Одним з учасників Кирило-Мефодіївського братства, яке найбільше прислужилося утвердженню історичної школи в українському літературознавстві, був Пантелеймон Куліш. Найбільшою його заслугою стало утвердження в остаточних правах власне української літературної критики, писаної не тільки іншими, а й українською мовою. Серед інших мовою української критики були польська, російська, а в часи Ренесансу й класицизму – латинська, якою писані всі поетики періоду неокласичної школи.