Папка для МО креслення

Опис документу:
Потрібні методичні матеріали для роботи МО вчителів креслення.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ 14.07.2015 № 762

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2015 р. за № 924/27369

Про затвердження Порядку переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу до наступного класу

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про загальну середню освіту» та з метою приведення власних нормативно-правових актів у відповідність до законодавства НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу до наступного класу, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти і науки України від 14 квітня 2008 року № 319 «Про затвердження Інструкції про переведення та випуск учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06 травня 2008 року за № 383/15074.

3. Управлінню зв’язків з громадськістю та забезпечення діяльності Міністра (патронатна служба) (Загоруйко Ю.А.) в установленому порядку зробити відмітку у справах архіву.

4. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Кононенко Ю.Г.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України у встановленому законодавством порядку.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Полянського П.Б.

Міністр С.М. Квіт

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки України 14.07.2015 № 762

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2015 р. за № 924/27369

ПОРЯДОК

переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу до наступного класу

1. Цей Порядок встановлює умови та процедуру переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу до наступного класу.

2. Переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу (крім перших класів) до наступного класу здійснюється на підставі результатів підсумкового (семестрового та річного) оцінювання знань учнів (вихованців) та державної підсумкової атестації (для випускників початкової та основної шкіл) згідно з рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу, що упродовж п’яти робочих днів з дати прийняття оприлюднюється на офіційному веб-сайті загальноосвітнього навчального закладу або відповідного місцевого органу управління освітою.

Річне оцінювання здійснюється за результатами семестрового оцінювання, що проводиться у межах часу, визначеного робочим навчальним планом загальноосвітнього навчального закладу. Річне оцінювання здійснюється не пізніше 6 робочих днів після завершення ІІ семестру. При проведенні річного оцінювання результати державної підсумкової атестації учнів (вихованців) не враховуються. У випадках, пов’язаних з вибуттям учнів (вихованців) із загальноосвітнього навчального закладу (виїзд за кордон, надання соціальної відпустки, призов на військову службу тощо), дозволяється проводити підсумкове оцінювання достроково або в екстернатній формі.

3. При переведенні до наступного класу або вибутті із загальноосвітнього навчального закладу на учнів (вихованців) першого класу складається характеристика їхніх умінь і навичок, що зберігається у особовій справі учнів (вихованців).

4. При переведенні до наступного класу або вибутті із загальноосвітнього навчального закладу учням (вихованцям) (крім перших класів) видається табель успішності, у якому відображаються результати їх підсумкового оцінювання/

5. Випускники основної школи отримують свідоцтво про базову загальну середню освіту (випускники з навчальними досягненнями високого рівня (10, 11, 12 балів) – свідоцтво про базову загальну середню освіту з відзнакою) та можуть:

1) бути переведені до наступного класу загальноосвітнього навчального закладу;

2) взяти участь у конкурсному відборі до старшої школи загальноосвітнього навчального закладу (за умови його проведення) або продовжити здобувати повну загальну середню освіту в інших закладах системи загальної середньої освіти згідно з власним рішенням (у разі досягнення повноліття), рішенням їхніх батьків (одного із батьків) або законних представників.

6. Учні (вихованці) початкової школи, які за результатами річного (вербального) оцінювання мають початковий рівень навчальних досягнень (1, 2, 3) у вивченні одного з предметів (українська мова, читання, математика), а в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин — також і з мови навчання, згідно з рішенням педагогічної ради відповідного загальноосвітнього навчального закладу та батьків (одного із батьків) або законних представників можуть:

1) бути переведені до наступного класу для продовження навчання за індивідуальною навчальною програмою (з предметів, за якими було виявлено початковий рівень навчальних досягнень згідно з результатами річного оцінювання), що затверджується керівником загальноосвітнього навчального закладу;

2) бути залишені для повторного навчання у тому самому класі цього загальноосвітнього навчального закладу;

3) продовжити навчання у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.

7. Випускники початкової та основної шкіл, які не мають результатів річного оцінювання та (або) державної підсумкової атестації з будь-яких предметів, повинні пройти річне оцінювання в загальноосвітньому навчальному закладі, у якому продовжують навчання, та (або) державну підсумкову атестацію в порядку, визначеному Положенням про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 року за № 157/26602.

У такому випадку річне оцінювання здійснюється упродовж навчального року згідно з графіком та завданнями, затвердженими наказом керівника загальноосвітнього навчального закладу та погодженими педагогічною радою. У разі продовження навчання у навчальному закладі, який не надає базової загальної середньої освіти, зазначені учні (вихованці) для отримання документа про відповідний рівень освіти проходять річне оцінювання у вечірній (змінній) школі або за екстернатною формою.

8. Учні (вихованці), які не мають результатів річного оцінювання та державної підсумкової атестації (для випускників початкової та основної шкіл) у зв’язку із невідвідуванням загальноосвітнього навчального закладу (не менше шести останніх місяців навчального року підряд) та за відсутності будь-яких відомостей щодо місця їх проживання чи перебування, їхніх батьків, або законних представників, визнаються такими, що вибули із загальноосвітнього навчального закладу, та до наступного класу не переводяться згідно з рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу, що оформлюється відповідним наказом керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Особова справа, медична карта, результати оцінювання попередніх років учнів (вихованців), яких було визнано такими, що вибули із загальноосвітнього навчального закладу, зберігаються у загальноосвітньому навчальному закладі відповідно до законодавства.

Рішення педагогічної ради та відповідний наказ керівника загальноосвітнього навчального закладу про визнання учнів (вихованців) такими, що вибули із загальноосвітнього навчального закладу, упродовж одного робочого дня оприлюднюються на офіційних веб-сайтах загальноосвітнього навчального закладу або відповідного місцевого органу управління освітою.

Учні (вихованці), які вибули згідно з поданою ними особисто до загальноосвітнього навчального закладу письмовою заявою (у разі досягнення повноліття), їхніми батьками (одним із батьків) або законним представником, поновлюються у загальноосвітньому навчальному закладі та можуть продовжити навчання і пройти річне оцінювання та (або) державну підсумкову атестацію за екстернатною формою згідно з наказом керівника загальноосвітнього навчального закладу.

9. Випускники старшої школи, які не мають річного оцінювання з будь-яких предметів та (або) державної підсумкової атестації, можуть продовжити навчання в екстернатній формі.

10. Для вирішення спірних питань, що виникають під час переведення до наступного класу або при вибутті із загальноосвітнього навчального закладу, учні (вихованці) у разі досягнення ними повноліття, їхні батьки (один із батьків) або законні представники можуть подати до комісії відповідного загальноосвітнього навчального закладу (далі – комісія) письмову заяву про оскарження рішення педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу не пізніше п’яти робочих днів із дня оприлюднення рішення, що оскаржується.

11. Порядок діяльності, чисельність і склад комісії із спірних питань, що виникають під час переведення до наступного класу або вибуття із загальноосвітнього навчального закладу, затверджуються керівником навчального закладу відповідно до рішення педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу.

12. Письмова заява про оскарження рішення педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу розглядається комісією упродовж трьох робочих днів, починаючи із дати її надходження.

13. Комісія за наслідками розгляду заяви може прийняти такі рішення:

рекомендувати педагогічній раді загальноосвітнього навчального закладу скасувати, змінити, прийняти нове або залишити попереднє рішення, що оскаржується, без змін.

Результати розгляду заяви оформлюються протоколом засідання комісії.

14. Коригування результатів річного оцінювання здійснюється за результатами повторного семестрового оцінювання (одного або двох семестрів), що проводиться відповідно до письмових завдань, що мають охоплювати зміст усіх тем, вивчених упродовж відповідного семестру, та графіка, що затверджується наказом керівника загальноосвітнього навчального закладу. За наслідками коригування результатів річного оцінювання видається відповідний наказ керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Ю.Г. Кононенко

MIHICTEPCTBO OCBITИ I НАУКИ УКРАЇНИ № 1/9-296 від 09 червня 2016 року

Про структуру 2016/2017 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх

навчальних закладів

Відповідно до статті 16 Закону України "Про загальну середню освіту" структуру навчального року та строки проведення канікул встановлюють загальноосвітні навчальні заклади за погодженням з відповідними органами управління освітою. При цьому навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року, а тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів без врахування днів, коли діти припиняли навчання з незалежних від них причин (карантин, температурний режим тощо).

У межах часу, передбаченого робочим навчальним планом загальноосвітнім навчальним закладом встановлюється тривалість навчального тижня на весь навчальний рік. У випадку встановлення 5-денного навчального тижня відпрацювання уроків по суботах (з метою надолуження навчального матеріалу, чи продовження канікул та скорочення опалювального сезону) не допускається, оскільки це призведе до перевищення тижневого гранично допустимого навантаження на учнів.

Відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 за №157/26602 учні 4, 9 та 11 класів складають державну підсумкову атестацію. Перелік предметів для державної підсумкової атестації, форму та терміни її проведення Міністерством освіти і науки України буде затверджено додатково.

Загальноосвітні навчальні заклади спільно з органами державної влади та органами місцевого самоврядування приймають рішення щодо запровадження карантину, припинення чи продовження навчального процесу з поважних причин, щодо надання учням вихідних для підготовки і проведення державної підсумкової атестації/зовнішнього незалежного оцінювання (якщо вони проводяться під час навчального процесу), щодо доцільності проведення навчальної практики та навчальних екскурсій, визначають дати проведення свята "Останній дзвінок" та вручення документів про освіту.

Зважаючи на викладене, кількість фактично проведених вчителями уроків може бути меншою від попередньо запланованої. В такому випадку навчальний заклад та вчителі обов’язково мають вжити заходів щодо освоєння учнями змісту кожного навчального предмета в повному обсязі за рахунок ущільнення, самостійного опрацювання, засобів дистанційного навчання тощо.

Менша кількість проведених вчителем уроків через об’єктивні обставини не може бути причиною вирахувань із його заробітної плати, оскільки Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (пункт 77), затвердженої наказом Міністерства освіти України № 102 від 15.04. 1993, передбачено, що у випадку, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин, його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу.

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Щодо організації навчального процесу

Лист МОН № 1/9-62 від 05.02.16 року МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-62 від 05 лютого 2016 року Органам управління освітою Керівникам навчальних закладів

Щодо організації навчального процесу

На звернення органів управління освітою Міністерство освіти і науки України надає роз'яснення щодо організації навчально-виховного процесу в частині освоєння учнями в повному обсязі навчального матеріалу в умовах запровадження карантину, перенесення строків (продовження) канікул, проведення та підготовки до державної підсумкової атестації / зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ДПА / ЗНО) під час навчального процесу тощо.

Повідомляємо, що зміст матеріалу з кожного навчального предмета визначається навчальною програмою, а кількість годин на тиждень на вивчення предмета встановлюється робочим навчальним планом, що його, відповідно до статті 15 Закону України "Про загальну середню освіту", розробляє навчальний заклад та затверджує відповідний орган управління освітою. На основі робочого навчального плану складається розклад занять для кожного класу.

При розробленні календарно-тематичного планування вчитель розподіляє зміст навчального матеріалу, передбаченого програмою на ту кількість уроків, яка запланована розкладом занять (із врахуванням структури навчального року, святкових днів тощо). До календарно-тематичного планування можуть вноситися зміни, пов’язані з припиненням навчання через карантин чи температурний режим, зміною строків проведення канікул, перенесенням дати завершення навчального процесу, підготовкою та проведенням ДПА / ЗНО тощо.

Зважаючи на викладене, зауважуємо, що навчальний заклад та вчитель обов’язково мають вжити заходів щодо освоєння учнями змісту кожного навчального предмета B повному обсязі, про що здійснюється запис у відповідній колонці класного журналу. При цьому до класного журналу мають бути занесені лише уроки, які були фактично проведені. Кількість фактично проведених уроків зазвичай менша від попередньо запланованої. І це не може слугувати критерієм виконання чи невиконання навчальної програми.

Навчальний матеріал може бути освоєний за рахунок ущільнення, самостійного опрацювання, засобів дистанційного навчання тощо.

Менша кількість проведених вчителем уроків через об’єктивні обставини, описані вище, не може бути причиною вирахувань із його заробітної плати, оскільки Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (пункт 77), затвердженої наказом Міністерства освіти України № 102 від 15.04.1993, передбачено, що у випадку, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин, його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу.

За умови прийняття керівниками навчальних закладів за погодженням з відповідними органами управління освітою та профспілковими організаціями рішень про відпрацювання пропущених з поважних причин (зазначених у листі) уроків, потрібно беззастережно виключити можливість перевищення тижневого гранично допустимого навчального навантаження на учнів, визначеного Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, та врахувати, що тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів, а навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах закінчується не пізніше 1 липня.

Заступник Міністра       Павло Хобзей

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПОЛОЖЕННЯ

про методичне об'єднання вчителів - предметників

1. Загальні положення:

1.1. Методичне об'єднання – структурний підрозділ внутрішньої системи управління навчально-виховним процесом, який координує методичну, організаційну роботу вчителів одного або кількох близьких за змістом предметів.

1.2. Методичне об'єднання вчителів здійснює навчально-методичне забезпечення середньої освіти та позакласну діяльність з предмету, організовує вдосконалення відповідної фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників навчального закладу згідно з рівнями, визначеними законодавством.

2. Структура та функції методичного об'єднання:

2.1. Структура методичного об'єднання включає всіх вчителів навчального закладу за галузями знань державного компонента освіти.

2.2. МО може організовувати свою роботу за наявності 3-х та більше

учасників.

2.3. Підрозділами методичного об'єднання є творчі групи вчителів.

2.4. Керує методичним об'єднанням голова методичного об'єднання вчителів, яка (який) обирається терміном на два роки на загальних зборах методичного об'єднання з відповідної галузі знань із числа педагогічних працівників навчального закладу із відповідною фаховою освітою, яким за результатами атестації встановлена

перша або вища кваліфікаційна категорія за наявності стажу роботи за фахом не менше 5 років.

2.5. Загальний контроль за роботою МО здійснює заступник директора НМР, який керує відповідний предмет або цикл.

3. Зміст і напрямки роботи методичного об'єднання вчителів.

Зміст роботи методичного об'єднання включає такі напрямки діяльності:

3.1. Розробка, апробація та впровадження новітніх освітніх технологій та систем, перспективного педагогічного досвіду, поліпшення на цій основі організації методичної роботи в навчальному закладі.

3.2. Аналіз якості освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного

процесу педагогічними кадрами.

3.3. Навчально-методичне консультування педагогічних кадрів навчального закладу.

3.4. Організація безперервного удосконалення фахової освіти та кваліфікації

педагогічних кадрів.

3.5. Обговорення питань з методики викладання предмета, принципових питань програми Міністерства освіти, розглядання календарно-тематичних планів.

3.6.Надання допомоги вчителям у розвитку та підвищенні професійної майстерності.

3.7.Забезпечення своєчасного вивчення нормативних документів, виконання нормативних вимог до навчання та виховання учнів.

3.8. Підготовка та проведення олімпіад з базових дисциплін, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт, турнірів юних науковців тощо.

3.9.Проведення системи заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, вивчення і узагальнення їхнього перспективного педагогічного досвіду та його впровадження, залучення кращих із них до конкурсів професійної майстерності, навчально-методичної та науково-дослідницької роботи.

4. Голова шкільного методичного об’єднання вчителів:

4.1. Планує роботу методичного об’єднання на поточний навчальний рік.

4.2. Розподіляє методичні теми педагогічних працівників на поточний навчальний рік та організовує педагогічні читання на засіданнях методичного об’єднання.

4.3. Визначає функціональні обов’язки і ступінь відповідальності членів методичного об’єднання за їх виконання.

4.4. Відповідає за ведення документації шкільного методичного об’єднання (плани роботи, протоколи засідань, тексти виступів, розробки уроків, зразки наочності тощо).

4.5. Відвідує міські наради голів методичних об’єднань вчителів відповідної галузі знань.

4.6. Складає графік проведення методичних заходів з педагогічними працівниками.

4.7. Вивчає та аналізує роботу шкільного методичного об’єднання, складає списки необхідної науково-методичної літератури, технічних засобів навчання;

4.8. Створює банк даних (картотеку) педагогічних знахідок, досвіду,

освітніх технологій, знайомить з ними членів методичного об’єднання.

4.9. Створює аудіо та відеотеку кращих освітянських доробок методичного об’єднання школи.

4.10. Збирає зразки кращих творчих робіт, виконаних учнями навчального закладу.

4.11. Організовує пошукові дослідження в галузі розробки та впровадження методики, технологій навчання і виховання.

4.12. Спрямовує свою роботу на виявлення, апробацію та впровадження в практику навчального закладу перспективного педагогічного досвіду, новинок навчально-методичної літератури, новітніх освітніх технологій та досягнень сучасної науки.

4.13. Готує навчальні матеріали та проводить І (шкільний) етап олімпіад з базових дисциплін.

4.14. Підводить підсумки та готує відповідні заявки на участь команди

школи у подальших етапах олімпіад з базових дисциплін.

4.15. Організовує роботу вчителів у підготовці команди школи у Всеукраїнських олімпіадах з базових дисциплін та конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт МАН.

4.16. Разом з заступником директора з навчально-методичної роботи готує навчальні матеріали для проведення зрізів знань за річним робочим планом навчального закладу.

4.17. Разом з заступником директора з навчально-виховної роботи складає план проведення предметного тижня, призначає відповідальних та слідкує за його виконанням.

4.18. Звітує про роботу методичного об’єднання на педагогічній раді школи.

5. Обов’язки вчителів членів МО

Кожен вчитель – член МО повинен:

  • постійно підвищувати професійний рівень,педагогічну майстерность;

  • мати особисту програму професійної самоосвіти;

  • брати активну участь в розробці відкритих заходів;

  • брати участь в роботі засідань МО, практичних семінарах і т.д.;

  • кожному учаснику МО необхідно знати тенденції розвитку методики

  • викладання предмета, «Закон про освіту», нормативні документи,

  • методичні вимоги до категорій;

  • володіти основами самоаналізу педагогічної діяльності.

6. Права вчителів членів ШМО

6.1. Звертатися до адміністрації з проханням про відрядження на курси,

семінари, тренінги з питань підвищення фахової та професійної майстерності.

6.2. Висувати пропозиції щодо поліпшення організації НВП в

навчальному закладі.

6.3. Вносити пропозиції щодо організації та змісту атестації вчителів.

7. Документація ШМО.

7.1. Положення про ШМО.

7.2. Аналіз роботи за попередній рік.

7.3. План роботи на рік.

7.4. Протоколи засідань.

7.5. Банк даних про вчителів:якісний та кількісний склад.

7.6. Інструктивно-методичні документи.

7.7. План проведення і матеріали предметного тижня.

7.8. Графік проведення відкритих уроків і позакласних заходів вчителями.

7.9. Перспективний план атестації вчителів..

7.10. Нормативні документи щодо викладання предметів.

8. Керівництво діяльністю МО

8.1. Керівництво діяльністю МО здійснює заступник директора з НМР.

Мета роботи методичного об'єд­нання

  • збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей;

  • опанування учнями художньо-практичними вміннями та навичками, формування комплексу художніх компетенцій, що забезпечують здатність керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти;

  • розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу з одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу.

  • виховання культури міжнаціонального спілкування через вивчення художніх традицій народів різних країн.

Алгоритм роботи вчителя над індивідуальною науково-методичною проблемою

1. Вибір теми (проблеми) інди­відуальної науково-методичної роботи:

ознайомлення з літературою;

ознайомлення з нормативним ми документами;

вивчення наявного прогресив­ного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.

2. Детальне ознайомлення з проб­лемою засобами літературних джерел:

складання картотеки літера­турних джерел;

виписки з літературних джерел.

3. Остаточне формулювання те­ми і розробка попереднього варі­анту плану роботи над реаліза­цією індивідуальної науково-ме­тодичної проблеми:

обґрунтування вибору теми;

актуальність і новизна;

формулювання мети та завдань дослідження;

відбір адекватних методів та за­собів дослідження;

остаточна розробка плану ро­боти з конкретизацією термі­нів виконання.

4. Формулювання гіпотези до­слідження, відбір та розробка мо­делей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.

5. Упровадження інновацій у власну педагогічну практику.

6. Аналіз та оцінювання резуль­татів роботи над індивідуальною науково-методичною проблемою, чи підтвердилась гіпотеза, вису­нута на початку дослідження? Формулювання висновків та про­позицій.

7. Оформлення роботи (видання брошури, методична папка з опи­сом власного досвіду, стаття в друкованих педагогічних видан­нях тощо), звіт перед колегами про здобуті результати.

3

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

20.07.2004 N 601

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

9 вересня 2004 р.

за N 1121/9720

Про затвердження Положення про навчальні кабінети

загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту"

( 651-14 ), з метою підвищення рівня організації

навчально-виховного процесу і оснащення навчального середовища

загальноосвітніх навчальних закладів Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Положення про навчальні кабінети

загальноосвітніх навчальних закладів (додається).

2. Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим,

начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської

та Севастопольської міських державних адміністрацій довести наказ

до відома керівників місцевих органів управління освітою

та керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх

навчальних закладів опублікувати в "Інформаційному збірнику

Міністерства освіти і науки України" та розмістити на сайті

Міністерства.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника

Міністра Огнев'юка В.О.

Міністр В.Г.Кремень

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти

і науки України

20.07.2004 N 601

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

9 вересня 2004 р.

за N 1121/9720

ПОЛОЖЕННЯ

про навчальні кабінети загальноосвітніх

навчальних закладів

1. Загальні положення

Положення про навчальні кабінети (далі - кабінети) розроблено

відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту"

( 651-14 ) та інших законодавчих актів України.

Дія цього Положення поширюється на навчальні кабінети,

що існують і створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.

Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги

до матеріально-технічного оснащення кабінетів згідно

із санітарно-гігієнічними правилами та нормами і є обов'язковим

для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах (далі -

заклади) незалежно від типу та форми власності.

Кабінетом вважається класна кімната закладу зі створеним

навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання

та шкільним обладнанням.

2. Мета, завдання та основні форми

організації навчальних кабінетів

2.1. Основна мета створення кабінетів полягає у забезпеченні

оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу

та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової

і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 14 січня 2004 року N 24 ( 24-2004-п ).

2.2. Завданням функціонування навчальних кабінетів є

створення передумов для:

організації індивідуального та диференційованого навчання;

реалізації практично-дійової і творчої складових змісту

навчання;

забезпечення в старшій школі профільного і поглибленого

навчання;

організації роботи гуртків та факультативів;

проведення засідань шкільних методичних об'єднань;

індивідуальної підготовки вчителя до занять та підвищення

його науково-методичного рівня.

2.3. Перед початком навчального року проводиться огляд

кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведення

занять.

2.4. Державні санітарні правила і норми облаштування,

утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації

навчально-виховного процесу мають відповідати вимогам,

затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря

України від 14.08.2001 N 63 ( v0063588-01 ) (далі - ДСанПіН

5.5.2.008-01), та ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних

закладів".

3. Типи навчальних кабінетів

3.1. Організація навчальних кабінетів передбачає:

визначення предметної специфіки;

розміщення кабінетів;

оснащення засобами навчання та шкільним обладнанням

за єдиними вимогами до упорядкування та удосконалення

організаційно-педагогічних умов функціонування цих кабінетів.

3.2. У закладах можуть створюватись такі типи навчальних

кабінетів:

кабінети з окремих предметів;

комбіновані кабінети з декількох споріднених предметів -

класна кімната з набором навчально-методичної інформації

та матеріально-технічного забезпечення для декількох предметів.

3.3. У закладах створюються кабінети: фізики, інформатики,

біології, хімії, майстерень трудового навчання, обслуговуючої

праці з лабораторними приміщеннями, що прилягають до цих

кабінетів, спортивні, актові зали та інші кабінети відповідно

до умов і потреб закладу.

Лабораторні приміщення повинні мати вихід до кабінету

та окремий вихід у коридор чи на подвір'я школи.

3.4. Переважно у початкових школах і загальноосвітніх

навчальних закладах з малою наповнюваністю класів можуть

створюватися комбіновані кабінети для викладання споріднених

предметів.

Найбільш доцільним є поєднання предметів, що належать

до однієї освітньої галузі, мають споріднене обладнання, наприклад

хімії та біології, фізики й астрономії, біології

і природознавства, правознавства та історії, мови й літератури

тощо.

3.5. Майстерні для проведення занять з технічних

та обслуговуючих видів праці і комбіновані кабінети розміщують

на першому поверсі, як правило, ізольовано від інших основних

приміщень, і вони повинні мати окремий вихід на шкільне подвір'я.

3.6. У загальноосвітніх навчальних закладах з допрофесійним

або професійним навчанням обладнується кабінет з відповідних

навчальних дисциплін (за умови, що школа не обслуговується

міжшкільним навчально-виробничим комбінатом).

3.7. Фізкультурно-спортивні зали належить розміщувати не вище

другого поверху, актові - не вище третього згідно з ДБН

В.2.2-3-97 п.3.8.

3.8. Для дотримання безпечності руху учнів під час перерв

розміщення кабінетів (якщо у школі існує кабінетна система)

на поверхах здійснюється шляхом поєднання на одному поверсі

(в одному блоці або секції закладу) кабінетів для 5-9 класів,

для 10-12 класів - на іншому (в іншому блоці або секції).

Класні кімнати для учнів 1 класів слід розміщувати не вище

другого поверху, а 2-4 - не вище третього згідно з ДБН В.2.2-3-97

п.3.29.

3.9. Розташування кабінетів може змінюватись відповідно

до зміни спеціалізації навчального закладу, співвідношення класів

та кількості учнів у них чи інших причин.

4. Матеріально-технічне забезпечення

навчальних кабінетів

4.1. Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється

відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників,

технічних засобів навчання та обладнання загального призначення

для загальноосвітніх навчальних закладів.

4.2. Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних

кімнатах) та майстернях мають відповідати санітарно-гігієнічним

правилам та нормам (п.8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01 ( v0063588-01 )

і здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 "Будинки

та споруди навчальних закладів".

У класних кімнатах та кабінетах початкової, основної

і старшої школи встановлюються шкільні меблі: парти, (одно-)

двомісні учнівські столи та стільці учнівські, в кабінетах хімії,

фізики та біології - спеціальні двомісні лабораторні столи,

прикріплені до підлоги (трьох розмірів за 4, 5, 6 ростовими

групами).

Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами

та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору. Зріст

учнів до 115 см (1-а група) - лінія оранжевого кольору, 115-130 см

(2-а група) - фіолетового, 130-145 см (3-а група) - жовтого,

146-160 см (4-а група) - червоного, 161-175 см (5-а група) -

зеленого і більше 175 см (6-а група) - блакитного.

Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні,

при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи (п. 8.2.

ДСанПіН 5.5.2.008-01 ( v0063588-01 ).

У кожному кабінеті (класній кімнаті) слід передбачити

наявність меблів двох-трьох розмірів з перевагою одного з них

або трансформативних столів зі зміною висоти згідно

з антропомітричними даними школярів. У класних кімнатах повинна

бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визначення

учням необхідного розміру меблів (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01

( v0063588-01 ).

4.3. Робочі місця вчителів фізики, хімії, біології

та трудового навчання монтуються на підвищенні, обладнуються

демонстраційним столом (у кабінетах хімії та біології

з препараторською частиною - висотою 75 см). Тумби стола оснащують

спеціальними пристроями (ящиками) для зберігання інструментів,

хімічного посуду, мікропрепаратів і приладів, що використовуються

для проведення дослідів. До демонстраційної частини стола (висотою

90 см) підводять електричний струм, воду і каналізацію. Робочі

площі столів повинні бути покриті спеціальними матеріалами,

стійкими до механічних та термічних пошкоджень, хімічних

реактивів. У кабінеті хімії та біології робоче місце вчителя

доцільно обладнати витяжною шафою з вільним доступом до неї.

У кабінеті хімії необхідно обладнати демонстраційний стіл

витяжною шафою (розміром 64х85х250 см) під кутом 45 град.,

додатковим місцевим освітленням, підведенням гарячої та холодної

проточної води відповідно до вимог ДСанПін 5.5.2.008-01

( v0063588-01 ).

4.4. Кабінет фізики забезпечується системою електрообладнання

із загальних стаціонарних та спеціалізованих взаємозв'язаних

електричних пристроїв і джерел, які вмикаються до мережі змінного

трифазного струму (з фазною напругою 127В або 220В) та однофазного

(від 5В до 250В), постійного струму з напругою від 0 до 100В.

У лаборантській встановлюється центральний щиток, від якого

подається однофазний і трифазний струм на розподільний щиток,

з випрямлячем і регулятором напруги (розміщеним поряд з класною

дошкою).

До учнівських столів у кабінеті фізики підводиться постійний

електричний струм (до 42В).

4.5. У кожному кабінеті (класній кімнаті) розміщується класна

(аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих

площ у розгорнутому або складеному вигляді.

Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять

робочих площ може бути використаний для демонстрації

екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

На окремих робочих площах залежно від специфіки предмета може

бути:

розташовано набірне полотно для демонстрації розрізних карток

зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним

матеріалом тощо - для початкових класів;

нанесено контурну карту України або півкуль - для кабінету

географії;

нанесено графічну сітку для проведення уроків каліграфічного

письма - для початкової школи;

накреслено графічну сітку для побудови графіків - у кабінетах

математики і фізики.

Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями

для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт,

моделей-аплікацій тощо).

Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим

кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних

фломастерів.

Поряд з класною (аудиторною) дошкою в кабінетах галузі

технологій і математики розміщують демонстраційні креслярські

інструменти.

4.6. Лабораторні приміщення відповідно до специфіки

обладнуються: витяжною шафою, секційними шафами для збереження

приладів та лабораторного посуду, металевими шафами або сейфами

для збереження хімічних реактивів, рукомийником, столом

для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників

для занять, однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта,

столом з пристроями для зберігання матеріалів та інструментів

для ремонту приладів, пристроями для миття і сушіння посуду

та дистилятором, які монтуються на стіні.

4.7. Хімічний посуд зберігається у лабораторних приміщеннях,

розташовується окремо у залежності від розміру, виду і матеріалу

(пластмаса, скло, метал), з якого він виготовлений.

Посуд для збереження реактивів повинен мати етикетки з чітким

і яскравим написом їх назви. Усі шафи для зберігання хімічних

реактивів повинні замикатися.

Хімічні реактиви зберігаються та розміщуються залежно від їх

властивостей (гігроскопічні реактиви, легкі, горючі і органічні

речовини, кислоти).

На посуді з отруйними речовинами має бути етикетка з написом

"Отрута", з горючими - етикетка з написом червоного кольору

та знаком оклику - "Вогненебезпечно!"

4.8. Місця зберігання засобів навчання нумеруються

і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної

книги.

4.9. Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються

в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути

прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою (додаток 1).

4.10. Матеріальні об'єкти (предмети) і матеріали,

що витрачаються в процесі роботи (хімреактиви, посуд, міндобрива

тощо), заносяться до матеріальної книги (додаток 2).

4.11. Облік та списання морально та фізично застарілого

обладнання, навчально-наочних посібників проводиться відповідно

до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.

4.12. Кабінети і майстерні мають бути забезпечені:

аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної

допомоги;

первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил

пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи

освіти України ( z0800-98 ).

4.13. Вимоги пожежної безпеки для всіх навчальних приміщень

визначаються НАПБ В.01.050-98/920 Правила пожежної безпеки

для закладів, установ і організацій системи освіти України,

затвердженими спільним наказом Міносвіти України і Головного

управління Державної пожежної охорони МВС України від 30.09.98

N 348/70 ( z0800-98 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції

України 17.12.98 за N 800/3240 (із змінами і доповненнями).

5. Навчально-методичне забезпечення

навчальних кабінетів

5.1. Навчально-методичне забезпечення кабінетів складається

з навчальних програм, підручників, навчальних та методичних

посібників (не менше одного примірника кожної назви) з предмета,

типовими переліками навчально-наочних посібників та обладнання

загального призначення, зразків навчально-наочних посібників,

навчального обладнання у кількості відповідно до вимог зазначених

переліків.

5.2. Розподіл та збереження засобів навчання і навчального

обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних програм

за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп

у кабінеті (класній кімнаті), лабораторних приміщеннях по секціях

меблів спеціального призначення.

5.3. У кабінеті (класній кімнаті) створюється тематична

картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів,

навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених

за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються

в алфавітному порядку.

5.4. У кабінеті фізики, інформатики, хімії, майстернях

трудового навчання, обслуговуючої праці мають бути інструкція

і журнали ввідного та періодичного інструктажу з техніки безпеки,

пожежної безпеки.

5.5. Додатково кабінети можуть бути оснащені:

підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;

фаховими журналами;

інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки

України;

бібліотечкою суспільно-політичної, науково-популярної,

довідково-інформаційної і методичної літератури;

матеріалами перспективного педагогічного досвіду, розробками

відкритих уроків та виховних заходів;

інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт,

дослідів, спостережень, фізичного практикуму тощо;

краєзнавчими матеріалами;

інструментами і матеріалами для відновлення і виготовлення

саморобних засобів навчання.

6. Оформлення навчальних кабінетів

6.1. На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний

напис на табличці з назвою кабінету: "Кабінет фізики", "Кабінет

хімії", "Кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних

технологій навчання" тощо.

Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути

цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас

початкової школи, наприклад "1-А клас".

6.2. Для оформлення кабінетів передбачено створення

навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.

6.3. До постійних експозицій відповідно до спеціалізації

кабінету належать:

державна символіка;

інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила

роботи в кабінеті;

портрети видатних учених, письменників, композиторів;

таблиці сталих величин, основних формул;

еволюція органічного світу та його класифікація;

таблиця періодичної системи елементів Д.І.Менделєєва,

електрохімічний ряд напруг металів, розчинність солей, основ і

кислот;

системи вимірювання фізичних одиниць;

політична карта світу, політико-адміністративна карта

України, фізична карта України тощо.

6.4. У класних кімнатах початкової школи необхідно

розмістити:

правила пожежної безпеки та дорожнього руху;

класний куточок, де записано права і обов'язки школярів,

правила поведінки учнів, органи самоврядування, відображено життя

колективу класу.

6.5. У секційних шафах кабінетів демонструються прилади,

колекції, муляжі тощо.

6.6. До експозицій змінного характеру належать:

виставка кращих робіт учнів;

матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання

тематичного оцінювання, державної атестації;

додаткова інформація відповідно до навчальної програми,

зокрема, про життєвий і творчий шлях письменників, учених,

висвітлення поточних подій у нашій країні та за її межами;

матеріали краєзнавчого характеру;

результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;

результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо.

Матеріали експозицій оновлюються при переході до вивчення

нової теми.

6.7. Для розташування експозицій використовуються змінні

пластинчасті, перфоровані або решітчасті стенди, що розміщуються

на стінах.

6.8. Навчальні кабінети загальноосвітнього навчального

закладу повинні бути забезпечені настінними термометрами

або психрометрами.

7. Керівництво навчальним кабінетом

7.1. Роботою кабінету керує завідувач, якого призначає

директор з числа досвідчених учителів наказом

по загальноосвітньому навчальному закладу.

7.2. Завідувач кабінету несе відповідальність за

упорядкування, зберігання й використання навчально-наочних

посібників, обладнання та інших матеріальних цінностей.

7.3. До обов'язків завідувача кабінетом належать:

складання перспективного плану оснащення кабінету;

забезпечення умов для проведення уроків;

сприяння оновленню та удосконаленню матеріальної бази

кабінету;

систематизація та каталогізація матеріальних об'єктів;

забезпечення дотримання в кабінеті правил електричної та

пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо;

систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї

відповідних змін про нові надходження, витрати та списання

матеріальних цінностей;

керування і контроль за роботою лаборанта, надання йому

практичної допомоги та сприяння підвищенню рівня його

кваліфікації.

7.4. Розмір посадового окладу (ставки заробітної плати)

завідувача кабінету (майстерні) загальноосвітніх навчальних

закладів встановлюється згідно з наказом МОН України

від 29.03.2001 N 161 ( z0303-01 ), зареєстрованим у Міністерстві

юстиції України 03.04.2001 за N 303/5494.

7.5. Перспективний план оснащення кабінету засобами навчання

та шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням

з директором закладу, у разі необхідності (закупівля і

встановлення нового складного обладнання) - з місцевим органом

управління освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної

служби та пожежної охорони.

У відповідності до Положення про піклувальну раду

загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОН

України від 05.02.2001 N 45 ( z0146-01 ) і зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 19.02.2001 за N 146/5337, і в

межах, що належать до компетенції піклувальної ради, робота і

матеріально-технічне оснащення навчальних кабінетів контролюються

і спрямовуються піклувальною радою загальноосвітнього навчального

закладу.

7.6. За згодою директора (заступника директора) закладу

приміщення кабінетів можуть використовуватись для проведення

уроків з інших предметів, виховних заходів, батьківських зборів.

7.7. Лаборант несе перед завідувачем кабінету

відповідальність за належне зберігання навчального обладнання,

навчально-наочних посібників, посуду, хімічних реактивів і

матеріалів тощо.

7.8. До обов'язків лаборанта належать:

систематичне вдосконалення своїх знань, практичних умінь і

навичок із забезпечення викладання навчального предмета;

забезпечення в приміщенні навчального кабінету чистоти

повітря і порядку розміщення засобів навчання і шкільного

обладнання;

сприяння справності навчального обладнання;

збереження в належному порядку протипожежних засобів і

засобів першої медичної допомоги;

утримання навчального обладнання в робочому стані і

забезпечення безпеки під час виконання учнями лабораторних і

практичних робіт, фізичного практикуму;

дотримання вимог правил пожежної безпеки;

допомога вчителю в організації проведення демонстраційних

дослідів, лабораторних і практичних робіт, позаурочної роботи з

навчального предмета;

щоденне наведення загального порядку в лабораторії,

дотримання вимог з техніки безпеки під час закриття кранів для

води, вимикання струму на розподільному щиті, освітлення,

нагрівальних приладів, миття лабораторного посуду тощо.

Перший заст.

директора Департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти Я.П.Корнієнко

Додаток 1

до п. 4.9 розділу 4

Положення

ФОРМА

інвентарної книги

------------------------------------------------------------------

| N | Назва |Інвентарний|Коли придбано|Кількість і| Час і |

|з/п | предмета | номер | | вартість | причина |

| | | | | | списання |

------------------------------------------------------------------

Перший заст.

директора Департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти Я.П.Корнієнко

Додаток 2

до п. 4.10 розділу 4

Положення

ФОРМА

матеріальної книги

------------------------------------------------------------------

| N | Назва реактиву, | Специфіка | Одиниці | Наявність |

|з/п | матеріалу | реактиву |вимірювання |(за роками)|

| | | (чистота, | | |

| | | концентрація) | | |

------------------------------------------------------------------

Перший заст.

директора Департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти Я.П.Корнієнко

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

20.05.2004 N 407

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 червня 2004 р.

за N 730/9329

Про затвердження Положення про кабінет інформатики

та інформаційно-комунікаційних технологій

навчання загальноосвітніх навчальних закладів

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про

затвердження Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних

закладів, комп'ютеризації сільських шкіл на 2001 - 2003 роки" від

06.05.2001 N 436 ( 436-2001-п ) та Закону України "Про загальну

середню освіту" ( 651-14 ), з метою підвищення рівня організації

навчально-виховного процесу й оснащення навчального середовища

загальноосвітніх навчальних закладів Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Положення про кабінет інформатики та

інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх

навчальних закладів (додається).

2. Міністру освіти Автономної Республіки Крим, начальникам

управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської

міських державних адміністрацій довести наказ до відома керівників

місцевих органів управління освітою та керівників загальноосвітніх

навчальних закладів.

3. Надрукувати Положення про кабінет інформатики та

інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх

навчальних закладів в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти

і науки України" та розмістити на сайті Міністерства.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника

Міністра Огнев'юка В.О.

Міністр В.Г.Кремень

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти

і науки України

20.05.2004 N 407

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 червня 2004 р.

за N 730/9329

ПОЛОЖЕННЯ

про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних

технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів

1. Загальні положення

Кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій

(далі - КІІКТ, кабінет) призначений для формування

інформаційно-освітнього і культурного середовища, яке створюється

з використанням апаратно-програмних засобів

інформаційно-комунікаційних технологій та інших сучасних засобів

навчання.

Положення визначає:

1) призначення та основні напрями роботи КІІКТ

загальноосвітніх навчальних закладів;

2) порядок створення кабінету;

3) матеріально-технічне оснащення кабінету;

4) навчально-методичне забезпечення кабінету;

5) засади керування роботою.

2. Призначення та основні напрями роботи КІІКТ

2.1. Основною метою створення КІІКТ є забезпечення належних

умов для проведення навчально-виховного процесу та розв'язання

загальноосвітнім навчальним закладом завдань, визначених цілями та

змістом освіти у відповідності до Державного стандарту базової і

повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 14 січня 2004 року N 24 ( 24-2004-п ).

2.2. КІІКТ загальноосвітніх навчальних закладів створюються

на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня

2001 року N 436 ( 436-2001-п ) "Про затвердження Програми

інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів,

комп'ютеризації сільських шкіл на 2001 - 2003 роки" та у

відповідності до Положення про загальноосвітній навчальний заклад,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня

2000 року N 964 ( 964-2000-п ).

2.3. Завданнями створення кабінету є забезпечення технічних і

методичних передумов для формування інформаційної культури учнів,

навчальної діяльності учнів засобами новітніх технологій,

наступності між ступенями освіти, єдності між теоретичними і

практичними складовими змісту освіти, профільного навчання у

старшій школі.

2.4. Навчально-виховне середовище, створене в КІІКТ,

використовується для навчання інформатики (базового і профільного

курсів), інших навчальних дисциплін навчальної галузі

"технології", об'єктами вивчення яких є складові

інформаційно-комунікаційних технологій. Засоби навчання, якими

обладнано КІІКТ, використовуються для навчання інших навчальних

предметів у позаурочній роботі.

2.5. Заняття у КІІКТ забезпечують:

- формування в учнів сучасної інформаційної картини світу;

- формування умінь і навичок використання інформаційних

технологій як важливої складової продуктивної діяльності

громадянина в сучасному інформаційному суспільстві;

- формування творчої особистості, розвиток в учнів

теоретичного мислення, пам'яті, уяви;

- виховання підростаючого покоління, спрямованого на

формування в учнів високих громадянських і моральних якостей.

2.6. Створення та реконструкція КІІКТ передбачають попереднє

визначення особливостей його майбутнього функціонування у

відповідності до профілю навчання у конкретному загальноосвітньому

навчальному закладі, передбачуваної наповненості класів

(навчальних груп). Кабінет повинен розміщуватися в окремому

приміщенні і мати допоміжне приміщення (лаборантську).

Лаборантська повинна мати два входи - з кабінету та з коридору.

2.7. Введення в експлуатацію КІІКТ під час його приймання до

нового навчального року проводить комісія, створена відповідно до

Положення про організацію роботи з охорони праці учасників

навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти,

затвердженого наказом МОН України від 01.08.2001 N 563

( z0969-01 ) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції 20.11.2001

за N 969/6160 (далі - Положення про організацію роботи з охорони

праці), за наказом органу виконавчої влади (держадміністрації), до

якої входять представники обласного, районного (міського) відділів

освіти (залежно від підпорядкування), профспілки галузі, керівник

навчального закладу, а під час уведення в дію новоутвореного або

переобладнаного кабінету також і представники відповідних органів

державного нагляду (охорони праці, пожежної безпеки,

санітарно-епідеміологічної служби).

2.8. Облаштування, обладнання, реконструкція КІІКТ

здійснюється відповідно до вимог Державних санітарних правил і

норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів

та організації навчально-виховного процесу, затверджених

постановою Головного державного санітарного лікаря України від

14.08.2001 N 63 ( v0063588-01 ) (далі - ДСанПіН 5.5.2.008-01), та

Державних санітарних норм і правил улаштування і обладнання

кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режиму

праці учнів на персональних комп'ютерах, затверджених постановою

Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.98 N 9

( v0009588-98 ) (далі - ДСанПіН 5.5.6.009-98).

На кожний КІІКТ у відповідності до додатка N 1 ДСанПіН

5.5.6.009-98 ( v0009588-98 ) створюється паспорт кабінету.

2.9. На КІІКТ поширюються вимоги Правил безпеки під час

навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів системи

загальної середньої освіти, затверджених наказом

Держнаглядохоронпраці України від 16.03.2004 N 81 ( z0620-04 ),

зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.05.2004 за

N 620/9219 (далі - Правила безпеки під час навчання в кабінетах

інформатики).

2.10. Вимоги пожежної безпеки для всіх приміщень КІІКТ

визначаються Правилами пожежної безпеки для закладів, установ і

організацій системи освіти України, затвердженими спільним наказом

Міносвіти України і Головного управління Державної пожежної

охорони МВС України від 30.09.98 N 348/70 ( z0800-98 ),

зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.98 за

N 800/3240 (далі - Правила пожежної безпеки для закладів, установ

і організацій системи освіти України).

3. Основні форми організації навчально-виховного

процесу в КІІКТ

3.1. Організація навчально-виховного процесу в КІІКТ

(тривалість та періодичність навчальних занять, чисельність

навчальних груп) регламентується ДСанПіН 5.5.6.009-98

( v0009588-98 ), наказом Міністерства освіти і науки від

20.02.2002 N 128 ( z0229-02 ) "Про затвердження Нормативів

наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків)

компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл

(шкіл-інтернатів), груп продовженого дня і виховних груп

загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу

класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх

навчальних закладах", зареєстрованим у Міністерстві юстиції

України 06.03.2002 за N 229/6517.

3.2. У КІІКТ проводяться:

- навчання інформатики (вивчення базового курсу і профільних

курсів навчальної дисципліни "інформатика);

- вивчення інших навчальних предметів з використанням засобів

інформаційно-комунікаційних технологій;

- експериментальні уроки і практичні заняття;

- позаурочні (гурткові і факультативні) заняття.

4. Матеріально-технічне оснащення кабінету

4.1. Обладнання навчальних кабінетів сукупністю матеріальних

об'єктів, які створюють навчальне середовище і використовуються

для проведення навчально-виховного процесу, передбачає дотримання

санітарно-гігієнічних правил та норм, психолого-педагогічних,

ергономічних, естетичних вимог і вимог безпеки життєдіяльності.

4.2. Комплектація обладнання кабінетів здійснюється

відповідно до нормативних документів МОН України, які

регламентують склад, кількість та основні технічні характеристики

відповідних засобів навчання.

4.3. Електротехнічне обладнання КІІКТ повинно відповідати

вимогам електробезпеки, передбаченим Правилами безпечної

експлуатації електроустановок споживачів, затвердженими наказом

Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці

та соціальної політики України від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ),

зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за

N 93/2533, Правилам безпеки під час навчання в кабінетах

інформатики ( z0620-04 ), іншими чинними нормативними документами.

Обов'язковою є наявність засобів аварійного відключення

живлення, які спрацьовують не тільки в разі перевищення струму

споживання, а також і в разі витоку струму через захисне

заземлення (занулення). КІІКТ повинен бути обладнаний окремою

трипровідною системою електроживлення 220 В, 50 Гц (фазний

провідник, нульовий робочий провідник, нульовий захисний

провідник). Основна система електроживлення повинна

використовуватися тільки для підключення навчального комп'ютерного

комплексу. Для додаткового електротехнічного обладнання (у тому

числі призначеного для освітлення і кондиціювання повітря)

створюється окрема система живлення. Нульовий захисний провідник

використовується тільки для захисного занулення. Використання

нульового робочого провідника як нульового захисного провідника

забороняється.

4.4. Склад комп'ютерного обладнання для комплектування

кабінету, його параметри і характеристики повинні відповідати

діючим українським і міжнародним стандартам та чинному

законодавству.

4.5. Системне програмне забезпечення, яке встановлюється на

апаратних засобах КІІКТ, складають:

- операційна система, яка повинна забезпечувати

багатозадачність, роботу в мережах ЕОМ, у тому числі підтримку

роботи локальної обчислювальної мережі (далі - ЛОМ), стійкість до

помилкових дій некваліфікованих користувачів;

- сукупність системних утиліт, які повинні забезпечувати

адміністрування ЛОМ, функції обмеження доступу до ресурсів та їх

розподілу, ведення протоколу роботи кожного користувача,

спостереження за роботою і керування комп'ютерами учнів з

комп'ютера вчителя;

- програмне забезпечення доступу до глобальної інформаційної

мережі з одночасним протоколюванням і фільтруванням такого доступу

та забезпеченням роботи сервера ЛОМ.

До складу програмного забезпечення базових інформаційних

технологій, яке встановлюється на апаратних засобах КІІКТ,

входять:

- текстові редактори загального призначення для використання

у навчально-виховному процесі та для створення і тиражування

дидактичних матеріалів;

- програми, призначені для створення і опрацювання

електронних таблиць, для використання у навчально-виховному

процесі та для створення і тиражування дидактичних матеріалів;

- системи управління базами даних для використання у

навчально-виховному процесі та забезпечення управління

навчально-виховним процесом;

- системи для створення електронних презентацій, призначені

для використання у навчально-виховному процесі та створення

дидактичних матеріалів;

- системи для оптичного розпізнавання друкованого тексту та

введення його в комп'ютер для підготовки документів (тиражування);

- системи для підтримки основних телекомунікаційних

технологій: електронної пошти, роботи з факсимільними

повідомленнями (документами).

До обладнання кабінету як необхідна складова повинні входити

апаратно-програмні засоби для виконання обслуговування і ремонту

апаратних складових обладнання кабінету, перевірки і відновлення

функціонування програмних складових (спеціалізовані тестери,

антивірусні програмні засоби, програми для обслуговування

накопичувачів на жорстких магнітних дисках).

4.6. Відповідність функціональних і технічних характеристик

складових частин обладнання кабінету вимогам, викладеним у цьому

Положенні, інших документах та в сертифікаті відповідності,

перевіряється на етапі приймання до експлуатації

стороною-замовником, яку представляє, у відповідності до чинного

законодавства, директор навчального закладу.

4.7. Для зберігання навчально-наочних посібників, технічних

засобів навчання і навчального обладнання кабінет оснащується

спеціальними меблями (секційними шафами, шафами-стелажами) та

пристроями до них (шафи-ящики для таблиць, полиці з напрямними для

зберігання тек, коробок, змінних носіїв даних у вертикальному

положенні, пристосуванням для зберігання і демонстрування плакатів

тощо).

4.8. Комплектність, типи та розташування шкільних меблів у

кабінеті та лаборантській мають відповідати санітарно-гігієнічним

правилам та нормам (п. 8.2. ДСанПіН 5.5.2.008-01 ( v0063588-01 ).

Розташування робочих місць у кабінеті здійснюється відповідно до

ДСанПіН 5.5.2.008-01.

4.9. При обладнанні робочого місця вчителя меблями необхідно

забезпечити відповідність конструкцій його складових частин та їх

взаємного розташування вимогам чинних нормативних документів з

урахуванням комплектності робочого місця, характеру діяльності та

форм організації праці.

Склад комплекту обладнання робочого місця вчителя

визначається специфікацією навчального комп'ютеризованого

комплексу. Обов'язковими складовими комплекту є: персональний

комп'ютер учителя, принтер, сканер, модем. Допускається розміщення

принтера, сканера і модема окремо від робочого місця учителя,

наприклад - у підсобному приміщенні, якщо у ньому встановлено

додатковий комп'ютер, який може використовуватись як сервер ЛОМ і

сервер друкування.

Робочий стіл вчителя повинен забезпечувати розміщення на

ньому комплекту робочого місця учителя з урахуванням ергономічних

вимог.

Робоче місце вчителя обладнується системою управління

електроживленням навчального комп'ютеризованого комплексу, яка

забезпечує його включення (відключення). Робоче місце вчителя

бажано розташувати на підвищенні висотою 130-200 мм.

4.10. Робоче місце учня, призначене для роботи з комп'ютером,

комплектується одномісним столом і стільцем, які виконані з

дотриманням вимог пп. 8.5, 8.6 ДСанПіН 5.5.6.009-98

( v0009588-98 ), та комплектом обладнання робочого місця учня,

склад та технічні характеристики якого визначаються відповідними

нормативними документами МОН України.

4.11. Кабінет може комплектуватись додатково двомісними

столами учнівськими і стільцями учнівськими для проведення занять

без використання комп'ютера.

4.12. Мультимедійний проектор, призначений для використання

як пристрій колективного спостереження, має забезпечувати

світловий потік не менше 1000 люменів, роздільну здатність не

гіршу за 800х600 (бажано 1024х768). Обов'язковим для

мультимедійного проектора є наявність додаткового розняття для

одночасного використання проектора і звичайного дисплея.

Допускається використання як пристроїв колективного спостереження

телевізійних приймачів з розміром екрана та в кількості, які

забезпечують умови видимості зображення. Умови видимості

зображення, яке відображається пристроями колективного

спостереження, регламентуються для учнів, розташованих на робочих

місцях, призначених для відповідних видів роботи.

4.13. Класна (аудиторна) дошка розміщується у кабінеті на

передній стіні. Допускається використання різних видів класних

(аудиторних) дощок - на одну, три та п'ять робочих площ (щитів) у

розгорнутому або складеному вигляді. Слід передбачити мінімум одну

магнітну основу з пристосуваннями (магнітними кріпленнями) для

демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць,

моделей-аплікацій тощо). У КІІКТ бажано встановлення класної

(аудиторної) дошки, призначеної для використання маркерів

(фломастерів).

4.14. КІІКТ обладнується системою автоматичної пожежної

сигналізації та переносними вогнегасниками, придатними для

використання в умовах кабінету у відповідності до Правил пожежної

безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України

( z0800-98 ) та наказу Держнаглядохоронпраці України від 10.02.99

N 21 ( z0382-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

17.06.99 за N 382/3675. Установлювати вогнегасники слід з

використанням передбаченої конструкцією встановлювальної арматури.

4.15. До КІІКТ підводиться окрема телефонна лінія для

встановлення зв'язку з установою (провайдером), яка надає послуги

доступу до мережі Інтернет, або виділена лінія зв'язку з

відповідною установою.

4.16. Кабінет для забезпечення оперативного нагляду за

дотриманням основних санітарно-гігієнічних вимог обладнується

настінним психрометром (або термометром і гігрометром).

4.17. Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в

інвентарній книзі встановленого зразка.

4.18. Списання матеріальних цінностей проводиться у

відповідності до чинного законодавства.

5. Навчально-методичне забезпечення кабінету

5.1. У кабінеті, додатково до матеріальних об'єктів

забезпечення навчально-виховного процесу, визначених у пп.

4.4-4.16, зберігаються і використовуються:

- паспорт кабінету, оформлений і затверджений у порядку,

передбаченому в ДСанПіН 5.5.6.009-98 ( v0009588-98 );

- навчальні програми з основ інформатики і обчислювальної

техніки та інших навчальних дисциплін галузі "технології", заняття

з яких проводиться у кабінеті, відповідні підручники (навчальні

посібники), предметні науково-методичні і науково-популярні

журнали;

- матеріали педагогічного досвіду, розробки уроків та

позаурочних заходів;

- інструкції до лабораторних і практичних робіт, інструкції

до програмних засобів та систем програмування тощо;

- інструкції з безпеки життєдіяльності і журнали ввідного та

періодичного інструктажу з безпеки життєдіяльності (у

відповідності до Правил безпеки під час навчання в кабінетах

інформатики ( z0620-04 ).

5.2. З метою забезпечення збереження та ефективного

використання навчально-методичних матеріалів у навчально-виховному

процесі ведеться книга обліку стану навчально-методичного

забезпечення кабінету у відповідності до форми, поданої у додатку.

Облік може вестись у формі електронної бази даних з обов'язковим

періодичним (у міру заповнення) резервуванням на знімному носії та

створенням паперових копій.

5.3. Місця зберігання навчальних матеріальних об'єктів

нумеруються і помічаються відповідними написами їх назв, які

заносяться до інвентарної книги та наносяться на етикетки.

5.4. Оформлення кабінету складається з навчально-методичних

експозицій змінного та постійного характеру.

5.5. Постійно в кабінеті демонструються:

- державна символіка, портрети видатних учених галузі;

- стенд з правилами поведінки учнів у кабінеті, розкладом

роботи кабінету, правилами безпеки життєдіяльності, правилами

протипожежної безпеки та правилами безпеки життєдіяльності учнів

як учасників дорожнього руху (правилами поведінки учнів на

вулиці);

- стенд, на якому викладено права й обов'язки учнів,

структуру та склад органів самоврядування;

- стенд або кілька плакатів, на яких подано основні етапи

розвитку галузі з обов'язковим виділенням здобутків української

науки і техніки.

5.6. Для створення належної робочої обстановки та як складові

навчально-виховного середовища в кабінеті розміщують у вигляді

плакатів і таблиць довідкові матеріали, переліки основних

клавіатурних командних комбінацій тощо.

Зокрема, у кабінетах, обладнаних ЛОМ, доцільно розмістити

схему ЛОМ кабінету і ЛОМ навчального закладу, на яких указати

електронні адреси та вміст ресурсів (електронних версій протоколів

лабораторних робіт, довідкових матеріалів тощо), правила звернення

до ресурсів мережі.

У секційних шафах, вітринах з навчальною метою демонструються

зразки апаратних складових обчислювальних систем.

5.7. Для короткочасного експозиціювання навчально-методичних

посібників та робіт учнів використовуються стенди невеликого

розміру, які розміщують на бічній стіні (стінах). Демонструються

матеріали до тем, що вивчаються, матеріали про вчених, матеріали

про новітні розробки у галузі інформаційно-комунікаційних

технологій, результати експериментальної і дослідницької роботи

учнів, кращі роботи учнів тощо. Матеріали експозиції змінюються

новими під час переходу до вивчення нової теми.

5.8. Розподіл та збереження засобів навчання і навчального

обладнання здійснюється у відповідності до навчальної програми за

розділами, темами і класами, відповідно до класифікаційних груп у

кабінеті, лаборантському приміщенні у секціях меблів спеціального

призначення.

6. Засади керування роботою

6.1. Управління освіти і науки районних (міських, районних у

містах, що мають відповідний поділ) державних адміністрацій

надають допомогу загальноосвітнім навчальним закладам в обладнанні

кабінету, проводять організаційно-методичну роботу, спрямовану на

ефективне використання кабінетів та їх обладнання, вивчають,

узагальнюють і поширюють передовий педагогічний досвід, здійснюють

контроль за збереженням і використанням матеріально-технічного

забезпечення.

6.2. Директор загальноосвітнього навчального закладу, у

складі якого створюється та функціонує КІІКТ, несе

відповідальність за організацію роботи і дотримання правил охорони

праці у підрозділі. Розслідування нещасних випадків проводиться у

відповідності до Положення про порядок розслідування нещасних

випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в

навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і

науки України від 31.08.2001 N 616 ( z1093-01 ), зареєстрованим у

Міністерстві юстиції України 28.12.2001 за N 1093/6284.

6.3. Директор загальноосвітнього навчального закладу укладає

угоди зі сторонніми організаціями на проведення ремонтних робіт і

робіт з обслуговування обладнання кабінету, які не можуть бути

виконані персоналом ЗНЗ або виконання яких персоналу заборонено

чинними угодами та нормативними документами.

6.4. Директор і заступник директора з навчально-виховної

роботи складають перспективний план обладнання на поточний

навчальний рік і перспективу, залучаючи до цього завідувача

кабінету.

Перспективний план та план роботи кабінету на навчальний рік

обговорюються на засіданнях методичних об'єднань учителів та

затверджуються директором школи.

У плані роботи кабінету передбачається проведення заходів,

спрямованих на вдосконалення організаційно-педагогічних умов

функціонування кабінету щодо: підвищення якості знань учнів,

здійснення міжпредметних зв'язків, ефективного використання

традиційних і сучасних засобів навчання на уроках і в позаурочній

роботі; проведення позакласних і факультативних занять; вивчення і

запровадження в практику роботи вчителів школи передового

педагогічного досвіду щодо комплексного використання засобів

навчання, якими обладнано КІІКТ; проведення консультацій для

вчителів і учнів; підвищення фахової кваліфікації вчителів;

організація самостійної роботи учнів; виявлення потреб та

поповнення кабінету навчальною літературою, засобами навчання та

обладнанням; виготовлення навчально-наочних посібників, розробки

програмних засобів; проведення конкурсів на кращі наочні посібники

і програмні засоби навчально-виховного призначення та організації

виставок учнівських розробок.

6.5. Заступник директора з навчально-виховної роботи

координує діяльність завідувача кабінету, вивчає і узагальнює

передовий педагогічний досвід, контролює використання кабінету для

урочних, позаурочних і факультативних занять.

6.6. Завідувач кабінету призначається наказом директора

навчального закладу з числа вчителів, які мають відповідну освіту

і проводять заняття у КІІКТ.

До обов'язків завідувача кабінету входять:

- складання перспективного і річного плану роботи кабінету;

- забезпечення умов для проведення уроків і позаурочної

роботи;

- систематичне поновлення та вдосконалення матеріальної бази

кабінету, її поповнення традиційними та сучасними засобами

навчання;

- складання і ведення тематичних картотек засобів навчання та

навчального обладнання;

- проведення консультацій для вчителів щодо викладання

предмета з використанням сучасних засобів навчання та пропаганди

передового педагогічного досвіду вчителів;

- забезпечення дотримання в кабінеті правил поведінки,

чистоти, порядку, правил безпечної експлуатації електротехнічного

і іншого обладнання, дотримання правил протипожежної безпеки;

- систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї

відповідних змін про нові надходження, витрати й списання

матеріальних цінностей;

- керування роботою лаборанта і контроль за нею, надання йому

практичної допомоги, сприяння підвищенню його кваліфікації.

6.7. Робота, яку виконує лаборант, повинна здійснюватись

відповідно до плану роботи кабінету і проходити під безпосереднім

керівництвом завідувача кабінету. Лаборант несе перед завідувачем

кабінету відповідальність за правильне зберігання й експлуатацію

навчального обладнання, навчально-наочних посібників тощо.

6.8. До обов'язків лаборанта входять:

- забезпечення в приміщенні навчального кабінету чистого

повітря, порядку розміщення засобів навчання та обладнання,

справності та своєчасного їх ремонту, збереження в належному

порядку протипожежних засобів і засобів першої медичної допомоги

та вміння надати першу допомогу при нещасних випадках;

- ведення під керівництвом завідувача кабінету

інвентаризаційних записів, своєчасне внесення змін до них про

надходження та витрати матеріальних цінностей;

- забезпечення безвідмовної роботи навчального обладнання,

повної безпеки їх під час виконання учнями лабораторних і

практичних робіт;

- допомога вчителеві в організації і проведенні навчальних

демонстрацій, позаурочної роботи з предмета;

- щоденне наведення загального порядку в кабінеті після

закінчення навчальних занять і дотримання правил експлуатації

електрообладнання.

6.9. При кабінеті створюється рада кабінету, до складу якої

входять вчителі, актив учнів та батьків, представник від органу

учнівського самоврядування навчального закладу, які разом із

завідувачем кабінету беруть участь в організації роботи кабінету,

сприяють поповненню фонду засобів навчання, організовують

проведення позаурочних заходів.

6.10. У відповідності до Положення про піклувальну раду

загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОН

України від 05.02.2001 N 45 ( z0146-01 ) і зареєстрованого в

Міністерстві юстиції 19.02.2001 за N 146/5337, і в межах,

віднесених до компетенції Піклувальної ради, робота і

матеріально-технічне оснащення КІІКТ контролюються і спрямовуються

Піклувальною радою загальноосвітнього навчального закладу.

Директор департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти П.Б.Полянський

Додаток

до п. 5.3 розділу 5

Положення про кабінет

інформатики та

інформаційно-комунікаційних

технологій навчання

загальноосвітніх навчальних

закладів

КНИГА ОБЛІКУ

стану навчально-методичного забезпечення кабінету

на 200___ - 200___ навчальний рік

------------------------------------------------------------------

|Навчально-методичне забезпечення |Коротка характеристика (може |

| |містити інформацію про |

| |кількість екземплярів, |

| |примірників, авторизацію, |

| |тощо) |

|---------------------------------+------------------------------|

|Навчальне обладнання | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Засоби телекомунікації | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Підручники і навчальні посібники | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Методична література, книги для | |

|вчителя | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Дидактичні матеріали, у т.ч. | |

|роздаткові матеріали | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Системи визначення рівня | |

|навчальних досягнень учнів | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Комп'ютерно-орієнтовані засоби | |

|навчання інформатики | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Комп'ютерно-орієнтовані засоби | |

|навчання інших предметів | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Інструкції до | |

|лабораторно-практичних робіт тощо| |

------------------------------------------------------------------

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

N 128 від 20.02.2002 Зареєстровано в Міністерстві

м. Київ юстиції України

6 березня 2002 р.

за N 229/6517

Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних

навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів

спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп

подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних

закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні

окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах

( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

освіти

N 572 ( z0844-02 ) від 09.10.2002 )

На виконання статті 14 Закону України "Про дошкільну освіту"

( 2628-14 ) та статті 14 Закону України "Про загальну середню

освіту" ( 651-14 ) Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Нормативи наповнюваності груп дошкільних

навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів

спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп

подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних

закладів усіх типів та Порядок поділу класів на групи при вивченні

окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах згідно з

додатками 1 та 2.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства

освіти України від 10.09.97 N 341 ( z0453-97 ) "Про нормативи

граничної наповнюваності класів, груп, гуртків і нормативи поділу

класів при вивченні окремих предметів у середніх закладах освіти",

зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.10.97 за

N 453/2257.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників

Державного секретаря Богомолова А.Г. та Науменка Г.Г.

Державний секретар В.О.Зайчук

Погоджено:

Міністерство фінансів України

Перший заступник Державного секретаря А.А.Максюта

Міністерство охорони здоров'я України

Перший заступник Державного секретаря Ю.В.Поляченко

Додаток 1 до наказу

Міністерства освіти і науки

України від 20.02.2002 N 128

Нормативи

наповнюваності груп дошкільних навчальних

закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів

спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів),

груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх

навчальних закладів усіх типів

------------------------------------------------------------------

| | Наповнюваність |

| Показники | не повинна |

| | перевищувати |

|---------------------------------------------+------------------|

|1. Дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) | |

| компенсуючого типу: | |

| спеціальні | |

| групи для дітей: | |

| глухих, сліпих, із складними вадами | |

| розвитку | 6 |

| зі зниженим слухом, з порушенням | |

| опорно-рухового апарату, глибоко | |

| розумово відсталих | 8 |

| з важкими порушеннями мови, | |

| затримкою психічного розвитку, | |

| косоокістю і амбліопією, зі зниженим | |

| зором, розумово відсталих і хворих на | |

| сколіоз | 10 |

| з фонетико-фонематичним | |

| недорозвитком мови | 12 |

| санаторні | |

| групи для дітей: | |

| до трьох років | 15 |

| від трьох і старше років | 20 |

|---------------------------------------------+------------------|

|2. Загальноосвітні школи-інтернати | |

| групи для дітей дошкільного віку | 20 |

| 1-12-й класи та виховні групи для дітей | |

| шкільного віку | 25 |

|---------------------------------------------+------------------|

|3. Навчальні інтернатні заклади для | |

| дітей-сиріт і дітей, позбавлених | |

| батьківського піклування | |

| дошкільні групи для дітей одного віку | 20 |

| дошкільні групи різновікові | 15 |

| 1 - 9-й класи та виховні групи | 25 |

| 10 - 12-й класи та виховні групи | 20 |

|---------------------------------------------+------------------|

|4. Спеціальні загальноосвітні школи | |

| (школи-інтернати) * | |

| 1-12-й класи та виховні | |

| групи для дітей: | |

| глухих, сліпих | 8 |

| зі зниженим слухом, з наслідками | |

| поліомієліту і церебральним | |

| паралічем, глибоко | |

| розумово відсталих | 10 |

| зі зниженим зором, з важкими | |

| порушеннями мови, | |

| розумово відсталих, із затримкою | |

| психічного розвитку | 12 |

| із складними вадами розвитку | 6 |

|---------------------------------------------+------------------|

|5. Школи соціальної реабілітації | |

| групи (класи) | 18 |

|---------------------------------------------+------------------|

|6. Загальноосвітні санаторні школи | |

| (школи-інтернати) | |

| 1 - 12-й класи та виховні групи | 20 |

|---------------------------------------------+------------------|

|7. Групи подовженого дня | 30 |

------------------------------------------------------------------

____________

* Наповнюваність дошкільних груп спеціальних загальноосвітніх

шкіл (шкіл-інтернатів) відповідає наповнюваності груп спеціальних

дошкільних закладів для дітей з відповідними вадами розвитку.

Мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних

занять та курсів за вибором у загальноосвітніх навчальних закладах

міської місцевості становить 8 чоловік, сільської місцевості - 4

чоловіки.

( Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

освіти N 572 ( z0844-02 ) від 09.10.2002 )

Начальник департаменту економіки та

соціального розвитку П.М.Куліков

Додаток 2 до наказу

Міністерства освіти і науки

України від 20.02.2002 N 128

Порядок

поділу класів на групи при вивченні окремих

предметів у загальноосвітніх навчальних закладах

При вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних

закладах для посилення індивідуальної роботи з учнями

запроваджується поділ класів на групи.

------------------------------------------------------------------

| Предмети, при вивченні яких класи підлягають | При кількості|

| поділу на групи | учнів у класі|

|------------------------------------------------+---------------|

|1. При проведенні уроків з трудового навчання | |

|(крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів для | |

|дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського | |

|піклування, санаторних та спеціальних | |

|загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) | |

| 5 - 9-й класи | |

| міська місцевість | більше 27 |

| сільська місцевість | більше 25 |

| 10 - 12-й класи | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|2. При вивченні державної (незалежно від мови | |

|навчання) та інших мов (включаючи іноземну | |

|мову), які не є мовами навчання, а вивчаються | |

|як предмет | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|3. При вивченні мов національних меншин | дві групи |

|(наприклад, російської та кримсько-татарської, | з кількістю |

|молдавської та угорської, російської та | не менше 8 |

|болгарської тощо) | учнів у кожній|

|------------------------------------------------+---------------|

|4. При вивченні різних іноземних мов | дві групи |

| | з кількістю |

| | не менше 8 |

| | учнів у кожній|

|------------------------------------------------+---------------|

|5. При проведенні семінарських, лабораторних і | |

|практичних занять за лекційною формою навчання | |

|з профільних дисциплін у спеціалізованих школах | |

|(школах-інтернатах), гімназіях, ліцеях, | |

|колегіумах * | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|6. При проведенні уроків з основ здоров'я та | більше 27, |

|фізичної культури | але не менше 8|

|у 10-12-му класах (окремо для хлопців і дівчат) | учнів у групі|

|------------------------------------------------+---------------|

|7. При проведенні практичних занять | клас ділиться|

| з інформатики з використанням комп'ютерів | на 2 групи, |

| | але не менше |

| |8 учнів у групі|

|------------------------------------------------+---------------|

|8. При поглибленому вивченні іноземної мови | клас ділиться |

|з 1-го класу | на групи з |

| 1-12-й класи | 8 - 10 чол. у |

| | кожній (не |

| |більше 3 груп) |

|------------------------------------------------+---------------|

|9. При поглибленому вивченні іноземної мови | |

|з 7-го класу | |

| 7 - 12-й класи | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|10. При проведенні уроків з трудового | |

|навчання у 5 - 12-му класах у спеціальних | |

|загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) | |

|у спеціальних загальноосвітніх школах | |

|(школах-інтернатах) для розумово відсталих | |

|дітей - у 4 - 10(11)-му класах ) | більше 7 |

|------------------------------------------------+---------------|

|11. При вивченні державної мови та інших мов, | |

|що вивчаються як предмет (включаючи іноземну | |

|мову), при проведенні уроків з трудового | |

|навчання і основ здоров'я та фізичної культури | |

| у загальноосвітніх санаторних школах | |

| (школах-інтернатах) | 20 |

| у загальноосвітніх школах-інтернатах для | |

|дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського | |

|піклування | |

| 1- 9-й класи | 25 |

| 10 -12-й класи | 20 |

------------------------------------------------------------------

____________

* Поділ здійснюється за рішенням педагогічної ради закладу за

умови, що граничнодопустиме навчальне навантаження на учня не

перевищуватиме загальну кількість годин, передбачених навчальним

планом для даного класу з урахуванням поділу.

Заняття з лікувальної фізкультури в загальноосвітніх

санаторних школах (школах-інтернатах) проводяться за групами з

кількістю учнів не менше 7 чоловік.

Заняття з лікувальної фізкультури в спеціальних

загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) проводяться за групами

та індивідуально. Наповнюваність груп 4 - 6 чоловік згідно з

медичними показаннями учнів.

Наповнюваність груп та поділ їх на підгрупи при організації

трудової підготовки учнів у міжшкільному навчально-виробничому

комбінаті встановлюється в межах коштів, передбачених комбінату

загальноосвітніми навчальними закладами на таку підготовку учнів.

Порядок поділу класів на групи при вивченні окремих предметів

розповсюджується і на вечірні (змінні) школи.

( Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

освіти N 572 ( z0844-02 ) від 09.10.2002 )

Начальник департаменту економіки та

соціального розвитку П.М.Куліков

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

HAКАЗ

641 від 16 червня 2015 року

Про затвердження Концепції національно-патріотичного
виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації
Концепції національно-патріотичного виховання дітей
і молоді та методичних рекомендацій щодо
національно-патріотичного виховання y
загальноосвітніх навчальних закладах

Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26.03.2015 протокол № 3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді" та від 28.05.2015 протокол № 5/5-2 "Про Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді" НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додається.

2. Затвердити Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додаються.

3. Затвердити методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, що додаються.

4. Управлінню зв'язків з громадськістю та забезпечення діяльності Міністра (патронатній службі) (Загоруйко Ю. А.), департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Кононенко Ю. Г.), забезпечити оприлюднення Концепції, Заходів та методичних рекомендацій на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України.

5. Управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, підприємствам, установам та організаціям, які віднесені до сфери управління Міністерства, визначені відповідальними виконавцями Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді забезпечити необхідні умови щодо реалізації Заходів.

6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Міністр       С. М. Квіт

ДОДАТОК
до наказу Міністерства освіти і науки України
від 16.06.2015 р. № 641

КОНЦЕПЦІЯ
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

  • Концепція національної системи виховання (1996);

  • Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

  • Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

  • Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

  • повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

  • участь у громадсько-політичному житті країни;

  • повага до прав людини;

  • верховенство права;

  • толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

  • рівність всіх перед законом;

  • готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

  • утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

  • виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

  • підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

  • усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

  • сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

  • формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

  • утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

  • культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

  • формування мовленнєвої культури;

  • спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

  • принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

  • принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

  • принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

  • принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

  • принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

  • принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

  • підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

  • розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

  • розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодих людей;

  • підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

  • вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

  • вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

  • забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2.Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

  • проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту;

  • підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

  • створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості;

  • активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

  • залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

  • сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

  • налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

  • сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

  • активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

  • удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством:

  • активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

  • організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

  • долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

  • посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

3.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді:

  • організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

  • запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

  • виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

  • підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

  • здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується:

  • створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

  • створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

  • створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці;

На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається:

  • розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

  • підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо;

На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується:

  • проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

  • проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

  • аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

Очікувані результати:

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

  • забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

  • зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

  • збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

  • створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

  • консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.

ДОДАТОК
До Наказу Міністерства освіти і науки України
від 16.06.2015 р. № 641

Методичні рекомендації
щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.

Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України.

Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва.

З огляду на це рекомендуємо:

По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності.

По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни.

По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.

По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності.

У навчально-виховний процес  мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати  систему викладання української мови, а саме:

  • у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму;

  • формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів;

  • виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування;

  • сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті;

  • плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови;

  • через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя;

  • здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування  толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції.

Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського  та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді  духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві.

У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Початкова школа

Національно-патріотичне виховання учнів початкових класів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель-учень", "учень-учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як ключові є міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соціальних норм і правил.

Патріотичне виховання молодших школярів на уроках української мови здійснюється через реалізацію соціокультурної змістової лінії. Зокрема, під час вивчення розділу «Мова і мовлення» необхідно звертати увагу учнів на багатство і милозвучність української мови, захоплювати дітей її красою, пробуджувати любов до рідного слова, прагнення вивчати українську мову. У 3-4 класах слід пояснювати значення української мови для становлення незалежної самостійної держави України, роль української мови як державної.

Формуючи культуру спілкування, доцільно збагачувати мовлення молодших школярів українськими формами звертання та формулами мовленнєвого етикету, пробуджувати інтерес до походження цих формул, показувати їх зв’язок із національними традиціями і звичаями українців.

У процесі опрацювання правила вживання великої літери у власних назвах варто зосередити увагу учнів на застосуванні цього правила під час запису назви нашої Батьківщини, її столиці, рідного міста чи села, річок, морів, гір та інших географічних назв України. При цьому цінним для патріотичного виховання буде опрацювання текстів про походження цих назв, про красу і неповторність визначних місць України, про історичне минуле нашої країни та її відомих людей (письменників, художників, історичних постатей, спортсменів, акторів, артистів тощо).

Чільне місце на уроках української мови повинно займати використання малих фольклорних форм – загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв, народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок, колядок, веснянок, закличок тощо. Реалізуючи їх виховний потенціал, варто пояснювати дітям, що багатство і розмаїття народної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлення до них стане запорукою збереження цього багатства для майбутніх поколінь.

Текстоцентричний принцип навчання української мови створює можливості для використання різноманітних текстів виховного і повчального змісту. Через тексти (аналіз їх змісту) доцільно виховувати в молодших школярів любов до рідного краю і своєї Батьківщини, повагу до національних традицій і символів українського народу, повагу до людей інших національностей, їхніх звичаїв і традицій, почуття гордості за відомих людей України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни.

З огляду на зазначене, невід’ємними складниками уроків української мови та літературного читання мають бути виховні бесіди, пізнавальна інформація про Україну, її людей і події, пов’язані з ними, складання усних і письмових текстів на патріотичні теми, підготовка і презентація посильних проектів патріотичного змісту (наприклад, написання творів про земляків, які прославили рідний край, листів підтримки своїм ровесникам, що перебувають в зоні АТО, вітальних листівок захисникам Вітчизни) тощо.

Тому, головною метою національно-патріотичного виховання у початкових класах є вироблення у молодших школярів умінь і навичок вільного користування з комунікативною метою усно й письмово українською мовою.

Велику виховну роль відіграє український фольклор, зокрема дитячий, а також твори художньої літератури для дітей молодшого шкільного віку.

Доцільним є проведення тематичних уроків з української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово» та ін.

На уроках математики національно-патріотичне виховання відбувається опосередковано, через умову математичної задачі.

На уроках російської мови необхідно посилити українознавчу складову через перекладені твори українських письменників та поетів на російську мову.

Навчальний предмет «Я у світі» спрямовано на соціалізацію особистості молодшого школяра, його патріотичне і громадянське виховання.

Найважливішим виховним спрямуванням змісту названого предмета  є формування в учнів  найбільш значущих  для українського народу цінностей: патріотизм, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, гуманізм, працелюбство, взаємоповага; виховання в дитини свого власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності; виховання  творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу, речей, самої себе, інших людей, розуміти  значення життя як найвищої цінності.

Україна, її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів, поведінкових еталонів – ці елементи змісту є першорядними, що задають мету реалізації програми.

Видатні постаті, успішні люди, патріотично спрямовані,  що уміють переборювати життєві труднощі і йдуть до власної мети, стають зразком для  вироблення в учнів власних життєвих стратегій.

Зміст програми предмета відображає такі види знань, результатом опрацювання яких є набуття громадянських цінностей:

  • про навколишній світ у взаємозв’язку компонентів «Я – людина», «Людина серед людей», «Людина в суспільстві», «Людина і світ»;

  • про способи пізнавальної та практичної діяльності, встановлення  необхідності знати державну мову, шанувати  символи держави; засвоєння моделей поведінки, які відповідають законодавству України, враховують інтереси і потреби громадян, передбачають повагу і взаєморозуміння між людьми;

  • оцінні знання про норми ставлення до явищ життя (учень розпізнає вчинки за критерієм патріотичних вимірів; аргументує переваги  громадянських вчинків, наприклад, участь у волонтерських заходах тощо).

На уроках «Природознавства» виховні цілі пов’язані з ознайомленням з традиціями шанобливого ставлення українського народу до природи, любов до рідного краю, Батьківщини.

На уроках «Трудового навчання» діти знайомляться з традиційними народними ремеслами в України, вчаться виготовляти сюжетні витинанки різних регіонів України, оздоблювати вироби технікою вишивки.

На уроках  «Музичного мистецтва» учні мають можливість відчути красу українського народного музичного мистецтва, осягнути інтонаційні особливості музики українського народу, відчути національну своєрідність, спільне і відмінне в музиці різних народів.

Головним завданням курсу «Образотворче мистецтво» є формування у молодших школярів культури почуттів, основ національної та громадянської свідомості.

Пропонуємо проводити конкурси дитячої зображувальної творчості «Слава українським військовим», «У світі немає кращої країни, ніж Україна» та ін.

Для ефективного формування національного виховання учнів початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру; застосування вчителем на уроках народознавства та у позаурочний час емоційно-естетичного фону; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями, усвідомлення знань про національну українську  культуру, орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі.

Пропонується практикувати проведення виховних годин у формі: зустрічей з волонтерами, учасниками бойових дій, майстер-класів за участю дітей та батьків з виготовлення сувенірів для бійців Української армії.

Доцільно впровадити виховні проекти: «Рідний край, де ми, живемо, Україною зовемо», «Я і моя родина», «Моя маленька батьківщина». Проводити тематичні виховні години, бесіди за темами: «Славетні українці», « Козацькому роду немає переводу» і ін. Проводити конкурси малюнків, оберегів, організувати написання листів та малюнків воїнам АТО.

Акцент у виховній роботі перенести на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв та ін.

Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності:ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова вправа, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистецтвом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класного колективу, веселі старти, естафети, догляд за рослинами і тваринами.

Українська мова і література

Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації.

Основна мета навчання української мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Одним із завдань є формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.

Велике значення на уроках української мови (особливо в 5-9 класах) має послідовне й системне вивчення слів-символів, у яких закарбовано культурний досвід минулих поколінь: лелека, калина, кладка, чорнобривці, вишиваний рушник і под. Саме вони сприяють формуванню національної картини світу наших учнів, закорінюють нові покоління в ґрунт духовності. Збагачення учнівського словника колоритними фразеологічними одиницями, що витворені попередніми поколіннями, позитивно позначатиметься на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності свого народу: або пан, або пропав; у степу і хрущ м’ясо; береженого Бог береже, а козака – шабля; де два козаки, там три гетьмани і под. Тому радимо на кожному уроці збагачувати словник учнів щонайменше однією такою ідіомою. Важливо навчати любові до рідної мови не деклараціями, а вишуканими зразками української мови – багатої і гнучкої в передаванні найтонших відчуттів людини (мова творів Л. Костенко, В. Симоненка, Є. Гуцала, М. Стельмаха, О. Довженка).

Пріоритетним завданням словесника також має бути руйнування стереотипу неповноцінності української мови, який упродовж попередніх поколінь з різних ідеологічних причин насаджувався в свідомості українців. Аби учні сприймали українську мову як сучасну, європейську, багату, культурну, розвинену, треба широко й системно демонструвати повнокровність і спроможність нашої мови в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання слід добирати дидактичний матеріал різних тематичних груп: мистецтво, дозвілля, техніка, Інтернет, салон краси, одяг, здоров’я, спорт, наука, кулінарія, офіс, транспорт тощо. Використання сучасних текстів у шкільних підручниках української мови сприяє руйнуванню згаданого вище стереотипу щодо можливостей і спроможності сучасної української мови. Порушена проблема дуже важлива для формування мовної особистості,  тому доцільно широко використовувати, крім класичного, ще й цікавий дидактичний матеріал із сучасного життя для опанування мовних явищ.

Метою української літератури є виховання національно свідомого громадянина України,  формування  й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

З огляду на національно-патріотичний аспект у навчанні української літератури зробимо окремі акценти на змістових і дидактичних складниках.

5-8 класи. Під час вивчення міфів, легенд, народних переказів і казок, календарно-обрядових й історичних пісень (фольклорних творів) варто звертати увагу на те, що їхні герої – це позитивні й негативні моделі наших пращурів-українців: світлі персонажі Сварог, Берегиня, Білобог протиставляються темним силам Чорнобогові і  ящерам. Розмова про героїчні вчинки Хмельницького, Морозенка, Кармалюка має формувати чітке розуміння наступності поколінь, відгомін колишніх перемог у сучасному житті: справжні герої жили не лише в минулому, вони були в нашій недавній історії, є і серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно і фізично сильних людей. Аналіз сюжетів народних творів має сприяти формуванню в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе як частини великого етносу з величною історією. Вивчаючи літописні оповідання в сучасних перекладах В. Близнеця, драматичний твір О. Олеся “Ярослав Мудрий”, обов’язково треба унаочнювати виклад літературно-історичного матеріалу через демонстрацію архітектурних пам’яток, які є найкращим свідченням високої обдарованості наших предків: зображення Києво-Печерської лаври, Софії Київської, Золотих воріт, пам’ятників засновникам Києва, княгині Ользі, Ярославові Мудрому і под. Ознайомлюючи учнів із життям і творчістю Т. Шевченка, педагог може  розповідати не лише про важке дитинство поета, а висвітлювати його талановитість, багату фантазію, творчу уяву (пошуки малим Тарасом стовпів, що підпирають небо; відгуки батька про незвичайного сина, багатий світ українських традицій і звичаїв, у якому зростав майбутній поет), робити акцент на красі українських пейзажів і споконвічного прагнення наших пращурів жити в гармонії з рідною природою (“Садок вишневий коло хати”, “За сонцем хмаронька пливе...”). Розповідь про життя Лесі Українки та її поезії (“Як дитиною, бувало...”, “Давня казка” та ін.) варто робити в позитивістському ключі: людина – сильна особистість; будь-які труднощі загартовують людину; мужність і оптимізм завжди перемагають зло й несправедливість. Узагалі, бесіди про минуле нашого народу треба проводити в оптимістичному аспекті, наголошувати на світлих сторінках української історії, а про труднощі варто говорити як про чинники, які робили нас, українців, сильнішими й досвідченішими. Саме такий підхід формуватиме в учнів любов і повагу до рідної землі, вироблятиме стійкий імунітет до негативних викликів сучасного суспільства. Ні в якому разі не треба применшувати ролі гумористичних творів у формуванні сильної особистості: співомовки С. Руданського, гуморески П. Глазового, байки Л. Глібова мають переконувати учнів у тому, що вміти сміятися із себе – це риса сильної людини, почуття гумору – ознака духовно здорової особистості як у минулому (гумор козаків у співомовках С. Руданського), так і сьогодні ( “Тореадори з Васюківки” В. Нестайка). Важливим складником національного виховання є культивація таких важливих концептів, як “Україна”, “мати”, “хата”, “лелека”, “вишиваний рушник” і под. Саме вони міцною ниткою духовності прив’язують людину до свого дому, стежки, до близької чи рідної людини, а саме на них тримається сучасний світ із його труднощами й викликами, саме вони цементують свідому особистість з багатим духовним світом. Тому вивчення таких творів, як “Лебеді материнства” В. Симоненка, “Любіть Україну” В. Сосюри, “Дорогою ціною” М. Коцюбинського має бути не декларативним, а  глибоко змістовним, із розкриттям символів, із застосуванням особистісно орієнтованих підходів, із проекціями в сучасне життя.

9-11 класи. Починаючи з 9 класу, учні вивчають системний курс літератури за хронологічним і мистецько-стильовим принципами. Повноцінно і якісно виконати це завдання можна лише розглядаючи наші мистецькі явища в міжнаціональному й світовому контекстах. Саме національна ідентифікація й усвідомлення себе українцем – представником одного з давніх і культурних народів світу – відбувається під час вивчення літератури бароко, поеми “Енеїда” І. Котляревського, поеми “Гайдамаки” Т. Шевченка, повісті “Облога Буші” М. Старицького, новели “Intermezzo” М. Коцюбинського, новели “За мить щастя” О.Гончара, роману “Диво” П. Загребельного.

Глибокий аналіз подій, учинків героїв названих творів сприятиме формуванню важливого розуміння того, що упродовж історії людства українці, як і інші народи, безпосередньо брали участь у виробленні системи загальнолюдських цінностей, збагачували світову мистецьку скарбницю художніми шедеврами. Таке розуміння історичного процесу гартуватиме гордість за свій народ, а отже, формуватиме патріотичну особистість. З огляду на це вчителі-філологи мають на високому професійному рівні переконливо продемонструвати мистецькі переваги кожного художнього твору, які вивчають у 9-11 класах. Осягнення літературної спадщини буде повноцінним лише за активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно орієнтованого підходу в навчанні, проблемно-пошукового методу, використання проектної технології тощо. Словесник має приділяти велику увагу мистецькому контексту (живопис, архітектура, скульптура, музика) й міжпредметним зв’язкам (іноземні мови, зарубіжна література, історія України, всесвітня історія) з метою успішної реалізації завдань національного патріотичного виховання на уроках української літератури в старших класах. Як можна повноцінно осягнути сутність імпресіоністичної манери письма (твори М. Коцюбинського, В. Винниченка, Григорія Косинки, Миколи  Хвильового, К. Гамсуна) без аналізу цієї стильової течії в живопису (роботи В. Ван Гога, К. Моне, О. Ренуара, Е. Дега, О. Мурашка). Вивчення художніх творів у тісних зв’язках зі світовим мистецтвом і історією сприятиме усвідомленню українця як повноцінної особистості з багатим духовним світом і неповторним колоритом.

Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті ,визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності. У цих дослідженнях й оцінці допомагають нам «Історія українського письменства» Сергія Єфремова, «Історія української літератури» Дмитра Чижевського, літературознавчі праці Михайла Грушевського, Григорія Костюка, Михайла Возняка та інших.

Учитель має продумати систему роботи над формуванням національно-патріотичної вихованості учнів упродовж вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

Створена й апробована система роботи з питань патріотичного виховання під час вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Барки, У. Самчука, Т. Осьмачки, В. Сосюри, О. Гончара,О.Довженка, П. Загребельного, В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса та інших письменників передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і дочок України,шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності,формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури. Тому національно-патріотичне виховання на уроках літератури має здійснюватися на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження; їхньої системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є збереження національних культурних цінностей Образи рідного слова, (О.Олесь «О слово рідне…»), собору (О.Гончар «Собор» ), червоної калини ( В.Стус « Ярій, душе» ), які символізують духовні набутки народу, порівняння мови з хлібом (Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно-мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло,його дружина і дочка, тьотя Мотя ( М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В.Стус «Ярій, душе…»). Ці образи уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом духовної аморфності. Про таке психологічне явище, як розбрат між різними частинами українського народу,нехтування загальнолюдськими та народними морально-етичними нормами, що значно знижувало шанси національного відродження України, говоримо при вивченні оповідання М.Хвильового «Мати»,роману Ю.Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»), вірша В. Стуса «За літописом Самовидця». Засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет. Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі,проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.

Зарубіжна література

У програмі із зарубіжної літератури збережено її європейський та український вектори. Це чітко прослідковується в її культурологічній, компаративній лініях.

Одним із завдань зарубіжної літератури виховання любові до української мови і літератури як органічної частки світової культури, прагнення до збереження рідної мови національних традицій і цінностей.

Під час читання  творів  зарубіжних поетів в українських перекладах необхідно звертати увагу учнів  на майстерність художніх перекладів, барви української мови, розповідаючи про національні традиції, образи, звичаї  українського народу, що знайшли відбиток у творах, наприклад: повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» чи повісті В.Короленка «Сліпий музикант».

Крім того, важливо акцентувати увагу на  ролі України в житті і творчості митців зарубіжної літератури: А.Чехова, В.Короленка, А.Міцкевича, М.Булгакова, Шолом-Алейхема, О. Бальзака, Дж.Олдріджа тощо. Вчитель має показати учням особливості втілення української теми в їхніх творах.  Інформувати про літературні музеї України та інших країн, здобутки українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатство української мови й літератури на тлі світової культури. При цьому ефективною буде дослідницька робота учнів, використання методу проектів.

Це сприятиме національній самоідентифікації учнів, усвідомленню ними національних цінностей та необхідності їх збереження в умовах глобалізації світу.

Іноземні мови

Комунікативна спрямованість іноземних мов надає вчителю широкі можливості у вихованні громадянської позиції, патріотизму, високих моральних якостей особистості. На особистісному рівні патріотизм виступає як важлива стійка характеристика людини, що виражається в її світогляді, моральних ідеалах, нормах поведінки. Розвиток патріотичних якостей учня засобами іноземної мови враховує особливості вікового періоду і передбачає різні його етапи.

Початкова школа. Патріотизм зароджується разом із формуванням родинних почуттів до своєї сім’ї; матері, батька, бабусі, дідуся, родичів.

Провідною темою у вивченні іноземної мови у початковій школі є, безумовно, тема «Сім’я», упродовж якої учні розповідають про своїх найближчих людей і родинне коло. Під час вивчення матеріалу з теми «Свята і традиції», молодших школярів слід ознайомити з елементами культури країни, мова якої вивчається. Знання, які учні отримують на уроках іноземної мови мають подаватися через призму знань, сформованих в процесі оволодіння рідною культурою. Тому, знайомлячись із святковими традиціями зарубіжних ровесників, необхідно обговорити сімейні традиції, традиції святкування у власній родині та у дитячому колективі, в якому перебувають діти.

При вивченні теми «Помешкання» (4 клас) – звернути  увагу учнів на будинки в українському стилі сільської місцевості, що викликає почуття трепетної поваги до домівок батьків і дідів. При вивченні теми «Погода» учням можна дати  завдання намалювати карту України і порівняти погоду з мовою країни, яка вивчається.

Основна школа. Це час для  виховання любові до своєї малої батьківщини – села, міста, учнівського колективу, місцевих традицій, до історії.

В основній школі учні досягають такого рівня володіння мовою, при якому стає можливим діалог із зарубіжними ровесниками засобами інтернету чи проектної діяльності, в ході яких відбувається самоідентифікація маленького українця. Матеріал  навчально-методичного забезпечення сприяє розумінню важливості розвитку уміння співпрацювати і контактувати із представниками інших країн. В основній школі відбувається формування навичок та умінь школярів розповідати про своїх друзів, рідне місто, село, країну, національні свята, столицю своєї Батьківщини, надавати інформацію про основні пам’ятки культури, особливості вітчизняної шкільної освіти тощо. Широко застосовуються драматизації, пошуково-ігрові завдання, вікторини, конкурси тощо.

Для учнів середньої школи завдання стають складнішими і відповіді на питання,  вимагають певної аргументації. Тому при вивченні теми «Подорож» учням можна запропонувати  екскурсії у фортецю Хотин, Подорож у Карпати. При вивченні теми «Україна» учні повинні презентувати столицю з метою заохотити іноземних туристів приїхати у Київ. У цьому ж розділі учні вивчають матеріал про Україну та її історичні і пам’ятні місця, описують світлини мальовничих куточків нашої Батьківщини. Виховують почуття патріотизму і матеріали про народні свята (Різдво в Україні, колядки, щедрівки, фото з державною символікою під час святкування Дня Незалежності 24 серпня).

У 6-му класі слід звернути увагу на  розповіді про відомих  сучасних українських співаків  (Руслана,  Олег Скрипка, Славко Вакарчук); на особливості відпочинку у Карпатах і на Півдні України; на тему  місто: Київ, вулиця Грушевського, Європейська площа, Володимирська Гірка, легенда про заснування м. Києва, карта столиці України.

У 7 класі варто більш широко висвітлити теми: «Подорож»: діалоги про Україну; «Дозвілля»; «Туризм» додати  тексти про переваги зеленого туризму у регіоні Карпат додати текст про національні парки України;

У 8 класі у темі «Місто»: учням варто запропонувати розповідь про 7 чудес України та проаналізувати фото Кам’янець-Подільського чи фортеці Хотин; розповісти про народні звичаї та традиції, характерні для певного регіону; бажано організувати дискусійний клуб на тему «що ви можете запропонувати місцевій владі, щоб відродити древні традиції наших предків, символи України».

Старша школа. Це час на формування власне патріотизму, виховання любові до України як своєї Батьківщини. Розвиток уміння презентувати свою країну у світі, культуру і побут свого народу, святкові обряди і культурні цінності, національні особливості та реалії життя в спілкуванні із зарубіжними ровесниками та гостями набуваються засобами активізації отриманих у попередні роки навичок та умінь за допомогою рольових ігор, творчих проектів, організації молодіжних конференцій, змагань, культурних заходів і т.п. У навчально-методичному забезпеченні з іноземної мови для цього етапу є чимало культуро-країнознавчого матеріалу та завдань, що передбачають використання інтерактивних технологій, націлених на практичне застосування українознавчої інформації, на проведення соціокультурних паралелей, на виховання відчуття себе майбутніми громадянами своєї країни, рівноправними партнерами інших європейських країн, покликаних розвивати свою Батьківщину і збагачувати скарбницю світової цивілізації.

Мови і літератури національних меншин

На сучасному етапі становлення української державності побудова нового громадянського суспільства та його інтеграція в європейське і світове співтовариство є пріоритетними завданнями України. Становлення українського народу як єдиної політичної нації має стати об'єднуючою ідеєю формування сучасної багатонаціональної полікультурної держави, в якій тісно переплетені культури багатьох народів, їх мови, традиції та звичаї.

Життєві реалії акцентують увагу на принципах рівноправного співіснування різних форм культурного життя національних меншин України, на загальнолюдських цінностях, що виховують у суспільстві толерантність, повагу до інших поглядів, культур, релігій, уміння спілкуватися й адаптуватися в полікультурному середовищі. Саме тому сьогодні набувають особливої гостроти та надзвичайної важливості питання надання широких можливостей представникам усіх етносів для пізнання своєї історії, традицій, мови, культури, формування власної національної гідності. І через пізнання власної історико-культурної спадщини – здатність пізнати глибинність взаємозв'язків кожного з них з українською нацією, її державою, переконатися, що саме українська незалежна, суверенна держава охороняє національні права всіх її громадян.

Сучасна освіта потребує зростання ролі вчителя мови та літератури як посередника між культурами різних етносів, які населяють Україну, його активній участі у формуванні культури міжнаціонального спілкування та розвитку національної самосвідомості, у відродженні принципів патріотичного виховання.

Патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами - патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі; і особистості, яка своєю діяльністю, любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб  розвиток особистості та становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі.

Особливістю вивчення мов і літератур національних меншин України має стати велика увага вихованню патріотизму, критеріями якого є любов, вірність і служіння Батьківщині, турбота про забезпечення цілісності і суверенітету України, піклування про її постійний розвиток на шляху демократичного національного відродження, сприяння гармонізації державних, суспільних та особистісних інтересів у повсякденному житті. У випадку загрози національній безпеці патріотизм проявляється у готовності служити Україні, встати на її захист; у визнанні пріоритету суспільних і державних інтересів над особистими.

У цьому сенсі мови і літератури національних меншин  як навчальні предмети  мають  надзвичайно високу цінність у прищепленні почуття любові до державної та рідної мов, осмислення загальнолюдських цінностей, виховання особистості з високим почуттям патріотизму.

Для досягнення цих цілей  при вивчення мов національних меншин можна використовувати такий розділ у навчальних програмах, як «Загальні відомості про мову» та в якості  дидактичних матеріалів  вправи та завдання, в основу яких покладаються тексти, які відповідно до нової Концепції мають бути спрямовані на повагу до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України); до прав людини;  толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних  особливостей; до рівності усіх перед законом; готовності захищати суверенітет і територіальну цілісність України, а також виховання любові до державної та рідної мов, що є одним із проявів патріотизму.

Робота над формуванням патріотизму проводиться у кожному класі, однак обсяг роботи має бути різним та залежитиме від загальної підготовки учнів, специфіки програмного матеріалу з мови та міжпредметних її зв'язків з іншими шкільними предметами. Так, якщо на першому уроці в 5 класі ми говоримо про мову як найважливіший засіб спілкування, про те, як з'явилася мова, які умови цьому сприяли, то в 9 класі ця розмова має бути щодо ролі тієї чи іншої мови (політичної, наукової, культурно-історичної, лінгвістичної).

Виховання громадянськості й патріотизму виявляється через любов до своєї країни, відданість їй, в усвідомленому бажанні та готовності стати на захист Вітчизни за прикладом своїх предків. Гарною підмогою в цьому є правильний підбір дидактичного матеріалу. У процесі проведення навчальних диктантів, переказів можна запропонувати учням визначити основну думку тексту, акцентувати увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм і громадянськість.

Велике виховне значення мають прислів'я, які можна використовувати при вивченні різних тем у процесі всього навчання мовам, наприклад: «Тире між підметом і присудком», «Прикметники повні і короткі», «Ступені порівняння прикметників» та інше.

Любов до своєї Батьківщини виявляється і   в дотриманні норм усної та письмової мови, а також у загальній культурі, одним з аспектів якої є мовна культура особистості - дотримання етичних і комунікативних норм. На розвиток навичок культури спілкування необхідно використовувати спеціальні вправи, вміщені у всіх розділах підручників з мов національних меншин, або розробляти відповідні завдання.

Любов до рідної природи - один із проявів любові до Батьківщини, і виховання його багато в чому залежить від вчителя, тому що саме він знайомить дітей з поетичним образом Батьківщини. Виховуючи у дітей любов до природи, ми маємо звертатися до текстів  письменників, поетів, які створили або створюють незабутні картини рідних лісів, полів, морів і гір. У вправах підручників багато текстів - описів природи класиків літератури, систематична робота з такими зразками дозволяє перейти до складання власних творів на різні теми, наприклад: «Улюблений куточок природи», «Моє рідне місто», «Вулиця мого дитинства» та ін.

Велике виховне значення має робота зі словниками. Учні можуть виконувати самі різні завдання, наприклад: Прочитайте в «Шкільному тлумачному словнику» і «Словнику іноземних слів» словникові статті, присвячені слова «патріот, патріотизм»; напишіть роздум на тему «Що значить - бути патріотом»; прочитайте в словнику словникові статті, присвячені словам "батьківщина", "герой", "героїзм", "відвага", "доблесть", "мужність" тощо.

Шкільний курс літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин займає особливе місце в навчально-виховному процесі як одне з найбагатших джерел духовних, морально-естетичних, етичних і культурно-історичних цінностей.

Враховуючи, що інтегровані курси «Література» вивчаються  паралельно з українською літературою, особлива увага під час навчання має бути приділена взаємодії різних культур. Тому доцільно у доступній для учнів формі розкривати  контактні, типологічні та генетичні міжлітературні зв’язки, виявляти роль українських письменників і перекладачів у творчості майстрів інших народів.

Література будь-якого народу містить багатющий матеріал для виховання в дусі дружби, взаєморозуміння, працьовитості, патріотизму.

Цій меті служать прислів'я, приказки, загадки, пісні, билини, в яких особливо знаходить відображення народних ідеалів - патріотизму, розуму, винахідливості.

Під час розгляду програмових творів слід підкреслювати також взаємозв’язки літератури з іншими видами мистецтв, зважаючи, що літературний текст як факт мистецтва відображає ознаки конкретної культурної епохи, її філософські концепції. Формуванню патріотичних якостей особистості може сприяти виконання на уроках таких творчих завдань: намалювати ілюстрацію до історичної події, скласти кросворд, озвучити діалог історичних діячів, дати характеристику історичного героя, усне малювання, використання музичних фрагментів, елементів театралізації, що дозволить створити особливий емоційний настрій уроку.

Великі можливості належать використанню проблемного методу вивчення літератури, що має базуватися на основі взаємодії, діалогу, в ході якого учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, виказувати особистісні думки, приймати рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Такий метод призводить до того, що учні з зацікавленістю опановують навички спілкування, які дозволять їм в майбутньому аргументовано відстоювати свою точку зору та вміти погоджуватися з переконливими доказами інших. Цей підхід стимулює активну діяльність учнів у процесі навчального заняття, змушує їх робити свідомий вибір у визначенні своєї громадянської позиції.

Особливе місце на уроках літератури має займати робота з історичними літературними документами, на яких учні вчаться порівнювати, зіставляти, аналізувати. Така робота навчить самостійно здобувати знання, на основі яких формуються певні переконання та особистісна система цінностей.

Підготовлене виразне читання, подальший аналіз і осмислене читання напам'ять віршів про Батьківщину, рідний край, природу дають можливість навчитися відчувати душевний настрій поета через його опис картин природи і передати своє сприйняття і ставлення до навколишнього світу.

Вивчення літературних творів на тлі широкого культурологічного контексту сприятиме осмисленню фундаментальних цінностей культури та формуванню патріотичний якостей нашої молоді.

Історія

Як писав Олександр  Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». І такий народ  завжди будуть зневажати й поневолювати. Українська держава зможе розвиватися лише знаючи своє минуле, і пам’ятати, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації.

У духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. В історії України чимало подій, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. Як свідчить історія, із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна.

На уроках історії закладаються підвалини історичних уявлень майбутніх громадян про давнє минуле власне українського народу, його мови, культури, ментальних рис характеру, державно-політичного життя, як невід’ємної складової формування європейської цивілізації. Тут учні мають отримати базові наукові знання, що слугуватимуть фундаментом формування їх історичної свідомості, патріотизму. Український патріотизм – явище, яке відображає все незаперечно цінне в історії української державності, визнає природну закономірність довготривалого історичного розвитку української нації, народу аж до створення своєї державності.

Під час уроків історії вчитель має донести до учнів ідею української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства й нації в цілому. Історія Руси-України, Литовсько-Руська держава, Запорозька Січ, Гетьманщина, УНР, ЗУНР - яскравий приклад  тривалих державницьких традицій України. Висвітлюючи теми, пов’язані з відновленням  історичної пам’яті  про них, особливого наголосу потребують порівняльно-історичні відомості про переривання державності в інших європейських країнах, які на сьогодні є потужними європейськими націями, а також на історичні обставини, які призводять до переривання державності. Система патріотичного виховання передбачає формування історичної свідомості молодого покоління українців, що базується на вивченні історії боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, особливо у ХХ-ХХІ століттях. Існування України сьогодні – це результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства.

Вивчаючи славні сторінки історії варто звертати увагу на те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже українці - єдина в світі козацька нація. Козацтво було  дисциплінованою організацією самого українського народу, споконвічною формою його самоорганізації і самозахисту в лихоліття на засадах стародавнього звичаю – Волі. У козацькі часи нашому народові були притаманними високий рівень шляхетності, моральності, духовності, доблесті і звитяги, знання і бездоганне дотримання національних традицій і звичаїв. А Запорозька Січ була і залишається нині синонімом свободи, незалежності, людської й національної гідності.

У старших класах необхідно акцентувати увагу на патріотизмі і моральності діячів визвольного руху, показати витоки цього патріотизму. Так символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну став подвиг героїв Крут, боротьба за волю України повстанців Холодного Яру, діяльність Української Повстанської Армії, спротив дисидентів тоталітарній системі тощо. Ці та інші теми є надзвичайно емоційними, хвилюючими і дають невичерпні  можливості для розкриття  такої  людської  якості, як самопожертва в ім’я нації та держави. Проголошення Акту незалежності України відкрило нову сторінку в історії України.

Історія України – це не тільки події, а й історичні постаті. На прикладах життя, діяльності і боротьби за державу українських князів, козацтва, видатних гетьманів Б.Хмельницького, І.Мазепи, П.Орлика; всього українського народу та його видатних представників – Т.Шевченка, В.Винниченка, М.Міхновського, М.Грушевського, С.Петлюри, С.Бандери та багатьох інших, вчитель має продемонструвати національну гідність нашого народу, його прагнення мати власну державу.

На всіх етапах становлення український народ демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно і незалежно, у мирі та злагоді з іншими народами.

Особливими мають стати уроки, присвячені революційним змінам, що відбулись у листопаді 2013 - березні 2014 р.р., що продемонстрували готовність молодого покоління відстоювати національні цінності, українську державність, орієнтацію на фундаментальні орієнтири світової цивілізації. Вчитель має довести учням, що завдяки базовим цивілізаційним цінностям вдалося  розмежувати світ диктаторських цінностей євразійства і загальнолюдських цінностей Європи.

Події, які пережив народ України упродовж 2013 – 2014 рр.  ще раз засвідчили, що проголошена у 1991р. державна незалежність потребує постійного захисту,  глибокого розуміння та оцінки того, що відбувається навколо нас. Саме тому на уроках, присвячених сьогоденню, особлива увага приділяється ролі учасникам  бойових дій на Сході України та волонтерам.

Вчителі мають ґрунтовно опрацювати терміни «патріотизм», «нація», їх розуміння учнями. Необхідно акцентувати увагу на тому, що патріотизм в нинішній час проявляється не лише в безпосередній борні на Сході із зовнішнім ворогом, не тільки в надзвичайних ситуаціях, але є звичайним станом повсякденного життя людини.

На уроках історії відбувається виховання громадянської свідомості, гідності та честі в гармонійному поєднанні національних і загальнолюдських цінностей, утвердження ідеалів гуманізму, демократії, добра й справедливості. Вчитель має домогтися усвідомлення учнями спільності інтересів  усіх етносів українського народу в розбудові України, формування міжнаціональної толерантності, необхідності розвитку духовної, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури  тощо.

При цьому одним із завдань учителя є максимальне використання потенціалу творчих здібностей та обдарувань учнів. Інтелектуальні ігри, дискусії, диспути, прес-конференції, засідання «круглого столу», тематичні діалоги, ділові ігри та інші інтерактивні форми роботи емоційно збагатять уроки. Рекомендується широко використовувати документи, спогади, кіно- і фотоматеріали, звукозаписи, художні твори, які допоможуть створити на уроках  відповідну емоційну атмосферу, підсилять виховний вплив навчального матеріалу.

Математика

Формування в учнів ціннісного ставлення до суспільства, держави та до самої себе, відчуття своєї належності до України, усвідомлення єдності власної долі з долею своєї країни, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції є головною домінантою національно-патріотичного виховання учнів в процесі шкільного навчання, у тому числі, навчання математики. Важливою складовою виховання є прищеплення шанобливого ставлення до Збройних сил України, підготовка до оволодіння військовими професіями, мотивація учнів до військової служби.

Виховання в школярів почуття патріотизму слід здійснювати на уроках математики, віддаючи перевагу окремим аспектам цієї роботи відповідно до вікових особливостей учнів.

Зокрема, у 5-6 класах доцільно надавати пріоритет вихованню в учнів любові до України, її природи, рідного дому, школи, рідної мови, шляхом складання самими учнями (або за допомогою вчителя) і розв’язування задач, в яких мова йде про їх рідний край. Це задачі, що містять історичні дані, відомості про тваринний та рослинний світ регіону, в якому проживають школярі тощо. Під час розв’язування задач доречно пропонувати учням коментувати виконання дій. Це сприятиме розвиткові усного мовлення, формуванню у школярів вмінь правильно і грамотно висловлювати свої думки українською мовою. З цього погляду корисними також будуть такі  завдання, як наприклад, «Прочитай», «Сформулюй», «Провідміняй: а) сорок два мільйони; б) двадцять дев’ять тисяч».

У 7-9 класах можливо розширити знання учнів про культуру українського народу за допомогою різних українських орнаментів (вишиванок) в процесі вивчення геометричних перетворень. Бажано звернути увагу учнів на те, що багато орнаментів лише на перший погляд видаються симетричними або утвореними шляхом паралельного перенесення. Насправді ж створення орнаментів людиною є процесом творчим, не завжди підпорядкованим математичним законам (на відміну від машинного орнаментування).

У процесі навчання слід звертати увагу учнів на прізвища українських математиків, на їхній внесок у розвиток математичної науки. Одне з таких прізвищ – М. П. Кравчук, на пам’ятнику якого написано: «Моя любов – Україна і математика». М. П. Кравчук – академік Всеукраїнської  Академії Наук, якого 1938 року безпідставно репресували і заслали на Колиму, де він загинув. Суттєву допомогу вчителю нададуть відповідні матеріали, вміщені в українських шкільних підручниках з математики.

Широкі можливості щодо виховання почуття патріотизму створюються при проведенні тематичних позакласних заходів, присвячених українським математикам: математичні вечори, вікторини, конференції, диспути, дискусії чи змагання тощо. На таких заходах можна розповісти учням про життя, діяльність та здобутки видатних українців, запропонувати розв’язати кілька задач, складених ними.

У 10-11 класах серед основних виховних завдань є прищеплення любові до Батьківщини, відданості своєму народу, гордості за його культурні надбання, вболівання за його долю. Важливо продовжити ознайомлення учнів з іменами та біографіями видатних українських математиків. Наприклад, розповісти учням про творця одного з важливіших методів інтегрування - М. Остроградського (народився і похований на Полтавщині).

Учнів основної та старшої школи варто також залучати до проектної діяльності, пов’язаної з вивченням діяльності відомих українських математиків. Наприклад, учням можна запропонувати такі теми для розроблення проектів: «Премії НАН України імені видатних українських учених», «Пам’ятники українським математикам», «Збірник українських історичних задач» та ін.

Інформатика

Зорієнтованість навчання інформатики на формування готовності учнів до життя і продуктивної діяльності в умовах інформатизованого суспільства майбутнього має визначати не тільки його зміст, а й світоглядну спрямованість.

Зважаючи на природну зацікавленість учнів новими інформаційними технологіями, використання яких їм доводиться бачити у повсякденному житті, у засобах масової інформації, кіно - та відеофільмах, реалізація завдань, які поставлено перед курсом, на перший погляд не здається надто важкою. З іншого боку, окрім основних результатів навчання слід обов’язково планувати і додаткові, а надто – реалізацію виховних впливів як процесу навчання, так і навчального матеріалу.

Виховання національної самосвідомості при навчанні інформатики, як і навчанні інших навчальних предметів природничого та математичного спрямування, може здійснюватись різними шляхами, з використанням різних методів та форм навчально-виховного процесу. Виховні впливи повинні реалізуватись із максимально можливим використанням мимовільної уваги та мимовільного запам’ятовування, бути органічно пов’язані як із змістом навчального предмету, так і з повсякденним життям.

На прикладі досягнень українських вчених при розробці електронної обчислювальної техніки, літакобудування, суднобудування, а також машинобудування учням має бути показано, що на певних історичних етапах вітчизняна наука та індустрія були на найвищих позиціях, на світовому рівні. Тому цілком доцільним для здійснення виховного впливу на учнів при вивченні інформатики є формування емоційного відношення до навчального матеріалу з боку учнів.

Можна визначити такі основні шляхи здійснення виховних впливів при навчанні інформатики.

1. Добір фактичного матеріалу виховної спрямованості, який використовується на уроках. Таким матеріалом можуть бути як історичні факти, що свідчать про пріоритет вітчизняної науки на певних напрямках; так і приклади із повсякденного життя, які використовуються при поясненні певних понять.

2. Персоніфікація досвіду застосування засобів обчислювальної техніки, яка полягає у використанні посилань на відомих учням людей, посиланням на знайомі учням із життєвого досвіду (безпосередньо власного, або опосередкованого) ситуації.

3. Формулювання навчальних задач у сюжетній формі, з використанням матеріалів (ситуацій, сюжетів тощо) виховного спрямування.

4. Використання методу проектів із обранням тем, спрямованих на поглиблене вивчення питань, пов’язаних з історією розвитку обчислювальної техніки в Україні, історією, географією, економікою рідного краю, екологією тощо.

Фактичним матеріалом виховного спрямування можуть бути, наприклад, параметри та дати розробки вітчизняної техніки, дані про виробничі галузі України, геополітичні об’єкти. На уроках інформатики можливе використання фактичного матеріалу, спрямованого на патріотичне виховання, не тільки з історії розвитку  інформатики в Україні та про внесок вітчизняних учених у розвиток світової науки. Фактичний матеріал з інших галузей науки і техніки, навіть літератури та мистецтва може бути використаний на уроках інформатики. Такий матеріал доцільно використовувати як набори даних, описи реальних об’єктів при вивченні тем, пов’язаних з побудовою моделей, формуванню та аналізу баз даних, роботи з електронними таблицями – практично для кожної з тем шкільного курсу інформатики можна підібрати відповідне фактичне наповнення, орієнтоване на виховання національної самосвідомості.

Правильне подання фактичного матеріалу полягає у поступовому підведенні учня до висновків, запланованих як цілі навчання (основні та побічні, у т.ч. - виховання національної самосвідомості).

Географія

Шкільна географія відіграє значну роль у вихованні патріотизму підростаючого покоління. Патріотичне виховання – виховання засобами шкільної географії людини-громадянина, людини-патріота, основними рисами якої є національна самосвідомість, почуття любові до своєї Батьківщини, шанобливе ставлення до народних традицій, звичаїв, обрядів, як ланки, що визначає духовну єдність поколінь, почуття громадянської й соціальної відповідальності, бажання поліпшити умови життя в рідній місцевості. Шляхами реалізації завдань патріотичного виховання в процесі навчання географії мають стати:

1. Відбір змісту навчального матеріалу й посилення його українознавчої спрямованості. Так, характеризуючи окремі території світу, доречно ознайомлювати учнів із внеском українських учених у їх вивчення й освоєння (наприклад, під час вивчення теми «Відкриття й освоєння Африки» в курсі «Географія материків і океанів» учитель може більш докладно зупинитися на дослідженнях території цього материка українським мандрівником і дипломатом Єгором Ковалевським).

2. Реалізація принципу національної спрямованості шкільної географії, який передбачає формування в учнів національної свідомості, прищеплення шанобливого ставлення до традицій і звичаїв українського народу щодо вшанування й збереження природи краю, підтримання таких важливих рис української нації, як чуйність, працелюбність і милосердя, що має знайти своє вираження в широкому й активному залученні в процес вивчення географії здобутків усної народної творчості (прислів’їв, приказок, прикмет, загадок про природні об’єкти та явища), елементів календарної обрядовості, землеробської культури, використанні народних традицій поведінки в природі, шанобливого ставлення до неї (наприклад, українське народне прислів’я: «Багато снігу — багато хліба»).

3. Максимальне використання виховного потенціалу шкільного краєзнавства. Реалізація цього завдання може відбуватися шляхом практичного вивчення особливостей природи, господарства й населення рідного краю в процесі організації активних форм навчальної діяльності учнів (практичних робіт на місцевості, екскурсій, експедицій, дослідницьких проектів та ін.); конкретизації теоретичних географічних знань прикладами своєї місцевості; орієнтації учнів на дослідну, суспільно корисну діяльність у рідному краї за умов її інтеграції з наукою і місцевим виробництвом (наприклад, у темах з географії свого регіону в 8-9 класах та під час вивчення курсів за вибором «Географія рідного краю»).

4. Формування в учнів уявлень про досягнення України в галузі науки, техніки, культури. Цей напрям виховної роботи пропонуємо реалізовувати в процесі знайомства учнів зі значущими результатами діяльності видатних вітчизняних дослідників, державних діячів, представників громадських організацій; висвітлення інноваційних проектів у рамках міжнародного співробітництва. (наприклад, М. Миклухо-Маклая, П. Чубинського, С. Рудницького, А. Синявського, О. Маринича та ін.)

Особливо велика роль у вихованні в учнів патріотизму, гордості за свою Батьківщину, почуттів поваги до інших народів, різних країн належить фізичній і економічній географії. Кожна тема, кожний урок містять політико-виховну інформацію, усвідомлене сприйняття якої учнями сприяє переконаності – кращого місця, ніж рідний дім немає у цілому світі. Патріотичному вихованню сприяє весь процес навчання географії, адже цей предмет має виключно широкі можливості для організації патріотичного виховання.

Зокрема, на уроках у 8-му і 9-му класах під час вивчення матеріалу про природу та господарство України відбувається формування почуття приналежності до великого українського народу, яким ми є; гордості і любові до нашої культури і традицій.

У процесі проведення позакласної роботи (екскурсії, походи, подорожі) юні туристи-краєзнавці продовжують вивчення, й дослідження рідного краю. Вони розширюють свій світогляд, закріплюють і поглиблюють знання, здобуті на уроках географії, формують високі моральні якості громадянина України. Тут з’являється ще більша можливість ознайомити дітей з історією Батьківщини, її природними багатствами, народними звичаями, традиціями.

Для реалізації поставлених завдань учителям географії пропонуємо організувати у своїх загальноосвітніх навчальних закладах наступні заходи:

  • запровадження нагород для учнів ЗНЗ із числа переможців олімпіад, конкурсів в системі МАН та ін. у номінаціях: кращий знавець географії України та кращий краєзнавець на рівні навчального закладу, населеного пункту або району, області, України; відзнаку назвати ім. П. Чубинського;

  • у ЗНЗ здійснити дворічне планування тижня географії з обов’язковими акцентами: на патріотичну складову навчання географії, краєзнавчу складову навчання географії, поширення культури українського народу, поширення культури національних меншин нашої країни у контексті єдності України;

  • проведення заходів присвячених вітчизняним географам, економістам, відомим мандрівникам та природодослідникам, як минулого,  так і сьогодення;

  • посилення роботи з географічного краєзнавства, зокрема, створення краєзнавчої кімнати-музею при школі;

  • участь у всеукраїнських історико-етнографічних та еколого-географічних експедиціях, які проводяться в рамках руху учнівської та студентської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу, зокрема «Моя земля – земля моїх батьків»;

  • організація екскурсійних подорожей, туристичних походів історичними місцями, музеями (Київ, Запоріжжя.  Львів, Одеса, Полтава, Батурин, Канів), тощо.

Вітчизняні вчені-географи,економісти та краєзнавці.

Особливістю впровадження Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді на уроках географії у 2015-2016 н. р. буде відзначення таких ювілеїв – 115 років від дня народження Володимира Михайловича Кубійовича, українського  економ-географа, демографа, енциклопедиста; 150-річчя Михайла Івановича Туган-Барановського, українського економіста, економ-географа, державного діяча.

150-річчя  Георгія  Миколайовича Висоцького,  українського фізико-географа, ґрунтознавця, палеоботаніка;

150-річчя – Софії Русової, педагога, фундатора українського краєзнавства.

У відповідності до цього, необхідно висвітлити ці події під час проведення тижнів географії та економіки, Всеукраїнських конкурсів,  олімпіад та в рамках МАН.

Фізика

Головна мета освіти молоді зводиться сьогодні не лише до набуття учнями об’єму знань, умінь і навичок, визначених програмою.

Сьогодні фізику не можна розглядати лише як об’єктивне пізнання природи, яка не взаємодіє з людиною. Учень повинен знати, заради чого пізнається природа, розуміти значення науки в житті суспільства й кожної людини зокрема. Оновлення змісту фізичної освіти слід розглядати як процес формування освітньо-пізнавальних, патріотичних якостей учнів, виховання національної свідомості, поглиблення знань про свій народ, його наукові та культурні традиції. Сучасна загальноосвітня школа має значні резерви щодо результативного формування в особистості системи ціннісних орієнтацій як компоненту її світоглядної позиції.

Фізика має великі виховні можливості українознавчого аспекту. На уроках та в позакласній роботі можна використовувати різні форми й методи для реалізації національно-патріотичного виховання. Найперше, - це на уроці , використовуючи цікаві розповіді про окремі епізоди з життя та діяльності видатних українських учених і винахідників, історичні довідки про відкриття фізичних законів, досягнення вітчизняної науки в різних галузях  народного господарства; демонструючи досліди, макети фізичних приладів та установок, які відтворюють видатні фізичні відкриття та винаходи в Україні; демонструючи фото- та відео фрагменти з історії фізики в Україні; використовуючи уривки з творів , казок, прислів’їв, загадок, поезій та їх пояснюючи з фізичної точки зору; демонструючи старовинну техніку, побутові пристрої; складаючи та розв’язуючи задачі з українознавчим змістом.

Україні та українцям є ким і чим пишатися. Педагоги просто зобов’язані ознайомлювати  підростаюче покоління з іменами учених-українців світової слави, щоб молодь усвідомлювала велич українського народу в історії людського існування. Для прикладу згадаємо XIX століття яке дало велику низку славних дослідників науки: Іван Земанчик, Михайло Остроградський, Михайло Авенаріус (заснував у Києвському університеті Святого Володимира першу в Україні лабораторію експериментальної фізики). Важливим моментом в історії української науки є діяльність у Львові Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ), яке за 45 років свого існування видало більше 120 томів "Записок" та більше сотні інших видань. Членами  НТШ у секції  математично-природописно-лікарської було обрано у1899р. 10 вчених, серед яких Петро Огоновський – автор першого підручника з фізики українською мовою (м. Львів). Про високий науковий рівень НТШ свідчить те, що дійсними його членами були М. Планк, А. Йоффе, А. Ейнштайн. Варто розповісти учням про дослідження Іваном Пулюєм природи катодних та х-променів, розробку газорозрядних ламп, досягнення в області теоретичної та практичної електротехніки. Важливим фактором для морального та духовного виховання підростаючого покоління є моменти із біографії І.Пулюя, який був щирим патріотом України.

Своєю науковою і технічною діяльністю Іван Пулюй заслужив широке міжнародне визнання. Однак, до недавнього часу залишався майже невідомим в Україні, на рідній Батьківщині, для кращого майбутнього якої невтомно працював поза її межами впродовж усього життя.

Ще одним переконливим моментом патріотичного виховання на уроках фізики є розповідь учням при вивченні розділу фізики в 11 класі "Електромагнітні коливання" про першу практичну реалізацію електронної системи телебачення Борисом Грабовським. Маловідомий автор дуже цікавих винаходів Борис Грабовський (1901-1966 рр.) – син видатного українського поета Павла Грабовського. Він розробив і здійснив на практиці першу в світі електронну систему телебачення (патент № 16733). Перша передача на цій основі відбулася в 1928 році. Тим часом за кордоном у 1924 році була випробовувана система механічного телебачення, яка і використовувалася спершу в СССР. Багато тогочасних “фахівців” вважали проект Грабовського безперспективним, хоч, як бачимо, життя довело протилежне. Йому належить і ряд інших винаходів – малолітражного гелікоптера, трикрилого планера, окулярів для орієнтування сліпих та аппарат для глухонімих, а також ряд інших.

А яка невтомна подвижницька діяльність українців за кордоном, яка дивовижна їхня доля."Нашого цвіту - по всьому світу", ще донедавна їх називали зрадниками батьківщини, хоча вони, можливо,  є більшими патріотами аніж ті, які з дня в день ходять по рідній землі, дихають своїм повітрям, але не цінують цього.

Одним з таких учених є  професор Зенон-Володимир Храпливий, який на Тернопільщині. Він є автором українського гімназійного підручника "Нарис фізики", що було важливою подією в умовах катастрофічної нестачі українських підручників. Паралельно з педагогічною працею Храпливий займається наукою. У короткий час він пише дві праці: "Про від’ємні рівні в теорії Дірака" та "Про власний потенціал електрона у хвильовій механіці ", що стали основою його докторської дисертації.

Цікавою особистістю є Іван Фещенко-Чопівський (1884-1952) – учений і педагог, який народився на Житомирщині, блискуче закінчив Київський університет, де залишився працювати. У 1922 р. очолив кафедру металургійного відділу Гірничої академії в Кракові, що стала під його керівництвом науковим центром Європейського рівня. Він надрукував ряд праць, що стосуються в основному матеріалознавства, зокрема фундаментальну монографію “Металознавство” у трьох томах, був член-кореспондентом Польської академії наук. На його доробок і сьогодні посилаються автори вагомих публікацій у цій галузі, хоча з того часу технологія металів зробила значний крок уперед. (Таку історичну довідку можна використати при вивченні теми молекулярної фізики: “Типи кристалів”, 10 кл.). Професор І. Фещенко-Чопівський до кінця життя залишався вірним обов’язку вченого передавати свої знання молоді і не поривав зв’язків з педагогічною працею. Його ініціатива у створенні та співпраця у першому технічному українському журналі “Технічні вісті” – вагомий вклад у збагачення української технічної лексики .

Ще одним українським патріотом, що прославив Україну своїм дивовижним обдаруванням був Микола Пильчиков. Ще навчаючись у Полтавській гімназії, М. Пильчиков захоплено займався експериментами та винаходами у галузі техніки, фізики і хімії. 1876 – студент фізично-хімічного відділення Харківського університету. 1878 – студент-другокурсник М. Пильчиков винайшов електричний фонавтограф, на кілька десятиріч випередивши зарубіжних дослідників. З 1881-1887 рр. створює 18 наукових праць, винаходить і будує дев’ять власних фізичних та фізично-хімічних приладів, з-поміж яких рефрактометр для рідин здобув визнання в Російській імперії. У той період М. Пильчиков здійснив піонерську, за своїм значенням, роботу: спеціально дослідив район магнітних аномалій. У 1894 р. М. Пильчиков працював у Новоросійському університеті. Саме тут перший в Україні і один із перших в Росії здійснив вдалі експерименти з Х-променями, відкривши низку ще не знаних їхніх властивостей. У 1896 р. публікується відкриття: на основі застосування власного оптично-гальванічного методу дослідження електролізу вчений встановив можливість фіксувати зображення різних предметів та об’єктів, нарощування рельєфу на металевих пластинках за допомогою внутрішнього фотоефекту. 1988-1900 рр. – вперше в Україні здійснив експериментальні й теоретичні дослідження з радіоактивності, ставши одним із піонерів нового напрямку – ядерної фізики. (Про визначні внески вченого можна наголосити на заняттях з фізики, зокрема: розділи: “Магнітне поле”, “Електричний струм у різних середовищах”, теми: “Рентгенівські промені”, “Радіоактивність”, 11 кл.).

Педагоги повинні акцентувати увагу учнів на роль наших українських вчених у розвитку науки, відроджувати забуті імена. Національно-патріотичне виховання молоді, яке є визначальним у формуванні духовних цінностей молоді є, як ніколи, актуальним сьогодні. Адже саме духовність і високий рівень свідомості є основою майбутнього політичного, економічного та культурного розвитку нашої держави. І покликання освітніх закладів полягає у тому, щоб крім міцних професійних знань забезпечити у молодих людей – завтрашньої еліти країни, також формування духовно багатого та національно свідомого світогляду, усвідомлення себе учасником державотворчих процесів та почуття відповідальності за них.

Біологія, екологія, хімія та природознавство

Національно-патріотичне виховання на уроках біології, екології, хімії та природознавства тісно пов'язано з пізнавальною діяльністю учнів, зміст і методи якої безпосередньо впливають на реалізацію виховних завдань. Природа є потужним фактором виховання поваги й любові до своєї Батьківщини, могутнім засобом виховання в дітей цінностних ставлень, моральних якостей, насамперед національної свідомості.

Одним із напрямків вивчення природи рідного краю є вивчення видового складу рослин, тварин, грибів і лишайників, їх значення. На жаль у підручниках питання біологічної різноманітності зосереджуються переважно на загальних питаннях та екзотичних видах. Розглядаючи теми «Різноманітність рослин», «Гриби» (6 клас), «Різноманітність тварин» (7 клас) необхідно у цікавій і наочній формі познайомити учнів з найпомітнішими видами, поширеними в різних куточках нашої країни, особливу увагу звертаючи  на місцеві види флори і фауни.

На уроці вчитель має створювати умови для формування в учнів почуття гордості за свою Батьківщину. Вивчаючи з учнями 11 класу тему «Історичний розвиток органічного світу» розказуємо, що Україна володіє безцінною спадщиною людства – едіакарською біотою. Звертаємо їхню увагу на те, що подільський розріз венду й нижнього палеозою нижче міста Кам’янця-Подільський, в пригирловій частині Смотричу та по Дністру має світове значення. Наголошуємо, що Україна може пишатись тим, що вона входить в п’ятірку країн світу за поширеністю палеонтологічних знахідок докембрію.

Використання краєзнавчого матеріалу у викладанні природничих наук підводить учнів до глибшого розуміння навколишнього середовища і сприяє пробудженню поваги і любові до того місця, де вони народились і виросли.

З метою формуються в учнів почуття любові до природи, рідного краю необхідно включати у навчально-виховний процес пізнавальні тематичні екскурсії в поле, в ліс, на берег озера чи річки, які збагачують духовне життя учнів, стимулюють бажання більше побачити, більше зробити для збереження природного середовища.

Сьогодення позначене небувалим зростанням інтересу до проблем історії свого народу, витоків національної культури. Народні знання є не лише окремим видом допоміжних знань, але й засобом, що сприяє формуванню в учнів інтересу до національної культури,  є передумовою формування їх національної самосвідомості і сприяє  засвоєнню знань.

На уроках біології, природознавства доцільно використовувати такі елементи національної культури як народні перекази, легенди, оповіді, загадки, пісні, думи, прислів’я та прикмети про наших супутників – рослин і тварин, які дійшли до нас із сивої давнини.

Зокрема, на уроках природознавства (5 клас Тема «Земля як планета») можна використовувати  такі завдання до народних прислів’їв: пояснити сутність явища, про яке згадується у прислів’ях: «Взимку сонце світить, та не гріє» «На новий рік прибавилось дня на заячий скік» (тема «Рухи Землі. Землі. Пори року»); назвати властивості води, які згадуються у прислів’ях «Вода крапля по краплі і камінь довбає» «Вода найде собі дорогу»  (тема «Властивості води. Вода розчинник); пояснити зміст прислів’їв «Без води і не туди, і не сюди», «Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!» тема «Значення води у природі)». Також корисним буде організація народознавчих  хвилинок, до яких учні готують народні приказки, прислів’я, прикмети, пов’язані з природними явищами, тваринами і рослинами. Такі народознавчі хвилинки можна організувати у вигляді конкурсів або змагань.

При вивченні в 6 класі теми «Рослини», «Різноманітність рослин»   приділити увагу рослинам-символам України – калині, вербі, дубу, тополі, маку,барвінку,чорнобривцям. Ефективним у цьому випадку буде використання проектної діяльності учнів.

Патріотичне виховання передбачає формування в учнів знань, та уявлень про досягнення нашої країни в галузі науки, адже багато видатних вчених прославили  Україну. При цьому завжди необхідно підкреслювати їхню приналежність до України, звертати увагу на внесок української науки в розвиток світової біологічної, хімічної науки.

Розповідаючи  про досягнення медицини  під час вивчення біології людини, ознайомлюємо учнів із життям і діяльністю М. Амосова, О. Богомольця.

Микола Амосов у 2008 році  був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки «Великі українці». М. Амосов –  автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидано в США, Японії, Німеччині, Болгарії. Він сам зробив близько 7 тисяч складних операцій, завдячуючи яким спас життя людям. У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидаті наук, багато хто з них очолює великі наукові центри. Микола Михайлович широко відомий як письменник. Його повісті «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266», «Книга про щастя та нещастя» неодноразово видавалися у нас в країні та за кордоном.

Олександр Богомолець народився 24 травня 1881 року в Києві. Крупним і неоднозначним досягненням ученого став розроблений ним метод дії на сполучну тканину антиретикулярною цитотоксичною сироваткою (АЦС або сироватка Богомольця). Цю сироватку Богомолець ретельно розробляв і прагнув знайти їй широке застосування в боротьбі із старінням, а також для лікування самих різних захворювань. Безумовно, в багато чому він переоцінив значення АЦС. Але ніколи не можна забувати, що в роки Другої світової  війни АЦС по суті була єдиним вітчизняним засобом, що застосовувалася для прискорення процесів зрощення переломів і загоєння пошкоджених м’яких тканин. Не підлягає підрахунку число життів поранених бійців, врятованих за допомогою цієї сироватки. Крім того, він проявив себе і людиною великої цивільної мужності. Так, в роки масових репресій по його проханнях і під запропоноване ним особисте доручення були звільнені з місць ув’язнення ряд крупних учених.

У рамках проектної діяльності учням можна запропонувати теми проектів, в яких необхідно відобразити не тільки наукові досягнення, а й особистісні якості, улюблені заняття та інтереси учених. Старшокласникам можна запропонувати написати есе на тему «Чому можна навчитись у … (того чи іншого вченого)». Такі завдання дозволять учням більш глибоко осмислити біографію ученого, вибрати цінності якості особистості та висловити власні міркування щодо співвідношення заслуг учених та їхніх морально-етичних якостей. При цьому в учнів виникає почуття гордості за свою країну та її співвітчизників. Разом з тим для формування почуття патріотизму необхідно у навчання включати відомості про сучасні досягнення українців у різних галузях науки, викликаючи тим самим гордість за геніїв свого народу та націю в цілому.

До прикладу, при вивченні органічної хімії ознайомлюємо учнів з видатним досягнення українських хіміків. Поняття про хімічний зв'язок добре знайоме всім з курсу хімії. Воно настільки фундаментально опрацьовано, що будь-яка інформація, яка змінює наші уявлення про хімічне зв'язування, є сенсацією. Співробітники кафедри органічної хімії і технології органічних речовин хіміко-технологічного факультету Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» у співпраці з університетами Гісена (Німеччина) та Стенфорда (США) кинули виклик природі. Використовуючи як вихідні сполуки так звані діамондоїди (вуглеводні нанометрових розмірів, що відтворюють фрагменти структури природного алмазу і добуваються з нафти), вони синтезували молекули, які містять аномально подовжені зв'язки. Вперше у світі експериментально встановлено, що слабкі Ван-дер-Ваальсові сили можуть мати вирішальний вплив на стабілізацію індивідуальних молекул. Це відкриває перспективи створення матеріалу, який буде знаходитися на межі між індивідуальною молекулою і наноматеріалом. Одержані результати виявились настільки важливими, що були опубліковані у найбільш авторитетному науковому журналі Nature (2011, т. 477 с.308-311).

Фізична культура

Національно-патріотичне виховання включає в себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, охоплює своїм впливом усі покоління, пронизує всі сторони життя: соціально-економічну, політичну, духовну, спирається на освіту, культуру, науку, спорт, історію, право.

Оскільки, навчальна програма з фізичної культури для учнів загальноосвітніх навчальних закладів побудована за модульною системою і складається з двох інваріантних (обов’язкових) модулів: теоретико-методичні знання і загальна фізична підготовка та варіативні модулі, то, практично, кожен вид спорту представлений у вигляді варіативного модуля.

Реалізація Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді відбувається на уроках з фізичної культури під час вивчення інваріантного модуля «Теоретико-методичні знання» у таких темах, як відродження Олімпійських ігор сучасності, основні цінності олімпізму, визначні спортивні досягнення олімпійців, Олімпійська Україна, Параолімпійський рух на сучасному етапі, олімпійська філософія та здоровий спосіб життя тощо.

Під час вивчення варіативних модулів учні ознайомлюються з історією виникнення та розвитку видів спорту, відомими українськими спортсменами та їх досягненнями на міжнародній арені, характеристикою видів спорту на сучасному етапі тощо.

Одним із виховних завдань Концепції є військово-патріотичне виховання молоді, спрямоване на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування готовності до служби в армії, задоволення інтересів підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни; мотивацію молоді до військової служби.

Інваріантний модуль «Загальна фізична підготовка» та розділи варіативних модулів «Спеціальна фізична підготовка» спрямовані на вдосконалення фізичної форми учнів, їх функціональної готовності.

Задля реалізації поставленого завдання бажано впроваджувати такі варіативні модулі як «Хортинг», «Професійно-прикладна фізична підготовка».

Основною метою варіативного модуля «Хортинг» є: зміцнення здоров'я та всебічна фізична підготовка учнів, виховання морально-етичних якостей особистості та патріотичне виховання учнів на оздоровчих та культурних традиціях українського народу, формування постави, розвиток якостей швидкості, спритності й координації рухів, вивчення спеціальних підготовчих вправ хортингу, вивчення основних стійок і технік, методів переміщення в стійках і виконання початкових форм (комплексів) хортингу тощо. Упродовж усього навчально-оздоровчого процесу вчитель має постійно проводити виховні заходи, бесіди з учнями, у яких необхідно постійно звертати увагу на те, що хортинг започатковано на культурних традиціях українського народу.

Варіативний модуль «Професійно-прикладна фізична підготовка» спрямовано на підтримку та розвиток основних професійно-прикладних фізичних та психологічних якостей, формування прикладних умінь та рухових навичок, підвищення функціональної стійкості організму учнів до умов обраної професійної діяльності. Також у цей модуль включені теоретичні відомості з питань патріотичного виховання школярів у процесі професійно-прикладної фізичної підготовки.

Застосуванні на уроках рухливих та народних ігор, розваг, естафет, козацьких забав, спортивних ігор за спрощеними правилами сприяють вихованню патріотичних почуттів, моральних та фізичних якостей, формують свідомого громадянина України.

Трудове навчання

Шкільний предмет трудове навчання (технології) має значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Досвід роботи учителів та результати науково-методичних досліджень у цьому напрямку, дозволяють стверджувати, що значний потенціал у розв’язанні цього завдання полягає у прилученні учнів до національної культури саме у процесі трудового навчання.

Дієвим підґрунтям для такої виховної роботи можна вважати процес формування в учнів конкретного практичного досвіду з виготовлення предметів і речей, які у своєму змісті пов’язані з народною культурою українців, а саме – виготовлення декоративно-ужиткових і ремісничих  виробів, які були характерними для побуту українців, а деякі з них криють у своїх формах і техніках оздоблення й інші сторінки нашої історії. Досить часто мистецькі речі, які учні можуть виготовити власноруч, мають таке оформлення і техніку виконання, які обумовлені історією українського народу – від дерев’яних речей оздоблених різьбленням до елементів народного одягу, що містять у своєму оформленні національно-патріотичну символіку.

Декоративно-ужиткове мистецтво й сьогодні охоплює широке коло предметів із різних сфер людської діяльності. Саме прояви національної культури завжди супроводжують життя кожної людини, і для кого більшою, для кого – меншою мірою, але вони є тим духовним середовищем, у якому формуються світогляд, естетичні ідеали, моральні й трудові цінності та національні почуття особистості.

Сприятливі умови для цього створює варіативна частина навчальної програми з трудового навчання, коли учні спільно з учителем можуть обрати певний модуль, який пов'язаний з традиційними народними ремеслами, і це може бути: «Художня обробка деревини», «Технологія виготовлення народної ляльки», «Художнє випалювання» тощо.

На уроках трудового навчання, коли учні вивчають певний навчальний модуль з декоративно-ужиткового мистецтва існують загальнодоступні (у методичному розумінні цього слова) способи прилучення учнів до надбань української культури, і тут можна вказати на два основних, як-от: повідомлення учням різноманітних відомостей про народні культурні  традиції, що склались в українців та організація додаткових позаурочних занять і заходів для більш тісного ознайомлення учнів з елементами етнокультури.

Введення культурологічних відомостей в організаційну структуру занять  на уроках трудового навчання може відбуватись безпосередньо, коли відбувається  вивчення певного народного ремесла чи декоративно-ужиткового або художнього виду мистецтва.

Під час виготовлення учнями декоративних чи декоративно-ужиткових виробів важливе місце, крім суто технічної сторони, має й мистецька сторона цієї справи, яка полягає насамперед у визначенні художньої ідеї твору, в  основу якого покладено той образ, який виникає в уяві дитини, тих думок і почуттів, які вона хоче передати оточуючим. У змісті діючої програми з трудового навчання передбачено вивчення таких тем і розділів, що обумовлюють виховний вплив учителя через повідомлення учням таких теоретичних відомостей, які розкривають різні сторінки нашої історії, формують в учнів загальне уявлення про моральну й духовну культуру українського народу тощо. Тому учитель має нагоду впливати на почуття дитини, а через добір певних культурологічних відомостей, виховувати патріотичні та національні почуття школярів. Виготовлення виробів, наприклад технікою аплікації соломкою, вишиванням, може передбачати створення таких художніх композицій, які відображають історію українського народу, його визвольний рух і звитягу сучасних захисників рідного краю тощо.

Значна кількість вчителів на уроках трудового навчання планують такі вироби для виготовлення, які можуть бути передані нашим воїнам, які обороняють нашу країну на сході. Зокрема це: різноманітні за конструкцією та різні за складністю виготовлення «пічки», «якорі» для пошуку розтяжок, маскувальні сітки, сумки для аптечок, рукавиці, сувеніри з патріотичною символікою   тощо. Виготовлення саме таких виробів якнайкраще сприяє вихованню в учнів національно-патріотичних почуттів.

Додаток до наказу: Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді.

 

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПРОГРАМА

КРЕСЛЕННЯ

11 КЛАС

ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

«Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».

Лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-17681.

Укладачі :

Сидоренко В.К., доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, директор навчально-наукового центру підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації Національного університету біоресурсів і природокористування України;

Дятленко С.М., начальник відділу природничо-математичної та технологічної освіти Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Гедзик А.М., доктор педагогічних наук, завідувач кафедри професійної освіти та комп’ютерних технологій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з креслення являє собою цілісний документ, що включає чотири розділи: пояснювальну записку; загальний тематичний план; зміст тем навчального курсу; вимоги до знань та вмінь учнів.

Пріоритетною метою шкільного курсу креслення є загальна система розвитку мислення, просторових уявлень і графічної грамотності учнів. Курс креслення допомагає школярам оволодіти одним із засобів пізнання навколишнього світу; має велике значення для загальної і політехнічної освіченості учнів; долучає школярів до елементів інженерно-технічних знань в області техніки і технології сучасного виробництва; сприяє розвитку технічного мислення, пізнавальних здібностей учнів. Крім того, заняття кресленням мають вплив на виховання у школярів самостійності і спостережливості, акуратності і точності в роботі, що є найважливішими елементами загальної культури праці; сприятливо впливають на формування естетичного смаку учнів, що сприяє вирішенню завдань їх естетичного виховання.   Креслення як навчальний предмет в певні й мірі специфічний і значно відрізняється від інших шкільних дисциплін. З цієї причини сукупність методів навчання кресленню дещо відрізняється від методів навчання інших предметів. Однак окремі методи навчання, застосовувані в кресленні, не є особливими методами. Вони являють собою видозміну загальних методів навчання.

У вивченні курсу креслення використовуються такі методи: розповідь, пояснення, бесіда, лекції, спостереження, моделювання та конструювання, виконання графічних робіт, робота з підручником і довідковим матеріалом. 

Мета курсу: навчити школярів читати і виконувати креслення деталей і складальних одиниць, а також застосовувати графічні знання при вирішенні завдань з творчим змістом.

Завдання курсу: узагальнити і розширити знання про геометричні обʼєкти, навчити відтворювати образи предметів, аналізувати їх форму, розчленовувати на його складові елементи; розвинути просторові уявлення та уяву, просторове і логічне мислення, творчі здібності учнів, сформувати в учнів знання про ортогональне (прямокутне) проеціювання на одну, дві і три площини проекцій, про побудову аксонометричних проекцій (диметрії і ізометрії) і прийомах виконання технічних малюнків; навчити основним правилам і прийомам побудови графічних зображень, ознайомити учнів з правилами виконання креслень, встановлених державними стандартами; сприяти формуванню у школярів графічної культури. 

Навчальна програма розрахована для учнів 11 класів загальноосвітніх шкіл. Всього 70 години.Курс систематизує знання учнів про графічні зображення, які вони отримали на уроках трудового навчання та інших предметів.

В той же час потрібно акцентувати увагу на практичній спрямованості навчального матеріалу даного курсу в шкільній, побутовій і виробничій сферах. У звʼязку з цим з метою встановлення міжпредметних звʼязків на уроках при вивченні нового матеріалу, при організації позакласної роботи слід максимально використовувати приклади з інших навчальних предметів, що ілюструють графічне відображення інформації про різні обʼєкти та явища.

В програмі передбачено альтернативний перелік практичних робіт. Учитель може використовувати той варіант роботи, який відповідає рівню підготовки учнів.

Всі практичні роботи учні виконують в робочих зошитах або на аркушах креслярського паперу. Використання робочих зошитів дозволяє уникнути перекреслювання вихідних даних графічних завдань, що значно економить час на їх виконання.

В процесі проведення уроків з креслення необхідно широко використову­вати навчальні наочні посібники: таблиці, зразки креслень, моделей, роздатковий матеріал, комп’ютерну техніку. Особливу увагу слід приділити організації самостійної роботи учнів.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів здій­снюється шляхом тематичного та підсумкового контролю.

ЗАГАЛЬНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ теми

Тема

Орієнтовна кількість годин

Вступ

1

Утворення зображень на кресленнях

2

Загальні вимоги до виконання та оформлення креслень

2

Геометричні побудови на кресленнях

4

Побудова та читання виглядів на кресленнях

8

Перерізи та розрізи

8

Зображення предметів на кресленнях

4

Аксонометричні проекції. Технічний рисунок

6

Основні відомості про креслення деталей

2

Відомості, необхідні для виконання та читання креслень деталей

7

Ескізи деталей

8

Основні відомості про складальні креслення

8

Зображення зʼєднань деталей на складальних кресленнях

4

Читання складальних креслень

6

Усього

70

п/п

К-сть

год

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

1

Вступ

Призначення графічних документів у практичній діяльності людей; місце та роль курсу креслення в системі шкільних предметів.

Учень:

пояснюєпризначення графічних документів у практичній діяльності людей; місце та роль курсу креслення в системі шкільних предметів.

2

2

Утворення зображень на кресленнях

Поняття про методи проекціювання. Прямокутні проекції як засіб зображення об’ємного предмета на площинні. Побудова проекцій предметів на одній, двох і трьох взаємно перпендикулярних площинах проекцій. Поняття про вигляд як різновид зображень на кресленні. Взаємне розташування виглядів на кресленні та їхні назви: вигляд спереду, вигляд зверху, вигляд зліва.

Учень:

знає основні методи проекціювання, елементи апарата проекціювання; площини проекцій; назви виглядів на кресленнях та їх взаємне розташування; вимоги до головного вигляду на кресленні;

вміє будувати проекції предметів на одну, дві і три взаємно перпендикулярні площини проекцій; розміщувати вигляди креслення у проекційному зв’язку.

3

2

Загальні вимоги до виконання та оформлення креслень

Поняття про державні стандарти, які визначають правила оформлення креслень. Формати креслень. Робоче поле та рамка креслення. Основний напис на кресленні. Лінії креслення: суцільна товста основна, суцільна тонка, суцільна хвиляста, штрихова, штрихпунктирна і штрихпунктирна з двома точками. Співвідношення товщин ліній та їх призначення. Основні відомості про креслярські шрифти : види, співвідношення розмірів. Букви, цифри і знаки на кресленнях. Масштаби креслень: призначення, види й позначення. Основні відомості про нанесення розмірів на кресленні: виносні та розмірні лінії, стрілки знаки діаметра і радіуса, умовне позначення товщини й довжини деталі, розміщення розмірних ліній.

Учень:

знає розміри формату А-4; розміри рамки креслення; призначення основного напису на кресленні; призначення основних типів ліній креслення; правила виконання написів на кресленні; правила нанесення лінійних розмірів при паралельних і похилих розмірних лініях, розмірів кола і дуги, величини кутів;

вміє будувати рамку креслення; виконувати основний напис на кресленні; проводити лінії креслення відповідної товщини; виконувати написи креслярським шрифтом; наносити лінійні розміри та розміри криволінійних елементів контурів зображень в обсязі вивчених правил; визначатимасштаби при виконанні креслення, їх види та позначення на кресленні.

4

4

Геометричні побудови на кресленнях

Аналіз графічного складу зображень на кресленнях. Осьові і центрові лінії на контурах зображень. Інструментально-графічні прийоми побудови (кутів, перпендикулярних та паралельних прямих, поділ кола та відрізків на рівні частини). Контури зображень з плавно спряженими елементами. Основні геометричні елементи спряження: центр і точки спряження Побудова дотичної до одного та двох кіл. Побудова спряжених прямих ліній, дуги з пря­мою, двох дуг (внутрішнє, зовнішнє і комбіноване). Нанесення розмірів спряжуваних елементів. Контури зображень з уклоном і конусністю. Визначення уклону і конусності. Позначення уклонів і конусностей на кресленнях. Нанесення розмірів конічних поверхонь.

Учень:

знає основні геометричні елементи спряження: центр і точки спряження; способи побудови спряжених прямих ліній, дуги з прямою, двох дуг; способи поділу кута та відрізка на рівні частини; способи поділу кола на рівні частини; правила нанесення розмірів спряжуваних елементів; правила виконання зображень з уклоном і конусністю;

вміє визначати перелік побудов, з яких складається контур зображення; виконувати побудову кутів, паралельних та перпендикулярних прямих, поділ кола та відрізків на рівні частини, спряження прямих ліній, дуги з пря­мою, двох дуг, наносити розміри спряжуваних елементів; виконувати

зображення з уклоном і конусністю.

5

8

Побудова та читання виглядів на кресленнях

Раціональна послідовність побудови виглядів на кресленні. Вимоги до головного вигляду на кресленні. Визначення необхідної та достатньої кількості виглядів на кресленні.

Нанесення розмірів на кресленнях з урахуванням форми предметів. Деякі умовності при нанесенні розмірів на кресленнях. Читання креслень. Аналіз геометричної форми предмета за його кресленням. Знаходження проекцій елементів поверхонь на кресленні предмета. Проекції точок, що лежать на поверхні предмета. Розгортки поверхонь геометричних тіл. Розгортки гранних поверхонь. Розгортки циліндричних і конічних поверхонь. Побудова розгорток поверхонь технічних виробів, виготовлених з лис­тового матеріалу.

Учень:

знає правила побудови виглядів на кресленні; вимоги до головного вигляду на кресленні; умовності нанесення розмірів, які скорочують кількість зображень; правила знаходження проекцій елементів поверхонь на кресленні предмета; способи утворення розгортки поверхонь геометричних тіл;

вміє визначати головний вигляд предмета, раціональну кількість виглядів на кресленні; компонувати зображення на кресленні; наносити розміри на кресленнях предметів з урахуванням їхньої форми; здійснювати нескладні динамічні просторові перетворення предметів; будуватирозгортки поверхонь геометричних тіл та простих технічних виробів, виготовлених з лис­тового матеріалу.

6

8

Перерізи та розрізи

Поняття про переріз. Утворення перерізу. Види перерізів: винесені та накладені. Виконання та позначення перерізів. Умовності прийняті при виконанні перерізів. Графічне позначення матеріалів на перерізах. Поняття про розріз, як різновид зображень креслення. Утворення розрізу. Відмінність між розрізом і перерізом. Види розрізів: прості й складні, повні й місцеві. Виконання й позначення розрізів. Поєднання виглядів з частиною розрізів. Умовності та спрощення при виконанні розрізів.

Учень:

знає призначення перерізу та розрізу; класифікацію різних видів перерізів та розрізів; відмінність між розрізом і перерізом;

вміє виконувати і позначати перерізи та розрізи на кресленнях предметів; читати креслення, що містять перерізи та розрізи;

застосовувати необхідні умовності та спрощення при виконанні перерізів та розрізів.

7

4

Зображення предметів на кресленнях

Узагальнене поняття про зображення. Залежність кількості зображень від складності форми предмета. Умовності та спрощення на кресленнях. Додаткові та місцеві вигляди. Компоновка зображень на кресленні.

Учень:

знає вимоги до оптимальної кількості зображень на кресленні; умовності, які забезпечують раціональне скорочення кількості зображень; вимоги до компонування зображень на кресленні;

вміє виконувати й читати креслення, що містять вивчені умовності; компонувати зображення на полі креслення;

застосовуватинеобхідні місцеві й додаткові вигляди під час виконання креслень, умовності, які дають можливість раціонально скорочувати кількість зображень на кресленні, визначати необхідну і достатню кількість зображень на кресленні.

8

6

Аксонометричні проекції. Технічний рисунок

Призначення та основні види аксонометричних проекцій. Косокутна фронтальна диметрична проекція. Прямокутна ізометрична проекція. Напрямки осей показники спотворення, нанесення розмірів на зображеннях. Аксонометричні проекції кіл та плоских фігур. Аксонометричні проекції обємних предметів. Побудова технічних рисунків предметів, зображених у системі прямокутних проекцій. Вибір виду аксонометричної проекції та раціонального способу їх побудови. Способи передачі обємності предметів на технічних рисунках.

Учень:

знає призначення аксонометричних проекцій, характерні особливості косокутної фронтальної диметричної проекції, характерні особливості прямокутної ізометричної проекції; умови, які впливають на вибір виду аксонометричної проекції для побудови наочного зображення предмета;

призначення технічного рисунка та його відмінність від креслення;

вміє виконувати побудовиаксонометричних проекцій плоских фігур та геометричних тіл; вибирати вид аксонометричної проекції для побудови наочного зображення предмета; наносити розміри на аксонометричних проекціях предметів;

виконуватитехнічні рисунки простих деталей.

9

2

Основні відомості про креслення деталей

Поняття про деталь як складову частину виробу. Типові та оригінальні деталі. Конструктивні елементи деталей.

Основні відомості про робочі креслення. Вимоги до робочих креслень. Структура і зміст робочого креслення.

Учень:

знає основні конструктивні елементи деталей;

відмінності між типовими і оригінальними деталями; конструктивні елементи деталей;

вміє читатиробочі креслення деталей.

10

7

Відомості, необхідні для виконання та читання креслень деталей

Зображення на робочих кресленнях деталей. Виконання зображень деталей з урахуванням спо­собів їх виготовлення. Умовності і спрощення при виконанні зображень дета­лей.

Розміри і граничні відхилення на кресленнях деталей. Нанесення розмірів з урахуванням технології виготовлення деталей. Розміри конструктивних елементів деталей. Розмірні ланцюги і розмірні бази. Розподіл розмірів на кресленнях деталей. Система переважних розмірних чисел. Позначення на кресленнях граничних відхилень форми і розташування поверхонь деталей. Позначення на кресленнях вимог до шорсткості поверхонь деталей. Відображення на кресленнях основних відомостей про матеріал деталі та його стан (термічна обробка, нанесення покриття тощо). Текстова частина робочого креслення деталі. Креслення деталей, форма яких обмежена переважно поверхнями обертання, площинами; креслення деталей з листового матеріалу; креслення деталей, одержаних литтям, куванням тощо. Креслення типових деталей ма­шин і механізмів: корпусів, кришок, валів, втулок, пружин тощо. Креслення деталей із стандартними зображеннями. Групові креслення стандартизованих і нормалізованих деталей.

Учень:

знає умовності і спрощення при виконанні зображень деталей; правила нанесення розмірів та граничних відхилень на кресленнях деталей з урахуванням технології виготовлення; правила позначення на кресленнях параметрів шорсткості поверхонь; правила позначення на кресленнях основних відомостей про матеріал деталі та його стан; правила виконання креслення типових деталей та деталей із стандартними зображеннями; правила виконання креслень стандартизованих і нормалізованих деталей;

вміє виконувати зображення деталей з урахуванням спо­собів їх виготовлення; наносити розміри та граничні відхилення на кресленнях деталей з урахуванням технології виготовлення; позначати на кресленнях параметри шорсткості поверхонь, основні відомості про матеріал деталі та його стан; виконувати креслення типових деталей та деталей із стандартними зображеннями, стандартизованих і нормалізованих деталей;

11

8

Ескізи деталей

Загальні відомості про ескізи та їх призначення. Вимоги до виконання і оформлення ескізів. Послідовність виконання ескізів. Вибір зображень деталі на ескізі. Зображення конструктивних елементів деталі. Техніка виконання геометричних побудов на ескізах. Нанесення розмірів на ескізах деталей. Вимірювальні засоби і прийоми вимірювання деталей. Послідовність обмірювання деталі при виконанні ескізу. Вибір вимірювальних інструментів в залежності від вимог до точності вимірювання. Прямі і посередні вимірювання. Поняття про конструктивні і технологічні бази. Застосування нормалізованих діаметрів, довжин, конусностей тощо при нанесенні розмірів на ескізах.

Учень:

знає призначення ескізу та послідовність його виконання; послідовність обмірювання деталі при виконанні ескізу;

вміє вибирати вимірювальні інструменти в залежності від вимог до точності вимірювання; виконувати ескізи нескладних деталей з натури.

12

8

Основні відомості про складальні креслення

Загальні відомості про складальні креслення. Призначення і зміст складального креслення. Габаритні і монтажні креслення. Зображення і розміри на складальних кресленнях. Нанесення позицій на зображення складових частин виробу і складання спеціфікації. Умовності і спрощення на складальних кресленнях. Зображення на скла­дальному кресленні пружин, рухомих частин, виробу в крайніх чи проміжних положеннях. Умовності та спрощення на зображеннях складальних одиниць.

Учень:

знає призначення і зміст складального креслення; призначення та зміст специфікації до складального креслення; правила виконання зображень та нанесення розмірів на складальних кресленнях; особливості виконання розрізів на складальних кресленнях; вміє читатизображення на складальних кресленнях; специфікацію складального креслення.

13

4

Зображення зʼєднань деталей на складальних кресленнях

Загальне поняття про з’єднання. Класифікація з’єднань за ступенем рухомості, за характером складання. Характерні ознаки основних видів з’єднань. Позначення розмірів та посадок спряжених поверхонь. Види з’єднань за допомогою різьб. Умовні зображення та позначення різьб на кресленнях деталей. Конструктивні і технологічні елементи різьби. Стандартні кріпильні деталі різьбо­вих з’єднань: болти, шпильки, гвинти, гайки, фітінги тощо. Способи зобра­ження та умовні позначення крипільних деталей на кресленнях з’єднань. Креслення болтового, шпилькового, гвинтового і трубного з'єднань. Креслення шпонкових з’єднань деталей. Умовні позначення на кресленнях з’єднань шпонок. Застосування довідкових матеріалів при виконанні шпонкових з’єднань.

Учень:

знає види рознімних і нерознімних з’єднань; правила умовного зображення позначення вивчених типів різьб; основні параметри і характерні особливості метричної, трапецеїдальної, упорної та трубної циліндричної різьб;

характерні особливості зображення болтового, шпилькового, гвинтового, шпонкового з’єднань;

вміє визначити за допомогою довідкових матеріалів необхідні розміри кріпильних деталей; читати умовні позначення різьбових та шпонкових з’єднань; умовно позначати різьбові та шпонкові з’єднання на кресленнях; спрощено зображувати різьбові та шпонкові з’єднання деталей.

14

6

Читаннята деталювання складальних креслень

Читання складальних креслень за планом. Читання складальних креслень із застосуванням контрольних запитань. Умовності та спрощення на складальних кресленнях. Деталювання складальних креслень. Призначення і зміст процесу деталювання складального креслення. Послідовність деталювання. Узгодження розмірів деталей в процесі деталювання.

Графік масштабів.

Учень:

знає послідовність читання складальних креслень; визначення деталювання, умовності та спрощення, які застосовують на складальних кресленнях;

вміє читати зображення на складальних кресленнях; деталювати креслення виробів які складаються з 5-6 деталей; узгоджувати розміри деталей у процесі деталювання.

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий рівень навчальних досягнень

1

Учень може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи. 3 постійною допомогою вчителя виконує тільки фрагменти практичних завдань.

2

Учень відтворює незначну частину навчального матеріалу, має поверхові уявлення про об'єкт вивчен­ня, виявляє здатність елементарно висловити думку. Практичні завдання та графічні роботи виконує лише з допомогою вчителя.

3

Учень відтворює менш як половину навчального матеріалу, з допомогою вчителя виконує елементарні завдання. Графічна робота низького рівня якості

II. Середній рівень навчальних досягнень

4

Учень знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворювати його не в повному обсязі від­повідно до тексту підручника або пояснення вчителя. Практичні завдання та графічні роботи виконує під керівництвом учителя.

5

Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний дати визначення понять, але при цьому допускає помилки. 3 допомогою вчителя може відтворити знач­ну частину матеріалу, частково обґрунтувати та про­аналізувати її, зробити висновки. Під час виконання практичних та графічних завдань потребує система­тичної допомоги вчителя.

6

Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. 3 допомогою вчителя може аналізувати навчальний матеріал, порівнювати та ро­бити висновки, виправляти допущені помилки. Графічні практичні роботи виконує на середньому рівні

III. Достатній рівень навчальних досягнень

7

Учень виявляє знання і розуміння більшої частини навчального матеріалу. 3 епізодичною консультацією вчителя застосовує знання для виконання практичних завдань. Користується необхідною конструкторсько-технологічною документацією, яка передбачена про­грамою. Графічна робота достатнього рівня якості.

8

Знання учня є достатньо повними, самостійно застосо­вує вивчений матеріал під час виконання практичних та графічних робіт, уміє аналізувати, робити висновки. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з дея­кими неточностями. Користується необхідною конструк­торсько-технологічною документацією, що передбачена програмою. Графічна робота хорошого рівня, хоч і може мати незначні відхилення від установлених норм.

9

Учень вільно володіє вивченим матеріалом та застосо­вує його під час виконання практичних і графічних робіт, уміє узагальнювати й систематизувати інфор­мацію. Користується конструкторсько-технологічною документацією, що передбачена програмою. Графічна робота доброго рівня.

IV. Високий рівень навчальних досягнень

10

Учень володіє глибокими, міцними знаннями і здатний усебічно використовувати їх при виконанні графічних та практичних робіт.Користується конструкторсько-технологічною документацією, що передбачена програ­мою. Графічна робота виконана без відхилень від уста­новлених норм.

11

Учень володіє узагальненими, глибокими знаннями з предмета, цілеспрямовано використовує їх під час виконання практичних та графічних завдань. Користується різними видами конструкторсько-техно­логічної документації, що передбачена програмою. Графічна робота виконана на високому рівні.

12

Учень має системні знання, виявляє здатність прийма­ти раціональні рішення при виконанні теоретичних і практичних завдань. Вільно володіє різними видами конструкторсько-технологічної документації, визначе­них програмою. Графічна робота виконана бездоганно.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Боголюбов С.К. Индивидуальные задания по курсу черчения: Практ. пособие для учащихся техникумов / С.К.Боголюбов. – М.: Высш. школа, 1989. – 368 с.

  2. Виноградов В.Н. Графические задачи на уроках черчения / В.Н. Виноградов, Е.А. Василенко, Е.Т. Жукова ; под ред. В.Н. Виноградова. – Минск: Народная асвета, 1984. – 126 с.

  3. Воротников И.А. Занимательное черчение: [книга для учащихся средних школ] / И.А. Воротников. – М.: Просвещение, 1990. – 223 с.

  4. Гервер В. А. Творческие задачи по черчению : книга для учителей / В. А. Гервер. – М. : Просвещение, 1991. – 126 с.

  5. Єдина система конструкторської документації. Загальні правила виконання креслень. Довідник/ За заг. ред. В.Л. Іванова. – Львів: НТЦ «Леонорм стандарт», 2001. – 223с.

  6. Практикум по черчению / [под ред. Е.А. Василенко]. – М.: Просвещение, 1982. – 142 с.

  7. Ройтман И.А. Методика преподавания черчения / И.А. Ройтман. – М.: Владос, 2002. – 240 с.

  8. Сидоренко В. К. Выполнение и чтение рабочих чертежей деталей / В. К. Сидоренко. – К. : Вища шк., 1986. – 112 с.

  9. Сидоренко В. К. Наглядные пособия и технические средства в обучении черчению : [пособие для учителя] / В. К. Сидоренко. – К. : Освита, 1991. – 192 с.

  10. Сидоренко В. К. Креслення : підруч. для загальноосвітніх навч.-вих. закл. / В. К. Сидоренко. – К. : Арка, 2002. – 224 с. : іл.

  11. Сидоренко В.К. Креслення / В.К. Сидоренко. – Львів: Оріяна-Нова, 2004. – 356 с.

  12. Сидоренко В.К. Креслення з’єднань деталей / В.К. Сидоренко. – К. : Вища школа, 1993. – 138 с.

  13. Степакова В.В. Карточки-задания по черчению: В 2 ч. / В.В. Степакова, Л.Н. Анисимова, В.А. Гервер; Ч. 2: Пособие для учителя (под ред. Степаковой В.В.). – изд. 2-е. – М.: Просвещение, 2005. – 64 с.

  14. Черчение: Сборник задач / А.М. Хаскин, К.А. Цицюра. – К.: Вища школа, 1984. – 255 с.

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Міністерство освіти і науки України

КРЕСЛЕННЯ

11 клас

Програма

для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів

(Технологічний профіль)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Сьогодні креслення – це не лише засіб спілкування інженерів, конст­рукторів та робітників, – це фундамент графічної культури людини, яка живе в сучасному техногенному світі. Автоматизація і ме­ха­нізація сучасного виробництва істотно змінила зміст і характер діяльності людини. Зросла роль операцій, пов’язаних з сприйняттям та обробкою різної інформації. Досить часто дії людини в різних сферах пов’язані не з реальними об’єктами, а з їх замінниками у вигляді пультів управління, схематичних зображень реальних процесів і явищ. Схематичні і знакові моделі дозволяють в абстрактній, символічній формі не лише показувати взаємно-однозначну відповідність об’єктів і їх графічних зображень, але і принципово змінювати способи вирішення просторових та інших задач. Креслення – це один з ключів до успішного оперування сучасними видами інформаційних систем.

Програма передбачає послідовне вивчення учнями питань загальних вимог до оформлення креслень, побудови контурів зображень на крес­леннях, теоретичних основ побудови зображень методом прямокутного проекціювання, виконання технічних креслень різного призначення, основних відомостей про будівельні й топографічні креслення а також про схеми.

Засвоєння учнями змісту програми спрямоване на вирішення таких завдань:

1) дати елементарні відомості про основні способи зображення просторових об’єктів на площині;

2) навчити учнів свідомо читати графічні матеріали, відтворювати образи предметів та аналізувати їх форму і конструкцію;

3) сформувати у учнів систему знань та вмінь, необхідних для ви­конання графічних документів;

4) забезпечити умови для ознайомлення учнів з струк­турою і тех.­но­логією сучасного виробництва, з елементами моделювання та конструювання;

5) сприяти розвиткові технічного мислення, пізнавальної актив­ності та просто­рової уяви учнів;

6) сприяти формуванню здатності до самостійної роботи з навчаль­ним матеріалом;

7) сформувати в учнів якості, необхідні для проективної діяльності людини у сфері матеріальної культури.

Зміст програми передбачає створення умов для ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва та з місцем графічних документів у діяльності людини. Формуванню в учнів просторового мислення, розвит­кові їхніх технічних здібностей сприятимуть різноманітні практичні роботи, пов’язані з аналізом змісту зображень на кресленні та читанням креслення із метою визначення певних відомостей про зображені на них предмети, із застосуванням елементів конструювання та уявних перство­рень просторових властивостей предметів.

Програма складається з загального тематичного плану курсу, змісту навчального матеріалу, переліку навчальних досягнень учнів, орієнтов­ного змісту практичних робіт.

У тематичному плані наведено рекомендований розподіл часу в годинах за навчальними темами. Залежно від конкретних умов, пов’я­заних із засвоєнням змісту тієї чи іншої теми учнями, вчитель має право перерозподіляти години між окремими темами програми.

Засвоєння курсу креслення здійснюється на базі вивчення теоретик­ного матеріалу та виконання практичних робіт. Практичні роботи передбачають: читання креслень, виконання графічних вправ у робочих зошитах, виконання креслень та ескізів на аркушах креслярського паперу.

Конкретний матеріал для практичних робіт учитель добирає само­стійно, виходячи зі змісту навчального матеріалу та орієнтуючись на наве­дені в підручнику з креслення зразки завдань. При доборі завдань перевагу слід віддавати таким, які активізують навчально-пізнавальну діяльність учнів: роботі з довідковим матеріалом, завданням творчого характеру тощо.

Всі практичні роботи повинні виконуватись тільки олівцем із засто­су­ванням креслярських інструментів.

У процесі вивчення курсу необхідно передбачити широке вико­ристання навчальних наочних посібників: таблиць, зразків креслень, моделей, роздаткового матеріалу, екранних посібників тощо. Самостійна робота учнів із підручником та наочними посібниками має стати не­від’ємною складовою процесу навчання.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з креслення здійсню­ється у двох аспектах:

  • рівень володіння теоретичними знаннями (який можна вияви­ти у процесі усного чи різних форм письмового опитування);

  • якість виконання практичних та графічних робіт.

Зважаючи на специфіку предмета, учителеві потрібно врахову­вати такі вимоги;

  • рівень засвоєння передбачених програмою теоретичних знань та їх застосування під час виконання графічних і практик­них робіт;

  • уміння користуватися різними видами конструкторсько-тех­нологічної документації та іншими джерелами інформації;

  • дотримання технічних вимог у процесі виконання графічних робіт;

  • уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи;

  • рівень сформованості прийомів і навичок під час виконання практичних та графічних робіт.

ЗАГАЛЬНИЙ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

теми

Тема

Орієнтовна кількість годин

11-й клас

1

Вступ

1

2

Загальні вимоги до оформлення креслень

2

3

Геометричні побудови на кресленнях

4

4

Креслення плоских предметів.

4

5

Креслення в системі прямокутних проекцій

6

6

Виконання і читання креслень

6

7

Аксонометричні проекції. Технічний рисунок.

4

8

Перерізи та розрізи при виконанні креслень предметів


8

1

Вибір зображень на кресленнях

2

2

Складальні креслення

4

3

Зображення з’єднань на складальних кресленнях


8

4

Читання та деталювання складальних креслень


12

5

Топографічні та будівельні креслення

4

6

Технічні схеми

5

Усього

70

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

1

Вступ
Предмет креслення, його зміст, мета та завдання вивчення в школі. Застосування графіч­них документів у практичній діяльності людей. Стислі ві­до­­мості з історії розвитку креслення. Креслярські інст­ру­менти та приладдя.


Учень називає призна­чен­ня графічних документів у практичній діяльності людей; характеризує міс­це та роль курсу крес­лен­ня в системі шкільних предметів.

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

2

1. Загальні вимоги до оформлення креслення
Поняття про державні стан­дарти, які визначають прави­ла оформлення креслень. Фор­ма­ти креслень. Робоче поле та рамка креслення. Основний напис на кресленні. Лінії креслення: суцільна товста основна, суцільна тонка, су­ціль­на хвиляста, штрихова, штрих­­пунк­тирна і штрих­пунк­тирна з двома крап­ками. Спів­від­ношення товщин ліній та їх призначення.
Основні відомості про крес­лярські шрифти: види спів­відношення розмірів. Букви, цифри і знаки на кресленнях.
Завдання до практичних робіт

1. На аркуші крес­ляр­ського паперу формату А4 ви­креслити рамку та графи основного напису крес­лення.

2. Виконати завдання з ви­значенням типів ліній на кресленні.

3. Виконати вправу на про­ведення різних типів ліній.

4. Виконати завдання з
визначення розміру шрифта.

5. Виконати кілька написів креслярським шрифтом за завданням учителя.



Учень називає розміри формату А-4, розміри рам­ки креслення, призна­чення основного напису на кресленні; пояснює при­значення основних ти­пів ліній креслення; фор­му­лює основні правила ви­ко­нан­ня креслярських шриф­тів;
Виконує побудову рам­ки креслення, основний напис на кресленні; вміє проводити лінії креслення відповідної товщини, ви­конувати написи кресляр­ським шрифтом.

4

2. Геометричні побудови на кресленнях

Аналіз графічного складу зображень на кресленнях. Осьові і центрові лінії на кон­турах зображень. Інструмен-



Учень використовує раціональні прийоми ро­бо­ти креслярськими інст­ру­ментами; уміє викону­-

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

тально-графічні прийоми по­будови (кутів, перпендику­ляр­них та паралельних прямих, поділ кола та відрізків на рів­ні частини).

Поняття про основні види спряжень, їхні елементи й по­слідовність побудови. Спря­ження двох прямих, що перетинаються, двох пара­лель­них прямих, спряження дуги кола і прямої.

Завдання до практичних робіт

1. Виконати вправу на аналіз графічного складу контуру зображення.

2. У робочому зошиті вико­нати побудову контуру зо­бра­ження плоскої деталі з застосуванням вивчених гео­метричних побудов.

3. Виконання вправ на спря­ження кола та прямої дугою заданого радіуса.

вати поділ кута та від­різ­ка на рівні частини; знає способи поділу кола на рівні частини; розпізнає основні геометричні еле­менти спряження: центр і точки спряження;

визначає перелік по­будов, з яких складається контур зображення; за до­помогою креслярських інст­рументів виконує побудо­ву кутів, паралельних та перпендикулярних пря­мих, поділ кола та відрізків на рівні частини;

виконує спряження двох прямих, що перетина­ються, двох паралельних прямих, спряження дуги кола і прямої.

4

3. Креслення плоских предметів

Зображення плоских пред­метів; послідовність їх по­бу­дови. Масштаби креслень: при­значення, види й позна­чен­ня.

Основні відомості про на­несення розмірів на крес­ленні: виносні та розмірні лінії, стрілки знаки діаметра і радіуса, умовне позначення товщини й довжини деталі, розміщення розмірних ліній.

Ескіз деталі, його при­зна­чення та відмінність від крес­лення, послідовність вико-

Учень пояснює послі­довність побудови зобра­жень плоских предметів;

Називає призначення масштабів при виконанні креслення, їх види та по­значення на кресленні; по­яснює призначення ескі­зу та послідовність його виконання;

виконує побудову зо­браження плоских пред­метів, дотримується пра­вил нанесення лінійних

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

нання та оформлення ескізу. Виконання ескізів деталей
(з натури).

Завдання до практичних робіт

1. Виконати вправу на по­будову зображення плос­кого предмета.

2. Виконати вправу, пов’язану з засвоєнням правил нане­сення розмірів.

3. Виконати вправу, пов’язану з визначенням масштабу зображення на кресленні.

4. Виконати ескіз нескладної деталі з натури.

розмірів при паралельних і похилих розмірних лі­ніях, розмірів кола і дуги, величини кутів; визначає масштаби креслення; по­значає масштаби крес­лен­ня; виконує ескізи не­склад­них деталей з натури.

6

4. Креслення в системі прямокутних проекцій

Поняття про методи про­екціювання. Прямокутні про­екції як засіб зображення об’ємного предмета на пло­щинні. Побудова проекцій предметів на одній, двох і трьох взаємно перпенди­ку­лярних площинах проекцій.

Поняття про вигляд як різновид зображень на крес­ленні. Взаємне розташування виглядів на кресленні та їхні назви: вигляд спереду, вигляд зверху, вигляд зліва. Вимоги до головного вигляду на кресленні. Визначення необ­хідної та достатньої кіль­кості виглядів на кресленні.

Завдання до практичних робіт

1. Виконати в робочому зо­шиті креслення предмета

Учень називає основні методи проекціювання, елементи апарата проект­ціювання, площини про­ек­цій; проекціювальні про­мені; пояснює сутність прямокутного проект­цію­вання на одну, дві і три взаємно перпендикулярні площини проекцій;

знає назви виглядів на кресленнях та їх взаємне розташування; вимоги до головного вигляду на кресленні;

будує, відповідно до ви­значених правил, про­екції предметів на одну, дві і три взаємно перпен­ди­ку­лярні площини про­екцій; вміє розміщувати вигляди креслення у про­ек­цій­ному зв’язку, ви­зна­чати

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

зображення якого потре­бує однієї проекції.

2. Виконати вправу, пов’язану з читанням зображень предметів, що містять дві проекції.

3. Виконати вправу, пов’язану з читанням зображень предметів, що містять три проекції.

4. Виконати вправу на побудову двох проекцій предмета за його наочним зображенням.

5. Виконати вправу на побудову третьої проекції предмета за двома заданими.

6. На форматі А4 виконати креслення предмета, визна­чивши необхідні для цього вигляди за його наочним зображенням.

головний вигляд пред­ме­та; визначає раціональну кількість виглядів на крес­ленні;

6

5. Виконання і читання креслень

Послідовність побудови ви­глядів на кресленні. При­значення ліній проекційного зв’язку. Допоміжна пряма крес­лення.

Нанесення розмірів на кресленнях з урахуванням форми предметів. Деякі умов­ності при нанесенні розмірів на кресленнях.

Виконання креслень пред­метів із перетворенням їх форми, взаємного розміщення частин і просторового поло­ження предметів. Елементи конструювання за зобра­жен­нями предметів.


Учень пояснює по­слі­довність побудови вигля­дів; використовує раціо­нальні прийоми нане­сен­ня розмірів на кресленні, умовності нанесення роз­
мірів, які скорочують кіль­кість зображень; дотри­му­ється правил при ком­понуванні зображень на кресленні, нанесенні роз­мірів на кресленнях пред­метів з урахуванням їхньої форми; здійснює не­складні динамічні про­сторові перетворення пред­метів.

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

Читання креслень. Аналіз геометричної форми пред­ме­та за його кресленням. Знаходження проекцій еле­ментів поверхонь на крес­ленні предмета. Проекції то­чок, що лежать на поверхні предмета.

Завдання до практичних робіт

1. Побудувати наочне зобра­ження предмета за його прямокутними проекціями. Нанести на ньому задані на проекціях розміри

2. Виконати вправу, пов’язану із скороченням кількості зо­бражень.

3. Виконати вправу, пов’язану з читанням зображень пред­метів, що містять три проекції.

4. На форматі А4 виконати креслення предмета, визна­чивши необхідні для цього вигляди за його наочним зображенням.

5. Виконання вправ на по­бу­дову спряжень прямого, тупого і гострого кутів..

6. Виконати побудову кон­ту­ру деталі з застосуванням вивчених геометричних по­будов.

4

6. Аксонометричні проекції. Технічний рисунок

Призначення та основні види аксонометричних пр­ект­­цій.

Косокутна фронтальна ди­метрична проекція. Прямо-


Учень пояснює при­зна­чення аксоно­метрич­них проекцій; визначає характерні особливості ко­сокутної фронтальної

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

кутна ізометрична проекція. Напрямки осей показники спотворення, нанесення роз­мі­рів на зображеннях. Аксо­нометричні проекції кіл та плоских фігур. Аксоно­мет­рич­ні проекції об’ємних пред­метів.

Побудова технічних ри­сунків предметів, зображених у системі прямокутних про­екцій. Вибір виду аксо­но­метричної проекції та ра­ціо­нального способу їх побу­до­ви. Способи передачі об’ємності предметів на технічних ри­сунках.

Завдання до практичних робіт

1. Виконати вправу на по­бу­дову диметричних проекцій геометричних фігур за їх заданими розмірами.

2. Виконати вправу на по­бу­дову ізометричних проекцій геометричних фігур за їх заданими розмірами.

3. У робочому зошиті побуду­вати диметричну проекцію предмета за його прямо­кутними проекціями та заданими розмірами. На­не­сти розміри

4. У робочому зошиті побу­дувати ізометричну проек­цію предмета за його прямокутними проекціями та заданими розмірами. На­нести розміри

5. Виконати технічний рису­нок предмета за його прямокутними проекціями.

диметричної проекції, пря­мокутної ізометричної проекції; аналізує умови, які впливають на вибір виду аксонометричної проекції для побудови наочного зображення пред­мета; пояснює при­значення технічного ри­сунка та його відмінність від креслення;

Будує, дотримуючись пра­вил, аксонометричні про­екції плоских фігур та геометричних тіл; нано­си­ти розміри з дотри­ман­ням правил на аксоно­метричних проекціях пред­­метів; вміє виконувати технічні рисунки простих деталей.

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

6. Виконати технічний ри­су­нок предмета за його моделлю

8

7. Перерізи та розрізи при виконанні креслень предметів

Поняття про переріз. Утво­рення перерізу. Види перерізів: винесені та на­кла­дені. Виконання та по­зна­чення перерізів. Умовності прийняті при виконанні пе­ре­різів. Графічне позначення ма­теріалів на перерізах. По­няття про розріз, як різновид зображень креслення. Туво­рення розрізу. Відмінність між розрізом і перерізом. Види розрізів: прості й складні, повні й місцеві. Виконання й позначення розрізів. Поєд­нан­ня виглядів з частиною роз­різів. Умовності та спро­щен­ня при виконанні розрізів.

Завдання до практичних робіт

1. Порівняти зображення із перерізами з наочними зо­браженнями предметів.

2. Порівняти вигляди і пере­різи та визначити їх вза­ємну відповідність.

3. У робочому зошиті вико­нати вправу на побудову винесених перерізів; на­кла­дених перерізів.

4. Порівняти зображення роз­р­ізів і перерізів.

5. Виконання вправ на побу­дову розрізів.

6. За допомогою перерізів (роз­різів) визначити форми пред­метів.

Учень формулює ви­значення перерізу та розрізу; пояснює призна­чення перерізу та розрізу; класифікує різні види перерізів та розрізів; ви­значає відмінність між роз­різом і перерізом;

дотримуючись правил, виконує і позначає пере­різи та розрізи на крес­леннях предметів; засто­совує необхідні умовності та спрощення при вико­нанні перерізів та розрі­зів; використовує поєд­нан­ня частини вигляду з частиною розрізу; читає креслення, що містять пере­різи та розрізи.

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

2

8. Вибір зображень на кресленнях

Узагальнене поняття про зображення. Залежність кіль­кості зображень від склад­ності форми предмета. Вибір головного зображення. Умов­ності та спрощення на кресленнях. Додаткові та міс­цеві вигляди. Компоновка зо­бражень на кресленні.

Завдання до практичних робіт

  1. Виконати вправу на по­будову місцевого вигляду.

  2. Виконати вправу на по­бу­дову додаткового вигля­ду.

  3. Виконати вправу на ви­зна­чення головного зобра­жен­ня на кресленні.

  4. Виконати ескіз деталі з натури, застосувавши не­об­хід­ні спрощення зобра­жень.

  5. На форматі А4 виконати креслення деталі за її наоч­ним зображенням. Само­стійно визначити необхідні для вико­нання креслення зо­браження.

  6. Прочитати креслення де­талей за запитаннями, що їх поставив учитель.


Учень формулює визна­чення узагальненого по­няття зображення на кресленні; називає вимо­ги до оптимальної кіль­ко­сті зображень на крес­лен­ні, вимоги до голов­ного зображення, умовності, які забезпечують раціо­нальне скорочення кіль­кості зображень;

дотримуючись правил, учень визначає необхідну і достатню кількість зо­бражень на кресленні, вибирає головне зобра­ження на кресленні; за­сто­совує необхідні місце­ві й допоміжні вигляди під час виконання крес­лень; використовує умов­ності, які дають можли­вість ра­ціо­нально скоро­чу­вати кіль­кість зображень на крес­ленні; компонує зобра­ження на полі креслення; виконує й читає крес­лення, що містять вивчені умовності.

4

9. Складальні креслення

Призначення та зміст складальних креслень. Ос­нов­ні елементи складального крес­лення (зображення, роз­міри, специфікація). Особи­вості ви­конання складальних крес­лень: розрізи на скла­дальних

Учень формулює ви­зна­чення складального креслення; пояснює при­значення та зміст специ­фікації до складального креслення; характеризує особливості виконання

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

кресленнях, нанесення роз­мірів, штрихування перерізів суміжних деталей. Узагалі­нен­ня й систематизація знань про складальні креслення, що їх засвоїли учні в процесі трудового навчання.

Завдання до практичних робіт

1. Виконання вправ та за­вдань з теми “Складання специфікації”.

2. Виконати вправу на скла­дан­ня специфікації до скла­дального креслення.

розрізів на складальних кресленнях, особливості нанесення розмірів на складальних кресленнях; дотримуючись правил чи­тає зображення на скла­дальних кресленнях, спе­цифікацію складального креслення.

8

10. Зображення з’єднань на складальних кресленнях

Загальні поняття про з’єд­нання деталей. Зображення роз­німних з’єднань деталей, бол­тових, шпилькових, гвин­то­вих, шпонкових і штиф­тових.

Зображення та позначення різьби на кресленнях з’єд­нань. Спрощене зображення різьбових з’єднань.

Зображення та позначення нерознімних з’єднань: звар­них, паяних, клейових, за­клеп­кових.

Завдання до практичних робіт

1. Виконання вправ та за­вдань з теми “Складання специ­фікації”.

2. Виконати вправи на визна­чення розмірів кріпильних деталей.

3. За наочним зображенням вико­нати ескіз деталі із різьбою.

Учень формулює ви­зна­чення рознімного та нерознімного з’єднань; на­зиває види рознімних і нерознімних з’єднань та їхні характерні особ­ливо­сті; пояснює особливості умовного зображення різь­би на стержні та в отворі; називає основні пара­мет­ри і характерні особи­вості метричної, трапецеїдаль­ної, упорної та трубної циліндричної різьб; роз­пізнає умовні позначення вивчених типів різьб; по­яс­нює характерні особ­ли­во­сті зображення бол­то­вого, шпилькового, гвин­тового, шпонкового з’єд­нань;

визначає за допо­мо­гою довідкових матеріа­лів необхідні розміри крі­пильних деталей; читає

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

4. Виконати вправи на чи­тання рознімних зєднань.

5. Виконати вправи на чи­тан­ня не рознімних з’єднань

умовні позначення різьб; дотримуючись правил умовно позначає різьби на кресленнях, спрощено зображує різьбові з’єд­нан­ня деталей.

12

11. Читання й деталювання складальних креслень

Читання складальних крес­лень за планом. Читання скла­дальних креслень із засто­суванням контрольних запи­тань. Умовності та спро­щен­ня на складальних крес­леннях.

Деталювання складальних креслень. Призначення і зміст процесу деталювання скла­даль­ного креслення. Послі­дов­ність деталювання. Узго­джен­ня розмірів деталей в процесі деталювання.

Завдання до практичних робіт

1. Виконання вправ та за­вдань з теми “Складання специ­фікації”.

2. Виконання вправ на чи­тан­ня складальних креслень за поставленими запитан­нями.

3.Читання складальних крес­лень за планом, запропо­но­ваним вчителем.

4. За складальним кресленням назвати окремі деталі ви­робу.

5. За наочним зображенням виробу та складальним крес­ленням виконати крес­лення окремих деталей, з яких цей виріб складається.


Учень називає послі­дов­ність читання скла­даль­них кресленнях; фор­му­лює визначення деталю­вання,

Дотримуючись правил читає складальні крес­лен­ня; виконує деталю­ван­ня креслення виробів які скла­даються з 5-6 деталей; здійснює узгодження роз­мірів деталей у процесі деталювання; викори­сто­вує в процесі деталюван­ня умовності та спро­щення, які застосовують на складальних крес­лен­нях;

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

4

12. Топографічні та будівельні креслення

Призначення топограф­іч­них креслень. Зображення на то­по­графічних кресленнях. Масш­таби топографічних крес­лень. Зображення рельєфу міс­­цево­сті. Умовні графічні позна­чення на топографічних крес­леннях. чи­тання топо­гра­фічних креслень.

Призначення будівельних креслень. Основні види буді­вельних креслень. Зміст буді­вельного креслення та особ­ливості його оформлення. Зо­браження на будівельних крес­­леннях. Умовні позна­чен­ня на будівельних креслен­нях. Роз­мі­ри на будівельних креслен­нях. Читання буді­вель­них креслень.

Завдання до практичних робіт

1. Виконати вправу на чи­тан­ня умовних топографічних позначень та рельєф у міс­цевості за топографічним кресленням.

2. Виконати вправу на чи­тан­ня умовних позначень на бу­дівельних кресленнях.

3. Виконати вправу на чи­тан­ня планів будівель.

4. Прочитати будівельне крес­лення за поставленими за­пи­таннями


Учень пояснює при­зна­чення топографічного креслення, особливості його виконання; фор­му­лює основні правила зо­браження рельєфу місце­вості на топографічному креслені; класифікує види будівельних креслень; пере­раховує характерні особ­ливості зображень на бу­дівельних кресленнях, пра­вила нанесення розмірів на будівельних креслен­нях;

визначає особливості рельєфу місцевості за то­пографічним кресленням; читає умовні графічні по­значення на топограф­фіч­них кресленнях; розрізняє основні види топограф­фічних креслень; читає не­складні будівельні крес­лення.

5

13. Технічні схеми

Призначення і види тех.­ніч­них схем: кінематичні, гід­равлічні, пневматичні, електро- і радіотехнічні.

Учень формулює ви­зна­чення схеми; пояснює при­значення та класи­фі­кує основні види технічних схем;

К-ть
год

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

Графічні зображення, що застосовуються при вико­нан­ні схем. Позиційні позначення на схемах. Читання нескладних технічних схем.

Читає нескладні кіне­ма­тичні, гідравлічні, пневматичні, електро- і радіотехнічні. схеми.

Завдання до практичних робіт

1. Виконати вправу на чи­тання умовних графічних позначень на схемах.

2. Прочитати схему за по­ставленими запитаннями.

3. Виконати вправу на зо­бра­ження відсутніх на схемі елементів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Сидоренко В. К. Вьшолнение и чтение чертежей деталей: Учеб­ное пособие. – К.: Вища школа, 1986. – 112 с.

  2. Науменко В. Я., Сидоренко В. К. Виконання технічних креслень в школі: Навчальний посібник. – К.: Радянська шко­ла, 1986. - 112 с.

  3. Сидоренко В. К. Дидактические материальї по курсу “Черчение” для профессии “Чертежник-конструктор” – М.: ВНМЦ ПТО, 1991. – 118 с.

  4. Сидоренко В. К. Технічне креслення: Пробний підручник для учнів професійно-технічних навчальних закладів. – Львів: Оріяна-Нова, 2000. – 497 с.

  5. Сидоренко В. К. Креслення: Підручник для учнів загально­ освіт­ніх навчально-виховних закладів. - К.: Арка, 2002. – 224 с.

18

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З КРЕСЛЕННЯ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Рівень навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

 

І. Початковий

 

1

Учень (учениця) розпізнає деякі об'єкти вивчення та називає їх (на побутовому рівні)

2

Учень (учениця) може описувати деякі об'єкти вивчення; розпізнає інструменти та обладнання для виконання графічних робіт, знає їх призначення

3

Учень (учениця) має фрагментарні уявлення з предмета вивчення; виконує елементарні прийоми роботи креслярським інструментом

 

II. Середній

4

Учень (учениця) знає окремі факти, що стосуються навчального матеріалу; виявляє здатність елементарно висловлювати думку; з допомогою вчителя може виконувати частину практичних завдань

5

Учень (учениця) відтворює навчальний матеріал з допомогою вчителя; знає послідовність виконання завдання; графічні роботи містять багато суттєвих відхилень від установлених нормативних показників

6

Учень (учениця) самостійно відтворює значну частину навчального матеріалу; дотримується послідовності виконання графічних робіт, при їх виконанні потребує систематичної допомоги вчителя

 

III. Достатній

7

Учень (учениця) самостійно і логічно відтворює фактичний і теоретичний матеріал; може виконувати практичну роботу відповідно до інструкцій вчителя; графічна робота має окремі відхилення від нормативних показників

8

Учень (учениця) виявляє розуміння навчального матеріалу, наводить приклади; користується необхідною конструкторсько-технологічною документацією; графічна робота має окремі відхилення від установлених норм

9

Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом і використовує набуті знання і уміння у стандартних ситуаціях; самостійно виконує практичні завдання; графічна робота має незначні відхилення від нормативних показників

 

IV.Високий

10

Учень (учениця) володіє засвоєними знаннями та уміннями і застосовує їх у нестандартних ситуаціях; може систематизувати та узагальнювати навчальний матеріал; графічна робота має несуттєві відхилення від установлених норм

11

Учень (учениця) володіє глибокими знаннями і уміннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, самостійно використовує інформацію у відповідності з поставленими завданнями; раціонально виконує практичні завдання

12

Учень (учениця) має системні знання та уміння з предмета, свідомо використовує їх, у тому числі, у проблемних ситуаціях; користується додатковими джерелами інформації; бездоганно виконує та аналізує графічну роботу

 

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Компетенція: суть, структура, основні види

Компетенція (від. лат. competencia - коло питань, з якими людина добре обізнана, володіє знаннями і досвідом ) - це інтегрований результат опанування змістом загальної середньої освіти, який виражається в готовності учня використовувати засвоєні знання, уміння, навички, а також способи діяльності у конкретних життєвих ситуаціях для розв'язання практичних і теоретичних задач.

Компетенція є інтегральним результатом взаємодії компонентів:

мотиваційного, що виражає глибоку зацікавленість у даному виді діяльності, наявність особистісних смислів розв'язувати конкретну задачу;

цільового, пов'язаного з умінням визначати особисті цілі, співвідносні з власними смислами; складанням особистих проектів та планів; усвідомленим конструюванням конкретних дій, вчинків, які забезпечать досягнення бажаного результату діяльності;

орієнтаціітого, що передбачає урахування зовнішніх умов діяльності (усвідомлення загальної основи діяльності; знання про коло реальних об'єктів; знання, уміння і навички, які стосуються цього кола) і внутрішніх (суб'єктний досвід, наявні знання, предметні і міжпредметні вміння, навички, способи діяльності, психологічні особливості тощо); обізнаність учня щодо власних сильних і слабких сторін;

фунщіонального, що передбачає здатність використовувати знання, уміння, способи діяльності та інформаційну грамотність як базис для формування власних можливих варіантів дії, прийняття рішень, застосування нових форм взаємодії тощо;

контрольного, що передбачає наявність чітких вимірювачів процесу і результатів діяльності, закріплення правильних способів діяльності, удосконалення дій відповідно до визначеної і прийнятої цілі;

оцінного, пов'язаного із здатністю до самоаналізу; адекватного самооцінювання своєї позиції, конкретного знання, необхідності чи непотрібності його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

Ці компоненти в структурі загальної компетенції учня тісно взаємопов'язані. Тому кожний компонент може впливати на розвиток інших компонентів.

Володіння людиною відповідною компетенцією позначається терміном "компетентність". Якщо компетенція є наперед заданою нормою освітньої підготовки, то компетентність - це якість особистості, яка необхідна для якісної продуктивної діяльності в певній сфері.

Головною особливістю компетентності як педагогічного явища є те, що компетентність - це не специфічні предметні вміння та навички, абстрактні загальнопредметні мисленнєві чи логічні операції (хоча, звісно, вона грунтується на останніх), а конкретні життєві вміння та навички, необхідні людині будь-якої професії, будь-якого віку.

Аналіз досвіду освітніх систем багатьох країн показує, що одним із шляхів оновлення змісту освіти, узгодження його із потребами інтеграції до світового освітнього простору є орієнтація навчальних програм на компетснтнісний підхід. Проблеми, пов'язані з компетентнісно орієнтованою освітою, вивчають відомі міжнародні організації: ЮНЕСКО, ЮШСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку. Міжнародний департамент стандартів тощо.

У багатьох європейських країнах внесено зміни до навчальних програм, що спрямовані на створення підґрунтя для досягнення учнями необхідних компетенція. Більшість науковців наголошують на необхідності визначення обмеженого набору компетентностей, які є найважливішими, ключовими.

На симпозіумі Ради Європи "Ключові компетенції для Європи"' був визначений такий приблизний перелік ключових компетенцій: вивчати, шукати, думати, співпрацювати, братися за справу, адаптуватися.

Однак, ще не існує єдиного погодженого визначення і переліку ключових компетенцій, оскільки компетенції - це, насамперед, замовлення суспільства на підготовку його громадян. їх перелік визначається погодженою позицією соціуму у певній країні чи регіоні.

Українські вчені визначили сім ключових компетентностей школярів: уміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, підприємницька, соціальна, з інформаційних і комунікаційних технологій, здоров'я зберігаюча.

І.Уміння вчитись програмує індивідуальний досвід самостійного учіння. Дитина, яка вміє самостійно вчитися, в майбутньому зможе самостійно та творчо працювати, жити.

Компетентність передбачає, що учень:

- сам визначає мету навчально-пізнавальної діяльності або приймає учителеву;

- планує, програмує свою діяльність;

- організовує свою працю для досягнення мети;

- відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі;

- виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;

- усвідомлює свою діяльність і практично її вдосконалює;

- має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.

2. Загальнокультурна стосується розвитку культури особистості та суспільства у всіх її аспектах. Вона, насамперед, передбачає вміння:

- аналізувати Й оцінювати найважливіші досягнення національної та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;

- застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії;

- користуватися рідною мовою та іноземними мовами, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури; використовувати рідну й іноземні мови у активній взаємодії;

- спрямовувати самовиховання на єдність індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей;

- реалізовувати моделі толерантної поведінки в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами і країнами.

3. Громадянська передбачає такі здібності:

- орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;

- застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод громадян, виконання громадянських обов'язків у межах місцевої громади, держави;

- взаємодіяти з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;

- використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;

- приймати індивідуальні та колективні рішення, враховуючи інтереси й потреби громадян, суспільства і держави.

4. Підприємницька передбачає реалізацію здібностей:

- співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства; застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого росту:

- організувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин;

- аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці;

- складати, здійснювати й оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти програми дій та прийняття економічно й екологічно обґрунтованих рішень у динамічному світі;

презентувати та поширювати інформацію про результати - продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу.

5. Соціальна передбачає такі здібності:

- аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначати в них власне місце; проектувати стратегію свого життя з урахуванням інтересів і потреб інших людей;

- продуктивно працювати в різних напрямах в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі;

- конструктивно розв'язувати конфлікти, досягати консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання;

- спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізувати соціальні проекти і стратегії дій;

- визначати мету спілкування, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншим; застосовувати стратегії спілкування залежно від ситуації.

6. Компетентності з інформаційних і комунікативних технологій (ПСТ) передбачають здібності:

- застосовувати інформаційно-комунікативні технології в навчанні та повсякденному житті;

- раціонально використовувати комп'ютер й комп'ютерні засоби для розв'язання задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням;

- будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;

- оцінювати процес й досягнуті результати технологічної діяльності.

7. Здоров'язберігаюча передбачає збереження власного фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я і здоров'я свого оточення. Вона включає:

- життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю (раціональне харчування, рухова активність, санітарно-гігієнічний режим праці та відпочинку);

- навички, що сприяють соціальному здоров'ю (ефективне спілкування, співчуття, розв'язання конфліктів, поведінка в умовах тиску, погроз, дискримінації, спільна діяльність та співробітництво);

- навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю (самоусвідомлення та самооцінка, аналіз проблем і прийняття рішень, визначення життєвих цілей та програм, самоконтроль, мотивація успіху та тренування волі) .

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Трудове навчання (технології). Креслення

Відповідно до Типових навчальних планів для загальноосвітніх

навчальних закладів на вивчення предмета трудове навчання у 2017-2018

навчальному році відводиться:

у 5 – 6 класах – 2 год. на тиждень;

у 7 – 9 класах – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень;

у 10 – 11 класах технологічного профілю – 6 год. на тиждень.

Кількість годин трудового навчання в усіх класах може

збільшуватися за рахунок годин варіативної складової навчальних планів,

передбачених на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття

та консультації. Впровадження курсів за вибором технологічного

спрямування також може здійснюватися за рахунок варіативної складової.

Вивчення трудового навчання в 2017-2018 навчальному році

здійснюватиметься за такими навчальними програмами:

5 – 9 класи – «Навчальна програма з трудового навчання для

загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 9 класи» (оновлена), затверджена

наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804;

10 – 11 класи – «Технології. 10-11 класи» (авт.: А. Терещук та інші).

Зазначені навчальні програми та програми з креслення розміщено на

офіційному веб-сайті МОН України (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalnaserednya/navchalni-programy.html).

Змістове наповнення навчального предмета «Технічна творчість»

(для спеціалізованих шкіл з навчанням українською мовою і поглибленим

вивченням предметів технічного (інженерного) циклу) може

здійснюватися за рахунок курсів за вибором відповідного спрямування.

З 1 вересня 2017 року учні 5 – 9-их класів навчатимуться за

оновленою програмою, що містить ряд інноваційних моментів і

орієнтована перш за все на результати практичної діяльності учня.

Крім того, змінено структуру самої програми та модифіковано її

наповнення. В оновленій програмі немає колонки «Зміст навчального

матеріалу» з визначеним переліком тем та описом матеріалу, який

належить вивчити. Її замінили «Очікувані результати навчально-

пізнавальної діяльності учнів», виписані таким чином, щоб вони були

спільними для учнів, які навчаються в класах із поділом на групи і без

такого поділу. Провідним завданням учителя є реалізація очікуваних

результатів. При цьому, шлях досягнення результатів визначає учитель

відповідно до матеріально-технічних можливостей шкільної майстерні,

інтересів і здібностей учнів, фахової підготовки самого учителя.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

згруповано за трьома компонентами: знаннєвим, діяльнісним, ціннісним.

Указані результати складають основу освітніх цілей у роботі вчителя,

орієнтують його на запланований навчальний результат. Очікувані

результати навчально-пізнавальної діяльності учнів мають бути досягнуті

на кінець навчального року. Вчитель може планувати їх досягнення чи при

опрацюванні одного проекту (наприклад: «Розрізняє деталі за способом

отримання» 6 кл), чи поетапне їх досягнення при виконанні окремих

проектів (Очікування «Розраховує та планує орієнтовну вартість

витрачених матеріалів» 8 кл. можна розділити на: «Обраховує вартість

затрачених матеріалів» – «Розраховує потребу матеріалів на проект» –

«Розраховує та планує орієнтовну вартість витрачених матеріалів») чи

досягнення при використанні різних технологій обробки («Знає будову та

принцип дії інструментів, пристосувань та обладнання для обробки

конструкційних матеріалів» 7 кл.)

Орієнтовний перелік об'єктів проектно-технологічної діяльності

учнів – це навчальні та творчі проекти учнів, які можна виконувати за

допомогою будь-якої технології з представлених у змісті програми, з

відповідним добором конструкційних матеріалів, плануванням робіт,

необхідних для створення виробу від творчого задуму до його практичної

реалізації.

Формування змісту технологічної діяльності учнів на уроках

трудового навчання здійснюється саме на основі об’єктів проектної

діяльності, а не технологій, як це було передбачено попередніми

програмами. Це дає змогу одночасно проектувати та виготовляти один і

той самий виріб за допомогою різних основних та додаткових технологій,

що є особливо зручним у класах, які не поділяються на групи.

Перелік об’єктів проектно-технологічної діяльності учнів є

орієнтовним та може бути доповнений виробами (проектами) відповідно

до матеріально-технічної бази та вподобань учнів.

Результатом проектно-технологічної діяльності учнів має бути

проект (спроектований і виготовлений виріб чи послуга). Так, у 5-6

класах учні опановують 6 – 10 проектів, у 7-8 класах від 4 до 6 проектів, у

9-му класі – 2 проекти (плюс 2 проекти з технології побутової діяльності

та самообслуговування в 5-8 класах та 1 проект у 9 класі). Поступове

зменшення кількості проектів зумовлене кількістю годин, відведених на

вивчення предмета в різних класах, і потребою в ускладненні виробів та

технологій. У 5–6 класах учні хочуть швидко побачити свої результати,

тому проекти мають бути простішими й не вимагати багато часу. У 7 та 8

класі проекти можуть бути складнішими. Необхідно зазначити, що об’єкти

проектно-технологічної діяльності учнів повинні ускладнюватися як

протягом навчального року, так і всього процесу вивчення предмета.

Кількість годин на опанування проекту вчитель визначає самостійно

залежно від складності виробу та технологій обробки, що застосовуються

під час його виготовлення.

Важливим критерієм вибору проекту є його значущість для учня

(можливість використання виробу в побуті, для хобі або реалізації виробів

на шкільних ярмарках, аукціонах тощо). Неприпустимим є проектування

та виготовлення виробу тільки для опанування технології. Вироби, які учні

виготовлятимуть у процесі проектної діяльності, мають бути їхньою

гордістю, показником їхніх досягнень, а не викидатися у кошик для сміття.

Процес роботи над усіма проектами у кожному класі (міні-

маркетингові дослідження, зображення виробів – малюнок, ескіз,

кресленик, схема), технологічні особливості їх виготовлення тощо, мають

обов’язково відображати в робочих зошитах учнів, а самі роботи після їх

завершення використовувати за призначенням.

Проект у 9 класі виконується з урахуванням уже засвоєних

технологій і відповідних знань, умінь і навичок, набутих учнями у

попередніх класах. Навчальна цінність поєднання відомих технологій

полягає в тому, що необхідно враховувати наслідки таких «поєднань»:

особливості організації роботи, пов’язаної з комплексним використанням

технологій, послідовності виконання окремих операцій, застосування

раніше вивчених технологій на більш високому рівні майстерності тощо.

У процесі проектування учні 9 класу мають виконати необхідні

кресленики або інші зображення деталей (ескізи, схеми, викрійки, технічні

рисунки тощо), які необхідні для виготовлення виробу, що проектується.

За потреби в готові кресленики або інші зображень учні вносять необхідні

зміни. З цією метою вчитель повинен актуалізувати раніше засвоєні знання

та вміння з основ графічної грамоти та передбачити необхідну кількість

годин на опанування відповідного матеріалу.

Технології викладено у вигляді переліку процесів обробки різних

матеріалів, з якого учитель і учні спільно обирають найбільш доцільні для

виготовлення проектованого виробу.

Перераховані для кожного класу технології використовують як

основні. Однак при виготовленні виробів застосовуються й додаткові

технології чи техніки обробки матеріалів. Додаткові технології та техніки

можуть виходити за межі зазначеного переліку. Основну технологію

можна застосовувати як додаткову в інших виробах.

При цьому одна й та ж сама технологія може використовуватися як

основна не більш як двічі в одному класі протягом навчального року. У

класах, що не поділяються на групи, під час вибору об'єкта проектно-

технологічної діяльності необхідно планувати не менш як дві основні

технології (крім об’єктів, виготовлення яких передбачає застосування

однієї технології: писанка, гарячі напої тощо). Це потрібно для того, щоб

учні мали рівні можливості у виборі технологій із технічних і

обслуговуючих видів праці.

Для того, щоб учні набували під час навчального процесу корисних

побутових навичок, у програмі передбачено розділ «Технологія побутової

діяльності та самообслуговування». Цей розділ реалізують як окремі

маленькі проекти, що не входять до загального обсягу проектів програми.

Їх виконують в будь-який час не порушуючи при цьому календарний

план. Наприклад, за цим розділом можна працювати після завершення

основного проекту; перед закінченням чи на початку чверті, семестру,

навчального року; у ті дні, коли учні не можуть виконати заплановану

роботу з певних причин (багато відсутніх, відсутність підготовки до уроку,

релігійні чи шкільні свята тощо). На виконання кожного проекту

відводиться 1-2 год.

При плануванні навчального процесу учитель самостійно формує

теми, які учням необхідно засвоїти, зважаючи на обрані для виготовлення

об'єкти проектування, визначає і планує необхідну кількість навчальних

годин, необхідних учням для вивчення відповідних процесів з обробки

матеріалу тощо. Така академічна автономія учителя «обмежена» лише

запланованими очікуваними результатами навчально-пізнавальної

діяльності учнів, які визначають логіку його підготовки до навчального

року, семестру, розділу чи окремого уроку.

Для складання календарно-тематичного планування, визначення

змісту навчального матеріалу вчителю доцільно працювати за таким

алгоритмом:

Крок 1. Обрати об’єкти проектно-технологічної діяльності учнів

(проекти) та визначити їх кількість;

Крок 2. Обрати основні та, за потреби, додаткові технології для

проектування й виготовлення кожного обраного виробу;

Крок 3. Спланувати очікувані результати навчально-пізнавальної

діяльності учнів;

Крок 4. Визначити орієнтовну кількість годин, необхідних для

виконання кожного проекту;

Крок 5. Сформулювати теми та зміст уроків із проектування та

виготовлення кожного об’єкта проектно-технологічної діяльності учнів;

Крок 6. Спланувати теми та зміст уроків із технології побутової

діяльності та самообслуговування.

Учні старшої школі в 2016-2017 навчальному році незалежно від

профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет

технології (трудове навчання). Навчальна програма має модульну

структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної.

Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у

перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11

класах відводиться по 12 годин. Вивчення другої частини програми

передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід

обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази

навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це

дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти

практичними технологіями, які викликають зацікавленість. Варіативний

модуль для 10 – 11 класів можна обрати лише один раз у 10 або 11 класах.

Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну

діяльність, результатом якої є творчий проект.

Перелік варіативних модулів до навчальної програми «Технології.

10-11 класи»:

1. Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

2. Технологія художнього різьблення по дереву.

3. Технологія геометричного гострокутного гуцульського

різьблення.

4. Основи лісового господарства.

5. Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

6. Технологія вишивання технікою мережки.

7. Технологія художнього набивання на тканині.

8. Технологія плетіння спицями.

9. Технологія рельєфного різьблення.

10. Технологія розпису на склі.

11. Технологія соломоплетіння.

12. Технологія інкрустації виробів з деревини.

13. Технологія токарної обробки деревини.

14. Технологія вишивання стрічками.

15. Технологія виготовлення м’якої іграшки.

16. Технологія вишивання шовковими стрічками.

17. Технологія писанкарства.

18. Технологія клаптикового шиття (печворк).

19. Технологія хлібопекарського та кондитерського

виробництва.

20. Технологія об’ємної вишивки.

21. Технологія виготовлення листівок.

22. Технологія ниткової графіки.

23. Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

24. Технологія в’язання гачком.

25. Технологія дизайну інтер’єру.

26. Технологія пірографії (випалювання на деревині).

27. Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

28. Технологія ручного розпису тканини.

29. Технологія виготовлення штучних квітів.

30. Технологія ліплення.

31. Технологія ручного ткацтва.

32. Технологія виготовлення подарункових упаковок.

33. Технологія виготовлення дитячого одягу.

34. Технологія дизайну предметів інтер’єру.

35. Об’ємне комп’ютерне моделювання.

36. Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних

матеріалів.

37. Технологія аплікації з текстильних матеріалів та

фурнітури.

38. Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

39. Технологія матчворку (конструювання із сірників).

40. Технологія вишивання весільних рушників.

41. Технологія вишивання сорочки.

42. Технологія вишивання бісером.

43. Технологія бісерного ткацтва.

44. Технологія декупажу.

45. Технологія пошиття швейних виробів (із

суцільнокроєним рукавом, на основі нічної сорочки).

46. Технологія конструювання та моделювання швейних

виробів.

47. Технологія конструювання жіночого одягу.

48. Технологія пошиття плечового виробу з капюшоном (за

журнальною викрійкою).

49. Технологія пошиття домашнього взуття.

50. Технологія печворку в’язаного гачком.

51. Технологія валяння виробів.

52. Технологія мозаїки по деревині (маркетрі).

53. Технологія макетування зброї.

54. Технологія електротехнічних робіт (виготовлення

електрофікованих виробів).

55. Технологія довбарства.

56. Технологія виготовлення виробів із екструдованого

пінополістеролу.

57. Технологія художньої в’язі.

58. Технологія шкіряної пластики.

59. Технологія ремонту та виготовлення меблів.

60. Технологія виготовлення штучних приманок для вудіння

риби.

Особливістю технологічного профілю є широкий перелік

спеціалізацій, за якими може здійснюватися навчання (наказ Міністерства

освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

 Деревообробка.

 Кулінарія.

 Основи дизайну.

 Агровиробництво.

 Будівництво. Опоряджувальні роботи.

 Енергетика.

 Конструювання та моделювання одягу.

 Легка промисловість.

 Матеріалознавство та технологія конструкційних

матеріалів.

 Металообробка.

 Основи бджільництва.

 Технічне проектування.

 Українська народна вишивка.

 Художня обробка матеріалів.

 Швейна справа.

 Технології сільськогосподарського виробництва.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки

профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з

інших, не передбачених переліком спеціалізацій.

У межах технологічного профілю також можлива професійна

підготовка старшокласників. Наказом Міністерства освіти і науки № 904

від 23.09.2010 р. затверджено Типові навчальні плани та Типові програми

професійно-технічного навчання для учнів загальноосвітніх навчальних

закладів. Зазначені плани та програми розроблено з метою узгодження

Державних стандартів професійно-технічної освіти та навчальних планів

загальноосвітніх навчальних закладів.

Професії, за якими здійснюється професійно-технічне навчання

відповідно до Типових навчальних планів та Типових програм розділено за

трьома групами у залежності від кількості годин, що відводиться на їх

опанування.

До першої групи відносяться:

- «Продавець (з лотка, на ринку)»;

- «Водій автотранспортних засобів категорії «В»»;

- «Водій автотранспортних засобів категорії «С»»;

- «Манікюрниця»;

- «Штукатур».

На опанування зазначених професій відводиться до 480 годин

навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок

технологічного профілю (наказ МОН від 27.08. 2010 № 834, додаток 10) та

10 робочих днів навчальної практики у 10 класі.

До другої групи відносяться:

- «Вишивальниця»;

- «Агент з організації туризму»;

- «Оператор комп'ютерного набору»;

- «Різьбяр по дереву та бересту»;

- Інтегрована професія – «Швачка, Кравець».

На опанування зазначених професій відводиться до 540 годин

навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок

технологічного профілю та 20 робочих днів навчальної практики у 10

класі.

До третьої групи відносяться:

- «Секретар керівника (організації, підприємства, установи)»;

- «Касир (на підприємстві, в установі, організації)»;

- «Перукар (перукар-модельєр)»;

- «Молодша медична сестра з догляду за хворими»;

- «Офіціант»;

- «Секретар-друкарка»;

- «Слюсар з ремонту автомобілів»;

- «Столяр будівельний».

На опанування зазначених професій відводиться до 680 годин

навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок

технологічного профілю, по 2 години на тиждень в 10 та 11 класах за

рахунок варіативної складової навчальних планів та 20 робочих днів

навчальної практики у 10 класі.

Збільшення часу навчальної практики передбачається тільки для

професійного навчання з метою забезпечення потрібної кількості

навчальних годин. Збільшення навчальної практики можна уникнути за

рахунок виділення (збільшення) годин з варіативної складової навчальних

планів.

У випадку, коли кількість годин на опанування професії менша

передбаченої навчальними планами, рекомендуємо запроваджувати

профільні курси та курси за вибором профорієнтаційного спрямування, які

мають відповідний гриф Міністерства.

Здійснення професійно-технічного навчання в загальноосвітніх

навчальних закладах та міжшкільних навчально-виробничих комбінатах

можливе і за іншими професіями, за умови дотримання вимог Державних

стандартів професійно-технічної освіти.

Змістове наповнення технологічного профілю може складатися з

декількох курсів за вибором «Професійні проби». Такі курси освоюються

учнями послідовно. Програми таких курсів повинні мати відповідний гриф

МОН України.

Курси за вибором «Професійні проби» можуть освоюватися за

рахунок варіативної складової навчальних планів учнями, що навчаються

за будь-яким профілем.

Навчання з обслуговуючих та технічних видів праці на уроках

трудового навчання відбувається окремо. Поділ класів на групи

здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом

Міністерства освіти і науки України від 20.02.02р. № 128, і відбувається за

наявності в класі більше 27 учнів для міських шкіл та більше 25 для

сільських. Якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на

групи на гендерній основі, можна скористатись іншими варіантами

формування груп: з паралельних чи наступних класів; поділ на групи за

рахунок варіативної складової навчального плану.

Під час роботи в навчальній майстерні на кожному уроці треба

звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи,

виробничої санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних

прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання

ними основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в

11 класах технологічного напряму в обсязі 2 год. на тиждень за

навчальною програмою «Креслення. 11 клас» для загальноосвітніх

навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11.

2013 р. № 1/11-17681) .

У 8-11 класах креслення може вивчатися як курс за вибором за

навчальною програмою «Креслення» для загальноосвітніх навчальних

закладів (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. №

1/11-17679).

Розпочинається вивчення креслення в 7 класах спеціалізованих шкіл

з поглибленим вивченням предметів технічного (інженерного) циклу.

Вивчення предмета здійснюється за навчальною програмою «Креслення. 7-

8 класи» (лист Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 №1/11-

17674).

Художньо-естетичний цикл

Предмети художньо-естетичного циклу в школі спрямовані на

розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів, формування їх художньо-

образного, асоціативного, критичного мислення; створення сприятливих

умов для продукування креативних ідей, реалізацію власних творчих

потреб у художній діяльності та пізнанні. Водночас, через образний зміст

творів мистецтва, відкриваються широкі можливості ефективно впливати

на формування патріотизму, моралі та інших загальнолюдських цінностей.

У 2017/2018 навчальному році вивчення предметів художньо-

естетичного циклу здійснюватиметься за такими програмами: у 5 – 9

класах за навчальною програмою «Мистецтво. 5 – 9 класи» (оновлена); у

10 – 11-х класах – за програмами «Художня культура» рівню стандарту,

академічного та профільного рівнів. Програми розміщені на офіційному

сайті МОН: (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalnaserednya/navchalniprogramy.html

);

Навчальна програма «Мистецтво. 5-9 класи» (авт. Л. Масол, О.

Коваленко, Г. Сотська, Г. Кузьменко, Ж. Марчук, О. Константинова, Л.

Паньків, І. Гринчук, Н. Новикова, Н. Овіннікова) включає три блоки:

«Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво» або інтегрований курс

«Мистецтво». Цілісна структура програми передбачає наскрізний тематизм

та логіку побудови змісту за роками навчання від 5 до 9 класу. У 5–му

класі учні засвоюють особливості мови різних видів мистецтва, у 6–му

класі – палітру жанрів музичного та образотворчого мистецтв, у 7–му класі

– новітні явища в мистецтві в єдності традицій і новаторства. У 8 – 9

класах учні знайомляться зі стилями і напрями мистецтва.

У 2017 році здійснено оновлення чинної навчальної програми

«Мистецтво. 5-9 клас», у якому віддзеркалилися зміни, що відбуваються у

сучасній освіті.

У Пояснювальній записці до програми визначено мету загальної

середньої освіти (єдину для усіх освітніх галузей) і окреслено завдання

предмету «Мистецтво», які її реалізують.

Акцентування освіти на реалізацію компетентнісного підходу в освіті

зумовило більш рельєфне визначення компетентностей, які формуються

засобами певного навчального предмета, зокрема мистецтва.

У програмі «Мистецтво. 5-9 клас» окреслено сутність предметних

мистецьких (музична, образотворча, хореографічна, театральна, екранна)

та міжпредметних естетичних компетентностей, які щонайперше

формуються під час опанування учнями різних видів мистецтва. Визначено

компоненти компетеностей – знаннєвий, діяльнісний, ціннісний, -

відповідно до яких згруповано розділ програми «Очікувані результати

навчально-пізнавальної діяльності учнів».

У Пояснювальній записці оновленої програми розкрито можливості

мистецтва щодо формування ключових компетентностей, які подано як

система умінь (здатності людини реалізувати на практиці набуті знання і

навички) і ставлень (якостей, що виявляються у поведінці особистості у

певній ситуації чи її вчинках на засадах ціннісних переконань, поглядів,

інтересів тощо). Ключові компетентності подаються у відповідності до

Рекомендацій Європейського Парламенту та Ради Європи. Це

компетентності:

1. Спілкування рідною/державною мовою;

2. Спілкування іноземною мовою;

3. Математична компетентність;

4. Основні компетентності у природничих науках і технологіях;

5. Інформаційно-цифрова компетентність;

6. Уміння вчитися впродовж життя;

7. Компетентності ініціативності і підприємливості;

8. Соціальна та громадянська компетентності;

9. Компетентність обізнаності та самовираження у сфері культури;

10. Компетентність екологічної грамотності і здорового життя.

Важливість формування ключових компетентностей є незаперечною, і

тому педагог має системно приділяти увагу їх формуванню, але

застосовувати свій методичний інструментарій педагогічно доцільно і

тільки у контексті реалізації завдань предмету «Мистецтво».

Зокрема, компетентність спілкування рідною /державною мовою

ефективно формується у процесі аналізу, обговорення, виконання творів

мистецтва рідною / державною мовою. У цьому контексті вчитель має

привчати учнів висловлюватися тільки рідною/державною мовою,

спрямовувати їх увагу на влучність формулювань, правильність і чіткість

вимови тощо.

Усвідомленість і розуміння текстів вокальних творів іноземною

мовою (знайомою підліткам), правильність вимови – важливий прояв

компетентності спілкування іноземними мовами.

За потреби на уроках мистецтва застосовуються обчислювальні

уміння, що потребують точних вимірювань (наприклад, для створення

об’ємно-просторових, площинних художніх образів), або знання із

природничих наук (акустики, оптики, хімії тощо), зокрема, для

відтворення довкілля та явищ природи засобами мистецтва. У цьому

виявляється необхідність застосування математичної компетентності та

основні компетентності у природничих науках і технологіях.

За умови технічного забезпечення, для реалізації художніх потреб

учнів у пізнанні та творенні мистецтва доцільно використовувати сучасні

цифрові технології – у цій діяльності знадобиться їх інформаційно-

цифрова компетентність.

Сучасне суспільство висуває перед школою багато викликів, з-поміж

яких – формування умінь та якостей особистості, які будуть їй

необхідними у дорослому житті. На уроках мистецтва ці якості також слід

системно формувати, акцентуючи педагогічну увагу у процесі навчання.

Це: формування в учнів уміння виявляти власні художні інтереси та

потреби; уміння планувати та організовувати свій час для пізнання,

сприймання, творення мистецтва чи самовираження через мистецтво;

раціонально використовувати час для задоволення культурних потреб,

здобувати, опрацьовувати мистецьку інформацію тощо; не боятися

пропонувати нові ідеї, шляхи їх художнього розв’язання, презентувати

власні творчі досягнення, ефективно співпрацювати у команді, зокрема для

реалізації громадських мистецьких проектів та естетизації середовища;

застосовувати мистецький досвід для вираження емоцій, почуттів,

переживань та корекції власного емоційного стану. Наявність цих умінь та

якостей свідчить про сформованість в учнів компетентностей уміння

вчитися впродовж життя; ініціативності і підприємливості; соціальної та

громадянської, екологічної грамотності і здорового життя.

Навчальний предмет «Мистецтво» активно сприяє формуванню

компетентності обізнаності та самовираження у сфері культури. Адже

у процесі опанування мистецтва учні вчаться орієнтуватися у культурному

розмаїтті на основі українських та зарубіжних творів мистецтва, в

результаті чого у підлітків формується розуміння загальнолюдських,

естетичних та художніх цінностей, транслятором яких є мистецтво;

усвідомлення української культурної ідентичності, виявлення шани до

мистецького надбання українського народу і гордості за нього,

пропагування національної культури через власну художньо-творчу

діяльність; усвідомлення необхідності збереження художнього надбання

людства. Тому саме на ці уміння та якості важливо спрямовувати

педагогічну увагу у процесі опанування учнями мистецтва.

З метою інтеграції навчальних предметів і предметних циклів,

формування ключових та міжпредметних компетентностей у зміст

оновленої навчальної програми введено наскрізні змістові лінії -

соціально значущі надпредметні теми, які сприятимуть формуванню в

учнів уявлення про суспільство в цілому, розвиватимуть здатність

застосовувати отримані знання у різних ситуаціях.

Наскрізними змістовими лініями в основній школі визначено:

"Екологічна безпека та сталий розвиток", "Громадянська відповідальність",

"Здоров'я і безпека", "Підприємливість та фінансова грамотність".

Змістова лінія "Екологічна безпека та сталий розвиток"націлена на

формування в учнів соціальної активності, відповідальності та екологічної

свідомості, готовності брати участь у вирішенні питань збереження

довкілля і розвитку суспільства, усвідомлення важливості сталого розвитку

для майбутніх поколінь". Однією з провідних тем у мистецтві є

взаємовідносини людини з природою, світом, на основі формування такого

способу життя, який став би основою довготривалого ощадливого

розвитку людства. Реалізація змістової лінії "Екологічна безпека та сталий

розвиток» на уроках мистецтва здійснюється під час художньо-образного

сприйняття мистецтва і мистецької діяльності. Зокрема, у процесі аналізу-

інтерпретації творів мистецтва увага учнів має спрямовуватися на

самоцінність природи, гармонію і красу світу, необхідність економного

споживання природних ресурсів. У цьому сенсі твори мистецтва

виступають як ідеальні моделі, які допомагають у виборі найбільш

оптимальних стратегій взаємодії людини і природи, людини і світу. Це

сприяє вихованню емоційно-ціннісного ставлення учнів до природи, а

також усвідомленню себе як частини світу в якому усе ваємопов’язано;

виробленню у школярів екологічно-моральної поведінки та пошуку шляхів

вирішення екологічних проблем; формуванню культури споживання

школярів на основі особистісної причетності, щодо перегляду

«споживчого» підходу, розуміння єдності національно-регіональних

цінностей і глобальних людських пріоритетів. У навчальній програмі

«Мистецтво» реалізацію цієї змістової лінії окреслено у розділі «Очікувані

результати навчально-пізнавальної діяльності учнів» як: розуміння учнями

того, що у творах різних видів мистецтв повною мірою відображається

багатоплановість і складність навколишнього середовища (5 клас);

усвідомлення підлітками відповідальності людини за збереження

природного середовища свого краю, України та планети (6 клас); уміння

висловлювати ціннісні ставлення щодо творів мистецтва, які

відображають життя і побут різних верств населення минулого та

сучасності (6 клас).

Реалізація наскрізної змістової лінії "Громадянська

відповідальність"сприятиме формуванню відповідального члена громади і

суспільства, що розуміє принципи і механізми функціонування

суспільства, а також важливість громадянських ініціатив, що почуває себе

членом суспільства і у своїй діяльності спирається на культурні традиції і

вектори розвитку держави. Вагомою складовою цієї змістової лінії у

контексті опанування мистецтва є виховання в учнів культурної

самосвідомості – якості, що характеризує учня як свідому культурну

людину, яка розуміє роль культури у формуванні способу мислення і

поведінки людей, а також історичні зміни культур, яка має уявлення про

культурне різноманіття та особливості практичного життя, що

зумовлюються культурою, що цінує рідну культуру і культурне

різноманіття, толерантної і готової до співпраці.

Виховання відповідального громадянина своєї держави неможливе,

якщо про це говорити абстрактно. Завдяки мистецтву ця змістова лінія

може розкриватися під час опанування підлітками українського народного

мистецтва, в якому виявлено кращі якості національного характеру

(свобода, гідність, честь, відповідальність, совість, любов, доброта,

вірність, хоробрість, героїзм, почуття гумору тощо) та досягнень

українських митців у контексті світової мистецької спадщини. Це сприяє

вихованню поваги до своєї культури і традицій, Батьківщини в цілому і до

малої Батьківщини, усвідомлення власної значущості і відповідальності

щодо причетності до свого народу. Усвідомлення досягнень культурних

надбань свого народу відбувається у тісному зв’язку зі знайомством з

мистецькими досягненнями різних народів світу, що призводить до

формування у підлітків поваги до культурного різноманіття, переконання у

тому, що приналежність до іншої культури, перехід від однієї культури до

іншої і культурне різноманіття, а також плюралізм думок, точок зору і

досвіду повинні розглядатися як явище позитивне, сприяє відкритості

щодо інших культур, вірувань, світогляду і звичаїв, шанобливого

ставлення до осіб, які мають іншу культурну приналежність, інші

вірування, інші точки зору і інший відмінний досвід. Такий підхід сприяє

веденню міжкультурного діалогу і зміцнення культури демократії.

У навчальній програмі реалізація цієї змістової лінії проектується

через формування в учнів усвідомлення української культурної

ідентичності, виявлення шани до мистецького надбання українського

народу і гордості за нього; пропагування національної культури через

власну художньо-творчу діяльність; виявлення поваги та толерантного

ставлення до культурного розмаїття різних регіонів світу; уміння

висловлювати судження, ціннісні ставлення до творів мистецтва, які є

культурним надбанням людства в Україні і світі (5 клас); усвідомлення

значення творів декоративно-прикладного мистецтва і скульптури у

формуванні та збереженні культурної спадщини України і світу;

усвідомлення фундаментального значення народного мистецтва; цінності

особистого внеску у розвиток української культури; усвідомлення

необхідності збереження мистецької спадщини рідного краю та світу (7

клас).

Вивчення питань, що належать до змістової лінії "Здоров'я і безпека",

сприятиме формуванню учня як духовно, емоційно, соціально і фізично

повноцінного члена суспільства, який здатний дотримуватися здорового

способу життя і формувати безпечне життєве середовище. Сучасне

суспільство досягло такого ступеня розвитку, що починає усвідомлювати

цінність не тільки матеріального достатку, а й психічної рівноваги,

душевного комфорту. Загальновідомо, що мистецтво потужно впливає на

емоційний стан людини, на її самопочуття та рівень працездатності.

Споглядання мистецьких творів або власне творення мистецтва допомагає

зняти стрес, вивільнитися від тривоги, позбутися депресії. Тому важливо

навчати учнів використовувати прийомів арттерапії, які сприятимуть не

тільки збагаченню емоційно-почуттєвої сфери школярів, але й певних

поведінкових ризиків. Системна і постійна діяльність щодо опанування

підлітками цих якостей мистецтва сприятиме активному розвитку

емоційного інтелекту, гармонізації інтелектуальної та емоційної сфер

особистості, що дає можливість досягнення стану здоров'я як рівноваги. У

вимогах навчальної програми це окреслено як здатність підлітків

висловлювати власні враження, почуття, отримані під час сприймання та

творення мистецтва; визначати власні емоції від сприйняття мистецтва;

ідентифікувати, характеризувати їх вплив; усвідомлювати цінність

поваги, розуміння, шанобливого ставлення до людини; усвідомлювати

загальнолюдські, естетичні та художні цінності, транслятором яких є

мистецтво.

Змістова лінія "Підприємливість та фінансова

грамотність"націлена на розвиток лідерських ініціатив, здатність успішно

діяти в сучасному середовищі, виховання активної особистості, яка вміє

раціонально поводитись, планувати час, досягати поставлених цілей.

Підґрунтям для формування підприємливості й ініціативності на

уроках освітньої галузі «Мистецтво» є активне формування умінь

працювати в команді (групі), мотивація брати участь у культурно-

мистецьких проектах, творення нових мистецьких продуктів, відвідування

закладів культури та мистецтва тощо. В контексті реалізації цієї змістової

лінії ефективним є застосування методу моделювання життєвих ситуацій у

рольових ігор тощо. Наприклад, «Студія дизайну», «Імідж-студія»,

«Створюємо музичне шоу», «Наші таланти», «Кращий екскурсовод» і т.ін.,

під час яких відкриваються можливості для продукування й утілення

різних творчих ідей у практичній діяльності. У навчальній програмі ця

змістова лінія розкривається у вимогах щодо формування здатності

проявляти активність у процесі пізнання мистецтва, використовує у

пошуковій діяльності різні джерела інформації (7 клас); усвідомлювати

важливість творчої діяльності для самореалізації особистості (7 клас);

виявляти здатність мислити творчо, генерувати нові ідеї й ініціативи та

втілювати їх у життя для підвищення власного добробуту і для розвитку

суспільства та держави (8, 9 клас).

У 2017/2018 навчальному році учні 9-х класів загальноосвітніх

навчальних закладів, відповідно до навчальної програми продовжать

опановувати особливості стилів і напрямів мистецтва (Розділ І «Стилі та

напрями мистецтва (продовження)», ознайомляться з екранними видами

мистецтва та формами збереження та поширення мистецької спадщини

(розділ ІІ «Екранні мистецтва. Форми поширення мистецтва»).

Якісна реалізація змісту програми «Мистецтво» у 9 класі потребує її

методичного тлумачення, враховуючи певну новизну навчального

предмету та обмеженість визначеного нормативними документами

навчального часу (1 - 0,5 години на тиждень) і ймовірних ризиків (у зв’язку

з тематикою курсу) щодо застосування великого обсягу інформаційного

матеріалу.

Щонайперше, слід наголосити, що місія курсу: захопити учнів

мистецтвом сучасності, знайти емоційний відгук, зацікавити їх настільки,

щоб з’явилося бажання самостійно, більш ширше познайомитися з

мистецькими шедеврами різних художніх стилів/напрямів та екранних

мистецтв. Тільки на такому тлі відбуватиметься формування в учнів

системи компетентностей, передбачених навчальною програмою.

З-поміж найважливіших позицій викладання мистецтва у 9 класі, на

яких має базуватися методичний арсенал учителя наступні.

Добір творів мистецтва. Програма передбачає творче ставлення

вчителя до змісту і технологій навчання, поурочного розподілу

навчального художнього матеріалу. Особливістю навчальної програми є

варіативність художнього змісту: кожен учитель має можливість обирати

мистецькі твори для сприймання та виконання, орієнтуючись на навчальну

тематику та критерій їх високої художньої якості, цікавість для учнів і

відповідність їх віку. Зокрема, для реалізації змісту І розділу необхідно

обирати твори, що репрезентують найхарактерніші ознаки стилю чи

напряму ХХ – ХХ ст., що вивчається; для реалізації змісту ІІ розділу -

визначні екранні твори (зі змістом, дозволеним для дітей даної вікової

категорії) та явища соціуму, що сприяють збереженню та поширенню

мистецької спадщини. Вчитель також визначає художньо-практичні та

інші види завдань для учнів, враховуючи програмні вимоги, мету уроку,

дбаючи про цілісну драматургію уроку.

Провідні види діяльності на уроці. У 9 класі, як і у попередні

навчальні роки, пізнання мистецтва відбувається через сприймання,

інтерпретацію і оцінювання художніх творів з акцентом на

культурологічний контекст та творче самовираження учня, що

реалізується, зокрема, у виконанні різноманітних завдань та мистецьких

проектів (індивідуальних, колективних) відповідно до потреб учнів у співі,

малюванні, конструюванні, відеозйомці тощо, що сприятиме активному

формуванню компетентностей, визначених навчальною програмою.

Структурування змісту навчального матеріалу в межах теми

розділу. Вчитель самостійно визначає обсяг годин на вивчення окремої

теми навчальної програми, за необхідності має право змінювати порядок

вивчення тем у межах навчального року.

Наголошуємо, що інформації для засвоєння учнями має бути

небагато, не варто її нагромаджувати, зокрема, історичним контекстом

епохи, переліками імен митців, творів, дат тощо, адже наперед відомо, така

інформація засвоюється тимчасово. Доцільно зосередити увагу на

найголовнішому - на творах мистецтва, які презентують певний художній

стиль/напрям; особливості художньої мови екранного мистецтва тощо.

Саме тому важливо сбалансувати різні види діяльності учнів під час

навчання і не перетворити курс «Мистецтво» у 9 класі в суто

інформативний, не перевантажувати учнів зайвою інформацію, а

наповнити його завданнями художньо-практичного спрямування. Тому під

час структурування змісту мистецької освіти у 9 класі (зокрема, створення

поурочних календарно-тематичних планів) вчителю необхідно

дотримуватися балансу усіх видів діяльності учнів: визначаючи час на

пізнання мистецтва (знайомство з новим навчальним матеріалом,

сприймання, аналіз-інтерпретацію творів мистецтва), необхідно

передбачити час для виконання учнями практичних робіт з образотворчої

діяльності, вокальної роботи; для презентації результатів самостійної

пошукової чи творчої діяльності школярів; здійснення віртуальних

екскурсій тощо, адже саме художньо-творча діяльність учнів мотивує

підлітків до самовираження та реалізації їх потреб та нових ідей у соціумі.

Широкий арсенал методичного інструментарію вчителя. Для

реалізації вищеозначеного слід наголосити на важливості застосування

вчителем різноманітного методичного інструментарію та пріоритетності

діалогічних форм подачі матеріалу над монологічними. Адже сьогодні

вчитель - це не тільки транслятор певної кількості знань й інформації, а

партнер по опануванню світу мистецтва. Ні для кого не секрет, що

авторитарний підхід з монологічним викладом навчального матеріалу є

неефективним і малоцікавим для учнів, особливо якщо це стосується

мистецтва.

Опанування художнього змісту навчального предмета має

здійснюватися у тісному взаємозв’язку традиційних методів навчання

(словесних, наочних, діяльнісних) з ігровими, евристичними методами,

комп’ютерними технологіями та (що важливо для інтегрованого курсу)

інтегративними технологіями, методами і прийомами стимулювання

асоціативно-образного мислення, виявленням міжвидових мистецьких

аналогій, порівнянь тощо) що зумовлено спільним тематизмом, який

об’єднує навчальний матеріал різних видів мистецтва. Ефективними у

роботі з підлітками інтерактивні форми навчання. Зокрема, роботу в парах,

групах (зокрема методи «Ажурна пилка», «Акваріум» тощо) доцільно

використовувати у процесі опанування нового матеріалу; фасилітовану

дискусію – під час сприймання творів мистецтва; методів "Прес",

"Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу", «Дебати» тощо - під час

опрацювання дискусійних питань; «Мозковий штурм», «Асоціативний

кущ» тощо – на етапах узагальнення чи актуалізації.

У цьому зв’язку слід звернути увагу на розкриття змісту ІІ розділу

програми «Екранні мистецтва. Форми поширення мистецтва». Екранні

мистецтва – кінематограф, телебачення – є досить популярними видами

мистецтва у сучасному соціумі, і тому важливо дати підліткам можливість

ознайомитися зі специфікою художньої мови цих мистецтв, розуміти її,

вміти характеризувати твір, висловити власне ставлення до нього. У

процесі проведення уроків опанування художньої мови екранних мистецтв

ефективно здійснювати на прикладах фрагментів з кіно/телетворів,

акцентуючи увагу учнів на особливостях, притаманних лише цим видам

мистецтва. Але осягнути твір у повному обсязі, скласти про нього певні

думки, здійснити аналіз-інтерпретацію, необхідний час, зазвичай значно

більший навчального часу уроку. У зв’язку з цим, рекомендуємо завчасно

передбачувати перегляди запланованих творів екранних мистецтв у

вільний час завдяки різним ресурсам, зокрема, Інтернет, а під час уроків

здійснювати їх обговорення та аналіз-інтерпретацію переглянутого

матеріалу, застосовуючи різні дискусійні форми роботи (круглі столи,

«експертні зустрічі», ток-шоу, панельні дискусія, дебати, тощо),

стимулюючи учнів до пошуку в мистецтві особистісно значущих смислів,

співзвучних власному досвіду.

Навчальна та методична література з предметів художньо-естетичного

циклу зазначена у Переліках навчальних програм, підручників та

навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і

науки України, що розміщені на офіційному сайті МОН. Під час

підготовки вчителів до уроків радимо використовувати періодичні фахові

видання, зокрема науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта»,

газету «Шкільний світ» та ін.

Початкова школа

У 2017/2018 навчальному році учні початкових класів навчатимуться за навчальними програмами, затвердженими наказами Міністерства освіти і науки України від 05.08.2016 2016 № 948 «Про затвердження змін до навчальних програм для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів» (у якому затверджено зміни до таких програм: «Українська мова», «Літературне читання», «Математика», «Природознавство», «Я у світі», «Інформатика», «Трудове навчання», «Іноземні мови для загальноосвітніх та спеціалізованих навчальних закладів», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво», «Фізична культура», «Основи здоров’я») та від 12.09.2011 № 1050 «Про навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів».

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється вербально у 2-4 класах з предметів інваріантної складової: «Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегрованого курсу «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Я у світі» та «Трудове навчання».

Наголошуємо, що відповідно до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки, зареєстрованої в Міністерстві соціальної політики України від 15 грудня 2016 р. № 31, рекомендовано передавати уроки з окремих предметів у початкових класах, в т. ч. уроки іноземної мови, фізичної культури, образотворчого мистецтва, музики, інформатики лише спеціалістам за наявності об'єктивних причин та обов'язкової письмової згоди учителів початкових класів, забезпечуючи при цьому оплату праці відповідно до положень п. 74 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти. Вчитель має вільний вибір форм організації навчально-виховного процесу, способів навчальної взаємодії, методів, прийомів і засобів реалізації змісту освіти. Водночас вчителю забезпечується право самостійно переносити теми уроків, відповідно до засвоєння учнями навчального матеріалу, визначати кількість годин на вивчення окремих тем.

Директор департаменту Ю.Г. Кононенко

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Про неухильне дотримання принципів гарантування свободи педагогічної діяльності вчителя

Лист МОН № 1/9-630 від 05.12.14 року

MIHICTEPCTBО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ

№ 1/9-630 від 05 грудня 2014 року

Органам управління освітою

Керівникам інститутів післядипломної
педагогічної освіти

Керівникам методичних кабінетів (центрів)

Керівникам навчальних закладів

Педагогічним працівникам

Про неухильне дотримання
принципів гарантування свободи
педагогічної діяльності вчителя

Одним з пріоритетів освітньої політики є дебюрократизація діяльності педагогічних працівників, упровадження органами управління освітою сучасних принципів державно-громадської моделі управління. В умовах, коли Міністерство освіти і науки суттєво скоротило переліки звітності, що подаються з регіонів, обмежило кількість загальнонаціональних заходів, й продовжує лінію на дебюрократизацію, продовжують надходити звернення від вчителів загальноосвітніх навчальних закладів щодо неправомірних вимог з боку керівників навчальних закладів, органів управління освітою, методичних кабінетів (центрів) та інших організацій щодо ведення документації вчителем та примусу до виконання невластивих вчителю функцій.

Обов'язки вчителя регламентуються багатьма актами - законами, статутом закладу, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими обов'язками тощо. Додаткові обов'язки покладають на педагога класне керівництво, предметна та позакласна діяльність, участь у громадській роботі.

При цьому на перешкоді творчій діяльності педагогічного працівника, його зосередженості на виконанні головного функціонального обов'язку і покликання - надання якісних освітніх послуг стоїть переобтяження його введенням усілякої, у багатьох випадках не передбаченої жодним нормативно-правовим актом, письмової звітності, планування та іншої документації. Відтак це поглинає значну кількість сил і часу вчителя, перетворюючи його роботу на механічну рутинну проектно-звітну діяльність, що надмірно контролюється й перевіряється керівниками різних рівнів та інстанцій.

Особливо обтяжливих форм така паперотворчість та позаплановий неправомірний контроль набувають наприкінці семестру та навчального року.

На підставі викладеного вище, у розвиток положень наказу Міністерства освіти і науки України від 27.05.2014 № 648 "Щодо припинення практики створення та вимагання від дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів документації та звітності, не передбаченої законодавством України", листа Міністерства освіти і науки України від 11.11.2014 № 1/9-586 "Щодо здійснення вчителем науково-дослідницької діяльності та пошукової роботи" наполягаємо на неухильному дотриманні принципів педагогічної свободи вчителя.

1. Календарне та поурочне планування здійснюється вчителем у довільній формі, у тому числі з використанням друкованих чи електронних джерел тощо. Формат, обсяг, структура, зміст та оформлення календарних планів та поурочних планів-конспектів є індивідуальною справою вчителя. Встановлення універсальних у межах навчального закладу, міста, району чи області стандартів таких документів є неприпустимим. Строки їхнього зберігання вчителем також законодавчо не встановлені, а відтак вчитель самостійно приймає про це рішення.

2. Створення, наповнення та зберігання різноманітних порт - фоліо, папок, альбомів тощо з напрацюваннями вчителя на паперових носіях, в тому числі при підготовці його до чергової чи позачергової атестації, участі в конкурсах тощо не належить до передбачених законодавством видів роботи й не може вимагатися від вчителя керівниками навчального закладу, представниками методичних служб чи органів управління освітою.

3. Законодавчі та підзаконні акти у сфері освіти надають вчителеві право, а побудова навчальних програм з предметів передбачає можливість перенесення вчителем уроків, збільшення кількості годин на вивчення окремих тем. Відтак, контроль щодо так званого «відхилення» вчителя від календарного планування чи від матеріалів підручника е неправомірним і неприпустимим.

4. Вибір форм та методів викладання е винятково прерогативою вчителя й не можуть регламентуватися ні адміністрацією навчального закладу, ні органами управління освітою. Вимоги окремих керівників щодо зведення діяльності педагога до застосування ним лише традиційної класно-урочної форми проведення занять чи застосування тих чи інших методик е неправомірними й вчитель не зобов'язаний їх виконувати.

Дотримання цих та інших приписів та принципів сприятиме професійній самореалізації педагогів і, як наслідок, - підвищенню якості освіти.

Заступник Міністра       Павло Полянський

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися
Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
9
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!