Паспорт літературного твору (підготовка до ЗНО)

Опис документу:
Шановні вчителі, учні! Кожен з вас може опинитися в такому скрутному становищі, коли завантаженість різними завданнями з багатьох дисциплін не-ймовірно велика, а часу катастрофічно не вистачає. Уявіть собі: за такої ситуації вам треба за кілька годин підготуватись до уроку чи семінарського заняття. Ось тут і стане в пригоді запропонований посібник.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Познанський НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів –ДНЗ»

Українська література.

Паспорт літературного твору

(підготовка до ЗНО)

Познань 2020

Автор-упорядник: Колодич Світлана Аврамівна , вчитель української мови Познанського НВК « ЗНЗ І-ІІІ ступенів- ДНЗ», спеціаліст другої категорії.

Українська література. Паспорт літературного твору

(Підготовка до ЗНО) – Познань, 2019р. – 59 с.

Рецензент: Дробуш Оксана павлівна, заступник директора з навчальної роботи Познанського НВК « ЗНЗ І-ІІІ ступенів- ДНЗ», спеціаліст вищої категорії, «Старший вчитель»

Посібник укладено відповідно до чинної програми з української літератури, затвердженої МОН України. До кожного твору подано паспорт-основну коротку інформацію, яка потрібна для аналізу твору (відомості з біографії письменників, питання теорії літератури, додатки)

Посібник допоже відтворити вивчений матеріал у підготовці до ЗНО, зорієнтуватися у виконанні відповідних тестових завдань.

Рекомендовано методичною радою

Познанського НВК « ЗНЗ І-ІІІ ступенів- ДНЗ»,

Рокитнівської районної ради Рівненської області

Протокол №3, від 10.01.2019 рок

Передмова

Доклади серця свого до навчання і вуха свої до розумних слів.
Притчі Соломона (гл. 23, ст. 12)

Шановні вчителі, учні! Кожен з вас може опинитися в такому скрутному становищі, коли завантаженість різними завданнями з багатьох дисциплін неймовірно велика, а часу катастрофічно не вистачає. Уявіть собі: за такої ситуації вам треба за кілька годин підготуватись до уроку чи семінарського заняття. Ось тут і стане в пригоді запропонований посібник.

У книзі, яку ви тримаєте в руках, стисло подаються всі письменники і твори, запропоновані шкільною програмою. Матеріал потрібно опрацьовувати після вивчення біографіїї письменника і прочитання художнього тексту, адже тут подано ключові слова, якими визначено літературний рід, жанр твору, особливості стилю(напряму), до якого він належить, зазначено його тему й ідею.

Працюючи над посібником, автор-упорядник намагався дати якомога повніше уявлення про сюжет і композицію кожного твору, а також довідкові літературознавчі терміни.

Гадаю, що ця книга буде дуже корисна всім, хто готується до ЗНО з української літератури, коли за лічені дні треба поновити в пам’яті вивчених письменників та їхні твори, а також можна його використовувати й під час підготовки до поточних контрольних робіт у 9,10,11 класах.

Бажаю Вам успіхів!

Автор-упорядник


Усна народна творчість

Усна народна творчість (фольклор) – це різножанрові твори, що виникають у певному середовищі, передаються з уст в уста із сивої давнини, зазнаючи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне, виховне значення.

Жанри

Народний епос

Народна лірика

Народна драма

  1. загадки,прислів’я, анекдоти;

2.  казки, легенди, перекази;

3.  байки, притчі;

4.   ліро-епічні твори:

а. думи;

б. балади;

в. історичні пісні

1.  календарно-обрядові пісні (веснянки, русальні, купальські, жниварські, колядки, щедрівки);

2. родинно-побутові пісні (колискові, весільні, жартівливі, голосіння);

3. суспільно-побутові пісні (козацькі, чумацькі, рекрутські, кріпацькі, бурлацькі, наймитські).

1.  пісні-ігри;

2.  вертеп;

3.  весілля;

«Чи не той то хміль...»

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: історична пісня.

Тема: показ жорстокої боротьби козаків із поляками.

Ідея: уславлення перемоги Богдана Хмельницького під Жовтими Водами.

Про твір: зображено події Національно-визвольної війни 1648-1657 pp. під проводом гетьмана Богдана Хмельницького (бій під Жовтими Водами) проти ляхів.

«Ой Морозе, Морозенку»
Літературний рід: ліро- епос.
Жанр: історична пісня.
Тема: оспівування боротьби козаків під керівництвом морозенка з татарами.
Ідея: возвеличення мудрості, мужності козацького ватажка;
засудження жорстокості, підступності татарських поневолювачів.
Про твір: розповідається про нерівний бій з татарами. Татари втратили втроє більше, ніжкозаки. Морозенко потрапив у полон, його стратили на савур-могилі.

«Дума про Марусю Богуславку»
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Тема: розповідь про те, як українська дівчина, яка стала дружиною турецького султана, допомагає своїм полоненим землякам повернутися до рідної землі.
Ідея: засудження поневолення, страждань,
яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.
  У творі розповідається, як у турецькій неволі вже 30 літ перебуває 700 козаків. Одного разу до Про твір ув’язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка й пообіцяла їх випустити. У Великдень Маруся визволила невольників, але з ними не втекла, а просила передати її батькам, що вона «вже побусурменилась».

«Ой летіла стріла»

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: балада.

Тема: побивання матері-удовиці за вбитим стрілою сином.

Ідея: висловлення співчуття до загиблого.

Про твір: Основа твору – реалістична, але використано елемент метаморфози, коли мати, сестра та кохана перетворилися на „зозульок рябеньких”. У баладі йдеться про загибель удовиного сина, адже в українському фольклорі це найтрагічніший образ, тому й емоційне напруження максимальне.

Маруся Чурай

«Засвіт встали козаченьки»
Літературний рід: лірика.
Жанр: літературна козацька пісня.
Тема: зображення походу козаків, розлучення хлопця з матінкою і коханою.
Ідея: звернення сина до матері, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину.
Про твір: розповідається, як козаченьки, що «засвіт встали», вирушають у похід. Козак заспокоює свою кохану Марусю та просить її помолитись Богу за нього. Проводжає мати сина в далеку дорогу й просить його додому вертатись. Молодий козак не вірить, що швидко повернеться з походу, бо «кінь вороненький в воротях спіткнувся». Син не знає, чи вернеться живим, чи ляже в полі, а тому просить матір прийняти його кохану Марусеньку «як рідну дитину».

«Віють вітри, віють буйні»

Літературний рід: лірика.

Жанр: літературна пісня про кохання.

Тема: відтворення страждань дівчини за своїм милим.

Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.

Про твір: пісня передає почуття самотньої дівчини, яка страждає в розлуці з «милим, чорнобривим». Для неї це «люте горе», вона себе порівнює з билинкою в полі, що росте на піску, без роси, на сонці.

Давня українська література

«Слово про похід Ігорів»

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: героїчна поема (на думку деяких літературознавців літописна повість).

Тема: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 р.

Ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти

зовнішніх ворогів.

Про твір: похід князя Ігоря разом із братом Всеволодом, незважаючи на пророче затемнення сонця — лихі віщування природи, другий бій і поразка війська Ігоря — плач руських жінок — віщий «мутен сон» київського князя Святослава та його «золоте слово, з сльозами змітане», звернене до руських князів — плач Ярославни в Путивлі на забралі, звертання її до сил природи — князь Ігор у полоні — утеча його з неволі з допомогою Овлура — погоня половців за князем — зустріч на рідній землі й уславлення Ігоря та його дружини. «Повість минулих літ»

«Повість минулих літ»

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: літопис.

Тема: висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади, утвердження

християнства на Русі, розповідь про виникнення слов’янської писемності.

Ідея: возвеличення давності слов’янського роду, уславлення патріотизму.

Про твір: на початку XII ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах Києво-Печерського монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. Літопис створювався впродовж тривалого часу багатьма митцями, але на початку XII ст. завершив, упорядкував і дав назву літопису київський монах – чернець Нестор. Ідейно-тематична спрямованість «Повісті…» походить від ідеї зображення давності й могутності держави Київська Русь, героїчне минуле якої пов’язане із правлінням виключно мудрих сильних та справедливих.

Григорій Сковорода (1722-1794)

Письменник, філософ.

«De libertate» (про свободу)

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська (патріотична).

Провідні мотиви: воля – найбільше багатство, уславлення

Б. Хмельницького.

Про твір: для ліричного героя воля – найбільше багатство. Ліричний герой, розмірковуючи над питанням, що таке свобода, заперечує порівняння цього людського блага із золотом: «зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш – болото». В останніх двох рядках

він згадує і славить Б. Хмельницького як символ вольності.

«Всякому місту – звичай і права...»

Літературний рід: лірика. 

Жанр: ліричний вірш, що став народною піснею (філософсько-сатиричний). 

Вид лірики: громадянська (філософська). 

Провідні мотиви: викриття суспільних вад; щасливий той, хто має

чисте сумління. 

Про твір: автор ставить в один ряд і засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні – і мужик, і цар. Один із варіантів пісні використано в п’єсі «Наталка Полтавка».

«Бджола та Шершень»

Жанр: байка.

Ідея: праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці).

Головні герої: Бджола, Шершень.

Про твір: байка у формі діалогу між персонажами розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня алегоричні: Бджола – «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться», а Шершень – «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки, щоб їсти й пити». Бджола бачить своє щастя лише в «сродній праці», тобто праці за покликанням: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень цього збагнути не може й зарозуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: «ти така дурна», «багато у вас голів, та всі безглузді». Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою», лише тоді праця «потрібне робить неважким, а важке – непотрібним» (Епікур). У «силі» байки автор бачить щастя людини в «природженому ділі».

Іван Котляревський ( 1769-1838)

Письменниик, автор першого твору нової

Української літератури-поеми «Енеїда»

«Енеїда» (1798,1826)

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: бурлескно-травестійна поема.

Тема: глузливе зображення панівного класу України XVIII ст. з його паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною й моральною нікчемністю.

Ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорстокості панів, морального звиродніння, хабарництва чиновників.

Головні герої: Еней, його батько Анхіз і мати Венера; друзі-троянці Низ та Евріал; верховний бог Зевс (Юпітер), бог-покровитель торгівлі Меркурій, бог вітрів Еол, бог моря Нептун; богиня шлюбу Юнона; цариця Дідона, пророчиця Сивілла, цариця Цирцея; цар Латин, його дружина Амата й дочка Лавінія; цар рутульців Турн.

Сюжет: подорож Енея після загибелі Трої – утручання бога вітрів Еола й бога моря Нептуна в мандрівку троянців – знайомство з Дідоною – кохання, розлука й самогубство Дідони – гостювання Енея на Сицилії в Ацеста – життя богів на Олімпі – пожежа на троянському флоті – сон Енея (батько Анхіз кличе сина навідати його в пеклі) – подорож Енея із Сивіллою в пекло – зустріч Енея з батьком у пеклі – острів злої цариці Цирцеї – земля царя Латина – перипетії з Енеєм через Лавінію, заручену з рутульським царем Турном (причина початку війни) – війна троянців із рутульцями – героїчний подвиг Низа й Евріала – двобій Енея з Турном і перемога Енея. 

Про твір: поему створено на сюжетній основі поеми Вергілія.

«Наталка Полтавка» (1819)

Літературний рід: драма.

Жанр: соціально-побутова драма (за визначенням автора – малоросійська опера).

Тема: зображення життя й побуту селян; вірність у коханні людей з народу.

Ідея: оспівування духовної величі людини з народу.

Дійові особи: вдова Горпина Терпилиха, її дочка Наталка; далекий родич Терпилихи Микола, коханий Наталки Петро; возний Тетерваковський, виборний Макогоненко.

Сюжет

І дія. Возний освідчується Наталці в коханні, вона йому відмовляє – возний просить виборного допомогти йому в «сердечному ділі» – Терпилиха докоряє Наталці за те, що вона відмовляє женихам – Наталка обіцяє дати згоду на одруження першому хлопцеві, який прийде свататись – увечері виборний прийшов до Терпилихи.

II дія. Знайомство Петра з Миколою, який розказує, що возний засватав його кохану – Микола допомагає закоханим зустрітися – Петро віддає зароблені гроші Наталці – приголомшений вчинком хлопця, просить Терпилиху благословити дітей.
У тексті 22 пісні як фольклорного походження («Віють вітри, віють буйні»), так і літературного («Всякому городу – нрав і права»). М. Лисенко поклав твір на музику. Новаторство п’єси: головну героїню узято з народу й показано як ідеал молодої українки.

 

Тарас Шевченко(1814-1861)

Поет,прозаїк, драматург, художник.

«Катерина»(1839) 

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: соціально-побутова поема.

Присвята: Василю Жуковському.

Провідний мотив: зображення трагічної долі жінки-покритки й дитини-безбатченка в кріпосному суспільстві.

Головні герої: Катерина, її батько й мати, син Івась, москаль Іван.

Сюжет: кохання Катрі з офіцером – від’їзд москаля – народження нешлюбного сина – вигнання батьками дочки з дому – поневіряння Катрі на чужині – зустріч із москалем Іваном – самогубство героїні (в епілозі – сцена зустрічі Івася-підлітка з батьком).

Період «трьох літ»

«Кавказ» (1845)

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки. Іван Франко так писав про поему: «...це огниста інвектива проти темного царства...».

Присвята: Якову де Бальмену.

Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі.

Ідея: заклик до об’єднання зусиль народів для боротьби проти спільного ворога – російського царату (співчуття поневоленим, схвалення патріотичної, муж ньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу).

Про твір: Прометей – символ нескореного духу народу. Орел – символ влади.

Період «трьох літ»

«Сон (У всякого своя доля…)»(1844)

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема (політична сатира).

Провідний мотив: зображення справжньої суті російського імперського режиму.

Ідея: засудження самодержавства й кріпосництва в Російській імперії, вірнопідданства й аморальності земляків-перевертнів.

Сюжет: картини-описи України, Сибіру, Петербурга.

«І мертвим, і живим, і ненарожденним...»(1845)

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: послання.

Вид лірики: патріотична (громадянська).

Провідні мотиви: критика української еліти, яка зневажає український народ, і заклик до соціального примирення заради відродження нації.

«Заповіт» (1845)

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська.

Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Пантелеймон Куліш (1819-1897)

Письменник, перекладач, літературний критик, етнограф, історик, мовознавець.

«Чорна рада»  (1857)

Літературний рід: епос.

Жанр: перший історичний роман в українській літературі (роман-хроніка)

Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 р. – доби Руїни.

Ідея: утвердження думки про необхідність національної злагоди українців, про те, що провідною силою для розумної організації українського суспільства є його національна еліта

Головні герої: наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко, правобережний гетьман Павло Тетеря, ніжинський полковник Васюта Золотаренко, кошовий гетьман Запорозької Січі Іван Брюховецький, московський князь Гагін, запорозький козак, курінний отаман Кирило Тур; полковник і панотець Шрам, його син Петро Шраменко; колишній козак, господар хутора Хмарище Михайло Черевань, його дружина Меланія і дочка Леся; Божий Чоловік.

Сюжет: приїзд батька й сина Шрамів на хутір Хмарище до Череваня, знайомство Петра Шрама з родиною Череванів, спілкування з Божим Чоловіком – бажання Шрама заручити Петра й Лесю – Шрами й Черевані в Києві, розмова з незадоволеними міщанами – знайомство Лесі з Кирилом Туром – зустріч Череваня й Шрама з Якимом Сомком у Києво-Печерській лаврі – вечеря Сомка, Шрама, Череваня, Тура й Лесі в Києві, натяк Тура на викрадення Лесі – нічне викрадення Лесі, двобій Кирила Тура з Петром Шраменком – гостини Шрама на хуторі в Гвинтовки, недалеко від Ніжина – зустріч Петра Шраменка з Кирилом Туром, сніданок у нього вдома – покарання біля стовпа Кирила Тура в урочищі Романовський Кут, повернення Кирила й Петра додому – перипетії в Ніжині – Чорна рада в Ніжині – обурення обдуреної черні, розчарування її в Брюховецькому – пропозиція Тура порятувати ціною свого життя Сомка (у в’язниці) й відмова останнього – засудження Тетерею на смерть старого Шрама – одруження Петра ІІІраменка й Лесі.

Проблематика:

історична доля України ;

взаємини між панством та біднотою Стосунки між Україною та Росією;

вірність обов’язку, козацька честь;

місце Запорозької Січі в історії України;

любов і ненависть ;

вірність і зрада;

історична постать і сучасність;

цінність людського життя “Усякому єсть своя кара і награда од бога”.

Іван Нечуй-Левицький(1838-1918)

Справжнє імя- Іван Семенович Левицький.Письменник.

«Кайдашева сім’я» (1879)

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-побутова повість.

Тема: зображення життя українського села в пореформену добу з усіма його складнощами й суперечностями на прикладі однієї родини.

Ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз’єднаності в родині.

Головні герої: Маруся й Омелько Кайдаші, їхні сини Карпо і Лаврін , Мотря, Мелашка, баба Палажка.

Сюжет: розмова братів Карпа й Лавріна про майбутнє одруження, роздратування батька через неробство синів (експозиція) – сватання й одруження Карпа (зав’язка) – поступове назрівання конфлікту між свекрухою і невісткою, сварки між членами родини, одруження Лавріна, наростання сімейних конфліктів, Мелашка на прощі в Києві, повернення Мелашки в Семигори, смерть Кайдаша через пияцтво (розвиток дії) – сварки через мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана і грушу (кульмінаційні моменти впродовж викладеного попереду розвитку дії) – усихання груші (розв’язка).

Про твір: І. Франко назвав І. Нечуя-Левицького «всеобіймаючим оком України».

Панас Мирний

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» 

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-психологічний роман («роман з народного життя»)

Тема: зображення майже столітньої історії села Піски і,зокрема, долі правдошукача-бунтаря, «пропащої сили» Чіпки Варениченка. Деградація сильної особистості.

Ідея: заперечення боротьби з несправедливістю через злочин, пролиття крові.

Історія написання: нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» → повість «Чіпка» → повість «Пропаща сила» → роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Головні герої: Чіпка Варениченко, його мати Мотря Жуківна, батько Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов), баба Оришка; друг Чіпки з дитинства Грицько Чупруненко, його дружина Христя; друзі Чіпки: Матня, Лушня й Пацюк; москаль Максим Ґудзь, його дружина Явдоха, дочка Галя (дружина Чіпки); пани Польські,дід Улас тощо.

Композиція: 4 частини; 30 розділів Сюжет:
Частина перша
I. Польова царівна: зустріч Чіпки з Галею.
II. Двужон: історія Вареника – Притики – Хруща – Хрущова.
III. Дитячі літа: важке дитинство Чіпки.
IV. Жив-жив! Чіпка в наймах, потім підпасич із Грицьком у діда Уласа.
V. Тайна-невтайна: Чіпка-вівчар, смерть баби Оришки, розкриття таємниці про батька.
VI. Дознався: знайомство з Галею.
VII. Хазяїн: зростання Грицька як доброго господаря.
Частина друга
VIII. Січовик: історія села Піски (перехід козаків у хлібороби; історія родини Мирона Ґудзя).
IX. Піски в неволі: приїзд генерала Польського до Пісок; реєстрація селян; шинкарювання Лейби; смерть Мирона Ґудзя в 99-річному віці.


X. Пани Польські: приїзд у Піски пані генеральші, вечірки, одруження її дочок; «котяче царство» генеральші, доведення до смерті генеральші красивою й веселою дівкою Уляною; приїзд старшого панича – поручика Василя Семеновича, пізніше – молодшого панича Степана; розростання роду панів Польських.
XI. Махамед: дитинство й молодість Максима Ґудзя, смерть його батьків.
XII. У москалях: служба Максима-москаля.
XIII. Максим – старшим: отримання Максимом звання фельдфебеля, одруження з Явдохою; отримання «чистої» й повернення в Піски.

Сюжет: Частина третя

XIV. Нема землі: звістка про те, що якийсь Луценко – справжній хазяїн Чіпчиної землі; Чіпка в Пороха.

XV. З легкої руки: Чіпка в суді, спілкування із секретарем Чижиком, який просить хабара 50 рублів, щоб «поправити діло»; пиятика Чіпки в Пороха; повернення додому.
XVI. Товариство: знайомство й дружба Чіпки з Матнею, Лушнею й Пацюком; пияцтво; Мотря в приймах у сусідки; Чіпка пропиває нажите, крім снопів пшениці.

XVII. Сповідь і покута: сповідь Чіпки в Грицька Чупруненка й Христі; дарування снопів Грицькові; докори Матні, Лушні й Пацюка.

XVIII. Перший ступінь: розробка Матнею, Лушнею й Пацюком плану пограбування хліба в пана; угода з Гершком щодо продажу вкраденого.

XIX. Слизька дорога: убивство Чіпкою сторожа; Чіпка зі своїм товариством у чорній; хвилювання Христі за Чіпку; Чіпка і його товариші на волі.

XX. На волі: звільнення від кріпацтва піщан і звістка про відпрацювання панові ще два роки; обурення селян через їхню «дармову» дворічну працю на пана; звинувачення паном селян у «бунті»; приглушення селянського бунту становим.

XXI. Сон у руку: сон Чіпки про вбивство сторожа; докори сумління Чіпки.
XXII. Наука не йде до бука: повернення Мотрі додому; щоденна праця Чіпки по господарству; дружба Чіпки з Грицьком; чутки в Пісках про крадіжки.

Частина четверта

XXIII. Невзначай свої: нічні збіговиська Чіпки з його товариством у Максима Ґудзя.

XXIV. Розбишацька дочка: розмова Чіпки з Галею, з якої він дізнається про те, що Максим Ґудзь віддає Галю за москаля Сидора.

XXV. Козак – не без щастя, дівка – не без долі: Чіпка вмовляє Сидора за гроші відмовитися від Галі, виставляє могорич і домовляється з Грицьком про сватання Галі.

XXVI. На своїм добрі: сватання Галі, оглядини в Чіпки; вінчання й бучне весілля; переїзд Галі до Чіпки; радісне життя молодих; дружба Чіпчиної й Грицькової родин; зведення Чіпкою нового будинку; новий промисел Чіпки (перепродування полотна).

XXVII. Новий вік: нове пореформене життя; піщани поважають Чіпку як господаря; вибори Чіпки в земство.

XXVIII. Старе – та поновлене: обрання Чіпки в управу; компромат на Чіпку за колишні злодіяння (нерозкрита справа про вбивство сторожа); відсторонення Чіпки губернатором від управи «по неблагонадёжности»; гнів Чіпки; смерть Максима Ґудзя.

XXIX. Лихо не мовчить: Явдоха Ґудзь, продавши свій хутір, переїздить після смерті чоловіка до Чіпки; сварки Явдохи з матір’ю Чіпки; повернення Чіпки «до старого» (пияцтво); смерть Явдохи.

XXX. Так оце та правда! Чіпка і його товариство вирізає Хоменкову родину (самогубство Галі; повідомлення Мотрі про скоєний сином злочин у волость; арешт Чіпки; конвой Чіпки до Сибіру через Піски.

Іван Карпенко-Карий

«Мартин Боруля»

Літературний рід: драма.

Жанр: трагікомедія.

Тема: дворянство як міф про краще життя.

Ідея: викриття бюрократизму й судової системи, заснованої на хабарництві засудження підміни особистісних цінностей становою належністю.

Дійові особи: заможний хлібороб Мартин Боруля, його дружина Палажка,

син Степан, дочка Марися; багатий шляхтич Гервасій Гуляницький, його син Микола; реєстратор з ратуші Націєвський; повірений Трандалєв,

Омелько й Трохим – наймити Борулі.

Сюжет: Мартин подає позов на Красовського, цю справу веде Трандалєв, що одночасно працює і на Красовського. Боруля домагається документально підтвердити втрачене дворянство. Мартин просить Степана, щоб він привіз із міста чиновника Націєвського, щоб видати за нього Марисю. Багатий шляхтич Гервасій Гуляницький приходить до Борулі, щоб засватати Марисю для його сина Миколи . Боруля відмовляє. З міста приїхав Націєвський, але, підслухавши розмову Мартина з Палажкою, тікає із заручин. Боруля наздоганяє Націєвського і лупцює. Степан стає безробітним, повертається додому. Після випадку з Націєвським і листа від Красовського про виселення Борулі з орендованої землі, Мартин занедужав. Із Сенату надійшла відмова . Мартин палить папку з паперам і благословляє Миколу й Марисю до шлюбу.

Про автора: корифей українського театру.

Іван Франко (Каменяр)

«Захар Беркут»

Літературний рід: епос.

Жанр: історична повість.

Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших

Проблематика твору:

- захист рідної землі;

- моральний вибір;

- єдність, згуртованість народу – запорука перемоги;

- людина і природа;

- кохання, вірність, самопожертва;

- взаємовідносини батьків і дітей.

«Чого являєшся мені у сні?..»

(Із збірки «Зів’яле листя»)
Літературний рід: лірика.
Вид лірики: інтимна.
Жанр: ліричний вірш.
Провідний мотив: монолог про нерозділене кохання.

Тема: відображення внутрішнього світу закоханної людини, ії думок та страждань

Ідея: заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що.

«Мойсей»

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: філософська поема.

Тема: зображення «смерті Мойсея як пророка,

не признаного своїм народом» - так визначає тему сам автор.

Ідея: заклик вірити у свій народ, у своє майбутнє,

позбутися рабської психології й будувати нове життя.

Головні герої: ліричний герой, Мойсей, князь конюхів Єгошуа; Єгова ; єврейський народ; супротивники Мойсея – Датан і Авірон; демон пустелі Азазель.

Сюжет: Пролог: «Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу». 20 пісень: 40 років єврейський народ, який вийшов з єгипетської неволі, шукав землю обітовану, але за лічені дні до досягнення бажаного краю зневіряється – у високу мрію вірить лише Мойсей – Датан і Авірон пропонують закидати Мойсея камінням – Мойсей виходить майдан, стає на камінь і виголошує промову – Мойсей застерігає народ від Божого гніву, розповідає притчу про дерева, розтлумачує її зміст – Авірон насміхається, бо не вірить у Єгову, пропонує євреям поклонятись іншим богам – Датан звинувачує Мойсея і закликає народ закидати пророка камінням, проте ніхто не наважився зробити це – юрба виганяє з табору Мойсея, пророк підкоряється, прощається з народом і йде у степ – Мойсей звертається до Бога, але у відповідь чує голос злого духа пустелі Азазеля, котрий намагається довести йому марність справи, якій пророк присвятив життя – демон розказує міф про Оріона – Мойсей упадає в розпач, і на якусь мить його охоплюють сумніви – у цей час з’являється Єгова й пояснює Мойсею, для чого він вивів синів Ізраїлю з Єгипту – оскільки Мойсей «на момент» засумнівався, йому призначено, уже побачивши обіцяний край, не ступити до нього і вмерти перед самим порогом своєї мети – вихор у степу, раптом з’являється князь конюхів Єгошуа й закликає євреїв до походу, Авірона поб’ють камінням, Датана повісять.

Михайло Коцюбинський

«Тіні забутих предків»

Літературний рід: епос.

Жанр: повість.

Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі XIX й XX ст. в гармонії

з природою, традиціями й звичаями, з язичницькими й християнськими

віруваннями.

Ідея: оспівування високого й красивого почуття кохання.

Головні герої: Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна,

сусід Юра, матір і батько Івана; щезник, нявка, чугайстир.

Сюжет: розповідь про дитинство Івана Палійчука і про ворогування його родини

із сім’єю Гутенюків – Іван знайомиться з Марічкою під час бійки батьків – між

ними зароджується кохання – Іван тривалий час перебуває в наймах на полонині

повернувшись, дізнається про смерть Марічки (дівчина утопилася, коли

переходила Черемош)  Іван не вірить у смерть Марічки і йде на пошуки дівчини

через 6 років блукань Іван повертається в село, через рік одружується з

Палагною, яка з часом стає «любаскою» сусіда Юри – Івану це байдуже, він не

може забути Марічку  хлопець іде в гори й чує голос нявки-Марічки, прямує за

ним, а зустрічає чугайстра, який танцем відволікає його від Марічки – ідучи за

голосом коханої, Іван зривається в урвище – наступного дня ледь живого Івана

знаходять пастухи  Івана ховають за місцевим звичаєм.

Про твір: У творі домінує неоромантична хвала природності. Кохання Івана й

Марічки зароджується на тлі споконвічної ворожнечі родів. Уражений світом

Гуцульщини кінорежисер С. Параджанов у середині 1960-х екранізував твір М.

Коцюбинського.

 

«Intermezzo» («перепочинок, павза»)

Літературний рід: епос (з елементами драми).

Жанр: новела.

Присвята: Кононівським полям.

Тема: митець і суспільство.

Ідея: важливість ролі митця в суспільстві; людина щаслива в гармонії з

природою.

Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля,

Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.

Сюжет: сюжет новели – безфабульний: за його основу взято химерну гру

настроїв, які проходять у творі через три фази: 1) депресія: герой утомлений і

перебуває в конфлікті із самим собою; 2) спокійно-споглядальний стан: цей стан

з’являється як продовження природної гармонії, а природа в новелі –

одухотворена; 3) обурення, нетерпіння: внутрішній конфлікт героя і контраст між

царством прекрасної природи й потворною реальністю людського життя. У

чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси. Найбільший

– сповідь селянина про людське горе у фіналі твору (кульмінація).

 Твір завершується тим, що сповнений гніву й нетерпіння митець повертається

до міста.

Василь Стефаник

«Камінний хрест»

Літературний рід: епос.

Жанр: психологічна новела (студія, тобто художнє дослідження душі головного героя).

Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади).

Головна ідея: єдність селянина з рідною землею. Герої твору: Іван Дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум Михайло, селяни.

Сюжет і композиція: твір складається із семи розділів, сюжет як такий відсутній: селянин Іван Дідух покидає рідну землю, щоб переїхати до Канади в пошуках кращого життя (на вмовляння дітей і дружини).

Ольга Кобилянська

«Valse melancolique» (меланхолійний вальс)

Літературний рід: епос

Жанр: новела.

Тема: зображення життя жінок-інтелектуалок, які прагнуть краси в житті.

Ідея: мистецтво є віддзеркаленням внутрішнього світу людини,

її свободою.

Проблематика: жіноча рівноправність, свобода вибору, мистецтво і буденність, музика і реальність, пошуки щастя.

Сюжет:

Експозиція — оповідь Марти про музику, враження від неї, життя з Ганнусею. Зав’язка — рішення подруг взяти третього компаньйона для спільного проживання; поява Софії Дорошенко. Розвиток дії – розмови подруг, їх уподобання, навчання, проблеми; смерть матері Софії. Кульмінація – серцевий напад Софії, її згасання. Розв’язка твору — похорон Софії, від’їзд Ганни до Італії, повернення, Мартине заміжжя

Леся Українка (Лариса Косач)

«Лісова пісня»

Літературний рід: драма.

Жанр: драма-феєрія (проблемно-філософська поема).

Тема: зображення світу людини й природи в їхніх взаєминах.

Ідея: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.

Дійові особи: Лукаш, його мати, дядько Лев; Килина, діти Килини; хлопчик; Мавка, Лісовик, Перелесник, Водяник, Русалка Польова, Злидні, «Той, що греблі рве», «Той, що в скалі сидить»; Доля.
Сюжет:

  Перша дія. Старезний ліс на Волині – до дуба на галявині прийшли будувати хату дядько Лев і його небіж Лукаш – від зимового сну прокидається Мавка, почувши гру Лукаша на сопілці – Мавка й Лукаш закохуються, перший поцілунок – Лукаш розповідає, що восени його хочуть оженити, від чого Мавка засмучується.

Друга дія. Пізнє літо – мати докоряє Лукашеві, що він не працює – коли на подвір’ї з’являється Мавка, мати Лукаша називає її відьмою – мати дає Мавці серпа й загадує жати – на полі з’являється мати з молодицею й лає Мавку за неробство – приходить Лукаш і допомагає молодиці жати – Лукаш проводжає Килину додому – засмучена Мавка плаче – із землі з’являється страшне Марище і вмовляє Мавку піти з ним у далекий край – Мавка погоджується.

 Третя дія. Хмарна осіння ніч – біля хати Лукаша чорніє постать Мавки, яка, почувши вовче виття (Лісовик перетворив Лукаша на вовкулака), прокинулась і силою чарівних слів повернула Лукашу людську подобу – мати сварить Килину – Килина, побачивши Мавку, питає, чого та прийшла – Мавка відповідає: «Стою та дивлюся, які ви щасливі» – Килина говорить: «А щоб ти стояла у чуді та в диві!» – Мавка перетворюється на вербу – з лісу виходить Лукаш, до нього підходить хлопчик із сопілкою, зробленою з верби-Мавки, і просить заграти на ній – Лукаш починає грати й чує голос Мавки – Килина просить Лукаша зрубати вербу, але той не зміг – тоді Килина вихопила сокиру й замахнулася – у цю мить вогнем із неба злетів Перелесник і обійняв вербу, спалахнув вогонь і перекинувся на хату – мати й Килина виносять із хати добро разом із Злиднями – Лукаш залишається сам – із-за берези виходить прозора постать Мавки і схиляється над Лукашем – Мавка не звинувачує Лукаша. Ремарка: Лукаш грає, тьмяний зимовий день змінюється на ясну весняну ніч, з’являється Мавка, білий цвіт огортає закохану пару, коли завірюха вщухла, щасливий Лукаша сидить сам.

«Contra spem spero(«Без надії сподіваюсь»)

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: особиста (філософська).

Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій.

Про твір. Поезія побудована на антитезах, які звучать як крилаті вислови. Їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору. Твір утверджує незламність духу людини, оптимізм.

Микола Вороний

«Блакитна Панна»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Провідний мотив: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.

Про твір: Блакитна панна – це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Микола Вороний став новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія.

 

Олександр Олесь

«Чари ночі»

Літературний рід: лірика.

Жанр: романс (став популярною народною піснею).

Вид лірики: інтимна (любовна).

Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.

Про твір: вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу

щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя – надто швидкоплинне. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина – природа».

«О слово рідне, орле скутий!..»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: патріотична.

Провідні мотиви: любов до рідної мови і заклик до її збереження.

Про твір: у збірці «Будь мечем моїм...» О. Олесь, розвиваючи традицію Т. Шевченка та Лесі Українки, гостро порушує проблему рідного слова, щиро захоплюється ним і нищівно картає колонізаторів, які його нищать, і своїх безбатченків, котрі його зневажають. Вірш пульсує потужним патріотичним почуттям, яке особливо посилюють риторичні вигуки й звертання. Красу, мелодійність і багатство української мови О. Олесь розкриває через емоційно насичені пейзажні порівняння, метафоричні епітети, міфологічно-біблійні символи.

Павло Тичина

«Ви знаєте, як липа шелестить...»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: інтимна.

Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.

Про твір: неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття. Риторичні запитання й оклики, звернені до читача, ніби зближують його з поезією. Романтичний нічний весняний пейзаж, звукові й слухові образи емоційно наснажують цей ліричний вірш.

«Пам’яті тридцяти»

Літературний рід: лірика.

Жанр: вірш-реквієм, поетична епітафія

Ідея: утвердження патріотизму і гуманізму, осудження жорстокості, терору, ненависті. Любити вітчизну, віддати за неї життя — це найвища етична і духовна цінність людини.

Мотиви:  вірш проймає скорботно-патетична тональність туги, печалі, жалю, страждання,

«О, панно Інно...»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: інтимна (любовна).

Провідний мотив: нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього.

Про твір: у формі монологу поет змальовує страждання і суперечливі почуття ліричного героя, викликані невзаємним коханням. Образ вікна – це розлука. Сніги – холод на душі, самотність. Атмосфера давнього кохання асоціюється з красою різнобарв’я, з тонкощами аромату квітучого лугу.

Максим Рильський

«У теплі дні збирання винограду»

Рід літератури: інтимно-філософська лірика.

Жанр: сонет.

Мотиви: відтворення краси почуттів людини, її єднання з природою, стану закоханості у світ.

Художній напрям, стиль: неоромантизм.

Художні особливості: вічність і кохання, близькість до нас людей, які жили так давно, але відчували так само, передає вірш «У теплі дні збирання винограду». Душа Еллади мов прокинулась на мить, коли М. Рильський змалював зустріч грецьких юнака та дівчини, селян-виноградарів. Цей вірш — гімн коханню й молодості: І він потягся, як дитина, радо І мовив: — Добре бути молодим У теплі дні збирання винограду.   Вірш розкриває перед читачем велику радість і повноту життя: першу зустріч з милою, зародження першого хмільного почуття. Весь світ навкруги надихає близькістю щастя. Поет прославляє почуття любові, якому надає античного колориту, естетично підносить його.          

  Вірш «У теплі дні збирання винограду…»— це гімн життю і молодості, що відображає шукання юної душі, яка прагне щастя, радості й любові.

Про твір: А.Содомора характеризував його ідею так: сонетна форма для Рильського - келих, а вміст у ньому - вино: кожен, хто намагатиметься перекласти ці рядки іншою мовою, має зберігати як форму, так і вміст: букет( аби не зашкодити смакові вина).

Микола Хвильовий

«Я (Романтика)»

Жанр: новела.

Тема: протистояння гуманізму та фанатизму, добра і зла в душі героя («чекіста і людини»), його роздвоєність.

Ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та засобами їх

досягнення; розвінчання й засудження революційного фанатизму.

Головні герої: «Я» – главковерх «чорного трибуналу», доктор Тагабат,

дегенерат, Андрюша; мати «Я».

Сюжет: засідання «чорного трибуналу комуни» у «фантастичному палаці» (будинок розстріляного шляхтича) – ухвалення одного й того ж вироку: «Розстрілять!» (без адвокатів і прокурорів) – увечері вдома мати «Я» заспокоює розтерзану душу «м’ятежного сина революції» – одного дня «чорний трибунал» ухвалює вирок розстріляти черниць за антиреволюційну агітацію – серед них «Я» упізнає свою матір – щоб довести відданість революційній справі, «Я» власноруч застрелив свою матір.

Символиінсургент – революціонер; версальці – контрреволюціонери; месія – посланець Бога, спаситель; синедріон – рада, вищий орган.

Про твір: кожен персонаж – це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини. Дегенерат уособлює «тваринні» сили і нагадує каторжника. Андрюша – нервовий, несміливий, сентиментальний «невеселий комунар». Доктор Тагабат – раціоналіст, який все зважує чітким розрахунком, законом революційно доцільності.
  Поставлений перед неминучим вибором між синівським і революційним обов’язком, герой твору робить фатальний вибір. Убивство чекістом власної матері є катастрофічною розв’язкою внутрішнього протистояння фанатизму й гуманізму.

Володимир Сосюра

«Любіть Україну!»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: патріотична.

Провідний мотив: щира любов до рідної України.

Про твір: у цьому вірші поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі. Простота художніх засобів і їхня довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрим серцем на добро, добрі вчинки.

Валер’ян Підмогтльний

«Місто»

Літературний рід: епос.

Жанр: урбаністичний роман.

Тема: підкорення людиною міста.

Ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто.

Головні герої: Степан Радченко, Надійка, «мусінька» Тамара Василівна (її чоловік Лука Гнідий і син Максим), Зоська, балерина Рита, Михайло Світозаров, поет Вигорський, Левко, Борис  студенти.

Сюжет: І частина. Степан Радченко разом з односельцями Надійкою і Левком дісталися Дніпром до Києва на навчання. Степан оселився на Подолі, у дядькового знайомого крамаря Гнідого. Спочатку жив у столярній майстерні поряд з коровами, а ставши студентом, перебрався жити в будинок, на кухню. Відвідавши літературну вечірку, Степан, сповнений заздрощів, вирішив написати оповідання про бритву. «Долю своєї бритви він підніс до історії громадянської війни, зробив її символом виборюваної влади». Написавши свій твір, поніс відомому літературному критику Світозарову, але той не захотів з хлопцем розмовляти. Знищений і принижений, він пішов до Надійки і сказав, що йде від неї назавжди. Уночі до Степана почала приходити дружина Гнідого, Тамара Василівна. Радченко мав успіхи в навчанні. Професор, який приймав іспит з української мови, порадив читати лекції з української мови на курсах для держслужбовців. Так Степан і зробив. Заробивши грошей, хлопець купив новий одяг і переїхав до кімнати знайомого Бориса. На курсах Степан познайомився з поетом Вигорським.

II частина

Хоч Степан і позбувся злиднів, проте й далі жив скромно. Його твори почали друкувати в журналах, хлопець був щасливий. Він познайомився з городянкою Зоською, коли купував лотерею. Степан захоплювався її непередбачуваністю, дарував цукерки й квіти, водив до театру й кіно. Радченко відвідує редакцію журналу, бере участь у літературних дискусіях, покидає університет.

Невдовзі за надруковану збірку отримує гонорар у 350 карбованців. Якось хлопець зустрів земляка Бориса, той розповів йому, що одружується. Радченко за описом упізнав Надійку, і йому стало прикро. Згодом Степана обирають на посаду секретаря журналу – і він з головою поринає в роботу. Степанові захотілося затишнішої квартири. Коли Радченка обрали до культкомісії місцевкому, йому все важче стало знаходити час для зустрічей із Зоською. Степан пропонує Зосьці вийти за нього заміж. Вона погоджується. Удома він починає картати себе за дурість і вирішує порвати із Зоською. На вечірці в подруги він прямо сказав їй про це, але не пішов, а став одверто й зухвало залицятися до інших жінок, познайомився з красунею, актрисою і балериною з Харкова Ритою. У Степана зародилася думка написати великий твір про людей. Сів, із легкістю написав перший розділ. Але далі нічого не виходило. Молодого автора охопив розпач. Через деякий час Степанові захотілося побачити Зоську і помиритися з нею. Коли він пішов до дівчини, то дізнався, що Зоська отруїлася й померла. Хлопця охопив жах. Степан переїздить до нової кімната в семиповерховому будинку з ліфтом. Нудьга його не кидала. Якось зустрів односельця Левка. Той вивчився і тепер їхав працювати на Херсонщину. Радченко також вирішує їхати звідси. Потім захотів зустрітися з Надійкою. Пригадав адресу, яку казав йому Борис, і пішов. Надійку він ледь упізнав. Це була вагітна жінка, що розмовляла з ним «погордо». З тяжким серцем і гнівом Степан вийшов із дому. Раптом зустрів знайому Риту. Йому здалося це щастям. Коли розставалися, то пообіцяли одне одному зустрітися завтра. Юнак побіг по сходах, не чекаючи ліфта, у квартиру, відчинив вікно й послав містові свій поцілунок. Сів за стіл і став писати свою повість про людей.

Юрій Яновський

«Майстер корабля»

Рід літератури: епос.

Жанр: роман(автобіографічний).

Тема: море й кіномистецтво

Про твір: Через образ оповідача — сімдесятилітнього То-Ма-Кі — автор розмірковує сам і змушує всіх інших персонажів постійно «мудрувати». Оповідь ведеться переважно у формі ліричної сповіді То-Ма-Кі. Йдеться про минуле, але з висоти майбутнього — із 70-х pp. XX ст. Ця оповідь переривається вставними «історіями» з життя інших героїв, які самі їх згадують, — і тут, звичайно, фантазії прозаїка немає меж. Яновський зміщує не лише різні часові, але й просторові площини: композиція досить вільна, роман розбудовується на очах у читача — автор зумисне залучає до активної співучасті в такому віртуальному творенні нової дійсності. Авторська (а також читацька) уява мандрує слідом за дією, що відбувається (реально або в споминах) то в Місті (тобто Одесі), то в Італії, на острові Ява, в Румунії. Ця дія більш авантюрно-пригодницька, інтригуюча, аніж логічно-описова, герої постійно перебувають у якихось випробувальних, критичних ситуаціях, що спонукають до вибору. Зовнішній сюжет час від часу переходить у сюжет внутрішній (що стосується емоційних переживань героїв) і навпаки. Сама метода написання «Майстра корабля» дуже специфічна для 20-х pp. XX ст. — читач стає співучасником творення нового, українського модерністичного роману. Яновський постійно на цьому наголошує, оминаючи традиційну реалістичну описовість, однак при цьому дбає про викінченість і свіжість своєї новоявленої моделі. В основі ліричної стихії твору — романтика безкраїх морських просторів (на яких «кожна дорога нова, і кожне місце — дорога»). Вона здатна кликати з затхлого затишку власного дому, вабити в незвідані краї, до нових висот людського духу.

Остап Вишня

«Моя автобіографія»

Літературний рід: епос.

Жанр: гумореска.

Тема: розповідь про батьків, навчання й формуван

ня світогляду письменника.

Ідея: у гумористичній формі висвітлити фактори, які впливають на формування митця.

Композиція: гумореска складається з трьох розділів: у вступному етюді-розділі йдеться про народження Остапа Вишні, його батьків і витівки дитинства; у другому й третьому розділі з тим самим, що і в першому, відтінком добродушного сміху розповідається про навчання й формування світогляду майбутнього майстра слова.

Про твір: з перших рядків твору вражає іронія й непідробна щирість, безпосередність оповіді про самого себе. У іронічному дусі розмірковує автор над важливими в житті кожного митця моментами: що впливало на його світогляд, які були перші вчителі, як виховували батьки, як формувалася його «класова свідомість», яку освіту вдалося здобути.

«Сом»

Літературний рід: епос.

Жанр: усмішка.

Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з’їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера.

Ідея: виховання любові до природи.

Композиція: усмішка складається з чотирьох частин: у першій оповідач запрошує читача побувати на Осколі й помилуватися краєвидами цієї річки; у другій частині дід Панько застерігає бути обережним біля ковбані, у якій живе величезний сом; у третій частині йдеться про сома, який тягав за собою моторного човна; у четвертій герой-оповідач розповідає про те, чим живляться соми і як їх ловити.

Микола Куліш

«Мина Мазайло»

Літературний рід: драма.

Жанр: сатирична комедія.

Тема: зображення українізації й міщанства в Україні у 20-і роки XX ст.

Ідея: засудження міщанства, національної упередженості й зверхності.

Головні дійові особи: Мина Мазайло, його діти Рина й Мокій, дружина Килина (Мазайлиха); дядько Тарас, тьотя Мотя, Уля.

Сюжет: харківський службовець «Донвугілля» Мина Мазайло (колишній

українець) у своєму прізвищі вбачає головну причину своїх життєвих і службових поразок, тому й вирішив змінити його на «більш благородне» – російське Мазєнін. Мина наймає вчительку «правильних проізношеній» (Баронова-Козино), яка вчить його грамотно говорити «по-руському». Мокій, навпаки, прихильник української мови і взагалі всього українського. Мина від цього страждає. Не підтримує позиції Мини й національно свідомий дядько Тарас, який дуже схожий на запорожця. На боці Мини – дружина, дочка Рина й терміново викликана телеграмою родичка з Курська тьотя Мотя. Кульмінаційним моментом у творі стає звільнення Мини Мазайла-Мазєніна з посади за «систематичний опір українізації».

Богдан-Ігор Антонич

«Різдво»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів).

Про твір: у вірші християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. І навіть волхви уподібнюються до лемків: «Прийшли лемки у кресанях і принесли місяць круглий». Образ місяця, що проймає увесь твір, – теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народження нового світу. Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції.

Олександр Довженко

«Зачарована Десна»

Жанр: кіноповість («автобіографічне кінооповідання»).

Тема: зображення дитинства й джерел формування митця.

Ідея: оспівування краю дитинства, його людей, природи.

Головні герої: два ліричні герої: Сашко (у новелах) і Олександр Довженко (в авторських відступах); Одарка Єрмолаївна (мати), Петро Семенович (батько), баба Марусина, дід Семен.

Сюжет: розповідь про дитинство Сашка і формування його як митця. Спогади Довженка, пов’язані з довгими роками розлуки з землею батьків. Мати «любила саджати що-небудь у землю, щоб проізростало». На погребні любив спати дід Семен, який нагадував Бога або святого Миколая. Мати ненавиділа діда, вважала чорнокнижником, спалила Псалтир. Прабаба Марусина була маленька та прудка, очі мала такі видющі та гострі. Їй можна було по три дні не давати їсти, але без прокльонів вона не могла прожити й дня. «Вони були її духовною їжею. Вони лились з її вуст потоком, як вірші з натхненного поета». Найбільш вражаючою в хаті була картина страшного божого суду, яку хлопець боявся. «Багато бачив я гарних людей, ну такого, як батько, не бачив». З нього можна, було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів. «Жили ми в повній гармонії з силами природи». Сашкові згадується велика повінь. Якось на Десні хлопець бачив лева. Сашко згадує старого пса Пірата, «фамільну» ворону, яка «років з півтораста завідувала погодою на сінокосі і знала кожного, як облупленого», коней, яких звали Мурай і Тягнибіда. Після жнив хлопця повели до школи.

Андрій Малишко

«Пісня про рушник»

Літературний рід: лірика.

Жанр: пісня.

Вид лірики: особиста.

Провідний мотив: материнська любов і відданість своїм дітям.

Про твір: ліричний герой з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити свою дитину щасливою. Ненька дарує синові рушник вишиваний як символ життєвої дороги. А. Малишко поглиблює образ рушника, запозичений із народної творчості. Проте головним у поезії є образ найближчої і найсвятішої людини – образ матері. Її серце сповнене безмежної любові до дитини.

Василь Симоненко

«Ти знаєш, що ти — людина?»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.

Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.

Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.

«Задивляюсь у твої зіниці…»

Літературний рід: патріотична лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Тема: звеличення рідної землі, її історії.

Ідея: роздуми над долею рідної землі, її історії; розкриття щирих синівських почуттів поета до своєї Батьківщини. возвеличення любові до рідної землі, заклик до земляків любити вітчизну, дбати про її майбутнє

Герої: Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами», «чортами». У творі зримо наявний образ України, яку ліричний герой називає «матір’ю», «молитвою», «віковою розпукою».

«Лебеді материнства»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш(колискова).

Вид лірики: громадянська

Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини.

Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.

Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.

Основна думка: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину

Образи: мати, лебеді, національна символіка

Василь Голобородько

«Наша мова»

Рід літератури: лірика (філософська, патріотична).

Тема: мотив мови як генетичного коду нації; висловлення почуття любові, пошани до рідної мови, яка проспівана у Пісні, записана у Літописі. Ідея : уславлення ролі мови, її значущості в житті нашого народу; гордості українців за свою мову.

Основна думка: мова — це існування нації; кожний українець повинен пишатися своєю мовою — милозвучною, пісенною, образною.

Художньо-стильові особливості : вільний вірш, верлібр (вірш, у рядках якого може бути довільна кількість наголошених і ненаголошених складів, частіше без рими, є необов’язковою однакова кількість наголосів у рядках, одноманітні повторювані строфи, але вірш має свій власний ритм. Такі ознаки наближають вірш до прози).

Він не обмежений римами та не обтяжений складними художніми засобами: тавтологія: «кожне слово нашої мови»; «тож»; епітет: «пісенні слова»; алітерація: повтор приголосних «с», «н» — «проспіване у Пісні». Відмовившись від розділових знаків, поет побудував строфи на анафорі й художньому перенесенні.

Олесь Гончар

«Модри Камень»

Рід: епос.

Жанр: Новела

Тема: спогади руського (тут у значенні українського) вояка-партизана про зустріч з дівчиною Терезою у словацьких горах.

Ідея: показ цінності простих людських почуттів (доброти, симпатії, довіри, закоханості) у надзвичайно складні воєнні часи.

Головні герої:  Оповідач; його товариш Ілля; дівчина Тереза; мати Терези; словацькі вояки (у спогадах матері).

Сюжет: Автор зобразив трагічно обірване війною почуття між радянським солдатом та іноземною дівчиною-словачкою. Несподіване кохання до красуні Терези прийшло всупереч війні. Не закріпилося воно в реальному житті, бо дівчина загинула від рук поліцая. Але кохання продовжує жити у пам'яті солдата, в його мріях, у яких він розмовляє з Терезою, як із живою: "Померкло, стерлося все. Навіть те, що звуть незабутнім першим коханням. Чому ж ця випадкова зустріч, єдиний погляд, єдина ява у великій драмі війни, чому вона не меркне і, відчуваю, ніколи не померкне? Ти — як жива. Бо далекі Рудні гори скрізь ідуть за мною, ближчають з кожним днем, щодалі ширше розгортаючись у своїй трагічній чарівності. Ти виходиш на дерев'яний різьблений ґанок у білій легкій сукні з чорною пов'язкою на рукаві і дивишся вниз, за Модри Камень, де колись, пролягала наша оборона. Тепер скрізь уже поросла буйна трава".

Григір Тютюнник

«Три зозулі з поклоном»

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Присвята: любові всевишній.

Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Головні герої: оповідач-студент, його батьки – Михайло й Соня; Марфа Яркова, поштар – дядько Левко.

Сюжет: заміжня Марфа Яркова кохає одруженого чоловіка Михайла, який має сина. Історію цього кохання синові (оповідачеві новели) розповідає мати Софія. Михайло засланий до Сибіру, звідки він ніколи вже не повернеться, від нього раз на місяць надходять листи дружині Соні; прихід їх інтуїтивно відчуває Марфа, якій поблажливий листоноша дає пригорнути листи до грудей і «подержати». Соня, яка знає про Марфину любов до її чоловіка, не картає за це суперницю.

Василь Стус

«Господи, гніву пречистого...»

Літературний рід: лірика.

Жанр: медитація (віршова молитва)

Вид лірики: філософська.

Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити

його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.

Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї самототожності, неповторності своєї долі.

Про твір: У вірші “Господи, гніву пречистого” автор говорить про власну силу і незламність: “Де не стоятиму — вистою”. Він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність. У Богові та матері він бачить духовних провідників, котрі визначають внутрішнє обличчя людини. Адже для двобою з державою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у випробуваннях. Ліричний герой протидіє внутрішній слабкості (“тузі”), щоб не зрадити духовному покликанню (бути таким, яким “мати вродила”), він сприймає трагічні обставини існування (“біду”) як спосіб вироблення внутрішньої сили. Бога, як символа совісті людської, віри в добро та справедливість, Стус згадує досить часто. Поет звертається до Бога в часи, коли йому нестерпно важко, він шукає в ньому опори, дивиться на своє життя крізь призму Божих заповідей.

Дмитро Павличко

«Два кольори»

Літературний рід: лірика.

Жанр: пісня

Вид лірики: особиста(інтимна).

Тема: роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче, це вияв любові до рідної матері, яка своїми руками вишила синові сорочку червоними і чорними нитками, що стала ліричному герою й оберегом на все життя, і нагадуванням про рану домівку.

Ідея: заклик не забувати про своє коріння, про батьків, про те, що є основою життя.

Про твір: Материнська вишиванка поєднала у собі всі радощі і болі та зберегла тепло любові. Усе життя людину супроводжують два кольори: червоний символізує любов, а чорний — журбу. Такими самими кольорами вишивали рушники, сорочки українські жінки. Вишиту цими кольорами сорочку й рушник усе життя Павличко зберігав як найдорожчу святиню, бо їх вишила мати й дала синочку, щоб вони оберігали його від усякого лиха.

Ліна Костенко

«Страшні слова, коли вони мовчать...»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Провідний мотив: значення слова в житті людини, сутність поетичного мистецтва.

Про твір: роздуми Л. Костенко про значення слова у житті людини, про сутність поетичного мистецтва. Слова – ніби живі згустки, що ввібрали у себе радощі й болі мільярдів людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета все це вловлює, тому з побожним страхом ставиться до слова. Тим паче коли усвідомлює своє надскладне завдання: сказане мільярди разів слово треба вимовити, як уперше, як до тебе ніхто й ніколи не говорив.

«Українське альфреско» 

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська.

Провідний мотив: розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом.

Про твір: альфреско – це фреска, виконана водяними фарбами по сирій штукатурці, часто з ідилічним сюжетом. Ось і тут постає нібито ідилія традиційного українського сільського світу. Одначе поступово в лагідній картині вгадуємо страшну трагедію героїв, усієї нашої нації – розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом. У діда й баби «сусідські діти шовковицю їдять», свої ж діти й онуки не приїжджають, цураються. Світ, у якому живуть старенькі, казково чарівний, світлий, затишний, але нема кому навіть розказувати казку про курочку рябу. Тому життя старих приречене на самотність.

«Маруся Чурай»

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: історичний роман у віршах.

Тема: зображення нещасливого кохання Марусі та Грицька в поєднанні з широкою картиною життя України XVII ст.

Ідея: незнищенність українського народу (особистості з багатим духовним світом), глибока віра в його (її) духовну силу і могутність.

Головні герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань.

Сюжет: дві сюжетні лінії, які переплітаються, – особиста (Маруся-Грицько) й історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти).

Про твір: окремі проблеми, що були гостро актуальними для України в XVII ст., залишаються такими ж і сьогодні. Саме до них належать: проблема патріотизму, що виявляється в готовності безкорисливо служити Україні; тема любові, в якій це почуття визнається як особлива духовна цінність; проблема зради, вирішується як складова частина філософії любові; «вічна» проблема літератури – митець і народ, митець і суспільство.

Іван Багряний

«Тигролови»

Літературний рід: епос.

Жанр: пригодницький роман.

Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі.

Ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен має бути Людиною.

Головні герої: Григорій Многогрішний (молодий український інженер-авіатор); родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки – Денис Сірко й Сірчиха; майор НКВС Медвин.

Сюжет: утеча Григорія Многогрішного з «ешелону смерті» (етапного спецпотягу НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру) – перебування Григорія в родині Сірків – поїздка головного героя з названим братом Грицьком Сірком до Хабаровська – переслідування Григорія – зустріч Многогрішного з Медвиним у тайзі й розправа з майором – утеча закоханих Григорія й Наталки за кордон СРСР (події твору відбуваються в 30-х роках XX ст.).

Євген Маланюк

«Уривок з поеми»

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш .

Вид лірики: філософська, громадянська, автобіографічна.

Художні особливості : епітети: «залізна голова», «п’яний сміх», «запорозька кров»; метафори: «народ мій жбурне»; «рокоче запорозька кров»; порівняння: «херсонські прерії— мов Січ»; алюзії: «Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти», «Вставайте! Кайдани порвіте!»; інверсія народ мій.

  Примітки: «Уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». Перед читачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Гонти, а також образи січовика, отамана, Січі. Використавши козацьку тематику, Є. Маланюк провів паралелі із XX ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славні звитяги та перемоги українських козаків. Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишню доблесть прадідів, що «уміли кинуть п’яний сміх / В скривавлене обличчя — муці», у жилах котрих «рокоче запорозька кров». Навіть тоді, коли «держава рухнула», у козаків не опустились руки: «Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти!»  

Про твір: сильний та незламний дух українскього народу бачив не одну війну, зазнав чимало поразок в боротьбі за сильну, вільну та незалежну Батьківщину. У творі згадуються як і роки правління Мазепи, козаччина, також коліївщина під проводом Івана Гонти. Не обійшлось і без згадки про величного кобзаря, а також цитування рядків із «Заповіту» Тараса Шевченка.

Додатки

Місце розгортання подій у творах

Назва твору

Місце розгортання подій

«Ой Морозе, Морозенку»

Савур-могила

«Чи не той то Хміль»

Жовті Води (Золотий брід)

«Дума про Марусю Богуславку»

Туреччина

Балада «Ой летіла стріла»

Вдовине поле

«Повість минулих літ» (Помста Ольги)

Іскоростень, Київ, Вишгород

«Слово про похід Ігорів»

Половецька земля, р.Каяла, Путивль

«Наталка Полтавка» І.Котляревський

Село під Полтавою

«Енеїда» І.Котляревський

Карфаген

«Мойсей» І.Франко

Близький Схід, пустеля

«Кайдашева сім'я» І.Нечуй-Левицький

Семигори, Біївці, Київ

«Тіні забутих предків» М.Коцюбинський

Гуцульщина, Карпати, біля р.Черемош

«Intermezzo» М.Коцюбинський

 Кононівка

«Лісова пісня» Леся Українка

Ліси на Волині (Полісся)

«Я (Романтика)» М.Хвильовий

Палац шляхтича, хата матері, узлісся

«Пам'яті тридцяти» П. Тичина 

Аскольдова могила

«Зачарована Десна» О.Довженко

Сосниця, р.Десна

«Мина Мазайло» М.Куліш

Харків

«Різдво» Богдан-Ігор Антонич

Лемківське містечко Дуклі

«Маруся Чурай» Л.Костенко

Київ, Полтава

«Сом» Остап Вишня

Річка Оскіл

«Лісова пісня» Леся Українка

Волинь

 «Місто» В.Підмогильний

Київ

 «Тигролови» І.Багряний

Праліси Сіхоте-Аліня

Літературні угруповання

Літературні угруповання кінця ХІХ - поч. ХХ ст.

  • Покутська трійка - В. Стефаник, Лесь Мартович, М. Черемшина

  • "Молода муза" (Львів) - Остап Луцький, Петро Германський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Сидір Твердохліб.

Літературні угруповання 20-х років ХХ ст.

«Розстріляне Відродження »- літературно - мистецький рух 1920-1930-х рр.,для якого характерне високе духовне піднесення.Митці стали жертвою більшовицько-сталінського терору.

Символістські угруповання: "Біла студія", "Музагет", "Гроно"

Футуристські групи: "Фламінго", "Комкосмос" (перейменована на "Аспанфут"), "Нова генерація"

Угруповання "попутників" ("буржуазних"):

  • "Ланка"

  • ВАПЛІТЕ

  • Неокласики

  • "Західна Україна"

"Ланка":

  • 1924-1926 рр.

  • Київ

  • В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка

  • Була реорганізована в МАРС ("Майстерня революційного слова" 1926-1934 рр.).

ВАПЛІТЕ:

  • Вільна академія пролетарської літератури

  • 1926-1928

  • Харків

  • Утворена за ініціативою М. Хвильового

  • Керівники: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній

  • Представники: М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина та інші

Неокласики:

  • Київ

  • "гроно п’ятірне”

  • М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт

"Пролетарські" угруповання:

  • "Гарт"

  • "Плуг"

  • "Молодняк"

  • ВУСПП

"Гарт":

  • 1923-1925 рр.

  • Керівник - Василь Еллан-Блакитний

  • Члени: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко

"Плуг":

  • Харків

  • Керівник - Сергій Пилипенко

  • Члени: Наталя Забіла, Дмитро Бедзик, Володимир Гжицький

  • Головна мета - масовість

"Молодняк":

  • 1926-1932

  • Члени: С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло

  • "Бойовий загон пролетарського фронту"

ВУСПП:

  • Всеукраїнська спілка пролетарських письменників

  • Представники: І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.

  • «пролетарський конструктивний реалізм»

Літературні угруповання 50-х - 70-х років:

  • Шістдесятники - Д. Павличко, Ліна Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський та ін.

  • "Київська школа" - В. Голобородько, М. Воробйов, В. Кордун та ін.

  • "Вісімдесятники" - Ю. Буряк, В. Герасим'юк, О. Забужко, Л. Таран, І. Римарук та ін.

Літературні угруповання 80-90-х років ХХ ст.:

  • "Нова література"

  • "Бу-Ба-Бу" - Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець

  • "Нова дегенерація" - С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк

  • "Пропала грамота" - Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь

  • "Західний вітер" - В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний

  • "ЛуГоСад" - І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський

  • "500" - М. Розумний та ін.

  • "Червона фіра" - С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук

Зміст

Передмова……………………………………………………………………………..3 Усна народна творчість………………………………………………………………… 4

Давня українська література..………….…………………………………….…………7

Григорій Сковорода...…………………………………………………………………..9

Іван Котляревський..…………………………………………………………………..11

Тарас Шевченко..………………………………………………………………………13

Пантелеймон Куліш.…………………………………………………………………..15

І.Нечуй-Левицький.……………………………………………………………………17

Панас Мирний…….……………………………………………………………………18

І.Карпенко Карий.……………………………………………………………………...22

Іван Франко…….……………………………………………………………………….23

Михайло Коцюбинський…...……………………………………………………….….25

Василь Стефник…………..…………………………………………………………….27

Ольга Кобилянська...…………………………………………………………………...28

Леся українка…….………………………………………………………………….….29

Микола Вороний….………………………………………………………………..…..31

Олександр Олесь…………………………………………………………………….….32

Павло Тичина……...……………………………………………………………………33

Максим Рильський……………………………………………………………………...35

Микола Хвильовий………………….……………………………………………….…36

Володимир Сосюра………………………………………………………………….….37

Валерян Підмогильний………………………………………………………………..38

Юрій Яновський……………...……………………………………………………..….40

Остап Вишня…………………..……………………………………………………..…41

Микола Куліш…………..…………………………………………………………..…..43

Богдан –Ігор Антонич..………………………………………………………………...44

Олександр Довженко…..……………………………………………………………….45

Андрій Малишко……………………………………………………………………….46

Василь Симоненко……………………………………………………………………...47

Василь Голобородько…………………………………………………………………..49

Олесь Гончар……………………………………………………………………………50

Григір Тютюнник……………………………………………………………………….51

Василь Стус…………………………………………………………………………..…52

Дмитро Павличко………………………………………………………………………53

Ліна Костенко………………………………………………………………………..…54

Іван Багряний……………….……………………………………………………….….56

Євген Маланюк…………………………………………………………………………57

Додатки……………………………………………………………………………........58

Список використаних джерел

1.Українска література: міні – конспекти для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання/ Олександр Авраменко. – Вид.7-е-К.: Грамота, 2018.-160 с

2. Українська література. Комплексна підготовка до Державної підсумкової атестації/ уклад. Л.А.Жакун. Сарни, 2019.

3.Джерело: https://dovidka.biz.ua/chorna-rada-analiz/

Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.u

4. https://maximum.fm/novini_t2

5. Українська література (рівень стандарту): підруч. Для 11 кл.закл.

загальн. середн. Освіти/ О. Авраменко.- Київ.: Грамота, 2019. – 256 с.: іл.

6.Українська література. 11 клас. І-ІІ семестри/ О.В.Слюніна.- Х.: Вид.група «Ос нова», 2019.-75с.(Серія «Мій конспект»)

7.https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/3481-usna-narodna-tvorchist-ukrajinska-literatura

8.Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007.

9.Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2711-satirichna-komediya-viznachennya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.uа

10. https://ukrclassic.com.ua/katalog/gg/goloborodko-vasil/3550-analiz-nasha-mova-golobor Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/m/malanyuk-evgen/3558-analiz-urivok-z-poemi-malanyuk Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.uaodko Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
0
1
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!