Опис методичної моделі закладу позашкільної освіти з національно-патріотичного виховання дітей та молоді «Виховати особистість»
Вступ
Що ми повинні залишити в їхніх серцях, щоб радощі і блага юності вони не сприймали як щось само собою зрозуміле, як таке, що впало з неба, одержане в спадщину, як прізвище батька? Що ми повинні утвердити в їхній душі, щоб для кожного хлопчика, для кожної дівчинки була величезним щастям сама думка про творчу працю на благо батьківщини, щоб наші дівчата і хлопці дорожили кожною жменею зерна, вирощеного на рідній землі, щоб праця батьків була для них такою ж святинею, як прапор, як честь Батьківщини?
В.О. Сухомлинський
Актуальність проєкту. В умовах формування нового громадянського суспільства, яке передбачає розбудову України як суверенної, правової демократичної держави, особливо гостро постає потреба у становленні особистості як культурно-освіченої, творчої, високодуховної, гуманістично спрямованої зі сформованим світоглядом та почуттям патріотизму.
Варто зауважити, що модернізація системи національно-патріотичного виховання знайшла відображення в документах міжнародного та національного рівнів, серед яких: Конвенція ООН про права дитини, Декларація прав дитини, Конвенція про боротьбу з дискримінацією у сфері освіти, Рекомендації про виховання в дусі міжнародного взаєморозуміння, співпраці й миру, виховання в дусі пошани прав людини й основних свобод, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Концепція виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національна Стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2020–2025 роки тощо. У них акцентується увага на тенденції до глобалізації суспільного розвитку, формуванні нових відносин між народами, націями, державами. Глобалізаційні процеси впливають на всі суспільні інституції й процеси. Найвпливовішими чинниками розвитку стають інформація, наука та освіта, у тому числі і дошкільна.
Слушно відзначив видатний український педагог, публіцист, письменник, поет В. О. Сухомлинський, що «гуртки – важлива форма виховання підлітків. Цінність гурткової роботи полягає в тому, що кожен може протягом тривалого часу випробувати свої здібності, задатки, пробувати в конкретній справі свої схильності, знайти улюблену роботу. Без гуртків, в яких вирує допитлива думка, не можна уявити ні інтелектуального, ні емоційно-естетичного виховання. Кожен гурток – центр творчої праці повноцінного інтелектуального життя». Беззаперечним є те, що нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.
Отож бо підсумуємо, що позашкільна освіта на сучасному етапі розвитку суспільства покликана віддати пріоритети вихованню патріотизму як складнику світогляду здобувача освіти та його ставленню до рідної країни, інших націй та народів, національних святинь, посиленню любові до України, мови, почуттю відповідальності за її незалежність, збереженню матеріальних і духовних цінностей. Тому, на сучасному етапі актуалізується потреба у вихованні патріотизму як почуття і як базової якості особистості на основі нових підходів і шляхів його реалізації.
Мета проєкту полягає у створенні компетентнісно-орієнтованої позашкільної освіти як інструмента формування конкурентоспроможної особистості в процесі національно-патріотичної вихованості дітей та молоді.
У сучасних умовах перед закладами позашкільної освіти стоїть завдання зі створення сталої системи національно-патріотичного виховання здобувачів освіти як в освітньому процесі в цілому, так і на заняттях гурткової роботи різного напряму, зокрема:
формувати у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави.
з’ясувати основні підходи у формуванні національно-патріотичної вихованості дітей та молоді на основі гуртка «Знавці історії»;
проаналізувати стан сформованостінаціонально-патріотичної вихованості дітей та молоді на прикладі діяльності Центру освітніх інновацій Івано-Франківської міської ради;
Звернемо увагу, що досвід державної політики впродовж усіх років незалежності України свідчить про необхідність приділення особливої уваги сфері національно-патріотичного виховання, що є невід'ємною складовою забезпечення національної безпеки України. У зв'язку з цим актуальними на сучасному етапі стали наступні потреби:
впровадження ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання;
формування національного мовно-культурного простору на основі утвердження державної мови, стійкості його ціннісної основи перед зовнішнім втручанням;
формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян на основі духовних цінностей Українського народу, національної самобутності;
сприяння створенню, розвитку, підвищенню якості, а також популяризації україномовного культурно-інформаційного продукту та забезпеченню доступу до нього;
здійснення постійної комунікації з громадянським суспільством з питань національно-патріотичного виховання;
розвиток духовності і моральності у суспільстві, утвердження традиційних сімейних цінностей;
усунення впливів держави-агресора в інформаційній, освітній, культурній сферах України;
запобігання перетворенню інформаційного простору на поле маніпуляцій суспільною свідомістю, продукування ціннісної дезорієнтації;
гармонізація законодавства й управлінських практик у сфері формування громадянської позиції із законодавством та кращими практиками держав Європейського Союзу та держав – членів НАТО, зберігаючи в основі національні цінності і традиції;
упровадження єдиного методичного та термінологічного підходу до процесу національно-патріотичного виховання;
формування та впровадження єдиних стандартів щодо процесів, суб'єктів, їх компетенції та повноважень, якості діяльності у сфері національно-патріотичного виховання;
Отже, потреба постійного вдосконалення національно-патріотичного виховання, надання системності цьому вкрай важливому для держави процесу залишається актуальною.
