Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Формування психологічної готовності працівників закладів освіти до конструктивної поведінки в умовах надзвичайних ситуацій
»
Взяти участь Всі події

Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. «Моя автобіографія» - гумористична розповідь письменника про свій життєвий шлях

Українська література

Для кого: 11 Клас

21.11.2019

1658

68

0

Опис документу:
Урок розпочинається цікавою загадкою, визнчення, які учні мають обов`язково вивчити напам`ять,є хвилина релаксу, містить різні форми роботи ,розповідь про життя письменника, вікторини, складання сенкану.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. «Моя автобіографія» - гумористична розповідь письменника про свій життєвий шлях

Мета: ознайомити учнів із трагічною долею письменника; його творчістю; талантом гумориста; формувати вміння працювати з текстами, аналізувати та визначати літературні засоби і прийоми письменника у досягненні комічного; розвивати естетичні смаки, почуття гумору; виховувати оптимістичне світобачення, почуття гумору, естетичний смак.

Очікувані результати: учні знають біографію письменника, вміють визначати риси й засоби комічного, жанр усмішок, характеризувати творчість митця.

Обладнання: портрет письменника, кінофільм «Розстріляне Відродження. Остап Вишня».

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Ніколи не сміявся без

любові до вас усіх,

до сонця, до вітру,

до зеленого листу!

Остап Вишня

Хід уроку

І. Стимулювання та психологічна настанова на роботу. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель

Доброго дня! Сьогоднішній наш урок, я б хотіла розпочати з загадки.

«Вона нічого не коштує, та багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує і не

робить біднішими тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, а в памяті,

часом, залишається назавжди. Її неможливо купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона сама по собі нічого не варта, поки її не віддали!»

- Чи зрозуміли ви, про яку людську емоційну приємну реакцію йдеться в цитаті?

(Про усмішку)

- Тож розпочнімо урок з усмішки і подаруймо її одне одному.

II.Перевірка домашнього завдання. ( у формі тестів, кожному учневі по картці).

Остап Вишня… Під таким ім’ям увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко,письменник, який обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх, майстер слова, великий громадянин, що понад усе любив людей.

В народі Остапа любили. За його характер – добрий і чуйний. Вишня вмів завжди вислу­хати людей; переживав усі людські біди як свої особисті.

Щоб зрозуміти феномен Остапа Вишні, треба з'ясувати, хто він, де зріс і в кого навчався, чим жив і з ким дружив, з чого радів і від чого страждав...

Перед нами життя, таємниці якого ми сьогодні розкриємо.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

(Оголошення теми, мети, завдань уроку,усмішки, роздатковий матеріал)

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Учитель

-Зверніть увагу на портрет письменника.

- Що найбільше привертає увагу в зовнішності письменника?

- Що можна сказати про таку людину?

(Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. Середнього росту, широкоплечий, сутулуватий. Чуйний, скромний, простий.)

Розповідь біографії письменника. Ви були поділені на дві групи, кожна підготувала цікавий матереріал. Тож розпочнемо.

Група 1

Родина. Дитинство

Народився Павло Михайлович Губенко на хуторі Чечва Зіньківського повіту на Полтавщині 13 листопада 1889 р. (тепер м.Грунь Охтирського району Сумської області» в селянській родині. Батько майбутнього письменника, син лебединського шевця, Михайло Кіндратович Губенко довго служив у царському війську, а повернувшись додому, осів у містечку Грунь. Тут він і познайомився з молодою веселою дівчиною Параскою Олександрівною Балаш і зв’язав з нею свою долю.

Батьки майбутнього письменника були грамотними. Вони любили читати, знали багато українських народних пісень, казок, дотепів. Та й самі були не позбавлені гумору.

Дитинство Павла Михайловича проходило в сільській обстановці серед чарівної полтавської природи. У родині Вишні із 22 дітей вижило 17. Усі були великі фантазери. Любили сміятися. Батьки, які пізнали всю гіркоту безпросвітного життя, прагнули будь – що вивести своїх дітей у люди, дати їм освіту.

Навчання.

Малий Павлусь закінчує сільську школу, а згодом - Зіньківську двокласну школу у 1903 році.

Заповітною мрією Павла було стати вчителем, тому просить рідних, щоб дозволили йому вступити до Глухівської вчительської семінарії. Та для цього потрібні були великі витрати. Батько дізнався десь, що він, як колишній солдат, має право віддати сина на «казьоний кошт» до військово-фельдшерської школи. Така школа була в Києві.

Учився О. Вишня добре.

У 1907 році Павло Губенко закінчив навчання і почав працювати фельдшером у хірургічній лікарні.

Попри матеріальну скруту, яка посилилася після смерті батька (1909р.), юнак наполегливо вчився. Він екстерном склав іспити у приватній гімназії і одержав атестат зрілості, а в 1917 році вступив до історико-філологічного факультету Київського університету. Революційні дії захопили його.

Перші кроки творчості

Здійснилися пророчні слова батька. «Писатиме, - сказав якось батько, коли, я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу».

Остап Вишня – письменник, який у 20-х рр. ХХ ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу», « поет полювання», прозаїк. За життя гумориста побачили світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово передавалися.

У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози: усмішка, гумореска, фейлетон, автобіографічні оповідання. Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.

Тематичний цикл усмішок: сільські, мисливські, закордонні, київські, кримські тощо..

Перші твори, надруковані з 1919 року, письменник підписував Павло Гунський. У 1921 році надрукована гумореска «Чудака, їй-богу!».Під нею вперше з`явився підпис «Вишня Остап». Після цього, як згадує письменник, «пішло та й пішло». А чому такий псевдонім, а тому, що на Хуторі Чечва, де народився письменник, росло багато вишень.

У 1923 році виходить перша його книжка «Діла небесні». Творчість О.Вишні можна умовно поділити на два періоди: з 1921 по 1933 роки-це перший;з 1944 року до останніх днів життя-це другий період творчості.

Лише після війни для юного читача видано ряд гумористичних оповідань: «Молоді Будьмо!», «Великі ростіть», «Дітям», «Перший диктант».

Група 2.

Репресований письменник

У 1930 році у пресі з'явилася стаття під свідомо образливим заголовком "Що таке Остап Вишня". У ній різко негативно оцінювався творчий доробок гумориста. Автора "Усмішок" шельмували за те, що його творчість нібито не відповідає сучасному ідеологічному спрямуванню.

Письменник довго не може отямитися після звістки про самогубство

М. Хвильового у травні 1933 року. У грудні цього ж сумнозвісного 33-го був заарештований і сам Остап Вишня. Він сидів у харківській тюрмі НКВС, з нього «вибили» зізнання про участь у контрреволюційному заколоті. Його засудили до розстрілу, а через рік вирок замінили десятьма роками ув’язнення. Покарання відбував у сталінських таборах Ухти, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта.

Звільнили раптово (зазвичай, строк постійно додавали), на початку 1944 року, а реабілітували — тільки через одинадцять років, за рік до смерті.

На засланні Остап Вишня практично нічого не писав, крім що­денника. Відбувши 10-річне заслання Остап Вишня повернувся до Москви. Усіх мучило питання, чи буде Павло Губенко знову продовжувати літературну діяльність. Але відповідь була невтішна: “Хіба я тепер зумію?”

Та виявляється, зумів. Новий етап почався з гуморески «Зенітка».

Важливе місце в післявоєнній творчості Остапа Вишні належить збірці “Мисливські усмішки”.

Важка реабілітація

Після Великої Вітчизняної війни Остап Вишня — член редколегії і співробітник журналу “Перець”, член правління Спілки письменників України.

Лише у 1955 році Остап Вишня був офіційно реабілітований судовими органами.

До останніх своїх днів Павло Михайлович був непосидючим, енергійним і діяльним.

Останні роки життя

Письменник Леонід Ленч згадує:

« В останній рік його мучила хвороба шлунка, але він багато працював у “Перці”, перекладав, навіть на полювання виїхав. Поїздка була далекою, стомлюючою. Повернувшись додому і перепочивши, він сів увечері в крісло перед телевізором. Сидів, дивився і раптом відчув себе недобре. Встав, випив ліки, але вони вже не допомогли. Через десять хвилин його не стало. Параліч серця!». У народі кажуть про таку смерть — смерть праведника.

28 вересня 1956 р. невблаган­на смерть раптово обірвала життя Остапа Вишні. З невимовною скорботою провів його осінній Київ на місце вічного спочинку — Байковий цвинтар.

Вчитель. Гумор-найкращий порадник у важкій ситуації і кращі ліки від усіх хвороб. Щедрий сміх над собою – помічник подвійний. Цією давньою мудрістю скористався Остап Вишня. Він був перший, хто проклав шлях українській сатирі та гумору за нових умов. Став родоначальником нового жанру – усмішки.

Вікторина ТАК –НІ

1. Остап Вишня народився 13 листопада 1889 року. ( так)

2. Його старший брат - гуморист, відомий як Василь Чечвянський. (так)

3. Михайло – справжнє ім’я письменника. (ні)

4. Він закінчив військово-фельдшерську школу. (так)

5. Екстерном склав іспити за гімназію. (так)

6. 1917 року вступив до Львівського університету. (ні)

7. Перша публікація – під псевдонімом Остап Вишня. (ні, Грунський)

8. З 1934 по 1943 рік перебував в ув’язненні. (так)

9 «Мабуть, я вже не зможу писати», - сказав після повернення. (так)

10. І більше не писав. (писав)

11. Реабілітований посмертно. (ні, 1955 р.)

Зараз я пропоную вам перегляд відеоролика « Ростріляне Відродження. Остап Вишня».

Теорія літератури

Вашим домашнім завданням було вивчити терміни: гумор, сатира, іронія, сарказм, фелейтон, гумореска, усмішка.( учні дають відповіді на питання).

Гумореска – невеликий художній твір, у якому події та люди зображені в жартівливому тоні.

Фелейтон – невеликий художньо – публіцистичний твір у періодичній пресі, у якому злободенні зображено в сатиричному або гумористичному плані.

Усмішка – різновид фелейтону та гуморески. Уведений в літературу Остапом Вишнею.

Гумор – використання дотепностей та гри слів.

Сатира – критика недоліків, суперечностей.

Іронія – психований сміх, замаскований серйозною формою.

Сарказм – « зла іронія», що має рушійну силу.

Хвилина релаксу. ( під музику).

Ви знаходетесь на літньому ароматному лузі. Над вами тепле літнє сонце і високе блакитне небо. Ви відчуваєте себе спокійними і щасливими, дихайте легко і вільно. Високо на небі ви бачите птицю, яка парить у повітрі. Вона вільно ширяє у повітрі, крила її розпростерті в сторони. Уявіть собі, що цей птах – ви. Уявіть, яке легке ваше тіло і як повільно ви парите в повітрі. Ваші крила легкі, ви насолоджуєтеся свободою, прекрасним відчуттям ширяння, дотиком легкого, ніжного вітерця… Вітерець, пестить, погладжує вас… А тепер повільно змахніть крилами і наближайтеся до землі. Ось ми і знову на землі в цій кімнаті. Посміхніться один одному.( урок продовжується).

-Продовжуємо наш урок, скажіть,що таке автобіографія?

( автобіографія — один з видів ділових паперів, у якому особа власноруч у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.)

-У якому стилі використовується цей документ? ( офіційно –діловому)

- Чи можна вважати твір «Моя автобіографія» автобіографією?

(це дійсно автобіографія, бо у творі присутні всі дані, властиві цьому документу: місце і дата народження, відомості про батьків,

про освіту, захоплення, початок трудової діяльності та літературної творчості)

  • Тоді чим цей твір від документа відрізняється?

( все приправлене такими коментарями, поясненнями та своєрідними «ліричними відступами», що до ділового паперу його ніяк не віднесеш)

  • Мабуть, ви звернули увагу на назву твору?

(Комічне починається вже із заголовка. Автобіографія, як засвідчують словники, — це написаний будь-ким самим опис власного життя. Тому слово «моя» зайве. Це налаштовує на якісь невідповідності, на комічний лад)

- Як розміщуються події у творі “Моя автобіографія”? (хронологічно)

Робота над текстом усмішки « Моя автобіографія». Художній аналіз.

Автор: Остап Вишня.

Рік написання: 1927 р. ( і цікавим є те, що написав він її за 2 дні).

Літературний рід : епос.

Жанр: гумореска ( усмішка).

Тема: розповідь про батьків, навчання й формування світогляду письменника.

Ідея: висвітлити фактори, які впливають на формування митця, у гумористичній формі.

Композиція: складається з 3 розділів. 1 розділ – народження, дитинство.

Цитата. «У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий і потім – років, мабуть, із десять підряд – мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.

  • Добре, дякую, а тепер знайдіть мені цитату про батьків Остапа Вишні.

  • Цитата. «Батьки мої були як узагалі батьки. Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом. Глибшої генеалогії не довелось мені прослідити… Батько взагалі не дуже любив про родичів розказувати, а коли, було, спитаєш у баби (батькової матері) про діда чи там про прадіда, вона завжди казала:

  • Отаке стерво було, як і ти оце! Покою від них не було.

Про материну рідню так само знаю небагато. Тільки те й пам’ятаю, що частенько, було, батько казав матері:

  • Не вдалася ти, голубонько, у свою матір. Царство небесне покійниці: і любила випити, і вміла випити. А взагалі батьки були нічого собі люди, підходящі».

2 і 3 розділи навчання Остапа Вишні; формування його світогляду.

  • « Школа була не проста, а Міністерство народного образования. Учив мене хороший учитель Іван Максимович, доброї душі дідуган, білий-білий, як білі бувають у нас переди зеленими святами хати. Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча совість людська. Умер уже він… Любив я не тільки його, а і його лінійку, що ходила іноді по руках наших школярських замурзаних… Та лінійка, виробляла мені стиль літературний…»

Тай закінчив школу, та й зробився фельдшером. Зробивя я Остапом Вишнею, та й почав писати.

Назвіть мені проблеми, які порушені у гуморесці.

Проблематика:

  • Формування митця;

  • Пошана старших;

  • Повага до вчителів;

  • Відповідальність за свою працю.

А тепер давайте з вами розглянемо засоби творення комічного у гуморесці « Моя автобіографія».( учні зачитують цитати з тексту).

  1. Уживання наукових, військових та політичних термінів для зображенн щоденної роботи та побутових подій.

  2. Поєднання ділового та художнього стилів.

  3. Іронія, прихована насмішка.

  4. Парадокси – не сумісні поняття, що виключають або протирічать одне одному.

  5. Використання народної етимології, лайливих висловів.

  6. Зображення комічних ситуацій, деталей, подій.

  7. Використання жартівливих народних приказок і прислів’їв, порівнянь.

Вчитель. Отже, розмаїття художніх засобів творення комічного свідчить про великий талант письменника-гумориста. Мова героїв колоритна, жвава, а побут переданий за допомогою яскравих, найприкметніших деталей. Сміх Вишні доброзичливий, а не злісний і засуджуючий, і тому загальна тональність його гуморески — світла, сонячна. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю. Простота викладу i задушевний тон, несподiванi висновки, характери героïв iз нацiональним  пiдгрунтям творiв Остапа Вишнi викликали доброзичливий смiх, який не ображав людей, а змушував замислюватися, лiкував, виховував. А тому твори цi були i є популярними в народi.

VІ. Підсумки уроку

1.Скласти сенкан про Остапа Вишню.

Тема (іменник)
Опис (два прикметники)
Дія (три слова)
Ставлення (фраза – чотири слова)
Перефразування сутності теми ( одне слово)

Вишня
Іскрометний, розумний.
Вчиться, працює, шукає.
Дорогу до усмішки прокладає.
Основоположник.

Учитель Здається, немає жодної людини, яка б не читала чудових усмішок Остапа Вишні, запашних, ніжних,смішних і глибоко трагічних. Головним джерелом його гумору була любов до життя, до людини, а девізом: «Треба — любити людину. Більше ніж самого себе…».

«Читаючи Остапа Вишню, народ і усміхався, і повнився радістю, і печалився, і обурювався — бага­тьох струн його душі торкалося вишнівське людяне, мудре, гостре й ніжне слово».

Головне ж, що отримує читач, ознайомившись із гуморесками, - це світлий, задушевний настрій, посмішку, а то й сміх від душі, бажання оберігати й примножувати багатства нашої матінки-природи.

Хороший сміх – той сміх,

що не ображає, а виліковує,

виховує людину, підвищує.

Господи, до чого просто все.

Остап Вишня

М.Рильський присвятив своєму другу прекрасну поезію: ( учениця Марчук Валерія читає вірш напам`ять).

По полях ми з Вишнею бродили

Восени, шукаючи зайців,

І бур'ян пожовклий, посивілий

Під ногами срібно хрупотів.

Скільки доброти було в обличчі,

Скільки мудрості в очах було,

Як дивився приятелю в вічі

Любий наш Михайлович Павло!

Ну, а вмів же бути і суворим,

І безжальним бути Вишня міг,

Як назустріч чорним поговорам

Підіймав свій праведний батіг!

Без гучних прожив він декламацій, —

А в душі поезія цвіла!

Друг людини, друг природи й праці,

Грізний ворог нечисті і зла.

Вправа – підсумок. « Мережево думок».

- сьогодні на уроці я дізналася ( вся)….

- цікавим для мене було…

- я візьму з собою у життя….

- як ви гадаєте, в чому секрет популярності О. Вишні та його творів?

V. Домашнє завдання.

Прочитати « Сом», написати тему та ідею, ІІ р. скласти тестові завдання до біографії Остапа Вишні ,ІІІ р. визначити композицію, художні особливості гуморески « Сом».

 

10

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.