У процесі виховання людської особистості, говорив В.О.Сухомлинський, діє багато сил: по-перше, сім’я, а в сім’ї найтонший і наймудріший скульптор – мати; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями, з його знаннями, уміннями, захопленнями, життєвим досвідом, інтелектуальними, естетичними, творчими потребами, інтересами, прагненнями; по-третє, колектив (дитячий, підлітковий, юнацький) з усією його могутньою силою виховного впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа вихованця, тобто його самовиховання; по-п’яте, духовне життя вихованця у світі інтелектуальних, естетичних і моральних цінностей – я маю на увазі передусім книжку; по-шосте, зовсім непередбачені скульптори (підліток, з яким ваш вихованець подружив на вулиці; родич чи близький знайомий, який приїхав на тиждень у гості й заполонив маленьку людину на все життя радіотехнікою чи мріями про зоряні світи).
Підвищенню результативності виховної роботи в закладі освіти сприяє вдосконалення нових форм роботи, пошук нових систем виховання, впровадження розвиваючих технологій, особистісно орієнтованого виховання.
