Партизанський рух на Одещині
У розвідці здійснено дослідження однієї з найбільш утаємничених тем «комуністичного» підпільно-партизанського руху в Одесі під час Другої Світової війни, який був створений і керований органами НКВС. Йдеться про долю одеської «надземно-міської» підпільної групи О. Мельника, яка була частиною спеціального загону НКВС Кузнєцова-Калошина. Ця група з самого початку опинилася «у бездіяльному підпіллі», відмовившись від боротьби проти окупантів, а вже у грудні 1941 р. румунським спецслужбам вдалося її повністю розгромити. Поведінка окремих підпільників після арештів та їхні «заяви» на допитах, які наводяться вперше, яскраво демонструють загальну картину деградації одеського підпільного руху опору, розгубленості, страху та відчаю, небажання боротися, дезертирства та зрадництва.
У статті доведено, що підпілля Одеси мало вузьку соціальну базу та не користувалося широкою підтримкою мешканців міста. Аргументовано твердження, що поспіхом створені підпільно-партизанські загони в Одесі не мали необхідної підготовки. Під час формування загонів і груп за адміністративним принципом були проявлені формалізм, хаотичність, поспішність, неякісний відбір, порушення принципу добровільності, розгубленість.
