Сьогодні о 11:00
онлайн-конференція:
«
Роль закладів освіти у формуванні нульової терпимості до корупції та вихованні доброчесності в Україні
»
Взяти участь Всі події

Останній урок для учнів 11 класу "Сторінками нашого життя"

Виховна робота

Для кого: 11 Клас, Дорослі

29.03.2020

234

6

0

Опис документу:
Конспект допоможе класним керівникам провести останній урок для учнів 11 класу та їхніх батьків. Завдяки світлинам, які учні повинні підібрати заздалегідь для презентації, батьки і діти матимуть змогу пригадати не тільки роки навчання у школі, а й інші яскраві моменти їхнього життя.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Широкобалківський заклад повної загальної середньої освіти Станіславської сільської ради Херсонської області

Останній урок

«Сторінками нашого життя»

Класний керівник

Резніченко Леся Анастасіївна

Класна кімната святково прибрана кульками, квітами. На дошці – великий плакат з фотокартками випускників у дитячому віці, дитячі малюнки, грамоти. На столі біля ведучих – «книга» з фотографіями випускників. Під час уроку ведучі по черзі перегортають сторінки «книги». (Ці ж фото демонструються на мультимедійній дошці).

Звучить легка музика. Класний керівник гортає сторінки журналу

11 класу.

Класний керівник:

Відлетіли літа, як птахи,

Відшуміли снігами і грозами.

І колишні мої діточки

Стали юними , стали дорослими.

Так, здається, недавно дзвінок

Вперше кликав вас усіх за букварики,

А сьогодні – останній урок,

День останній в шкільнім календарику.

Любі мої дорослі діти!

Ось і пролунав для вас останній дзвінок – такий бентежний, такий незабутній. Ви всі так довго чекали на нього. 11 років день за днем ви йшли до цього пам´ятного уроку, до цієї незабутньої хвилини.

Сьогодні мені і сумно, і радісно водночас. Сумно, тому що це урок прощання з вами, радісно, тому що з маленьких, смішних, допитливих хлопчиків та дівчаток ви стали такими гарними, розумними і зовсім дорослими. Сьогодні, як і впродовж усього вашого життя, з вами – ваші батьки, найрідніші, найдорожчі люди. Тож кому, як не їм і прожитим шкільним рокам ми присвячуємо наш останній урок.

(Виходять ведучі – одинадцятикласники)

І ведучий: Ну от і все. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки.

І лиш сьогодні раптом ми відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

ІІ ведучий: А час летить від вечора до рання –

В минуле вже немає вороття.

Наш лайнер мчить з Республіки навчання

В Республіку дорослого життя.

І ведучий: Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей останній урок, останній дзвінок, останню сторінку в щоденнику... А тепер – не віриться...

ІІ ведучий: І так чомусь сумно... і тривожно. Як складеться наше життя далі?

І ведучий: У школі все простіше – друзі, уроки, жарти, сміх... Невже це все уже в минулому?

ІІ ведучий : За 11 років у школі ми прожили ціле життя, про яке можна написати книгу.

І ведучий: Хто знає, може серед нас зараз є майбутній письменник, який згодом усе пригадає і напише цілий роман або епопею.

ІІ ведучий : 17 років – це мало, чи багато? В історії людства – мить, для кожної людини – чверть життя.

І ведучий: Тож давайте усі разом пригадаємо і перегорнемо сторінки книги нашого життя.

ІІ ведучий: А знаєте, з чого все починалося? (відкриває книгу на першій сторінці «Ми з´явилися»)

(Звучить запис «Плач немовляти»)

*1.Тихо! Тихіше! Народилась дитина,

Гарненька така на вид.

Серед білих пелюшок мирно

В ліжечку спить.

Хай ніяка біда не тривожить

Душу дитячу твою.

Ти не побачиш ні горя, ні муки,

І долю не стрінеш лиху.

Сценка «У пологовому будинку»

Лікар: А, татко прийшов! Вітаю, у вас дівчинка!

Батько : Як дівчинка?

Лікар: Ну, дівчинка, донечка у вас народилась.

Батько: Не може бути. А що, хлопчиків не було?

Лікар: Чоловіче! Не смішіть людей! Ви маєте доньку.

Помічницю. Виросте – сорочки вам пратиме, обід варитиме, щебетатиме, як синичка.

Батько: Так... так... одна вже щебече... А завідуючого побачити можна?

Лікар: Навіщо?

Батько: Обміняти б ...

Лікар: Та що ви кажете? Хто ж це свою дитину на чужу міняє?

Батько: То це вже остаточно?

Лікар: Цілком .

Батько: А казала: «Сина подарую, сина...» (дзвінок). Алло! Кохана!.. Так, так, знаю... Так, так, радий, щасливий, дуже... Хто хотів сина? Я? Та для чого ті лобуряки?! Помічниця виросте, сорочки пратиме, обід варитиме, щебетатиме, як синичка.

І ведучий: Минали дні, місяці, роки... Ми підростали. Хтось відвідував дитячий садок, когось виховували бабуся з дідусем... Це були такі безтурботні дні – дні нашого щасливого дитинства.

(Перегортає сторінку «Щасливе дитинство»)

ІІ ведучий : Подивіться, якими кумедними ми були! А якими допитливими! Нас цікавило все, ми задавали тисячі питань, на які часто не отримували відповіді.

Сценка «Хоч би швидше в школу...»

Син: Тату, а чому йде дощ?

Батько: Підеш до школи, дізнаєшся.

Син : Тату, а в Баби Яги є бабенятко?

Батько: Звідки я можу знати?

Син: Тату, а навіщо коняці коси?

Батько: Запитай у коняки.

Син: Тату, а кролики люблять цукерки?

Батько: Не знаю, я їх не годував.

Син: Тату, ти не сердишся, що я тебе все запитую?

Батько: Що ти синку! Як можна? Адже чим більше ти запитуєш, тим більше знатимеш.

Син: Татку, а де беруться діти?

Батько: Піди у мами запитай! От же непосидюче! Хоч би швидше його до школи віддати!

І ведучий: І ось ми пішли до школи.

Хвилювались, як ніколи

Хвилювалися весь час,

Перший раз у перший клас!

(Перегортає сторінку «Перший раз у перший клас»)

(Звучить пісня «Школьные годы»)

ІІ ведучий: Як ти думаєш, що відрізняє першокласника від інших школярів.

І ведучий: Маленький зріст і великий букет квітів.

Один учень і купа родичів на лінійці.

ІІ ведучий: А ще радісна посмішка і беззубий рот. А також портфель , у якому чого тільки немає!

*2.Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи

Олівця поклав у сумку,

Книгу, ручку, зошит, гумку,

М´яч, перо, м´яку подушку,

На обід смачну ватрушку,

Два ведмедика, рогатку,

Камінців зо два десятки.

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Теніску, ракетку, м´ячик

І улюблений свій зайчик.

Трактора, машинку, шило...

Вже й надворі звечоріло.

Сів Миколка, дума думку:

  • А чи все поклав у сумку?

І ведучий: А ще у першокласників одна вчителька, яка замінює і тата, і маму, і виховательку, і няню.

ІІ ведучий: Саме такими для нас були наші перші вчителі: Оксана Вікторівна і Наталя Василівна. Це вони навчили нас читати і писати, долати перші труднощі і перешкоди.

*3.Пам´ятаю і зараз, крізь роки,

Перші труднощі, перший наш клас.

І веселі цікаві уроки...

Як же швидко проминув той час!

Ми, малі, на лінійці стояли,

А в очах і цікавість, і страх,

В ручках квітів букети тримати

І тремтіла тривога в серцях.

*4.Першу сходинку здолали, важко було вчитися.

І писати, і читати, битися й миритися.

Як же вчительці усіх важко нас навчати,

Як по 100 слів у хвилину вчилися читати.

*5.Й математиці нелегко було нас навчать.

Ми таблицю додавання вчили разів п´ять

Які ж муки ми терпіли, бо не все робити вміли.

А тепер пройшли роки – згадуємо залюбки.

І ведучий: Цікаво, а про що мріяли наші батьки, коли ми пішли в перший клас?

ІІ ведучий: Зараз ми про це дізнаємось. Адже скринька батьківських мрій чекала на цю мить аж 11 років! І ось нарешті прийшов час її відкрити.

(Ведучі відкривають «Скриньку батьківських мрій», яку батьки заповнили записками, коли діти йшли в перший клас. Випускники вголос зачитують мрії своїх батьків.)

І ведучий: Початкову школу ми всі ласкаво називаємо «маленькою школою».

ІІ ведучий: Отже, наступна наша сторінка «Маленька школа».

*6.Другий клас – пішла таблиця,

І ночами стала сниться

А от множити, ділити,

Годі й, браття, говорити!

І вірші напам´ять знову!

Їх багато, чесне слово!

Як би тут не розгубитись,

І хоча б чого навчитись!

*7.Тільки два ми роки в школі,

А сюрпризів в нас доволі

Підмет, присудок знайди,

Вірно речення склади,

З дієсловом розберись

І відмінювать навчись...

Але всі ми дуже здібні:

Учні грамотні потрібні!

І ведучий: Важко було прощатися з «маленькою школою», з першими вчителями. Але час не стоїть на місці.

ІІ ведучий: У життя свої правила, свої закони, які неможливо змінити жодній людині.

(Пісня «Ах, детство, детство...»)

І ведучий: Рік 20...-ий. Перейшли у 5 клас.

ІІ ведучий: Нові предмети, нові вчителі, нові враження. Нова сторінка нашого шкільного життя.

(Перегортаємо сторінку «Старша школа»)

*8. Новина чудова , люди,

Порадійте всі за нас:

Ми стрибнули в п´ятий клас!

Ну, а п´ятий! Ох, цей п´ятий!

Ходиш жахом обійнятий.

Кабінет шукаєш свій.

От халепа! Боже мій!

Вчителів нових багато.

Як же всіх запам´ятати?

І нові предмети є,

Час біжить, бере своє.

Викладають тут цікаво,

Йде навчання наше жваво!

*9.Шостий, сьомий, восьмий клас...

Часто лаяли всі нас,

У нас енергії ж багато,

Треба її витрачати.

В конкурсах, змаганнях, святах

Участь брали ми завзято.

Нагород , бачте, немало

Ми собі відвоювали (демонструються подяки, грамоти, дипломи).

*10.Рік дев´ятий – особливий,

Всі екзамени здали ми.

Міні-випуск далі в нас -

Й прощавай, дев´ятий клас!

*11.А в десятий нас – звели,

Ну, й деньки тоді були!

30 учнів – це не жарти,

Краще в пекло вже попасти.

Вчителі хрестились мовчки,

Коли йшли в клас на уроки.

І не раз, не два, не три

В школі в нас були батьки.

*12.Ми – експериментальний клас,

То ж не дивина для нас,

Що змінилася знов програма-

Це для нас уже не драма.

Ми останній рік у школі

І проблем у нас доволі...

Та ми знаєм, що завжди

Допоможуть нам батьки!

І ведучий: Так, дійсно, батьки завжди з нами, завжди поруч у скрутну і радісну годину.

(Перегортаємо сторінку «Наші батьки»)

ІІ ведучий: А їхні клопоти з нами не закінчаться ніколи. Як кажуть у народі: «Малі діти – малі клопоти, великі діти – великі клопоти».

І ведучий: Або: «Маленькі діти спати не дають, а з великими сам не заснеш». А ми вже великі. Так що бідолашні наші батьки!

ІІ ведучий: Це ще не все, рідні наші!. На класних зборах 31 скликання у 16 читанні прийнятий закон «Про батьків випускника».

І ведучий: Увага! Озвучити закон!

*13.Розділ І.

Права, обов´язки та свободи батьків випускників.

Стаття 1. Батьки випускника є гарантом його майбутнього навчання.

Стаття 2. Батьки випускника забезпечують його вступ до навчального закладу.

Стаття 3. Батьки випускника щотижня забезпечують його продовольчою сумкою та грошовими преміями.

Стаття 4. Батьки випускника гарантують складання ним екзаменаційних сесій.

Стаття 5. Батьки випускника можуть передавати свої повноваження допоміжним органам – дідусям та бабусям.

Стаття 6. Повноваження батьків не припиняються довічно!

ІІ ведучий: Це все, звичайно, жарти! А якщо говорити серйозно, то сьогодні ми хочемо подякувати нашим батькам за їхню турботу, любов, доброту, терпіння та ласку.

*14.Спасибі батькам за щирість і ласку,

За доброту і щедрість, за зоряну казку,

За витримку вашу, за батьківське слово,

До вас ми звертаємось знову і знову.

*15.Нехай роки летять, немов птахи,

Несуть з собою радість і журбу,

Лиш залишають дружною завжди

Мою родиноньку, мою сім´ю.

*16. Мчать літа, мов без припону коні,

Сніг на скроні сріблом опада…

Мамо, мила, дай свої долоні,

Твоя доня пісню їм склада.

Скільки діла руки ці зробили!

Як ті крила, гріли нас, малят.

Ну, а борщ який смачний варили!

Як уміли коси заплітать!

Припаду до пучок тих устами,

ревно їх сльозами окроплю...

Як ми рідко дбаємо про маму,

Як ми пізно млієм від жалю!

*17.Матусю, рідна, я молюсь за тебе,

Твоя любов мене обігріва.

Мені в житті нічого більш не треба,

Лиш ти була б здорова і жива!

(Пісня «Мамино серце»)

І ведучий: Тато і мама – це найголовніші люди у нашому житті. Вони, наче сонце, обігрівають нас, дарують надію й тепло, люблять нас такими, якими ми є, вірять в нас.

ІІ ведучий: Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом із нами. Пробачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.

*18.В житті у нас є дві людини,

Нема й не буде їм заміни.

Бо це вони... це мама й тато.

Така в них доля – нас чекати...

На кожну звісточку і слово,

Вони – це втілення любові.

Вони нас приймуть і зігріють.

Їм тяжко, та в очах – надія

На те, що ми щасливі будем,

І найріднішим в світі людям

Дамо ми радості хоч трохи

За їх тяжкі батьківські роки...

*19. Цінуймо завжди маму й тата,

Вони зростили нас із немовляти,

Встигаймо добре слово їм сказати,

Допоки ми живем у рідній хаті.

Коли ж зміцніють наші крила,

Відчуємо ми силу, щоб літати, -

Не забуваймо маму й тата,

Їхніх порад, добром багатих!

(Пісня «Не плач, тату!»)

І ведучий: Ще крок, ще мить, і розійдуться наші дороги... Покинемо рідний дім і засумують наші батьки, і наповняться тривогою їхні серця за наші долі...

ІІ ведучий: Бережімо ж батьків! Не забуваймо, що вони чекають на нас, хвилюються.

І ведучий: Тож пам´ятаймо,

Що десь там

Матуся молиться, щоб нам

В житті не так, як їй, жилося.

Хоч вкрила сивина волосся

І в тата сили теж не ті,

Батьки не вічні...

Тож в житті

Рідненьких їх не забуваймо,

Пишім, дзвонімо, приїжджаймо!

*20. Батьки і діти – це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль

Це сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вустах й на вічні рани сіль.

*21.Матусю, збіліли вже скроні,

І пролетіли літа, мов птахи,

Та знаю – в життєвому полі

Тобі ще іти та іти.

І хай перелистує доля

Прожиті твої сторінки,

А ти все такою лишайся,

Як знаєм тебе усі ми.

Матусю, що в світі рідніше

За посмішку світлу твою,

Хто любить за тебе сильніше –

Лиш ти, і я Бога молю:

«Пошли ти матусі здоров´я

І долі, і віку пошли,

Щоб нас плекала в любові,

Молю, все для цього зроби.

Щоб нами вона милувалась,

Онуки круг неї росли,

Щоб весело в домі співалось

І всі ми щасливі були».

*22. Коли б хто у світі підрахувати міг

Всі сльози материнські на землі,

Коли б хто біль, що знала кожна мати,

Розкласти міг на часточки малі,

Напевне всім удосталь би дісталось,

Аби ж то кожен витримати зміг!..

Шануймо ж наших матерів!

Не забуваймо! Адже і наші болі

Приймають матері в свої серця,

Аби у нас була щаслива доля

Од самого початку й до кінця!

*23. Найкращі дні для наших матерів й батьків -

Це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо в житті для них зробити!

(Пісня «Помолимся за родителей»)

І ведучий: Ось і перегорнули ми сторінки нашого життя. Попереду – Державна підсумкова атестація, випускний...

(Перегортає сторінки «ДПА», «Випускний»)

ІІ ведучий: А далі?

І ведучий: А далі кожен з нас буде продовжувати писати цю книгу самостійно.

(сторінка «Далі буде...»)

Класний керівник:

А якою у подальшому буде ваша книга життя, залежить від вас, від ваших зусиль, наполегливості, працьовитості.

Та якби не склалось ваше життя, не забувайте, звідки ви родом, не забувайте своїх батьків, бережіть їх, не цурайтесь один одного, не забувайте своїх вчителів.

У кожного з вас свої мрії, надії, сподівання, плани на майбутнє, бажання. Зараз я пропоную вам записати на цих паперових квітах вашу заповітну мрію. Ці квіти ми складемо у конверт, який обов´язково відкриємо через 5 років на нашій першій зустрічі випускників.

(Учні записують свої заповітні мрії, складають квіти у конверт).

Діти, не забувайте, що кожного року, в лютому у нашій школі проводиться вечір зустрічі випускників усіх років. А ось зустрічі нашого випуску я пропоную організовувати через кожні 5 років.

Ось і завершується наш час, закінчується наш останній урок. Нехай щастить вам, любі мої діти, хай посміхається вам доля! Хай вічними супутниками у вашому житті будуть Віра, Надія і Любов!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.