Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця
Біноміальний розподіл. Проводяться незалежні випробування; в кожному випробуванні може бути два результати: «успіх» — з ймовірністю p, або «невдача» — з ймовірністю q=1–p. Нехай проведено n випробувань. Позначимо через число «успіхів», тоді
Pn(k) =P{=k}= (k =0, 1,...,n).
Розподіл випадкової величини називається біноміальним розподілом Бернуллі, а описана вище схема носить назву схеми незалежних випробувань, або схеми Бернуллі.
Локальна теорема Муавра—Лапласа. Якщо n, p — константа, 0<p<1, то
Інтегральна теорема Муавра—Лапласа. Якщо n, p — константа, 0<p<1, то
рівномірно по x1, x2 (–x1x2).
Теорема Пуассона. Якщо p=pn 0 та npn при n (0<<), то
Праві частини формул у теоремах Муавра—Лапласа дають добрі наближення, якщо n достатньо велике, а p та q не дуже близькі до 0. Часто нормальним наближенням користуються при npq>20. Теорема Пуассона дає добре наближення, коли n велике, а p мале. Зазвичай p<0,1, npq<9. Таблиці функції Лапласа інтегральної функції Лапласа
та функції
наведено у додатку (табл. 1, табл. 2, табл. 3).
Геометричний розподіл. Випадкова величина , яка набуває значень 0, 1, ..., k... має геометричний розподіл з параметром p, якщо
P(=k)=(1–p)kp.
Величину можна інтерпретувати як число випробувань до першого успіху в схемі незалежних випробувань з імовірністю успіху p.
Розподіл Пуассона. Випадкова величина , яка набуває значень 0, 1,..., k, ... має розподіл Пуассона з параметром >0, якщо
P(=k) =
Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»