Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Остап Вишня - король гумору і сатири

Українська література

Для кого: 11 Клас

08.02.2020

1087

42

0

Опис документу:
Остап Вишня… Під таким ім’ям увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко, письменник, який обрав своєю зброєю в боротьбі за людину - сміх, майстер слова, громадянин з великої літери, який понад усе любив людей. В народі Остапа любили. За його характер – добрий і чуйний. Вишня вмів завжди вислухати людей, переживав усі людські біди як свої особисті.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ДПТНЗ «Херсонський професійний ліцей зв’язку та поліграфії»

Остап Вишня

король гумору

і сатири

Урок розробила

викладач української мови та літератури

Н.А.Леонова

2020 р.

Дата проведення_______________ група________

Тема програми: Українська література 1920– 1930-х ХХ століття

Тема уроку№ Остап Вишня – король гумору і сатири

Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки. Відбиток у них тодішнього суспільства, літературно-мистецького середовища.

Мета уроку.

Розвивати предметі компетенції:

познайомити здобувачів освіти з нелегкою долею та творчістю великого українського гумориста Остапа Вишні, зачинателя нового жанру української літератури – усмішки; розвивати навики аналізу життя і творчості письменника - гумориста, вчинки у контексті сторичних подій, усне мовлення, вміння виділяти головне; виховувати любов до спадщини Остапа Вишні, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів та літератури про творчість письменника та його життя, прищеплювати здобувачам освіти любов до надбань рідного народу.

комунікативно-мовленнєву – удосконалювати вміння висловлювати власну думку щодо творів Остпап Вишні, а також його особистого життя;

власне читацьку – сприяти розвитку вмінь давати особистісну оцінку прочитаному на основі читацьких вражень та авторської позиції;

інтелектуальну - формувати вміння працювати з різноманітною інформацією, застосовувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях; удосконалювати прийоми самостійного здобуття нових знань, активізувати прийоми роботи в умовах пошуку, дослідження;

ціннісно-світоглядну – удосконалювати вміння й навички; визначати й аргументувати оцінне ставлення до прочитаного; аналізувати та робити висновки; з’ясовувати різні погляди на одну проблему;

творчо-діяльнісну – активізувати інтерес до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; формувати асоціативне та логічне мислення, пізнавальну активність здобувачів освіти;

особистісну – удосконалювати вміння виявляти самостійність щодо аналізу гумористичних творів, організовувати власну діяльність, дотримуватися правил етики, співпрацювання.

Розвивати ключові компетентності:

соціальну - сприяти вмінню спілкуватися в парах, розвивати навички висловлювати власні думки, чітко та послідовно.

інформаційно - пізнавальну – удосконалювати прийоми самостійного здобуття нових знань, активізувати роботу в умовах пошуку, дослідження; розвивати активність пізнавальних процесів здобувачів освіти;

самоосвіти та саморозвитку – сприяти розвитку навичок самостійно працювати з різними джерелами інформації.

Тип уроку: прес – конференція, повідомлення нових знань

Методи навчання ,прийоми: словесні (бесіда), наочні

Основні терміни і поняття: «усмішка», «гумореска», «фейлетон».

Міжпредметні зв’язки: історія, література.

Наочність: підручник під редакцією О.Авраменко «Українська література. 10 клас», опорні конспекти, портрети: Остапа Вишні, Котляревського, Нечуй – Левицького, Самійленка, літературна карта України, виставка творів Остапа Вишні.

Технічні засоби навчання: мультимедійна система, відеофільми: «Остап Вишня – чародій усміху», «Чудака, їй – Богу!»

Епіграфи:

«Що треба, щоб мати право з людини посміятися? Треба любити людину. Більше ніж самого себе. Любити, між іншим, це дуже тяжка робота».

Остап Вишня

«Остап Вишня, хто він для нас? Країна веселої мудрості. Слава України, її невмируща краса».

Олесь Гончар

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

(Встановлення дисципліни, перевірка наявності учнів)

Мотивація навчальної діяльності здобувачів освіти.

Вчитель

«Вона нічого не коштує, та багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує і не робить біднішими тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, а в пам’яті, часом, залишається назавжди. Її неможливо купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона сама по собі нічого не варта, поки її не віддали!»

- Про що, на вашу думку, йдеться в цій загадці?

Орінтовна відповідь :

-про усмішку.

Тож, перш, ніж розпочати урок, давайте подивимося один на одного і посміхнемося, подаруємо усмішку і гарний настрій всім хто навколо нас.

Сьогодні урок наш присвячений великому усмішнику, янголу сатири і гумору – Остапу Вишні.На дошці у нас літературна карта. Звичайно, що літературна карта – це річ відносна. Та коли ми говоримо про гумор і сатиру, то обов’язково згадуємо Полтавщину, бо саме на Полтавщині народились письменники, які працювали в цьому жанрі – це Іван Петрович Котляревський, Іван Семенович Нечуй Левицький, Володимир Іванович Самійленко і, звичайно, Остап Вишня.

Тож сьогоднішній наш урок присвячений видатному гумористу «найбільш знаному в Україні після Тараса Шевченка…», твори якого виходили понад двох- мільйонним тиражем і розкуповувалися блискавично, вірному другові людині, яка вміла сміятися і своїм сміхом заряджала інших, королю гумору і сатири - Остапу Вишні.

Оголошується тема уроку,

звертається увага на опорні конспекти, що лежать на партах та літературні словники

ІІ.ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

На екрані мультимедійної системи портрет Остапа Вишні

Вчитель

Остап Вишня… Під таким ім’ям увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко, письменник, який обрав своєю зброєю в боротьбі за людину - сміх, майстер слова, громадянин з великої літери, який понад усе любив людей.

В народі Остапа любили. За його характер – добрий і чуйний. Вишня вмів завжди вислу­хати людей, переживав усі людські біди як свої особисті.

Зверніть увагу на портрет письменника.

- Що найбільше привертає увагу в зовнішності письменника? Що можна сказати про таку людину?

Орієнтовні відповідь

- Привертає увагу лагідна усмішка;

- мудрі очі, в яких випромінюється добра й весела душа життєлюба і гуманіста;

- простий, чуйний, скромний, здається, що доступний всім.

Вчитель

Звернімо увагу на епіграф, а це, власне, і є життєвим кредо гумориста:

Що треба, щоб мати право з людини посміятися? Треба любити людину. Більше ніж самого себе…”.

Щоб зрозуміти феномен Остапа Вишні, треба з'ясувати, хто він, де виріс і в кого навчався, чим жив і з

ким дружив, з чого радів і від чого страждав...

Перед нами життя, таємниці якого ми сьогодні розкриємо. В трохи незвичайний спосіб. Ми проведемо з вами пресс – конференцію і давайте уявимо, що можна запросити самого короля гумору Остапа Вишню, його дружину Варвару Олексіївна Маслюченко, Євтушенко Марію Михайлівну, онуку Остапа Вишні, (художниця, журналістка, створила музей кабінета Остапа Вишні, свого діда), бібліограф Канівець Володимир Володимирович.

(Здобувачі освіти виходять і сідають за стіл)

Прес – конференція починається з відео про Остапа Вишню

Прошу ставити запитання нашим гостям.

ПРЕС – Конференція

1.Я журналіст газети «Сьогодні». В мене запитання до Павла Михайловича.

Розкажіть, будь ласка, трохи про своє дитинство.

Остап Вишня

Як ви уже побачили на відео, я народився на хуторі Чечва Зіньківського повіту на Полтавщині 13 листопада 1889 р. (тепер м.Грунь Охтирського району Сумської області) в селянській родині. Батьки мої вміли читати й писати, знали багато народних пісень, казок і дотепів і щедро пересипали ними свою мову. Навіть у найтяжчому горі гумор не залишав нашу сім’ю.

Родина наша була «невеличка», всього 17 душ дітей, «бо вміли мої батьки молитись милосердному" Я, особисто, був другою дитиною в сім’ї. Одного разу я, а мені було аж 2 роки, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу. Батько, подивившись на мене, сказав, що писатиму…

А ще мені добре запам’яталось, як я впав з коня: «Летів верхи на коні по полю, а собака з—за могили як вискочить, а кінь — убік! А я — лясь! Здорово впав. Лежав, мабуть, з годину, доки очунявся... Тижнів зо три після того хворів".

От тоді я точно зрозумів що, мабуть, потрібний для літератури, якщо в такий момент не вбився…» 

А потім у мене була школа і не проста, а «Міністерства народного просвещенія», і вчив мене старенький учитель Іван Максимович, який інколи застосовував лінійку, що ходила по моїх руках. Мені здається, що «саме ця лінійка і виробляла мій літературний стиль письменника. І я думаю, а чи писав би я взагалі, коли б не було Івана Максимовича, а в Івана Максимовича та не було б лінійки, що примушувала в книжку зазирати?»

Найсильніше враження на мене справив вірш Т.Шевченка «Сон» («Мені тринадцятий минало…»), наче про мене було написано…

Закінчив навчання і став поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого,14 розряду, але працювати було ще рано, бо мені виповнилося лише 13 років.

Повернувся я додому, а батько сказав, що доведеться вчитись знову, і повезла мене мати до Києва у військово-фельдшерську школу, бо батько, як колишній солдат, мав право в ту школу дітей оддавати на "казьонний кошт".

Вперше потрапивши до Києва, я «роззявив рота на вокзалі і так ішов з вокзалу через увесь Київ аж до Святої Лаври, де ми з матір’ю зупинились. Поприкладався до всіх мощей, до всіх чудотворних ікон, до всіх мироточивих голів і іспити склав»

Закінчив школу, став фельдшером, навіть начальником медично – санітарного управління Міністерства залізниць УНР. Але я не збирався присвятити себе медицині, бо прагнув вступити до Київського університету. Та й життя спочатку було нецікаве: служив, вчився. Але, коли в 1917 році поступив до університету на історико – літературний факультет – все змінилось: журналістика, поїздки, цікаві люди…

Та про все це я написав у своєму творі «Моя автобіографія».

2. Добрий день. Я представляю газету «Все для вчителя».

Скажіть, будь ласка, а чому «Моя автобіографія»? Адже автобіографія — це один з видів ділових паперів, у якому особа в хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.

Чи можна вважати твір «Моя автобіографія» біографією?

Остап Вишня

Це дійсно автобіографія, бо в моєму творі присутні всі дані, властиві цьому документу: місце і дата народження, відомості про батьків, про освіту, захоплення, початок трудової діяльності та літературної творчості.

Просто в своєму творі я намагався приправити все коментарями та «ліричними відступами», тому до ділового паперу його ніяк не можна віднести. До речі, ви помітили, що комічне починається вже із заголовка, бо в назві «Моя автобіографія» слово «моя» зайве. Це вже, на мою думку, має налаштувати всіх читачів на комічний лад

3.Добрий день. Газета «Все для жінок». Скажіть, будь ласка, Варваро Олексіївно, як ви познайомилися з Павлом Михайловичем?

Варвара Олексіївна Маслюченко

  Сталося це в Харкові, в 1924 році. Тоді місто Харків був столицею України.Остап Вишня відповідав за літературну частину в театрі. В той час ставили спектакль про Жанну Д’Арк. Я тільки – но прийшла в трупу й мені довірили головну роль. Я дуже полюбила свою героїню і, очевидно, це зрозумів глядач, бо мене засипали квітами на сцені, а за кулісами стояв з букетом Павло Михайлович, який з захопленням вітав мене. Так ми й познайомилися. Йому – 35 років, а мені – 22. Ми стали зустрічатися і я взнала, що в нього є син В’ячеслав від першої дружини, яка померла від тифу. Я теж мала доньку Марійку від першого шлюбу, яка стала для Павла Михайловича як рідна. Мені так цікаво було з ним: ми любили театр, гумор, разом читали, жили спільними інтересами.

4. Добрий день. Я представляю газету «Джерела». Павле Михайловичу,

скажіть, будь ласка, як в подальшому склалося Ваше життя?

Остап Вишня.

В той період я дуже багато писав. Деяким критикам не подобалась моя творчість і називали її низькопробною, але такі, як Микола Хвильовий та Микола Куліш дуже схвально відгукувались про мої «Усмішки». А мені подобалось, що русифіковані робітники вчились читати українською мовою. Бо ж гумор – то велика сила! В той час збірки моїх усмішок видавалися великими тиражами. І мені було дуже приємно, що моє слово було страшне для бюрократів та кар’єристів!Я відчув себе заступником народу: зберегти рідну мову, розвивати по-європейськи сучасну культуру, сприяти чистоті мови та масової грамотності.

А потім сумний 1933-й рік. І дике звинувачення! Ніби – то я хотів убити першого секретаря компартії України Постишева. Та що я – клепку загубив чи блекоти об’ївся, щоб на трибуну кидатися з гранатою чи наганом? Якась нісенітниця!!!

Я до кінця так і не второпав, що відбулося. Але після численних тортур і тривалих фізичних знущань, під шаленим психологічним тиском зізнався в усьому, чого від мене вимагали.

23 лютого 1934 р. судова “трійка” оголосила вирок: розстріл. Мене відправили до в’язниці: думати про Леніна і готуватися до страти. Вищого “гонорару” немає, як засудження до розстрілу іменем народу.

Декілька місяців щодня чекав на страту, але смертний вирок несподівано замінили на 10-тирічне заслання. В 1938 році мені оголосили, що переводять в інше місце, а це означало – розстріл. Я вже почав роздавати своє майно товаришам

В 1937-38 роках не вистачало місця в концтаборах. Здавалося, що вся інтелігенція перемістилася в табори, а хто ж тоді був там, на волі?..

Через величезну наповненість в концтаборах, засуджених намагалися якомога більше розстріляти. 

Журналіст газети «Джерела»: А як сталося, що вас не розстріляли?

Остап Вишня

Коли всіх етапували до місця розстрілу, я захворів на запалення легенів, а тому мене кинули посеред дороги напризволяще, вважаючи, що я помру сам. Врятували мене випадково місцеві жителі. Ніхто не сподівався, а я вижив… Та коли через пару місяців повернувся до концтабору, то взнав, що всі, кого етапували, були розстріляні.

5.Журнал «Вивчаємо українська мову і літературу». В мене запитання до дружини Павла Михайловича, Варвари Олексіївни Маслюченко.

Скажіть, будь ласка, Варваро Олексіївно, як – то бути дружиною «ворога народу»?

Варвара Олексіївна Маслюченко

Знаєте, в народі кажуть, що слава і нещастя ходять поряд. Коли говорити про мого чоловіка, Остапа Вишню, то на його долю випала велика слава і велика біда.

Той час - це наклепи, доноси, навішування ярликів і репресій. Під прицілом була вся українська інтелігенція.

В 1930 році у пресі з'явилася стаття Полторацького під образливим заголовком "Що таке Остап Вишня?". В ній так гидко шельмувався Павлуша. А коли його друг Микола Хвильовий у 1933 році вчинив самогубство, то в Павла Михайловича був справжній шок, а згодом він і сам був заарештований того ж страшного 1933 року.

Я дуже довго шукала свого чоловіка, і ніхто мені нічого не говорив: де він, що з ним, за що заарештований?

А він сидів у харківській тюрмі НКВС, і з нього «вибивали» зізнання.

Павла Михайловича засудили до розстрілу, через рік вирок замінили десятьма роками ув’язнення. І вже на засланні, після того, як він одужав від запалення легенів його знову засудили на смерть. Від розстрілу тоді його врятував літературний псевдонім. Вирок винесли Остапу Вишні, а за документами в таборі такого не було. Господь беріг Павлушу. Він міг бути розстріляним, міг вмерти від хвороби на засланні – і все ж таки вижив завдяки стійкості характеру, життєвому оптимізму й почуттю гумору. Мене теж, як дружину ворога народу, виселили разом з дітьми з Харкова, а проживати на поселенні біля чоловіка не дозволили. Та я намагалась щоразу добитися зустрічі з ним, писала листи, відсилала посилки… Правда вони не всі доходили…

10 років Павло Михайлович відбував покарання у сталінських таборах Ухти, Комі, на руднику Еджит-Кирта. А після звільнення лише тільки через 12 років його реабілітували, але ніколи не залишали без уваги – постійно слідкували.

6. Журнал «Дивослово». В мене запитання до онуки Остапа Вишні, Мар’яни Михайлівни Євтушенко.Всі знають, що ви створили в квартирі, де проживав Остап Вишня, музей свого діда.

Що ви можете сказати про творчість Остапа Вишні?

Мар’яна Михайлівна Євтушенко

Я почну з того, що Остап Вишня був «королем українського тиражу». Всі його твори - це жанри малої прози: усмішка, гумореска, фейлетон, автобіографічні оповідання. Остап Вишня першим увів в українську літературу термін «усмішка» або, як він ще лагідно називав «реп’яшок», що є різновидом гуморески. До речі, ви пам’ятаєте що називається гуморескою?

Гумореска це невеликий віршований або прозовий твір з комічним сюжетом і легкою, жартівливою тональністю.

Тематика усмішок Вишні різноманітна: сільські, мисливські, закордонні, київські, кримські тощо. І в них турбота про людей, їхні проблеми, все, що перешкоджає життю. Павло Михайлович працював у редакції газети «Селянська правда», виконуючи технічну роботу. Якось він вперше написав усмішку про комічні епізоди та курйози в редакційному житті. Колеги посміялися і запропонували написати фейлетон. Так і почалась письменницька кар’єра Остапа Вишні.

7. Газета «Освіта України». Мар’яно Михайлівно, а як Павло Михайлович підписував свої перші твори?

Мар’яна Михайлівна Євтушенко

Перші твори почав писати у Кам’янці на Поділлі з фейлетону «Демократичні реформи Денікіна» і підписав ПАВЛО ГРУНСЬКИЙ, від назви містечка Грунь І лише з 1921 року вперше з'явився псевдонім ОСТАП ВИШНЯ в "Селянській правді" під фейлетоном

"Чудака, їй-Богу!"

Демонструється відео гуморески «Чудака, їй Богу»

8. Газета «Джерела». Мар’яно Михайлівно, а чим захоплювався Остап Вишня?

Мар’яна Михайлівна Євтушенко

Павло Михайлович дуже любив полювання. Він часто виїздив разом з друзями: Максимом Рильським, Андрієм Малишком, Миколою Бажаном в Кринки - це Олешшя, Там і досі збереглась хатина – музей, де зупинявся Остап Вишня. Їздив Павло Михайлович з фоторушницею, бо дуже любив природу і не хотів нікого вбивати. Хоча збирав зброю і вся його кімната вдома була увішана раритетними рушницями.

Остап Вишня любив бувати на іподромі, бо обожнював коней. Любив цирк, театр, футбол. Відчайдушно вболівав за київське «Динамо». Дідусь дуже любив водити машину, але за кермом завжди була Варвара Олексіївна, бо в дідуся був слабкий зір. В сім’ї бабусю називали «генерал у спідниці». В неї була своя власна зброя. До речі, бабуся часто їздила з дідусем на полювання, але ніколи, як і дідусь, не стріляла в тварин.

9. Журналіст газети «Наддніпрянська правда». В мене запитання до біографа Остапа Вишні Канівця Володимира Володимировича, як склалася доля Остапа Вишні після звільнення?

Канівець володимир Володимирович

Звільнили Остапа Вишню якось раптово на початку 1944 року. За переказами ніби – то сам Хрущов ходив до Сталіна просити за Остапа Вишню.

На засланні Павло Михайлович практично нічого не писав, окрім що­денника «Чиб‘ю». Відбувши 10-річне заслання, повернувся до Москви. Треба було отримати документи, житло, пройти перевірку. Йшла війна. Київ був звільнений, квартира була конфіскована, а сім'ю виселили за межі Києва.

Остапа Вишню зустріли друзі і всі задавали одне й теж питання, чи буде він знову продовжувати писати? А він не знав чи зуміє. Та виявляється, зумів. І почався новий етап у творчості гумориста з гуморески «Зенітка», а потім були «Мисливські усмішки». Дуже важко далась йому ця реабілітація, хоча він завжди намагався бути енергійним і діяльним.

Письменник Леонід Ленч згадує:

« В останній рік він багато працював у “Перці”, перекладав, навіть на полювання виїхав. Поїздка була далекою, стомлюючою. Повернувшись додому і перепочивши, він сів увечері в крісло перед телевізором. Сидів, дивився і раптом відчув себе недобре. Встав, випив ліки, але вони вже не допомогли. Через 10 хвилин його не стало. Параліч серця!».

У народі кажуть, що це смерть праведника.

28 вересня 1956 р. Остапа Вишню осінній Київ провів на місце вічного спочинку — Байковий цвинтар. Ще за життя Павло Михайлович просив, щоб на його похоронах співали українську пісню «Козака несуть і коня ведуть…». Так і сталося: хор імені Григорія Верьовки виконував цю пісню, коли несли домовину Остапа Вишні в останню путь.

Демонструється відео


ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ

Вчитель

«Пошли мені, доле, уміння, таланту, чого хочеш, - тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій усміхнувся! Щоб хоч не на повні груди, а щоб хоч одна зморшка його трудового, задумливого лиця, щоб хоч одна зморшка ота розгладилася!

Щоб очі мого народу, коли вони часом печальні та сумом оповиті, - щоб вони хоч отакуньким шматочком радості засвітилися. І коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що пережив я, мені пощастило хоч разочок, хоч на хвильку, на мить розгладити зморшки на чолі народу мого, весело заіскрити сумні його очі, - ніякого більше "гонорару" мені не треба» - так писав Остап Вишня наприкінці свого життя…

Як ви думаєте що було джерелом популярності Остапа Вишні?

Очікувані відповіді:

-джерелом популярності була любов Остапа Вишні до людей.

- Він був популярним, бо його сміх був добрим, який не ображав людей, не зважаючи на те, що Остап Вишня пережив багато горя;

-гумор Остапа Вишні змушував замислюватися над своїм життям;

-усмішки – «реп’яшки» Вишні лiкували і виховували.

Олесь Гончар писав про Остапа Вишню, що він є «…Країною веселої мудрості. Слава України, її невмируща краса».

Чудовий гуморист, родоначальник нового жанру – усмішки, продовжувач літературних традицій Івана Котляревського, Степана Руданського, Леоніда Глібова, Івана Нечуй-Левицького,

Івана Карпенка-Карого, Володимира Самійленка.

Перекладач творів російської та світової класики: М.Гоголя, А.Чехова, Марка Твена - Остап Вишня навічно залишиться в українській і світовій літературі як великий письменник - гуморист, сміх якого був пройнятий любов’ю до людей, був доброзичливим, а не в’їдливим і засуджуючим. А тому твори його — світлі й сонячні.

Отже, наша прес - конференція добігла кінця. Дякуємо гостям і просимо зайняти свої місця.

А ми з вами повторимо основні питання уроку, виконуючи тестові завдання:

Тестові завдання

(підготовка до ЗНО)

1.Справжнєпрізвище Остапа Вишні:

А) Фітільов; Б) Рудченко; В) Губенко; Г) Лозов'ягін;

А

Б

В

Г

2. Остап Вишня створив новий комічний жанр, якийназивається:

А) памфлет; Б) фейлетон; В) гумореска; Г) усмішка.

А

Б

В

Г

3. В усмішці як літературному жанрі поєднано такі риси:

А) гуморески і байки; Б) фейлетону і казки;В) анекдоту і новели; Г) гуморески і фейлетону;

А

Б

В

Г

4. Псевдонімом Остап Вишня вперше був підписаний твір:

А) «Діла небесні»; Б) «Моя автобіографія»;В) «Мисливські усмішки»; Г) «Чудака, їй - Богу».

А

Б

В

Г

5. Трагічною «десятирічкою» називався період у житті Остапа Вишні, якийохоплює:

А) 1920-1930 рр.; Б) 1931-1941 рр.; В) 1933-1943 рр.; Г) 1937-1947 рр.

А

Б

В

Г

6. У назві «Моя автобіографія» використано:

А) епітет; Б) алегорію; В) фразеологію; Г) тавтологію;

А

Б

В

Г

7. Тематика творів О. Вишні завжди була пов’язана з...

А) життям тварин; Б) урядом; В) проблемами свого народу; Г) навчанням.

А

Б

В

Г

8. Найсильніше враження в дитинстві на Остапа Вишню справив твір
А) «Катехізис» Філарета Б) «Оракул» Соломона
В) «Руський паломник» Г) «Сон (Мені тринадцятий минало…)» Т. Шевченка.

А

Б

В

Г

9. Справжнє ім’я О. Вишні

А) Михайло Павлович Губенко; Б) Павло Сергійович Вишня;

В) Микола Павлович Вишневський; Г) Павло Михайлович Губенко.

А

Б

В

Г

10.Остап Вишня – автор багатьох творів, що їм він давав назву «усмішка» або … :

А) «реп’яшок»; Б) «новинка-цікавинка»; В) «колючка»; Г) «кахкалка»

А

Б

В

Г

11. Народився Остап Вишня…

А) на Полтавщині в м. Грунь; Б) на Херсонщині в с. Кринки;

В) на Київщині в м.Біла Церква. Г) на Харківщині в м. Вільшанське.

А

Б

В

Г

12. Який фейлетон Остапа Вишні був підписаний першим псевдонімом Павло Грунський?

А) «Чухраїнці»; Б) «Демократичні реформи Денікіна»;

В) «Зенітка»; Г) «Моя автобіографія».

V. ОГОЛОШЕННЯ ОЦІНОК.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

І –ІІ рівень.- Вивчити біографію Остапа Вишні, прочитати одну усмішку зі збірки «Мисливські

усмішки».

ІІІ рівень. - Вивчити біографію Остапа Вишні, прочитати усмішки зі збірки «Мисливські

усмішки», скласти тестові завдання до теми «Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні»

ІV рівень. - Вивчити біографію Остапа Вишні, прочитати усмішки зі збірки «Мисливські

усмішки», скласти тестові завдання до теми «Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні»,

скласти сенкан про Остапа Вишню.

Відомості про сенкан

Тема (іменник)
Опис (два прикметники)
Дія (три слова)
Ставлення (фраза – чотири слова)
Перефразування сутності теми (синонім до теми, першого слова)

Приклад

Вишня
Іскрометний, розумний.
Вчиться, працює, шукає.
Дорогу до усмішки прокладає.
Основоположник.

Теорія літератури

Памфлет -  різновид літературного чи публіцистичного твору, зазвичай спрямований проти політичного устрою в цілому чи окремої його частини, проти тієї чи іншої соціальної групи, партії, управління тощо, найчастіше — через розкриття окремих представників.

Фейлетон - це художньо-публіцистичний жанр, у якому комічна сутність негативних явищ і ситуацій дійсності розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно-сатиричних образів.

Гумореска - невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.

Усмішка - різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки — в поєднанні побутових замальовок із частими авторськими відступами, в лаконізмі й дотепності.

Використана література

1. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000.

2. Мовчан Р.В., Авраменко О.М. Українська література. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень. – К.: Грамота, 2011.

3. Гріга О. Великий життєлюб // Дивослово. – 2005.- №4. С.28-31

4. Грицина Г.М. Уроки української літератури 11клас. – Т.:Богдан, 2003

5. Лесин В.М., Полинець О.С. Словник Літературознавчих термінів. – К.:2001- 2011

6. Павлів І. Остап Вишня // Бібліотечка Дивослова. – 2011. - № 10. С. 25

11

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.