Особливості вивчення літератури рідного краю у світлі реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2015-2019 роки

Опис документу:
Матеріал допоможе учителям української літератури в підготовці до уроків літератури рідного краю. Лубни літературні – це неповторна перлина духовності нашого краю. Саме з матеріалів цієї доповіді можна дізнатися про митців малої батьківщини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Міністерство освіти і науки України

Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

імені М. В. Остроградського

Доповідь на тему:

Особливості вивчення літератури рідного краю
у світлі реалізації
Концепції національно-патріотичного виховання
дітей та молоді
на 2015-2019 роки

Підготувала:

учитель української мови,

спеціаліст вищої категорії,

старший учитель

Лубенської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 1

Лубенської міської ради

Полтавської області

Мастаєва Оксана Василівна

Лубни-2016

Досконало знати літературу рідного

краю – це справжнє мистецтво, до

творчого процесу якого залучається не

тільки інтелект, а й віддана синівська

любов та емоційно високі духовні

скарби, передані нам із діда-прадіда.

Н.Баклай

У наш час, коли Україна в небезпеці, а приналежність до певної нації поступово нівелюється, виховання справжнього патріота набуває особливо актуального значення. 

Тому перед педагогами постає важливе завдання: закладати фундамент для формування свідомості як сучасної молоді, так і прийдешніх поколінь українців, що вбачатимуть у державі запоруку особистісного розвитку й сповідуватимуть ідеї гуманізму, демократії, свободи, толерантності, виваженості та відповідальності за своє життя та долю рідної держави. Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії, саме школа повинна стати осередком становлення громадянина-патріота України, виховувати в молодого покоління високу патріотичну свідомість, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського й конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності держави.

Відомий український педагог В.Сухомлинський зазначав, що в руках учителя слово є могутнім виховним засобом. Воно здатне піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків.

Тож основна мета, яку повинен поставити перед собою словесник, – це формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.

Її досягнення дуже значуще й важливе. Учителю-словеснику потрібно зберегти ту дитину, яка увібрала найкраще: менталітет, ідентичність, мову, культуру. Ще К.Д.Ушинський говорив, що «засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх додавання і видозміни, але безліч понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови.  Такий цей великий народний педагог - рідне слово». 

Тому робота над формуванням патріотизму проводиться як на уроках української мови та літератури, так і в позаурочний час.

Особливо ж велике значення й виховний потенціал для формування громадянина-патріота мають уроки літератури рідного краю. Вони мають вагомий вплив на моральний розвиток юних громадян, оскільки творчість письменників-земляків є могутнім джерелом духовності, своєрідним генетичним кодом, пам'яттю народу. У творах митців малої батьківщини знаходять своє вираження її історія, моральні цінності, ідеали, традиції, ментальність, національний характер. Тому уроки літератури рідного повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної насолоди.

Часто трапляється так, що школярі вважають: відомі митці, про яких знає вся Україна, Європа, світ живуть десь далеко. А тут, у малій батьківщині, таких немає. На щастя, саме уроки літератури рідного краю сприяють розвіюванню цих хибних уявлень, адже на нашій землі є талановиті, неординарні особистості.

Якщо говорити про сучасний літературний процес на Полтавщині, то можна оминути увагою й місто Лубни. Тут нині живуть і працюють шість членів Національної спілки письменників України: Наталія Баклай, Ольга Хало, Раїса Плотникова, Олександр Міщенко, Юлія Манойленко, Ганна Кревська, - які гуртують довкола себе кращі творчі сили краю. Більшість авторів об’єднані в літературну організацію – літоб’єднання ім. О.Донченка.

Лубни літературні – це неповторна перлина духовності нашого краю. Її початки формувалися задовго до здобуття Україною незалежності, коли ще в царській Росії навіть не дискутувалося питання існування української мови як самостійної, осібної і такої, що має право на існування. Уже тоді були люди, які творили задля слави рідної землі, її процвітання. Серед таких Григорій Сковорода і Євген Гребінка, долі яких були дотичними до Лубен, Олександр Афанасьєв-Чужбинський і Матвій Номис, Василь Милорадович і Любов Яновська, Володимир Леонтович і Пилип Капельгородський. А ще варто згадати дочку й онуку Матвія Номиса – Надію Кибальчич (Наталку Полтавку) та Надію Кибальчич-Козловську – українських письменниць, які поклали своє життя на олтар української духовності.

Утім, організований літературний рух у Лубнах розпочався з письменника Олеся Донченка. Це саме він у жовтні 1923 року разом із Марком Кожушним створив філію спілки селянських письменників «Плуг» при редакції тодішньої газети «Червона Лубенщина».

Так чи інакше з історією розвитку літературного процесу в Україні і поза її межами пов’язані імена  Івана Гончаренка, Павла Усенка, Леоніда Первомайського, Василя Барки, Михайла Козакова, Люціани Піонтек та інших. По-різному склалися їхні долі. Одні були визнані за життя, інші – реабілітовані після смерті, а про третіх стало відомо широкому загалу тільки після здобуття Україною незалежності.

У передвоєнні роки та роки окупації полум’яне слово ніс землякам поет-антифашист Петро Артеменко, розстріляний окупантами у 1942 році. А вже після звільнення Лубенщини від «коричневої чуми» ХХ століття  у 1944 році повернулися до рідного міста Надія Хоменко, Олесь Донченко, а після закінчення Великої Вітчизняної війни приїхав жити до родини в Лубни бойовий офіцер, журналіст і письменник Петро Лубенський.

Часи післявоєнної відбудови позначилися потужним сплеском літературного життя. Активно працювали на письменницькій ниві подружжя Надії Хоменко й Петра Лубенського, які опікувалися творчою молоддю. У цей період розкриваються таланти Володимира Малика, Віктора Безорудька. У Черкасах спалахує яскрава зірка нашого земляка з с. Біївці Лубенського району Василя Симоненка. Пізніше приходить у літературу як дитячий письменник Петро Мостовий, переїздить жити в Лубни Євген Наумов.

Таким чином лубенська літературна школа не лише гордиться глибокими  традиціями, а й має велике літературне сьогодення і не менш перспективне майбутнє. Адже тут щороку видається більше десятка прозових та поетичних книг різних авторів.

Так, наприклад, заслуговує на увагу історичний роман-хроніка Ольги Хало «Корона Вишневецьких» («Преса України», 2012), який є непересічною подією в літературному житті не лише Полтавщини, а й України. Книга відзначена обласною літературною премією імені Панаса Мирного.

В основу роману покладено події від поразки Северина Наливайка під Лубнами в 1596 році до сходження в 1669 році на трон  Речі Посполитої останнього представника королівської гілки князів Вишневецьких - Міхала Корибута. На тлі тогочасних міжнародних відносин різних держав описано становлення козацтва як вирішальної військової сили в утвердженні самостійності України. Правдиво змальовано славних ватажків і гетьманів, відтворено запровадження церковної унії 1596 року та боротьбу з нею. Через глибокі дослідження маловідомих історичних фактів зображено складний шлях роду Вишневецьких до здобуття королівської корони.

А ще її перу належать такі твори: “Северин Наливайко” (Лубни, 2001) – поема про шлях України до волі, розповідь про козацького ватажка, безстрашного лицаря Северина Наливайка, його перемоги й останню поразку; “Катерина Білокур” (Полтава: Полтавський літератор, 2001) – поема про долю справжнього таланту, художницю з Київщини, життя якої – як спалах квіткового різнобарв’я на безсмертному полотні, уривки з твору звучали на Національному радіо; “Геєна” (Полтава: Полтавський літератор, 2001) – довершений гостросюжетний роман про великі випробування, що випали на долю нашого народу, про найжахливіші сторінки історії часів голодомору 1932-1933 рр., руйнування храмів, репресії, розтління людських душ, страхіття останньої війни; “Сонячна ромашка” (Полтава: Астрея, 2002) – пісні на слова Ольги Хало, одна з яких – “Літо” – виконувалася на відбірковому турі республіканської програми “Мелодія двох сердець” Віталія і Світлани Білоножків; “Квіти моєї любові” (Лубни, 2006) – поеми, вірші, байки про історичну пам’ять поколінь, сутність людського життя, красу людських почуттів, прикрі вади суспільства; “У край вічного сонця” (Лубни, 2008) – повість про життя первісних людей в антропогеновий (четвертинний) період кайнозойської ери, коли до сучасної території України наближався льодовик, захоплива розповідь про пригоди двох дітей – Ока й Лунь, які через неймовірні труднощі та небезпеки дістаються у край Вічного Сонця; “Золота підкова України” (Лубни, 2009) – історичні поеми, заримована об’єктивна історія нашої Батьківщини. П’ять поем – “Останній шлях гетьмана Івана Мазепи”, “Ян Собеський”, “Лубни”, “Едінга”, “Северин Наливайко” – присвячені реальним людям, які впливали на історичний процес і цим самим відіграли важливу роль у долі українського народу. У всьому розмаїтті економічного, політичного, культурного життя вимальовується єдиний образ нашої держави, висвітлюється життя й діяльність трагічних постатей історії – гетьманів, кошових, козацьких ватажків; твори базуються на документальних матеріалах України, Росії, Польщі, у них голосно дзвенять шаблі і степ гуде запеклим боєм, помирають герої і воскресає пам’ять про них, змінює обличчя світ, приходять з пороху віків сильні постаті, щоб повідати сучасникам про ціну волі і власного життя.

Крім того, Ольга Іванівна є сценаристом та режисером монтажу багатосерійного документального фільму “Лубни в ХХ сторіччі”. Вона - автор слів гімну Лубен.

О.Хало - упорядник хрестоматії “Література рідного краю” (Лубни, 2000), у якій уміщено біографічні довідки письменників Лубенщини та їхні твори: Петра Артеменка, Олеся Донченка, Василя Симоненка, Петра Лубенського, Володимира Малика, Петра Мостового та ін., подані методичні розробки уроків, запропоновані зразки творів. Авторка навчального посібника “Дидактичний матеріал з української мови (синтаксис)” (Полтава, 2004) (на основі історичних та літературних джерел Полтавщини).

Сама ж письменниця народилася 02.07.1953 у смт. Оржиця Полтавської області. Походить із родини службовців. Закінчила філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (нині національний університет ім. Б. Хмельницького). Працювала вчителем української мови та літератури СШ № 2 м. Лубен. Очолювала літоб’єднання ім. О. Донченка при газеті “Лубенщина” (1995–2003).

Член Національної спілки письменників України (з 2001).

Лауреат премій ім. В. Малика (2002), ім. І. П. Котляревського (2009), ім. Панаса Мирного (2012), ім. Василя Симоненка (2012).

Відмінник освіти України. Учитель-методист вищої категорії.

Не можна не згадати ім’я Посульської Чураївни - Баклай Наталії Михайлівни. Народилася вона 24 лютого 1958 р. в с.Терни Лубенського району Полтавської області. Закінчила Гадяцьке культосвітнє училище та Полтавський аграрний коледж управління і права аграрної академії. Тривалий час працювала у відділі реєстрації актів цивільного стану Лубенського міськрайонного управління юстиції. Автор збірок «Два береги душі...», «Осяяна тобою», «Коралове намисто», «Триєдиний біль», «Свіча невінчана», «Меди тернові», «Ще не вицвіло літо», «Лубни», «Ожинова купіль». Член Спілки письменників України.

Знаковою книгою у творчості знаної поетеси Наталії Баклай можна назвати збірку поезій «Серцевина» (Лубни, 2012). У книзі багато програмних, визначальних віршів, які формують саму суть творчості авторки і є її серцевиною. У них поетеса веде діалог з Україною, відкрита серцем і думками, говорить  про наболіле, звертається до співвітчизників, а серед них є усілякі: і патріоти, і «мояхатаскрайченки», і кати, і бюрократи, звертається до музи і людей. Їхні долі, прості і невибагливі, особливо добре вдаються найжіночнішій із наших українських поетес. Збірка є, як зазначає у передньому слові, відомий український поет Михайло Шевченко «нашим золотим еталоном».

Заслуговує на увагу читачів і повість для дітей члена НСПУ Олександра Міщенка «Літні пригоди Богданчика», у якій захоплююче й доступно розповідається про древні народні звичаї і традиції, що сягають глибини віків і подекуди збереглися ще й досі. Книга вчить добру й людяності, любові до природи й усього світу. Вона розрахована на широке коло читачів підліткового віку, їх мам і тат.

Хочеться звернути Вашу увагу на поетичний доробок поетеси Юлії Манойленко «До одвічних бродів» (Лубни, 2012). У римованих рядках – цілий світ, вибухова сила української краси, національної самоідентифікації українців. Художнє ліричне слово Юлії Манойленко легке, доступне, незвичайне. Такі вірші не можна залишити поза увагою. Навіть людина далека від поезії залюбки почитає ці твори і відшукає у них ту єдину, дзвінку струну, суголосну душі.

Слід сказати, що велику творчу роботу проводять літератори, члени літоб’єднання ім. О.Донченка, які ще не є членами Національної спілки письменників України. Так, побачили світ книги Лариси Назаренко «Калейдоскоп казок» (Миргород, 2012), Олександра Сиченка (сина відомого українського письменника Володимира Малика) «Римовані думки» («Інтер Парк», Лубни, 2012), Катерини Юрченко «Дивоквіт душі» та інші. Готуються до видання книги письменниці Раїси Плотникової, Василя Філіпенка, Миколи Шияна. Не залишаються осторонь літературного процесу також знані лубенські автори: Ніна Шерстюк, Олександр Печора, Андрій Дальній, Олександр Киян, Андрій Осацький.

На літературній карті Лубенщини багато знаних імен, що дає можливість педагогові творчо підійти до вивчення творчих здобутків письменників рідного краю.

Зазвичай вивчення літератури рідного краю у школах міста здійснюється за такими напрямками: урочна робота, позакласна робота, робота наукових товариств, робота пришкільних літературних музеїв.

Специфіка проведення уроків ЛРК має гнучкі форми, що дає можливість задовольнити літературні потреби учнів різного віку і різних інтересів, індивідуально підійти до кожного учня, організувавши їх проведення так, щоб зацікавити, виховати в школярів інтерес до творчості письменників. Це й уроки-бесіди за конкретним твором, прочитаним усіма учнями, і уроки-узагальнення, уроки виразного читання, уроки-зустрічі, уроки-конференції, уроки-диспути, уроки-екскурсії, уроки-концерти, уроки-подорожі.

У позакласній роботі вчителі-філологи нашого міста і я особисто використовуємо такі форми роботи: години спілкування, літературні вечори, міські та обласні літературні конкурси (міськрайонний конкурс читців поезій В. Симоненка, обласні конкурси «Розкрилля душі», «Відлуння заповітів земляків»), екскурсії до літературних музеїв.

Особливу роль у вивченні творчості письменників-лубенців мають шкільні наукові товариства, участь у яких не лише сприяє більш глибокому засвоєнню запропонованого матеріалу, а й сприяє розвитку ініціативи, наполегливості, цілеспрямованості, жаги до відкриттів у старшокласників. Юні науковці є активними учасниками та неодноразовими переможцями конкурсів малої академії й постійними доповідачами наукових конференцій.

Неабияке зацікавлення в учнів міста та району викликають ті форми роботи, які пов’язані з діяльністю шкільних літературних музеїв. Їх у Лубнах 2 й обидва розташовані в ЗОШ №4. Це унікальні музеї Олеся Донченка та Володимира Малика. Їх занесено до реєстру музеїв України. Тому не випадково сюди приїздять гості не лише з міста та району, а й з далекого зарубіжжя. Тут часто проводяться літературні зустрічі та вечори з митцями Полтавщини.

Отже, учителі-словесники міста Лубни роблять усе необхідне, щоб засобами художнього слова перетворити знання  на переконання, зробити ці ідеї осмисленими, усвідомленими, глибоко продуманими. Адже зберегти й зміцнити нашу державу можуть громадяни, які люблять свою Батьківщину, свій народ, готові жити в Україні й до останнього відстоювати незалежність  Батьківщини.

Кожен учитель, котрий іде на урок літератури рідного краю, повинен пам’ятати слова члена Національної спілки письменників України, лубенки Наталі Баклай: «Дбати про культуру молоді – означає не тільки володіти знаннями з Великої Української Літератури, а, насамперед, знати літературу краю, у якому вперше почув і віднайшов рідне Слово».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
1
міс.
1
7
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!