Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії (Софокл. «Антігона». Пісня хору «Дивних багато в світі див» (стасим I, вірші 332—383)).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Світова література, 8 клас

_____________

УРОК № ___________

Тема. Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії (Софокл. «Антігона». Пісня хору «Дивних багато в світі див» (стасим I, вірші 332—383)).

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю давньогрецького трагіка Софокла; проаналі­зувати пісню хору з трагедії драматурга «Антігона»; розвивати навички аналізу твору, виразного читання, зв’язного мовлення, логічного мислення; сприяти формуванню гуманізму, моральних якостей.

ХІД УРОКУ

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Перевірка домашнього завдання.

Зачитування творів та їх короткий аналіз (3—4 роботи).

2. Літературна вікторина.

1) Ім’я бога, з яким було пов’язано виникнення театру. (Діоніс.)

2) Як називалися ці свята? (Діонісії.)

3) Провідна фігура давньогрецького театру. (Заспівувач.)

4) Кому належала головна партія у драматичній виставі? (Хору.)

5) Кількість акторів у давньогрецькій виставі. (Один.)

6) Місце для глядачів. (Театрон.)

7) Круглий або підковоподібний майданчик, що доходив до першого ряду місць. (Ор­хестра.)

8) Намет для переодягання акторів. (Скене.)

9) Батько трагедії. (Есхіл.)

10) Назва трагедій Есхіла про Прометея. («Прометей-вогненосець», «Прометей заку­тий», «Звільнений Прометей».)

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

Окрім Есхіла, ще одним усесвітньовідомим давньогрецьким драматургом був Со­фокл. Він розвинув оформлені Есхілом принципи драматичного мистецтва й започат­кував новий його етап. Софокл жив у період найвищого піднесення Афінського поліса й усі особливості цього періоду значною мірою відобразилися в його творах.

2. Повідомлення про життя і творчість Софокла.

Софокл (496—406 рр. до н. е.) народився у мальовничому афінському передмісті Колоні, яке пізніше уславив у трагедії «Едіп у Колоні». Його батько Софілл був до­сить заможним ремісником-зброярем, якого шанували афіняни. Він дав синові добру на той час освіту.

Уже з дитинства Софокл виявив великі музичні здібності, які дали йому мож­ливість писати музичний супровід до своїх трагедій. Але першою його спеціальністю було лікарювання.

У молодості Софокл був близьким до вождів аристократів, входив до кола друзів Перикла, з яким його зв’язувала міцна дружба. Проте сучасники свідчать, що він був значно кращим поетом, ніж політичним діячем. Можливо, тому він і відійшов від дер­жавної діяльності.

Першу свою перемогу як драматург Софокл здобув у 468 р. до н. е., перевірив­ши Есхіла. Він дуже швидко завоював популярність, що зростала з року в рік, і з тих пір ще 23 рази посідав перші місця на драматичних змаганнях і ніколи не зазнавав поразки. Ним було написано понад 120 драматичних творів, але до нас дійшли лише сім трагедій та фрагменти сатирівської драми «Слідопити».

Софокл дуже любив своє місто і ніколи з нього не виїздив, незважаючи на заман­ливі пропозиції з боку інших полісів і тиранів. У кінці життя він став жерцем Аскле­пія, бога лікарювання. Стародавні автори свідчать, що незадовго до смерті драматур­га один із його п’яти синів Іофонт, який теж був поетом і писав трагедії з допомогою батька, звернувся до суду, обвинувативши Софокла в недоумстві й вимагаючи встано­вити над ним опіку. Син стверджував, що батько так був захоплений творчістю, що занедбав усі майнові справи. Поет не виступив з довгою промовою у своє виправдан­ня, як було заведено в ті часи. Він прочитав перший стасим хору з трагедії «Едіп у Ко­лоні», у якому оспівував рідне місто. А потім, звернувшись до суду, коротко промо­вив: «Якщо я Софокл, то я не безумний. А якщо я безумний, то я не Софокл». Судді були вражені красою поетичних рядків і незвичністю відповіді Софокла й одностай­но відхилили позов Іофонта.

Встановлення культу Софокла Після смерті Софокла був встановлений його культ. Як герой, він фігурував під ім’ям Дексіона. Йому присвятили невеликий храм (героон), а в афінському театрі Діоніса встановили статую Софокла.

Будучи людиною, що брала участь у суспільно-політичному житті й створенні нової культури, Софокл у своїх трагедіях відображав явища, якими була сповнена Афінська держава. Поет гостро виступав проти тиранії, порушував проблему багат­ства і грошей, що на той час була дуже актуальною у зв’язку зі зростанням економіч­ної могутності Афін і окремих громадян. Слід зазначити, що ставлення Софокла до грошей було різко негативне. На його думку, гроші руйнують економічний і мораль­ний уклад афінян, розтлівають душі людей. Драматург вірив у богів, які для нього — уособлення вищої могутньої сили, чиї вчинки і задуми смертна людина осягнути не може. Софокл високо цінував розум людини, хоча й наголошував на його обмеже­ності та підвладності богам.

Серед найбільш відомих творів Софокла слід назвати трагедії «Аякс», «Електра», «Цар Едіп», «Антігона», «Едіп у Колоні», «Філоктет».

Софокл завершив створення грецької трагедії, а в його творчості вона досягла своєї вершини. Продовживши справу Есхіла, він удосконалив її як жанр драматично­го мистецтва й підсилив роль цього могутнього засобу впливу на розум і серця афін­ських громадян.

У світову літературу Софокл увійшов як творець безсмертних образів, а його тра­гедії до цього часу є чудовим застереженням від самовдоволення і душевного спокою, нагадуванням про необхідність пильної уваги до себе і своїх вчинків, про моральну відповідальність за них. Особливе захоплення викликають його героїні. Так Гегель, глибокий знавець античності, назвав Антігону взірцем трагічної героїні.

Теми трагедій Софокла у творчості митців різних епох До тем трагедій Софокла неодноразово зверталися митці різних епох. Серед них — Вольтер, Й.В. Ґете, Ж. Расін, Ф. Шиллер, Г. Лессінґ, В. Капніст, М. Мусоргський, Д. Бортнянський, І. Стравинський, Б. Брехт, Ж. Ануй та багато інших. Відомий україн ­ський поет І. Франко вперше переклав українською мовою трагедії «Цар Едіп», «Едіп у Колоні», два гімни з трагедії «Антігона». Повністю трагедію «Антігона» переклав П. Ніщинський. У наш час Софокла перекладали Б. Тен та А. Содомора.

Відомі вистави трагедій Софокла і на українській сцені. У 20-х роках XX ст. «Цар Едіп» був поставлений Л. Курбасом і Г. Юрою в київському Молодому театрі. В середині 60-х років Г. Юра в театрі імені І. Франка здійснив постановку «Антігони».

3. Слово вчителя.

Трагедія «Антігона» належить до трагедій Фіванського циклу і поставлена в 442 р. до н. е. Цей твір завершує сумну розповідь про долю Лаєвого роду і вважається однією з кращих античних драм. У ній розповідається про подальшу долю дітей царя Едіпа: синів Етеокла і Полініка, дочок Антігони та Ісмени. Як відомо з міфів, Едіп був царем міста Фіви, сином Лая та Іокасти. Дельфійський оракул напророкував, що йому судилося вбити батька й одружитися з матір’ю. Пророцтво, незважаючи на всі перестороги царя, збулося.

Після смерті Едіпа в смертельному двобої гинуть його сини, які правили Фівами. Царем стає Креонт, який віддає наказ Етеокла як героя, захисника держави, похо­вати з усіма почестями, а Полініка, який зрадив рідне місто і пішов на нього війною, залишити на полі бою на поталу хижим псам і птахам. Антігона, незважаючи на за­борону, поховала брата, адже для неї найголовнішим є виконання обов’язку. Однак її схопила сторожа, і дівчину як порушницю закону чекає покарання. Антігону заживо замуровують у печері-склепі, прирікаючи на мученицьку смерть. Віщун Тіресій пере­конує Креонта скасувати страту Антігони, поховати тіло Полініка, щоб не накликати на Фіви гніву богів. Наляканий і розгублений цар готовий відмінити наказ, але піз­но: Антігона вчинила самогубство. Та цим не закінчилися нещастя у Фівах. Над тілом дівчини заколює себе заручений з нею Гемон, син Креонта. Вчинила собі смерть і дру­жина, не витримавши втрати сина. Цар залишається самотнім і спустошеним, безси­лим перед нещастям, які сам накликав на себе. Зухвало відступивши від законів бо­гів, він приречений на поразку. Отже, головний конфлікт твору — це протиріччя між людськими законами і «неписаними» божественними.

Як слід розуміти зміст цього конфлікту? Головна героїня трагедії захищає боже­ственні («неписані») закони, а боги, як відомо, ніколи не помиляються. Креонт стоїть на сторожі державних законів, створених людиною. А людина, як смертна істота, може помилитися. Так думав Софокл, а вслід за ним і тисячі еллінів, котрі вірили у пра­вильність дій богів, в їхнє право керувати вчинками людей.

Трагедія створена за законами давньогрецького театру. Особливо цікавим є пер­ший стасим «Дивних багато у світі див».

4. Виразне читання уривка з трагедії «Антігона».

(Стасим I, вірші 332—525 читає вчитель або підготовлений учень.)

5. Бесіда за прочитаним.

— Якою в стасимі постає людина? (Величним дивом природи.)

— Що здатна зробити людина? (Змагатися з вітром, володарювати на морі, обробляти землю, ловити звірів і птахів, приручати тварин.)

— Чи кожній людині це під силу? (Ні, тільки розумній.)

— Кому не страшні хвороби, нещастя? (Тому, хто «звичаїв громадських пильнує сповна». Тобто тому, хто шанує дану ним присягу, закони батьків і своїми вчинками не викликає гніву богів.)

— Про яку небезпеку попереджає Софокл? (Мудрі витвори людини, «ясніші від світлих надій», можуть перетворитися на протилежне — «біди від них більш, як блага».)

— Що чекає того, хто порушить закони? (Неслава, нещастя, осуд дюдей.)

6. Проблемні запитання.

— Подумайте, чому стасим «Дивних багато у світі див» називають «гімном людині». (Тому що в цих рядках лунає захоплення допитливістю і розумом людини.)

— Як у цьому уривкові виражається світоглядна позиція автора? (Автор вірить у долю, яку мають вершити боги, і йти проти їхньої волі досить небезпечно.)

— Як ви думаєте, чи можна погодитися зі словами Софокла про те, що людина здатна стати причиною зла? (Так, історія людства є найкращим доказом того. Адже війни, тиранічні режими, екологічні проблеми, катастрофи, аварії — теж діяння людей.)

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Узагальнююча бесіда.

— Подумайте, чому творчість Есхіла та Софокла вчені вважають «золотою до­бою» давньогрецької літератури? (Тому що обидва драматурги порушували важливі для свого часу питання.)

— Якою Софокл зобразив людину? Чому? (Досконалою, розумною, красивою. Саме такою уявляли людину давні греки.)

— Який вплив мав Софокл на подальший розвиток світової літератури?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дати письмову відповідь тему «Вплив давньогрецького театру на розвиток світо­вої літератури».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.