикласниками під час вивчення творчості письменників, які з ряду причин опинились за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати, що таке чужина і рідна Вітчизна.

Багато талановитих письменників пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад В. Симоненко (творчість вивчається у 7 та 11-у класах) прожив усього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. Всім добре відомі його слова, які стали піснею

Можна все на світі вибирати, сину Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Окремо хочеться сказати про п’єсу М. Куліша «Мина Мазайло», в якій автор гостро висвітлює українців-манкуртів, які цураються своєї мови, своєї культури, люди, які не пам’ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно серйозної теми, яка актуальна й сьогодні.

Вивчаючи драму Лесі Українки «Бояриня», вчимось цінувати волю та незалежність, переконуємось, що громадянський обов’язок кожної людини – це служіння народові.

Роман У. Самчука «Марія» дає змогу побачити жахливі картини голодомору, зробити власні висновки: таке не повинно повторитися, не можна бути аполітичним, не мати національної свідомості.

Прочитавши Довженкову повість «Україна в огні», робимо висновки з випускниками:

  • потрібно боятися байдужості;

  • необхідно цінувати життя;

  • учитися жити, а не плазувати;

  • бути оптимістом і йти до своєї мети.

Небесна сотня і герої, що захищають Україну на Сході – це послідовники козаків і січових стрільців, оспіваних в нашій літературі. Їх шлях на Голгофу – від Шевченка до Стуса. І душі їх чисті. Вони знайшли в собі сили, щоб і в найскрутніші миті залишитися гідними високого звання Людини. Про них вже складають вірші, пишуть нариси і знімають фільми. З ними знайомлю на уроках мови та літератури, щоб бачили, що народ наш був, є і вічно буде, бо так дано Богом.

Запропоновані уроки та виховні заходи дають можливість переконатись, що уроки української мови та літератури, формуючи компетентного громадянина, виховують патріота.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
8
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!