і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Остап Вишня (урок-подорож)

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема уроку. Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні

Мета уроку: показати неповторність творчої спадщини Остапа Вишні, ознайомити з віхами життя, як основними причинами розвитку таланта письменника – гумориста;розвивати почуття комічного; формувати вміння ставити навчальні завдання, здатність до моделювання, аналізу, застосовувати набуті знання практично, розвивати творчі здібності; усне та писемне мовлення, любов до рідного слова, пошану до українських діячів культури; виховувати любов до спадщини Остапа Вишні, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів та літератури про творчість письменника та його життя.

Тип уроку: урок-подорож ( комбінований )

Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, слайди,

ілюстрації до творів письменника, епіграфи.

Остап Вишня, хто він для нас?
Країна веселої мудрості.
Слава України, її невмируща
краса.
Олесь Гончар

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Уявіть, що кожного дня ви в банку отримуєте 86 400$. І витратити ці гроші можна тільки цього дня. переносити покупки ні в якому разі не можна. Що ви будете робити? Звичайно витрачати гроші!

У кожного вас є такий банк і він називається ЧАС. Щоранку ви отримуєте 86 400 секунд, пізно вночі ви підраховуєте підсумки, не дивлячись ні на що!!!

Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує рік. запитайте про це студента, який не склав вступні іспити до інституту.

Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує місяць, запитайте про це жінку, котра чекає дитину.

Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує тиждень, запитайте про це редактора щотижневої газети.

Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує година, запитайте про це закоханих, які чекають на побачення.

Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує хвилина, запитайте про це людину, яка запізнилася на потяг.

Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує секунда, запитайте про це людину, яка дивом врятувалася від аварії.

Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує мілісекунда. запитайте про це спортсмена, який отримав срібну медаль на Олімпійських іграх замість золотої.

Кожного дня ви отримуєте 86 400 секунд, і кожного вечора вони зникають. Даремно чи ні - все залежить тільки від вас. І мені хочеться, щоб 2 700 секунд, які ми проведемо разом, минули недаремно й торкнулися ваших сердець.

Успіхів вам!!!

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Сьогодні ми з вами познайомимося з непересічною постаттю, поетом - гумористом. Доля подарувала йому 67 років життя, він увійшов до десятки найкращих поетів України. Ми познайомимося з незбагненним світом творчості Остапа Вишні. щоб краще зрозуміти у чому неповторність і краса його творів.

Тож яких цілей ми повинні досягти на уроці?

2. (Метод незакінченого речення.

«Сьогодні на уроці я хочу для того, щоб )

3. Робота з епіграфом.

(Учні висловлюють свої думки).

ІV. Актуалізація опорних знань.

1. Перед початком подорожі нам потрібно ретельно підготуватися.

(Записи у зошитах).

Під час уроку учні роблять записи у зошитах. (конспект)

V.Сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

1.Учитель.

Здається, немає жодної людини, яка не читала б чудових усмішок Остапа Вишні, «запашних», «ніжних», «смішних» і водночас, кажучи словами Миколи Хвильового, «глибоко трагічних». Головним джерелом його гумору була любов до життя, до людини, а девізом – «треба любити людину більше, як самого себе». Остап Вишня це не просто гуморист, він поет за станом душі.

Гумор — найкращий порадник у важкій ситуації і кращі ліки від усіх хвороб. Щирий сміх над собою — помічник подвійний. Цією давньою мудрістю користувався Павло Михайлович Губенко, відомий українцям як Остап Вишня, – письменник, незамінний гуморист і сатирик.
Остап Вишня все життя був веселою, оптимістичною людиною і своїм темпераментом так заражав оточуючих, що ті забували про будь–які
проблеми і турботи. В народі Остапа Вишню любили. За його характер – добрий і чуйний. Вишня вмів завжди вислухати людей; переживав усі людські біди як свої особисті; у «чужих» справах писав, дзвонив, їздив і ходив на прийоми до відповідальних й впливових людей. І, звичайно ж,  за його вміння донести до слухача такі дотепні й актуальні гуморески, від яких кожен міг „нарвати пупа”.

В цьому він був справжнім майстром гумору.   

Остап Вишня... Під таким ім'ям увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко, видатний майстер слова й великий громадянин. «Читаючи Остапа Вишню, народ і усміхався, і повнився радістю, і печалився, і обурювався — багатьох і багатьох струн його душі торкалося вишнівське людяне, мудре, гостро й ніжне слово».

2.Вивчення життєвого й творчого шляху Остап.

У цих словах весь Остап Вишня, його громадське й письменницьке кредо, його радощі й болі, його любов до народу, якому він віддав свій неповторний труд і світлий талант, сердечну любов і душевну щирість.

Учитель

Зверніть увагу на портрет письменника. Спробуйте скласти психологічний портрет письменника.
Складання психологічного портрету письменника.

Який він? (учні висловлюють свої думки).

Таким він був і у житті: ласкавий, щирий, люблячий, завжди усміхнений. Таким він запам’ятався рідним, друзям, усім, хто його знав. А життя не балувало гумориста.

Повідомлення учня

Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім'ї. Батько майбутнього письменника, син лебединського шевця Михайло Кіндратович Губенко, довго служив у царському війську, повернувшись додому, осів у містечку Грунь. Тут він познайомився з молодою веселою дівчиною Параскою Олександрівною Балаш і зв’язав з нею свою долю.

Повідомлення 1-го учня.

(Підготовлений учень читає уривок з оповідання «Моя автобіографія» від слів «Батьки мої були…» до слів «Почав, значить, я рости».)

Батьки майбутнього письменника були грамотними. Вони любили читати, знали багато українських народних пісень, казок і дотепів. Та й самі були не позбавлені гумору. У своїх спогадах молодший брат Остапа Вишні Кость Губенко писав: «Мати знала багато народних приказок і висловів, щедро пересипала ними свою мову, навіть у найтяжчому горі гумор не залишав її. Траплялося, що мати плакала, а коли діти питали, чого вона плаче, відповідала: «За вашим батьком, бо я ж з ним прожила, як у карти програла». У цих же спогадах знаходимо свідчення про батька. В останні хвилини свого життя, підписуючи «духовний заповіт», він проказав: «При сем руку приложил и... ноги протянул Михаил Кондратьевич Губенко».
Дитинство Павла Михайловича проходило в сільській обстановці серед чарівної полтавської природи. З роками почалася немудра школа життя. Перший етап — пасти гуси, другий — свині, а далі — «вища освіта»: телята, вівці, корови, коні. Та батьки, які пізнали всю гіркоту безпросвітнього життя, прагнули будь-що вивести своїх дітей у люди, дати їм освіту. Малий Павлусь закінчує сільську школу, а згодом — Зіньківську двокласну школу.

Повідомлення 2-го учня.

(Учень читає уривок від слів: «Школа була не проста...» до слів: «...і ніколи люто».)

Сестра гумориста, заслужена вчителька УРСР Катерина Михай¬лівна Даценко, згадувала: «Мрійником був Павлуша, рано навчив¬ся читати, любив книжку, не розлучався з нею. Дома на піддашку сидить і читає, в поле, в ліс побіжить — читає, а коли грати захочеться з хлопцями, бережно ховає книжечку в кашкет.

«Природу любив Павлуша, усе живе любив. Голубів любив і вони його. Сяде голуб на плече і ходить з ним Павлуша. А старі люди казали: коли голуб любить — добра людина буде».

Після закінчення двокласної школи Павло хотів вчитися на вчи¬теля. Він просив рідних дозволити йому вступити до Глухівської вчительської семінарії. Та для цього потрібні були великі витрати. Батько дізнався десь, що він, як колишній солдат, має право відда¬ти сина на «казьонний кошт» до військово-фельдшерської школи. Така школа була в Києві.

У 1903 році Павло приїхав до Києва, успішно склав іспити і дістав право вчитись. Вчився він добре. Регулярно писав рідним веселі й дотепні листи і ніколи не скаржився на своє напівсолдатське життя. Щоліта Павло приїжджав у село разом зі своїм товаришем-сиротою на канікули. Він брав участь у виставах сільського драма¬тичного гуртка і ходив, як згадувала старша сестра, в «коміках». Хлопця любили й поважали за веселу вдачу, дотепність, лагідний характер.

Перебуваючи у Києві, Павло багато читав, ходив на спектаклі, де грали відомі українські актори М. Садовський, М. Заньковецька, Г. Борисоглібська. Незабутнє враження справив на нього один із кращих оперних співаків Л. Собінов.

1907 року Павло Губенко закінчив навчання і почав працювати фельдшером у хірургічній лікарні. Колишній товариш по роботі розповідав, що якось у лікарню привезли шістнадцятирічного юнака з тяжким пораненням шиї та сильною кровотечею. Потрібна була негайна операція, її вдало зробив Павло Губенко.

Попри матеріальну скруту, яка посилилася після смерті батька (1909 р), юнак наполегливо вчився. Він екстерном склав іспити у приватній гімназії і одержав атестат зрілості, а в 1917 році вступив до історико - філологічного факультету Київського університету. Революційні події захопили його.

Повідомлення 3-го учня.

(Учень читає уривок від слів: «Як ударила революція завертівся» до слів «..Державний муж, одне слово».)

У листопаді 1919 року на сторінках кам’янець - подільських газет «Народна воля» і «Трудова громада» були надруковані твори Губенка (протягом двох останніх місяців, як зафіксували бібліографи, з’явилась двадцять одна публікація молодого гумориста).

Творчу роботу Остап Вишня поєднував з виконанням обов'язків літературного редактора, перекладача. Він — активний учасник літературно-мистецького життя У 20-ті роки одна за одною виходять десятки книг Остапа Вишні. Це політична сатира, усмішки, теми яких взято з життя українського села, антирелігійні гуморески, «кримські усмішки», літературно-мистецькі нариси та рецензії, драматичні твори.

У 1923 році він друкує близько трьохсот творів на найрізноманітніші теми. Одна за одною виходять збірки усмішок письменника – «Діти небесні» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне», «Реп’яшки», «Вишневі усмішки сільські» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), Вишневі усмішки кооперативні» (1927), Вишневі усмішки закордонні» (1930). Загалом протягом десяти років українською мовою з’явилося близько ста книжок вишнівської сатири і гумору.

Мисливські усмішки: «Ружжо», «Екіпіровка мисливця», «Мисливство».

У 1930 році у пресі з’явилася стаття під свідомо образливим заголовком «Що таке Остап Вишня». У ній різко негативно оцінювався творчий доробок гумориста. Автора «Усмішок» шельмували за те, що його творчість нібито не відповідає сучасному ідеологічному спрямуванню.

Якраз тоді у газеті «Вісті» малював карикатури молодий Олександр Довженко. І постійним героєм дружніх шаржів Сашка став Остап Вишня. «Народ має бачити справжнє обличчя того, чиїми фейлетонами так захоплюється», – жартував Довженко.
Остапа Вишню перестають друкувати. Аби заробити на життя, він перекладає з російської п’єси для харківських театрів. Атмосфера в місті стає дедалі нестерпнішою.
Культурологічні дискусії серед літераторів поступово переростають у неприховану війну компроматів і доносів. На підставі таких доносів за грати потрапляє багато харківських митців. У тому числі – старший брат Остапа Вишні, також гуморист, Василь Чечвянський. Вишня втрачає родичів і друзів…
Навесні 33-го року на Вишню чекав іще один страшний удар. 13 травня в своїй квартирі застрелився його найближчий друг – Микола Хвильовий. Три дні і три ночі Остап Вишня не виходив зі своєї кімнати. Найвеселіший письменник України – гірко плакав і безпорадно бив кулаками в стіну. Дружина навіть побоювалася, що він збожеволів від болю.

Тоді він уже був одружений і мав маленького сина - Вячека. Однак у його доволі благополучне життя раптом увірвалося інше кохання. З юності Вишня був завзятим театралом. Колись, у революційному Києві, віддавав останні копійки за букет фіалок для улюбленої актриси. Жодної постановки не пропускав Остап Вишня і в Харкові. Якось у виставі «Жанна Дарк» він побачив молоду яскраву артистку Варвару Маслюченко.

Бурхливу літературну діяльність письменника припинив арешт. У 1933 році Остапа Вишню приговорили до розстрілу за те, що він начебто погодився вбити секретаря ЦК КП(б)У П. Постишева. У наступному році розстріл замінили 10 роками ув'язнення. Кожний день упродовж цих довгих років, проведених у таборах суворого північного краю, міг бути останнім. Але Остап Вишня, один із небагатьох репресованих письменників, вистояв, вижив завдяки своєму стійкому характеру та незмінній підтримці дружини Варвари Олексіївни Звільнено Остапа Вишню було на початку 1944 року, реабілітовано — лише через одинадцять років. Однак перебування в беріївських таборах не пройшло для письменника безслідно. Хоча він писав і друкувався, наша література назавжди втратила безкомпромісного, гострого сатирика-памфлетиста.

Помер Павло Михайлович Губенко 28 вересня 1956 року в Києві.

Викладач.

Зараз я пропоную вам послухати інтерв’ю на кореспондента з Остапом Вишнею, яке підготували учні групи.

Інтерв’ю на кореспондента з Остапом Вишнею

І так, шановні слухачі, сьогодні у нас в гостях неймовірне щастя

Отакої!

Так-так. Перейдемо до справи. Розкажіть про своє народження.

У мене нема ніякого сумніву, що я народився, хоча були спогади матері, що мене витягли з колодязя 23 грудня 1883 року.

Розкажіть нам про батьків.

Люди були підходящі за 24 роки спільного життя тільки 17 дітей.

Коли і хто відкрив вперше ваш талант?

Батько сказав: «Писатиме», - побачивши, як я розводжу рукою калюжу.

Як ви вибирали явище про які треба писати?

Письменника супроводять явище надзвичайні, оригінальні. Підскочать - і записала людина.

А як життя пішло далі?

Нецікаво пішло, закінчив школу, зробився фельдшером, все за екстерна правив, до університету вступив.

З чого починали?

Працював перекладачем. А тоді думаю: «Чого перекладаю, коли фейлетони писати можу?» - так і зробився Остапом Вишнею.

І так Павло Губенко, він же Павло Губський, став чудовим гумористом, основоположником жанру усмішки - Остапом Вишнею.

Учитель. Ми побудували бесіду саме на цьому уривку, який чітко показує не просте письменництво, а талант письменника – гумориста.
Навіть про таку серйозну подію, як власне народження, Вишня говорив з чималою часткою доброї усмішки: «Мене витягнули з колодязя, коли напували корову Оришку».

Взагалі, коли ви прочитаєте «Мою автобіографію» Остапа Вишні, вам стане відразу зрозумілим, що він і суворий, і філософський, і іронічний, і освічений, і сатиричний.

- Чому Остап Вишня цікавий і сьогодні? Допоможе зрозуміти творча група, яка підготувала інформацію про оцінювання спадщини Остапа Вишні видатними діячами мистецтва.

1 учень.

Федір Маківчук: У Вишні був якийсь дивовижний мовний слух, якесь виключне відчуття слова. Любов його до рідного слова ніколи не застаріла. Мова його творів колоритна, поетична, дотепна, гостра. Він добре знав, що веселу гумореску, фейлетон, гостру сатиру не можна написати спокійною, холодною, найлітературнішою мовою. Повсякчас дбав, аби ця зброя не вкривалася іржею.

2 учень.

Кожний, хто зацікавиться творчою лабораторією письменника, легко переконається, що тільки активне співробінтицтво в газетах і журналах, контакт з людьми, читачами, допомогло Остапові розкрити свій талант.

М. Рильський: Друг природи, друг людини й праці,

Грізний ворог нечисті і зла...

3 учень.

Літературний критик Іван Зуб:

Визначальні риси гумору Остапа Вишні - багатство відтінків і барв комічного, по-народному соковита мова, своєрідно діалізований виклад дій, мудрий, іронічно-усміхнений погляд оповідача на порушені проблеми. Дотепні діалоги -основний засіб характеристики персонажів. Діалогам притаманні неоднозначність, життєвозмістова наповненість, колоритність.

4 учень.

Олесь Гончар: «Розум він мав вольтерівської гостроти, викривач він був незрівнянний та визначальним було саме це: ніжність, душевність, поетичність». Ніякі найстуденніші вітри тяжких часів не могли остудити в його душі жар любові до народу, Вітчизни, до краси життя і мистецтва.

Учитель.

Перед нами виникає образ неординарної талановитої особистості. Його життя - це ринг.

3. Своєрідність творчої спадщини.

Остап Вишня — письменник, який у 20-х рр. XX ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачили світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово передавалися.

У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози (усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічні оповідання), але скрізь присутній іронічно усміхнений автор у ролі мудрого, дотепного оповідача.

Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою. Лаконізм, влучність, дотепність, іронічність, обов'язкова присутність автора (у ліричних відступах, окремих репліках оповідача) створюють загальну викривальну тональність такого твору.

Тематичний цикл усмішок: сільські, кримські, закордонні, реконструктивні, київські, мисливські тощо.

Тематика творів

  • українське село у віковічних злиднях;

  • доля інших народів;

  • розвиток української культури;

  • потяг неосвічених людей до нового життя;

  • партійна ідеологія;

  • проблеми розвитку національної мови;

  • відродження національної гідності українського народу;

  • природа як джерело краси й натхнення.

  • Особливості гумору Остапа Вишні

  • багатства відтінків і барв комічного;

  • по-народному соковита мова;

  • своєрідно діалогізований виклад дії;

  • мудрий, іронічно-усміхнений погляд оповідача на порушені проблеми.

Висновок

Внесок Остапа Вишні в розвиток української літератури вагомий. Письменник був справжнім новатором, першим, хто прокладав шлях українській сатирі та гумору за нових умов, часто для цього жанру вкрай несприятливих, що й відбилося на життєвій і творчій долі майстра слова.

4.Теорія літератури.

Записи у зошитах.

Комічне — результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного — потворному, низького — піднесеному, внутрішньої пустоти — зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. Комічне, як і будь-яке естетичне явище є соціальним. Ііоно перебуває не в об'єкті сміху, а в тому, хто сприймає протиріччя як комічне. Комічне пов'язане із загальною культурою людини.

Форми комічного

  • гумор (використання дотепності та гри слів);

  • сатира (критика недоліків, суперечностей);

  • іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);

  • сарказм («зла іронія», що має руйнівну силу).

  • Фейлетон — це художньо-публіцистичний жанр, у якому комічна сутність негативних явищ і ситуацій дійсності розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно-сатиричних образів. Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики в дотепній, парадоксальній, подеколи оксюморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм. У гуморесках письменник змальовує події та персонажів чудернацько, часом недоречно, і саме це є основою смішного. Типовими художніми прийомами, що використовуються в гуморесці є неправильне тлумачення якогось явища, події, предмета, уживання слів і виразів жартівливого характеру, пестливих слів.

Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, уведений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки — у поєднанні побутових замальовок із частими авторськими відступами, у лаконізмі й дотепності.

Автобіографічне оповідання — опис власного життєвого шляху (наближений до мемуарів).

5. Аналіз гумористичного твору «Моя автобіографія»

«Моя автобіографія» за жанром — гумористичне оповідання, або гумореска. Композиція відповідає формі ділового паперу — автобіографії. Твір написаний протягом 15-16 березня 1927 року, надрукований у видавництві «Книгоспілка» того ж року.

У «вступному» етюді-розділі автор розповідає про те, де й коли народився, про батьків та дідів. Другий і третій етюди присвячені етапам навчання, формуванню світогляду майбутнього художника слів. В Остапа Вишні що не речення — то народний жарт, який містить глибинний підтекст.

Гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів-«фресок». Автор «вихоплює» найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. «Найголовніші моменти», переважно — веселі, іноді — трагічні. Гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим. Гумореска насичена розмовною лексикою, розповідними інтонаціями. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю.

VІ. Узагальнення та систематизація вивченого.

  1. Узагальнююча бесіда.

Запитання до учнів.

1) Які вам відомі жанри сатири та гумору?

2) В чому виявляється жанрова своєрідність «усмішки»?

  1. Як ви думаєте, чому Остапа Вишню було засуджено?

  2. Що допомогло йому вижити?

5) Чому твори Остапа Вишні, написані після звільнення, втратили гостроту і політичну спрямованість?

2. Рефлексія.

Учитель. Ось і добігають до кінця останні хвилини нашої подорожі в часі. Зазвичай з кожної подорожі люди на згадку привозять сувеніри, світлини та певні знання. Сувенірами сьогодні про нашу подорож будуть гарні оцінки, а рівень ваших знань давайте перевіримо.

1 варіант

Учні складають сенкан до теми «Життєвий і творчий шлях О.Вишні».

Наприклад:

Сенкан 1.

1. Вишня.
2. Неповторний, оригінальний.
3. Любив, дивував, цікавився.

4. Основоположник.

Сенкан 2.

1.Вишня

2.Іскрометний, розумний.

3.Вчиться, працює, шукає.

4.Дорогу до усмішки прокладає.

5.Основоположник.

2 варіант

Учні складають асоціативний ланцюжок про «Особливості гумору Остапа Вишні»

Наприклад:

Асоціативність

Неповторність

Метафоричність

Незвичність

Оригінальність

Іронічність

Ланцюжок думок

- Як ви розумієте слова М. Рильського стосовно автобіографічного оповідання «Моя автобіографія»: «Тут — увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого» дитинства...».

Учитель.

Життя сповнене привабливості й таємниць, треба лише пройти його,

не схибити, побачити його красу і досконалість. Закінчити урок я хочу такими словами:

Щоб жити краще, вище!

О, Більше світла! Більше сонця!

Бо суть тобі дана й відкрита:

Цвісти й горіти в пустку світу

З красою й усмішкою йти,

щоб краще жити.

Ось і закінчується наш урок, а разом з ним знайомство, легке, мов привітання в дорозі, з його творчістю. Знайдіть хвилину, сядьте і почитайте, бо це не просто гуморист. Це селянський філософ.

І він живе сьогодні серед нас.

Заходить кожний рік до нас у клас,

І пише сторінки вже вашими руками,

Бо вже такий ми рід, –

Де гумор й філософія

Крокують поряд з нами,

Не може бути іншого шляху:

Інтимно шелестить листок – і вже

В коханні меж нема.

А побрехеньок наскладать –

Ми, українці, як чума.

Аби лиш вчасно зупинились,

Навколо себе подивились,

До Вишні кинули хоч оком,

То може зміним щось нероком?!

Домашнє завдання

1. Скласти тестові завдання до теми «Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні».

2.Прочитати його твори: «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки», підготуватися до їх аналізу.

3.Проаналізувати оповідання «Моя автобіографія».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Розкриття творчої спадщини письменника
  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    11 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    231
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    KC373143
  • Вподобань
    0
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1000 грн
490 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь