Особливості навчання легкоатлетичних вправ учнів 5-9 класів

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Особливості навчання легкоатлетичних вправ учнів 5-9 класів

У програмі для 5-9 класів передбачено вивчення навчального матеріалу з легкої атлетики. В процесі проведення занять З.І. Кузнєцова рекомендує наступну послідовність розв'язання навчальних завдань.

Першим завданням є: навчити дітей приймати правильні вихідні положення. При цьому навчання, як правило, поєднується з виконанням вправи в цілому.

Коли вихідне положення засвоєно, на перший план виступає друге завдання – оволодіти напрямками основних рухів даної дії. Наприклад, під час бігу треба ступні ставити прямолінійно, високо виносити стегно махової ноги, повністю випростувати поштовхову ногу під час відштовхування.

Слідом за цим на перше місце висувається нове завдання – опанувати амплітуду рухів. Наприклад, виносити стегно махової ноги настільки, наскільки це доцільно за даної швидкості бігу. Майже одночасно ставлять завдання виконувати дію вільно, без зайвого напруження, яке сковує рух. Схожу думку мають і ряд інших авторів.

Потім ставиться завдання виконувати дії з більшою швидкістю. Наприклад, додержуватися правильної техніки під час бігу в повільному, середньому і, нарешті, швидкому темпі.

Орієнтуючись на ці загальні вказівки, визначають конкретні навчальні завдання на урок.

Розв'язуючи навчальні завдання, треба урізноманітнювати вправи на уроці. Це досягається зміною форми рухів (наприклад, біг на носках, біг на всій ступні, біг стрибками і т. ін.) і обстановки, в якій виконується вправа (наприклад, біг по рівній доріжці, в гору, з гори, біг по вузькому коридору, позначеному лініями, двома канатами, біг по кільцях, покладених на доріжці, через планки, що лежать поперек доріжки, і т. ін.). Предметно оформлені завдання особливо потрібні на уроках.

Добирати вправи слід так, щоб вони були не лише різнобічні, але й цілеспрямовані на розв'язання завдань, поставлених на даному уроці. Дуже важливо домагатися, щоб під час виконання легкоатлетичних вправ учні додержувалися правильної постави.

Велику увагу треба приділяти навчанню правильного дихання.

Оскільки в класі багато учнів, слід організувати навчання так, щоб одночасно виконувала вправи більшість школярів, інакше діти будуть простоювати в черзі, щільність уроку буде низькою, навчальний матеріал не буде засвоєно. Лише при першому ознайомленні з новою вправою можна проводити її з кількома учнями по черзі. Наприклад: пояснюючи й показуючи низький старт вперше, вчитель пропонує виконати його учням, розподіленим на забіги по 2-4 чоловіки. У дальшому старти даються одразу 8 -12 школярам, а іноді й усьому класові одночасно.

Коли відносно велика група виконує вправи одночасно, вчитель повинен чітко й образно пояснити і показати техніку руху, що вивчається, зосередити увагу школярів на тому, чого вони повинні досягти, оволодіваючи вправою на даному уроці. Учитель помічає й усуває спочатку загальні для всіх учнів помилки; повторюючи вправу, він бере під нагляд то одного, то іншого учня й усуває індивідуальні помилки.

Доцільно також залучати на допомогу учнів, що чекають своєї черги.

Основи методики розвитку швидкості.

У навчальному посібнику «Загальні основи теорії і методики фізичного виховання» О.М. Худолій значну увагу приділяє фізичним якостям людини; розкриває засоби та методику виховання, наводить приклади тестів для визначення рівня їх розвитку.

Фізичні якості – це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність.

У підручнику «Теорія і методика фізичного виховання школярів» Б.М. Шиян розкриває загальні основи методики розвитку фізичних якостей

До основних фізичних якостей людини відносять витривалість, силу, швидкість ( прудкість ), гнучкість, спритність. У фізичному вихованні та спорті важливим є виховання здатності до прояву швидкості в цілісній руховій діяльності. Швидкісні характеристики рухів і дій об'єднані під загальною назвою – швидкість.

Швидкість – здібність людини виконувати рухові дії з мінімальною для даних умов витратою часу.

О.Г. Шалепа відзначає, що швидкість – це здатність людини виконувати рухи за мінімальний для даних умов відрізок часу.

Види швидкості:

  1. Швидкість одиночного руху – прості необтяжені рухи (при малому зовнішньому опорі, удар в боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки тощо) вимагають максимального прояву швидкості.

  2. Частота рухів – циклічні рухові дії (спринт), швидке повторення ациклічних рухів (серія ударів у боксі).

  3. Швидкість рухової реакції – здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники (реагувати на об'єкт, що рухається, постійно утримувати його в полі зору, оцінювати просторові або часові параметри переміщення об'єкту та швидко підбирати адекватні відповідні дії) М.С. Дубовис [дає деякі рекомендації по розвитку фізичних якостей.

Вправи для розвитку сили в підлітків мають швидкісно-силовий характер. Це, зокрема, біг на короткі дистанції; метання тенісного м'яча, гранати; стрибки у висоту та довжину; лазіння по канату; лазіння й перелізання, по­в'язане із швидким подоланням перешкод; плавання на короткі дистанції тощо.

Розвиток швидкості передбачає пересування з максимальною швидкістю, здатність до прискорень в окремих рухах, до швидкої рухової реакції та ін. Швидкість рухів людини залежить від її природжених здібностей, основа яких закладена у центральній нервовій системі і великою мірою визначається швидкістю протікання нервових процесів. Сучасна фізіологія вважає, що швидкісні якості формуються в підлітків до 12-13-річного віку і згодом майже не змінюються.

Щоб досягти найбільшої швидкості або перевищити її, підліткові необхідно вміти максимально мобілізувати свої сили, використати оптимальну частоту й амплітуду рухів, що відповідає будові його тіла. Безперервне збільшення швидкості рухів вимагає постійного вдосконалювання сили м'язів з метою подолання певного опору, швидкості реакції (вміння починати рух за сигналом, змінювати його темп або швидко переходити до іншого), витривалості, бо виконання серій швидкісних рухів може тривати довго. Крім того, підліткові необхідно добре оволодіти технікою того чи іншого виду спорту, бути координованим, уміти активно розслабляти основні групи м'язів після виконання швидкісних рухів, мати достатню гнучкість і рухливість в усіх суглобах.

Для комплексного розвитку швидкості найефективнішими є рухливі і спортивні ігри за спрощеними правилами та на менших, відносно стандартних майданчиках. Позитивний ефект також дає виконання циклічних вправ з миттєвою зміною темпу, напрямку, виду руху за командою тощо.

Для розвитку швидкості циклічних вправ використовують різні засоби, наприклад:

- рухливі і спортивні ігри на майданчиках, менших, за стандартні, естафети;

- біг, плавання, інші циклічні рухові дії з гандикапом;

- імітації рухів руками, ногами циклічних рухових дій з максимальною і

варіативною частотою у різних вихідних положеннях (стоячи, лежачи,

сидячи);

- вправи з миттєвою зміною темпу, довжини кроку та напрямку пересування (за командою і самостійно);

- швидкісні вправи в полегшених і ускладнених умовах, які не призводять до порушень структури рухової дії;

- швидкісні вправи з додатковими предметами (біг через перешкоди, передача естафетної палички);

- швидкісно-силові вправи: стрибки з ноги на ногу, через набивні м'ячі (гімнастичну лаву), через скакалку, стрибки на одній нозі, вистрибування із напівприсіду тощо.

Для виконання будь-якого прийому або і руху на великій швидкості треба вивчити і закріпити їх техніку на середній швидкості, згодом збільшуючи її. Тут корисні такі вправи, як біг з прискоренням та ін.

Заняття, мета якого – розвиток швидкості, треба завжди будувати так, щоб спеціальним вправам не передувала стомлива робота. Це дуже важливо.

Для розвитку частоти й швидкості рухів застосовують повторний, повторно-прогресуючий та змінний методи вправ. При цих методах дистанція бігу добирається такої довжини, щоб у кінці її швидкість не знижувалася і при повторних спробах. Доцільно також застосовувати ігровий і змагальний методи, при яких емоційне збудження підвищується, що створює кращі умови для прояву швидкісних здібностей.

Для розвитку швидкості рухової реакції застосовують метод повторного швидкого реагування на сигнал що виникає. Використовуються вправи, які вимагають швидкого реагування на обумовлений сигнал (вільний біг з зупинками або зміною напрямку за сигналом, спортивні ігри, особливо баскетбол, тощо).

На успішне тренування швидкості істотно впливає щільність швидкісних навантажень, тобто інтервали між повторними навантаженнями мають забезпечувати оптимальне відновлення працездатності (вони не повинні бути ні дуже малими, ні занадто тривалими). Тривалість інтервалу між навантаженнями залежить від інтенсивності, тривалості впливу та індивідуальної здатності до відновлення. Застосовуючи короткі інтервали, доцільно встановлювати серійний порядок повторень. Після двох або трьох повторень інтервал значно збільшують, комбінуючи пасивний і активний відпочинок.

І.Д. Накутний, вказує, що у роботі з легкоатлетами часто недооцінюють рухливі ігри. Через це заняття інколи проходять, нецікаво, і буває так, що вже через певний час навіть талановиті хлопці й дівчата поступово втрачають інтерес до легкої атлетики і переходять до секцій масових ігор.

Щоб пробудити і постійно підтримувати інтерес до занять з легкої атлетики, рухливі ігри проводять у вигляді змагань, у яких виявляються і розвива­ються спритність, швидкість, сила, кмітливість. Вони підносять настрій, викликають позитивні емоції і, головне, завжди подобаються учням, і навіть спортсменам різного віку.

При навчанні бігу треба закріпити навички, набуті в попередніх класах (біг на носках у повільному темпі, виконання команд, що подаються під час низького старту, швидкий біг на носках). Увага на повне випростання ноги під час заднього поштовху.

Біг на носках у повільному темпі чергувати ходьбою, щоб сприяло розвитку витривалості у дітей. Біг у чергуванні з ходьбою проводити на початку або в кінці уроку (перед заключною частиною). У 6 класі учні удосконалюються в стартовому розбігу з низького старту і в естафетному бігу та ін .

Основне завдання в навчанні бігу на 60м – добитися вільних рухів, додержуючись при цьому правильної форми всіх рухів, а також широкого й вільного кроку на носках з відповідним винесенням стегна махової ноги. При цьому можна застосовувати такі вправи:

  • низький старт із стартовим розбігом 30-35м, що повторюється протягом уроку 3-6 раз;

  • повторний біг з максимальною швидкістю до 40м (3-4 рази з від­починком до 2 хв);

  • біг з прискоренням до 60м;

  • чергування бігу на швидкість з бігом за інерцією;

  • біг з подоланням перешкод (низьких бар'єрів, набивних м'ячів, канав, позначених планками, та ін.);

  • біг на 60 м з низького старту.

Можна застосовувати наступну методику навчання:

Під час стартів увагу учнів зосереджувати на формі рухів (перші 2-3 уроки), потім – на збільшенні довжини кроків (2 уроки) і, нарешті, на тому, щоб усі рухи були вільними, невимушеними, ритмічними. Для вирішення останнього завдання учні стартують з переходом на біг за інерцією після стартового розбігу на 10-30м, а часом і на 5-6м (після перших трьох- п'яти кроків).

При повторному бігу з граничною швидкістю до 40м треба секундоміром фіксувати час пробігання відрізків. Учням давати завдання – подолати під час повторних пробігів відрізок швидше, ніж перший раз. Повторний біг не включають в ті уроки, на яких учні займаються естафетним бігом, бігом за інерцією.

Біг з прискоренням застосовується для виправлення помилок в русі і проводився протягом уроку 2-3 рази. Необхідно було весь час вказувати, за якими елементами техніки бігу необхідно стежити.

Біг за інерцією особливо необхідний для тих учнів, рухи яких «скуті».

Біг на час (дистанція – 60м) включати в урок з третього тижня жовтня. Клас поділяти на забіги по 3-4 учні. У кожний забіг підбирати рівних за силою учнів.

Повторний біг виконується у вигляді зустрічної естафети. Використовуючи біг з «гандикапом» («форою»): попереду стартують слабші школярі, а кожний наступний розташовується позаду партнера з лівого чи правого боку на відстані 0,5-1м на кожні 10м дистанції бігу. Слід відзначати учнів, які легко виконують завдання (весь час пробігають на носках, крок рівномірний, постава правильна, дихання рівне, а також учнів, які проявляють під час бігу ознаки втоми (в кінці бігу нога не повністю розгинається під час відштовхування, біг з п'ятки, з'являється задишка). Таким чином, ділили клас на підгрупи, утворюючи їх з учнів приблизно рівних за силою і підготовкою.

Щоб заохотити учнів слід старанно додержуватися заданої швидкості бігу, у кінці кожного уроку повідомляти про місце, яке зайняла кожна підгрупа в змаганнях з бігу.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
4
міс.
1
6
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!